Фінанси підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

І.ВСТУП.СУТЬ І ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.Поняття, сутність фінансів підприємств, принципи їх організації

Щоб бути прибутковим, п-во повинно правильно і раціонально організовувати свої фінанси. Для цього п-во зобов'язане правильно формувати, розподіляти і використовувати грошові кошти і раціонально заміщати зовнішні джерела фінансування. В ринкових умовах швидко адаптується те п-во, яке обере кваліфіковане управління фінансами. Існує фінансова система держави, яка включає:1)держані фінанси; 2)місцеві фінанси; 3)фінанси п-ва; 4)фінанси комерційного сектору; 5)фінанси домашніх господарств. Фінанси п-ств в цій системі займає визначне місце, тому що воно виготовляє продукцію ,яка формує ВВП, а ВВП- це основне джерело фінансування держави. ФІНАНСИ П-ВА- це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових коштів, формуванням, розподілом і використанням доходів п-ва в процесі відтворення. На п-ві існує 5 видів економічних відносин:-між п-вами і їх засновниками; -між п-вами і контрагентами; -між п-вами і фінансово-кредитною системою; - між п-вами і працівниками даного п-ва; - в середині самого п-ва. Змістом ФП є фонди грошових коштів, які створюються на п-ві при розподілі доходів. Мета ФП забезпечення п-ва фінансовими ресурсами для безперервного виробничого процесу, впливати на ріст продуктивності праці, підвищення прибутків, зниження собівартості та ефективності виробництва. Принципи організації ФП. 1)Демократичний централізм - цільове формування доходів п-ва в централізовані фонди (держбюджет) шляхом сплати податків і платежів. 2)Плановість розробляються фінансові плани в яких визначається потреба в фінансових ресурсах для виконання виробничо-фінансових планів п-ва. 3)Господарський розрахунок - спрямоване на формування економічних відносин так, щоб за рахунок власних доходів покрити видатки і отримати прибутки та високу рентабельність. 4)Самофінансування - забезпечити відтворене розширення виробництва матеріального стимулювання працюючих, формування соціальної інфраструктури за рахунок власних коштів.

2.Функції ФП і їх характеристика

Існує 2 головні функції ФП. Це Розподільча та Контролююча. Суть розподільчої функції полягає в тому, що п-во розподіляє отриману виручку та доходи за напрямками:1)відшкодовуються засоби в-цтва; 2) частина доходу іде на ФОП промислово-виробничому персоналу; 3)сплачуються податки та платежі до бюджету; Різниця між всіма прибутками і видатками складає ЧИСТИЙ ПРИБУТОК, який формує ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ. Суть контролюючої функції полягає в проведенні контролю за виконанням виробничої погарами п-ва у вартісному та натуральному виразі, контроль за отриманим прибутком, формування фінансових ресурсів. Контроль також може проводити установа банків, якщо п-во кредитується.

3.Фінансові ресурси п-ва,їх склад і характеристика

Фінансові ресурси - це власний позичковий та залучений грошовий капітал. Він використовується п-вами для формування своїх активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою одержання максимального прибутку. Власний грошовий капітал - це кошти п-ва, що постійно перебувають у русі і строк кредитування їх не встановлений. Джерела формування власних грошових коштів: статті грошових коштів,капітали. Позичковий грошовий капітал - це кошти, як п-во отримує на визначений термін за плату і на умовах повернення. Залучений грошовий капітал - кошти, що не належать п-ву, але постійно перебувають у русі під чса платіжно-розрахункових операцій. Джерело формування: кредиторська заборгованість.

4.Особливості організації фінансів п-ств різних форм власності

При різних формах власності п-ва, спостерігаються особливості організації ФП. До них відносять: - формування статутного капіталу; - розподіл прибутку; - формування і використання коштів; - взаємовідносини з бюджетом. Є 4 форми власності: 1.Державна. 2.Власна. 3.Колективна. 4.Комунальна. Більшість п-ств є акціонерними. Вони утворюються на основі добровільного погодження юридичних і фізичних осіб, що об'єднали свої матеріальні і фінансові ресурси і випустили в оббіг акції з метою отримання прибутку. Статутний капітал в акціонерному товаристві формується за рахунок коштів, нерухомості, інтелектуальної власності, обладнання та інших ОЗ. В закритому акціонерному товаристві, акціонер не має права самостійно продавати свої акції. Розподіл загального прибутку - сплачуються % за кредит. Сума податків і платежів в бюджет, а решта прибутку розподіляється на розсуд акціонерів( розширене в-цтво, резервний капітал) і в кінці з отриманої суми чистого прибутку визначається та сума,яка піде на сплату дивідендів.

