Оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»

Кафедра фінансів та кредиту

Контрольна робота

з дисципліни «Податковий менеджмент»

Варіант №20

Виконала:

Студентка ЗФ - 06/1

Тібеж Юлія Олексіївна

Перевірила: викладач

Боярина Т.В.

м. Кривий Ріг

2010 рік

Зміст

1. Визначення обсягу податкових зобов'язань платників податків

2. Порядок застосування фінансових санкцій

3. Тести

4. Задача

Список використаної літератури

1. Визначення обсягу податкових зобов'язань платників податків

Суми податкових зобов'язань платника податків визначаються за непрямими методами у разі, коли:

а) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію, а його фактичне місцезнаходження невідоме;

б) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і платник податків чи його посадова особа не надає або надає не в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством, або провадить підприємницьку діяльність без державної реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності;

в) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і не веде податкового обліку або не пред'являє визначені законодавством первинні документи;

г) під час перевірки або проведення аналізу наявної інформації податковим органом встановлена розбіжність між документами, наданими платником податків, і документами (інформацією), одержаними у встановленому законом порядку податковими органами з інших джерел.

Рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник податкового органу (його заступник) на підставі службової записки посадової особи податкового органу за місцем реєстрації платника податків за наявності підстав. У рішенні обов'язково зазначаються підстави для його прийняття.

Для визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами податковий орган може використовувати інформацію та документи, одержані в установленому законом порядку.

Для визначення податкових зобов'язань за непрямими методами в установленому порядку можуть залучатися фахівці, експерти, що мають спеціальні знання, професійні навики та не є заінтересованими особами щодо результатів застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань.

На підставі встановлених за непрямими методами об'єктів оподаткування, інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону, підтвердження чи скасування пільг з оподаткування, визначається сума податкового зобов'язання із застосуванням ставок, механізмів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених законами з питань оподаткування.

При визначенні сум податкових зобов'язань за непрямими методами пільги, встановлені окремими законодавчими актами з питань оподаткування, до платників податків не застосовуються, крім пільг для фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Податкові зобов'язання платника податків визначаються такими непрямими методами, як:

ь метод економічного аналізу;

ь метод розрахунку грошових надходжень;

ь метод аналогії;

ь метод контролю витрат та доходів фізичних осіб, у тому числі підприємців.

Метод економічного аналізу базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи, валові витрати тощо), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для проведення оцінки елементів об'єкта оподаткування, якими є: обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаних сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції оздоблення, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості одержаних марок акцизного збору, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та інших показників; витрати, пов'язані з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, при визначенні вартості яких може використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів; приріст активів платника податків, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків; витрати на оплату праці, які визначаються податковим органом виходячи з документів, що підтверджують трудові відносини з працівниками та отримання ними заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, або на підставі письмових пояснень цих працівників про фактично одержані доходи від цього платника податків; валові доходи і валові витрати, які обчислюються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманої з інших джерел згідно із законодавством; обсяги реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі аналізу інвентаризації запасів цієї продукції на початок та кінець звітного періоду; витрати інших платників податків, які провадять діяльність у таких же чи подібних з платником податків умовах.

Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника податків, яка підтверджується банківськими документами, та інші документи обліку (первинні документи), що підтверджують одержання коштів платником податків.

За методом аналогій податкове зобов'язання визначається на рівні податкового зобов'язання платника цього податку, збору (обов'язкового платежу) попереднього податкового періоду або відповідного податкового періоду минулого податкового року з урахуванням інфляції та інших факторів (сезонність виробництва, тривалий цикл виробництва тощо), що впливають на розмір податкового зобов'язання, якщо таке податкове зобов'язання мало позитивне значення.

Метод контролю витрат та доходів фізичних осіб, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції, базується на результатах аналізу показників отриманих доходів та понесених витрат. Якщо податковий орган у звітному періоді встановлює перевищення витрат, понесених платником податків -- фізичною особою, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності чи не має такого статусу і на яку згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції, над сумою доходу, з якого сплачені податки, то сума такого перевищення вважається доходом, який підлягає оподаткуванню з урахуванням норм законів щодо оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі підприємців.

