Джерела фінансування підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»

Кафедра фінансів та кредиту

Контрольна робота

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

Варіант №20

Виконала:

Студентка ЗФ - 06/1

Тібеж Юлія Олексіївна

Перевірив: викладач

Боярина Т.В.

м. Кривий Ріг

2010 рік



Зміст

1. Оцінка самоокупності та самофінансування підприємства

2. Поняття лізингу та розрахунок лізингових платежів

3. Задача№1

4. Задача№2

5. Тести

Список використаної літератури



1. Оцінка самоокупності та самофінансування підприємства

Самофінансування - це здійснення розширеного відтворення за рахунок чистого прибутку без залучення бюджетних асигнувань та основних засобів і матеріальних цінностей.

До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі:

1) чистий прибуток;

2) амортизаційні відрахування;

3) забезпечення наступних витрат і платежів.

Самофінансування буває валовим та чистим. До валового самофінансування відносяться

- амортизація;

- чисті прибутки (доходи);

- доходи що прирівнюються до чистих прибутків;

До чистого самофінансування відносяться :

- чисті прибутки;

- доходи, що прирівнюються до чистих прибутків

При внутрішньому фінансуванні капітал, який був вкладений в необоротні та оборотні активи (за винятком грошових еквівалентів), вивільняється і трансформується в ліквідні засоби, у вигляді частини виручки від реалізації та інших доходів, які залишаються на підприємстві після сплати всіх податків.

Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, пов'язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Ефект самофінансування проявляється з моменту одержання чистого прибутку до моменту його визначення, розподілу та виплати дивідендів, оскільки отриманий протягом року прибуток вкладається в операційну та інвестиційну діяльність. Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті.

Відомо, що самофінансування означає фінансування з власних джерел: амортизаційних відрахувань і прибутку. Однак підприємство не завжди може повністю забезпечити себе власними фінансовими ресурсами, тому широко використовує позикові та залучені кошти. Стійкість фінансового стану підприємства завжди характеризується перевищенням власних засобів над позиковими в господарсько-торговельному процесі. В процесі аналізу фінансового стану виникає необхідність у вивченні рівня самофінансування, що визначається з допомогою коефіцієнта самофінансування. Він визначається:

Кс = (П + А) / (З + К),

Де П - прибуток, направлений до фонду нагромадження;

А - амортизаційні кошти;

З - позичені кошти;

К - кредиторська заборгованість.

У світовій економічній літературі, залежно від способу відображення прибутку в звітності, зокрема в балансі, виокремлюють:

1) приховане самофінансування;

2) відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).

Приховане самофінансування підприємства пов'язана з використанням прихованого прибутку. Приховування прибутку здійснюється (у розумінні західних фахівців) у результаті формування прихованих резервів. Оскільки приховані резерви проявляються лише при їх ліквідації, приховане самофінансування здійснюється за рахунок прибутку до оподаткування. Отже, відбувається відстрочка сплати податків і виплати дивідендів.

Приховані резерви - це частина власного капіталу підприємства, яка жодним чином не відображена в його балансі, отже, обсяг власного капіталу в результаті формування прихованих резервів буде меншим, ніж це є насправді.

Є два способи формування прихованих резервів у балансі:

1) недооцінка активів;

2) переоцінка зобов'язань.

Підприємства можуть формувати зазначені резерви як вимушено, так і за власними розрахунками. У першому випадку приховані резерви утворюються, якщо законодавство не дозволяє здійснювати індексацію або якщо вона пов'язана з невиправдано високим оподаткуванням.

Величина прихованих резервів в активній стороні балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю. Досить часто величину Прихованих резервів акціонерних товариств, акції яких котируються на біржі, розраховують як різницю між ринковим курсом акцій та їх балансовим курсом.

Мобілізація прихованих резервів здійснюється:

1) шляхом реалізації окремих об'єктів основних та оборотних засобів;

2) у результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничого циклу.

