3.1 Оптимізація механізмів фінансування

Перед ТОВ «Таврія-В», як і перед будь-яким підприємством постає проблема забезпечення оптимальної структури капіталу. Оптимальна структура капіталу, як вже було відзначено в першому розділі даної роботи, являє собою таке співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процеси оптимізації структури капіталу підприємства вже були розглянуті в теоретичній частині даної роботи, тому в даному розділі ми зупинимось саме на окремих методологічних та практичних аспектах.

Розробимо оптимізовану систему фінансування діяльності ТОВ «Таврія-В» за рахунок впровадження лізингових схем.

Підприємству необхідно придбати нове виробниче обладнання. Зараз воно стоїть перед вибором: одержати банківський кредит, чи укласти лізингову угоду з правом викупу устаткування по залишковій вартості.

Необхідно визначити наскільки ефективний лізинг, визначити його переваги і недоліки, порівняти витрати і податкові вигоди від використання банківського кредиту і покупки устаткування на позикові кошти, оцінити вплив на фінансову стійкість підприємства.

Одним з найбільш складних елементів проектування лізингової угоди і підготовки лізингового договору є визначення суми лізингового платежу. Нижче наводиться розрахунок лізингових платежів на основі Методики розрахунку загальної суми платежів фінансового лізингу по роках, методом фінансових рент, а також здійснюється вибір найбільш оптимального варіанта з урахуванням також проведеного розрахунку отримання того ж обладнання у кредит.

Вибір даних методик обумовлений тим, що на практиці більшість лізингових компаній керуються першою методикою, а Метод фінансових рент дозволяє визначити поточну вартість платежів у будь-який момент часу, а також вибрати найбільш ефективний спосіб їхньої сплати (наприкінці чи на початку періоду).

Фірма-постачальник обладнання визначила його вартість в 283200 грн., включаючи його доставку. Термін договору складає 3,5 роки. Вихідні дані для розрахунків наведені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Вихідні дані для розрахунку лізингових платежів

Після проведення розрахунків лізингових платежів необхідно порівняти отримані результати з найпоширенішим варіантом фінансування капітальних вкладень - кредитом.

Проведемо розрахунок лізингових платежів на основі традиційної методики розрахунку загальної суми платежів і складемо графік їх виплат.

За цією методикою в лізингові платежі включаються: амортизація лізингового майна за весь термін дії договору лізингу, компенсація плати лізингодавця за використані їм позикові кошти, комісійну винагороду, плату за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором лізингу, а також вартість майна, що викуповується, якщо договором передбачені викуп і порядок виплат зазначеної вартості у виді частки у складі лізингових платежів. Лізингові платежі сплачуються у виді окремих внесків.

При укладенні договору сторони встановлюють загальну суму лізингових платежів, форму, метод нарахування, періодичність сплати внесків, а також способи їхньої сплати.

Алгоритм розрахунку лізингових платежів виглядає таким чином:

1. Розрахунок загальної суми лізингових платежів здійснюється за формулою:

Рl = Ра + Рк + Рі + Рu (3.1),

де Рl - сумарна вартість лізингу; Ра - величина амортизаційних відрахувань; Рк - плата за використовувані кредитні ресурси; Рі - розмір комісійних виплат лізингодавцю; Рu - додаткові витрати лізингодавця;

2. Амортизаційні відрахування розраховуються за формулою:

АВ = БВ * На,

100 (3.2)

де БВ - балансова вартість майна, грн.; На - норма амортизаційних відрахувань, %;

Балансова вартість майна визначається в порядку, передбаченому діючими правилами бухгалтерського обліку. Норма амортизаційних відрахувань приймається відповідно до діючих норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів.

3. Розрахунок плати за використовувані кредитні ресурси здійснюється за формулою:

ПК = КР * СТк,

100 (3.3)

де ПК - плата за використовувані кредитні ресурси, грн.; СТк - ставка за кредит (річний).