5.Зміст, завдання і організація фінансової роботи на підприємствах

фінанси грошовий прибуток податок банкрутство

Ефективність роботи п-ва залежить від пошуку фінансових ресурсів та правильного їх використання для нормального ведення виробничого процесу. З цією метою, перед фінансовим відділом п-ва завдання організувати правильно фінансову роботу. ФІНАНСОВА РОБОТА- це система економічних заходів , які включають в себе фінансове планування та прогнозування, облік роботи,аналіз і контроль фін. діяльності. Існує 4 основних завдання фін. Роботи: 1)Визначити потребу в фін. Ресурсах для нормального ведення виробничого процесу. 2)Пошук шляхів більшого прибутку і рентабельності. 3)Своєчасно виконувати зобов'язання перед бюджетом, банками, контрагентами і працівниками.4) Контроль за збереженням і використання фін. Ресурсів.

Х-ка заходів фін.роботи. 1.ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ- передбачає визначення потреби в фін. Ресурсах для нормального ведення виробничого процесу і використання планів п-ва. 2.ОПЕРАТИВНА РОБОТА- включає в себе своєчасне оформлення документів на продаж продукції. Отримання оплати з покупців , кредитів з банку, перерахунок платежів до бюджету та страхових компаній, погашення позик банку, проведення розрахунків з постачальниками, отримання коштів на оплату праці. 3.ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ- включає перевірку виконання планів, цільове використання коштів та визначення рівня платоспроможності п-ва.

ІІ.ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ П-СТВ.

1.Суть і значення грошових розрахунків організації госп

Діяльності п-ва. Способи і форми розрахунків. РОЗРАХУНКИ- це система грошових відносин, пов'язані з оплатою зобов'язань п-ств. Розрахунки здійснюються за 2 формами: - готівкові; - безготівкові; Готівковий розрахунок використовується для розрахунку з працюючими п-вами по виплаті зарплати,пенсії, допомоги і по розрахунку за товари та послуги. Безготівковий розрахунок використовується в середині п-ва між контрагентами та фінансово-кредитними установами. Способи розрахунків.1.Перерахунок коштів з банківських рахунків постачальника на рахунок одержувача. 2. Зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів. (взаємозалік).

2.Організація безготівкових розрахунків

Безготівковий рахунок - це грошовий розрахунок, що здійснюється за допомогою записів на рахунках у банку, коли гроші списують з одного рахунку на інший. Ці рахунки класифікуються за такими ознаками: 1.За призначенням платежу: - розрахунки за товарними операціями; - розрахунки за нетоварними операціями.

2. Відповідно до територіального розміщення підприємства виділяють розрахунки: - місцеві; - міжміські;-міжнародні.3.За способом реалізації продукції - прямі; - транзитні; 4.За способом отримання платежу: гарантовані; - негарантовані; Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника банку, котрий його обслуговує, про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

3.Характеристика готівкових і безготівкових рахунків

Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Оплатою визнається факт надходження коштів за товари (послуги, роботи) на рахунки в установи банку, а за розрахунків готівкою - факт надходження грошей у касу. 1) За видами господарських операцій: за товарними операціями (пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг), за нетоварними(пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рів-нів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства. 2) За місцем розташування банківських установ, що обслуговують розрахунки: місцеві, міжміські, міжнародні. 3) За фактом здійснення оплати: попередня або авансована оплата, післяоплата. 4) За умовою оплати: акцептна, безакцептна. 5) За джерелами фінансування: грошові розрахунки власними коштами підприємств, за рахунок кредитів та ін. позичених коштів, за рахунок коштів клієнта. Для здійснення безготівкових розрахунків можуть застосовуватись такі платіжні документи (інструменти): платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; платіжна вимога; розрахунковий чек; акредитив; вексель. Готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), та іншого майна. Готівкова форма розрахунків застосовується в процесі обслуговування населення - виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством не повинна перевищувати 3 тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів або коштів, надання послуг, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо. Банк встановлює ліміт каси, тобто граничний розмір готівки, який може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня. Одержана в установі банку готівка, яка пов'язана з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів, може зберігатися в касі підприємства протягом трьох робочих днів.

