Податкова система

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М. ОСТРОГРАДСЬКОГО

Контрольна робота

з дисципліни „Податкова система”

Виконала

Студентка групи Ф 06 1 з

Економічного факультету КДПУ

Максимова Ольга Геннадіївна

Перевірила

Ткаченко Ірина Віталіївна

Кременчук 2009

План

1. Об'єкти та суб'єкти ПДФО.

2. Поліпшення основних засобів.

3. Задача

Список використаної літератури

1. Об'єкти та суб'єкти ПДФО

Платниками ПДФО є:

1) фізичні особи-резиденти України (громадяни України, громадяни іноземної держави або особи без громадянства), які мають місце постійного проживання в Україні незалежно від фактичного місця проживання або за умов постійного проживання за кордоном за наявності центру життєвих інтересів в Україні;

2) фізичні особи -- громадяни України, у яких неможливо визначити резидентський статус, або/та фізичні особи без громадянства, статус яких визначається нормами міжнародного права;

3) фізичні особи, у яких неможливо визначити центр життєвих інтересів або які не мають місця постійного проживання в Україні, але перебувають в Україні не менше 183 днів протягом періоду (періодів) податкового року;

4) фізичні особи, зареєстровані в Україні як самозайняті особи;

5) фізичні особи -- нерезиденти України.

У фізичних осіб, визначених у п. 1--4, підлягають оподаткуванню доходи, отримані як з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. При цьому резиденти -- громадяни України мають право на залік податків, сплачених за кордоном, якщо це передбачено міжнародним договором. Нерезиденти України сплачують податок тільки з доходів, отриманих з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента України є:

1. Загальний місячний оподатковуваний дохід (ЗМОД), який дорівнює сумі нарахованих або виплачених доходів платнику протягом звітного місяця, зменшених на суму внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та суми податкової соціальної пільги (СП), якщо резидент має право на відповідну пільгу.

2. Чистий річний оподатковуваний дохід, який складається з суми загального річного оподатковуваного доходу (загальні місячні оподатковувані доходи звітного року (ЗМОР) + іноземні доходи (ДІН), одержані протягом такого звітного року) зменшеного на суму податкового кредиту звітного податкового року (ПК).

3. Загальний оподатковуваний дохід (ЗОД), нарахований або виплачений на користь платника протягом звітного податкового періоду (доходи з джерелом походження з України, які підлягають остаточному оподаткуванню при їх нарахуванні або виплаті (ДВ) + доходи чистого річного оподатковуваного доходу) за вирахуванням доходів, які оподатковуються за іншими правилами (ІД), ніж передбачені в Законі.

Отже, загальний оподатковуваний дохід резидента-платника податку виглядає так:

ЗОД = ДВ + (ЗМОР + ДІН - ПК) - ІД. (1)

Об'єктом оподаткування нерезидента в Україні є:

1. Загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом походження з України.

2. Загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом походження з України.

3. Доходи з джерелом походження з України, які підлягають остаточному оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи та виплати, передбачені п. 4.2, ст. 4 Закону, а також виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, реґресні виплати, оплата вартості путівок на відпочинок, лікування або оздоровлення на території України не за рахунок коштів професійної спілки або фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі оплата путівок з будь-яких джерел для реалізації поза межами України, нецільова благодійна допомога (за винятком допомоги, що не перевищує мінімального прожиткового мінімуму та надається особам, які мають право на податкову соціальну пільгу).

До складу загального місячного або загального річного оподатковуваного доходу не включаються доходи, передбачені п. 4.3, ст. 4 Закону, як такі, що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації та не є об'єктом оподаткування, в тому числі доходи, пов'язані з виплатою допомоги по вагітності та пологах, по догляду або при народженні дитини.

Об'єкт оподаткування визначається у грошовій та не грошовій формах. При цьому у не грошовій формі він дорівнює вартості нарахованого доходу за звичайними цінами, збільшеними на суму ПДВ (якщо особа є платником ПДВ), акцизного збору (надається підакцизний товар) помножений на коефіцієнт, розрахований за формулою:

К=100:(100-Сп), (2)

де К -- коефіцієнт та Сп -- ставка податку на момент нарахування доходу.