При цьому мається на увазі, що в кожному розрахунковому році плата за використовувані кредитні ресурси співвідноситься із середньорічною сумою непогашеного кредиту цього року чи середньорічною залишковою вартістю майна - предмета договору:

КРt = Q * (ЗВп + ЗВк)

2 (3.4)

де КРt - кредитні ресурси, використовувані на придбання майна, плата за які здійснюється в розрахунковому році, грн.;

ЗВп і ЗВк - розрахункова залишкова вартість майна відповідно на початок і кінець року, грн.;

Q - коефіцієнт, що враховує частку позикових коштів у загальній вартості майна, що набувається. Якщо для придбання майна використовуються тільки позикові кошти, коефіцієнт Q = 1.

4. Розрахунок комісійної винагороди лізингодавцю.

Комісійна винагорода може встановлюватися за згодою сторін у відсотках:

а) від балансової вартості майна - предмета договору;

б) від середньорічної залишкової вартості майна.

Відповідно до цього розрахунок комісійної винагороди здійснюється за формулою:

КВt = p * БВ (3.5),

Таблиця 3.2. Розрахунок загальної суми лізингових платежів на основі традиційної методики розрахунку загальної суми платежів

Залишкова вартість устаткування - 12 980 грн.

Грошовий потік складається з N рівних платежів, що здійснюються рівномірно наприкінці кожного періоду. Ставка лізингового відсотка в. Необхідно визначити розмір одного лізингового платежу.

Сучасна величина 1-го платежу буде дорівнює

Сучасна величина 2-го платежу буде дорівнює

Сучасна величина N-го платежу буде дорівнює

Тоді сумарна вартість усіх лізингових платежів, приведених до початкового періоду дорівнює:

Ліва частина рівності являє собою геометричну прогресію з першим членом і знаменником .

Формула визначення суми геометричної прогресії, що складає з N членів, має наступний вид:

Підставивши в неї значення , одержимо формулу для розрахунку лізингових платежів, що має вид формули:

У формулі розрахунку лізингових платежів, здійснених наприкінці періоду при повному відшкодуванні вартості майна, основне навантаження несе коефіцієнт розстрочки (погашення), що визначається по наступній формулі:

Коефіцієнт розстрочки показує, яка частка вартості майна погашається в кожен період. Іноді в розрахунках використовується коефіцієнт приведення, що є зворотною величиною до коефіцієнта розстрочки, тобто

Як правило, у реальних розрахунках наводяться дані про річні відсотки Р, кількості платежів у році M і терміну договору T.

З урахуванням цих зауважень коефіцієнт розстрочки приймає наступний вид:

З формули (3.20) добре видно, що коефіцієнт розстрочки залежить від числа платежів і процентної ставки, причому з ростом числа платежів при одній і тій же процентній ставці коефіцієнт розстрочки зменшується.

Після того як лізинговий платіж визначений, він розподіляється на величину комісійної винагороди і суму відшкодування вартості майна. Причому спочатку визначається комісійна винагорода лізингодавця як добуток невідшкодованої вартості майна на відсоток винагороди лізингодавця, а потім обчислюється вартість майна, що відшкодовується в даному періоді, що розраховується як різниця між значеннями лізингового платежу і комісійної винагороди.

Математично цей процес описується наступними формулами:

Залишкова вартість майна для наступного кроку визначається як різниця між невідшкодованою вартістю майна і вартістю майна, що погашається на даному кроці.

У випадку якщо в договорі передбачений авансовий платіж у розмірі Ca, те необхідно скорегувати загальну вартість майна З по наступній формулі:

і підставити нове значення у формулу для розрахунку лізингових платежів. Якщо платежі будуть здійснюватися на початку періоду, лізингові платежі повинні зменшитися, тому що борг повертається раніше. Знову розглянемо вісь часу і приведемо всі платежі до початкового періоду.