У такому ж порядку податковий орган визначає дохід, який підлягає оподаткуванню, у разі перевищення фактично отриманого доходу платника податків над сумою доходу, з якого сплачені податки.

Оподатковуваний дохід платника податків -- фізичної особи з операцій щодо відчуження об'єктів рухомого та нерухомого майна, якщо факт відчуження об'єкта (зміни власника) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законодавством, визначається виходячи з фактичної вартості (ціни), за яку таке майно було відчужене, але не нижче оціночної вартості об'єкта, розрахованої державним органом, уповноваженим проводити таку оцінку відповідно до законодавства.

Обов'язок документального підтвердження джерел походження доходів, в результаті чого були набуті активи, що належать платнику податків за правом власності або повного господарського відання відповідно до законодавства, покладається на платника податків.

У разі неможливості визначення податковим органом задекларованого підприємцем валового доходу документами обліку сума податкового зобов'язання щодо податку з доходів фізичних осіб визначається на підставі задекларованого валового доходу i документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу.

2. Порядок застосування фінансових санкцій

податок дохід фінансовий санкція

Фінансові санкції застосовуються органами податкових служб в таких випадках порушення існуючого законодавства України:

- при заниженні або приховуванні сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

- при несвоєчасному виконанні податкових зобов'язань;

- при несвоєчасному поданні або неподанні бухгалтерських звітностей, податкових декларацій, розрахунків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних із з розрахунками і сплатою податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

- при неподанні аудиторських висновків;

- при ухиленні від взяття на облік в податкових органах;

- при ухиленні від подачі інформації про відкриття банківських рахунків;

- при порушенні порядку зберігання бухгалтерських та інших документів, пов'язаних з оподаткуванням;

- при неправильному веденні (не веденні) податкового та бухгалтерського обліків;

- при порушеннях, які спрямовані на неправильне зарахування чи повернення податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

- при невиконання банком рішення податкових служб по призупинення операцій платника податків або невиконання рішення про стягнення податків;

- при невиконанні зобов'язань особами, які повинні здійснювати утримання та перерахунок податків, зборів та інших обов'язкових платежів в бюджет;

- при порушенні порядку ведення бухгалтерського та податкового обліків, пов'язаних з розрахунком податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

При заниженні сум або приховуванні податків, зборів або інших обов'язкових платежів величина фінансової санкції встановлена згідно Закону України " Про державну податкову службу в Україні" із змінами від 05.02.1998р. №83/98-ВР в однократному розмірі донарахованої в результаті перевірки суми податку або іншого платежу, а у випадку повторного порушення протягом року після порушення, встановленого попередньою перевіркою, - в двохкратному розмірі донарахувань за результатами перевірки суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Платники податків, зборів та інших платежів за несвоєчасне подання закладам банку платіжних доручень на оплату податків підлягає фінансовій санкції в розмірі 10% від суми податку, збору або інших обов'язкових платежів, яка підлягає перерахуванню у відповідний бюджет. Дана санкція не може бути застосована органами податкової служби при наявності переплат по даному виду платежів.

За несвоєчасне подання чи неподання бухгалтерської звітності, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з розрахунком та сплатою податків, зборів, та інших обов'язкових платежів, платники податків можуть бути притягнуті до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що підлягають оплаті.

Слід зазначити, що фінансові санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються щодо податків, інших платежів і внесків, за якими встановлено обов'язкове подання державним податковим адміністраціям податкових декларацій, розрахунків.

При несвоєчасному подані аудиторського висновку (до 1 жовтня наступного за звітним роком) по фінансово-господарській діяльності підприємства за рік для підприємства, коли перевірка є обов'язковою, застосовується санкція в 10% ( виходячи з суми оплати податку на прибуток за річними розрахунками).

Неподання в орган податкової служби за місцем проживання обліку інформації про відкриття або закриття банківських рахунків тягне за собою штраф у розмірі від 20 до 100 неоподаткованих мінімумів прибутків громадян.

Керівники та інші посадові особи - платники податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які винні в порушенні порядку ведення податкового та бухгалтерського обліків, необхідних для розрахунків податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також для складання податкової звітності, притягуються органами податкової служби до відповідальності у вигляді штрафів у розмірі від 5 до 10 неоподаткованих мінімумів прибутків громадян.