Формування прихованих резервів може здійснюватися в рамках реалізації певного типу дивідендної політики з метою відстрочення податкових платежів чи з інших фінансово-політичних мотивів підприємства. Грамотно використовуючи облікову політику, за допомогою інструментарію прихованого самофінансування можна забезпечити стратегію стабільних дивідендів. Наявність у підприємства прихованих резервів з погляду кредиторів є позитивним чинником, зокрема в тих випадках, коли як кредитне забезпечення приймається майно, реальна вартість якого є вищою, ніж це відображено у звітності.

До суттєвого недоліку прихованого самофінансування слід віднести порушення принципу достовірності при складанні звітності та підвищення рівня асиметрії в інформаційному забезпеченні її зовнішніх користувачів.

Тезаврація прибутку - це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.

Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та нарахування дивідендів. Збільшення власного капіталу в результаті тезаврації прибутку підприємства позначається також як відкрите самофінансування. Інформація про це наводиться в офіційній звітності.

Тезаврований прибуток відображається в балансі за такими позиціями:

1) у пасиві за статтями: нерозподілений прибуток; резервний капітал; статутний капітал. При тезаврації прибутку, як правило, підвищується курс корпоративних прав підприємства;

2) в активі він може бути спрямований на фінансування будь-яких майнових об'єктів: оборотних і необоротних; короткострокових і довгострокових.

Фінансування підприємства за рахунок тезаврації прибутку має як переваги, так і недоліки. До основних переваг самофінансування слід віднести такі:

1) залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними;

2) відсутність затрат при мобілізації коштів;

3) не потрібно надавати кредитне забезпечення;

4) підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства.

Недоліки самофінансування (тезаврації) у тезовому вигляді можна охарактеризувати таким чином:

1) оскільки на реінвестування спрямовується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню, в результаті чого вартість цього джерела фінансування збільшується;

2) обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів;

3) помилковість інвестицій (оскільки рентабельність реінвестицій може бути нижча за середньоринкову процентну ставку, можливе зниження ефективності ринку капіталів у цілому).

Рішення на користь реінвестицій власниками прийматиметься в тому разі, якщо рентабельність вкладень в дане підприємство буде вищою, ніж прибутковість можливих зовнішніх альтернатив. При прийнятті рішень щодо доцільності самофінансування слід враховувати також вплив податкового фактору на розподіл і використання прибутку підприємства. Згідно з законодавством України суми грошових коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій в корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, відповідно до договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи на території України не включаються до складу валового доходу.

Збільшення статутного капіталу підприємства без залучення додаткових внесків власників здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій або на основі безплатного розміщення серед держателів додаткових корпоративних прав (акції) пропорційно до належної кожному власнику частки статутного капіталу. При цьому використовуються такі основні джерела:

1) чистий прибуток звітного періоду;

2) додатковий вкладений капітал або інший додатковий капітал у межах суми дооцінки необоротних активів;

3) прибуток, тезаврований у попередніх періодах.

Порядок збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок раніше сформованих резервів чи реінвестицій включає таку послідовність дій:

1) прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства та оформлення відповідного протоколу;

2) публікація у друкованих органах Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України, або офіційному виданні фондової біржі повідомлення про збільшення розміру статутного капіталу товариства;

3) надання протоколу рішення щодо збільшення розміру статутного капіталу та копії надрукованого повідомлення до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не пізніше 10 днів після його опублікування;

4) внесення та реєстрація змін до статуту товариства, пов'язаних зі збільшенням розміру статутного капіталу;

5) реєстрація випуску акцій;

6) оформлення та депонування нового глобального сертифіката випуску акцій (у разі бездокументарної форми випуску акцій);

7) внесення інформації до системи реєстру власників іменних цінних паперів (у разі документарної форми випуску акцій);

8) виготовлення бланків та видача акціонерам сертифікатів акцій (у разі документарної форми випуску акцій).

У разі збільшення статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок реінвестиції чи резервів інформація про випуск акцій реєстрації не підлягає, відкрита підписка на акції не здійснюється.

