Послуги фінансових інститутів у сфері інноваційної діяльності. Державний нагляд за сферою недержавного пенсійного забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»

Кафедра фінансів та кредиту

Контрольна робота

з дисципліни «Бюджетний менеджмент»

Виконала:

Студентка ЗФ - 06/1

Тібеж Юлія Олексіївна

Викладач Боярина Т.В.

м. Кривий Ріг 2010 рік

Зміст

Послуги фінансових інститутів у сфері інноваційної діяльності

Державне регулювання і контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення

Тести

Задача

Список використаної літератури

Послуги фінансових інститутів у сфері інноваційної діяльності

фінансовий інноваційний пенсійний державний

Ефективність інноваційної діяльності визначається інноваційною інфраструктурою. Отже, інноваційна інфраструктура є базовою складовою інноваційної економіки, інноваційного потенціалу суспільства. Вона є також основним інструментом і механізмом інноваційної економіки, що здатний піднести економіку країни на високий рівень розвитку.

Інноваційна інфраструктура -- це весь спектр державних і приватних структур, що забезпечують розвиток і підтримку всіх стадій інноваційного процесу. До них належать:

* виробничо-технологічні структури (технопарки, інноваційно-технологічні центри та бізнес-інкубатори);

* об'єкти інформаційної системи (аналітичні, статистичні центри, інформаційні бази та мережі)

* заклади з підготовки та перепідготовки кадрів у галузі технологічного менеджменту;

* фінансові структури (фонди бюджетні, позабюджетні, венчурні, страхові);

* система експертизи (центри, спроможні зробити експертні висновки для виробників, інвесторів, страхових служб тощо);

* об'єкти патентування, ліцензування й консалтингу;

* система сертифікації, стандартизації та акредитації.

Усі об'єкти інноваційної інфраструктури повинні працювати узгоджено, не створюючи перешкод протягом усього циклу інноваційного процесу: від проведення наукових досліджень і розроблень до створення, освоєння виробництва та виведення на ринок нової наукомісткої продукції. Процес створення інноваційної інфраструктури тривалий. У таких країнах, як США, Німеччина, Японія він тривав упродовж 10--15 років.

Ознаками інноваційної інфраструктури є:

* поширення її в усіх регіонах у вигляді інноваційно-технологічних центрів або інжинірингових фірм, які можуть вирішувати завдання функціонально повного інноваційного циклу зі здачею об'єкта інноваційної діяльності «під ключ»;

* універсальність, що дає можливість забезпечити реалізацію інноваційного проекту в будь-якій галузі виробництва або обслуговування;

* професіоналізм, що ґрунтується на якісному обслуговуванні замовника або споживача;

* конструктивність, що забезпечується орієнтацією на кінцевий результат;

* високий рівень науково-технічного потенціалу;

* кадрова забезпеченість, насамперед керівниками інноваційних проектів і можливість постійного оновлення персоналу інноваційної інфраструктури;

* фінансова забезпеченість;

* високий рівень інструментальних засобів, що сприяють прискоренню отримання кінцевого результату;

* гнучкість, що забезпечує пристосування інноваційної інфраструктури до вимог ринку та зовнішньої кон'юнктури.

Інноваційна інфраструктура визначає темпи розвитку економіки країни і зростання добробуту населення. Досвід розвинутих країн засвідчує, що в умовах глобальної конкуренції на світовому ринку виграє той, хто має розвинену інфраструктуру створення й реалізації інновацій, найефективніший механізм інноваційної діяльності.

Для забезпечення ефективного розвитку інноваційного середовища потрібно:

* галузевим міністерствам і відомствам на підпорядкованих їм підприємствах застосувати практику використання інтегрованого маркетингу для забезпечення цільової орієнтації виробництва на споживачів виробленої інноваційної продукції впродовж усього інноваційного циклу -- в дослідженнях, розробках, фінансуванні необхідних інвестицій, випуску продукції, поліпшенні її якості, пропозиції її на ринках та на інших етапах інноваційного процесу;

* для створення інноваційної продукції, що має попит, активізувати роботу галузевих міністерств і відомств, а також підприємств з формування фондового потенціалу, в якому концентрувалися б власний та позичковий капітал;

* Кабінету Міністрів України зобов'язати міністерства і відомства підготувати оперативну інформацію у вигляді системи моніторингу ринку з використанням даних, необхідних для оцінювання інновацій та їх рейтингу, що визначається цілями стратегії розвитку відповідної галузі, а також домінантною метою цього розвитку -- вибором найефективнішої технології;

