Грошові реформи: поняття, цілі, види. Особливості проведення грошової реформи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М. ОСТРОГРАДСЬКОГО

Контрольна робота

з дисципліни „Гроші та кредит”

Грошові реформи: поняття, цілі, види. Особливості проведення грошової реформи в Україні

студентки групи Ф 06 1 з

економічного факультету КДПУ

Максимової Ольги Геннадіївни

Кременчук 2008

План

Вступ

1. Грошові реформи - поняття, цілі, види

1.1 Суть та спрямування грошових реформ

1.2 Види грошових реформ

2. Особливості проведення грошової реформи в Україні

2.1 Обгрунтування необхідності проведення реформи в Україні

2.2 Особливості та основні етапи грошової реформи

2.3 Результати проведення грошової реформи

3. Практична частина

Висновки

Список використаної літератури

Додаток А. Указ Президента України Л. Кучми «Про грошову реформу в Україні»

Вступ

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватись до таких радикальних заходів, як грошові реформи, тобто до повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу. Такий спосіб використовується лише тоді, коли інші відомі способи стабілізації грошей не спрацьовують або не дають бажаного ефекту.

Головною функцією монетарної реформи є стабілізація грошового обігу. Цей найрадикальніший хірургічний метод використовується лише тоді, коли консервативні способи стабілізації грошей себе повністю вичерпали.

Грошові реформи, до яких вдаються окремі держави при виникненні екстремальних ситуацій - глибоко структурного розбалансування всієї системи функціонування та механізму грошового обігу, завжди пов'язані з ризиком. Тут, як засвідчує світова практика, можливі прорахунки, невдачі. Саме це вимагає проведення в кожному випадку, коли йдеться про грошові реформи, глибоких аналітичних розрахунків, усебічного підготування. Та світова практика засвідчує, що в багатьох країнах світу завдяки проведенню глибоких грошових реформ вдавалось у стислі строки досягти істотної стабілізації грошового обігу, а відтак і загальної санації економічного розвитку.

Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності й конвертованості.

Об'єктом роботи є грошові реформи, кожна з яких є індивідуальною і неповторною за своїми характеристиками. Вирішуючи конкретно визначене коло завдань структурної перебудови та стабілізації грошового обігу тієї чи іншої країни, будь-яка реформа завжди специфічна за змістом.

Актуальність проведення грошових реформ визначається необхідністю оздоровлення фінансово-грошової системи, тобто створення ефективної і надійної грошової системи. Та й оздоровлення економіки і вихід із кризи, як свідчить досвід вже кількох років, без грошової реформи й проведення власної грошової політики виявилися практично неможливими.

грошова реформа

1. ГРОШОВІ РЕФОРМИ, ПОНЯТТЯ, ЦІЛІ, ВИДИ

1.1 Суть та спрямування грошових реформ

Грошова реформа - це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу тощо.

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення та впорядкування грошового обігу особливе місце займають грошові реформи. Вони представляють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава, з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу відповідно до нових соціально-економічних умов.

Грошові реформи, що проводились в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо. Їх можна класифікувати наступним чином:

1) створення нової грошової системи. Ці реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперово-грошового обігу чи кредитного обігу в умовах створення нових держав, як це мало місце після виходу окремих республік зі складу колишнього СРСР. Прикладом таких реформ є грошова реформа Вітте в 1895-1897 рр. у Росії і грошові реформи в країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, тощо;

2) часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі її елементи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії і характер забезпечення тощо. Прикладом таких реформ є зміна порядку емісії і забезпечення банкнот в Англії згідно з Актом Роберта Піля (1844 р.), грошові реформи в СРСР у 1922-1924 і 1947 рр.;

3) проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою отримання інфляції чи подолання її наслідків [9, c.130].

Чим би не була викликана необхідність проведення грошової реформи, найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обігу. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

Нерідко грошовій реформі передує деномінація грошових знаків, тобто обмін всіх старих знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції всіх грошових показників: цін, тарифів, заробітної плати тощо.

Крім підготовки економічних і організаційних передумов грошової реформи, важливе значення для її успіху має правильний вибір методу стабілізації валюти в процесі реформи. Особливо актуальною ця проблема була в епоху функціонування дійсних грошей, коли держави шляхом реформи намагалися поновити систему металевого обігу чи обігу розмінних на метал грошових знаків.

Згідно з світовим досвідом грошових реформ існують наступні методи стабілізації валют: нуліфікація, ревальвація (реставрація), девальвація, деномінація.

Нуліфікація - оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними. Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші і в такій крайній формі зустрічається рідко. Зокрема, в кінці XVIII ст. у Франції були оголошені недійсними повністю знецінені асигнації і вилучені з обігу без будь-якого відшкодування. Частіше знецінені гроші вилучаються з обігу шляхом обміну на нові знаки в надзвичайно низькій пропорції, так що плата за них має суто символічне значення. Так, в СРСР у 1922-1923 рр. 1 крб. новими знаками обмінювався на 1 млн крб. старими, в 1924 р. у Німеччині 1 нова рейхсмарка - на 1 трлн. старих марок. У всіх цих випадках по суті проводилася нуліфікація знецінених грошей, хоча за формою вона нагадувала девальвацію.

Девальвація - офіційне зниження державою металевого вмісту та курсу (або тільки курсу) національних грошей щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. На першому етапі (до 1929-1933 рр.) девальвація призводила до поновлення обміну банкнот на золото тільки за зниженим паритетом. На другому етапі обмін на золото не поновлювався, проте зниження валютного курсу дещо сприяло стабілізації внутрішнього ринку і грошового обігу, оскільки стимулювало експорт і зміцнювало конкурентоспроможність національних підприємців на світовому ринку, а також робило дорожчим імпорт.

