Бюджетна система

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У фінансовій системі кожної країни одне з провідних місць займає бюджет держави. На відміну від інших сфер і ланок він охоплює все суспільство, кожну юридичну та фізичну особу. В бюджеті переплітається величезна гамма інтересів та протиріч. По мірі свого впливу це основний фінансовий інститут. Бюджет виступає, з одного боку, фінансовою базою для реалізації державою своїх функцій, а з другого - інструментом впливу на різні сторони суспільно-економічного життя. Це настільки важлива ланка фінансів, що навіть неможливо собі уявити державу без бюджету.

Стан бюджету, рівень бюджетного впливу на суспільство, характер і результати його впливу залежать від двох основних чинників: від бюджетної моделі та від налагодженості бюджетного процесу. Визначальним чинником при цьому виступає побудова бюджетної моделі. Невірна бюджетна модель, або така модель, що не відповідає конкретним історичним чи соціально-економічним умовам, веде як до підриву фінансової бази держави, так і до суттєвого зменшення бюджетного впливу. Сама найкраща організація бюджетного процесу за таких умов не може забезпечити належну роль бюджету. Однак це не означає, що організація бюджетного процесу є другорядним явищем. Вона вторинна по відношенню до бюджетної моделі, але зовсім не пасивна. Чітко налагоджений бюджетний процес може деякий час утримувати хитку бюджетну модель. Це потребує значних зусиль, але це можливо. Водночас погана організація бюджетного процесу може привести до того, що навіть найкраща бюджетна модель буде неефективною.

Поєднання двох негативних чинників - недієздатної бюджетної моделі і дезорганізованого бюджетного процесу практично невідворотно веде до фінансової кризи в державі. За таких умов першочерговим є завдання вдосконалення організації бюджетного процесу. Звісна річ, обов'язковим є і зміна або перебудова бюджетної моделі. Але це потребує певного часу і на цей період бюджет теж має повністю виконувати свої функції. Таким чином, організація бюджетного процесу, який включає в себе складання, розгляд, затвердження та виконання бюджету, має дуже важливе значення. Управління бюджетом тільки тоді ефективне, якщо воно опирається на чітко організовану систему бюджетного процесу.

1. Склад і структура бюджетної системи України

Бюджетна система України - це об'єднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлять Конституція України, виданий на її основі Закон «Про бюджетну систему України», інші законодавчі акти.

Економічною основою бюджетної системи України виступає народногосподарський комплекс. Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Він ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. Бюджет України об'єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів.

Бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системі України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Останні створюються за рішенням районних, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Він визначається державним устроєм і адміністративно-територіальним поділом України.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи повинна забезпечуватися єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.

Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх доходів і видатків.

Принцип достовірності - це формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів та видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності - це відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з загальноекономічними показниками в Україні і за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету.

Державний бюджет - це система грошових відносин, що виникають між державою з однієї сторони та підприємствами, організаціями, установами, населенням з іншої сторони. За допомогою цих відносин формується, розподіляється та використовується центральний фонд державних фінансових ресурсів; це головний фінансовий план держави на поточний рік, який має силу закону.

За матеріальним змістом - це центральний державний фонд грошових коштів.

За соціально-економічним змістом - це основний засіб перерозподілу національного доходу.

Бюджет складається з двох взаємопов'язаних частин: доходів і видатків. Держава регулює відтворювальні процеси через обидві частини. Бюджет стає важливим інструментом економічної політики, впливаючи на соціально-економічні процеси: ділову активність, зайнятість, ринок споживчих товарів. Все це робить бюджет об'єктом напруженої боротьби - через нього задовольняються інтереси різних груп бізнесу, військово-промислових монополій, профсоюзів.

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках - пріоритетні напрямки вкладень коштів. Основні напрямки бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

До проекту Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України додає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами - дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюджету кредити і позики в джерело доходів не враховуються. Дефіцит бюджету покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інституцій.

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого та регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету розмежована. Всього бюджетів в Україні понад 13 тисяч. Найчисельніша група - це сільські, селищні та міські бюджети.

Система місцевих бюджетів існує у всіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені рядом національних, політичних, економічних та інших факторів. Найбільший вплив мають економічні та політичні фактори. У промислово розвинених країнах їм належить значна роль в економічному і соціальному розвитку. Так, у США, Японії, Німеччині з місцевих бюджетів фінансується біля 40% всіх бюджетних витрат цих держав. Більшу частину видатків направляють на утримання закладів освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, органів правопорядку, будівництво місцевих шляхів тощо.