2. Поняття лізингу та розрахунок лізингових платежів

Поняття лізингу згідно Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Лізинг (від англійського lease - оренда) як одна з прогресивних форм забезпечення товаровиробників засобами виробництва є порівняно новим видом зобов'язань для нашої господарської системи. Як різновид оренди лізингові операції почали інтенсивно розвиватися в ряді країн (США, Японія, країни Західної Європи) в період після другої світової війни і сьогодні стали невід'ємною частиною економіки в більшості промислово розвинених країн та багатьох країнах, що розвиваються. За Законом України від 16 грудня 1997 р. зі змінами від 14 січня 1999 р. "Про лізинг", про який буде іти мова пізніше, лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. А за формами здійснення поділяється на зворотний, пайовий, міжнародний.

Оперативний лізинг - це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.

Оскільки при оперативному лізингу орендодавець не може амортизувати всі витрати за рахунок надходжень від одного орендаря, в літературі цей вид лізингу називають ще лізингом з неповною окупністю.

Фінансовий лізинг (лізинг повною окупністю) - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів із подальшою їх передачею у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Фінансовий лізинг є різновидом фінансового кредиту, тому іноді він ще має назву інвестиційного лізингу. Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу не включаються до складу основних фондів такого орендодавця. Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не можуть бути об'єктами лізингу:

об'єкти оренди державного майна, визначені в статті 4 Закону України "Про оренду державного майна", крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств;

земельні ділянки та інші природні об'єкти. Лізингові платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача.

1. Лізингові платежі включають:

ь суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується на термін, за який вноситься лізинговий платіж; суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

ь платіж як винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

ь відшкодування страхових платежів за договором страхування лізингодавцем;

ь інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

2. Розміри, засіб, форма і терміни внесення лізингових платежів і умови їхнього перегляду визначаються в договорі лізингу за домовленістю сторін відповідно до вимог Закону і законодавства України.

Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором лізингу платежі.

3. Лізингові платежі відповідно до законодавства України ставляться на валові витрати виробництва й обігу лізингоодержувача.

самофінансування підприємство лізинг

4. Задача №1

Фінансовому менеджеру необхідно вибрати найбільш вигідний проект. Маємо такі дані. По проекту А витрати складають: 1рік-25 млн. грн.; 2рік--35 млн. грн. По проекту В витрати складають: 1рік-55 млн. грн.; 2рік- 10 млн. грн. Норматив рентабельності - і = 10%. Грошові потоки від проектів наступні:

По проекту А: 1рік-27млн.грн; 2рік-20млн.грн; 3рік-12млн.грн; 4рік-9млн.грн; 5рік-7млн.грн.

По проекту В: 1рік-40млн.грн; 2рік-35млн.грн; 3рік-10млн.грн; 4рік-5млн.грн.

Рішення.

Таблиця 1 Вихідні дані
Роки	Проект А	Проект В
	Витрати, тис.грн.	Доходи, тис.грн.	Витрати, тис.грн.	Доходи, тис.грн.
1	25	27	55	40
2	35	20	10	35
3	0	12	20	10
4	0	9	40	5
5	0	7	-	-
Норматив рентабельності	10%

Чиста поточна (приведена) вартість (ЧПВ, NPV) -- це різниця між сумою грошових надходжень (грошових потоків, притоків), що обумовлюються реалізацією інвестиційного проекту, дисконтованих до їх поточної вартості, і сумою дисконтованих поточних вартостей всіх витрат (грошових потоків, відтоків), необхідних для реалізації цього проекту.

ЧПВ - показник, що характеризує перевищення сумарних грошових надходжень від проекту над сумарними витратами за весь період його реалізації.

Якщо , цінність підприємства та багатство акціонерів зростають, проект доцільно реалізовувати;

Якщо , цінність підприємства та багатство акціонерів зменшуються, проект реалізовувати недоцільно. Ця ситуація свідчить про те, що інвестування у цей проект є менш вигідним, ніж у альтернативний варіант, дохідність якого була вибрана як ставка дисконтування k;

Якщо , цінність підприємства та багатство акціонерів не змінюються в результаті реалізації проекту. Зазвичай такі проекти не приймаються до реалізації через високий ризик.

Розраховується за формулою:

, (1.1.)