Після скасування розміну банкнот на золото значно змінився зміст і механізм девальвації валюти. Девальвації стали рідше проводитись в межах грошових реформ з метою стабілізації внутрішнього грошового обігу, а передусім як метод валютної політики для регулювання зовнішньоекономічних відносин: підвищення конкурентоспроможності, регулювання платіжного балансу тощо. В цих умовах девальвацією стали називати будь-яке законодавче зниження офіційного фіксованого валютного курсу [5,c.176].

Ревальвація - це офіційне підвищення державою золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної валюти країни.

У першому варіанті ревальвації валют проводились в епоху вільного обміну банкнот на метал. Ними закінчувались зусилля держави по відновленню купівельної спроможності валюти після періоду інфляції. В результаті ревальвації, як правило, відновлювався обмін банкнот на метал за паритетом, який діяв до початку інфляції. Одночасно відновлювався і попередній курс валюти. Тому такий засіб в літературі інколи називають реставрацією.

Грошові реформи на основі ревальвації проводилися рідко, оскільки вони можливі при незначному знеціненні грошей та швидкому розвитку економіки і відновленні стабільності ринку. За таких умов в країні швидко розширюється товарообіг і зменшується бюджетний дефіцит, що сприяє підвищенню вартості грошових знаків і може поступово довести її до доінфляційного рівня. Деномінація - обмін усіх старих грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахунком у цій пропорції цін, тарифів, заробітної плати тощо. Так, в 1961 році в СРСР старі гроші були замінені на "нові" таким чином, що 1 "новий" рубль дорівнював 10 "старим". Завдяки деномінації вдається значно скоротити кількість грошових купюр і монет, що знаходяться в обігу. Грошова реформа в Україні була проведена з 2 по 16 вересня 1996 року. Ця реформа була "м'якого" типу (проведення заходів щодо заміни діючої грошової одиниці, стабілізація нових грошей без якісної перебудови системи грошового обороту) з деномінацією грошових знаків (зменшення на п'ять нулів), із зміною назви грошової одиниці. Офіційна концепція грошової реформи базувалась на принципах "повної прозорості" і "неконфіскаційності". На думку деяких спеціалістів ці принципи зумовили некомплексність і обмеженість реформи. Також багато хто вважає, що введення гривні носило більше політичний, ніж економічний характер. Та попри все українська держава отримала конституційну національну грошову одиницю.

1.2 Види грошових реформ

Грошова реформа є одним з інструментів грошової політики. Проведення грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або частокової структурної перебудови державою наявної в країні грошової системи, завжди вимушене.

Кожна грошова реформа є індивідуальною і неповторною за своїми характеристиками. Будь-яка реформа завжди специфічна за змістом. Це, однак, не виключає можливостей класифікації грошових реформ через виділення певної групи спільних ознак і їх функціональному втіленні.

Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи поділяються на два типи: грошові реформи у вузькому й широкому розумінні цього поняття (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1. - Типи грошових реформ [3, с.293]

Грошові реформи у вузькому розумінні цього поняття мають кілька різновидів. Це:

грошові реформи формального типу, що зводяться лише до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Приводом до такої зміни може бути недостатня захищеність купюри старого зразка та її масова фальсифікація, зміна державної символіки тощо;

грошові реформи з деномінацією грошового обігу, головною метою яких є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін;

грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без його зміни).

Грошові реформи в широкому розумінні цього поняття відрізняються від розглянутих вище реформ тим, що вони передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин. Грошова реформа повинна обов'язково доповнитися системою практичних заходів, які б гарантували її повномірний характер. Ключовими середних мають бути:

дії з нормалізації товарно-грошових відносин, і в першу чергу рішуче обмеження бартеру як зони економічних зловживань;

удосконалення управління валютною та емісійною політикою з тим, щоб стабільність грошової одиниці підтримувалась на відповідному рівні;

скорочення поширеної практики викориcтання різного роду квазіплатіжних фінансових інструментів;

недопущення безконтрольності з боку держави за відпливом капіталу та грошової маси в тіньову економіку і за кордон [3,c.297].

Таким чином, кожна грошова реформа є індивідуальною і завжди специфічна за змістом, тому має місце класифікація грошових реформ через виділення певної групи спільних ознак і їх функціональному втіленні.

2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

2.1 Обґрунтування необхідності проведення реформи в Україні

Грошова реформа сама собою не забезпечує оздоровлення економіки, вона створює передумови для її успішного розвитку. Тільки динамічне економічне зростання на основі науково-технічного прогресу, структурних перетворень в економіці і особливо - пріоритетного розвитку наукомісткого, інтелектуального виробництва може забезпечити не просто сталість, а зростання валютного курсу грошової одиниці. Лише стійка і надійна валюта робить можливим повне використання праці, капіталу, матеріальних ресурсів.

Грошова реформа повинна пов'язуватись з іншими аспектами економічної реформи, перш за все з приватизацією, розвитком виробництва, платіжним балансом, дефіцитом державного бюджету. Для грошової реформи потрібна сприятлива економічна ситуація. Це - зменшення інфляції та дефіциту державного бюджету, забезпечення розвитку експорту, позитивне сальдо платіжного балансу. Одночасно мають утвердитись дворівнева банківська система, створені резервні фонди, розвинутий ринок цінних паперів.

Основною з передумов введення гривні вважають певною мірою успішне проведення рестрикційної грошово-кредитної політики, що призвела до зниження рівня інфляції. Якщо в 1994 р. рівень роздрібних цін зріс у 5 разів, то в 1995 р.- лише у 2,8 рази. У 1996 році, напередодні реформ темпи інфляції склали: у травні, червні- 1%, серпні- 5,7%, у вересні- 2%. Ціни споживчого ринку за 9 місяців 1998 р. зросли на 6,2%, що на 0,5% нижче від відповідного показника попереднього року (6,7%). Рівень інфляції у вересні становив 3,8%. Це найвищий рівень інфляції з початку 1998 року. Динаміку цін 1997-1998 рр. відображено в таблиці 1 [13].