4.Види банківських рахунків,їх порядок відкриття і закриття п-ством

П-ство для зберігання коштів та при виконанні банківських операцій відкривають рахунки в банку на власний розсуд і за згодою банків. Кожне п-ство може відкрити 2 і більше рахунків, при цьому банк пропонує 2 види відкриття рахунків. _ПОТОЧНИЙ; _ДЕПОЗИТНИЙ(ВКЛАДНИЙ); Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи: - заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером; - копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади; - копію статуту ,засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить запис про відкриття рахунка на тому примірнику статуту, де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка; - копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік; - картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджання рахунком та підписання розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства; - копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ. Кошти на дeпoзитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняються. Суб'єкти підприємницької діяльності для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків. Підприємство може відкривати по одному рахунку на кожен вид валюти, але в різних банках. Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунка. Операції за рахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік. За наявності двох поточних рахунків у національній валюті їх власник протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, де відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок. Правила Національного банку України також встановлюють порядок закриття рахунків в установах банку. Поточні рахунки закриваються в установах банку на таких підставах:-- заяви власника рахунка;-- рішення органу, на який законом покладено функції 1 щодо ліквідації або реорганізації підприємства;-- відповідного рішення господарського суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом; -- з інших підстав, передбачених чинним законодавством України або договором між установою банку та власником рахунка.Так, відповідно до листа НБУ банк вправі порушити питання про розірвання договору на обслуговування банківських рахунків клієнтів, якщо протягом одного року і більше не здійснювалися банківські операції. Закриття рахунка підприємства, у якого є податкова заборгованість, вимагає дозволу податкового органу.

5.Розрахунки платіжними дорученнями

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника банку, котрий його обслуговує, про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача. Доручення подається в банк не менше ніж у двох примірниках. Доручення приймаються до виконання банками протягом десяти календарних днів з дня виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись: - за фактично відвантажену (продану) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо); - у порядку попередньої оплати (якщо це обумовлено договором); - для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств; - для перерахування підприємствами сум, які належать фізич-ним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їхні рахунки в банках; - для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів; - в інших випадках за згодою сторін. Оформляючи платіжне доручення, платник надає повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу. Ця інформація наводиться в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками.

6.Розрахунки платіжними вимогами - дорученнями

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт чи послуг. Нижня частина - доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, перерахувати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника. Платіжні вимоги-доручення використовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

7.Розрахунки чеками

Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред'явнику чека відповідну грошову суму.У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки. Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству - отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати. Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок. Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами зрахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Право чекодавця - звертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов'язок банку - виконати цю вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом. Відповідно до чекової угоди клієнту дозволяється використовувати його власні, а також залучені кошти для оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з рахунка чекодавця на рахунок пред'явника чека. Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а визначається потребою комерційного обороту. Через це розрахунки чеками мають умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплати його ер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов'язань перед кредитором. Зобов'язання погашається тільки після повної оплати чека банком-платником.

