Податкова система Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М. ОСТРОГРАДСЬКОГО

Контрольна робота

з дисципліни „Фінансові системи розвинутих країн світу”

Виконала

Студентка групи Ф 06 1 з

Економічного факультету КДПУ

Максимова Ольга Геннадіївна

Перевірила Ткаченко Ірина Віталіївна

Кременчук 2009

План

Вступ

1. Еволюція структури податкових систем

2. Сучасна податкова система Федеративної республіки Німеччини. Напрямки проблеми і перспективи фінансово-кредитних відносин Німеччини-України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Податки - дуже складна і надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки - це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу.

Із другого боку, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки - це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Податки - це обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку - позбавленою будь-якого сенсу.

Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення податкової системи - це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім'ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки - на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.

1. Еволюція структури податкових систем

Сучасним податковим системам властива вагома частка податкових надходжень бюджетів в ВНП. Наприкінці 90-х років вона становила: у США - 30%, Японії - 31%, Англії - 37%, Канаді - 37%, Німеччині - 38%, Італії - 40%, Франції - 44%, Бельгії - 46,1%, Нідерландах - 48%, Норвегії - 48,3%, Данії - 52%, Швеції - 61%.

Так, найменші масштаби перерозподілу державою ВНП характерні для американського варіанта ліберальної ринкової економіки та японської моделі. У США це зумовлено використанням податкової політики як засобу державного регулювання економічних процесів, перш за все як засобу створення умов, сприятливих для діяльності промислових компаній, що потребує низького рівня податкового тягаря в країні. В Японії невелика частка податків у ВНП є наслідком того, що податкова політика як метод державного регулювання відіграє другорядну роль. Провідна роль належить іншим методам - державному програмуванню, прямій державній підтримці певних галузей і підприємств (цільові субсидії і т. ін.).

Найвища частка податкових надходжень у ВНП характерна для шведського варіанта моделі функціональної соціалізації з властивим їй державним втручанням передусім не у виробництво, а у відносини розподілу, що зумовлює необхідність акумуляції в руках держави значної частки ВНП з її подальшим використанням на соціальні цілі.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня структура, дослідження якої почнемо з аналізу співвідношення прямих та непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості в різних країнах. Так, у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції - непрямі, 56,6%: податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соціального страхування. Німеччина, Італія мають досить урівноважену структуру податків (частка непрямих податків у Німеччині - 45,2%, в Італії - 48,9%).

Переважання на початку і в середині ХХ ст. непрямих податків зумовлене низьким рівнем доходів більшості населення, що об'єктивно обмежувало масштаби прямих податкових надходжень, а також відносною простотою збирання непрямих податків, адже форма прямого оподаткування потребує складного механізму обліку платників, об'єкта оподаткування, механізму стягнення податків.

Найрельєфніше розглянуті закономірності проявляються в країнах, що розвиваються, для яких характерне переважання в оподаткуванні непрямих податків із високою питомою вагою мита й акцизів.

Очевидним є зв'язок між співвідношенням прямих та непрямих податків і рівнем податкової культури. Адже саме податкова культура, що впливає на ефективність збирання податків, масштаби ухилення від сплати, разом з іншими чинниками створює сприятливі умови для підвищення ролі прямих податків.

Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на користь перших стала також наслідком зростання орієнтованості західних суспільств на соціальний компроміс, що зумовило підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості.

Що ж до використання непрямих податків у сучасних розвинутих країнах, то вони зумовлені іншими причинами, зокрема, традиціями використання цих податків. Наприклад, у Німеччині, Франції непрямі податки традиційно відіграють значну роль.

Однією з важливих причин розвитку непрямих податків в країнах ЄС стала, поряд з історичними традиціями, наполегливо впроваджувана політика уніфікації податкових систем країн співтовариства. Політика уніфікації була проголошена з самого початку інтеграційних процесів у Західній Європі. В наш час результатом цієї політики стало наближення методів вилучення непрямих податків, тоді як у сфері прямого оподаткування окремим країнам надається більша самостійність.