Таблиця 1. - Зміна приросту індексу цін споживчого ринку [15 ]

Період	1997	1998
січень	2,2	1,3
лютий	3,4	1,5
березень	3,5	1,7
квітень	4,3	3,0
травень	5,2	3,0
червень	5,3	3,0
липень	5,4	2,1
серпень	5,4	2,9
вересень	6,7	6,2
жовтень	7,6	12,8
листопад	8,6	12,7
грудень	10,1	12,9

Упродовж 1992--1995 років уряд упроваджував м'яку фіскальну політику, що підтримувалася м'якою монетарною політикою. Значні обсяги бюджетного дефіциту покривалися тільки за рахунок кредитних емісій Національного банку. Зовнішнє фінансування йшло переважно на поточні видатки -- усе це зумовлювало розкручування інфляції до гіперінфляції, відбувалося значне зниження реального валового внутрішнього продукту (табл. 2).

Таблиця 2. - Показники макроекономічного розвитку України у 1992-1995 роках [14]

Показники	Рік
	1992	1993	1994	1995
Дефіцит зведеного бюджету, % до ВВП	-13,8	-5,1	-8,9	-6,6
Фінансування бюджетного дефіциту НБУ, % до ВВП	6,55	7,89	10,97	5,40
Реальний ВВП	90,1	85,8	77,1	87,8
Реальний ВВП, % до ВВП 1992 року	100	85,8	66,15	58,08
Державний борг, % до ВВП	41,6	45,6	60,7	55,9
Державний борг, % до видатків державного бюджету	183,3	181,2	193,1	257,7

Інфляційні процеси в Україні з часу отримання нею незалежності й до сьогоднішнього моменту були спричинені цілим комплексом факторів.

Серед основних факторів, що спричинили інфляцію в Україні, починаючи з 1991 року необхідно зазначити наступні:

- політичні трансформації 1991-1992 рр., що фактично спровокували різкий економічний спад, хоча його глибинні причини назрівали давно і корінилися не в політичній, а в суто економічній, виробничій сферах;

- розбалансованість економічної системи, надмірна частка базових галузей, низька частка галузей, що працюють безпосередньо на споживача;

- значна залежність української економічної системи від зовнішнього постачання, зокрема енергоносіїв, і як наслідок величезні втрати від росту цін на імпортні (в основному російські) енергоносії у 1991р.;

- надлишкова емісія НБУ, що викликала «інфляційний розрив», загострення економічної ситуації та гіперінфляцію, пік якої припадає на 1993р.;

- некоректна грошово-кредитна політика з боку держави. Експансійна політика з державним регулюванням цін на енергоносії, підтримки через тарифи на паливо, електроенергію та газ, АПК, наданням державних дотацій у транспортній, житлово-комунальній сферах не призвела до очікуваних результатів і була замінена рестрикційною грошово- кредитною політикою (встановлено низькі кредитні стелі для банків, підвищено норми обов'язкового резерву). Проте рестрикційна політика дозволила подолати певні прояви інфляції, однак не знищила її ключові чинники. При різкому рості заощаджень у комерційних банків виникла фактична нестача обігових коштів, криза неплатежів, стагфляція, що знову підштовхувало державу до нової емісії.;

- надмірна долоризація економіки, коли паралельно з національною валютою функціонує інша (долар). Рост попиту на долар підриває довіру до власної грошової одиниці, посилює адаптивні очікування, сприяє переливу капіталу з країни на закордонні рахунки. Як результат, криза неплатежів, низька інвестиційна активність, бартеризація економіки. Жорстке регулювання валютного курсу національної грошової одиниці з боку держави мало позитивні наслідки в короткостроковому плані, проте заважало розвитку відкритих ринкових відносин у довгостроковій перспективі;

- затягування грошової реформи, що умовно розтягнулася на 5 років (1992-1996рр.), та навряд чи може бути названа завершеною на данному етапі [16].

Починаючи з березня 1996 року постійно підвищувався курс українського карбованця до долара США та інших іноземних валют. Практично він був зафіксований на рівні 176 тис.крб. за 1 долар США, що разом з пониженням інфляції забезпечувало фінансову стабілізацію в Україні.

Незважаючи на ревальвацію українського карбованця протягом першого півріччя 1996 року експорт товарів та послуг у порівнянні з відповідним періодом 1995 року зріс на 30,6%, що при меншому темпі зростання імпорту (27,3%) забезпечило зниження на 2,3% від'ємного сальдо поточного рахунку платіжного балансу України і стало передумовою подальшого розвитку зовнішнього сектора економіки[6,c.253].

Поліпшення напередодні реформи макроекономічної ситуації в Україні досягнуто більш послідовним і активним застосуванням ринкових механізмів, зокрема: запровадженням неінфляційних джерел покриття дефіциту державного бюджету шляхом продажу державних цінних паперів, подальшою лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності і валютного ринку, дотриманням позитивного рівня облікової ставки Національного банку України та процентних ставок за депозитами і кредитами комерційних банків.

В цьому плані ситуація в Україні напередодні грошової реформи різко відрізнялась від ситуації в таких країнах як Естонія, Молдова, Німеччина (1948р.), в яких була висока інфляція і навіть гіперінфляція, і близька до ситуації в Польщі, Чехії, Аргентині. Тому характер реформи і методи її проведення відрізняються від грошових реформ у першій групі країн і співпадають з реформами, які проводилися другою групою країн. Це цілком природно і витікає з існуючих умов та розвитку економічних перетворень в Україні.

Таким чином, аналіз економічної ситуації напередодні реформи дає нам змогу стверджувати, що в Україні були створені належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею України.

2.2 Особливості та основні етапи грошової реформи

У відповідності до Указу Президента України Леоніда Кучми «Про грошову реформу в Україні» (додаток А), який було оголошено 25 серпня 1996 року в засобах масової інформації, Кабінету Міністрів та Національного Банку з 2 по 16 вересня 1996 року в Україні було проведено грошову реформу: введено в загальний обіг єдину національну одиницю-гривню [1].

