Бюджетна політика України. Основи наукових досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М. ОСТРОГРАДСЬКОГО

Контрольна робота

Основи наукових досліджень

студентки групи Ф 06 1 з

економічного факультету КДПУ

Максимової Ольги Геннадіївни

Кременчук 2009

Варіант 13

1. Етапи наукових досліджень

2. Реферат

Література

1. Етапи наукових робіт

Наукове дослідження - це особлива форма процесу пізнання, систематичне, цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формування знання про досліджуваний об'єкт.

Розпочинаючи наукове дослідження, важливо з'ясувати його вихідні положення, а саме: актуальність проблеми, об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження.

Проблема дослідження в широкому значенні -- складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, вирішення.

Проблема має бути відображена насамперед у темі дослідження.

Об'єкт дослідження -- частина об'єктивної реальності, яка на цьому етапі стає предметом практичної й теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта).

Предмет дослідження -- зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості та відносини досліджуваного об'єкта з певною метою за даних умов.

Предмет дослідження вужче поняття, ніж об'єкт дослідження. Об'єктами, наприклад, можуть бути методи виховання, а предметом -- тільки одна група цих методів, наприклад, методи стимулювання виховання.

Мета дослідження -- ціль, яку поставив перед собою дослідник.

Формулюючи мету дослідження, дослідник з'ясовує, який результат передбачає отримати і яким він має бути.

Гіпотеза дослідження -- наукове передбачення його результатів.

Вона повинна формулюватися так, щоб з цього формулювання проглядалися положення, які потребують перевірки у процесі дослідження.

Завдання дослідження -- його конкретизована мета.

Завдання дослідження: а) вирішення певних теоретичних питань, що є загальною проблемою; б) експериментальне вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.; в) обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого завдання; г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності; ґ) вироблення методичних рекомендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на практиці.

Організовуючи дослідження конкретної проблеми, дотримуються певної послідовності, а саме:

1. Визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення.

2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків.

Під час вивчення літературних джерел з'ясовують головну ідею, позицію автора та особливості наукового доробку з досліджуваної проблеми. Важливо також простежити причину та логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, виробити власну думку щодо його позиції. Аналіз проблеми, яка не знайшла відображення в його праці, допоможе чіткіше сформулювати завдання щодо глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення практики.

4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку з дослідження.

5. Здійснення експериментальної роботи.

6. Вивчення передового досвіду.

7. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.

8. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.

9. Оформлення результатів дослідження, їх упровадження в життя.

2. Реферат на тему

„Основні напрями сучасної бюджетної політики України”

Упродовж століть Україна ніколи не мала своєї незалежної фінансової системи, власного державного бюджету і фінансової політики. Аж до проголошення незалежності фінанси і бюджет України були похідними від розмірів, що встановлювалися союзним центром, адміністративною вершиною централізованої держави. З моменту проголошення незалежності України постала необхідність створення власної фінансової системи.

Систему треба було створювати в кризових умовах. Свідченням цієї кризи став величезний дефіцит бюджету, наростаюча емісія грошей і супроводжуюча її інфляція; зростання внутрішнього і зовнішнього боргу країни; наявність великої кількості збиткових підприємств; платіжна криза в народному господарстві; значні суми непродуктивних витрат і втрат; зростання обсягів незавершеного будівництва; криза платіжних відносин держави в зовнішньоекономічній сфері, падіння рівня життя населення. І все це за умов, коли значна частина національного багатства, що належала Україні, залишилася за її кордонами і була взята під юрисдикцію інших країн.

Відмова від монополії державної власності, неможливість управління фінансами в недержавному секторі економіки адміністративними методами призвели до необхідності перегляду основних принципів фінансової політики, її основа - визнання свободи підприємництва, введення різноманітних форм господарювання, приватизація державної власності, перехід до ринкової економіки, яка базується на поєднанні інтересів приватних і державних суб'єктів господарювання.