8.Розрахунки акредитивами

Акредитив - це договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк з доручення клієнта зобов'язаний виконати платіж на користь особи, що отримує прибуток від своєї власності, яку передано в довірче користування другій особі, юридичній чи фізичній або доручити іншому банку здійснити цей платіж. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами обумовлюються в договорі між особа, що отримує прибуток від своєї власності, яку передано в довірче користування другій особі, юридичній чи фізичній і заявником акредитива. Усі заінтересовані сторони під час операцій з акредитивами мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами чи іншими видами зобов'язань. Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: Покритий - це акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує кошти з розрахункового рахунка платника і перераховує ці кошти в банк постачальника на окремий аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами». Непокритий - це акредитив, оплата за яким у разі тимчасового браку коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом наданням банківського кредиту. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом будь-коли без попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідкличний акредитив може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згоди бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банку-емітента. Такий акредитив слід розглядати як тверде зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива. Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива. Після ретельної перевірки дотримання всіх умов банк списує кошти з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» і перераховує їх на рахунок бенефіціара. У всіх акредитивах передбачається зазначення дати закінчення строку і місця подання документів для платежу. Після закінчення строку дії акредитива кошти з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» переказуються банкові емітенту і зараховуються на той самий рахунок, з якого вони надійшли.

9.Вексельна форма розрахунків

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки з відстрочкою платежу між постачальником і покупцем , які оформлюються векселем. Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці. Власник векселя має можливість розрахуватися зі своїми кредиторами за відвантажені товари і надані послуги не тільки грошима, а й векселем або за потреби достроково облікувати вексель. Розрахунковий вексель - це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тім, що різниця між ціною купівлі векселя і вексельною сумою стає доходом. Простий вексель виписується і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. У простому векселі векселедавець є прямим боржником і безумовно зобов'язаний сплатити вексельну суму. Переказний вексель - це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора боржника і отримувача платежу. Такий вексель виписує та підписує кредитор.

10.Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність п-ств

Платіжна дисципліна полягає в суворому дотриманні суб'єктами господарювання встановлених правил проведення розрахункових операцій і виконанні засадничих принципів здійснення грошових розрахунків. Додержання платіжної дисципліни сприяє прискоренню кругообороту коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни найчастіше буває наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства або його складного фінансового стану. Платіжна дисципліна передбачає передовсім здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та в установлені строки. Отже, її забезпечення залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їхній фінансовий стан. За безготівкових розрахунків відвантаження і оплата товарів не збігаються в часі. Це призводить до виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості. Така заборгованість може стати наслідком порушення розрахунково-платіжної дисципліни. Дебіторська заборгованість пов'язана з порушенням строків оплати: за відвантажену продукцію ,виконані роботи і надані послуги; за розрахунками з бюджетом або з працівниками підприємства. Кожне підприємство мусить проводити облік дебіторської за-боргованості та управління нею. Управління дебіторською заборгованістю передбачає прийняття управлінських рішень стосовно двох протилежних процесів діяльності підприємства: зростання безнадійних боргів, з одного боку, а з другого - збільшення обсягів реалізації продукції. Кредиторська заборгованість виникає здебільшого за розрахунків з постачальниками і свідчить про використання в фінансово-господарській діяльності коштів, які не належать підприємству, але перебувають у нього в обороті. Зменшенню дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємств сприятиме дальше вдосконалення грошових розрахунків, через використання обігу. Зміцненню платіжної дисципліни сприяє запровадження санкцій за її порушення. Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як примусову міру покарання за порушення встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності. Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб'єкта.

ІІІ.ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИТРАТИ П-СТВ

1.Зміст грошових надходжень та витрат п-ства

Грошові надходження - це кошти, які надходять на поточні й інші рахунки підприємств у банках та в касу підприємств. Під грошовими потоками розуміють надходження і сплату грошових коштів та їхніх еквівалентів. Грошові потоки підприємств характеризуються різною структурою. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства - це його звичайна діяльність. Звичайна діяльність - це будь-яка основна діяльність під-приємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок її здійснення. Крім звичайної діяльності, виділяють надзвичайні події. Надзвичайна подія - це подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність підприємства та настання котрої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді. Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.Повна і достовірна інформація про грошові надходження підприємства за звітний період формується в бухгалтерському обліку. У грошових надходженнях підприємств найбільша питома вага належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам. Усі доходи підприємства поділяються на дві групи: 1) доходи від звичайної діяльності, 2) доходи від надзвичайних подій. Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної та фінансової . Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових необоротних активів, а також короткострокових поточних фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів. Фінансова діяльність - це сукупність операцій, які призво-дять до зміни величини та складу власного і позикового ка-піталу.У бухгалтерському обліку дохід визнається в разі збільшення активу або зменшення зобов'язань, що супроводжується зростанням власного капіталу. Доходи від реалізації продукції -загальна сума доходів без врахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків й зборів які нараховуються при здійсненні актів купівлі-продажу. Чистий доход від реалізації продукції (валовий) = доход від реалізації - собівартість продукції.Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообороту коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