7 листопада 1992 р. Президент України підписав Указ “Про реформу грошової системи України”, за яким з 12.11.1992 р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготівкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Із введенням у безготівковий обіг український купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти. Він став єдиним на території республіки офіційним засобом платежу. Так завершився в Україні перший етап грошової реформи.

Політика фінансово-грошової стабілізації, розпочата у жовтні 1994 року, створила необхідні передумови для проведення другого етапу грошової реформи. Її відкритий і безконфіскаційний характер забезпечив зростання довіри не тільки до національної грошової одиниці, а й до усієї системи органів державної влади України.

Посилення у 1995 році і першій половині 1996 року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.

У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян.

Була проведена деномінація цінових показників та грошей (за співвідношенням 1 до 100000), тобто зменшення величини показників у сто тисяч разів. Така пропорція обміну обумовлювалась рівнем інфляції за 1991-1996 роки. Одним з наслідків таких дій стало знецінення заощаджень населення у вигляді вкладів в установах Ощадбанку, які не індексувались (перераховувались) відповідно до інфляції і після деномінації перетворились на незначні суми.

Таблиця 3. - Інфляція в Україні у 1991-2001 роках [16]

	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Рівень інфляції,%	290	2000	10156	401	182	39,7	10,1	20	19,2	25,8	6,1

З наведених в таблиці 3 даних видно, що в 1992-1993 роках інфляція в Україні досягла надвисокого рівня. Такої високої інфляції (10156%) не зазнавала жодна з країн за мирних умов. Так, наприклад, для порівняння, найвищу інфляцію у своїй історії Росія мала в 1992 році на рівні 2509%, Білорусь - 2221% (1994 р.), Аргентина - 3389% (1989 р.), Перу - 7481% (1990 р.) [16].

З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.

За період реформи з 2 по 16 вересня 1996 року та протягом 2-х послідуючих днів, банківскою системою було вилучено карбованців в резервні фонди Національного банку України в погашення емісії на загальну суму 327,9 трлн.крб. (97% емітованої до реформи готівки), в тому числі з обігу 309,5 трлн.крб. (97%) та з кас банків 18,4 трлн.крб. (96,3%) [6,c.256].

Станом на 19 вересня залишились невилученими 10,2 трлн.крб., в тому числі з обігу 9,5 трлн.крб. та з кас комрційних банків 0,7 трлн.крб.

Аналіз ситуації на готівковому грошовому ринку в період реформи свідчить про те, що найбільші обсяги вилучення з обігу карбованців мали місце в перші 5 днів реформи, коли щоденно вилучалось з обігу 31-38,6 трлн.крб., або 9-12% карбованцевої маси, що знаходилася в обігу напередодні реформи.

Починаючи з 17 вересня 1996 року функціонування в готівковому обігу карбованців припинено і єдиним засобом платежу на території України стала гривня та її розмінна монета.

Установами Ощадного банку України та інших комерційнх банків, які залучають кошти населення, були перераховані в установленому порядку усі вклади населення за станом на 2 вересня 1996 року з відовідними записами в особових рахунках вкладників.

За період проведення реформи (з 2 по 16 вересня) Національний банк України здійснив випуск в готівковий обіг 3132,5 млн.гривень. Випуск гривні в обіг здійснювався шляхом обміну на карбованці, видачі коштів на оплату праці, закупку сільськогосподарских продуктів та з вкладів населення, підкріплення відділень зв'язку, а також інших видач.

У відповідності з рішенням Державної комісії з проведення в Україні грошової реформи після закінчення реформи в період з 17 вересня по 15 жовтня обмін карбованців на гривні продовжувався через каси комерційних банків за рішеннями місцевих держадміністрацій. За цей період було додатково обміняно 0,9 трлн.крб. Крім того, із кас банків вилучено 0,5 трлн.крб. Починаючи з 17 жовтня карбованцеві рахунки в касах комерційних банків були закриті, а всі залишки карбованцевих банкнот на суму 0,2 трлн.крб. вивезено в резервні фонди НБУ [6,c.256-257].

Таким чином, за станом на 1 листопада 1996 року з урахуванням додаткового вилучення після закінчення грошової реформи карбованців з обігу та кас банків в резервні фонди Національного банку України зараховано всього 330,3 трлн.крб. (97,7% від усієї суми емітованих карбованців), в тому числі 311,2 трлн.крб., (97,7%), які знаходились в обігу і 19,1 трлн.крб. (100%) в касах банків [13].

В перших числах листопада завершено вивезення до сховищ Національного банку України вилучених з обігу та кас банків карбованців і надлишкових резервів гривні, що знаходились на відповідальному зберіганні в установах комерційних банків.

Банківською системою України вживались заходи щодо виявлення та вилучення з обігу фальшивих грошей. За період реформи комерційні банки вилучили фальшивих карбованців на загальну суму 6,5 млрд.крб. Найбільші обсяги виявлено в Одеській, Закарпатській, Львівскій, Запорізькій, Чернівецькій областях та в Автономній Республіці Крим. Робота з вилучення фальшивих грошей здійснювалася в тісному контакті з органами МВС України.

В ході перерахування вилучених з обігу карбованців, вивезених із кас комерційних банків до резервних фондів Національного банку, регіональними управліннями НБУ в період з 17 вересня по 31 жовтня додатково виявлено фальшивих карбованців на суму 1 млрд. крб.

Загальний обсяг фальшивих карбованців, виявлених банками за станом на 1 листопада 1996 року, становить 7,5 млрд.крб.[6,c.257].

Грошова реформа в Україні в широкому її трактуванні переслідувала щонайменше три мети:

Створити національну грошову систему самостійної української держави.

Забезпечити сталість національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання за допомогою грошових інструментів економічного і соціального розвитку країни.