Значні масштаби непрямого оподаткування у Франції, Італії, Німеччині окрім вищезазначеної причини, зумовлені також особливостями соціально-економічної політики урядів цих країн, спрямованої, з одного боку на стимулювання за допомогою податків від господарської діяльності, що потребує застосування широкого спектра податкових пільг для корпорацій (тоді як, наприклад, у США податкова реформа 1986 р. скасувала більшість пільг), які зменшують надходження від податку на прибутки до бюджету (в Німеччині частка цього податку - 4,7%, у Франції - 5,4%).

Розвиток непрямого оподаткування пов'язується також з ідеями, що висловлюються, зокрема, німецькими вченими, згідно з якими “…оподаткування споживання становить меншу небезпеку для економічного зростання, ніж оподаткування особистих доходів і прибутку підприємств”.

Значна роль непрямих податків у багатьох західних країнах викликана також їхньою високою фіскальною ефективністю і використанням цих податків для збалансування місцевих бюджетів (зокрема в Німеччині). Можливість останнього зумовлена тим, що споживання є більш-менш рівномірним у територіальному розрізі, тому непрямі податки забезпечують рівномірніші надходження до місцевих бюджетів.

Наступним важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме - залежністю співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком від структури національного доходу. В країнах з розвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважають індивідуальні доходи. Тому частка особистого прибуткового податку значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно низька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, що отримуються на всіх бюджетних рівнях і під різною назвою, становлять 21,5% і відрізняються від частки особистого прибуткового податку всього на 5,3 процентного пункту.

Така роль податку на прибуток корпорацій у більшості розвинутих країн, окрім зазначеної причини, що створює можливість зменшення питомої ваги цього податку в податкових надходженнях, зумовлена ще й іншими причинами. Зокрема визнанням західною теорією та практикою жорсткого взаємозв'язку між розміром податку на прибуток і його впливом на виробничі стимули. Вважається, що обкладання прибутку податком, що перевищує 50% його величини, негативно впливає на стимули до приватнопідприємницької виробничої діяльності.

Таким чином, активне використання в практиці державного регулювання саме податкових важелів, і зокрема податку на прибуток, а також розуміння характеру регулюючого впливу цього податку на господарську діяльність створили необхідність зменшення його частки в структурі податкових надходжень. Однією з причин більш високої питомої ваги податків на прибуток у Японії є менше значення податкових методів державного регулювання, про що вже йшлося, і використання цього податку переважно у його фіскальній функції.

Якщо розглянути структуру прямих податків розвинутих країн в історичному аспекті, то можна помітити її відмінність від сучасної структури. Так у США напередодні Другої світової війни частка податку на прибуток корпорацій становила майже половину податкових доходів федерального бюджету, тенденція до її зменшення стала набирати сили в післявоєнний період: 1955 р. - 30%, 1969 р. - 20%, 1975 р. - 15%, 1980 р. - 13,3%, 1983 р. - 6,3%.

Цю відмінність можна пояснити як більш низьким рівнем індивідуальних доходів громадян, що дало менші надходження від особистого прибуткового податку в бюджет, так і особливостями податкової політики, концептуальну основу якої становила кейнсіанська теорія “ефективного попиту”. Прихильники цієї теорії головним інструментом фіскальної політики вважали не податки, а державні витрати. Тому фіскальна політика, що проводилася урядом США та багатьох інших країн, поєднувала дефіцитне (інфляційне) бюджетне фінансування з високим прогресивним оподаткуванням.

Структура непрямих податків розвинутих країн характеризується закономірним зменшенням питомої ваги специфічних і збільшенням питомої ваги універсальних акцизів. Так, середня частка специфічних акцизів у сукупних податкових надходженнях країн ОЕСР скоротилася з 20,2% у 1985 р. до 12,4% у 1998 р., а відповідний показник по універсальних акцизах зріс із 13,5% до 15,6%. Ця тенденція стала наслідком як політики ЄЕС, спрямованої на поширення використання універсального акцизу у формі ПДВ, так і об'єктивними перевагами цього податку: його високою фіскальною ефективністю, зумовленою ширшою базою оподаткування, з одного боку, і високою еластичністю споживання підакцизних товарів щодо цін і доходів споживачів, з другого боку, нейтральністю ПДВ щодо ринкового механізму ціноутворення.

Наведені приклади свідчать про те, яке велике значення мають у зарубіжних країнах проблеми урегульованості взаємовідносин платника податку з податковими органами, що, насамкінець, є головним фактором ефективності всієї системи оподаткування.