2.Виручка від реалізації продукції,робіт та послуг - основне джерело доходів п-ства.Порядок її розрахунку

Осноним видом доходів п-ств є виручка від реалізації продукції, що визначається в діючих оптових цінах. За рахунок виручки від реалізації, п-ство в основному відшкодовує витрати на виробництво і реалізацію продукції, сплачує % за кредит. На розмір виручки від реалізації впливає час надходження її на п-ство. Якщо виручка надходить своєчасно (згідно договору) то фінансовий стан п-ва буде стійким. Своєчасно проводяться розрахунки з бюджетом, контрагентами,працівниками. Якщо виручка від реалізації буде надходити на п-во несвоєчасно,будуть відбуватися затримки з розрахунками, також будуть сплачуватися штрафи, пені,неустойки контрагентам і буде відбуватися втрата прибутку. На виручку від реалізації продукції впливає 2 фактори:1) зовнішні (- порушення строків договорів з постачальниками; -недоліки в організації транспортного господарства; - несвоєчасна оплата продукції споживачем.) 2) внутрішні (обсяг в-цтва, ритмічність) ТП=?Qi Ці. Існують такі види цін: 1.Оптова ціна виробника Ц=С+Нп.2.Ціна з акцизним збором і ПДВ. Ц=С+Нп+Азб+ПДВ;3.Ціна реалізації торгівельного п-ства. Ц=С+Нп+Азб+ПДВ+ТН; Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства. Виручка від реалізації продукції- це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. Виручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару.

3.Характеристика доходів, отриманих від різних видів діяльності

Характером діяльності підприємства розділяють прибуток від звичайної діяльності й прибуток від надзвичайних подій.

· Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовий результат від всіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій, формується на регулярній основі.

· Прибуток від надзвичайних подій характеризує незвичайне або дуже рідкісне для даного підприємства джерело формування.

По основних видах господарських операцій підприємства виділяють прибуток від реалізації продукції й прибуток від позареалізаційних операцій.

· Прибуток від реалізації продукції -- товарів, робіт, послуг -- є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов'язаним з галузевою специфікою діяльності. Аналогом цього терміна виступає термін «прибуток по основній діяльності». В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання по основній виробничо-збутовій діяльності підприємства.

Прибуток від реалізації продукції складається з прибутку у нереалізованих залишках річної продукції на початок року, прибутку від випуску товарної продукції звітного періоду та прибутку у залишках нереалізованої продукції на кінець року

· Прибуток від позареалізаційних операцій формально характеризується терміном «доходи від позареалізаційних операцій», однак за своїм сутнісним змістом ставиться до категорії прибутку, тому що відбивається у звітності у вигляді сальдо між отриманими доходами й понесеними втратами від цих операцій. До складу доходів, що формують цей прибуток, ставляться доходи від пайової участі даного підприємства в діяльності інших спільних підприємств з вітчизняними й закордонними партнерами (у вигляді розподіленого прибутку на суму його паїв у спільних підприємствах); доходи від облігацій, акцій і інших цінних паперів, що належать підприємству та випущені сторонніми емітентами (у вигляді сум відсотків і дивідендів); доходи від депозитних внесків підприємства в банках; отримані штрафи, пені й неустойки та ін.

По основних видах діяльності підприємства виділяють прибуток, отриманий від операційної, інвестиційної й фінансової діяльності. Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не ставляться до інвестиційної або фінансової діяльності.Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій по придбанню (спорудженню, виготовленню) і продажу -- основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів.Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій і інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, погашення зобов'язань по основному боргу тощо).? За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють маржинальний, валовий (балансовий) і чистий прибуток підприємства.

