Роль прибутку підприємства в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»

Кафедра фінансів та кредиту

Контрольна робота

з дисципліни «Фінансовий аналіз»

Варіант №16

Виконала:

Студентка ЗФ - 06/3

Тібеж Юлія Олексіївна

Перевірила:

Викладач

Баличева В.О.

м. Кривий Ріг

2009 рік

Зміст

1. Роль прибутку підприємства в умовах ринкової економіки

2. Система показників оцінки ефективності господарювання

3. Задача

Список використаної літератури

1. Роль прибутку підприємства в умовах ринкової економіки

Роки незалежності дали свої позитивні результати в усіх сферах суспільного життя в Україні, крім економіки. Економіка сьогодні знаходиться в стадії, яку деякі економісти не без підстав називають катастрофічною і яка може перерости в колапс. Підприємства належним чином не поновили розірвані територіальні і галузеві зв'язки.

Сьогодні відсутні мета й орієнтири трансформування суспільства, по суті немає прогнозів щодо соціально - економічного розвитку країни. Сучасний етап розвитку в Україні свідчить, що формуванню соціально - орієнтованого ринкового середовища не сприяє існуюча система управління, яка є громіздкою і неефективною.

Основою господарського комплексу нашої країни є мікроекономічний рівень, а саме рівень підприємств. На рівні підприємства найповніше проявляються усі економічні відносини. Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв'язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах. У зв'язку з цим визначення прибутку має особливе значення. Прибуток є головною метою та мотивом підприємницької діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної та інноваційної діяльності. Він стає фактором удосконалення відносин власності. Під час проведення роздержавлення і приватизації більшість громадян України стали власниками-акціонерами підприємств. Однак власники, які не отримують відчутної винагороди за свій капітал, є такими лише номінально.

Прибуток є важливим інструментом переливання капіталів до галузей, що визначають науково-технічний прогрес, та концентрації фінансових ресурсів на тих підприємствах, адміністрація і власники яких здатні ефективно порядкувати ними. Реальний прибуток, що його отримує підприємство - це лише частина балансового прибутку, яка виконує функції прибутку. З різних причин у балансовому прибутку відображаються не тільки чистий дохід підприємства, але й частина витрат виробництва.

У нерозвиненій системі ринкових відносин балансовий прибуток не відображає реальної ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, оскільки його обсяг формується не тільки за рахунок утворюваного національного доходу, а й раніше створеного національного багатства. Встановлений законом порядок обчислення балансового прибутку передусім переслідує мету утворення податкової бази. Однак економічним інтересам власників, акціонерів та інвесторів відповідає лише та частка балансового прибутку, яка може бути джерелом самофінансування та матеріальної винагороди. Тому під реальним прибутком слід розуміти частку балансового прибутку, що реально виконує функції прибутку.

Важливе значення має виявлення ефективності діяльності підприємств із макроекономічних позицій. Нині більшість підприємств України низькорентабельні або збиткові, і юридично їх можна визнати банкрутами. Однак аналіз показав, що збитковість багатьох підприємств пояснюється не низьким рівнем управління, а недосконалістю фінансово-кредитної системи національної економіки. Фактично збиткові щодо застосованої нині оцінки підприємства так само, як і підприємства, які працюють рентабельно, сприяють формуванню бюджетів та цільових фондів. Більш того, вартісна величина внесків та платежів таких підприємств, виявляється в ряді випадків більшою, ніж рентабельних підприємств, і досягає половини вартості реалізованої продукції. Необхідно здійснювати оцінку економічної ефективності функціонування підприємств у національній економіці на підставі аналізу впливу результатів діяльності цих підприємств на макроекономічні показники: формування бюджетів цільових фондів, національного доходу, валового внутрішнього продукту.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємств із позицій їх самофінансування та економічних інтересів власників. Однак за допомогою цих показників неможливо одержати точну оцінку впливу фінансових результатів діяльності підприємства на макроекономічні показники - на обсяг надходжень до державного та місцевих бюджетів, до цільових фондів, національний дохід, валовий національний продукт. Реальність свідчить про те, що для управління економічними процесами, формування потребуючих макроекономічних пропорцій необхідна більш об'єктивна система показників рентабельності.

З розвитком ринкових відносин з'являються нові фактори формування прибутку, які потребують врахування підчас проведення економічного аналізу. Характерною негативною рисою сучасного становища підприємств є зростання їх дебіторської та кредиторської заборгованості. Дисбаланс між дебіторською та кредиторською заборгованістю перетворюється на важливий фактор формування прибутку. Враховуючи те, що частина підприємств України працює зі збитками, вимагає розгляду питання ефективності залучення банківських кредитів, виходячи з мінімуму збитків. Встановлено, що найбільший ефект від використання залучених коштів досягається на підприємствах, де є високою частка умовно постійних витрат.