За несвоєчасне виконання закладами банків та іншими фінансово-кредитними установами розпорядження органів податкової служби про безспірне стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів стягується пеня за кожний день прострочки (включаючи день оплати) в розмірах, встановлених законодавством по відношенню таких видів платежів.

Пунктом 8 ст. 11 Закону державним податковим інспекціям надано право стягувати з підприємств, установ і організацій у безспірному порядку, незалежно від форм власності і наслідків фінансово-господарської діяльності, до бюджетів та державних цільових фондів донараховані за результатами перевірок суми податків, інших платежів і внесків, суми недоїмок за податками, іншими платежами і внесками, а також суми штрафів та інших санкцій, передбачених п.7 цієї статті та іншим законодавством України. Винятком з переліку суб'єктів, до яких можуть застосовуватися заходи стягнення, є споживчі товариства, спілки та їх підприємства, оскільки відповідно до п.2 ст.13 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2265-ХП "Про споживчу кооперацію" списання коштів з їх рахунків може здійснюватися тільки у двох випадках:

* по-перше, за їх згодою;

* по-друге, за рішенням судових органів.

На виконання Закону і з метою поліпшення роботи податкових органів щодо застосування фінансових санкцій до порушників законодавства про податки наказом Головної державної податкової інспекції України від 20 квітня 1995 року № 28 було затверджено Інструкцію про порядок застосування і стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби (далі -- Інструкція). Зазначена Інструкція досить детально регламентує порядок застосування фінансових санкцій органами податкової служби, а факт реєстрації її в Мінюсті додає їй статусу нормативного акта.

Винести рішення про застосування фінансових санкцій відповідно до ст. 11 Закону України, а також п. 9 Інструкції може керівник органу державної податкової служби або його заступник. Для того, щоб рішення про застосування фінансових санкцій було правомірним з точки зору процесуального права, необхідно додержати ряд вимог Закону.

Відповідальність, встановлена Законом, застосовується лише до платників податків, якими відповідно до ст.4 Закону України "Про систему оподаткування" є юридичні та фізичні особи, на яких чинним законодавством України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). При цьому вони повинні мати об'єкт оподаткування. Так, наприклад, ст.2 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" чітко обмежено коло платників ПДВ, і на особу, яка не попадає в це коло, не можуть бути накладені фінансові санкції. Наприклад, до структурних підрозділів юридичної особи не можуть бути застосовані фінансові санкції у зв'язку із встановленою недоїмкою з ПДВ, оскільки юна не попадає до переліку платників. У цьому випадку відповідати повинна юридична особа, у структурному підрозділі якої виявлено недоїмку.

Якщо підприємство, установа, організація виступає не як платник податку, а як особа, яка у встановленому Законом порядку зобов'язана утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів що виплачуються нею Іншим особам (наприклад прибутковий податок з доходів, що виплачуються фізичним особам), то за порушення такого порядку встановлюється спеціальна відповідальність.

Фінансові санкції органами державної податкової служби застосовуються лише у разі донарахування за результатами перевірки суми податку, збору, обов'язкового платежу. Іншими словами, тільки встановлення недоїмки за певним податком може стати підставою для застосування фінансових санкцій. Не має значення, якщо буде виявлено недоплату недоїмки, що спричинило її виникнення. Для застосування фінансових санкцій не має значення також наявність умислу в діях відповідальних працівників підприємства. Про це зазначено у п. 6 Інструкції. Відповідальність підприємств, що не внесли своєчасно податок до бюджету, наступає і у тому випадку, якщо порушення сталося внаслідок помилкового застосування законодавства про оподаткування, неуважності, некомпетентності або розрахункової помилки. На це звернув увагу й Вищий арбітражний суд України у п. 5 Роз'яснень від 12 травня 1995 року № 02-5/ 451 "Про деякі питання вирішення спорів за участю податкових органів". Не може також братися до уваги фінансово-господарський стан підприємства, установи, організації, оскільки це прямо передбачено чинним законодавством (зокрема п.8 ст. 11 Закону).

