Планування фінансової діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»

Кафедра фінансів та кредиту

Контрольна робота

з дисципліни «Фінансове планування»

Варіант №16

Виконала:

Студентка ЗФ - 06/3

Тібеж Юлія Олексіївна

Перевірила:

Викладач

Голобородько Т.В.

м. Кривий Ріг

2009 рік

Зміст

1. Теоретичне завдання

2. Практичне завдання

Список використаної літератури

1. Теоретичне завдання

Метод «витрати - об'єм - прибуток». Гіркість фінансового планування.

При плануванні виробничої діяльності часто використовують аналіз "витрати - об'єм - прибуток". Якщо визначений об'єм виробництва, то відповідно до портфеля замовлень завдяки цьому аналізу можна розрахувати величину витрат і продажну ціну, щоб організація могла отримати певну величину прибули, як балансову, так і чисту. За допомогою даних аналізу легко прорахувати різні варіанти виробничої програми, коли змінюються, наприклад, витрати на рекламу, ціни на продукцію або матеріали, що поставляються, структура виробництва. Інакше кажучи, аналіз "витрати об'єм прибуток" дозволяє отримати відповідь на питання, що ми матимемо, якщо зміниться один параметр виробничого процесу або декілька таких параметрів.

При аналізі матеріальних витрат потрібно враховувати, до якої галузі належить підприємство, що досліджується. Це зумовлює різний вміст матеріалів і сировини у собівартості продукції, тобто матеріаломісткість продукції. Взагалі в обробних галузях виробництва частка цих витрат дуже велика. Особливо це стосується легкої й харчової промисловості. Після цього слід також встановити, які технологічні процеси використовуються і наскільки вони досконалі та сучасні, тобто безвідходні. Сьогодні слід звертати особливу увагу на витрати палива та електроенергії у зв'язку з їх дефіцитністю і великою вартістю. У деяких галузях промисловості аналіз використання енергетичних ресурсів має пріоритетний характер (енергомісткі виробництва). Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного обсягу їх з плановим чи базовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявлені відхилення. Специфіка цих факторів і конкретна методика їх дослідження залежать від особливостей технології, а також від видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, які використовуються. Проте завжди слід виявляти вплив двох таких факторів:

1. Зміни питомих витрат сировини й матеріалів на одиницю продукції -- фактор "норм".

2. Зміни собівартості заготівлі одиниці сировини та матеріалів--фактор "цін".

Останній фактор складається з таких трьох підфакторів:

а) зміни купівельних цін з урахуванням усіх доплат і знижок;

б) транспортних витрат, до яких належать і вантажно-розвантажувальні витрати;

в) заготівельних витрат.

Для побудови моделі зв'язку між сукупними витратами, виходом продукції (обсягом виробництва), виручкою від реалізації під час аналізу спрощуються реальні умови, з якими стикається фірма в практичній діяльності. Як і більшість моделей, які є абстракціями реальних умов, модель аналізу беззбитковості будується з урахуванням низки припущень і обмежень. І все ж, незважаючи на ряд таких припущень і обмежень, аналіз беззбитковості є потужним інструментом для прийняття ефективних управлінських рішень. Зазначимо, що для надання інформації по витратах, виручці, прибутку може використовуватись як графічний метод, так і математичні залежності. Математичний підхід є гнучкішим методом отримання інформації.

Потреба в капіталі для фінансування основних засобів і нематеріальних активів.

Для здійснення основної діяльності будь-яке підприємство повинне мати у своєму розпорядженні основні засоби та нематеріальні активи.

Згідно з П(С)БО 7 основні засоби -- це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує один рік (або операційний цикл, довший за рік).

Визначення нематеріальних активів наводиться в П(С)БО 8: це -- немонетарні активи (права користування майном, права на товарні знаки, авторські права тощо), які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом понад один рік для виробництва, торгівлі чи в адміністративних цілях.

На ці дві позиції, як правило, припадає найбільша питома вага в структурі необоротних активів. Потреба в капіталі для фінансування відповідних активів виникає в таких випадках:

1) у разі заснування нового підприємства або започаткування виробництва нових видів продукції;

2) якщо планується суттєве розширення виробництва, яке неможливо забезпечити за наявних потужностей;

3) у разі технічного переозброєння наявних засобів з метою підвищення продуктивності виробництва чи поліпшення якості продукції.

Порядок визначення потреби в капіталі для фінансування придбання основних засобів і нематеріальних активів у структурно-логічному вигляді наведено на рис. 1.

На обсяги потреби в капіталі для фінансування основних засобів і нематеріальних активів впливають такі фактори:

- вид діяльності (галузь);

- місце розташування підприємства;

- обсяги виробництва продукції та її види;

- первісна вартість активів, які заплановано придбати;

- вартість модернізації існуючих основних засобів;

- строк окупності інвестицій.

витрата планування капітал актив кредитування

Рис. 1. Визначення потреби в капіталі для фінансування придбання основних засобів і нематеріальних активів

Як уже зазначалося, базою для визначення потреби в капіталі для фінансування придбання основних засобів і нематеріальних активів є план (бюджет) виробництва продукції. Поряд з прогнозними обсягами виробництва і реалізації продукції на додаток до плану також наводиться перелік виробничих машин, обладнання, технічної документації, технологій, ноу-хау, будівель, споруд, які слід придбати для того, щоб забезпечити необхідний для виробництва планових обсягів продукції рівень технологічної потужності.

