Операції на валютних ринках. Переоформлення кореспондентських рахунків. Сутність валютних опціонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Кафедра „Фінанси і кредит”

Контрольна робота

з навчальної дисципліни

„Валютне регулювання та валютний контроль”

Роботу виконала Максимова Ольга Геннадіївна

Група Ф-10-1з сп

Керівник Лактіонова Людмила Олександрівна

Кременчук 2010

План

1. Поняття і види валютних ринків

2. Порядок переоформлення та закриття кореспондентських рахунків

3. Валютні опціони, їх сутність і види

4. Практичне завдання

Список використаної літератури

1. Поняття і види валютних ринків

Валютні ринки - це офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж валют на підставі попиту і пропозиції. Вони є сукупністю банків, брокерських фірм і великих корпорацій, особливо ТНК, що є основними учасниками цих ринків.

Види валютних ринків залежно від обсягу, характеру валютних операцій і набору валют, які використовують:

1-міжнародні - операції з валютами, які широко використовують у міжнародному платіжному обороті

2-регіональні - банки проводять операції лише з обмеженою кількістю вільно конвертованих валют.

3-національні - сукупність операцій, що здійснюються банками, розташованими на території даної країни, з валютного обслуговування своїх клієнтів, серед яких можуть бути компанії, приватні особи, а також банки, які не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій. Крім того, до операцій внутрішнього національного ринку можна зарахувати валютні операції, що здійснюються окремими компаніями між собою, операції між приватними особами, а також операції, які проводять на валютних біржах.

Світові валютні ринки зосереджені в світових фінансових центрах. З-поміж них виділяються валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сенгані, Сінгапурі, Бахрейні, при цьому найбільші ринки - Лондонський, Нью-Йоркський, Токійський та Сінгапурський.

Залежно від рівня організації валютного ринку розрізняють біржовий ринок (який представляють валютні біржі) та позабіржовий, або міжбанківський (який представляють банки, фінансові установи, підприємства та організації).

Діяльність позабіржового ринку безпосередньо пов'язана із здійсненням валютних операцій. На нього припадає близько 90 % обороту іноземної валюти, хоча роль валютних бірж залишається важливою.

Особливості сучасних валютних ринків:

1. Посилилась інтернаціоналізація валютних ринків на базі інтернаціоналізації господарських зв'язків, широкого використання електронних засобів зв'язку і здійснення операцій та розрахунків за ними;

2. Операції здійснюються безперервно протягом доби в усіх частинах світу;

3. Техніка валютних операцій уніфікована, розрахунки здійснюються на кореспондентських рахунках банків;

4. Широкий розвиток електронних операцій з метою страхування валютних і кредитних ризиків;

5. Обсяги спекулятивних і арбітражних операцій набагато перебільшують валютні операції, пов'язані з комерційними угодами; кількість їх учасників різко зросла і включає не тільки банки і ТНК, але й інші юридичні і навіть фізичні особи;

6. Нестабільність валют, курс яких часто має свої тенденції, які не залежать від фундаментальних економічних факторів;

7. Інтенсивний розвиток ринку євровалют;

8. Лібералізація національних валютних законодавств і зміцнення внутрішніх валютних ринків тощо.

Групи суб'єктів вал.ринку:

1. Валютні біржі - біржі існують у багатьох країнах як самостійні фінансові установи. В більшості країн вони створюються як некомерційні установи, оскільки головна мета їх діяльності полягає не в забезпеченні високих прибутків, а в організації валютного ринку. У деяких країнах, зокрема, Україні та Росії, валютні біржі здійснюють функції обміну валют для юридичних осіб та формують ринковий валютний курс.

Часто на багатопрофільних чи спеціалізованих біржах створюються спеціальні підрозділи, які займаються валютними операціями. В останні роки створено спеціалізовані валютні біржі, які обслуговують певні сегменти валютного ринку: Лондонська міжнародна біржа валютних ф'ючерсів (ІЛРРЕ), Європейська опціонна біржа в Амстердамі (ЕОЕ), Німецька термінова біржа у Франкфурті-на-Майні (ВТВ) тощо.

2. Комерційні банки - формують міжбанківський валютний ринок через здійснення всього спектра операцій з іноземною валютою.