Сучасна величина 1-го платежу буде дорівнює R.

Сучасна величина 2-го платежу буде дорівнює

Сучасна величина N-го платежу буде дорівнює

Тоді сумарна вартість усіх лізингових платежів, приведених до початкового періоду, дорівнює:

Усередині фігурних дужок знаходиться точно така ж сума, що виникала при розрахунку лізингових платежів наприкінці періоду.

Таким чином, лізинговий платіж на початку періоду відрізняється від лізингового платежу, зробленого наприкінці періоду на величину , а формула прийме наступний вид:

Розподіл лізингового платежу на лізингову винагороду і відшкодовану вартість майна описується наступними формулам:

Загальна сума лізингового договору при виплаті лізингових платежів на початку періоду менше, ніж у випадку, коли ці платежі виплачуються наприкінці періоду. У зв'язку з цим, якщо лізингоотримувач прагне зменшити загальну суму лізингового договору, йому необхідно швидше сплачувати борг. Наприклад, здійснювати платежі на початку періоду.

Якщо в процесі договору виникає залишкова вартість, то необхідно зробити коректування вартості на її величину. У зв'язку з тим, що вартість приведена до початкового періоду часу, то через N періодів сучасна залишкова вартість буде менше, ніж фактична на величину дисконтного множника Vn, узятого по ставці . У математичному виді це виглядає так:

З урахуванням даного положення в процесі лізингового договору через лізингові платежі необхідно буде повернути вартість майна не (С), а більше:

Таблиця 3.3. Розрахунок лізингових платежів на основі теорії фінансових рент із коректуванням на залишкову вартість (платежі - на початку періоду)

Залишкова вартість устаткування - 12000,1 грн.

Таблиця 3.4. Розрахунок лізингових платежів на основі теорії фінансових рент із коректуванням на залишкову вартість (платежі - наприкінці періоду)

Залишкова вартість устаткування - 12 000,04

Другий член у формулі (3.33) є сучасною величиною залишкової вартості майна після N платежів.

У зв'язку з цим, формула для розрахунку лізингових платежів прийме наступний вид:

Зручність даної методики полягає в тому, що лізингоотримувач може задати необхідну залишкову вартість устаткування, по якій він готовий його викупити і поставити на баланс. Виходячи з цього, розраховується величина щоквартальних платежів (таблиці 3.3, 3.4).

У випадку якщо лізингоотримувач вносить платежі на початку періоду, сума договору складе 265 549,48 грн., а залишкова вартість устаткування - 12 000,1 грн. Якщо платежі провадяться наприкінці періоду, то сума договору складе 272 442,52 грн., а залишкова вартість - 12 000,04 грн. Очевидно, що лізингоотримувачу вигідніше вносити лізингові платежі на початку періоду: різниця складає 8 271,64 грн.

У порівнянні з розрахунком лізингових платежів на основі традиційної методики розрахунку загальної суми платежів, методика, заснована на теорії фінансових рент, більш вигідна для лізингоотримувача, так як сума договору менше на 21-23%.

У випадку одержання кредиту підприємство зобов'язане погашати його і виплачувати відсотки з періодичністю, встановленої в договорі з банком (таблиця 3.5). Також фірма несе витрати, пов'язані з покупкою, доставкою, монтажем і утриманням устаткування (таблиця 3.6).

Для погашення заборгованості банку підприємство повинне мати необхідний обсяг оборотних коштів як на виплату основної частини кредиту 283 200 грн., так і відсотків по ньому в розмірі 104 637,99 грн.

Порівняльний аналіз витрат при одержанні устаткування в лізинг і при покупці за рахунок кредиту приведені в таблиці 3.7.