Звичайні ціни застосовуються при нарахуванні оподаткованого доходу на:

* суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки) згідно з пп. 4.2.9, п. 4.2, ст. 4 Закону;

* будь-яку суму (вартість) цільової благодійної допомоги, яка залишилася після завершення наукового дослідження (розробки) у набувача;

* суму обміну майна на інший об'єкт рухомого майна згідно з нормами п. 12.4, ст. 12 Закону (за винятком операцій з продажу, обміну легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, моторного або парусного човна, завірених нотаріально та за умови сплати державного мита). Розраховують звичайні ціни за правилами податкового обліку відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР.

При нарахуванні доходів у вигляді активів, виражених в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, вартість таких активів перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів. Нараховані доходи у вигляді заробітної плати платника зменшується на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які справляються за рахунок доходу найманої особи.

Кожна особа, будь то громадянин України, іноземець чи фізична особа без громадянства, має право займатися в Україні підприємницькою діяльністю. Одночасно закон надає можливість фізичним особам бути засновниками (власниками) підприємств, установ або здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Для цього платник повинен подати до ДШ заяву із зазначенням видів діяльності, якими він передбачає займатися. Існуюча система оподаткування надає можливість громадянам, за наявності певних умов, самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, а саме:

* за фіксованим розміром сплати податку шляхом придбання патенту;

* за спрощеною системою оподаткування шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку;

* за загальною (звичайною) системою оподаткування. При цьому фізичних осіб -- платників фіксованого податку або єдиного податку звільнено від сплати податку на доходи фізичних осіб. У даному випадку доходи підприємців, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим або єдиним податком, не включаються до складу їх сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань таких платників або осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, чи членів їх сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Проте якщо платник фіксованого чи єдиного податку протягом календарного року має будь-які інші доходи, отримані не в межах власної підприємницької діяльності та які не підлягають обкладанню фіксованим або єдиним податком, він зобов'язаний, згідно з пп. 8.1.3, п. 8.1, ст. 8 Закону, самостійно внести суму цих доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу, подати річну декларацію з податку на доходи фізичних осіб та сплатити в установлені законодавством строки.

Одночасно, згідно з п. 9.12, ст. 9 Закону, на фізичних осіб-підприємців, незалежно від системи оподаткування, яку вони використовують, розповсюджується статус податкового агента стосовно нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи, виплачені або нараховані найманим особам чи громадянам за договорами цивільно-правового характеру.

Інший механізм передбачено для підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування. При цьому до запровадження в дію спеціального закону з питань оподаткування доходів підприємців діяльність фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують загальну систему оподаткування, регламентується IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. за № 13-92 та п. 14.3, ст. 14 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (Наказ ГДПІ Мінфіну України від 21.04.1993 р. за № 12).

Оподаткованим доходом фізичних осіб -- підприємців, які використовують загальну систему оподаткування, вважається чистий дохід, що розраховується у вигляді різниці між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формах) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням валового доходу у звітному періоді. Документально підтверджені витрати враховуються при зменшенні доходу за умов, якщо вони включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. за № 283/97-ВР. За відсутності у платника документально підтверджених витрат вони визначаються при проведенні остаточного розрахунку за нормами у відсотках до валового доходу за переліком, який склала у 1993 році на той час Головна державна податкова інспекція Міністерства фінансів України за погодженням з Міністерством економіки та Державним комітетом сприяння малим підприємствам і підприємництву .

Для визначення результатів діяльності підприємці ведуть Книгу обліку доходів і витрат згідно з формою, передбаченою у додатку 10 до Інструкції ГДПІ від 21.04.1993 р. за № 12. Ця книга є бланком суворої звітності і підлягає реєстрації в ДПІ. Визначений за даними книги дохід підприємця підлягає оподаткуванню згідно з п. 22.3, ст. 22 Закону за ставкою 13 %.

Фізичні особи-підприємці подають щоквартально наростаючим підсумком з початку року декларації, які мають бути складені на підставі даних Книги обліку доходів та витрат, а також шляхом відображення у декларації доходів, прямо не пов'язаних з їх підприємницькою діяльністю.

