Стимулювальна роль прямих податків

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»

Кафедра фінансів та кредиту

Контрольна робота

з дисципліни «Податкова система»

Варіант №16

Виконала:

Студентка ЗФ - 06/3

Тібеж Юлія Олексіївна

Перевірив:

Викладач

Боярина Т.В.

м. Кривий Ріг

2010 рік

Зміст

1. Стимулювальна роль прямих податків

2. Основи поземельного податку

3. Податкове регулювання в системі податкового менеджменту

4. Тести

5. Задача

Список використаної літератури

1. Стимулювальна роль прямих податків

В умовах трансформації економіки України в ринкову систему господарювання перед державою виникла проблема побудови гнучкої податкової системи, яка б здійснювала державне регулювання економічних процесів шляхом ефективного використання податкових важелів, спрямованих на забезпечення та підтримку збалансованого економічного зростання, оптимального використання ресурсів, стимулювання інвестицій та підприємницької активності платників податків у бажаних для суспільства напрямах. На сьогодні майже загальновизнано, що податки в Україні певною мірою виконують лише фіскальну функцію. Стимулювальний потенціал податкової політики, що реалізується переважно до надання численних пільг і преференцій, майже не використовується. Розглядаючи теоретичні й науково-практичні аспекти формування та реалізації політики прямого оподаткування як складової податкової системи, автори визначають напрями посилення стимулювальної ролі прямих податків у контексті інтеграції економіки України в глобальні економічні системи. Зроблено пропозиції щодо удосконалення механізму адміністрування основних прямих податків як умови посилення їхньої стимулювальної дії.

Оподаткування - це стягнення податків з окремих платників. Логічно постає питання - чи можна стимулювати, стягуючи певні платежі? Порядок обчислення окремих податків та умови їх сплати можуть позитивно впливати на діяльність підприємств у цілому чи на окремі напрямки їхньої діяльності. На основі цього робиться спроба наділити податки стимулювальної функцією. Але насправді - це виявлення їхньої регулювальної функції.

Практична реалізація стимулюючої функції здійснюється через систему податкових ставок та пільг, податкових кредитів, фінансових санкцій і податкових преференцій. Не менш важливе значення у реалізації цієї функції має і податкова система сама по собі: уводячи нові податки і скасовуючи інші, країна стимулює розвиток певних виробництв, регіонів і галузей, в свою чергу стримуючи розвиток інших. За допомогою податків держава цілеспрямовано впливає на розвиток економіки і її окремих галузей, на структуру та пропорції суспільного виробництва, накопичення капіталу.

2. Основи поземельного податку

Поземельний податок поділяється на два класи - А і Б. Базою оподаткування є податкова оцінка (вартість) земельної ділянки, що визначається відповідно до Закону про оцінку майна та стягнення з нього податків. Податкова оцінка об'єктів оподаткування за класами А і Б проводиться окремо. Оцінці за класом А підлягають сільськогосподарські угіддя, житлові будинки, господарські будівлі. Податкова оцінка складається з двох частин: вартості житлових приміщень; вартості земельної власності (як господарського об'єкта).

Оцінка майна ґрунтується на гаданій сумі доходу в даному році. Житлові будинки оцінюються, зважаючи на орендну плату, яку власник міг би отримати, якби він здав її в найми. Таким чином, вартість житла виступає як форма капіталізованої, орендної плати. Земля як господарський об'єкт оцінюється на основі можливої суми чистого доходу за рік, який можна одержати з даної площі землі при раціональному веденні господарства в нормальних умовах.

На практиці для оцінки земельних угідь використовується кадастр - показники доходності земельних ділянок, обчислені на 1 га використовуваної площі з урахуванням природних та кліматичних факторів, якості ґрунту, розташування, інфраструктури тощо. Таким чином, вартість землі (як господарського об'єкта) являє собою форму капіталізованого чистого доходу (тобто грошова сума, яка під час уміщення її в банк принесе річний доход від земельної ділянки).

Податок класу Б стягується із земельних ділянок, які розташовані за межами сфери сільського або лісового господарства й класифікуються на забудовані та незабудовані. Оцінка незабудованої ділянки обчислюється виходячи з ціни, за якою можна було б її продати в даний час з урахуванням всіх факторів: місця розташування ділянки, існуючих обмежень у її використанні тощо. Оцінка забудованих ділянок визначається залежно від групи, котрих за законодавством налічується шість: під житло; зайняті виробничими підприємствами; що перебувають у змішаному користуванні; під житловими будинками для однієї сім'ї; під житловими будинками для двох сімей; решта. Для кожної групи забудованої земельної ділянки використовується своя система оцінки. Ділянка будь-якого виду оцінюється виходячи з передбачуваних орендних доходів, тобто вартість забудованої земельної ділянки набуває форми капіталізованої орендної плати. У податкових доходах общин поземельний податок класу А становить 0,7%, класу Б - 11%.