де k -- коефіцієнт дисконтування, який за економічним змістом відображає бажану норму прибутковості (рентабельності), тобто той рівень прибутковості коштів, що інвестуються, який може бути забезпечений при розміщенні їх в загальнодоступні фінансові механізми (банки, фінансові компанії і т. п.), а не використанні в даному інвестиційному проекті. Іншими словами, k - це ціна вибору (альтернативна вартість) комерційної стратегії, що припускає вкладення грошових коштів в інвестиційний проект.

CF_t (ГП_t) -- надходження грошових коштів (грошовий потік) у кінці періоду t;

I_t -- інвестиційні витрати в період t.

Розраховуємо чисту реалізаційну вартість проекту А:

(1.2.)



Розраховуємо чисту реалізаційну вартість проекту В:

(1.3.)

Таблиця 2 Результати розрахунків
Роки	Проект А	Проект В
	Витрати, тис.грн.	Доходи, тис.грн.	Витрати, тис.грн.	Доходи, тис.грн.
1	25	27	55	40
2	35	20	10	35
3	0	12	20	10
4	0	9	40	5
5	0	7	-	-
Норматив рентабельності	10%
NPV	8,93	-24,4

В результаті отриманих розрахунків можна зробити висновок, що вигідним буде проект А, так як показник NPV›0, отже цінність підприємства та багатство акціонерів зростають, проект доцільно реалізовувати. Проект В має значення NPV‹0, як наслідок цінність підприємства та багатство акціонерів зменшуються, проект реалізовувати недоцільно. Ця ситуація свідчить про те, що інвестування у цей проект є менш вигідним, ніж у проект А, дохідність якого була вибрана як ставка дисконтування 10%.

5. Задача№2

Визначити, як зміниться прибуток, якщо збільшити виручку від реалізації на 5%. Розрахувати поріг рентабельності, силу впливу виробничого важеля (СВВВ) і запас фінансової міцності (ЗФМ) підприємства при заданих умовах та змінених. Зробити висновок.

Вихідні дані:

Виручка - 62 тис. грн.

Змінні витрати - 32 тис. грн.

Постійні витрати - 15 тис. грн.

Рішення.

1) загальна сума витрат операційної діяльності складала:

32тис.грн. + 15тис.грн. = 47тис.грн.

2) прибуток:

62тис.грн. - 47тис.грн. = 15тис.грн.

1. Розраховуємо силу впливу виробничого важеля.

1) передбачається, що виручка від реалізації у майбутньому зросте на 5%:

62тис.грн. + 62тис.грн.*0,5 = 65,1тис.грн.

2) На 5% збільшаться і змінні витрати:

32тис.грн. + 32тис.грн.*0,5 = 33,6тис.грн.

Сума постійних витрат не зміниться і становитиме 15тис. грн.

3) загальна сума витрат:

33,6тис.грн. + 15тис.грн. = 48,6тис.грн.

4) прибуток досягне:

65,1тис.грн. - 48,6тис.грн. = 16,5тис.грн.

Прибуток збільшився на 10% від прибутку попереднього року. Отже, виручка від реалізації збільшиться всього на 5%, а прибуток зросте на 10%.

Для визначення сили впливу операційного важеля застосовуємо відношення так званої валової маржі:

СВВВ = виручка від реалізації за мінусом змінних витрат/прибутку(1.4.)

СВВВ = (62тис.грн. - 32тис.грн.) : 15тис.грн. = 2.

Це означає, що при збільшенні виручки на 5% прибуток зросте на 2 х 5% = 10%. Взаємозв'язок і логічність цього розрахунку з попереднім легко простежується: результат розрахунків є однаковим (при збільшенні виручки на 5% прибуток зростає на 17,9%).

Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначеного обсягу продажу та певної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації - змінюється й сила впливу операційного важеля. За постійної виручки від реалізації чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки. Це положення можна обґрунтувати за допомогою перетворення формули сили впливу операційного важеля:

При зменшенні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як за підвищення, так і за зниження питомої ваги постійних витрат у загальній їх сумі. Кожен процент зменшення виручки дає дедалі більший процент зниження прибутку, причому сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати.