Прибуток має не тільки функціональний, а й інституціональний характер, який виявляється передусім у податковому законодавстві. Тому комбінування або спеціалізація виробництва, приводить до зміни суми сплачених податків. А це, разом зі зміною необхідного розміру обігових коштів, безпосередньо відображається на прибутку підприємства. Методи аналізу прибутку, які враховують вплив цього фактора, підвищують обґрунтування управлінських рішень у галузі утворення господарюючих об'єднань та розукрупнення підприємств. У процесі дослідження було встановлено: якщо розглядати структуру виробництва на підприємстві з позицій обсягу виготовленої продукції, то спостерігається така закономірність: чим більше за розміром підприємство, чим більше воно виготовляє продукції, тим вищий в нього рівень комбінування виробництва. В зв'язку з цим для забезпечення рівних умов господарювання усім суб'єктам ринкових відносин необхідно удосконалити податкове законодавство, передбачивши в ньому встановлення залежності розміру податкової ставки від обсягу одержуваного прибутку.

Чинні методики аналізу прибутку не достатньою мірою враховують вплив фактора часу. Як правило, це здійснюється за допомогою дисконтування витрат та прибутку, тобто приведення різночасових витрат до одного моменту часу. Необхідність такого підходу диктується тим, що капітал - це зростаюча за часом вартість.

У сучасній економіці аналіз фінансового стану підприємств стає важливою складовою частиною роботи щодо забезпечення фінансової стійкості підприємства та оцінки ділових партнерів. На його засадах інвестори приймають рішення щодо формування портфеля цінних паперів, а кредитори визначають пріоритети щодо позик, які видають.

2. Система показників оцінки ефективності господарювання

Фінансово - економічний стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті -- негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати, діяльності і баланс -- підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року).

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів -- звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.

Оцінка прибутковості та активності

Прибутковість підприємства вимірюється двома і прибутковості j показниками -- прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність -- це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства .

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу відображає ефективність використання активів.

Рентабельність акціонерного капіталу свідчить про верхню межу дивідендів на акції власних коштів

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів ( na) -- це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

Na =В / Ка ,

де В -- виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період; К -- середня величина активів за той самий період.

За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме:

ta = Дк / na ,

де Дк -- кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів виражається кількістю оборотів за певний період:

Отмз = Ср / Мз ,

де С р-- повна собівартість реалізованої продукції за певний період; Мз-- середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) -- небажаним і потребує з'ясування причин.

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

Оцінка фінансової стійкості та платоспроможності

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (ka) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

Ka = Кв/ Кб

де К -- власний капітал підприємства;

Kб-- підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

Якщо k < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (k,) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто:

Kзб = Кв /Кз

де Кз -- боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення Кз/Кв) веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності -- загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (kлз -- це відношення оборотних активів (розділи II і III активу балансу за його старою формою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

Kлз = Коа / Кзк,

де К -- оборотні активи підприємства;

К -- короткострокова заборгованість підприємства.

Якщо kлз < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (kлз > 3--4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину k помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгованості (kлз < 2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.

Коефіцієнт термінової ліквідності (kлт) обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів, тобто:

Kлт = Ктл / Кзк

де Ктл-- оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kла ) -- це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

Kла = Кал / Кзк,

де Кал -- абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

3. Задача №1

Складіть таблицю порівняльного аналітичного балансу активу і пасиву (див. табл.3, табл.4). Зробіть висновки.

Рішення (Усі розрахунки проводяться на основі форми №1 «Баланс (див. табл.1) та форми №2 «Звіт про фінансові результати» (див. табл. 2).

Таблиця 3

З таблиці 3 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 9280 тис. грн. або на 5%. В складі майна доля основних засобів та інших необоротних активів збільшилася на 6646,80 тис. грн. або на 4,77%. Оборотні активи за звітний період збільшились на 2663,36 тис. грн. (5,78%), зокрема за рахунок збільшення запасів на 14 909,48 тис.грн., або на 59,59%. Співвідношення необоротних активів, оборотних активів та витрат майбутніх періодів на початок та на кінець періоду відповідно дорівнює 75,14%, 24,83%, 0,04% та 74,97%, 25,01%, 0,02. Зменшилася вартість витрат майбутніх періодів на 30,16 тис.грн. або на 46,43%. Отже, збільшення вартості майна підприємства відбулося за рахунок збільшення необоротних та оборотних активів.

Таблиця 4

Виходячи з даних таблиці 4, можна зробити висновки, що вартість джерел формування активів на кінець періоду збільшилася на 9 280 тис.грн. або на 5%. Дане збільшення відбулося в основному за рахунок збільшення довгострокових зобов'язань на 5 295,40 тис.грн., збільшення поточних зобов'язань на 4 118 тис.грн. (10,85%) та збільшення кредиторської заборгованості на 6 087,68 тис.грн. Також відбулося значне зменшення вартості короткострокових кредитів банків на 2 864,04 тис.грн. (54,75%). В основному по підприємству зменшилася сума власного капіталу і збільшилася сума позичкового, що є негативним моментом.