Таким чином, підсумовуючи результати аналізу формування податкових систем у різних країнах та визначаючи їхнє значення для України, можна дійти основного висновку, що проблема вдосконалення податкових систем постала не лише перед країнами з перехідною економікою, а й перед розвинутими державами. Вона об'єктивна й визначається необхідністю державного втручання в процес формування виробничих відносин і зміни тенденцій економічного розвитку.

Те, що податкові системи різних країн складалися під впливом різних економічних, політичних та соціальних умов, пояснює їхню недосконалість. Це, в свою чергу, зумовлює ту обставину, що в різних країнах ведеться постійний пошук оптимальних варіантів у галузі оподаткування. На думку багатьох економістів Західної Європи, податкова система оптимальна, якщо наслідує такі принципи:

а) витрати держави на утримання податкової системи та витрати платника, пов'язані з процедурою сплати, повинні бути максимально низькими;

б) податковий тягар не можна доводити до такого рівня, коли він починає зменшувати економічну активність платника;

в) оподаткування не повинно бути перешкодою ні для внутрішньої раціональної організації виробництва, ні для його зовнішньої раціональної орієнтації на структуру попиту споживачів;

г) процес отримання податків треба організувати таким чином, аби він більшою мірою завдяки накопиченню фінансових ресурсів сприяв реалізації політики кон'юнктури та зайнятості;

д) цей процес повинен впливати на розподіл доходів у напрямку забезпечення більшої справедливості;

е) при визначенні податкової платоспроможності приватних осіб слід вимагати надання лише мінімуму даних, які торкаються особистого життя громадян.

Наведений перелік переконує, що ці загальні вимоги значною мірою повторюють фундаментальні принципи, які мають бути основою для побудови податкової системи будь-якої цивілізованої держави. Тому основним напрямом підвищення ефективності податкових систем як основи для їх вдосконалення може бути активніше втілення фундаментальних принципів оподаткування, що є надбанням багатьох поколінь вчених і практиків. І хоча ці заходи специфічні щодо окремих країн, які вирізняються прихильністю до тієї чи іншої економічної теорії та власною інтерпретацією положень, у цілому вони спрямовані на досягнення справедливості й ефективності оподаткування. На сьогодні в країнах із розвинутою ринковою економікою податкова система дійсно повинна впливати на стабілізацію економічного циклу, стимулювання економічного зростання, обмеження інфляції та безробіття.

Для країни з перехідною економікою реалізація фундаментальних принципів при побудові податкової системи - надзвичайно складне завдання. Важко втілювати навіть ті завдання, що постали на початкових етапах переходу до ринкових умов господарювання, - усунення фіскального ухилу, надання цільової функції кожному з податків та пов'язаної з цим форми контролю платника за використанням сплаченого ним податку. І нині практичні заходи в сфері оподаткування - це, в основному, засоби оперативного ускладнення ситуації. За цих умов робота податкових органів на системній основі надто ускладнена. Теоретична концепція свідомого регулювання економічних процесів, важливим інструментом якого є податки, значною мірою робота майбутнього. Та все ж завдяки досягненню тимчасових компромісів перспективним напрямком розвитку оподаткування в країнах із перехідною економікою слід вважати спрямованість у побудові національної податкової системи з дотриманням основних принципів. Вони повинні використовуватися і як основні критерії для оцінки ефективності податкової системи.

2. Сучасна податкова система Федеративної республіки Німеччини. Напрямки проблеми і перспективи фінансово-кредитних відносин Німеччини-України

Загальна структура податкової адміністрації Німеччини складається з федеративної податкової адміністрації та земельної податкової адміністрації.

Федеративна податкова адміністрація має в своєму складі управління митних платежів та акцизів і управління федеративного майна. Земельна податкова адміністрація має в своєму складі податкові адміністрації та будівельне управління (рис.1).

Рис. 1 Загальна структура податкової адміністрації

Органи податкової адміністрації мають трирівневу структуру: вищі органи, регіональні та територіальні. До вищих органів на рівні федерації відноситься Федеральне міністерство фінансів, а на рівні землі - Міністерство фінансів землі Північний Рейн-Вестфалія. До регіональних органів на рівні федерації відноситься Головна фінансова дирекція в м. Кельн, а на рівні землі - Головні фінансові дирекції в м. Мюнстер та у м. Рейнланд. До територіальних органів на рівні федерації відносяться митниці, а на рівні землі - податкові інспекції (рис. 2).