Декларації мають бути подані до ДПІ протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового кварталу, а саме:

* декларація за перший квартал -- не пізніше 10 травня;

* декларація за І півріччя -- не пізніше 9 серпня;

* декларація за 9 місяців -- не пізніше 9 листопада;

* річна декларація -- не пізніше 9 лютого наступного року.

У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю на умовах сімейного бізнесу та знаходяться на загальній системі оподаткування, мають право розподіляти оподатковувані доходи на членів сім'ї, але частка кожного з них не повинна перевищувати розміру, пропорційного кількості осіб, що беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один з них має право на пільгове оподаткування.

Надання податкової соціальної пільги передбачено ст. 6 Закону України “Про податок з доходів з фізичних осіб” і запроваджено в Україні з 2004 року як один з видів пільг з оподаткування доходів фізичних осіб.

Нагадаємо, що податкова соціальна пільга застосовується виключно до доходу, нарахованого платнику податку протягом звітного податкового місяця у вигляді заробітної плати і тільки за умови, що розмір такої зарплати не перевищує суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

У 2006 році у зв'язку із встановленням на 2006 рік прожиткового мінімум на працездатну особу на рівні 483 грн., розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить 680 грн. (483 грн. х 1,4).

Виняток із цього правила щодо розміру заробітної плати становлять особи, які перелічені у пп. “а”-“в” п. 6.1.2 п.6.1 ст.6 Закону, а саме, самотні матері або самотні батьки (опікуни, піклувальники), платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 16 років, якій ще не надана група інвалідності, або дитину-інваліда І або II групи, а також платник податку, що має трьох чи більше дітей віком до 18 років. Один із батьків - платників податку, віднесених до зазначених пільгових категорій, має право на одержання податкової соціальної пільги по місячній заробітній платі, розмір якої визначається в залежності від кількості дітей щодо яких надається пільга ( у 2006 році - 680 грн. х кількість дітей). Стосовно другого з батьків питання надання податкової соціальної пільги розглядається на загальних підставах.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до заробітної плати платника податку, нарахованої у місяці, у якому працедавцем одержано заяву платника податку про застосування пільги, та припиняється її застосовування з місяця, в якому платник звільнився. Надання заяви на одержання податкової соціальної пільги у 2006 році є обов'язковим для знову прийнятих на роботу у цьому році та для осіб, у яких в цьому році виникло право на підвищений розмір податкової соціальної пільги. Крім того, для отримання податкової соціальної пільги у підвищеному розмірі платник податку зобов'язаний пред'явити до бухгалтерії працедавця відповідні документи, що підтверджують його право на цю пільгу. Щорічне поновлення вже поданих протягом дії Закону ( з 1 січня 2004 р.) заяв не потрібно. Тобто працівникам, які працювали на підприємстві до 2006 року і продовжують працювати у цьому році, 100% податкова соціальна пільга надається автоматично. Підвищена пільга також продовжує надаватися у цьому році, якщо раніше була подана відповідна заява щодо її застосування.

Закон встановив різний розмір податкової соціальної пільг в залежності від категорій платників податку - 100, 150 та 200 %% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року. Слід зазначити, що у 2006 році згідно зі змінами, внесеними до Прикінцевих положень Закону, податкова соціальна пільга застосовуватиметься у розмірі 50 відсотків від мінімальної заробітної плати і дорівнюватиме 175 грн. (мінімальну зарплату на 2006 рік встановлено у розмірі 350 грн., яка застосовуватиметься з метою виконання норм Закону протягом всього 2006 року).

Тобто, згідно з Законом у 2006 році будь-який платник податку, заробітна плата якого протягом звітного податкового місяця не перевищує 680 грн., має право на застосування 100% податкової соціальної пільги у розмірі 175 грн., тобто його нарахована місячна заробітна плата перед оподаткуванням зменшиться на 175 грн.