Забезпечити функціонування нової грошової системи відповідно до вимог законів ринкової економіки.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили її багатоетапність і значну тривалість.

Першої мети було досягнуто на першому та другому етапах реформи. Випуск карбованця спочатку в готівковий обіг, а потім і в безготівковий дав можливість витіснити звідти російський рубль, який став наступником радянського рубля. Тим самим було встановлено монополію української держави на випуск законних платіжних засобів, створено власний емісійний механізм, економіку України було виведено з рубльового простору.

Проте глибока економічна криза та гіперінфляція зумовили появу в економіці України долара США -- спочатку як засобу заощадження, а потім як платіжного засобу.

Причиною різкого падіння курсу стала неможливість Уряду виконати свої боргові зобов'язання перед іноземними кредиторами, які вклали гроші в державні цінні папери, але змушені були "відтягнути" свої фінансові активи через світову фінансову кризу. Цьому не завадило навіть те, що дохідність за українськими цінними паперами (облігаціями внутрішньої державної позики) зростала досить високими темпами. Уряд, який намагався утримати зовнішніх інвесторів такою надвисокою дохідністю державних облігацій (до 80% річних), був змушений забезпечувати сплату доходу за ними, що вимагало значних валютних коштів (оскільки валютні резерви Національного банку були на той час невеликими, єдиним джерелом коштів став валютний ринок). Це викликало значний попит на іноземну валюту, що й стало врешті-решт безпосередньою причиною різкої девальвації гривні.

Така девальвація національної валюти (яка відрізнялась від девальвації 1992-1993 років своїм немонетарним характером, тобто не була викликана емісією надмірної кількості грошей, не забезпечених товарами) разом з відносно низьким рівнем інфляції стала стимулом для виходу економіки країни з кризового стану у 1999-2000 роках.

Це пояснювалось тим, що разом зі зростанням курсу іноземної валюти зросли витрати на закупівлю імпортних товарів (відповідно, ці витрати зросли в 2,7 рази, тоді як продати імпортовані товари можна було лише на 43% дорожче - саме на стільки зросли ціни на товари за цей час), що викликало попит на товари вітчизняного виробництва, які стали успішно конкурувати з іноземними [14].

Поступово було відновлено монополію національних платіжних засобів і обслуговування внутрішнього ринку.

Другої мети грошової реформи було досягнуто на етапі підготовки до введення гривні, коли після тривалої і високої інфляції НБУ вдалося довести безперспективність інфляційного шляху мобілізації фінансових коштів на потреби держави і перейти до рестрикційної грошово-кредитної політики, яка привела до істотного зниження рівня інфляції.

Третя мета грошової реформи - створення грошової системи ринкового типу -- переслідувалася протягом усього терміну її проведення. За цей період створено принципово новий механізм регулювання грошового обігу, запроваджено в практику нові інструменти грошово-кредитної політики, лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення, почали формуватися ринок цінних паперів, валютний і кредитний ринки. Тим самим були створені сприятливі умови для проведення НБУ ефективної антиінфляційної політики, яка й забезпечила передумови для введення гривні.Проте завдання, що визначаються третьою метою грошової реформи, було повністю не виконані, оскільки в країні не створено повноцінного ринкового механізму.

Нинішня грошова система має такий же перехідний характер, як і економіка, котру вона обслуговує. Тому ринкове вдосконалення грошової системи триватиме і після введення гривні.

2.3 Результати проведення грошової реформи

Проведення грошової реформи було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банівську систему надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти до іноземних валют.

Прогнози щодо наслідків реформи, які були розроблені Урядом і Національним банком України, повністю виправдалися.

Період введення національної грошової одиниці -- гривні характеризувався переходом до жорсткої монетарної політики. Завдяки цьому вдалося стримати інфляцію, стабілізувати грошову одиницю і довіру до неї. Поряд із цим м'яка фіскальна політика, при проведенні якої існував і існує значний бюджетний дефіцит, призводить до зростання державного боргу, в тому числі зовнішнього, одночасно зростають обсяги виплат за боргом, що потребує значних валютних коштів для його обслуговування. Стрімке зростання державного боргу на фоні продовження економічного спаду знижує довіру до України як держави, спроможної платити за своїми боргами. Крім того, щорічні недонадходження грошових платежів до бюджету з одночасною необхідністю спрямування значних обсягів коштів на розрахунки за боргами призвели до накопичення боргу із заробітної плати і соціальних виплат, недофінансування майже всіх державних програм. Тобто існував як наявний, так і прихований дефіцит [14].

Необхідність оздоровлення фінансово-грошової системи посилює актуальність проведення економічних реформ. Як показує досвід багатьох країн, що проводили грошові реформи, після стабілізації і випуску нової валюти швидкість обігу істотно (від 0,5 до 5 разів) сповільнювалася, що збільшувало місткість грошового ринку та емісійні можливості центральних банків без інфляційних наслідків. Україна, на жаль, таким ефектом скористатися не змогла через нерозвинутість фінансового ринку та монопольне підвищення після введення гривні цін і тарифів окремими структурами, перш за все державними.

Сьогодні можна впевнено заявити, що грошова реформа:

забезпечила впровадження одного з найважливіших атрибутів державності - національної грошової одиниці;

сприяла неухильному зниженню інфляції;

дала змогу усунути значні коливання обмінного курсу;

стимулювала зростання надходжень іноземної валюти в державу ( у тому числі й повернення українських капіталів, що зберігаються за кордоном);

сприяла створенню кращих умов для залучення іноземних інвестицій.

Все це, безумовно, позитивно вплинуло на фінансову ситуацію в Україні. В результаті різко скоротилася кількість банкнот в обігу, що суттєво полегшило бухгалтерський облік, роботу касирів, банківських установ, торговельної мережі, всіх суб'єктів господарювання.

Але за весь період від початку реформи зберігається сталий курс української гривні щодо іноземних валют.