Таблиця 3.5. Графік погашення кредиту (метод ануїтетів)

Таблиця 3.6. Витрати на утримання устаткування при покупці за рахунок кредиту

Таблиця 3.7. Порівняння витрат при придбанні устаткування

При порівнянні з покупкою устаткування за рахунок кредиту, лізинг є більш ефективною формою угоди, оскільки:

- загальна сума договору лізингу менше витрат по кредиту і утримання устаткування на 159637,2 грн. (при розрахунку за традиційною методикою розрахунку загальної суми платежів) і на 210546,61 грн. (по теорії фінансових рент);

- лізингоотримувач включає лізингові платежі в собівартість продукції в розмірі від 265549,48 грн. до 316458,89 грн. зменшуючи оподатковуваний прибуток, тоді як при покупці за рахунок кредиту на собівартість списуються тільки амортизаційні відрахування в розмірі 74340 грн.

- існуюча можливість застосування у випадку лізингу механізму прискореної амортизації дозволяє списати за рахунок амортизації до 94,5% від первісної вартості майна, що дозволить ТОВ «Таврія-В» через 3,5 роки одержати на баланс майно, залишкова вартість якого буде складати 12 000 грн., що майже в 20 разів менше, ніж при кредиті.

- орендні платежі провадяться після введення авто в експлуатацію, і тим самим фірма має можливість здійснювати платежі з коштів, що надходять від реалізації продукції, «виробленої» за допомогою орендованого авто.

Таким чином, лізинг є вигідною альтернативою капітальним вкладенням і має менший негативний ефект на фінансову стійкість підприємства.

3.2 Управління виробничими процесами в системі фінансового управління

Одним із заходів, які покращують організацію виробництва на підприємстві, є вдосконалення процесів управління.

Щоб бути ефективним, керування підприємством повинне бути конкретним, діючим і не громіздким. Апарат керування повинний знати повсякденні потреби виробництва і приймати конкретні рішення, спрямовані на поліпшення виробничої діяльності кожної ділянки і робочого місця. З іншого боку, апарат керування повинний виконувати свої функції з мінімальними витратами засобів. Тому необхідно систематична робота з удосконалювання апарату керування.

Удосконалювання керування здійснюється різними методами. Наприклад, на невеликих підприємствах одним з них є введення безцехової структури керування виробництвом. Одним з найважливіших методів поліпшення роботи апарата керування є систематична раціоналізація системи технічної й оперативної підготовки виробництва, оперативного планування і регулювання, забезпечення чіткої роботи обслуговуючих ділянок виробництва.

Механізація роботи апарата керування, розвантаження його від виконання невластивих йому функцій, усіляке поліпшення і спрощення системи документації й обробки виробничої інформації є діючими засобами підвищення ефективності його роботи. От чому важливе значення для удосконалювання керування виробництвом здобуває, зокрема, широке використання лічильно-обчислювальної техніки, сучасних засобів зв'язку, засобів розмноження документації і т.п.

Обчислювальна техніка (електронно-обчислювальні машини), заощаджуючи людську працю, прискорюючи в багато разів обробку інформації, дає можливість механізувати трудомісткі інженерно-конструкторські, планові і техніко-економічні розрахунки, облікові і контрольні операції. Це приводить до різкого підвищення якості розрахунків, дає можливість знаходити оптимальні, тобто найкращі, рішення. З іншого боку, впровадження обчислювальної техніки різко зменшує потребу в рахункових працівниках, поліпшує їхню роботу і звільняє інженерно-технічних працівників від трудомістких операцій, даючи їм можливість глибше аналізувати хід виробничого процесу і безпосередньо керувати виробничо-господарською діяльністю окремих ділянок заводу. В даний час швидкими темпами розширюється використання обчислювальної техніки для впровадження автоматизованих систем керування (АСУ), що є вищою формою керування.

Сучасні засоби зв'язку (диспетчерські комутатори, селектори і т. п.) дають можливість швидко одержувати необхідну інформацію й оперативно впливати на хід виробничого процесу. Засоби копіювання і розмноження документації забезпечують швидке і високоякісне виготовлення необхідної технічної документації (креслень, карт, убрань і т. п.). Завдяки цьому стає можливим упровадження більш ефективних систем централізованої підготовки документації, поліпшення постачання нею виробничих ділянок і підготовки виробничих робіт.