На застосування 150% цієї пільги у розмірі 262 грн. 50 коп. при дотриманні вимог щодо неперевищення рівня одержаної заробітної плати понад 680 грн. на місяць, має право платник податку, який:

а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда віком до 16 років, якій ще не надана група інвалідності, або дитину-інваліда І або II групи - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

в) має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину ;

Особливо слід зазначити, що один з батьків - платників податку, перелічених у пунктах “а” - “в”, який користується підвищеним кратно кількості дітей доходом для одержання податкової соціальної пільги, має право додатково одержати ще й 100% пільги на себе особисто, тобто користується двома пільгами.

г) є вдівцем або вдовою ;

д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР, у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

ж) платник податку, що є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.

Податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам (у 2006 році - 350 грн.) має право одержувати платник податку, місячна заробітна плата якого не перевищує 680 грн., та який є:

а) є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

При цьому слід зазначити, що певні категорії громадян, такі, як учасники війни, учасники бойових дій в інших країнах світу ( у т.ч. в Афганістані), члени сімей загиблих тощо у Законі не визначені як пільгові категорії платників податку, тобто не мають права на підвищений розмір податкової соціальної пільги. Разом з тим при додержані вимог щодо неперевищення рівня нарахованої заробітної плати понад 680 грн. в місяць мають право на 100% податкової соціальної пільги.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше зазначених підстав, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. Наприклад, якщо платник податку одночасно є учасником бойових дій під час Другої світової війни ( право на 200% пільги) та вдівцем (право на 150% пільги), то він повинен подати працедавцю заяву, в якій вказати, яку за розміром пільгу він обирає (переважно найбільшу - 200%) та підтвердити право на одержання вибраної пільги відповідними документами.

Алгоритм розрахунку податку з зарплати виглядає таким чином:

ПДФО = (ЗП - СФ - ПСП) х 13%,

де: ПДФО - податок з доходів фізичних осіб,

ЗП - нарахована місячна заробітна плата,

СФ - внески до 3-х соціальних фондів,

ПСП - податкова соціальна пільга,

13 % - ставка податку.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889) податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону.

Згідно з підпунктом "б" пункту 19.2 статті 19 Закону №889 суб'єкти підприємництва, які відповідно до цього Закону мають статус податкового агента, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Форма звітності, а також порядок її заповнення встановлені наказом ДПА України від 29.09.2003 р. №451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (із змінами та доповненнями, далі Наказ №451), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. № 960/8281

Одночасно слід зазначити, що в додатку до Наказу №451 "Довідник ознак доходів" доходи, виплачені самозайнятим особам (в тому числі фізичним особам - підприємцям), визначено під номером 42.

Терміни та періодичність подання ф. № 1ДФ до податкових органів

Щокварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (п. 19.2 ст. 19 Закону № 889-IV, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-III, Порядок № 451).

Відповідальність за неподання ф. № 1ДФ

Застосовується лише адміністративна відповідальність відповідно до п. 11 ст. 11 Закону № 509-XII. Відповідно до ст. 1634 КпАП неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян тягне за собою попередження або накладення адміністративного штрафу в розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 грн. до 51 грн.), при повторному порушенні - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 грн. до 85 грн.).* Фінансові санкції, передбачені Законом № 2181-III, не застосовуються (ф. № 1ДФ не є податковою декларацією у розумінні Закону № 2181-III).

Категорії осіб, які зобов'язані подавати ф. № 1ДФ Усі податкові агенти. Нотаріуси. Щодо доходів за ознаками «56 - 66» нотаріуси виконують лише певні функції податкового агента.

Куди подається ф. №1 ДФ Юридичними особами - до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. Юридичними особами, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи (за текстом - відокремлені підрозділи): якщо відокремленим підрозділам не делеговано юридичною особою право на подання ф. № 1ДФ чи якщо вони не мають коду за ЄДРПОУ, то ф. № 1ДФ подає головне підприємство до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, при цьому інформація про відокремлений підрозділ подається окремо; якщо філії, яка має код за ЄДРПОУ, делеговано таке право, то вона подає ф. № 1ДФ до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. Фізичними особами - суб'єктами господарської діяльності - до органу державної податкової служби за своїм місцем проживання. Приватними нотаріусами - до органу державної податкової служби за місцезнаходженням нотаріальної контори (нотаріального округу).