* для збільшення обсягів продажу інноваційної продукції і підвищення доходності підприємств галузевим міністерствам і відомствам запланувати на найближчі 2--3 роки трансформування структур підприємств із послідовними етапами реструктуризації підприємств, виробництв і управління;

* Міністерству економіки, Міністерству фінансів, Міністерству промислової політики України із залученням фахівців науково-дослідних інститутів розробити типову структуру інноваційних підприємств або виробити пропозиції щодо їх реструктуризації, передбачивши створення холдингових компаній, корпорацій у вигляді промислово-фінансових груп, дочірніх компаній, господарських товариств та інших інноваційно-виробничих об'єднань відповідно до галузевої специфіки інноваційної діяльності.

Розвиненість ринку пропозицій фінансових послуг інноваційній діяльності зумовлена розвитком системи фінансових інституцій, які, надаючи ці послуги, розширюють їхній спектр та якісне наповнення, а також забезпечують обіг фінансових активів у циклах інноваційних процесів і здійснюють операції залучення активів ін­весторів, зокрема інституціональних, до цих процесів.

Головними принципами побудови структури фінансових інститутів, що стимулюють техніко-економічний розвиток є:

* відмова від ідеологізованих моделей державного регулювання економіки;

* використання рентної концепції ціноутворення й оподаткування, що забезпечує нейтральність цін щодо податків і перерозподіл рентних доходів на фінансування технологічної модернізації економіки.

До фінансових інституцій, що надають велику кількість фінансових послуг у сфері інноваційної діяльності, належать банківський та небанківський сектори, а саме:

* банківський сектор -- Банк розвитку та реконструкції;

* небанківський сектор -- венчурні фонди, інвестиційні компанії, інноваційні фонди, небанківські інноваційні фінансово-кредитні та кредитне-гарантійні установи, кредитні спілки, лізингові та страхові компанії.

Серед основних причин повільного розвитку, а відповідно й фінансових послуг небанківського сектору України є:

* низька капіталізація фондового ринку та внаслідок цього недостатній рівень пропозиції цінних паперів, що обмежує діяльність венчурних, інвестиційних, пенсійних фондів;

* недосконалість законодавства щодо формування капіталів та діяльності пенсійних, венчурних фондів та ін.

Для введення в господарський обіг результатів науково-технічної діяльності слід ураховувати такі вимоги:

* створення фінансово-економічних умов для стимулювання використання високих технологій у виробничій сфері;

* створення умов для реалізації результатів науково-технічної діяльності як одного із джерел рефінансування цієї сфери;

* захист інтересів власників інтелектуальної продукції шляхом запобігання її несанкціонованому використанню як в Україні, так і за її межами;

* забезпечення ефективної й рівноправної участі України в міжнародному науково-технічному співробітництві;

* дотримання міжнародних угод та обмежень стосовно технологічного ризику, екологічної безпеки й недопущення поширення потенційно шкідливих технологій.

Державне регулювання і контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення

Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення регулюється статтею 67 Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”. Держава гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення шляхом здійснення нагляду та контролю відповідними державними органами.

Державний нагляд та контроль за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій та банківських установ покладено на Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України у межах повноважень і в порядку, визначених законами України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та іншими актами законодавства України.

Державний нагляд та контроль за діяльністю осіб, які здійснюють управління активами пенсійних фондів, та зберігачів НПФ покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку в межах повноважень та в порядку, передбачених законодавством. У випадках, коли Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує будь-які санкції до таких осіб, вона зобов'язана письмово повідомити про це Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України протягом 10 робочих днів з моменту накладення санкцій.

Контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції у сфері недержавного пенсійного забезпечення здійснює Антимонопольний комітет України в межах повноважень, передбачених законами України.

Рішення органів, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, прийняті відповідно до компетенції цих органів, є обов'язковими для виконання пенсійними фондами, адміністраторами, особами, які здійснюють управління активами, зберігачами, страховими організаціями, банківськими установами, що відкривають пенсійні депозитні рахунки. Дії зазначених органів можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законами України, у тому числі в судовому порядку.

Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю у сфері недержавного пенсійного забезпечення, зобов'язані:

1) надавати один одному інформацію, яка є необхідною для здійснення ними регулювання у сфері недержавного пенсійного забезпечення, та необхідні консультації;

2) оприлюднювати перелік юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

3) здійснювати інші дії з координації своєї діяльності, передбачені законодавством з регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі спільні перевірки відповідних осіб, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення.