Майже в усіх країнах світу бюджетні видатки поділяють на поточні та капітальні витрати. Відповідно кожний підрозділ має свої джерела доходів. Місцеві бюджети затверджуються місцевими органами і до державного бюджету не включаються.

У зв'язку з цим пошук форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є досить актуальним завданням. Тут має бути щонайменше дві мети. Госпрозрахункові ланки економіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бути зацікавленими у кращому використанні всіх видів ресурсів, а місцеві Ради - у стабільному економічному зростанні та підвищенні ефективності всіх видів діяльності. Цього можна досягнути, якщо основу доходної частини бюджетів становитимуть платежі за ресурси. Такий підхід економічно обґрунтований, оскільки забезпечує реалізацію права власності місцевої Ради на ресурси, надані в розпорядження і користування суб'єктам господарювання. Прив'язка доходів місцевого бюджету до платежів за ресурси створює умови, за яких місцеві Ради увійдуть до системи ринкових відносин як рівноправний партнер. Важливо, що платежі за ресурси запобігатимуть марнотратству при їх використанні, а місцеві Ради будуть зацікавлені в розширенні відтворення ресурсів та посиленні контролю за їх використанням.

Місцеві Ради народних депутатів самостійно визначають напрями використання коштів своїх бюджетів. Ці бюджети містять видатки на фінансування підприємств та організацій місцевого господарства, на фінансування здійснюваних місцевими органами заходів у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, на утримання місцевих органів влади та управління.

бюджетний закон планування фінансування

2. Бюджетні інвестиції у розвиток економіки

Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є Державний бюджет. Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її заходів.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід зазначити, що він відображає реальні виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної вартості, що нібито не пов'язана з рухом товарної маси.

Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.

Крім того, органи державної влади й управління, що затверджують і виконують бюджет, мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління, які складають, затверджують бюджети адміністративно-територіальних органів, останні, як правило, потребують дотацій і субвенцій із загальнодержавних дохідних джерел.

Дохідна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи. Через бюджет фінансова діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані базу для залучення й витрачання грошових коштів. Бюджет дає органам влади, які його затверджують, можливість контролювати діяльність виконавчо-розпорядчих органів що складають і виконують бюджет. Хоча можливості такого контролю обмежені.

Конституцією України надано виняткове право затверджувати бюджет держави Верховній Раді, а адміністративно-територіальні бюджети - відповідним представницьким органам після затвердження Державний бюджет набуває сили закону.

Держава повинна мати централізований фонд коштів, з якого вона фінансує заходи, передбачені законодавчими чи нормативними елементами для виконання цієї функції держава регламентує всі відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням бюджету. Бюджетні відносини не можуть провадитись в життя без бюджетного регулювання, тому що вони завжди мають державно-владний характер.

Бюджетне регулювання передбачає законодавче закріплені відсоткові відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, встановлені на даній території, а також дотації і субвенції до бюджетів адміністративних територій відповідно до техніко-економічних обґрунтувань, в які включаються: статистичні дані про економічний, соціальний, природний та екологічний стан зазначених регіонів; розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального й екологічного стану та ефективного використання природних ресурсів територій; інформація про урядові та регіональні програми подолання нерівностей між адміністративними територіями, про виконані в попередні роки програми й досягнуті результати про діючі програми та програми, що розробляються, з прогнозом наслідків їх виконання.

Регулювання бюджетів впорядковує суспільні відносини при мобілізації у бюджет коштів і при їх розподілі й перерозподілі між ланками бюджетної системи, при фінансуванні видатків за рахунок одержаних доходів та всього процесу виконання бюджету. Держава організовує бюджетні відносини відповідно до своїх інтересів.

Бюджетне регулювання охоплює всі форми впливу держави на проведення бюджетної політики, починаючи від прийняття закону про державний бюджет або рішення місцевої ради народних депутатів про місцевий бюджет і аж до їх застосування державними органами. У необхідних випадках бюджетна політика держави здійснюється в примусовому порядку (списання коштів бюджету з підприємств-платників, недоїмка на відповідні дати).