Щодо поземельного податку встановлено базові (основні) ставки залежно від виду майна Податок класу А стягується за базовою ставкою 0,6% класу Б - 0,35% (з житлових будинків для однієї сім'ї - 0,26% для двох - 0,31%). Общини мають право збільшувати ці ставки, використовуючи спеціальні коефіцієнти. В середньому по всіх общинах поземельний податок стягується за ставкою 11-12 % але забезпечується чітка диференціація податкових ставок у залежності від того, як використовується ділянка,, та інших факторів. Як бачимо, податкове законодавство доволі гнучке, що дуже важливо в умовах ринкового господарства Німецький досвід заслуговує на увагу, тим більше, що це питання, одне з найважливіших у сфері податкового законодавства, не вирішене у нас і до сьогодні.

3. Податкове регулювання в системі податкового менеджменту

В умовах ринкової економіки головними методами державного регулювання стають економіко-фінансові: оподаткування, ціноутворення, фінансові, банківсько-кредитні методи тощо.

Маневруванням податковими ставками, пільгами, змінами умов оподаткування, зміною різних видів податків держава створює умови для прискорення розвитку певних галузей, територій, виробництв, підприємств, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем. Податкова система є досить суттєвим важелем впливу на економіку з метою розвитку її в необхідних напрямах. Так, держава, завдяки вмілому регулюванню податкової системи, може стимулювати розвиток сільськогосподарського виробництва та окремих сільськогосподарських культур, малого та середнього бізнесу, експорт окремих виробів.

Однією з головних частин податкового менеджменту є податкове регулювання. Воно являє собою комплекс практичних дій щодо розробки загальної структури дохідної частини бюджету держави, досягнення оптимальності податкових платежів. На державному рівні під податковим регулюванням розуміють якісні зміни податкової політики та здійснення таких податкових заходів, які дають змогу досягти повноти та своєчасності виконання бюджетів усіх рівнів. На рівні підприємства податкова тактика -- це дії підприємства щодо прийняття оперативних рішень, пов'язаних зі змінами в законодавчій базі, а також реагування на зміни умов господарювання.

Податкове регулювання має свої особливості, які відрізняють його від регулювання господарської діяльності. Основною вимогою до податкового регулювання є здійснення економічної діяльності та виваженості його проведення.

Крім того, податкове регулювання -- наймобільніша частина податкового менеджменту. Його стрижнем є система економічних та організаційних заходів оперативного втручання в хід регулювання податкових обов'язків, причому особлива увага приділяється економічним методам.

Мета, завдання та зміст податкового регулювання визначаються регулюючою функцією податків, тобто цей процес необхідний і від нього залежить стан не тільки податкової політики, а й економічний стан держави. Значення цього складного елементу податкового менеджменту зростає ще й у зв'язку з тим, що воно дає змогу зменшити суперечності з фіскальною функцією податків. Велике значення мають конкретні методи, якими здійснюється податкове регулювання. Вони визначаються різними чинниками, насамперед метою податкового регулювання, його завданням, типом податків, суб'єктом оподаткування тощо. Серед методів, які застосовуються, найпоширенішими є такі:

- інвестиційні податкові кредити;

- податкові канікули;

- податкова амністія;

- відстрочка сплати податку;

- укладання угод між державами щодо уникнення подвійного оподаткування.

Конкретне податкове регулювання здійснюється різними способами, які умовно поділяються на дві групи:

- надання пільг щодо оподаткування;

- застосування різних штрафних санкцій.

Необхідність податкового регулювання через систему пільг і санкцій пояснюється динамічним характером процесів відтворення. В економічній ситуації, яка склалася в державі, коли приймається той чи інший податковий закон упродовж дуже короткого часу, податкове регулювання може відігравати суттєву роль. Адже ситуація, яка складається на початок фінансового року, може бути зовсім іншою в кінці року. Для врахування усіх змін, що впливають або можуть вплинути на економічний стан, і потрібне відповідне податкове регулювання.

Найефективнішим напрямом податкового регулювання є надання пільг. Воно являє собою частину загальної податкової політики держави і найімовірніші можливості скоротити податкові платежі для підприємства. Податкові пільги встановлюються чинним законодавством по кожному податку.