При цьому Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України застосовує засоби нагляду, інспектування та заходи впливу згідно із законодавством про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” також зобов'язує Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України вживати заходів щодо захисту прав учасників недержавного пенсійного забезпечення, у тому числі шляхом подання позову до суду в інтересах таких осіб, якщо їх права порушуються будь-якими особами, підприємствами, установами, організаціями, включаючи органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Зазначені вище вимоги Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення” спрямовані на підвищення ефективності здійснення державного нагляду та контролю всіма уповноваженими державними органами і відповідають існуючим міжнародним вимогам та стандартам стосовно організації державного нагляду та контролю у сфері накопичувального пенсійного забезпечення.

Тести

1) Намірами фінансового посередника в процесі надання фінансової послуги є:

а) одержання прибутку;

б) мінімізація витрат;

в) обмеження або уникнення ризику, що може виникнути під час реалізації фінансової операції;

г) всі відповіді є правильними.

Намірами фінансового посередника в процесі надання фінансової послуги є одержання прибутку, мінімізація витрат, обмеження або уникнення ризику, що може виникнути під час реалізації фінансової операції.

2) Небанківські фінансові установи за умови одержання ліцензії НБУ мають право здійснювати такі банківські операції:

а) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів;

б) переказ грошових коштів з рахунків клієнтів;

в) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

г) всі відповіді є вірними.

Небанківські фінансові установи за умови одержання ліцензії НБУ мають право здійснювати такі банківські операції відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів.

3) Облік пенсійних внесків та здійснення пенсійних виплат в недержавному пенсійному фонді забезпечує:

а) адміністратор;

б) компанія з управління активами;

в) банк, що забезпечує зберігання активів фонду;

г) немає правильної відповіді.

Облік пенсійних внесків та здійснення пенсійних виплат в недержавному пенсійному фонді забезпечує адміністратор.

Задача

Фізичною особою відкритий ощадний вклад в банку. Операції за вкладом фізичної особи характеризуються такими записами: 5.01.2008 р. - внесено на рахунок 5000 грн.; 5.01.2009 р. - внесено на рахунок 500 грн.; 5.07.2009 р. - знято з рахунка 1500 грн.; 5.09.2009р. - внесено на рахунок 1000 грн.

Використовуючи схему нарахування складних відсотків за ставкою 9% річних, визначте залишок коштів на рахунку на кінець 2009 року і суму доходу від депозитної операції, якщо відсотки нараховуються:

а) раз на півроку;

б) щоквартально.

Розв'язання.

Формула простих відсотків по внесках виглядає так:

де

, де

Sp = 75грн.+82,50грн.+61,23грн.+77,16грн. = 295,89грн.

Залишок коштів на рахунку станом на 05.01.2010 рік склав 5220,89 грн., дохід від депозитних операцій склав 295,89грн.

Sp =37,50грн.+37,78грн.+38,06грн.+42,10грн.+42,42грн.+ +31,48грн.+39,22грн.+39,51грн. = 308,07грн.

Залишок коштів на рахунку станом на 05.01.2010 рік склав 5308,07грн., дохід від депозитних операцій склав 308,07грн.

Список використаної літератури

Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» зі змінами та доповненнями від 06.09.2005р. №2802-IV.

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003р. № 1057-ІV.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000р. №2121-Ш.

Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 316с.

Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник.- К.: «Каравела»;Львів: «Новий Світ-2000», 2002.- 304 с.

Бурмак М.О., Посполітак В.В., Бутенко Д.С. Фондовий ринок України: законодавче регулювання: Практичний посібник. - Видання 2-е перероблене та доповнене. - К.:АДС УМКЦентр, 2005.-560с.

Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. Посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 535с.

13. Бухвалъд Бруно. Техника банковского дела: Справочная книга и руководство по изучению практики банковских и биржевых операций. - М.:АСГДИС», 2004.

14. 15. Долай Дж. Э. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика:Пер. с англ. В.Лукашевича и др./ Под общ. ред. В.Лукашевича. -Л..: 2001.

18. Мартене А.В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. - К : Киевское инвестиционное агентство, 2003.

19. Фондовий ринок України: Навч.посiбник/ Керiвник авт. кол. В.В. Оскольський. -К.: УФБ - «Скарбниця», 2004.

Размещено на Allbest.ru