Банки здійснюють 85-95 % валютних угод між собою на міжбанківському валютному ринку, а також з торгово-промисловою клієнтурою.

3. Центральні банки - формування стратегії і тактики валютної політики, управління валютними резервами, вплив на головні чинники курсоутворення через валютні інтервенції, регулювання рівня облікової ставки тощо. Серед центральних банків найбільш впливовими є Федеральна резервна система США, банки Великобританії та Німеччини.

4. Підприємства, фінансові установи, які здійснюють зовнішньоекономічні операції - мають постійний попит на іноземну валюту та створюють ЇЇ пропозицію залежно від спрямованості експортно-імпортних Потоків. Вони є активними учасниками валютного ринку, проте здійснюють кредитно-депозитні, розрахункові та конверсійні операції переважно через комерційні банки.

5. Підприємства, міжнародні корпорації, фінансові установи, які здійснюють іноземні вкладення активів - працюють на міжнародних валютних ринках з метою:

- вкладення виробничих інвестицій у свої іноземні філії та дочірні підприємства;

- організації діяльності на міжнародному фондовому ринку (особливо на ринку державних цінних паперів іноземних країн),

- проведення спекулятивних операцій за рахунок різниці у відсоткових ставках та валютних курсах на міжнародних і національних валютних ринках.

6. Фізичні особи - операції неторговельного характеру з приводу купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, у сфері туризму, переказу заробітної плати, гонорарів, пенсій, добровільних внесків тощо.

7. Валютні брокерські фірми - переважно, працюють з біржами та банками, виконують функції посередників на замовлення своїх клієнтів за кредитно-депозитними, конверсійними чи дилінговими операціями. З розвитком електронних засобів міжбанківського зв'язку і здійснення валютних угод (Рейтер-ділінг, Телерейт) значення брокерських фірм на міжбанківському валютному ринку знизилось, хоча вони продовжують брати участь в операціях приватних осіб і невеликих фірм.

2. Порядок переоформлення та закриття кореспондентських рахунків

Головну роль в організації міжбанківських розрахунків відіграє система кореспондентських відносин.

Кореспондентські відносини з відкриттям кореспондентського рахунка (кореспондентські відносини) - договірні відносини між банками, метою яких є здійснення платежів, розрахунків та надання інших банківських послуг за взаємними дорученнями.

Кореспондентські відносини можуть встановлюватися:

- між комерційними банками і Національним банком України;

- безпосередньо між комерційними банками.

Кореспондентські відносини з НБУ встановлюються комерційним банком шляхом укладення договору на розрахунково-касове обслуговування з відкриттям кореспондентського рахунка в територіальному управлінні НБУ за місцезнаходженням власника рахунка. Для здійснення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів НБУ (СЕП) власнику кореспондентського рахунка на договірних умовах відкривається технічний рахунок у розрахунковій палаті (РП) або Центральній розрахунковій палаті (ЦРП).

Кореспондентські відносини між комерційними банками для здійснення міжбанківських розрахунків установлюються на підставі договору шляхом відкриття кореспондентського рахунку.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через:

- СЕП НБУ за кореспондентськими рахунками комерційних банків (філій) у територіальних управліннях НБУ;

- банки-кореспонденти за кореспондентськими рахунками ЛОРО, НОСТРО.

Кореспондентський рахунок відкривається на підставі укладеного договору при умові надання правильно оформлених документів, зазначених нижче.

У разі відкриття (закриття) комерційному банкові (філії) кореспондентського рахунка територіальне управління НБУ має повідомити про це податковий орган за місцем обліку власника рахунку протягом трьох робочих днів, включаючи день відкриття (закриття).

Для оформлення відкриття кореспондентського рахунка комерційного банку керівник та головний бухгалтер банку особисто подають до територіального управління НБУ за місцезнаходженням банку такі документи:

а) заяву про відкриття кореспондентського рахунка встановленого зразка;

б) копію належним чином оформленого статуту, що засвідчена нотаріально;

в) копію документа, що підтверджує взяття комерційного банку на податковий облік, що засвідчена нотаріально;

г) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

д) копію довідки органу державної статистики про включення до ЄДРПОУ, що засвідчена нотаріально;

е) два примірники картки із зразками підписів та відбитка печатки, що засвідчені нотаріально.