Таким чином, створення власної фінансової системи в таких умовах необхідно проводити в два етапи: перший - охоплює проблеми, пов'язані зі зміцненням перших досягнень незалежності, другий - вирішує питання стабільного розвитку.

Із 1991 року почала проводитися принципово нова фінансова політика. На першому етапі вона була спрямована на ним із глибокої кризи. Це потребувало збалансування виробництва, нарощування його обсягів і значного зростання національного доходу, створення науково обґрунтованих взаємин у розрахунках із закордонними партнерами, формування й ефективного використання валютних ресурсів. У галузі бюджетної політики необхідною була збалансованість державного бюджету і бюджетів місцевого самоврядування, створення фондів стабілізації, дотацій для ефективного впливу на стан розвитку матеріальної і нематеріальної сфер, забезпечення потреб держави в проведенні ефективної соціально-економічної політики.

Інвестиційна політика передбачала стимулювання інвестиційної діяльності за рахунок власних коштів, державних органів, бюджетних вкладень, вкладень іноземних інвесторів в економіку України, кредитних ресурсів. У податковій системі фінансова політика мала створити не фіскальну, а регулюючу, стимулюючу, довгострокову систему оподаткування, а також системи ефективних зв'язків суб'єктів господарювання із бюджетами

На другому етапі фінансова політика повинна була концентруватися на досягненні макроекономічної стабільності, а також на ефективності розподілу фінансових ресурсів. Фінанси, що відіграють контролюючу і стимулюючу роль, спрямовані на формування ефективної структури виробництва, стимулювання науково-технічного прогресу, ресурсозбереження і підвищення ефективності праці. При цьому бюджетна політика органічно пов'язана з функціонуванням інших інструментів і відіграє роль їхнього координатора на загальнодержавному рівні. Бюджетний дефіцит не фінансується за рахунок інфляційного податку, не перевищує очікуваного рівня реального зростання, й економічні суб'єкти повинні бути впевнені в стабільності податкової системи.

Таким чином, в умовах формування ринкової економіки фінансова політика являє собою сукупність заходів держави щодо мобі­лізації і розподілу фінансових ресурсів для досягнення зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) і подолання економічних проблем розвитку.

Держава через фіскальну, податкову, грошово-кредитну політику здійснює управління економікою, забезпечує фінансову стабільність. Кабінет Міністрів, як найвищий орган виконавчої влади, формує бюджет, основні макроекономічні показники економічного і соціального розвитку і проводить фінансову політику. Міністерство фінансів України відповідно до Бюджетного кодексу України визначає параметри державного бюджету, надає обґрунтування і роз'яснення щодо пропонованих обсягів витрат. Верховна Рада щорічно розробляє Бюджетну резолюцію, що визначає головні напрями бюджетної політики. Національний банк України, як Центральний банк, розробляє основні засади грошово-кредитної політики, а також здійснює контроль. НБУ послідовно проводить політику забезпечення стабільності гривні. А стабільні гроші - це фундамент розвитку будь-якої країни.

На сьогоднішній день дана тема є дуже актуальною, оскільки економіка в країні під час фінансової кризи є нестабільною та слабкою, тому потрібно розробити нові концептуальні підходи до напрямів та механізмів реалізації бюджетної політики та перетворити її на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку держави. Держава використовує бюджет для концентрації і цілеспрямованого розподілу фінансових ресурсів для надання суспільних послуг та реалізації загальнодержавних програм. Завдяки цьому уряд може впливати на розвиток суспільного виробництва та створювати стимули для ефективного використання наявних ресурсів.