В цілому приведення бюджетної політики здійснюється за допомогою низки законодавче чи нормативне закріплених дозволів і заборон, що внутрішньо пов'язані між собою, наприклад, дозвіл на використання коштів або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування - це безповоротне направлення коштів відповідних бюджетів (державного, обласного, міського, районного, селищного, сільського) на утримання закладів освіти, охорони здоров'я або інші заходи згідно з кошторисом видатків по кожному закладу, установі чи підприємству або згідно зі зведеними кошторисами витрат по міністерству, відомству, управлінню.

Бюджетне фінансування будується на принципах: обґрунтованості величини витрат; чіткого цільового (використання коштів; обліку виконання запланованих в бюджеті заходів; контролю за ефективним використанням коштів.

Бюджетні резерви - це фонди непередбачених витрат, які створюються у відповідних бюджетах для безперебійного фінансування запланованих в бюджетах заходів за умов зниження доходів чи у разі фінансування непередбачених витрат невідкладного характеру.

Розміри бюджетних резервів залежать від співвідношення доходів і видатків бюджетів і, як правило, не перевищують 3% обсягів бюджетів.

До бюджетних резервів зараховують і оборотну касову готівку - кошти, що резервуються у відповідних бюджетах для покриття тимчасових касових розривів, які виникають у процесі виконання бюджетів. Суми оборотної касової готівки встановлюються при затвердженні відповідних бюджетів.

Обов'язковою умовою використання оборотної касової готівки є повне її повернення на кінець року. В цьому її відмінність від інших бюджетних резервів, використання яких не передбачу безпосереднього їх відтворення, за винятком фінансування заходів на умовах повернення витрачених коштів до бюджету, з якого вони були одержані.

Видатки бюджету спрямовуються на такі цілі:

* соціальні програми (допомога безробітним, малозабезпеченим тощо);

* оборона держави;

* утримання апарату управління;

* державні інвестиції (фінансування пріоритетних державних програм в галузі виробництва, науки тощо);

* проценти за державним боргом (виплата відсотків щодо обслуговування раніше одержаних позик).

Формування бюджету здійснюється з метою забезпечення функціонування держави як повноцінного механізму. Адже кожна країна повинна охороняти свої кордони, забезпечувати правопорядок, розвиток економіки, освіти, культури, охорони здоров'я тощо. У різних державах існує своя структура видатків бюджету. У розвинених демократичних країнах з ринковою економікою видатки розподіляються таким чином:

* на соціальні програми від 40 до 50% (в США - 35%, Німеччині - 48%, Швеції - 62%). Найбільша частка видатків припадає на соціальні цілі (розвиток освіти, охорони здоров'я, виплати безробітним пенсіонерам та ін.);

* на оборону від 4 до 27%;

* на утримання державного апарату 12-18% (в т. ч. органи охорони правопорядку, спецслужби тощо);

* державні інвестиції в економіку від 3% до 10% (дороги, транспорт);

* виплата відсотків за державним боргом.

На жаль, в Україні відсоток бюджетних коштів, що спрямовується на соціальні потреби, значно менший. Погіршився інфраструктурний потенціал соціальної сфери, що негативно позначається і на економіці в цілому. Основні витрати бюджету в нас спрямовуються в економіку (дотації збитковим підприємствам промисловості та сільського господарства, транспорту та ін.). Така частка витрат на економіку, яка в країнах з ринковою економікою неможлива, пояснюється тим, що у нас провідним в економіці був і залишається державний сектор. В умовах переходу до ринку він перебуває у кризовому стані та потребує бюджетних інвестицій.

До недавнього часу величезні кошти витрачалися на військові цілі. Крім необхідних витрат на оборону, наукові дослідження у цій сфері, які несуть практично всі країни, від колишнього СРСР у спадок залишилася величезна армія та військово-промисловий комплекс, що значно перевищували потреби України. На даний момент частка військових витрат у бюджеті значно зменшена. Цьому сприяло проголошення України позаблоковою державою.

Основними завданнями бюджетної політики України є:

* закріплення досягнутих темпів економічного зростання;

* створення сприятливих умов для детінізації економіки;

* розвитку підприємницької діяльності;

* поліпшення інвестиційного клімату.

Збільшення доходів держбюджету має відбуватися за рахунок поліпшення податкового законодавства.

У бюджетах багатьох держав передбачено спеціальну статтю витрат на обслуговування державного боргу, який зумовлений бюджетним дефіцитом.