Вимоги щодо відкриття банками кореспондентських рахунків у територіальних управліннях НБУ і проведення за ними розрахунків через СЕН поширюються на органи Державного казначейства України при відкритті ними рахунків у територіальних управліннях НБУ та здійсненні розрахунків через СЕН з урахуванням особливостей обслуговування цих рахунків.

Підставою для закриття кореспондентського рахунка комерційного банку може бути:

а) рішення вищого органу управління комерційного банку про реорганізацію чи ліквідацію;

б) рішення НБУ про ліквідацію комерційного банку;

в) рішення арбітражного суду про ліквідацію комерційного банку чи визнання його банкрутом;

г) інші підстави, що передбачені законодавством України.

При закритті кореспондентського рахунка комерційного банку залишок коштів на цьому рахунку попередньо має бути перерахований на рахунок, визначений (залежно від підстави закриття кореспондентського рахунка) відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Підставою для проведення операцій за кореспондентськими рахунками банків, відкритих у банківських установах України, можуть бути розрахункові документи та повідомлення платіжних систем або систем телекомунікаційного зв'язку. Форми та порядок оформлення розрахункових документів визначаються нормативно-правовими актами НБУ, форми повідомлень платіжних та телекомунікаційних систем установлюються цими системами.

Активні операції за кореспондентськими рахунками банків здійснюються в межах залишку коштів на цих рахунках, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами НБУ та міжбанківськими угодами.

Без згоди власників кореспондентських рахунків списання (стягнення) коштів, що обліковуються на їх рахунках, не допускається, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

3. Валютні опціони, їх сутність і види

валютний ринок опціон кореспондентський

Валютний опціон -- це контракт, який надає право покупцеві (але не зобов'язує) купівлі або продажу обумовленої суми валюти за фіксованим курсом на визначену дату або протягом визначеного періоду в майбутньому в обмін на опціонну премію, виплачену продавцеві опціону.

Призначення валютних опціонів полягає в захисті власника від несприятливих коливань валютних курсів. Водночас, якщо валютний курс змінився у сприятливому для власника напрямку, то опціон дає можливість скористатись перевагами. У цьому разі власник може обміняти валюту за вигіднішим ринковим курсом, не користуючись опціоном. Валютний опціон обмежує валютний ризик учасника ринку, пов'язаний зі змінами валютних курсів. Розмір ризику при використанні опціону як інструменту страхування валютних ризиків обмежується розміром опціонної премії. Премія, тобто вартість опціону, залежить від співвідношення спот-курсу валюти в момент укладення угоди та курсу опціону, а також від тривалості періоду дії опціону.

Якщо опціон дає право продажу визначеної валюти, то це опціон PUT за даною валютою. При наданні права купівлі валюти опціон називається CALL за даною валютою. Вказування виду валюти з назвою опціону обов'язкове, оскільки опціон PUT є одночасно опціоном CALL за тією валютою, за яку продається опціонна валюта, і навпаки. Наприклад, опціон PUT за доларами США, який передбачається здійснити за німецькі марки, одночасно є опціоном CALL за марками.

Існують два різновиди опціонів: "американський", який можна реалізувати протягом всього терміну контракту, і "європейський", який реалізується на певну дату. Проте в обох випадках головною особливістю опціону є те, що його власник одержує право купити чи продати акції за попередньо погодженими умовами, а продавець контракту бере на себе обов'язки по його виконанню.

Існують первинний і вторинний ринки опціонів. На первинному ринку відбувається постійна реалізація опціонних контрактів, у яких фіксуються найрізноманітніші умови продажу, а на вторинному -- перепродаж цих контрактів третім особам.

Опціони реалізуються на біржах та на позабіржовому ринку. У першому випадку опціони котируються. Якщо курс акцій, на які виписаний опціонний сертифікат, стабільний чи змінюється у невигідному для власника напрямі, то його ціна на вторинному ринку падає, а відтак продаж стає дуже проблематичним, особливо при наближенні терміну закінчення контракту.

Опціонні угоди (угоди з премією) передбачають купівлю права або продажу зобов'язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість товару по заздалегідь зазначеній ціні в межах взаємно узгодженого періоду.