Таким чином, широке впровадження сучасних технічних засобів підвищує ефективність керування виробництвом і приводить до скорочення апарата керування й удосконалюванню його роботи.

Найважливішим напрямком удосконалювання керування виробництвом у сучасних умовах є створення автоматизованих систем управління (АСУ), що базуються на використанні електронно-обчислювальної техніки і сучасних засобів оргтехніки і зв'язку. Основу таких систем складає так називана інтегрована обробка виробничо-економічної інформації, що охоплює рішення задач прогнозування, планування і керування виробництвом з використанням сучасних математичних методів. Розроблену і введені в дію АСУ показали їх високу економічну ефективність.

АСУ введені на більшості великих підприємств, за допомогою яких централізована обробка інформації, одержуваної від підприємств, розраховуються оптимальні плани виробництва, вирішуються задачі матеріально-технічного постачання і т.д.

Автоматизовані системи керування, як правило, вирішують три групи задач:

- оперативно-календарного планування і керування виробництвом усіх цехів заводу - визначення величин партій деталей і періодичності їхнього запуску у виробництво, перевірка достатності виробничих потужностей цехів, побудова оптимальних планів-графіків з урахуванням послідовності запуску-випуску деталей, видача цехам оперативних планів виробництва з урахуванням наявності деталей у незавершеному виробництві, видача цехам щоденних змінних завдань і ін.;

- техніко-економічного планування і матеріально-технічного постачання - визначення щоденного виконання плану виробництва в натуральному і грошовому вираженні, нормативних витрат на виробництво і відхилень від них, щоденного виконання плану реалізації, податку з обороту і прибутку, планування чисельності робітників і фонду заробітної плати, визначення потреби в матеріалах і комплектуючих виробах, рівня запасів матеріалів і комплектуючих виробів на складах заводу і виявлення дефіциту в них, визначення наднормативних запасів і неліквідів, складання зведених відомостей щоденного виконання плану основного виробництва, плану реалізації, прибутку і рентабельності по заводу;

- обліку руху товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, розрахунків з постачальниками за отримані матеріальні цінності, касових і банківських операцій і ін.

Вирішуються також задачі контролю роботи і простоїв устаткування і робітників.

Для функціонування АСУ необхідні підсистеми, що забезпечують, і насамперед: а) технічна база (обчислювальний центр, оснащений електронно-обчислювальною машиною або системою машин, засоби оргтехніки і сучасні засоби зв'язку); б) підсистема організації і збереження нормативно-довідкових даних (картотеки нормативів, використовуваних АСУ, механізм пошуку і коректування інформації, класифікатори і шифратори інформації); в) підсистема інформації і документообігу (уніфікація форм первинної документації, одержуваної від ділянок, цехів і служб підприємства, уніфікація конструкторсько-технологічної, планово-управлінської й облікової документації, розробка маршрутів руху документації, розробка системи кодування і шифровки всіх документів і показників, а також програм обробки, збереження і пошуку документів і ін.).

З метою автоматизації аналізу системи управління виробничими процесами в системі фінансового управління доцільно на ТОВ «Таврія-В» використовувати інформаційні аналітичні системи. Інформаційні системи фінансового аналізу об'єднують велику кількість систем різного призначення та функціональних можливостей, серед яких - системи-аналізатори валютних ринків і ринків цінних паперів, інформаційні системи аналізу ефективності інвестиційних проектів, підсистеми фінансового планування та аналізу у межах інформаційних систем автоматизації управління підприємствами тощо.