Значним є науковий доробок українських вчених, які багато в чому сприяли вирішенню проблем розробки ефективної бюджетної політики. Це, насамперед, Бабич Л.М., Бескид Й.М., Буковинський С.А., Булгакова С.О., Василик О.Д., Гальчинський А.С., Єрмошенко М.М., Кириленко О.П., Кравченко В.І., Луніна І.О., Міщенко В.І., Науменкова С.В., Опарін В.Н., Павлюк К.В., Пасічник Ю.В., Полозенко Д.В., Радіонова І.Ф., Соколовська А.М., Юрій С.І. В їх роботах запропоновано вирішення багатьох проблем удосконалення бюджетного процесу і бюджетної системи в Україні[2, с.3].

Однак вирішення проблеми формування ефективної державної бюджетної політики залишається не комплексним. Це стосується її довгострокового планування і прогнозування, методів визначення пріоритетів, узгодження бюджетної і грошово-кредитної політики держави. Чинником, який зумовлює нестабільність в економіці країни є неврегульована бюджетна політика. Слід виходити з того, що основою вирішення фінансових, у тому числі бюджетних проблем держави, головною передумовою соціальної та структурно-інноваційної переорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб та домашніх господарств. Практикою доведено, що без цього будь-які дії правового, економічного чи адміністративного характеру бажаного результату не дадуть.

Абсолютна більшість світових економік не зможе в найближчі 10-12 місяців дати сигнали росту, і скоріше за все найближчі 12-14 місяців будуть покладені на те, як мінімізувати наслідки світової фінансової кризи на регіональні чи національні економіки[2, с.3]. Тому, коли йде мова про планування бюджету на 2010 рік в Україні, воно повинно бути жорстким, чітким, зрозумілим. Повинні раціонально використовуватися кошти та витрачатися більш продумано з досягненням максимального економічного ефекту.

Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики - розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів стратегічного та тактичного характеру, які здійснює держава через бюджетну систему.

Бюджетна політика держави - це діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів. Вона тісно пов'язана з економікою, і може впливати на неї як позитивно, так і негативно. У зв'язку цим держава повинна, формуючи бюджетну політику, зобов'язана дотримуватися таких основних умов:

- урахування вимог всіх об'єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства;

- вивчення і врахування попереднього досвіду господарського, фінансового і бюджетного розвитку;

- вивчення та урахування досвіду інших країн;

- врахування конкретного етапу розвитку суспільства;

- дотримання комплексного підходу до розроблення і реалізації заходів бюджетної політики, політики галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо[4, с.146].

Завданнями бюджетної політики на сучасному етапі є:

* сприяння процесу збалансованості макроекономічної стабілізації та структурній перебудові економіки, подолання інфляційних процесів;

* здійснення податкової політики в напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг;

* здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки в країні;

* оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування;

* пошук додаткових джерел доходів бюджету[3, с.22].

Виходячи з основних завдань розглянемо завдання бюджетної політики на 2010 рік:

1. Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи:

- утримання загального обсягу державного, в тому числі гарантованого боргу, відносно валового внутрішнього продукту на рівні не вищому, ніж у 2009році;

- визначення дефіциту бюджету на економічно безпечному рівні - не більш як 2 відсотки валового внутрішнього продукту з можливістю додаткового збільшення запозичень в обсязі до 1 відсотка валового внутрішнього продукту на фінансування видатків, пов'язаних із підготовкою та проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

- забезпечення збалансованості бюджету Пенсійного фонду України;

- визначення у Законі про Державний бюджет України на 2010 рік переліку захищених статей видатків соціального характеру.

2. Підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів.

3. Покращення матеріального становища та добробуту громадян:

- встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- забезпечення диференціації розмірів пенсій, у тому числі призначених у різні роки;

- продовження переходу від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики зростання доходів та підтримки незахищених верств населення .

Пріоритетні завдання податкової політики:

1. Розроблення та затвердження Стратегії реформування податкової системи України.

2. Поступове зниження рівня податкового навантаження:

- розроблення згідно із Стратегією реформування податкової системи України законопроектів стосовно внесення змін до законодавства з питань оподаткування;

- здійснення кодифікації законів з питань оподаткування шляхом розроблення проекту Податкового кодексу України;

- зменшення збору з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти.