Контракт між контрагентами такої угоди носить назву опціон. У відповідності з цим контрактом продавець опціону одержує премію і бере на себе зобов'язання продавати або купувати, а покупець опціону виплачує премію і одержує право купити або продати конкретний товар на вищеобговорених умовах. Таким чином, ціною опціону (опціонного контракту) виступає розмір премії, тобто суми, яку виплачує покупець опціону його продавцю.

Опціонна угода може бути укладеною як по реальному товару, так і по ф'ючерсному контракту.

Покупець опціону, оплативши продавцю премію, не несе перед ним жодних зобов'язань (тобто він не зобов'язаний до моменту закінчення строку опціонної угоди купити або продати товар або ф'ючерсний контракт по заздалегідь обумовленій ці ні). В такий же час продавець опціону, одержавши від покупця премію, зобов'язаний протягом обумовленого опціонним контрактом періоду продати або купити передбачуваний товар, як би не змінилися умови біржового ринку, якщо лише покупець захоче реалізувати своє право.

Опціонна угода, так як і ф'ючерсна, укладається на основі стандартизованого контракту. Проте період здійснення опціонних угод дещо коротший і не перевищує 9 місяців. Куплений опціонний контракт може бути потім переданий другому покупцю.

Принцип формування опціонної угоди розглянемо на такому прикладі.

Розрізняють такі основні види опціонних угод:

а) простий опціон; його покупець одержує право вибору - вимагати від подавця опціону виконання його зобов'язань або “відступитися” від угоди,

використавши “право відступу”. Розрізняють два види простого опціону: опціон-попит (або опціон на покупку) і опціон-пропозиція (опціон на продажу). Покупець опціону-попиту має право купити реальний товар або ф'ючерсний контракт. Відповідно продавець опціон-попиту бере на себе зобов'язання продати реальний товар або ф'ючерсний контракт (при пред'явленні покупцем попиту), а продавець опціон-пропозиції зобов'язаний (при пред'явленні відповідної пропозиції) купити у покупця наявний у нього реальний товар або ф'ючерсний контракт;

б) подвійний опціон, при якому його покупець одержує право вибору між позицією продавця і позицією покупця реального товару або ф'ючерсного контракту, а також право відмовитись від наступної угоди. В цьому випадку права покупця опціону стають вдвічі ширші порівняно з його правами при простому опціоні. Як правило, вдвічі збільшується у зв'язку з цим і розмір премії, яка виплачується за такий опціон,

в) кратний опціон, за яким його покупець одержує право за певну додаткову премію продавцю опціону збільшити в декілька разів партію товару або ф'ючерсних контрактів в наступній угоді. Ця нова партія повинна бути 2-х, 3-х, 4-х і т.п. кратною по відношенню до попереднього обумовленого початкового розміру, але в межах максимального розміру, який визначається опціонним контрактом.

Опціонні угоди, так як і ф'ючерсні угоди, лише починають впроваджуватись в практику нашої біржової торгівлі. Їх впровадження також обмежує нестабільність економіки, високі темпи інфляції, які практично викликають зниження рівня біржових цін на товари в наступних періодах.

Вартість купівлі опціону (премія) визначається як відсоток від суми опціонного контракту або як абсолютна сума за одиницю валюти і виплачується покупцем під час продажу опціону задовго до завершення опціонного контракту незалежно від того, чи буде він взагалі здійснений чи ні.

Вартість опціону (премія) є договірною величиною і залежить від обсягів купівлі-продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу і ціни виконання опціону. Остання, у свою чергу, як правило, залежить від поточного валютного курсу і перспектив його зміни, інформацією про це можуть служити дані про форвардні курси валют, опубліковані у фінансових виданнях, зокрема в «Financial Times».

У будь-якому випадку розрахунки ціни виконання ведуться таким чином, щоб і покупець, і продавець після завершення опціону мали певний зиск.