ІV.ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ

1.Прибуток - як результат фінансово-господарської діяльності п-ва

Прибуток виникає в процесі товарного виробництва і характеризує відносини, що виникають в суспільному виробництві. Для успішного розвитку п-ва створюється додатковий продукт в виробництві. Додатковий продукт - це понадвартість необхідного продукту. Прибуток - це абсолютний показник результату фін. Госп- діяльності п-ва, яке воно отримує лише тоді, коли створена в продукті додаткова вартість. Цей продукт під час реалізації набуває грошової форми, розмір прибутку на п-ві формується під впливом ряду факторів. 1.Ефективність д-сті п-ва. 2.Сфера д-сті п-ва(виробнича/невиробнича). 3.галузь господарства. 4.Встановлені законом умови обліку фінансових результатів. На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку. Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

2.Формування прибутку п-ва

П-во займається звичайною і надзвичайною д-стю. В процесі цієї д-сті п-во отримує доходи і несе витрати для отримання цих доходів. Якщо сума доходів перевищує витрати, п-во отримує прибуток, якщо навпаки - збиток. Сума прибутку,отримана від всіх видів діяльності називається ЗАГАЛЬНИЙ ПРИБУТОК. Він включає в себе: 1)Від основної д-сті - прибуток від реалізації товарів, робіт і послуг(валовий прибуток), визначається як різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції. В структурі загального прибутку - валовий прибуток займає найбільшу питому вагу, тому формування цього виду прибутку має приділятися особлива увага на п-ві. 2)Від іншої операційної д-сті - це прибутки від операційної д-сті ,що включають в себе: *прибутки від реалізації іншої продукції(неосновного в-цтва). *від реалізації ОЗ, активів; *Від реалізації оборотних активів( зерно,валюта); *від орендної плати; *одержані економічні санкції; *списання кредиторської заборгованості. 3)Від фінансової інвестиційної д-сті - доходи від участі в капіталі, фінансові доходи; інші доходи; 4)Фінансові витрати - % за сплачений кредит.5)Витрати від участі в капіталі - собівартість фін. Інвестицій; - від надзвичайної д-сті; Доходи від надзвичайної д-сті включають в себе: невідшкодовані збитки від втрати майна під час стихійного лиха. Витрати на проведення заходів на попередження стихійного лиха.

3.Прибуток від реалізації продукції: його формування та методика обчислення

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Формування прибутку на підприємстві відбувається) міру реалізації продукції. Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво. Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:- прямі матеріальні витрати;- прямі витрати на оплату праці;- інші прямі витрати;- загальновиробничі витрати. Управління формуванням прибутку від реалізації продукції передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів. Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг. На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод. Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

4.Сутність і методи обчислення рентабельності на п-ві та х-ка напрямків використання чистого прибутку

Рентабельність - прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може грунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.Показники рентабельності поділяють на 3 групи: 1)ВИТРАТНІ показники рентабельності Рв=Пр/витрати*100%.- рентабельність продукції Рпр=ВП/СВрп*100%.-рентабельність одиниці продукції Рі=Ці-Сі/Пі*100%. -рентабельність операційної д-сті Род=Приб.од/витр.од*100%. 2)РЕСУРСНІ- Рр=Приб/А(П)*100%. (А(П)-складові активи,пасиви).-рентабельність п-ва, в-цтва,активів Рп=ЧП/А*100%. - рент. Власного капіталу Рвк=Пзд/Вк*100%. -рент. Залученого капіталу Рзк=Пзд/ЗК(ДЗ+ПЗ)*100%. - рент. ОЗ= Роз=ЧП/ОЗ*100%.. 3)ДОХІДНІ- Рд=приб/дохід*100%. -валова рентабельність продажу Рвп=ВП/ЧД*100%. - чиста рентабельність продажу Рчп=ЧП/ЧД*100%.