За збільшення виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокупності витрат) уже пройдений, сила впливу операційного важеля зменшується: кожен процент приросту виручки дає дедалі менший процент приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат у загальній їх сумі знижується).

2. Розраховуємо поріг рентабельності.

Невід'ємною складовою частиною методики аналізу впливу витрат на процес максимізації маси прибутку є визначення запасу фінансової міцності підприємства. Складовим елементом такого поняття є поріг рентабельності (тобто така величина виручки від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще і не має прибутків).



Поріг рентабельності (ПР) = Постійні витрати : Валова маржа у відносному вираженні (1.5.)

Валова маржа (ВМ)= Прибуток + Постійні витрати (1.6.)

ВМ = 15тис.грн. / (15тис.грн.+15тис.грн.) = 0,5

тобто 50% виручки від реалізації або 0,5 у відносному вираженні.

Отже, ПР = 15тис.грн. : 0,5 = 30тис. грн.

Тобто, при досягненні виручки від реалізації в 30тис. грн. підприємство досягає окупності й постійних, і змінних витрат.

3. Розраховуємо запас фінансової міцності.

Визначивши поріг рентабельності, можна розрахувати запас фінансової міцності підприємства (Зфм):

Зфм = різниця між досягнутою фактичною виручкою від реалізації й порогом рентабельності (1.7.)

Зфм = 62тис.грн. - 30тис.грн.= 32 тис. грн.

Зазначимо, якщо виручка від реалізації падає нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, створюється дефіцит ліквідних засобів.

Можна розраховувати запас фінансової міцності й у відсотках до виручки від реалізації. Якщо запас фінансової міцності становить у нашому випадку 32 тис. грн., а виручка - 62тис. грн., то запас фінансової міцності відповідає 52% виручки від реалізації. Це означає, що підприємство здатне витримати 52-відсоткове зниження виручки від реалізації без серйозної загрози для свого фінансового стану.



5. Тести

1. Найбільш ліквідними активами є:

А) дебіторська заборгованість;

Б) грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

В) запаси та витрати підприємства;

Г) основні засоби та інші позаобігові активи.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Оцінка фінансової стабільності виробництва визначається:

А) відношенням займаних коштів та інших пасивів до платоспроможності підприємства;

Б) ступенем покриття основних засобів та оборотних активів джерелами фінансових ресурсів;

В) відношення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середнього розміру дебіторської заборгованості;

Г) відношення чистого прибутку до собівартості продукції.

Оцінка фінансової стабільності виробництва визначається ступенем покриття основних засобів та оборотних активів джерелами фінансових ресурсів.

3. Що вивчає предмет "Фінансовий менеджмент?”:

А) управління основним капіталом підприємства;

Б) управління грошовим обігом, формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства;

В) організація обліку та аудиту на підприємстві;

Г) управління основним та оборотним капіталом підприємства.

Предмет «Фінансовий менеджмент» вивчає управління грошовим обігом, формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства.

4. Що відносять до оборотних активів підприємства:

А) обладнання та устаткування;

Б) прибуток підприємства;

В) енергія, спожита на виробничі потреби;

Г) готова продукція на складі.

До оборотних активів підприємства відноситься готова продукція на складі.

Список використаної літератури

Антонов В.М., Яловий Г.К. Фінансовий менеджмент: сучасні інформаційні технології. Навч. посібник. - Київ: „Центр навчальної літератури”, 2005. - 432 с.

Грачев А.В. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия: Учебно-практическое пособие. - М.: Издательство «Финпресс», 2002. - 208 с.

Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекцій. - 2-е изд., пере раб. и доп. - К.: МАУП, 2002.

Овсийчук М.Ф., Сидельникова Л.Б. Финансовый менеджмент: Учебное пособие. - М.: Издательский ДОМ «Дашков и К», 2000. - 152 с.

Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецький С.О., Нестеренко Н.В. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 274 с.

Фінанси підприємства: Підручник /за ред. А.М.Поддєрьогіна КНЕУ, 2004.

Размещено на http://www.allbest.ru/