І, нарешті, частина коштів із бюджету країни витрачається на утримання державного апарату влади, посольств, консульств, внесків до міжнародних організацій тощо.

У багатьох країнах світу видатки бюджету перевищують надходження до нього. Це свідчить про його дефіцит. Державний бюджет України з часу здобуття незалежності є дефіцитним. Наслідками такого стану, коли держава витрачає більше коштів, ніж одержує, є значні затримки з виплатою пенсій та заробітних плат, зменшення фінансування науки, культури та ін. Проте, виявляється, бюджетний дефіцит не обов'язково є негативним явищем. У країнах з розвиненою ринковою економікою під час спаду виробництва держава створює штучний дефіцит. Витрачаючи більше грошей, ніж одержує, вона сприяє зростанню купівельної спроможності громадян. Це призводить до зростання попиту, а значить, до розширення виробництва, ліквідації безробіття і, у кінцевому результаті, до швидшого виходу з кризи. За інших умов бюджетний дефіцит невиправданий, оскільки проводить лише до зростання інфляції. Отже, бюджет, в якому збалансовано доходи і витрати, потрібен не щороку, а в певні періоди.

Для ліквідації дефіциту держава змушена або проводити грошову емісію (друкування додаткової кількості грошей, не забезпечених товарами і послугами), або брати в борг. Це може здійснюватись через випуск облігації державної позики і продаж їх громадянам. Крім того, держава може позичати кошти за кордоном.

3. Склад видатків на оборону, порядок їх планування і фінансування

Фінансування видатків на національну оборону зумовлюється необхідністю захисту інтересів держави у міжнародному співтоваристві. Обсяг витрат на оборону визначається системою офіційних поглядів військового характеру, виходячи із співвідношення різних воєнних угруповань у світі, напрямків зовнішньої політики України та інших факторів.

Видатки на оборону - це спрямування фінансових ресурсів на оборону держави для утримання збройних сил, розвитку оборонної промисловості, проведення військових досліджень та ліквідації їх наслідків. Вони включають прямі, побічні і непрямі витрати.

Прямі витрати на оборону включають витрати на міністерства і відомства оборони держави, які складаються із витрат на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, військової техніки та майна, військові науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, військову допомогу іноземним державам та інші витрати. Вони поділяються на поточні і капітальні.

Поточні витрати на оборону пов'язані в основному з підтримкою бойової могутності збройних сил на досягнутому рівні. Вони включають грошове утримання військовослужбовців та заробітну плату цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, а також витрати, пов'язані з експлуатацією та ремонтом військової техніки.

Капітальні витрати пов'язані з відображенням матеріально-технічного переоснащення збройних сил та розвиток оборонної промисловості. Вони включають витрати на військові наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи, закупівлі озброєння та військової техніки, військове будівництво тощо.

Побічні видатки на оборону зумовлені утриманням збройних сил, ліквідацією наслідків війни, переозброєнням тощо. Вони включають виплати пенсій і допомоги ветеранам війни, інвалідам та сім?ям загиблих, витрати з відбудови руйнувань, спричинених війною, відшкодування збитків, завданих воєнними діями тощо.

Непрямими вважаються видатки, що за своїм характером значною мірою відносяться до оборонних, але включені до кошторисів витрат цивільних міністерств і відомств.

Видатки на оборону фінансуються виключно з Державного бюджету у розмірах, які щорічно визначаються Законом України «Про Державний бюджет України». В останні роки видатки на оборону порівняно невеликі. Вони становлять 5-7% видатків зведеного бюджету. Водночас ефективність збройних сил визначається рівнем їх боєздатності і боєготовності. Ці якісні показники стану збройних сил вимагають значного збільшення фінансування національної оборони. Останнє зумовлюється сучасними умовами реальних зовнішніх загроз.

Фінансування органів і установ національної оборони здійснюється на основі їх кошторисів доходів і видатків. Зведені кошториси розглядаються у Міністерстві фінансів України і включаються до проекту Державного бюджету України. Фінансування видатків на оборону здійснюється через Державне казначейство України.