5.Порядок розподілу прибутку на п-ві та х-ка напрямків використання чистого прибутку

Прибуток - це джерело формування фінансових ресурсів. Отриманий прибуток використовується за 2 напрямками: 1)Формування фін.ресурсів держави за рахунок бюджетного податку; 2)Формування фін.ресурсів з метою забезпечення госп. Д-сті. Розподіл прибутку на п-ві здійснюється в 2 етапи:1)Проводиться розподіл прибутку між державою і п-вом. Пропорція розподілу залежить від податкової політики держави. 2)Розподіл прибутку в межах п-ва і його використання. Ця сума прибутку розподіляється на технічний розвиток п-ва, на розвиток соціальної інфраструктури та на благодійність. Чистий прибуток п-ва - це прибуток, який залишається в розпорядженні п-ва після сплати обов'язкових платежів та покриття всіх витрат. Він розподіляється на п-ві самостійно згідно умов статутного договору. Одна частина чистого прибутку йде на виплату дивідендів. А друга частина - на розширення і оновлення в-цтва на фінансове інвестування придбання нерухомості, поповнення статутного,резервного і пайового капіталу. Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку , що залишається в розпорядженні п-ва для виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формується резервний і статутний капітал п-ва.

V. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ НЕОБОРОТНІХ АКТИВІВ

1.Сутність необоротних активів

Класифікація ОЗ за ознаками та порядок їх відтворення. Основні засоби - це необоротні матеріальні активи, які п-во утримує з метою їх використання в в-цтві або надання в оренду, або для здійснення адміністративних та соціально - культурних заходів, очікуваний строк корисного використання яких складає більше 1 року або більше одного операційного циклу. Класифікація ОЗ: 1)за функціональним призначенням (виробничі,невиробничі); 2)за використанням (діючі,недіючі, запасні); 3)За належністю (власне,орендоване); 4)За групами галузі. Відтворення ОЗ- це процес їх перетворення і поновлення. Існує 2 види відтворення ОЗ. 1)Просте.2)Розширене. Під час ПРОСТОГО відтворення відновлюється попередня виробнича потужність шляхом заміни старих ОЗ на нові. При РОЗШИРЕНОМУ відновленні ОЗ- підвищується попередня виробнича потужність шляхом збільшення нового устаткування. Процес відтворення ОЗ здійснюється в 3 етапи: *проводиться продуктивне використання ОЗ і на них нараховується сума амортизації. *ОЗ перетворюються з продуктивної форми на грошову через систематичне нарахування амортизації. * проводиться поповнення ОЗ у в-цтві шляхом заміни зношених ОЗ на нові за рахунок амортизаційних відрахувань.

2.Показники забезпеченості, стану та ефективності використання ОЗ

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року або операційного циклу. Капітальні вкладення - це один із видів інвестування. Інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в різні види діяльності з метою отримання прибутку. Види: - реальні інвестиції(капітальні) - це вклади вільних коштів в засоби в-цтва; - фінансові - це вклади вільних коштів в цінні папери та на депозитні рахунки банків. - інтелектуальні - придбання ліцензій, патентів , ноу-хау, та підготовка кадрів. Капітальні вкладення - це витрати на технічне переоснащення, реконструкцію і розширення діючих ОЗ і на створення їх. Технічне переоснащення діючих ОЗ включає в себе виконання ряду технічних заходів згідно плану. Реконструкція - це повне або часткове переобладнання в-цтва і розширення діючих основних виробничих цехів. Розширення діючих ОЗ- проводиться за рахунок створення будівництва нових і діючих виробничих цехів. Джерела фінансування капіталовкладень: власні фін. Ресурси, залучені і позичкові кошти, кошти іноземних інвесторів, благодійні кошти, кошти з держбюджету. Амортизація і знос ОЗ. Амортизація - це процес перенесення вартості ОЗ протягом строку їх корисного використання на готову продукцію. Оцінка ОЗ включає в себе наступні види вартості:- первісна(собівартість їх придбання або створення) - залишкова (первісна вартість ОЗ за мінусом суми зносу) - ліквідаційна - справедлива. Методи нарахування Поліпшення використання основних засобів с одним із важливих напрямів підвищення ефективності виробництва. Характеристика цього процесу повинна супроводжуватись належною оцінкою. Для проведення кількісної оцінки використання основних засобів необхідно застосовувати систему показників. *Фондовіддача (Ф) характеризує річний випуск продукції з одиниці вартості основних фондів. Зазначимо, що середньорічну вартість основних фондів визначають як середньоарифметичну величину із значень цього показника на перше число кожного місяця (Формули у додатку А). *Фондомісткість (Фм) представляє собою показник зворотній фондовіддачі, за допомогою якого можна визначити величину основних фондів, яка припадає на одиницю вартості випуску відповідного виду продукції. Показник фондомісткості продукції дає уяву про необхідну величину основних фондів, необхідних для виробництва певного виду продукції. *Рентабельність виробництва - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який в загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Цей показник має декілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси використовуються в розрахунках. Для оцінки використання основних засобів доцільно застосовувати показник їх рентабельності, який характеризує відношення прибутку до середньорічної первісної їх вартості. Наступний важливий показник - коефіцієнт використання виробничої потужності (Квп) підприємства. До часткових показників оцінки використання основних фондів переважно належать натуральні показники та коефіцієнти, за допомогою яких можна здійснити оцінку ефективності використання окремих груп основних фондів підприємства, а також оцінку їх використання в окремих підрозділах підприємства. Разом з цим, ці показники поділяють на дві групи: екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів. До показників екстенсивного використання основних засобів (фондів) належать коефіцієнти використання планового, режимного і календарного часу роботи устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, показник який характеризує внутрішньо-змінні простої устаткування.