У залежності від термінів завершення опціону відрізняють «американські» і «європейські» опціони (іноді вживають терміни «американський стиль» і «європейський стиль»). «Європейський» опціон (European-type option) може бути виконаний тільки в останній день опціонного періоду (на певну дату), «американський» (American-type option) - будь-коли, протягом всього опціонного періоду. У світовій практиці в різних країнах широко використовуються як «американський», так і «європейський» опціони. Практичне застосування опціонних контрактів в Україні базується на використанні «європейського» стилю.

Опціонні контракти суттєво відрізняються від форвардних контрактів. Перевагою використання опціонних контрактів є те, що власник опціону може уникнути значних збитків від різких змін валютних курсів, попередньо зафіксувавши прийнятний для себе рівень обмінних курсів. Якщо ж таких різких коливань обмінних курсів не буде, а курси валют залишаться стабільними, то власник опціону може відмовитися від його виконання, а його максимальні витрати в цьому випадку складуть лише суму, що дорівнює премії; це і буде платою за страхування валютного ризику.

Якщо опціон завершено, то прибуток (збитки) визначають як різницю між ціною виконання і поточним курсом проданої чи купленої валюти мінус премія:

Р=(Кп - Кв) * Б - П,

де Р - прибуток (збитки); Кп - поточний курс валюти; Кв - ціна виконання

(курс, зафіксований в опціонному контракті); Б - сума опціонного контракту; П - вартість опціону (премія).

Загальним правилом визначення доцільності здійснення опціонного контракту є зіставлення поточного валютного курсу на день виконання опціону з ціною виконання. Якщо на день виконання опціону спот-курс буде нижчим за ціну виконання, то вигідно здійснити опціон «пут», а «колл» - навпаки, коли поточний курс перевищить ціну виконання. Таким чином, можна вважати, що прибуток і ризик продавця опціону прямо протилежні прибутку і ризику власника. Максимальний прибуток, що дорівнює сумі премії, продавець опціону може отримати в тому випадку, коли опціон не реалізовано. Якщо ж опціон довершено, то продавець може навіть понести збитки, оскільки йому доведеться купувати (продавати) валюту за курсом, що відрізняється від поточного в невигідний для нього бік. Але на практиці, завдяки досить надійному прогнозуванню валютних курсів, таке відбувається досить рідко, і премія враховує можливість взаємного розподілу ризиків покупця і продавця.

В аналізі можливостей одержання прибутку чи збитків точкою відліку може служити «беззбитковий спот-курс», що характеризується нульовим прибутком і збитком як для продавця, так і для власника опціону. При здійсненні опціону «колл» - це ціна виконання плюс премія, а при здійсненні опціону «пут» - ціна виконання мінус премія, виплачена власником опціону.

Для розрахунку прибутку чи збитків важливе значення має визначення ціни виконання опціону. Для біржових опціонів вона визначається опціонною біржею на день завершення дії опціону. Причому, у залежності від тривалості опціонного періоду, установлюється кілька показників ціни виконання.

Інформація про такі ціни і сума опціонної премії регулярно публікується в системах «Рейтер» і «Телерейт».

У залежності від можливості одержання прибутку чи збитків розрізняють:

1) опціони з виграшем:

- опціони «колл» з ціною виконання, вищою за ринковий (поточний) валютний курс;

- опціони «пут» з ціною виконання, вищою за поточний валютний курс;

2) опціони без виграшу: опціони «колл» і «пут», ціна виконання яких дорівнює поточному валютному курсу;

4) опціони з програшем:

- опціони «колл» з ціною виконання, вищою за поточний валютний курс;

- опціони «пут» з ціною виконання, нижчою за поточний валютний курс.

Для позабіржових опціонів ціна виконання і розмір премії визначаються покупцем і продавцем за домовленістю. Останнім часом з'явилася специфічна форма позабіржових опціонів з нульовою вартістю - їх ще називають «циліндром» чи «колларом». Це обумовлено подальшим розвитком ринку опціонів, посиленням партнерства і довіри між корпораціями і банками, що дозволяє уникнути в торгівлі опціонами спекулятивних мотивів і зосередити увагу на головній функції опціонних контрактів - хеджуванні валютних ризиків.

Для опціонів «європейського» стилю практично не існує додаткових варіантів вибору, оскільки ціна і дата виконання зафіксовані попередньо. Що

стосується «американських» опціонів, то тут покупець і продавець отримують додаткові можливості для прибутку, стежачи за динамікою обмінного курсу, оскільки опціон може бути здійснений будь-коли, протягом дії опціонного періоду.