Задача №2

На підставі звіту про фінансові результати дайте оцінку загальній сумі прибутку, виконайте факторний аналіз чистого прибутку та охарактеризуйте проведений аналіз.

Рішення.

У табл. 3 вводжу необхідні дані для аналізу (див. табл.5), отримуємо в результаті, що чистий прибуток на кінець року збільшився на 778,50 тис.грн. Розглянемо вплив кількох факторів на чистий прибуток підприємства (фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, податок на прибуток від звичайної діяльності, надзвичайні витрати (див. табл. 6).

Таблиця 5

Оцінка чистого прибутку

Таблиця 6

Вплив кількох факторів на чистий прибуток

Із таблиці бачимо, податок на прибуток від звичайної діяльності зменшив суму чистого прибутку на 284,50 тис.грн., надзвичайні витрати зменшили величину чистого прибутку на 75 тис.грн. Загалом під впливом усіх факторів чистий прибуток на кінець року, порівнюючи з початком роком, збільшився на 778,50 тис.грн.

Задача №3

За даними балансу визначте показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства (див. табл.7). Зробіть факторний аналіз одного з показників. Зробіть висновки.

Рішення.

Таблиця 7

Показники фінансової стійкості

З отриманої таблиці можемо зробити певні висновки. Коефіцієнт незалежності характеризує долю власного капіталу у загальному обсязі пасиву балансу. На початок і кінець року даний показник знаходиться у межах більше 0,5, отже це є позитивним моментом. Негативним є те, що на кінець року величина даного коефіцієнту зменшилася на 0,04, тобто зменшилася сума власного капіталу. Коефіцієнт фінансової стійкості також знаходиться у межах норми (більше 1), але проти початку року зменшилося його значення, це означає те, що збільшилася сума зобов'язань проти власного капіталу. Коефіцієнт маневрування знаходиться у найгіршому стані. По-перше, це значення знаходиться нижче допустимої межі (менше 0,5), по-друге, також на кінець року, проти початку року, значення цього показника зменшилося ще на 0,01. Це означає, що підприємство не в змозі власними коштами перекрити суму запозичених коштів (факторний аналіз даного показника див. у табл.8).

Таблиця 8

Факторний аналіз коефіцієнту маневреності

прибуток господарювання платоспроможність стійкість

Тільки коефіцієнт заборгованості, на відміну від усіх показників збільшив своє значення на кінець року проти минулого, але це є негативним моментом, бо означає, що заборгованість підприємства зростає. Коефіцієнт інвестування також свідчить про те, що підприємство на кінець року стало менше інвестувати кошти у необоротні активи (що є негативним моментом).

З проведеного факторного аналізу коефіцієнта маневреності, ми отримали результат, що за рахунок оборотного капіталу, власного капіталу та доходів майбутніх періодів даний коефіцієнт збільшував своє значення, а за рахунок таких показників, як витрати майбутніх періодів, поточні зобов'язання та забезпечення майбутніх витрат, зменшував своє значення. В кінцевому результаті вплив усіх факторів призвів до зменшення даного показника на кінець року, проти минулого на 0,01.

Задача №4

За даними балансу визначте показники, що характеризують платоспроможність підприємства.

Зробіть факторний аналіз одного з показників. Зробіть висновки.

Рішення.

Розраховую необхідні показники (див. табл. 9).

Таблиця 9

Розрахунок показників платоспроможності

Виходячи з отриманих даних, можна зробити висновок, що усі показники дорівнюють, по-перше, меншому значенню, ніж нормативне (що є негативним явищем), а по-друге, на кінець року усі показники зменшили своє значення. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності (факторний аналіз даного показника див. у табл. 10) зменшився на 0,04, коефіцієнт швидкої ліквідності - на 0,25, а коефіцієнт загальної ліквідності - на 0,06. Це означає, що підприємство не має достатньо коштів для покриття короткострокових зобов'язань, співвідношення власного і позикового капіталу є таким, що позикових коштів більше, ніж власних. Отже, підприємство має незадовільне платоспроможне положення.

З таблиці 10 видно, що коефіцієнт абсолютної ліквідності за рахунок поточних зобов'язань суттєво зменшив своє значення, а грошові кошти позитивно вплинули на кінцевий результат. Але загальний вплив усіх факторів свідчить про те, що їх вплив зменшив значення коефіцієнта абсолютної ліквідності на кінець року, проти початку, на 0,04.

Таблиця 10

Факторний аналіз коефіцієнта абсолютної ліквідності

Список використаної літератури

1. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз. - К.: КОНДОР, - 2005р.

2. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА, - 2002г.

3. Селезнёва Н.Н. Финансовый аналіз. - М.: ЮНИТИ, - 2006г.

Размещено на Allbest.ru