Інформаційні системи фінансового аналізу підприємницької діяльності слугують інструментом для керівників і фінансових аналітиків, який допомагає приймати обґрунтовані управлінські рішення. Головним їх призначенням є аналіз поточного фінансового стану підприємства і вибір оптимальної стратегії його розвитку, розроблення інвестиційних проектів, управління збутом і маркетинговою діяльністю.

Програмні системи фінансового аналізу підприємницької діяльності забезпечують реалізацію таких функцій:

- можливість аналізу та оцінювання окремих показників виробничо-фінансового стану підприємства за різними методиками і визначення тенденцій його змінювання;

- економічний аналіз діяльності об'єкта дослідження, прогнозування майбутнього стану;

- відповідність методик аналізу та оцінювання міжнародним стандартам, можливість порівняння показників діяльності вітчизняних і зарубіжних фірм;

- розрахунок варіантів бізнес-плану, ранжування варіантів за пріоритетами користувача;

- розрахунок додаткових показників за алгоритмами користувача;

- можливість одночасного використання великої кількості показників, залучення до аналізу різних факторів як економічного, так і неекономічного характеру;

- можливість використання статичних і динамічних методів аналізу;

- табличне і графічне подання інформації тощо.

Організацією UNIDO було розроблено низку фінансово-аналітичних програм для оцінювання бізнес-проектів і контролю фінансового стану бізнесу.

COMFAR (Computer model for feasibility analysis and reporting) Expert - програмний продукт, призначений для проведення фінансового та економічного оцінювання інвестиційних проектів. За його розроблення були розвинені положення Посібника з підготовки техніко-економічних досліджень (UNTOO). Програма надає користувачеві можливість моделювати короткострокову і довгострокову фінансову ситуацію для промислових і непромислових інвестиційних проектів різного типу - нових проектів, проектів реабілітації і розширення, спільних підприємств або проектів приватизації.

BEST (Business Environment Strategic Tool-kit) - комп'ютерна програма для підтримання прийняття стратегічних рішень менеджера в умовах ринкової економіки виходячи з концепції одержання максимального прибутку. Програма побудована на використанні оригінальних економічних індикаторів для виміру ефективності виробництва і перетворює стратегічні цілі фірми у набір послідовних заходів і кроків до забезпечення ефективності бізнесу.

FIT (Financial Improvement Toolkit) - програма, що надає допомогу у прийнятті рішень на базі сучасних концепцій бізнесу. Оцінювання об'єкта господарювання здійснюється з використанням 23 індикаторів діяльності (інвестицій, маркетингу, доданої вартості, прибутку на одного працівника та ін.), які розраховуються на базі бухгалтерських даних про прибутки, збитки та балансу аналізованого об'єкта.

PHAROS Business Navigator - робочий інструмент для менеджера, що контролює стан підприємства на базі оперативної інформації, яка зіставляється з агрегованими індикаторами бізнесу. Ключові індикатори подаються як модулі - маячки з кольоровими сигналами (зеленим - «усе краще, ніж планувалося», жовтим - «усе йде, як заплановано», червоним - «значення зробилися неприйнятними, є проблеми»), а також із різноманітними графіками. Бізнес-навігація у PHAROS забезпечується роботою модулів: Витрати, Ефективність, Якість, Конкурентоспроможність, Вклад від продукції, Вклад від клієнтів. Модуль витрат забезпечує менеджера інформацією для аналізу і прийняття рішень: середнім значенням витрат за категоріями, середньомісячним відношенням фактичних витрат до запланованих у бюджеті за категоріями витрат, середньомісячним значенням планових витрат і т. ін. Колір маячка ефективності залежить від сполучення показників двох індикаторів: грошового потоку та норми прибутку.