Головними факторами, що визначають суму опціонної премії, є:

- поточний курс валют;

- термін дії опціону;

- очікувані зміни валютних курсів;

- внутрішні відсоткові ставки;

- стиль опціону;

- розмір банківського спреду (різниця між преміями на опціони «колл» і «пут» і ін.

Але головним чинником, що визначає розмір опціонної премії, є динаміка ціни виконання щодо поточного спот-курса на момент продажу опціону власнику. Премія буде тим вище, ніж вигідніше є ціна виконання щодо спот-курса. У будь-якому випадку, якщо імовірність здійснення опціону висока, то підвищується й опціонна премія. З іншого боку, якщо власник опціону заплатив значну суму премії, то майже завжди йому вигідніше буде здійснити (завершити) опціон, щоб мінімізувати збитки.

Укладаючи контракт на біржі, покупець опціону отримує стандартне письмове підтвердження його юридичної законності, а також обов'язково періодично отримує оперативну інформацію про позицію свого опціону щодо поточного валютного курсу і цін на опціони інших видів. На відміну від схеми укладення контрактів по біржових опціонах, продавець і покупець позабіржового опціону обговорюють деталі контракту вдвох, а підтвердження його законності може бути здійснене телефоном, факсом чи електронною поштою. Окремий контракт, як правило, не укладається, а фактом його здійснення є виплата опціонної премії.

4. Практичне завдання

Задача 1.

Розрахувати форвардний курс валюти через N місяців Х днів, якщо відомі спот-курс валюти та своп-ставки на N та N+1 місяці. Вихідні дні за варіантами наведено у таблиці.

Варіант	Валюта угоди	N місяців Х днів	Спот-курс	Своп-ставки
				На N місяців	На N+1 місяців
6	GBP/USD	4міс.16дн.	0,5814-0,6158	220-265	250-290

GBP/USD 4міс.16дн.	К.купівлі	К.продажу
Спот-курс	0,5814	0,6158
Своп-ставка 4 міс.	0,0220	0,0265
Своп-ставка 5 міс.	0,0250	0,0290
Своп-ставка за 16 днів	0,0030/30*16=0,0016	0,0025/30*16=0,0013
Своп-ставка за 4міс.16 днів	0,0022+0,0016=0,0038	0,0265+0,0013=0,0278
Форвардний курс	0,5814-0,0038=0,5776	0,6158-0,0278=0,5880

Задача 2.

Визначити дату валютування:

1. Якщо спот-угода GBP/UAH була укладена пн. 12.10 - cр. 14.10

2. Якщо спот-угода USD/UAH була укладена вт.30.12 - пн. 05.01

3. Якщо спот-угода CHF/UAH була укладена пт.21.08 - вт.25.08

Задача 3.

Протягом дня банк здійснив три конверсійні операції, дані про які наведено в таблиці за варіантами.

№ пор.	Валютна конверсія	Курс
6	Купівля	Продаж
	1000 GBP	2000 USD	2,00
	1720 USD	1118 EUR	0,65
	325 EUR	260 GBP	0,80

Визначити зміну довгих та коротких валютних позицій як по окремих валютах, так і в цілому по операціях банку. Оцінити ступінь можливого ризику.

На дату здійснення валютних операцій поточний курс валют відносно української гривні складав:

100 AUD=466,09 UAH

100 CAD=481,77 UAH

100 EUR=763,60 UAH

100 GBP=963,72 UAH

1000 JPY=45,70 UAH

100 RUR=20,67 UAH

100 USD=485,89 UAH

У банківській практиці виділяють такі позиції:

чиста довга валютна позиція (А_V > L_V) -- сума активів в іноземній валюті перевищує суму відповідних пасивів (показник валютної позиції має знак «плюс»);

1000 GBP*963,72 UAH/100=9637,2 UAH

1720 USD*485,89 UAH/100=8357,308 UAH

325 EUR*763,60 UAH/100=2481,7 UAH

Сума=20476,208 UAH

2000 USD*485,89 UAH/100=9717,8 UAH

1118 EUR*763,60 UAH/100=8537,048 UAH

260 GBP*963,72 UAH/100=2505,672 UAH

Сума=20760,52 UAH

чиста коротка валютна позиція (А_V < L_V) -- сума зобов'язань перевищує суму активів у одній і тій самій іноземній валюті (показник валютної позиції зі знаком «мінус»).