Вимоги до оформлення ф. №1 ДФ Форма подається на непошкодженому паперовому носії формату А4 (кількість аркушів не обмежується). Заповнюється машинописним текстом або друкованими літерами без замазувань, закреслень, виправлень та уточнень. Сторінки мають бути пронумеровані. Подання ксерокопій розрахунку не дозволяється. За наявності комп'ютерної техніки - у вигляді файла даних, який передається в електронному вигляді (можливо, на дискеті), та його роздрукованої копії (за формою розрахунку). Останній лист форми або друкованої копії має бути завірений: для юридичної особи - підписами керівника і головного бухгалтера та печаткою; для приватного підприємця - підписом особи, яка подає розрахунок, і печаткою (за її наявності); для нотаріуса - підписом та печаткою. У формі зазначаються службові телефони осіб, які її підписали. Відправлення поштою не передбачене. Форма заповнюється у двох примірниках, які подаються до органу державної податкової служби. Другий примірник повертається з: відміткою про внесення даних до електронної бази податкової звітності; підписом службової особи органу державної податкової служби, відповідальної за приймання розрахунку; штампом органу державної податкової служби.

податок пільга основний засіб підприємство

2. Поліпшення основних засобів

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 1000 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предмети вартістю до 1000 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

Група 1: будівлі, споруди, їх структурні компоненти; будинки та їх частини.

Група 2: автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні засоби та пристрої, офісне обладнання.

Група 3: інші основні засоби не включені до груп 1,2 та 4(облік ведеть в цілому по групі).

Група 4: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, пов'язані з ними засоби зчитування та друку інформації; інші інформаційні системи; комп'ютерні програми, телефони, мікрофони та рації.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.

Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд - у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв - в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин - на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругооберт основних виробничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругооберту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:

1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукає підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Підпунктом 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі - Закон) встановлено, що облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 № 349 (далі - Закон № 349) запроваджено підвищені норми амортизаційних відрахувань для основних фондів груп 1, 2, 3, які відповідно до пункту 15 Перехідних положень Закону № 349 мали застосуватися з 01.01.2004.

Водночас у цьому пункті зазначено, що якщо платник податку до набрання чинності Законом № 349 прийняв рішення про застосування прискореної амортизації основного фонду групи 3, то така амортизація провадиться до досягнення балансовою вартістю об'єкта нульового значення за правилами, які діяли на момент прийняття такого рішення. При цьому платник податку має право у будь-який момент прийняти рішення про зупинення застосування такого прискореного методу оподаткування та про включення такого окремого об'єкта основних фондів за його залишковою вартістю до відповідної групи основних фондів, що амортизується згідно з нормами Закону № 349.

Відповідно до пункту 45 ст. 80 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27.11.2003 № 1344 (далі - Закон № 1344) у 2004 році дію цих підвищених норм зупинено. Так, згідно з цим пунктом підвищені норми амортизації поширюються лише на:

* амортизацію витрат, здійснених платником податку після 01.01.2004 у зв'язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів груп 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку та які раніше не були в експлуатації;

* витрати на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 01.01.2004.

Разом з цим відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 01.07.2004 № 1957 (далі - Закон № 1957) норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004 у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 01.01.2004, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 01.01.2004. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 01.01.2004.

Отже, Законом № 1344 i Законом № 1957 встановлено порядок нарахування податкової амортизації витрат на придбання та виготовлення основних фондів залежно від року, в якому такі витрати понесено (нараховано), а також від перебування основних фондів в експлуатації.

Оскільки згідно з підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону амортизації підлягають не основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення, то незважаючи на те, що відповідно до підпункту 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону основні фонди розподіляються на чотири групи, після набрання чинності Законом № 1344 та Законом № 1957 з метою ведення окремого обліку, встановленого Законом № 1957, в податковому обліку платника податку можуть існувати такі підгрупи основних фондів (таблиця 2 додатку К 1/1 декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143):

основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 %;

основні фонди групи 2 з нормою амортизації 10 %;

основні фонди групи 3 з нормою амортизації 6 %;

основні фонди групи 4 з нормою амортизації 15 %;

основні фонди групи 1 з нормою амортизації нижче 2 % ;

основні фонди групи 2 з нормою амортизації нижче 10 %;

основні фонди групи 3 з нормою амортизації нижче 6 %;

основні фонди групи 4 з нормою амортизації нижче 15 %.