Застосування пільг щодо оподаткування повинне проводитись відповідно до певних принципів.

1. Рівномірність надання. Надання податкових пільг не повинне мати вибірковий характер і залежати від власності підприємства (у тому числі і державної), виду діяльності, типу підприємства (товариства різних форм), суб'єктивної оцінки, ступеня взаємодії з різними політичними партіями тощо.

2. Необов'язковість застосування. Надання пільг не повинне мати примусовий характер і обов'язковість застосування. Воно має бути цілком добровільним і застосовуватись тільки при бажанні платника податку.

3. Вільний характер застосування. За своїм змістом і характером надання пільг не може мати адміністративно-командний характер застосування.

4. Спрямованість надання. Надання пільг повинне бути цільовим. Так, надання пільг або податкових інвестиційних кредитів повинне спрямовуватись на поліпшення інвестиційного клімату в державі, забезпечення її загальних і соціальних програм. Надаються такі пільги тим підприємствам, які можуть забезпечити нормальне й ефективне використання отриманих інвестицій.

5. Економічність. Надання пільг повинне приносити ефект. Неприпустима ситуація, коли наноситься шкода бюджету будь-якого рівня або підприємствам, які отримали ці пільги. Надання пільг має спрямовуватись на досягнення єдності інтересів усіх учасників цього процесу.

6. Законодавчий рівень затвердження пільг. Порядок надання пільг затверджується законодавчим органом -- Верховною Радою України. Вона може встановлювати податкові пільги, причому це стосується всіх законів і всіх пільг щодо податків незалежно від їх виду. На місцевому рівні надання пільг не може виходити за межі чинного законодавства.

Загалом податкові пільги мають бути спрямовані на зацікавленість підприємств у виробництві тієї продукції, яка потрібна державі, розвитку тих регіонів, які визначаються державою як регіони переважного розвитку, а також на підвищення конкурентоспроможності продукції та підприємств.

Пільги надаються, згідно з чинним законодавством, органами виконавчої влади, податковими органами в межах їх компетенції. При наданні пільг враховується багато чинників. До головних належать:

- джерела отримання податку;

- розмір об'єкта оподаткування;

- форма власності об'єкта оподаткування;

- категорія платника податку;

- держава, яка є територією суб'єкта оподаткування;

- вид виробу;

- розмір бюджетного дефіциту;

- пріоритети в розвитку економіки;

- можливі наслідки для соціальних витрат тощо.

Як система надання пільг, так і система застосування штрафних санкцій повинні бути в будь-якій державі, але ефективність податкового регулювання визначається співвідношенням між цими двома типами. Найефективніша вона там, де більша питома вага надання пільг.

Важливе місце в системі податкового регулювання належить перерозподілу дохідної частини бюджету та різних податкових надходжень між бюджетами різних рівнів. Так, при нестачі коштів для покриття витрат місцевими бюджетами їм надаються різні дотації та допомога з державного бюджету, що також є одним із методів впливу на економіку регіону.

При проведенні податкового регулювання особливого значення набувають відносини власності, тобто відносини, що складаються між різними суб'єктами -- державою, підприємствами, громадянами. Від цього залежать і податкові відносини. Це пов'язано з тим, що значна частина податків стягується або з майна підприємств чи фізичних осіб, або з землі, яка є власністю, або з доходів від цієї власності. Особливе значення мають відносини держави з великими підприємствами, головним чином державних форм власності. Здебільшого вони є підприємствами-монополістами, і надання їм будь-яких пільг, у тому числі й податкових, ставить ці підприємства в особливі умови й негативно впливає на розвиток ринкових відносин.

Сутність податкового регулювання, з теоретичного погляду, полягає в досягненні відносної рівноваги між головними функціями податків: фіскальною та регулюючою, тобто в досягненні найсприятливішого паритету. Це залежить передусім від градації податкових ставок. Процес оптимізації податкових ставок складний. Він починається з оптимізації державних витрат, встановлення співвідношення з можливостями реальної економіки. При визначенні загального валового продукту та державного бюджету враховують різні чинники (дефіцит бюджету, інфляцію, грошову готівку та її кількість тощо).

Суттєвим методом податкового регулювання виступає також податкове регулювання лізингових операцій. Ті підприємства, які займаються лізинговими операціями, можуть звільнятися від оподаткування, наприклад, своїх доходів, прибутку, отриманого від проведення цих операцій. Від сплати податку на додану вартість можуть звільнятися операції, пов'язані з наданням лізингових послуг. Якщо підприємство здійснює операції, пов'язані з міжнародним фінансовим лізингом, то йому можуть надаватися пільги при сплаті мита або інших податків.