Голова правління Промінвестбанку Володимир Матвієнко вважає, що одним з головних недоліків реформи є її некомплексність, «бо як були, в тому ж вигляді й залишаються податкова система, механізм витрат бюджету, валютне регулювання. Крім некомплексності, вразливим місцем у проведенні реформи є її запізнення. Унікальну можливість, яка була приблизно чотири роки тому, нормалізувати грошовий обіг шляхом конфіскаційної реформи втрачено» [13].

Відносно складна економічна ситуація в Україні викликає необхідність постановки та спрямування зусиль на досягнення одночасно кількох цілей грошово-кредитної політики. Стратегічної метою визнається підтримання стабільності національної валюти. При цьому офіційно визнається необхідність стримання рівня інфляції. Іншою метою, яка публічно в якості грошово-кредитного орієнтира не визнається, є збільшення міжнародних валютних резервів шляхом купівлі Національним банком України надлишку пропозиції валюти над попитом на неї та пов'язана з цим сплата зовнішніх боргів України.

Із середини 2000 року курс національної валюти залишається стабільним (так, у 2001 році гривня девальвувала всього на 2,5%). Головною причиною подібної сталості на фоні збільшення притоку валюти в країни у вигляді виручки експортерів стало активне втручання Національного банку в операції на міжбанківському валютному ринку. Хоча офіційно курс національної валюти в Україні є вільно плаваючим, що в класичному варіанті мало б виключати втручання НБУ з метою впливу на курс, фактично динаміка зміни курсу гривні протягом останніх двох років знаходилася під пильною увагою Центрального Банку країни.

З метою регулювання курсу національної валюти курсова політика країни може здійснюватись у двох напрямах: зниження (девальвація) та підвищення валютного курсу (ревальвація).

Позитивні та негативні сторони проведення девальвації або ревальвації курсу української валюти-гривні у систематизованому вигляді зображені в таблиці 4.

Таблиця 4. - Оцінка девальвації або ревальвації гривні [16]

Падіння валютного курсу (девальвація)	Зростання валютного курсу (ревальвація)
Позитиви	Негативи	Позитиви	Негативи
1.Збільшення здатності конкурувати вітчизняних виробників на світових ринках (збільшення експорту товарів)	1.Прискорення темпів інфляції	1.Стають дешевшими товари, які імпортуються і які визнаються критичними для економіки (йдеться про енергоносії та обладнання, що імпортуються)	1.Зниження прибутковості експорту товарів (звідси падіння темпів зростання експорту)
	2.Втрата довіри до національної валюти
	3.Скорочення заощаджень та падіння реальних доходів населення
2.Заміщення імпортних товарів вітчизняними, витіснення перших з внутрішнього ринку (зменшення імпорту товарів)	4.Зменшення притоку іноземних інвестицій у країну	2.Дешевшає обслуговування державного боргу України	2.Через отримання курсової переваги імпортними товарами падає виробництво у вітчизняних виробників, які не можуть конкурувати з іноземними
	5.Збільшуються витрати державного бюджету на обслуговування внутрішніх та зовнішніх боргових зобов'язань		3.Відплив валюти за кордон (у зв'язку з неповерненням в Україну валютної виручки експортерами)

Збільшення пропозиції іноземної валюти дозволило істотно укріпити курс національної валюти відносно долара США та забезпечити його стабільність протягом 2000-2001 років (часом Національному банку приходилось навіть стримувати зростання курсу гривні, щоб не викликати "перегрів" економіки та не завдати шкоди експортерам).

Разом зі збільшення експорту постала проблема надходження в Україну великої кількості іноземної валюти (що в обов'язковому порядку продавалась експортерами на валютному ринку), яка здійснювала ревальваційний тиск на гривню (можливі негативні наслідки значного зростання курсу національної валюти пояснювались раніше). Це могло звести нанівець позитивний ефект від девальвації гривні, болісно вдарити по експортерах, які забезпечували істотну частку національного продукту.

Щоб уникнути цього, Національному банку довелось активно скуповувати надмірну кількість валюти, що надходила у вигляді виручки експортерів. З одного боку, це дало йому можливість построїти свої валютні резерви (на початок 2002 року їх обсяг досяг рекордних за роки незалежності розмірів - більше, ніж 3 млрд. доларів) та забезпечити вчасне виконання зобов'язань України за зовнішнім боргом, але, з іншого, спричинило значний інфляційний тиск на економіку (пов'язаний зі збільшення кількості грошей в обігу, які випускались для купівлі іноземної валюти). Звідси постала гостра дилема утримання стабільним валютного курсу та недопущення зростання цін на товари та послуги. Ця проблема є актуальною і донині [13].

У цьому році виповнилось десять років із часу проведення грошової реформи та введення української національної валюти-гривні. У своєму вітанні Президент України Віктор Ющенко зазначив, що «проведена в Україні в 1996 році грошова реформа визнана зарубіжною громадськістю, фахівцями міжнародних фінансових організацій і стала однією з найуспішніших у сучасній світовій практиці. Така оцінка є свідченням професійної зрілості усіх, хто доклав зусиль до впровадження цього масштабного заходу, насамперед банківських працівників.

За десять років, що минули, ми зберегли стабільність національної валюти, зміцнили довіру до неї, що є надійним важелем для економічного і соціального розвитку України» [12,с.2].

Голова Національного банку України Володимир Стельмах підкреслив, що «гривня надійно увійшла у життя кожного громадянина України і є визначальним фактором економічного і соціального розвитку, утвердження і розвитку національного грошово-кредитного ринку, стимулом високопродуктивної праці. Її відродження теж не мало аналогів у світі - бо введення гривні в життя було здійснено на основі проведення відкритого і безконфіскаційного обміну купонокарбованців, дало змогу забезпечити стабільність на грошовому, споживчому і валютному ринках і, в підсумку, відродити та утвердити довіру до національних грошей і банків загалом» [12, с.3].

Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності -- національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грошової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти -- гривні -- як свідчення початку стабілізації української економіки.

