Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

1.1 Зміст та методи фінансового планування

1.2 Мета, цілі та завдання фінансового планування

1.3 Зміст фінансового плану та порядок його складання

2. ФОРМИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

2.1 Перспективне фінансове планування

2.2 Поточне фінансове планування

2.3 Оперативне фінансове планування

3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

3.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу та звіту про фінансові результати

3.2 Факторний аналіз результату операційної діяльності підприємства

3.3 Фінансово-коефіцієнтий аналіз діяльності підприємств

3.4 Визначення типу фінансової стійкості

3.5 Визначення операційного та операційно-фінансового циклу підприємств

3.6 Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

З погляду фінансів підприємств планування полягає у розробці змісту та послідовності дій для досягнення сформульованих цілей, у тому числі відображених в економічних планах.

В даній роботі я буду розглядати таку функцію фінансів підприємств як планування. Планування в фінансах - це: конкретизація цілей управління в системі показників соціально-господарської діяльності підприємства; розробка стратегій підприємства і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.

Планування в нашій країні розвивалося спочатку як частина командно-адміністративної системи, а потім з переходом України до ринкових відносин як функція менеджменту.

Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули для розширення виробництва. Це негативно позначалось на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої ре-зультативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.

За адміністративної економіки фінансове планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують директивних вказівок «зверху». Державне замовлення, яке збереглося, утратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

1. МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

1.1 Зміст та методи фінансового планування

Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

* забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

* установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

* визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

* виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

* здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

які джерела їх надходження;

чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування [6].

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:

* максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

* максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

* мінімум поточних витрат;

* мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

* максимум абсолютної суми одержаного прибутку [10].

Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знайдення кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обгрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

1.2 Мета, цілі та завдання фінансового планування

Під час розробки планів кожне підприємство ставить перед собою певні цілі. Нестача інформації, а інколи й засобів її швидкої обробки, ускладнює формування цілей. Одночасно з цільовою постановкою підприємство визначає можливу сферу застосування капіталу, тобто географічну арену і диверсифікацію виробництва з метою розширення збуту товарів і послуг, нові ринки для придбання сировини, різноманітних інших матеріалів, машин та устаткування, ліцензій, крім того, лізингові операції, які передбачається здійснити.

На основі визначення мети, сфери прикладання, поставлених завдань розробляється стратегія корпорації. Стратегія фінансового менеджменту - є отримати найбільшу вигоду від функціонування підприємства в інтересах його власників. Трактування стратегії різноманітні. Західний дослідник А. Чендлер (США) вважає, що “стратегія - це визначення основних довгострокових цілей і завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей”.

Стратегічне планування в корпораціях розглядається західними економістами з різних точок зору. По-перше, як одна із функцій управління; по-друге, як вибір із декількох варіантів в умовах невизначеності й ризику; по-третє, як поведінка юридичної особи - корпорації під впливом невизначеності зовнішнього середовища й особливостей розвитку внутрішніх факторів. Фінансове планування розглядається американськими економістами як важливий засіб у здійсненні стратегії. Планування являє собою розробку деталізованого розпорядку дій на наступний період для впровадження стратегії. Тому складання таких фінансових документів, як бюджет грошових видатків - доходів, прогноз прибутку, є важливою частиною фінансового планування [8].

Фінансова стратегія узгоджується із загальною стратегією економічного розвитку корпорації. Вона розглядається як фактор забезпечення нормального функціонування корпорації в майбутньому. Першорядним завданням управляючих корпорацією є розвиток здорової конкурентної позиції, яка конкретно визначається під час розробки інноваційного, маркетингового, цінового, збутового, організаційного та інших напрямів стратегії, так і політики. Загальні стратегічні плани часто заходять у суперечність із фінансовими. Це становище пояснюється тим, що вони базуються на різних, несумісних передумовах. Загальна стратегія ґрунтується на врахуванні можливостей зміцнення конкурентної позиції на ринку конкретних товарів і послуг. Фінансова стратегія базується на русі капіталів. Тенденції розвитку ринків різні, тому загальна стратегія часто не може бути підтримана відповідним фінансовим забезпеченням.