3. Розширення бази оподаткування та забезпечення більш справедливого розподілу податкового навантаження:

- запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість), спрямованого на досягнення соціальної справедливості, ставки якого повинні затверджуватися на регіональному, а надходження в повному обсязі спрямовуватися до місцевих бюджетів;

- удосконалення системи адміністрування акцизного збору з метою розширення бази оподаткування за рахунок зменшення частки тіньового сектору обігу підакцизних товарів і відповідно наповнення державного бюджету.

4. Удосконалення системи адміністрування податків.

5. Посилення боротьби з порушенням митних правил та контрабандою, зокрема шляхом адекватного встановлення митної вартості товарів[1].

Основними проблемами при формуванні бюджетної політики є:

* максимально точне визначення обсягу ВВП, із врахуванням інших макроекономічних показників: рівня інфляції, обсягу виробництва, споживання та нагромадження,

* впровадження науково обґрунтованих розрахунків дохідної бази бюджету [5, с.29].

Бюджет як фінансовий план держави формується під впливом бюджетної і податкової політик. В Україні остання формувалася в умовах надзвичайно жорсткої економічної кризи, що не могло не позначитися на характері змін, оскільки, з одного боку, постійною залишалася проблема мобілізації коштів до бюджету для виконання державою своїх функцій і зобов'язань, а з іншого -- об'єктивним був безперервний процес втрати одних джерел фінансових надходжень до бюджету і, у зв'язку з цим, пошуку інших, які б відповідали новій системі господарювання. Це постійно загострювало проблему дефіциту бюджету та методів його фінансування. Крім того, серед принципово нових умов з'явилися такі, які пов'язані з низькою фінансовою й управлінською дисципліною, тінізацією економіки, неефективністю здійснення окремих видів видатків, марнотратством, фактами розкрадання державних коштів.

Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв'язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик. Часто це призводить до порушення окремих, навіть загальновизнаних принципів фіскальної політики -- таких, наприклад, як справедливість, стабільність. Останнього принципу можна і слід дотримуватися тільки певний період часу і відповідно до умов, що склалися в економіці. Для прикладу можна навести сучасну позицію міністра фінансів Німеччини Х. Ейхеля, який заявив, що «...стабільність не є пріоритетом, нам потрібне зростання». У даному випадку йшлося саме про фіскальну стабільність[2, c. 3].

Економіка України, як і кожної країни, з тих чи інших причин може опинятися під загрозою різкого зростання інфляції й фінансової нестабільності. Тому ці питання мають постійно перебувати у центрі уваги економічного блоку уряду та Національного банку, а пріоритетні напрями бюджетної політики мають бути реалістичними і збалансованими відповідно до статей закону про Державний бюджет. Для їх визначення, та контролю за їх виконанням, необхідно створення відповідної інформативної бази та здійснення моніторингу виконання бюджету, в першу чергу - в розрізі пріоритетів бюджетної політики, тому що врегульована бюджетна система є запорукою стабільної та розвиненої економіки.

Література

наукове дослідження бюджетна політика фінансова

1. Постанова КМУ «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2009 рік» від 5 березня 2008р. № 160.

2. Лютий І.О., Демиденко Л.М. Формування бюджетної політики економічного зростання. // Фінанси України. - 2006.-№10.- С. 3;

3. Алексєєв І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М. Бюджетна система: Навч. посіб.- К.: «Хай - Тек Прес», 2007,-368 с.

4. Юрій С.І., Федоров В.М. Фінанси. Підручник за ред. Юрія С.І., Федорова В.М. - К.: «Знання», 2008.-611 с.

5. Фещенко А.В., Проноза П.В., Кузьминчук Н.В. Бюджетна система України. Навч. пос.- К.: «Кондор», 2008.-440 с.

Размещено на Allbest