2. Практична частина

Завдання 1

Назвіть функції, в яких виступають гроші, під час використання їх з наступною метою.

1. Отримання заробітної плати - засіб платежу.

2. Оплата за користування електроенергією - засіб платежу.

3. Заощадження грошей на відпочинок - засіб нагромадження.

4. Купівля ліків - засіб обігу.

5. Встановлення ціни на товар - міра вартості.

6. Оплата за експорт - світові гроші.

Завдання 2

Точка економічної рівноваги на грошовому ринку задана координатами А (4 млрд.грн; 6%). Побудуйте графічну модель грошового ринку.

Завдання 3.

Обсяг грошового обігу (ГО)	Рівень товарних цін (Р)	Обсяг товарів та послуг (Q)
80 млрд.грн.	2,5	Q - ?

Дано:

- ГО = 80 млрд.грн.

- Р = 2,5

Знайти: Q - ?

Рішення

МV = PQ

Q = MV/P ГО = МV Q = ГО/P

Q = 80/2,5=32

Відповідь: Q = 32 млрд.грн.

Завдання 4

Обсяг товарів та послуг (Q)	Рівень товарних цін (Р)	готівки	вкладів до запитання	строкових вкладів	коштів за трастовими операціями	Швидкість обігу грошей (V)
2 млрд.грн.	5	25% від ВВП	10% від ВВП	14 % від ВВП	1 % від ВВП	V - ?

Дано:

Q = 2 млрд.грн.

Р = 5

М0 = 25%

М1 = 10%

М2 = 14%

М3 = 1%

Знайти: V

Рішення

МV = PQ

V = PQ/М ВВП = PQ ВВП = 2млрд.грн.* 5 = 10 млрд.грн.

М = М0+М1+М2+М3

М0 = 25% від ВВП=2,5 млрд.грн.

М1 = 10% від ВВП = 1 млрд.грн.

М2 = 14 % від ВВП = 1,4 млрд.грн.

1. М3 = 1 % від ВВП = 0,1 млрд.грн.

М = 2,5+1+1,4+0,1=5

V = 10/5 =2 рази на рік

L = 365/ V = 182,5

Відповідь: V = 2 рази на рік.

Завдання 5

Банк „Аваль” надати кредит підприємству на термін 3,5 року. Очікуваний рівень інфляції - 30 % за рік. Визначити індекс інфляції.

Дано:

Термін - 3,5 року

Рівень інфляції - 30%

Знайти:

Індекс інфляції.

Рішення:

Індекс інфляції = (1+0,3) (1+0,5*0,3) = 2,197*1,15 = 2,53

Відповідь: 2,53 або 253% за 3,5 роки.

Завдання 6.

Номінальна вартість векселя(тис.грн)	Термін погашення векселя	Дата обліку векселя банком	Облікова ставка (%)	отримана власником векселя
50	15.06.04	05.05.04	20%	- ?

Дано:

К = 50 тис.грн.

Т = 41 день

П = 20%

Знайти:

Рішення

С = К*Т*П/365*100

С = 50*41*20/365*100 = 1,123 тис.грн.

50000-1123 = 48877 тис.грн.

Відповідь: Сума отримана власником векселя 48877 тис.грн.

Завдання 7.

Підприємству потрібен кредит 80 тис.грн. на термін три місяці. Надійність векселів запропонованих як забезпечення - 70%. Номінальна вартість векселів 90 тис.грн. Чи погодиться банк надати кредит підприємству?

90 - 100%

х - 70% х= 90*70/100=63

63 тис.грн.< 80 тис.грн.

Відповідь: банк не погодиться надати кредит підприємству.

ВИСНОВКИ

Грошова реформа є складовим елементом антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

Грошова реформа в Україні, що завершилася в 1996р., за своїм характером належить до повних, або структурних, реформ. Вона тривала близько п'яти років (січень 1992 - вересень 1996р.) і забезпечила створення національної грошової системи, формування нового механізму підтримання сталості грошей та регулювання грошового обороту, адекватного умовам ринкової економіки.

За той час, відколи нова національна валюта перебуває в обігу, обслуговуючи економічну та соціальну сфери суспільного життя, висловлено багато в основному позитивних оцінок і міркувань щодо організації та наслідків проведеної у вересні 1996 року заміни купоно-карбованця гривнею. Така одностайність позитивних оцінок цілком виправдана. Випуск нової валюти був добре підготовлений і організовано проведений. У процесі запровадження гривні не постраждали матеріальні інтереси жодної соціальної групи населення. Всі готівкові виплати та безготівкові платежі були проведені банками в новій валюті без помітних незручностей чи додаткових витрат із боку їхніх клієнтів.

Особливо важливу роль в успішному запровадженні гривні відіграв Національний банк України. Зусиллями його фахівців та служб було проведено велику підготовчу роботу: організовано виготовлення достатньої маси нових. грошових знаків та монет, забезпечено їх своєчасну доставку в усі регіони країни, розроблено необхідні інструктивні документи для всіх структур, котрі здійснювали обмін грошей. Вирішальне слово належало керівництві НБУ у досить вдалому виборі терміну випуску гривні, пропорції обміну старих грошей на нові, визначенні механізму випуску гривні, сформуванні покупюрної структури маси нових грошей. Як відомо, в багатьох країнах при проведенні грошових реформ нерідко виникали так звані "розмінні кризи", коли в обігу бракувало розмінної монети та купюр дрібних номіналів. Банківській системі України вдалося уникнути подібної кризи.

Слід вказати також на значну роз'яснювальну роботу щодо випуску нової валюти, яку було проведено за безпосередньої участі керівників та фахівців НБУ. Вона сприяла заспокоєнню громадської думки, формуванню виваженого ставлення до нової валюти основної маси населення, що мало особливо важливе значення для підтримки гривні на першому етапі її функцюнування.