Підпунктом 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону визначено, що у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Отже, при виведенні з експлуатації у зв'язку з продажем основних фондів 2 або 3 групи, витрати на придбання, виготовлення або поліпшення яких амортизуються за нормами 6,25 % або 3,75 % відповідно, зменшенню підлягає не сукупна балансова вартість таких груп, а балансова вартість відповідної підгрупи, яка амортизується за нормами 6,25 % або 3,75 %. При цьому якщо сума вартості продажу вказаних основних фондів є більшою за балансову вартість такої підгрупи, балансова вартість підгрупи, яка амортизується за нормами 10 % або 6 %, підлягає зменшенню на суму перевищення вартості продажу цих основних фондів над балансовою вартістю підгрупи, яка амортизується за нормами 6,25 % або 3,75 %.

Що стосується виведення з експлуатації у зв'язку з продажем основних фондів 2 або 3 групи, витрати на придбання, виготовлення або поліпшення яких амортизуються за нормами 10 % або 6% відповідно, зменшенню підлягає не сукупна балансова вартість таких груп, а балансова вартість відповідної підгрупи, яка амортизується за нормами 10 % або 6 %. При цьому якщо сума вартості продажу вказаних основних фондів є більшою за балансову вартість такої підгрупи, балансова вартість підгрупи, яка амортизується за нормами 6,25 % або 3,75 %, підлягає зменшенню на суму перевищення вартості продажу цих основних фондів над балансовою вартістю підгрупи, яка амортизується за нормами 10 % або 6 %.

3. Задача

Торгівельне підприємство А у даному звітному періоді придбало сканер на суму 3000 грн., у т.ч. ПДВ, зробило передоплату за сировину та матеріли підприємству В - 24000 грн., у т.ч. ПДВ - 4000 грн. За реалізовану раніше продукцію надійшли грошові кошти в розмірі 12000 грн.

Визначити податкове зобов'язання, податковий кредит, суму ПДВ, яка належить сплаті до бюджету або відшкодування з бюджету. Визначити оподаткований прибуток.

ВД ПЗ ВВ ПК

- 500

20000 4000

ПДВ=ПЗ-ПК

П=ВД-ВВ-А

П=0-20000= --

ПДВ=0-4500=--

ПДВ підлягає відшкодуванню.

ФОП склав 10000 грн., в тому числі 4000 ФОП інвалідів.

Підприємство отримало передоплату від покупця 60000 з ПДВ.

ВД ПЗ ВВ ПК

50000 10000 - 500

20000 4000

+ 10000

6000*33,2%=1992

пенсійний фонд інвалідів 4000*4%=160

ФСС з ГВП 10000*1,4%=140

ФЗ 10000*1,6%=160

ФСС від нещасних випадків 10000*1%=100

32552

ПДВ=10000-4500=5500

П=50000-32552=17448

17448*15%=2617,2

17448-2617,2=14830,8

ПДВ підлягає сплаті до бюджету.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР

2. Практическое руководство «Основные средства». Днепропетровск: ООО «Баланс-Клуб», 2006.-224с.

3. „Бізнес-Бухгалтерия”№2, 2007.-226с.

4. Податкове законодавство України. Київ. Парламентське видавництво, 1998.

5. О налоге с доходов физических лиц. Закон Украины.-Х.: ООО «Одиссей», 2004.-96с.

6. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Н.п. - 4-те видання, перероблене і доповнене - К.: Товариство „Знання”, КОО,2003.-307с.

7. Податкове право: Н.п./Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, Д.А. Кобильнік та ін.; За ред..проф. М.П. Кучерявенька. - К.: Хрінком Інтер, 2003.-400с.

8. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. - Харьков: Издательство «Константа», 1996. - 320с.

Размещено на http://www.allbest.ru/