Рис. 2 Органи податкової адміністрації

Головній фінансовій дирекції у м. Мюнстер підпорядковано 62 податкові інспекції, а Головній фінансовій дирекції у м. Рейнланд - 75 податкових інспекцій. Слід зазначити, що із 62 податкових інспекцій - 52 податкові інспекції загального типу, 6 податкових інспекцій з податкової перевірки (аудиту), 4 податкові інспекції з податкового розслідування.

Всього на території Федеративної республіки Німеччини налічується 700 податкових інспекцій, а на землях Північного Рейн-Вестфалія - 137 податкових інспекцій.

До складу Головної фінансової дирекції входять три департаменти: земельний адміністративний департамент, податковий департамент та будівельний департамент.

Земельний адміністративний департамент відповідає за наступні напрями: управління персоналом, організація зв'язків з іноземними делегаціями, інформаційні технології, питання фінансування (бюджет), питання підготовки та підвищення кваліфікації персоналу.

Податковий департамент відповідає за наступні напрями: адміністрування податків та обов'язкових платежів, податкові розслідування. Чисельність департаменту складає 314 чол.

Будівельний департамент налічує 131 чол.

Дані, які характеризують головний адміністративний округ Головної фінансової дирекції м. Мюнстер:

число жителів станом на 31.12.2003 складає 8 484 200 чол.;

площа - близько 21 425 кв.км;

податкові надходження в 2004 році склали 27,1 млрд. Євро;

кількість податкових інспекторів в податкових інспекціях округу - 11 249 чол.

Головна стаття надходжень - це податок з заробітної плати, він складає 30-40% від усієї суми надходжень.

Платників податків з річним обігом більшим ніж 3,5 млн. євро обслуговують в спеціалізованих інспекціях, перевіряють їх 1 раз на 3 роки під час виїзної документальної перевірки.

До функціональних завдань Головної фінансової дирекції відноситься професійний нагляд над відповідними підрозділами у податкових інспекціях, ведення статистики, інформування про зміни законодавства, підвищення кваліфікації співробітників, проведення регіональних нарад та надання допомоги у вирішенні складних правових проблем.

На території землі є три податкові суди - в містах Мюнстер, Дюссельдорф і Кельн.

Важливо зазначити, що податкові суди оцінюють правильність роботи податкової інспекції. Крім представників податкової інспекції (начальник відділу скарг, виконавець або аудитор) на засіданні суду присутні професійні судді, народні засідателі та адвокат. Професійні судді та народні засідателі складають сенат.

Під час попереднього обговорення присутні: 1 суддя, начальник відділу скарг податкової інспекції та платник податку. Попереднє обговорення проводиться для того, щоб платник податку і податкова інспекція дійшли згоди.

Розподіл влади на території Федерації такий: законодавча влада, виконавча влада - в т.ч. податкова адміністрація, судова влада - в т.ч. Податковий суд та Федеральний податковий суд.

Процедура оскарження податкового зобов'язання проходить наступним чином. Платник податку може направити апеляцію до податкової інспекції протягом 4 тижнів після отримання адміністративного акту або повідомлення про сплату податку. Апеляція подається за допомогою факсу, електронною поштою або усно. Порядок проведення апеляції включає такі процедури: досудові процедури, процедура Податкового суду та процедура Верховного суду.

Попередній процес оскарження проходить в податковій інспекції. Заява платника податків розглядається на предмет допустимості та достовірності інформації, виходячи із податкового законодавства за окремими видами податків. У разі допустимості та достовірності інформації здійснюються зміни у адміністративному акті або податковому повідомленні. У разі недопустимості або недостовірності інформації в податковій інспекції проводиться попереднє обговорення.

Слід підкреслити, що податкова інспекція збирає всі матеріали і дуже ретельно їх перевіряє. Після попереднього обговорення може бути відкликана скарга або внесено зміни до адміністративного акту. Якщо відкликання скарги не відбувається, всі матеріали передаються до відділу скарг. Процес нарахування податку призупиняється.