Проте відсутність боргу перед бюджетом перешкоджає застосуванню органами державної податкової служби до підприємства фінансових санкцій. Відповідно до п.7 Інструкції не повинні застосовуватися фінансові санкції у випадках, якщо підприємство до початку перевірки самостійно виявило порушення в обчисленні податку і письмово повідомило про це податкову інспекцію, а також здійснило відповідні розрахунки з бюджетом та державним цільовим фондом. Під письмовим повідомленням у цьому випадку слід розуміти:

* подання уточненої податкової декларації, розрахунку.

* облік суми недовнесених податків, інших обов'язкових платежів у поданих до державної податкової адміністрації податкових деклараціях, розрахунках за наступні звітні періоди.

Під здійсненням відповідних розрахунків з бюджетом та державним цільовим фондом слід розуміти подання до установи банку платіжного доручення на сплату належної суми податку, іншого обов'язкового платежу.

Крім того, при застосуванні фінансових санкцій податкові органи повинні враховувати наявність переплати на конкретний вид платежу. Так,' наприклад, якщо платник податків помилково нарахував і сплатив ПДВ з обороту, що має пільгу, і на таку саму або меншу суму помилився при нарахуванні ПДВ з іншого обороту, але загалом до бюджету від нього надійшов повний обсяг ПДВ, то немає підстав застосовувати до такого платника податків фінансові санкції.

Відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" недоїмкою вважається сума, не внесена після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів, тобто:

* по-перше, сум податків та інших платежів до бюджетів і позабюджетних фондів;

* по-друге, сум фінансових санкцій, що застосовуються до підприємств, установ, організацій.

Проте не може бути перешкодою для застосування фінансових санкцій податковою службою наявність недоїмки на один вид податку і одночасно переплати на інший вид. Не має значення переплата з іншого податку навіть у тому випадку, коли розмір її перевищує розмір недоїмки.

3. Тест

Платники податків і зборів мають право:

а) ревізувати й перевіряти у міністерствах бухгалтерські документи;

б) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування;

в) подавати до державних податкових органів декларації, бухгалтерську звітність;

г) забезпечувати захист державного суверенітет.

Платники податків і зборів мають право подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування.

4. Задача

Підприємство сплачує єдиний податок за ставкою 6%. Підприємство визначило суму податку на додану вартість за грудень 2007 року у сумі (- 273,33) грн., єдиного податку - 368 грн. Які фінансові санкції необхідно нарахувати при виявлення порушень в результаті документальної перевірки, проведеної в січні 2008 року?

Господарські операції за звітний період

Розв'язання

Для визначення суми ПДВ, яку необхідно сплатити до бюджету, необхідно розрахувати суму податкового зобов'язання і податкового кредиту:

1) податкове зобов'язання:

2) податковий кредит:

Сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету:

1226,67 грн. - 700 грн. = 526,67 грн.

Сума єдиного податку, яка повинна бути сплачена до бюджету, розраховується із виручки від реалізації продукції, робіт послуг:

Отже,у результаті проведеної перевірки виявлено заниження суми, необхідної для сплати до бюджету. Згідно із п.17.1.3. Закону України №1281, штраф застосовується у розмірі 10 % від суми недоплати за кожний податковий період починаючи з того, на який припадає така недоплата, та закінчуючи періодом, на який припадає дата отримання податкового повідомлення від контролюючого органу, але сукупно не більше 50% недоплати та не менше 10НМДГ.

Сума штрафу:

Зазначена сума штрафу менша від 10НМДГ, отже сума штрафу до сплати складе 170грн.

Список використаної літератури

Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 1994№ 320/94-ВР.

Закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.97р. № 77/97-ВР.

Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р.№ 168/97-ВР.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 83/98-ВР.

Закон України «Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 04.11.99 р. № 1212.

Петрова Г.В. «Податкове право»:Посібник для вузів Норма-Інфра, - Москва 1998р.

Шакун В.І., Мельник П.В. «Комерційне право»:Підручник,-Київ, Правові джерела, 1999р.

Скворцов Н.Н. «Все про податки в Україні» - Київ, фірма Конкорд, 1999р.

Василик О.Д., Павлюк К.В.»Удосконалення податкової системи України». Фінанси України 1997р. № 10 стр.37-42

Размещено на http://www.allbest.ru/