3.Поняття інвестицій та їх класифікація за ознаками

Інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в різні види діяльності.

Є 3 види інвестицій:Реальна (капітальна) - це вклади в засоби виробництва. Реальні інвестиції -- це вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі, основні та оборотні фонди, будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності) так і нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). Фінансові - це вклади вільних кошті в цінні папери на депозитні рахунки в банку. Фінансові інвестиції це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери. Інтелектуальні - це придбання патентів, ноу-хау, підготовка навчання кадрів. Інтелектуальні інвестиції - це вклади в творчий потенціал суспільства, об'єкти інтелектуальної власності, що витікають із авторського права, права на промислові зразки і корисні моделі.

4.Поняття про капітальні вкладення, джерела їх фінансування

Капітальні вкладення - це є одним із видів інвестування.

Капітальні вкладення - це витрати на технічне переоснащення, реконструкція і розширення діючих основних засобів (ОЗ) і на створення нових ОЗ. Технічне переоснащення діючих ОЗ - це включає в себе виконання ряду технічних заходів згідно плану. Реконструкція - це часткове або повне переобладнання виробництва і розширення діючих основних виробничих цехів, проводиться розширення діючих ОЗ за рахунок створених будівництва нових і діючих виробничих цехів.

Джерела фінансування капіталовкладень:

1. Власні

2. Залучені (позичкові)

3. Кошти іноземних інвесторів

4. Кошти благодійних фондів

5. Кошти з державного бюджету

5.5.Амортизація і знос осн. засобів.

Амортизація - це процес перенесення вартості осн засобів протягом корисного строку їх використання на готову продукцію.Оцінка осн. засобів включає в себе наступні види вартості:

Первісна вартість - собівартість їх придбання і створення.

Залишкова вартість - різниця між первісною та накопиченою сумою амортизації.

Методи нарахування амортизації:

1. Прямолінійний

2. Зменшення залишкової вартості (0,725)

3. Прискореного зменшення залишкової вартості (2 х 0,25)

4. Кумулятивний (0, 4 , 0, 3 …)

5. Виробничий А= ФОВ х (ПВ-ЛВ): ЗРОВ ( факт. обсяг, заг. розрах. обсяг)

6. Податковий (1рік -15%, 2 рік -30%, 3 рік - 20%, 4 рік -15%)

6.1.Поняття, склад та структура оборотних активів та джерела їх формування.

Оборотні активи - це частина майна, яка протягом операційного циклу переносять свою вартість на вартість готової продукції терміном до 1 року.Оборотні активи поділяються на: оборотні засоби та засоби обігу.

Оборотні засоби беруть безпосередню участь у виробничому процесі і до них відносяться всі види запасів і виробничі запаси, незавершене виробництво (напівфабрикати, комплектуючі вироби).