Видатки на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави зумовлені необхідністю захисту її зовнішніх та внутрішніх інтересів. Фінансування правоохоронної діяльності і гарантування безпеки держави здійснюється в межах обсягу грошових коштів, затверджених у Державному бюджеті через систему головних розпорядників бюджетних коштів. Всі ці видатки фінансуються з Державного бюджету за виключенням видатків на утримання підрозділів міліції, які фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

Відповідно до функціональної класифікації видатки бюджету на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави включають такі витрати:

- видатки на утримання органів внутрішніх справ, до яких належить матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів з боротьби із організованою злочинністю; підрозділів органів внутрішніх справ; підрозділів державно-патрульної служби та дорожнього нагляду; інспекції у справах неповнолітніх; приймальників-роз-подільників для неповнолітніх; спеціальних приймальників-роз-подільників;

- видатки на поточне утримання внутрішніх військ МВС України;

- видатки на утримання прокуратури, які включають видатки на поточне утримання Генеральної прокуратури України та місцевих органів прокуратури;

- видатки на кримінально-виправні системи: установи і підприємства України з виконання покарань;

- видатки на Прикордонні війська України, до яких належать видатки на утримання Прикордонних військ України та комплексну програму розбудови державного кордону України;

- видатки на Службу безпеки України, які включають видатки на поточне утримання Служби безпеки України, антитерористичного Центру Служби безпеки України та матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю;

- видатки на пожежну охорону, які включають державну пожежну охорону та професійну пожежну охорону;

- видатки на утримання Головного управління урядового зв?язку;

- видатки на утримання інших правоохоронних органів, які включають витрати управлінь державної охорони та спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів;

- видатки на утримання розвідувальних органів;

- витрати, пов'язані із зміцненням правопорядку за рахунок реалізації конфіскованого митними органами майна, товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними й іншими уповноваженими органами, а також конфіскованої валюти;

- видатки на утримання Національного бюро розслідувань.

Планування видатків на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави здійснюється за програмно-цільовим методом. До найважливіших програм належать: «Забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку», «Охорона та оборона особливо важливих державних об'єктів і супроводження перевезення ядерних матеріалів по території України», «Участь внутрішніх військ в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, конвоювання арештованих і засуджених та охорона підсудних під час судових процесів», «Розвиток фізичної культури і спорту серед працівників і військовослужбовців правоохоронних органів» та інші.

З метою задоволення потреб окремі служби правоохоронної діяльності поєднують свою діяльність з господарською для залучення додаткових грошових коштів. Це, зокрема, виконання певної господарської діяльності установ і підприємств з виконання покарань, служби пожежної охорони тощо.

4. Аналіз субвенцій у розрізі місцевих бюджетів, а також додаткової дотації згідно із Законом про Держбюджет на 2007 рік (додаток до Закону №7)

КАБIНЕТ МIНIСТРIВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

від 13 лютого 2007 р. №186

Київ

Про затвердження Порядку використання у 2007 році

субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам

на будівництво та розвиток мережі метрополітенів

Відповідно до статті 27 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік» (489-16) Кабінет Міністрів України

п о с т а н о в л я є:

Затвердити Порядок використання у 2007 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та розвиток мережі метрополітенів, що додається.

Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Iнд. 21

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 13 лютого 2007 р. №186

ПОРЯДОК

використання у 2007 році субвенції з державного

бюджету (489-16) місцевим бюджетам на будівництво

та розвиток мережі метрополітенів

1. Цей Порядок визначає механізм використання у 2007 році субвенції з державного бюджету (489-16) місцевим бюджетам на будівництво та розвиток мережі метрополітенів (далі - субвенція).

2. Субвенція використовується на виконання робіт з капітального будівництва ліній або дільниць метрополітенів, електродепо та споруд на їх території, станційних комплексів та додаткових (других) виходів із станцій, на придбання нового рухомого складу, технологічного обладнання, а також у разі потреби на коригування раніше розроблених проектів і погашення заборгованості підрядним організаціям за виконані роботи.

У першочерговому порядку фінансуються об'єкти з високим рівнем готовності, від введення в експлуатацію яких залежить розв'язання соціально-економічних проблем.

3. Державне казначейство перераховує субвенцію бюджетам м. Києва, Харківської, Дніпропетровської та Донецької областей на підставі затвердженого Мінтрансзв'язку розподілу видатків згідно з Порядком перерахування дотації вирівнювання, додаткової дотації на зменшення фактичних диспропорцій між місцевими бюджетами через нерівномірність мережі бюджетних установ та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. №490 (490-2002-п) (Офіційний вісник України, 2002 р., №15, ст. 807).