Визначення потреби в додаткових об'єктах основних засобів здійснюється в розрізі окремих їх груп: земельні ділянки, будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби тощо.

Виробнича потужність підприємства визначається, виходячи з потужності основного технологічного устаткування виробничих підрозділів чи ділянок. До основного технологічного устаткування належать машини, апарати й агрегати, на яких виконуються основні операції технологічного процесу. Виробнича потужність підприємства розраховується, виходячи з технічних норм продуктивності устаткування і виходів продукції із сировини. Технічні норми продуктивності основного технологічного устаткування і річний фонд робочого часу беруться в розрахунках відповідно до галузевих інструкцій з визначення виробничих потужностей підприємств. Для встановлення ступеня використання виробничої потужності підприємства робиться розрахунок середньорічної потужності по кожному виду продукції з урахуванням введення і вибуття потужностей протягом року. Річна виробнича потужність обладнання визначається множенням середньорічної змінної потужності на число змін роботи в році. Використання потужностей (у %) визначається діленням річного планового випуску продукції на річну виробничу потужність і множенням отриманого результату на 100. Отже, необхідна кількість основного технологічного устаткування розраховується, виходячи з його продуктивності: відношення планового приросту обсягів виробництва продукції до продуктивності одиниці обладнання протягом планового періоду.

Потреба в земельних ділянках, будівлях, спорудах визначається, виходячи з технологічних норм забезпечення виробничою площею, складськими та адміністративними приміщеннями.

Менеджери підприємства повинні також прийняти рішення щодо форми використання основних засобів і нематеріальних активів: купівля чи лізинг; нове чи вживане.

Обсяг потреби у фінансових ресурсах для фінансування придбання основних засобів і нематеріальних активів розраховується, виходячи з їх первісної вартості та кількості.

Первісна вартість основних засобів і нематеріальних активів -- це вартість окремих об'єктів основних засобів (нематеріальних активів), за якою вони зараховуються на баланс підприємства. Ця вартість включає такі види витрат:

- витрати на виготовлення чи придбання активів;

- транспортні витрати, пов'язані з доставкою засобів на підприємство;

- страхування під час транспортування;

- витрати, пов'язані з державною реєстрацією відповідних засобів (якщо це передбачено законодавством);

- митні платежі, інші непрямі податки, що не підлягають відшкодуванню;

- сплата комісійних винагород;

- вартість монтажу (спорудження, встановлення);

- витрати на реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів;

- інші витрати, пов'язані з придбанням активів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання за призначенням.

Кошти, заморожені в основних засобах і нематеріальних активах, повертаються на підприємство шляхом їх поступового віднесення на собівартість продукції (нарахування амортизації) та включення в ціну реалізації протягом тривалого періоду. Таким чином, капітал, необхідний для фінансування даних витрат, повинен бути мобілізований на довгостроковий період та повинен мати інвестиційний характер. Потреба в капіталі для фінансування необоротних активів є основою складання бюджету інвестицій.

2. Практичне завдання

Задача 1.

Вибрати оптимальний рівень кредитування підприємства на основі коефіцієнту фінансового лі вереджу капіталу за критерієм фінансової рентабельності по наступним показникам (див. табл.1):

Таблиця 1

Рішення

Розраховую коефіцієнт фінансового лівериджу (див. табл.2):

Таблиця 2

Нам необхідно визначити оптимальний варіант за критерієм фінансової рентабельності, тому:

1 варіант: (0,18 - 0,105) х 0,25 = 0,02

2 варіант: (0,18 - 0,1) х 0,5 = 0,04

3 варіант: (0,18 - 0,095) х 1 = 0,125

4 варіант: (0,18 - 0,09) х 1,5 = 0,135

5 варіант: (0,18 - 0,085) х 2 = 0,19

6 варіант: (0,18 - 0,08) х 2,5 = 0,25

Враховуючи те, що оптимальним значенням для коефіцієнту фінансового лівериджу є значення менше 1, при чому воно повинно мати тенденцію до зменшення, то найоптимальнішим рівнем кредитування підприємства є варіант №1 (позиковий капітал - 22,5; власний капітал - 90; відсоток за кредитом - 10,5%).

Задача 2.

Визначити потребу підприємства в капіталі в плановому періоді якщо прогнозні показники грошових надходжень і виплат мають такий вигляд, тис.грн.

Рішення

У січні сума грошових надходжень перевищує суму грошових виплат на 50 тис.грн. (150 тис.грн. - 100 тис.грн.), у лютому - на 100 тис.грн. (200 тис.грн. - 100 тис.грн.), а у березні сума грошових виплат перевищує суму грошових надходжень на 150 тис.грн. (100 тис.грн. - 250 тис.грн.), але цей показник компенсується за рахунок надходжень за січень та лютий.

Список використаної літератури

1. Буряк Л.Д., Вакуленко Є.В. та інші “Фінанси підприємств”, навчально-методичний посібник - К.: КНЕУ, 2003. -с.165.

2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент.- М.: Ника-Центр, 1999. -с.

3. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий, прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. - К.: «Издательский дом Максимум», 2001. - 595 с.

4. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

5. Фінанси підприємств / Під ред. А.М. Поддерьогіна., підручник -К.: 2004,. - 565 с.

Размещено на Allbest.ru