Загалом надання пільг по окремих податках -- це дуже ефективний важіль впливу на економічний стан регіону. Але потрібно визначитися з цільовим наданням пільг. У більшості країн податкові пільги мають переважно підприємства-виробники, що дає змогу стимулювати виробництво тієї чи іншої продукції, підвищувати її конкурентоспроможність, збільшувати та розширювати питому вагу на ринку. Крім того, завдяки пільгам підприємство може не тільки вижити в складних умовах, а й налагодити серійне виробництво продукції.

Треба також мати на увазі, що територія держави неоднорідна за своїми природними умовами, розвитком промисловості або сільського господарства тощо. Податкове законодавство дає змогу державі порівняти ці території та вирівняти їх економічно або наблизитись до цього.

При проведенні податкового регулювання -- визначенні ставки оподаткування, податкової пільги або надання податкового кредиту -- необхідно враховувати зовнішні чинники, основним з яких є інфляція.

Значне місце в податковому регулюванні будь-якої держави, і України зокрема, посідає відкриття вільних економічних зон (ВЕЗ), так званих офшорних зон. Вони створюються з метою демократизації зовнішньоекономічної діяльності, а також активізації роботи підприємств на різних напрямах економічної діяльності. Такі зони мають широкий ступінь відкритості для іноземних інвестицій, а всередині зони утворюються найсприятливіші митний, податковий та інвестиційний режими.

Вільні економічні зони відкриваються, якщо держава не може забезпечити повне відкриття ринку для будь-якого типу діяльності. Робиться це на обмеженій території, де створюється особливий економічний клімат, сприятливий як для іноземних, так і для вітчизняних інвесторів. Ці зони дуже поширені в усьому світі. У міжнародній термінології вони називаються офшорними зонами.

Вільна економічна зона не є відокремленою територією держави. Це частина національної території, на якій діють особливі економічні та правові умови і стимули, спрямовані на її розвиток, проведення спеціальної державної політики, створення особливого інвестиційного клімату з відповідними державними гарантіями.

податковий поземельний регулювання менеджмент

4. Тести

1. Доходи страхових компаній від здійснення довгострокового страхування життя оподатковуються за ставкою:

А) 0%;

Б) 3%;

В) 25%.

Доходи страхових компаній від здійснення довгострокового страхування життя оподатковуються за ставкою 3%.

2. Ставка збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства становить:

А) 1;

Б) 5%;

В) 2%.

Ставка збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства становить 1%.

3. Виплата пенсії, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду оподатковується ПДФО за ставкою:

А) 15;

Б) 60%;

В) не підлягає оподаткуванню.

Виплата пенсії, що проводиться з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду оподаткуванню ПДФО не підлягає.

5. Задача

Визначити розмір податку з доходів фізичних осіб, якщо зарплата становить 1245 грн.

Відповідь.

Щоб визначити податок з доходів фізичних осіб, необхідно спочатку розрахувати суму внесків до Пенсійного фонду України і страхових фондів:

1. Розраховуємо внесок до Пенсійного фонду України:

1245 грн. х 0,02 = 24,90 грн.

2. Розраховуємо внесок до ФСС (якщо заробітна плата більше, або дорівнює мінімальній заробітній платі, то відсоток внеску складає 1%):

1245 грн. х 0,01 = 12,45 грн.

3. Розраховуємо внесок до ЦЗ:

1245 грн. х 0,006 = 7,47 грн.

4. Розраховуємо податок з доходів фізичних осіб (з урахуванням податкової пільги):

(1245 грн. - (24,90 грн. + 12,45 грн. + 7,47 грн. - 434,50 грн.) х 15% = = 114,85 грн.

Податок з доходу фізичної особи складає 114,85 грн.

Список використаної літератури

1. Караваева И.В. Налоговое регулирование рыночной экономики.-- М.: ЮНИТИ, 2000.

2. Куцик М.А. та ін.. Сучасна теорія та практика оподаткування. - Х.: Прапор, 2001. - 512 с.

3. Соколовська А.М. Податкова система України: теорія та практика становлення. - К.: НДФІ, 2001. - 372 с.

4. Гридчина М.В. и другие. Налоговая система Украины: учебное пособие. - К, 2003. - 146 с.

Размещено на Allbest.ru