Під час розробки фінансової стратегії встановлюється мета, часові межі, а також рекомендації, характер дій, що передбачаються, відповідно до яких з'ясовується можливість досягнення мети. Цілі фінансової стратегії визначити важче, ніж загальноекономічні орієнтири. Управляючі корпорацій надають перевагу таким цілям, як максимізація розмірів фірми, її економічного зростання і навіть зниження ймовірності втратити власну роботу [9].

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої від-повідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фі-нансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямка-ми останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фі-нансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:

· формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

· виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

· відповідність фінансових дій економічному стану та матері-альним можливостям підприємства;

· визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами [13].

Завданнями фінансової стратегії є:

-визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

-визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінан-совими інститутами;

-фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;

-вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фі-нансової стійкості;

-розробка способів виходу із кризового стану та методів упра-вління за умов кризового стану підприємств.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: по-даткова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших не передбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

- прогноз звіту про прибутки та збитки;

- прогноз руху грошових коштів;

- прогноз балансу активів та пасивів підприємства. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації [8].

1.3 Зміст фінансового плану та порядок його складання

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документа бізнес-плану.

Бізнес-план має:

* давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;

* містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;

* розкривати принципи та методи керівництва підприємством;

* обов'язково містити програму управління фінансами, що без неї неможливо розпочати будь-яку справу та забезпечити ефективність її виконання;

* показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам.

Процесом складання бізнес-плану керують такі стимулюючі мотиви:

1) подати інформацію про підприємство та про наміри власників;

2) викласти стратегію та тактику підприємства та показати, як взаємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи одним цілим;

3) висвітлити фінансові цілі та розробити детальні кошториси, з допомогою яких можна проконтролювати фактичні витрати та доходи;

4) переконати третю сторону надати необхідні кошти або сприяти підприємству в іншій формі.

Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:

- вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, загальної неплатоспроможності суб'єктів;

- підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;

- складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;

- залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;

- обґрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності [14].

Фінансовий план - це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

- прогноз обсягів реалізації;

- баланс грошових надходжень та витрат;

- таблицю доходів та витрат;

- прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

- розрахунок точки беззбитковості.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат. За перевищення доходів над витратами сума перевищення може направлятися в резервний фонд.

Фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах. Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показни-ків дохідної, а потім витратної його частин.

Підприємства, які не складають бізнес-плану, виручку від реалізації визначать методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту виробів, або з допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес-планом, виручку від реалізації відображають у “Прогнозі обсягів реалізації” та в “Таблиці доходів та витрат”.

Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув'язка кожного виду витрат та відрахувань з джерелом фінансування.

Оперативне фінансове планування передбачає складання платіжного календаря, касового плану і розрахунків в короткострокових кредитів.

Оперативна фінансова робота зв'язана з організацією розрахунків забезпечення своєчасного і якісного оформлення платіжних документів, проведення розрахунків з іншими підприємствами, кредитними установами, бюджетом.

В основу платіжного календаря покладено черговість і строки проведення всіх розрахунків, що дозволяє своєчасно перераховувати платежі до бюджету, в бюджетні державні цільові фонди, забезпечувати безперервне фінансування проведення господарської діяльності. Платіжний календар складається на короткі строки - до одного місяця. Великі підприємства складають календар на короткі терміни - 5 -10 днів.

Співвідношення між двома частинами календаря повинно бути таким, щоб забезпечувати їх рівність або перевищення доходів над витратами. Перевищення витрат над надходженнями свідчить про зниження можливостей підприємства в покритті майбутніх витрат [7].

2. ФОРМИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

2.1 Перспективне фінансове планування

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії -- це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику [12].

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:

-- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

-- виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

-- відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

-- визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

-- визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

-- визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

-- фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;

-- вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів,

розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

-- розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств [14].

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни [7].

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:

-- прогноз звіту про прибутки та збитки;

-- прогноз руху грошових коштів;

-- прогноз балансу активів та пасивів підприємства. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації [7].

2.2 Поточне фінансове планування

Система поточного планування фінансової діяльності підприємства основана на розробленій ним фінансовій стратегії і фінансовій політиці. Поточне фінансове планування полягає в розробці конкретних фінансових планів. Останні дають можливість підприємству визначити всі джерела фінансування його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, визначити структуру активів і капітал підприємства на кінець планового періоду.

Фінансовий план складається із п'яти розділів:

- Джерела формування і надходження коштів;

- Приріст активів підприємства;

- Повернення залучених коштів;

- Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

- Покриття збитків минулих періодів.

Розроблений проект фінансового плану керівник державного підприємства подає на затвердження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном (далі - орган управління) до 1 травня року, що передує плановому, разом із пояснювальною запискою щодо його обґрунтування.

Обґрунтування фінансового плану здійснюється на основі аналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а також показників діяльності та розвитку підприємства у плановому році згідно “Примірного переліку показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік”.

До його складу відносяться:

Загальні відомості про підприємство (спеціалізація; виробнича потужність підприємства1; чисельність працюючих (на момент складання фінансового плану).

Основні показники щодо обсягу виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на плановий рік.

Характеристика положення підприємства на ринку та заходи щодо його покращення (оцінка попиту на основні види продукції (товарів, робіт, послуг) на плановий рік; оцінка монопольного положення підприємства (за наявності такого); оптимізація номенклатури випуску продукції (товарів, робіт, послуг); заходи, що спрямовані на пошук та освоєння нових ринків збуту продукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності збутової діяльності підприємства).

Удосконалення організаційної структури підприємства (управління кадрами; підвищення кваліфікації працівників; удосконалення системи заробітної плати та матеріального стимулювання працівників; соціальний розвиток підприємства).

Заходи щодо реорганізації і реструктуризації підприємства (його окремих підрозділів, виділенню окремих підприємств, входження до складу об'єднань підприємств, промислово-фінансових груп, створенню дочірніх підприємств тощо).

Природоохоронні заходи (оцінка впливу виробництва на навколишнє природне середовище; проведення природоохоронних заходів (з визначенням строків і джерел фінансування)) [11].

Основні показники фінансової і інвестиційної діяльності на плановий рік (оцінка загальної потреби у залученні фінансових ресурсів на плановий рік; заходи підприємства щодо залучення необхідних фінансових ресурсів; управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, включаючи заходи по забезпеченню повних і своєчасних розрахунків за відвантажену продукцію (роботи, послуги); по вилученню простроченої дебіторської заборгованості; забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті (використані) матеріальні ресурси, по заробітній платі, податках і обов'язкових платежах, повернення коштів, що виділялися підприємству на зворотній основі з державного бюджету).

Оцінка можливих ризиків підприємства, включаючи техногенні (майнові) і фінансові ризики, дію факторів, що загрожують стабільності діяльності та реалізації підприємством заходів, спрямованих на їх запобігання і усунення, в тому числі створення резервних фондів, укладення договорів страхування майнових і фінансових ризиків тощо.

Проект фінансового плану підприємства розглядає орган управління у місячний строк та приймає рішення про його затвердження або відхилення. У випадку відхилення проекту фінансового плану орган управління у письмовій формі повідомляє підприємство про підстави. За відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів повинно врахувати зауваження органу управління та повторно представити його на затвердження.

Фінансовий план має бути стабільним фінансовим документом. Внесення змін до затвердженого фінансового плану державного підприємства протягом року дозволяється не більше двох разів за рішенням органу управління, який затвердив план. Проект змін до фінансового плану підприємство подає органу управління після закінчення звітного періоду (кварталу) не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Підприємство самостійно вибирає метод складання фінансового плану з урахуванням реалізації заходів, спрямованих на активізацію збутової діяльності, пошук нових каналів збуту, модифікації номенклатури продукції, що виготовляється тощо [15].

Серед методів фінансового планування найбільш широко використовуються аналітичний метод та метод прямих розрахунків.

Суть аналітичного методу полягає у плануванні від досягнутого рівня у попередньому періоді, з врахуванням впливу на виробничу діяльність внутрішніх чинників та зовнішнього середовища.

На формування фінансових результатів діяльності підприємства впливають товарообмінні (бартерні) операції. Використання бартерних схем призводить до зменшення фінансових результатів діяльності підприємства.

Підвищенню ефективності процесу планування може сприяти застосування комп'ютерних технологій, зокрема, спеціально розроблених пакетів програмного забезпечення з проектного аналізу, бізнес-планування.

Зазначені вимоги до фінансового планування обумовлюють необхідність організації контролю за результатами складання та виконання річних фінансових планів шляхом аналізу зведених показників за окремими галузями управління державним майном [15].

2.3 Оперативне фінансове планування

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів та витрат грошових коштів) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-господарської діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень - оперативний фінансовийплан.

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, -забезпечити залучення коштів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Складення платіжного календаря дає змогу виявити недостатність коштів, з'ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. При цьому слід ураховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

* який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

* імовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

* питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені постачальникам платежі найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріальних цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - плану доходів і витрат підприємств [12].

3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

3.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу і звіту про фінансові результати

Таблиця 3.1 - Порівняльний аналітичний баланс

Статті балансу	Абсолютні значення, тис. грн.	Питома вага, %	Зміни
	На початок	На кінець	На початок	На кінець	в абсолют. величинах	у питомій вазі	у % до попереднього періоду	у % до зміни підсумку балансу
1	2	3	4	5	6	7	8	9
АКТИВ
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	44	68	0,83	1,08	24,00	0,25	54,55	2,45
первісна вартість	61	87	1,15	1,38	26,00	0,23	42,62	2,66
накопичена амортизація	17	19	0,32	0,30	2,00	-0,02	11,76	0,20
Основні засоби:
залишкова вартість	2320	2480	43,61	39,37	160,00	-4,24	6,90	16,34
первісна вартість	2791	2971	52,46	47,17	180,00	-5,30	6,45	18,39
знос	471	491	8,85	7,79	20,00	-1,06	4,25	2,04
Довгострокові фінансові інвестиції
які обліковуються за методом участі в капіталі	190	110	3,57	1,75	-80,00	-1,83	-42,11	-8,17
Інші фінансові інвестиції	75	12	1,41	0,19	-63,00	-1,22	-84,00	-6,44
Довгострокова дебіторська заборгованість	214	275	4,02	4,37	61,00	0,34	28,50	6,23
Відстрочені податкові платежі	29	27	0,55	0,43	-2,00	-0,12	-6,90	-0,20
Інші необоротні активи	13	31	0,24	0,49	18,00	0,25	138,46	1,84
Усього за розділом І	2885	3003	54,23	47,67	118,00	-6,56	4,09	12,05
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	579	711	10,88	11,29	132,00	0,40	22,80	13,48
Незавершене виробництво	210	395	3,95	6,27	185,00	2,32	88,10	18,90
Готова продукція	115	177	2,16	2,81	62,00	0,65	53,91	6,33
Товари	99	107	1,86	1,70	8,00	-0,16	8,08	0,82
Векселі одержані	390	725	7,33	11,51	335,00	4,18	85,90	34,22
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
чиста реалізаційна вартість	64	70	1,20	1,11	6,00	-,009	9,38	0,61
Первісна вартість	79	91	1,48	1,44	12,00	-0,04	15,19	1,23
Резерв сумнівних боргів	15	21	0,28	0,33	6,00	0,05	40,00	0,61
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	29	37	0,55	0,59	8,00	0,04	27,59	0,82
за виданими авансами	47	51	0,88	0,81	4,00	-,07	8,51	0,41
За внутрішніми розрахунками	61	12	1,15	0,19	-49,00	-0,96	-80,33	-5,01
Інша поточна дебіторська заборговангість	75	97	1,41	1,54	22,00	0,13	29,33	2,25
Поточні фінансові інвестиції	110	190	2,07	3,02	80,00	0,95	72,73	8,17
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в нац. валюті	175	192	3,29	3,05	17,00	-0,24	9,71	1,74
в інозем. валюті	13	21	0,24	0,33	8,00	0,09	61,54	0,82
Інші оборотні активи	93	14	1,75	0,22	-79,00	-1,53	-84,95	-8,07
Усього за розділом ІІ	2060	2799	38,72	44,44	739,00	5,71	35,87	75,49
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	375	497	7,05	7,89	122,00	0,84	32,53	12,46
ПАСИВ
І. Власний капітал
Статутний капітал	1117,2	1322,79	21,00	21,00	205,59	0,00	18,40	21,00
Додатковий вкладений капітал	53,2	566,91	1,00	9,00	513,71	8,00	965,62	52,47
Резервний капітал	106,4	188,97	2,00	3,00	82,57	1,00	77,60	8,43
Нерозподілений прибуток	372,4	566,91	7,00	9,00	194,51	2,00	52,23	19,87
Усього за розділом І	1649,2	2645,58	31,00	42,00	996,38	11,00	60,42	101,78
II Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	478,8	440,93	9,00	7,00	-37,87	-2,00	-7,91	-3,87
ІІІ.Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	53,2	188,97	1,00	3,00	135,77	2,00	255,21	13,87
Інші довгострокові зобовязання	372,44	62,99	7,00	1,00	-309,41	-6,00	-83,09	-31,60
Усього за розділом ІІІ	425,6	251,96	8,00	4,00	-173,64	-4,00	-40,80	-17,74
ІУ. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	212,8	440,93	4,00	7,00	228,13	3,00	107,20	23,30
Векселі видані	266	188,97	5,00	3,00	-77,03	-2,00	-28,96	-7,78
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	239,4	566,91	4,50	9,00	327,51	4,50	136,80	33,45
Поточні зобов'язання за розрахунками:
З позабюджетних платежів	212,8	377,94	4,00	6,00	165,14	2,00	77,60	16,87
Із внутрішніх розрахунків	106,4	62,99	2,00	1,00	-43,41	-1,00	-40,80	-4,43
Усього за розділом ІУ	1037,4	1637,74	19,50	26,00	600,34	6,50	57,87	61,37
БАЛАНС	5320	6299	100	100	979	-	-

Таблиця 3.2 - Порівняльний аналітичний звіт про фінансові результати

Статті Звіту	Абсолютні значення, тис. грн.	Питома вага статей в доході від реалізації, %	Зміни
	За попередній період	За звітний період	За попередній період	За звітний період	в абсолют. величинах (3-2)	у структур (5-4)	Темпи росту, % (3/2* 100)
1	2	3	4	5	6	7	8
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	1417	1391	55,01	54,36	-26	-1,83	151,16
Податок на додану вартість	283,4	278,2	11,00	10,87	-5,2	-1,83	30,23
Акцизний збір	49	37	1,90	1,45	-12	-24,49	69,77
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	1084,6	1075,8	42,11	42,04	-8,8	-0,81	51,16
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	211	371	8,19	14,50	160	75,83	-930,23
Валовий:
прибуток	873,6	704,8	33,91	27,55	-168,8	-19,32	981,40
Інші операційні доходи	77	61	2,99	2,38	-16	-20,78	93,02
Адміністративні витрати	89	97	3,46	3,79	8	8,99	-46,51
Витрати на збут	21	31	0,82	1,21	10	47,62	-58,14
Інші операційні витрати	49	37	1,90	1,45	-12	-24,49	69.77
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток	637,6	478,8	24,75	18,71	-158,8	-24,91	923,26
Дохід від участі в капіталі	97	79	3,77	3,09	-18	-18,56	104,65
Інші фінансові доходи	16	2	0,62	0,08	-14	-87,50	81,40
Фінансові витрати	59	41	2,29	1,60	-18	-30,51	104,65
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток	691,6	518,8	26,85	20,28	-172,8	-24,99	104,65
Податок на прибуток від звичайної діяльності	172,9	129,7	6,71	5,07	-43,2	-24,99	251,16
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток	518,7	389,1	20,14	15,21	-129,6	-24,99	753,49
Чистий:
прибуток	518,7	389,1	20,14	15,21	-129,6	-24,99	753,49

3.2 Факторний аналіз результату операційної діяльності підприємства

Таблиця 3.3 - Вихідні дані для факторного аналізу результату операційної діяльності

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період	Абсолютна зміна
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	10	1391	1417	-26
Податок на додану вартість	15	278,2	283,4	-5,18
Інші вирахування з доходу	30	0	0	-
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	40	371	211	160
Інші операційні доходи	60	61	77	-16
Адміністративні витрати	70	97	89	8
Витрати на збут	80	31	21	10
Інші операційні витрати	90	37	49	-12
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток	100	637,8	804,6	-237,18
збиток	105	0	0	-

Взявши за основу Звіт про фінансові результати операційної діяльності, не будемо враховувати дані, які мали нульове значення, і дані, що використовувалися для проміжних підсумків. Враховуючи ці вимоги, отримана таблиця 3.3. Розрахунок фінансового результату будемо проводити в наступному вигляді:

Фінансовий результат від операційної діяльності = Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - Податок на додану вартість- Інші вирахування з доходу - Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) + Інші операційні доходи - Адміністративні витрати - Інші операційні витрати.

Розрахуємо фінансовий результат за попередній період:

Фінансовий результат від операційної діяльності = 1417- 283,4 - 0 - 211+77-89-21-49 = 804,6

Оскільки модель мультиплікативна (складові додаються чи віднімаються), то величина зміни кожного фактора буде дорівнювати величині впливу цього фактору на модель в цілому. Іншими словами, якщо дохід збільшився на -26 тис. грн., то і фінансовий результат від операційної діяльності під дією цього фактора збільшився на -26 грн. грн. В таблиці 3.3 розраховані зміни кожного з факторів. Саме на таку величину вони впливають і на операційний прибуток. Розрахуємо сумарний вплив, враховуючи знаки в формулі 3.1:

Зміна фінансового результату від операційної діяльності = - 26 - (-5,18) - 160 - 8 - 10 - (-12) + (-16) = - 237,18

Таким чином, під дією факторів фінансовий результат зменшився на 3 868,1 тис. грн. і повинен скласти:

804,6 - (237,18) =567,42

Таким чином підприємство отримало прибуток в розмірі 567,42тис. грн.

3.3 Фінансово - коефіцієнтий аналіз діяльності підприємств

Показники майнового стану

Коефіцієнт зносу основних засобів

Коефіцієнт оновлення основних засобів

Частка оборотних виробничих активів у загальній сумі активів:

Коефіцієнт мобільності активів



За показниками майнового стану можемо зробити наступні висновки: рівень фізичного та морального зносу становить на початок періоду 17% та кінець періоду 16%. Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, що вартість основних фондів збільшилась на 6% у порівнянні з даними на початок та на 7% на кінець періоду. Частка мобільних виробничих фондів у валюті балансу складає 21% на початок періоду та 25 % на кінець періоду. Коефіцієнт мобільності активів виявив, що на одиницю необігових коштів припадає 0,96 обігових на початок та кінець періоду.

Показники ділової активності

Коефіцієнт оборотності обігових коштів

Коефіцієнт оборотності запасів

Період обороту запасів (днів)



Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

За даними розрахунків, робимо такі висновки: на одиницю обігових коштів припадає 0,44 виручки на початок періоду та 0,45 на кінець періоду; Кількість оборотних коштів, інвестованих у запаси становить 0,31 на початок періоду та 0,17 на кінець періоду; період обороту запасів, протягом якого запаси трансформуються в кошти дорівнює 1177 дні на початок періоду та 2147 дні на кінець періоду; на початок періоду виручка перевищує середню дебіторську заборгованість у 3,05 рази, а на кінець періоду у 1,69 раз.

Показники рентабельності

Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком

Рентабельність власного капіталу

Рентабельність реалізованої продукції

Період окупності власного капіталу

На одиницю інвестованих в активи коштів припадає 0,08 чистого прибутку на початок періоду та 0,06 на кінець періоду. На одиницю власного капіталу припадає 24% прибутку на початок періоду та 18% прибутку на кінець періоду. На одиницю виручки припадає 0,35 чистого прибутку на початок періоду та 0,48 на кінець періоду. Період окупності власного капіталу дорівнює 14,93 років на початок періоду та 11,20 років на кінець періоду, що показує негативні тенденції в діяльності підприємства, тобто період, за який кошти інвестовані в активи будуть компенсовані чистим прибутком, збільшується.

Показники фінансової стійкості

Показник власних обігових коштів

ЧОК=Поточні активи - Поточні зобовязання

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу

Коефіцієнт фінансової незалежності:

Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів та його незалежність від позикових джерел. Нормативне значення більше або дорівнює 0,5, позитивна тенденція - збільшення показника.

Коефіцієнт фінансової стійкості:

Коефіцієнт фінансової стійкості означає рівень забезпечення зобов'язань власними коштами. Оптимальне значення ?1 (варіант нормальної фінансової стійкості). Як бачимо, показник майже вдвічі менший нормативного, але має тенденцію до збільшення.

Показник фінансового лівериджу:



Показник фінансового лівериджу показує:

- рівень залежності підприємства від довгострокових зобов'язань;

- збільшення коефіцієнту фінансового лівериджу викликає збільшення фінансових ризиків підприємства.

Нормативне значення - 0,25. У нашому випадку даний показник не виходить за межі нормативного, але має тенденцію до збільшення протягом аналізованого періоду.

Показники ліквідності

Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття):

фінансовий планування банкрутство

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, скільки гривень оборотних активів припадає на 1 грн. поточних зобов'язань. Цей показник надає можливість оцінити спроможність підприємства розрахуватися зі своїми поточними (короткостроковими) боргами за період 6-12 міс. Позитивна тенденція - збільшення.

Коефіцієнт швидкої ліквідності:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

За допомогою коефіцієнта абсолютної ліквідності можна визначити, яка частка поточних зобов'язань покривається найліквіднішими активами підприємства. Цей показник показує, скільки гривень найліквідніших оборотних активів припадає на 1 грн. поточних зобов'язань. Дає можливість оцінити спроможність підприємства розрахуватися з поточними боргами за період до 1 міс. Нормативне значення 0,1-0,2.

3.4 Визначення типу фінансової стійкості

Тип фінансової стійкості можна визначити на основі трьохкомпонентного показника S:

S =(Ф;Ф;Ф)

"1" при Ф>0

"0" при Ф<0

S = (1;1;1) - абсолютна фінансова стійкість

S = (0;1;1) - нормальна фінансова стійкість

S = (0;0;1) - нестійкий фінансовий стан

S = (0;0;0) - кризова фінансова стійкість

Коефіціент власних оборотних засобів: К воз=Ф1 р380 - Ф1 р080

Квозпоч = 1649,2-2885 = -1235,8

Квозкін = 2645,58-3003 = -357,42

Коефіцієнт власних оборотних засобів та довгострокових залучених джерел формування запасів = Квоз - Ф1 р480