4. Видатки, пов'язані з фінансуванням капітального будівництва за рахунок субвенції, здійснюються відповідно до Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1764 (1764-2001-п) (Офіційний вісник України, 2001 р., №52, ст. 2374).

5. Закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок субвенції здійснюється відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» (1490-14).

6. Придбаний новий рухомий склад та збудовані об'єкти, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва, зараховуються в установленому порядку на баланс відповідних суб'єктів господарювання.

7. Субвенція надається місцевим бюджетам на умові співфінансування та попереднього спрямування коштів місцевих бюджетів за цільовим призначенням.

8. Складення та подання фінансової звітності про використання субвенції, а також контроль за її цільовим витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку.

9. Київська міська, Харківська, Дніпропетровська та Донецька обласні держадміністрації подають щомісяця до 20 числа Мінтрансзв'язку інформацію про використання субвенції у розрізі об'єктів.

2.10. Додаток №7 «Показники міжбюджетних взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами на 2007 рік»

2.10.1. У додатку передбачається розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та розвиток мережі метрополітенів у сумі 200,0 млн. грн., з них м. Києву - 90,0 млн. грн. та обласним бюджетам Дніпропетровської - 35,0 млн. грн., Донецької - 25,0 млн. грн. і Харківської областей - 50,0 млн. гривень.

Пропонується затвердити розподіл зазначеної субвенції безпосередньо бюджетам міст, які мають метрополітени - Дніпропетровськ, Донецьк, Харків.

2.10.2. У додатку відсутні розподіли субвенцій на збереження історичної забудови міст, об'єктів історико-культурної спадщини, впорядкування історичних населених місць України та соціальний розвиток у сумі 70 млн. грн., а також стимулювання розвитку регіонів, у тому числі депресивних територій - 100 млн. гривень. Пропонується затвердити розподіл зазначених субвенцій у розрізі місцевих бюджетів.

Висновки

бюджетний закон планування фінансування

За роки незалежності в Україні відбулися певні зміни в економічній, соціальній, духовній сферах нашого суспільства. В Україні зроблені вагомі зрушення у напрямі ринкового господарювання - проведена масова приватизація об'єктів, створена відповідна інфраструктура тощо. Але ще досить велика робота має бути проведена для того, щоб ринкові методи господарювання ввійшли у свідомість кожного, підприємці навчилися виготовляти конкурентоспроможну продукцію, піднявся рівень якості продукції, приватний сектор економіки давав нові робочі місця з відповідною заробітною платою.

Для вирішення цих економічних та пов'язаних з ними соціальних питань необхідні подальші ринкові перетворення, включаючи і сферу бюджетних відносин.

Вирішення бюджетних проблем має базуватись на створенні сприятливого клімату для розвитку вітчизняних товаровиробників, можливості залучення власних та іноземних інвестицій, оптимальному оподаткуванні, ефективному використанні бюджетних коштів.

Основна роль у подальшому розвитку бюджетної системи має належати бюджетній реформі. Розглянемо її основні напрями:

1. Необхідно привести у відповідність законодавчі зобов'язання, взяті Українською державою у Конституції країни, а також зобов'язання органів місцевого самоврядування з можливостями їх фінансового забезпечення.

2. Необхідно визначити пріоритети бюджетного фінансування.

3. Необхідно провести раціоналізацію мережі закладів та установ, що фінансуються з Державного та місцевих бюджетів.

4. Необхідно запровадити оборонний бюджет, бюджет національної безпеки та правоохоронної діяльності України. Цей бюджет має стати окремою складовою Державного бюджету України.

Список використаної літератури

1. Конституція України // Закони України. - В 11 т. - К., 1997. - Т. 10.

2. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»

 // Голос України. - 1993. - 2 берез.

3. Закон України «Про бюджетну систему України» // Закони України: В 11 т. - К., 1996. - Т. 1

4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24

5. Бюджетний кодекс України. - К.: Кондор, 2004. - 92 с.

6. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 544 с.

7. Опарін В.М. та ін. Бюджетна система: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 336 с.

8. Іванов В.М. Бюджетна система. - К., МАУП, 1999.

9. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1997. - 383 с.

10. Юрій С. І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навч. посіб. - К.: Ніос, 2000. - 4 00 с.

11. Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навч. посіб. - Черкаси: Відлуння, 1999. - 376 с.

Размещено на Allbest.ru