Проте чим довше ми живемо з гривнею, тим ширшою і реалістичнішою стає база для більш грунтовних оцінок того заходу, який був здійснений у грошовій сфері у вересні 1996 року. На зміну першим, багато в чому чисто емоційним оцінкам, що мали на меті переважно політичну підтримку гривні повинні прийти реалістичніші оцінки і висновки щодо проведеного заходу та подальшого розвитку грошової системи України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року № 762/96

2. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит.: Навч.-метод. посібник.- 2-ге видання, перероблене і доповнене. - К.: ЦУЛ, 2002.- 336 с.

3. Гальчинський А.С. Теорія грошей: Навч. посібник.-К.: Основи, 2001.- 411 с.

4. Гриценко О.А. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посібник. - К.: Основи, 1997. - 180 с.

5. Гроші, банки та кредит: Навч. посібник/ За ред. Луціва Б.Л.-2-ге видання, перероб. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000.- 255с.

6. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Проф. Івасіва Б.С. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000.- 510 с.

7. Гроші та кредит: Підручник.- 3-тє видання, перероблене і доповнене/ За заг.ред. Савлука М.І.- К.: КНЕУ, 2002. - 598 с.

8. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі: Навч. посібник.- К.: Алерта, 2004. - 478 с.

9. Іванов В.М. Гроші та кредит: Курс лекцій. - К.: МАУП, 1999.- 230 с.

10. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посібник - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, КОО, 1999.- 181 с.

11. Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні/ За ред. Міщенка В.І. - К.: Знання, КОО, 2000.- 305 с.

12. Ющенко В., Стельмах В. Вітання з 10-річчям грошової реформи в Україні // Вісник НБУ. - 2006.- № 10 - с.2-3

13. Автограф на гривні // http://www.obriy.pib.com.ua/2002/05_02/01.htm

14. Бюджетный дефицит // http://www.rucbr.ru/bank1/watch/9359/1.shtm

15. Грошова реформа 1996 року // http://www.ief.org.ua/Zvit_text/ZVIT.htm

ДОДАТОК А

Указ Екс-Президента України Л. Кучми «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року N 762/96 [1]

З метою сприяння проведенню радикальних ринкових реформ в Україні, забезпечення економіки стабільною національною валютою та відповідно до статей 99 і 102 Конституції України п о с т а н о в л я ю:

1. Провести, починаючи з 2 вересня, в Україні грошову реформу - введення в обіг визначеної Конституцією та іншим законодавством України національної валюти України, якою є гривня та її сота частина копійка.

2. Національному банку України з 2 вересня 1996 року випустити в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінну монету номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок і припинити емісію українських карбованців.

3. Українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.

4. З 2 вересня 1996 року по 16 вересня 1996 року на території України функціонують у готівковому обігу гривня, а також український карбованець, який поступово вилучається з обігу. Починаючи з 24 години 16 вересня 1996 року, функціонування українського карбованця в готівковому обігу припиняється. З цього моменту єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.

5. Органам виконавчої влади, юридичним особам та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності відповідно до встановленого курсу обміну українського карбованця на гривню провести до 2 вересня 1996 року перерахування у гривні без будь-яких обмежень, вилучень і конфіскації:

- цін, тарифів, а також заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог та інших грошових виплат населенню з їх округленням до 1 копійки;

- коштів юридичних осіб та інших суб'єктів господарювання (резидентів і нерезидентів), що знаходяться на рахунках в установах банків і в цінних паперах;

- активів і пасивів балансів, укладених угод.

6. З 2 вересня 1996 року безготівкові рахунки (включаючи перекази), а також бухгалтерський облік усіх операцій та складання звітності юридичними особами та іншими суб'єктами господарювання в усіх сферах діяльності здійснюються лише у гривнях.

7. Виплата заробітної плати, стипендій, пенсій, допомог, інших грошових виплат населенню проводиться з 2 вересня 1996 року лише у гривнях без будь-яких змін порядку і строків такої виплати.

8. Органам виконавчої влади, юридичним особам та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності станом на початок робочого дня 2 вересня 1996 року оформити актами наявність в касах залишків українських карбованців та здати їх того ж дня до 17 годин за місцевим часом в обслуговуючі установи банків.

Установам банків прийняти залишки українських карбованців, зазначені у частині першій цієї статті, та зарахувати їх у межах установленого ліміту залишку готівки в касах на розрахункові (поточні) рахунки відповідних суб'єктів господарювання у гривнях, а в сумах, що перевищують встановлений ліміт залишку готівки в касах, зарахувати на окремі спеціальні рахунки.

Кабінету Міністрів України разом з Національним банком України підготувати пропозиції щодо режиму використання коштів, зарахованих на окремі спеціальні рахунки юридичних осіб та інших суб'єктів господарювання.

9. Українські карбованці готівкою обмінюються населенню на гривні з 2 вересня по 16 вересня 1996 року. При цьому суми до 100 мільйонів українських карбованців обмінюються на гривні готівкою, а понад 100 мільйонів українських карбованців - зараховуються на вклади в банках з правом їх вільного використання у гривнях.

10. Установити, що установи банків здійснюють обмін українських карбованців на гривні без стягнення плати за проведення такого обміну.

11. Національний банк України визначає офіційний валютний (обмінний) курс гривні, виходячи з валютного (обмінного) курсу Національного банку України, що діяв напередодні початку проведення грошової реформи, та курсу обміну українського карбованця на гривню.

Офіційний валютний (обмінний) курс гривні діє з 2 вересня 1996 року; з цього моменту валютний (обмінний) курс українського карбованця не встановлюється.

Купівля-продаж іноземної валюти з 2 вересня 1996 року здійснюється в установленому порядку лише за гривні.

12. Кабінету Міністрів України визначити порядок оформлення державними цінними паперами сум компенсації громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху за станом на 2 січня 1992 року з погашенням таких цінних паперів, починаючи з 2000 року.

13. Кабінету Міністрів України разом з Національним банком України: