Капітал підприємства та його економічна сутність

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПВНЗ «Європейський університет»

Житомирська філія

Кафедра «Фінанси»

Реферат

З дисципліни „Фінансова діяльність суб'єктів господарювання”

На тему: Капітал підприємства та його економічна сутність

Житомир - 2010

Вступ

Проблема підвищення ефективності капітальних вкладень завжди була і залишається однією з найважливіших економічних проблем. Пов'язані з нею питання за радянських часів досліджувалися колективами інститутів АН СРСР, галузевими науково-дослідними інститутами (НДІЕБ Держбуду СРСР, ЦНДІОМТП Держбуду СРСР, ВИДІ ПІ праці у будівництві Держбуду СРСР та іншими), а також багатьма вченими. Найважливішими результатами цих досліджень були теорії ефективності суспільного виробництва, капітальних вкладень та нової техніки, розробка і випуск типових методичних вказівок щодо оцінки ефективності капітальних вкладень, виробничих фондів та нової техніки.

Минулий екстенсивний розвиток економіки забезпечувався постійним збільшенням капітальних вкладень у нове будівництво. За теперішньої економічної ситуації це майже неможливо через обмеженість інвестиційних ресурсів у країні. Окрім того, додаткові капітальні вкладення за нинішньої економічної ситуації навряд чи зможуть призвести до суттєвого результату.

Про це свідчать невпинний спад промислового виробництва, зниження темпів обсягу капітальних вкладень та зниження темпів введення в дію основних фондів.

Огляд економічної літератури теоретичного і прикладного характеру показує, що багато питань з цієї проблеми не знаходять відповідного відображення, існує недостатність наукового обґрунтування та методичних розробок щодо використання сучасних інвестиційних і фінансових інструментів.

Довгий час багатьма фахівцями поняття «інвестиції» ототожнювалось з поняттям «капітальні вкладення». Сьогодні вважається, що ототожнювати терміни «інвестиції» і «капітальні вкладення» неправильно.

Поставлена мета обумовлена необхідністю вирішення ряду взаємозалежних завдань:

Об'єктом дослідження виступає капітал підприємства.

Предмет дослідження є формування та розвиток капіталу в Україні.

Мета дослідження розробка рекомендацій, щодо удосконалення практичних аспектів управлінням капіталом підприємства.

Завдання, що ставляться в роботі:

Ш дослідження теоретичних основ формування та розвитку капіталу підприємства в економічній системі держави;

Ш визначити основні джерела і порядок фінансування капітальних вкладень;

Ш визначити порядок бюджетного планування капітальних вкладень;

Ш розрахувати фінансово-економічні показники:

Ш розробка рекомендацій щодо подальшого удосконалення управлінням капіталом підприємства.

Інформаційна база: Господарський кодекс України, Методичні рекомендації щодо підготовки аудиторського висновку при перевірці відкритих акціонерних товариств та підприємств емітентів облігацій (крім комерційних банків), Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності підприємства, Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, Бутинець «Бухгалтерський фінансовий облік», Гриньова В.М., Коюда В.О. «Фінанси підприємства», Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. «Фінансово-економічний словник», Кірєйцева Г.Г. «Фінанси підприємств», Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., «Фінанси підприємств», Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д. «Фінанси підприємств».

1. Теоретичні основи формування та розвитку капіталу підприємства

1.1 Поняття та структура капіталу підприємств

Під капіталом слід розуміти суму коштів, необхідну для започаткування та здійснення виробництва (діяльності), який має технологічну і відтворювальну структуру. (див. додаток 1). Власник капіталу, купуючи на ринку товари - робочу силу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Поняття "капітал" асоціюється з поняттям "власність". У момент створення підприємства його стартовий капітал (К) втілюється в активах (А), інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, його активи дорівнюють стартовому капіталу (А = К).

У свою чергу капітал класифікується:

Авансовий капітал - це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів називають постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал - це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці й оплату праці робочої сили.

Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Це є основа для початку і продовження господарської діяльності підприємства, оскільки є одним із найістотніших і найважливіших показників, бо виконує такі функції:

Ш довгострокового фінансування господарської діяльності - перебуває у розпорядженні підприємства необмежений час;

Ш відповідальності й захисту прав кредиторів - відображений в балансі підприємства є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

Ш компенсації понесених збитків - тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

Ш кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам із меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

Ш фінансування ризику - використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

Ш самостійності та влади - розмір капіталу визначає ступінь незалежності й впливу його власників на підприємство;

Ш розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату і майна при ліквідації підприємства.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

Ш внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

Ш накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється:

Статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які с вкладом власників (учасників) до капіталу підприємства.

Пайовий капітал - сума пайових вкладів членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

Додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал - сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) за вкладами до капіталу. Сума неоплаченого капіталу вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Вилучений капітал - фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень.

1.2 Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень

капітал вкладення бюджетний планування

За ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених коштів:

Відповідно до чинного законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:

Ш власні фінансові ресурси;

Ш позичені фінансові ресурси;

Ш кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

Ш кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

Ш кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають:

Ш внески засновників підприємства;

Ш амортизаційні відрахування;

Ш прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у процесі господарської діяльності.

Грошова частина внесків власників підприємства передовсім спрямовується на придбання основних засобів.

Важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень.

Грошова частина внесків власників підприємства першочергово спрямовується на придбання основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів, методів нарахування амортизаційних відрахувань.

Сума прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку, який запишається в розпорядженні підприємства.

Коли капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать:

Ш мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві;

Ш планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом;

Ш економія від зниження їхньої собівартості.

Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період. Оборотні кошти необхідні будовам для створення запасів устаткування, придбання матеріалів, для витрат майбутніх періодів та формування незавершеного виробництва. Крім того, треба враховувати, що протягом планового періоду може статися приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості.

До її складу включають:

Ш заборгованість підрядним організаціям та постачальникам, строк сплати якої не настав;

Ш нормальну перехідну заборгованість робітникам та службовцям із заробітної плати;

Ш резерв для наступних платежів.

Приріст такої заборгованості означає зменшення потреби в коштах для фінансування капітальних вкладень, а скорочення кредиторської заборгованості призводить до збільшення такої погреби.

Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів (М) визначається за формулою:

М = (О - П) - (К₁ - К₂₎ (1.2.1) де

О - очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового періоду;

П - планова потреба будови в оборотних коштах на кінець планового періоду;

К₁ - наявність кредиторської заборгованості на початок планового періоду;

К₂ - перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового періоду.

Якщо результат буде зі знаком «+», то це свідчитиме про мобілізацію внутрішніх ресурсів. Знак «-» --це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення додаткових оборотних коштів.

Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення.

До позичених та залучених коштів належать:

Ш довгострокові банківські кредити;

Ш позички інших підприємств;

Ш кошти від випуску векселів та інших боргових зобов'язань;

Ш кошти від емісії та реалізації цінних паперів, які належать підприємству;

Ш фінансування з благодійних джерел;

Ш іноземні інвестиції.

За рахунок державного бюджету фінансуються централізовані капітальні вкладення. Бюджетні кошти надаються підприємствам лише в тому разі, коли об'єкти включено до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:

Ш можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;

Ш можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного з подорожчанням капітальних витрат.

Також використовують спосіб приведення капітальних вкладів:

Капітальні вкладення приведенні - різночасові капітальні вкладення, приведенні шляхом дисконтування якогось певного часу. При порівнянні різних за тривалістю будівництва варіантів капітальних вкладень, а також варіантів, які відрізняються розподілом капітальних вкладень за періодами будівництва або можливістю будівництва чергами, здійснюють розрахунок впливу різногодинності витрат на їх економічну ефективність. Для цього капітальні вкладення за допомогою коефіцієнта приведеним зводять до певного моменту часу - до початку або закінчення будівництва.

Загальну суму капітальних вкладень К, розподілену за роками будівництва як К₁, К₂, К₃, …. К_t-1, К_t приводять до початку будівництва за формулою:

К_пр = К₁ + К₂ : (1 - Е_нп) + К₃ : (1 + Е_нп)² + …..+ К_t-1 : (1 + Е_нп)^t-1.(1.2.2) де

К_пр - приведенні капітальні вкладення;

Е_нп - норматив для приведення різночасових витрат;

t - період приведення в роках (Відносно базового року, до якого приводяться витрати);

Якщо ж капітальні вкладення звести до моменту закінчення будівництва, формула матиме вигляд:

К_пр = К₁ (1 - Е_нп)^t-1 + К₂ (1 - Е_нп)^t-2 + ….. К_t-1 (1 - Е_нп)^t-n + К_t (1.2.3) де

Принципи згідно з якими фінансуються капітальні вкладення (див. рис 5 додаток 5):

Розрізняють галузеву і територіальну, технологічну і відтворювальну структуру капітальних вкладень.

Галузева структура капітальних вкладень характеризує розподіл їх за і галузями народного господарства і промисловості.

Територіальна структура капітальних вкладень це розподіл їх по окремих регіонах країни з підвищенням частки вкладень в райони, які є найбільш прибутковими.

Технологічна структура капітальних вкладень визначається співвідношенням між витратами на будівельно-монтажні роботи, обладнання та іншими капітальними вкладеннями, які включають витрати на проектно-дослідні та інші роботи.

Відтворювальна структура капітальних вкладень показує спрямованість їх па нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств.

До нового будівництва відноситься будівництво підприємств, споруд, будівель на нових будівельних площах по затвердженому проекту.

Розширення діючих підприємств передбачає витрати на будівництво і розширення існуючих основних цехів, допоміжних і обслуговуючих виробництв і комунікацій на території підприємства і прилеглих до нього площ.

Під реконструкцією діючого підприємства розуміють повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва нових і розширених діючих цехів основного виробничого призначення.

Технічне переозброєння діючого підприємства включає виконання у відповідності до затвердженого плану комплексу заходів по підвищенню щодо сучасних вимог технічного рівня окремих ділянок виробництва агрегатів, устаткування шляхом впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації і тощо.

Реконструкція і технічне переозброєння діючих підприємств дозволяють збільшити обсяг виробництва, покращити якість продукції та інші техніко-економічні показники з меншими витратами, ніж при будівництві нових підприємств; при цьому строки будівництва скорочуються в 1,5-2 рази.

Порядок фінансування капітальних вкладень та ремонту основних фондів залежить від способу його проведення - підрядного або господарського (Див. рис. 5 додаток 5).

Підрядний спосіб - розрахунок за повністю закінчені ремонтні роботи об'єкта в цілому чи за окремими вузлами, до яких додаються акти приймання виконаних робіт.

Фінансування будівництва й розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансових платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися після завершення робіт на об'єкті будівництва.

Договірна вартість будівництва розраховується на підставі вартості, яка визначається згідно з проектом, тобто на підставі фіксованої ціни та договірних умов її зміни із зазначенням потрібних коефіцієнтів, індексів та інших критеріїв.

Господарський - оплата за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата матеріалів, деталей, інші витрати.

Господарський спосіб відрізняється від підрядного тим, що підприємство самостійно, власними силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об'єднує функції і замовника, і підрядчика. У цьому разі розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи, включаючи витрати на утримання підрозділів, зайнятих організацією будівництва. Після завершення будівництва підприємство визначає інвентарну вартість кожного введеного в експлуатацію елемента в складі об'єкта будівництва.