Якщо сума активів в іноземній валюті врівноважена сумою пасивів у тій самій іноземній валюті (А_V = L_V), то така позиція називається закритою, або позицією зведення чи відповідності. У такому разі валютного ризику майже немає, адже зміна курсу однієї валюти щодо іншої однаково позначається як на вартості активів, так і на вартості пасивів, а це не потягне за собою ні втрат, ні доходів внаслідок зміни валютного курсу.

Задача 4.

Фондова біржа продає вересневий опціон „пут” за курсом $ 1,90 за 1ф.ст. і премією 2,70 цента, а також вересневий опціон „кол” із премією 3,20 цента за 1ф.ст. Сума одного опціонного контракту - 31 250ф.ст.

Яким буде прибуток покупця, якщо на день здійснення опціону спот-курс становитиме: а) $ 1,97; б) $ 1,90; в) $ 1,85 за 1ф.ст.?

1) 31250ф.ст.* 0,027$=843,75$ опціон „пут” (премія)

2) 31250ф.ст.* 0,032$=1000$ опціон „кол” (премія)

3) Визначаємо вартість валюти за умовами опціону

31250ф.ст.*1,9$=59375$(сума контракту)

4) Визначаємо виручку, яку отримає покупець:

а) 31250ф.ст.*1,97$=61562,5$

61562,5$-843,75$=60718,75$(виручка за опціоном „пут”)

61562,5$-1000$=60562,5$(виручка за опціоном „кол”)

60718,75$-60562,5$=156,25$

б) 31250ф.ст.*1,90$=59375$

59375$-843,75$=58531,25$ (виручка за опціоном „пут”)

59375$-1000$=58375$(виручка за опціоном „кол”)

58531,25$-58375$=156,25$

в)31250ф.ст.*1,85$=57812,5$

57812,5$-843,75$=56968,75$(виручка за опціоном „пут”)

57812,5$-1000$=56812,5$(виручка за опціоном „кол”)

56968,75$-56812,5$=156,25$

Список використаної літератури

Важеєвська Т. Валютне регулювання. Становлення та розвиток УМВБ, міжбанківського валютного ринку // Вісн. НБУ. - 1996. - Травень (Спец. вип.). - С. 22-23.

Валютное регулирование. - Б.в.д. - (Б-чка "Фактора"). - Ч. 1.: Общие положения. - [1996]. - 123 с.

Валютное регулирование: Метод. рекомендации и законодат. акты. - Х.: БИ, [1994]. - 47 с.

Гетьман В. Валютний ринок України. Шлях до стабільності? // Вісн. НБУ. - 1996. - № 3. - С. 36-39.

Головач В.Чинність законодавства в сфері валютного регулювання // Економіка. Фінанси. Право. - 1996. - № 2. - С. 6

Грачева Е.Ю., Соколова Е.Д. «Финансовое право» Учебное пособие. , Изд. «Новый юрист», Москва, 1998 г.

Дудоров О. Кримінально-правові аспекти валютного регулювання // Предпринимательство, хоз-во и право. - 1998. - № 11. - С. 33-38.

Звягільський Ю. "…І ще раз про валютне регулювання" // Голос України. - 1994. - 24 трав. - С. 3.

Злочин і кара: Що чекає порушників валютного законодавства // Закон і бізнес. - 1997. - 29 жовт. - С. 4.

Кадькаленко С. Валютное регулирование в Украине: торговля иностранной валютой // Бизнес. - 1995. - № 24 (27 июня). - С. 13-14; № 25 (4 июля). - С. 14-16.

Киреєв О.І., Рибальченко В.П. Валютне регулювання в Україні та перспективи його розвитку // Вісн. НБУ. - 1995. - № 4. - С. 5-13.

Кирєєв О. Окремі питання валютного регулювання // Уряд. кур'єр. - 1995. - 27 трав. - С. 5.

Размещено на Allbest.ru