Для керування бюджетом проекту призначено систему Cobra фірми Welcom Software. За розроблення системи враховувалися вимоги до систем управління, запропоновані Міністерством оборони США (Cost/Schedule Control System Criteria, C/SCSC). Система може застосовуватися не тільки комерційними, а й державними організаціями. Cobra дає змогу планувати бюджет проекту «згори вниз», від попередньої узагальненої оцінки витрат до рівня окремих робіт, ураховуючи як витрати, так і фінансові надходження. Можливе моделювання з урахуванням декількох джерел фінансування. Функції аналізу «що-якщо» (What-If) дають можливість створювати та оцінювати декілька варіантів бюджету. Система має відкриту архітектуру і може використовуватись як самостійно, так і в рамках іншої ІС.

Функції фінансового планування та аналізу реалізовані у низці продуктів фірми «Про-Інвест-ІТ»: Project Expert, Audit Expert, Marketing Expert, Forecast Expert.

Програма Audit Expert являє собою інструмент комплексного аналізу фінансового стану і результатів діяльності підприємства. Вхідною інформацією для аналізу є бухгалтерський баланс і стандартні фінансові звіти підприємства. Система уможливлює приведення їх до аналітичних таблиць, що відповідають міжнародним стандартам бухгалтерського обліку (IAS) і дають змогу розрахувати показники ліквідності, стійкості, рентабельності та ділової активності підприємства, проаналізувати динаміку зміни структури балансу з різним часовим кроком, оцінити фінансовий стан підприємства. Програма автоматично виконує прогнозування фінансових звітів підприємства на заданий період часу і здійснює трендовий аналіз інформації. На базі результатів аналізу система автоматично формує експертний висновок. Audit Expert забезпечує можливості консолідації звітності декількох підприємств та їх ранжування, що може бути використане для порівняльної оцінки підприємств.

На думку автора, з метою оцінки ефективності капітальних інвестицій, на ТОВ «Таврія-В» доцільно використовувати систему фінансового моделювання та аналізу Project Expert.

Система Project Expert виробництва фірми «Про-Інвест-ІТ» (Росія) являє собою систему підтримки прийняття рішень для розроблення, аналізу та вибору оптимального плану розвитку бізнесу, створення та аналізу фінансових планів та інвестиційних проектів. Project Expert дає можливість моделювати діяльність підприємств будь-якої галузевої належності та різних масштабів - від невеликих приватних підприємств до холдингових структур.

Лінійка програмних продуктів Project Expert відповідає різним масштабам підприємств і різним рівням складності задач планування їх розвитку:

* Project Expert Professional (PE Prof) - орієнтований на середні та великі підприємства, дає змогу проаналізувати доцільність відкриття нових напрямів бізнесу та альтернативні сценарії розвитку, визначити ефективність інвестицій із використанням інструментарію оцінювання вартості бізнесу. Система забезпечує контроль процесу виконання проектів. З використанням PE Prof оцінюється ефективність реалізації групи інвестиційних проектів.

*Ріс Holding (модифікація Project Expert Professional) - для групи диверсифікованих підприємств, що реалізують декілька проектів. Програма дає змогу створити систему фінансового керування холдингової компанії, за якої одне з підприємств розподіляє фінансові ресурси, необхідні для виконання проектів. Модель відстежує взаємні зобов'язання фірм, які входять у холдинг, і грошові потоки між ними. Ріс Holding орієнтований також на кредитні відділи банків та інвестиційних компаній і дає можливість раціонально організувати їх роботу. Програма допомагає вибрати найефективніше сполучення проектів, що фінансуються спільно, забезпечити контроль їх виконання, своєчасно прийняти рішення про припинення фінансування.

Project Expert Lite (PE Lite) - версія для малого підприємства. Система дає змогу швидко розробити бізнес-план, який відповідає міжнародним стандартам, для подання у банк та одержання кредиту.

Project Expert Standard (PE Standard) - для відділів планування і розвитку невеликих підприємств. Дає змогу групі користувачів фінансової служби підприємства спланувати розвиток бізнесу, оцінити його «запас міцності», а також ризики і невизначені вхідні дані.