Квоз д.з.дж.ф.зпоч = -1235,8+425,6 =-810,2

Квоз д.з.дж.ф.зкін = -357,42+251,96 = -105,46

Загальна величина джерел фінансування господарської діяльності Косн = Квоз + Ф1 р500

Косн.дж.поч = -810,2+212,8 = -597,4

Косн.дж.кін = -105,46+440,93 = 335,47

Ф = Квоз - Запаси

Ф = Квоз д.з.дж.ф.з - Запаси

Ф = Косн.дж. - Запаси,

де Запаси = Ф1

На початок періоду:

Ф = -1235,8-1393 = -2628,8<0

Ф = -810,2-1393= -2203,2<0

Ф = -597,4-1393=-1990,4<0

S = (0; 1 ;1)

На кінець періоду:

Ф = -557,42-1390= -1747,42<0

Ф = -105,46-390 = -149546<0

Ф = 335,47-1390 = -1054,53<0

S = (0; 1 ;1)

Зробивши відповідні розрахунки можна зробити висновок, що на початок та на кінець періоду підприємство має нормальну фінансову стійкість.

3.5 Визначення операційного та операційно - фінансового циклу підприємств

За рік спостерігається збільшення операційного циклу та збільшення фінансового циклу, що свідчить про негативні зміни стосовно о

пераційного циклу та про негативні зміни стосовно фінансового циклу.

3.6 Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

Модель Альтмана

Проаналізуємо ймовірність банкрутства на основі наступних моделей.

Інтегральна модель Е. Альтмана (1968р.) має такий вигляд:

Z = 1,2х1+1,4х2+3,3хз+0,6х4+х5

де Z -залежна змінна (інтегральний показник фінансового стану підприємства);

х1, х2, ...хр -незалежні змінні дискримінантної моделі.

Х1 = оборотний капітал/загальна вартість активів;

Х2 = нерозподілений прибуток/загальна вартість активів;

Х3 = прибуток до виплати процентів/загальна вартість активів;

Х4 = власний капітал (ринкова вартість)/поточні зобов'язання;

Х5 = чиста виручка/загальна вартість майна активів

ZA поч = 1,2*0,38 + 1,4*0,07 + 3,3*0,09 + 0,6*0,8 + 1,0*0,20 = 1,53

ZA кін = 1,2*0,44 + 1,4*0,09+ 3,3*0,10 + 0,6*0,1 + 1,0*0,17 = 1,21

Граничне значення показника дорів нює 2,74

Якщо Z1,8, ймовірність банкрутства висока.

Якщо , ймовірність банкрутства не можна однозначно визначити.

Якщо Z>2,74, ймовірність банкрутства низька.

Виходячи з даних розрахунків бачимо, що у підприємства на початок розрахункового періоду ймовірність банкрутства висока, а на кінець - не можна однозначно сказати.

Модель Ліса

Z =0,063х1+0,092х2+0,057х3+0,001х4

Х1 = оборотні активи/загальна вартість активі;

Х2 = операційний прибуток/загальна вартість активів;

Х3 = нерозподілений прибуток/загальна вартість активів;

Х4 = власний капітал/позиковий капітал

Zn =0,063*0,38+0,092*0,13+0,057*0,07+0,001*0,31=0,039

Zk =0,063*0,44+0,092*0,13+0,057*0,09+0,001*0,46=0,044

Граничне значення показника 0,083, тобто підприємство має задовільний фінансовий стан, та є платоспроможним.

Тест на ймовірність банкрутства Таффлера:

Модель Таффлера

Z =0,53х1+0,13х2+0,18х3+0,16х4

Х1 = оборотні активи/загальна вартість активі;

Х2 = операційний прибуток/загальна вартість активів;

Х3 = нерозподілений прибуток/загальна вартість активів;