2. Бюджетне планування капітальних вкладень

Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто розрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення. Бюджет капітальних витрат включає:

Ш первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду;

Ш наявність невикористаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду;

Ш суму амортизаційних відрахувань, яку буде нарахована протягом планового періоду;

Ш орієнтовний підрахунок вартості устаткування, яке підлягає заміні або продажу протягом планового періоду;

Ш орієнтовну суму амортизаційних відрахувань на придбані основні засоби протягом планового періоду;

Ш вартість основних засобів та суму амортизаційних відрахувань, яка буде в підприємства на кінець планового періоду.

Вихідними передумовами розроблення бюджету капітальних вкладень:

Ш календарний план реалізації інвестиційного проекту;

Ш бюджетні заявки на виконання окремих видів робіт і придбання матеріалів, механізмів, устаткування, розроблених виконавцями окремих функціональних блоків проекту;

Ш загальна стратегія фінансування інвестиційного проекту;

Ш попередній графік потоку інвестиційних витрат, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту;

Ш фінансовий стан інвесторів проекту.

Бюджет капітальних витрат включає два розділи: І розділ - «Капітальні витрати», II розділ - «Надходження коштів».

Під час опрацювання розділу «Капітальні витрати» передбачаються такі розрахунки:

Ш виділення із загального обсягу інвестиційних витрат тієї частини, яка належить до поточного періоду. Це здійснюється в тому разі, коли тривалість реалізації інвестиційного проекту перевищує один рік;

Ш уточнення обсягу інвестиційних витрат поточного року з урахуванням коректив, які вносяться підрядчиком у технологію робіт;

Ш уточнення обсягу і структури капітальних витрат у зв'язку зі зміною індексу цін після затвердження показників бізнес-плану проекту;

Ш уточнення первісного обсягу капітальних витрат з урахуванням резерву фінансових ресурсів, передбачених у контракті з підрядчиком на покриття непередбачених витрат. Обсяг цього резерву в процесі розроблення бюджету капітальних вкладень має визначатися з урахуванням тільки тих витрат, які відображено в первісній оцінці інвестиційних ризиків.

Процес розробки розділу «Надходження коштів» передбачає, як правило, такі етапи:

Ш уточнення загального обсягу надходження коштів з метою збалансування цього показника з показником загального обсягу капітальних витрат, які відображено в першому розділі бюджету;

Ш уточнення структури джерел надходження коштів у разі зміни обсягу капітальних втрат;

Ш забезпечення узгодження обсягу надходження коштів за окремими періодами формування дохідної частини бюджету з обсягом капітальних витрат, передбачених в окремі періоди згідно з календарним планом здійснення робіт.

Бюджет капітальних вкладень, як і календарний план, розробляється спочатку на наступний рік у розрізі кварталів, а потім у рамках наступного кварталу деталізується в розрізі місяців.

На підставі бюджету капітальних витрат приймають рішення щодо здійснення капітальних вкладень.

Рішення щодо об'єктів, їх придбання, виготовлення або вдосконалення підприємство приймає самостійно. На підставі такого рішення визначаються джерела, за рахунок яких здійснюватимуться ці капітальні вкладення.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України № 436 - IV від 16.01.2003 зі змінами і доповненнями /// Верховна Рада України.

2. «Методичні рекомендації щодо підготовки аудиторського висновку при перевірці відкритих акціонерних товариств та підприємств емітентів облігацій (крім комерційних банків) /// Протокол засідання Аудиторської Палати України від 23.025.2001р. № 99.

3. «Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності підприємства» /// Лист Міністерства Фінансів України від 31.12.2003 р.

4. «Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» /// Наказ Міністерства Економіки України від 19.01.2006 « 14 в редакції від 06.03.2006 /v0081665-06.

5. Бутинець «Бухгалтерський фінансовий облік»: підручник - Житомир: ЖИТІ, 2001 - 672 с.

6. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., «Фінанси підприємств» - К.: КНЕУ, 2008 - 552 с.

7. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д. «Фінанси підприємств»: навчальний посібник - 6-тє видання, - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

Размещено на Allbest.ru