Судова справа може бути закрита з таких причин: відкликання скарги, внесення змін до адміністративного акту або формування висновку по апеляції. Висновок містить реквізити справи, опис всіх дій по справі, інструкцію щодо апеляції та законодавчі посилання щодо прийнятого рішення.

У 2003 році до податкового суду м. Мюнстер було подано 10 тис. скарг. Судові рішення були винесені по 2 тис. справ., 6 тис. справ було відкликано, по 2 тис. справ дійшли мирової угоди.

90 % всіх справ завершуються на користь податкової інспекції.

У Податковому суді м. Мюнстер з метою економії часу проводяться судові відео-конференції. Для цього необхідно мати відповідну заяву та дозвіл суду на проведення відео-конференції. Така практика існує 5 років.

Федеральний податковий суд знаходиться в м. Мюнхен (Баварія). Рішення Федерального податкового суду не оскаржується. Якщо порушені конституційні права платника податків, він може звернутися тільки до Федерального конституційного суду.

Податковий суд у м. Мюнстер розглядає 150 справ на рік. В одному підрозділі працює 150 - 180 чол. До суду передаються надзвичайно складні справи, а всі інші вирішуються на рівні податкової інспекції. Суддям дозволяється спілкуватися з платником податку та податковим інспектором і запитувати необхідні документи та матеріали.

Близько 20 % всіх справ завершуються на етапі попереднього обговорення і тільки 10 % справ вирішуються у суді. Суддя веде себе так, що сторони знають його точку зору і його рішення відповідно до існуючого законодавства. Процесуальний кодекс диктує таку відкриту поведінку суддів.

Два спеціалізованих сенати займаються тільки питаннями ПДВ, оскільки питання відшкодування ПДВ досить складне і для Федеративної республіки Німеччини.

Висновки

податкова адміністрація німеччина кредитний

Удосконалювати податкову систему України слід з урахуванням позитивного досвіду розвинутих зарубіжних країн. Зрозуміло, при цьому необхідно виходити із конкретних історичних та економічних особливостей України. Адже податкова стабілізація, як відомо, є важливим чинником економічної стабілізації країни.

Формування податкової системи України потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають багатолітню історію. Наш власний досвід надзвичайно обмежений, оскільки в умовах адміністративно-командного соціалізму відносини між державою і підприємствами базувалися на прямому вилученні значної частини їхніх доходів до бюджету у вигляді відрахувань від прибутку, різного роду платежів.

Вивчення світового досвіду супроводжується порівнянням податкової системи України з податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для визначення шляхів удосконалення податкової системи України.

У світовій практиці державного регулювання економіки податкова система стоїть в одному ряді з такими інструментами, як бюджетне фінансування прийнятих пріоритетів і вплив через кредитну політику на грошовий обіг і господарську кон'юнктуру в цілому. І якщо фінансовий механізм є головним елементом економічних методів управління, оскільки саме він визначає мотивацію господарської діяльності, то податкова система - його несуча конструкція.

Щоб визначити адекватну сучасному етапові розвитку України модель податкової системи, треба розглянути загальні закономірності формування податкових систем, що відбивають причинно-наслідкові зв'язки між певними параметрами соціально-економічного, культурного розвитку країни та характеристиками її податкової системи. Критерієм адекватності буде відповідність характеристик податкової системи цим причинно-наслідковим зв'язкам.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про систему оподаткування"//Відомості Верховної Ради, 1991, №38.

2. Бутаков М.П Податковий кодекс України: яким йому бути. // Фінанси України, 2001, №7.

3. Германчук П.К. Проблеми податкової системи України // Фінанси України, 2000, № 12.

4. Доходы бюджета/Под ред. Дробозиной, Москва, 1995г.

5. Козырин А. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. - М.: Независимое издательство «Манускрипт», 1993.

6. Макконелл К. и Брю С. Экономикс: принципы, проблемы и политика. М.: Инфра-М Пер с англ., Т.1.

7. Огонь Ц.Г. Фінансова політика і доходи бюджету України.//Фінанси України, 200, №8.

8. Павлишенко М. Реформування податкової системи України.//Економіка України, 2001, №7.

9. Податкова система України / за ред. Федосова В.М. - Київ, "Либідь", 1994

10. Пушкарьова В. Історія фінансової думки і політики податків. Навчальний посібник. - Харків.: Фоліант, 1997.

Размещено на Allbest.ru