Імітаційна фінансова модель підприємства, побудована з використанням Project Expert, забезпечує генерацію стандартних бухгалтерських процедур і звітних фінансових документів за допомогою реалізованих у часі бізнес-операцій. Під бізнес-операціями розуміються конкретні дії, здійснювані підприємством у процесі економічної діяльності, наслідком яких є зміни в обсягах і напрямках руху грошових потоків. Ці моделі відбивають реальну діяльність підприємства через опис грошових потоків (надходжень і виплат) як подій, що відбуваються в різноманітні періоди часу.

Для розроблення стратегічного плану та аналізу ефективності проекту застосовується сценарний підхід. Він передбачає проведення альтернативних розрахунків з даними, що відповідають різним варіантам розвитку проекту.

Імітаційні фінансові моделі підприємства або інвестиційного проекту дають змогу змоделювати різні варіанти стратегій і прийняти обґрунтоване управлінське рішення щодо подальшого розвитку підприємства (проекту).

Project Expert дає змогу:

- підготувати бізнес-план інвестиційного проекту, який відповідає міжнародним стандартам (в основу Project Expert покладено методику оцінювання інвестиційних проектів UNIDO і методику фінансового аналізу, що відповідає міжнародним стандартам І AS);

- розрахувати різні варіанти проекту і порівняти їх між собою;

- провести всебічний аналіз проекту: аналіз загальної ефективності (розрахувавши, зокрема, період окупності проекту, індекс прибутковості, чистий приведений дохід, внутрішню норму рентабельності), аналіз чутливості та аналіз ефективності проекту для окремих його учасників;

- провести аналіз проекту із урахуванням неточності початкових даних з застосуванням методу статистичного аналізу Монте-Карло;

- побудувати інтегровані фінансові потоки для групи проектів; оцінити ефективність діяльності компанії, яка здійснює комплекс різних проектів; скласти бюджет для групи проектів;

- здійснювати контроль за виконанням проектів, порівнюючи проектні та реальні грошові потоки.

Project Expert реалізує функції обміну даними (проектами, стартовими балансами, планами збуту, підсумковими таблицями, текстовими файлами) з системами планування та управління проектами (MS Project, Primavera Project Planner), імпорту даних з програми фінансового аналізу Audit Expert і програми
розроблення стратегічного плану маркетингу Marketing Expert, експорту даних у MS Word, MS Excel, MS Access, MS FoxPro тощо.

Послідовність створення та аналізу проекту у Project Expert

Порядок роботи з Project Expert, рекомендований розробниками і описаний у довідковій системі пакета, передбачає таку послідовність кроків:

1. Побудова моделі.

2. Визначення потреби у фінансуванні.

3. Розроблення стратегії фінансування.

4. Аналіз фінансових результатів.

5. Формування і друкування звіту.

6. Контроль реалізації проекту.

Наведемо стислий опис зазначених кроків.

Побудова моделі. Процес побудови моделі найбільш трудомісткий і потребує значної підготовчої роботи зі збирання та аналізу вхідних даних. Різноманітні модулі Project Expert незалежні й доступні користувачеві практично в будь-якій послідовності. Проте відсутність деяких необхідних вхідних даних може блокувати доступ до інших модулів програми. Незалежно від того, чи розробляється детальний фінансовий план, чи хочуть зробити попередній експрес-аналіз проекту, слід насамперед увести такі вхідні дані:

- дата початку і тривалість проекту;

- перелік продуктів і/або послуг, виробництво і збут яких здійснюватиметься у рамках проекту;

- валюта розрахунку або дві валюти розрахунку для платіжних операцій на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також їхній обмінний курс і прогноз його зміни;

- перелік, ставки та умови виплат основних податків;

- для діючого підприємства - опис балансу, включаючи структуру і склад наявних активів, зобов'язань і капіталу підприємства на дату початку проекту.

Наступним етапом процесу побудови моделі є опис плану розвитку підприємства (проекту). Для цього необхідно вести такі вхідні дані:

- інвестиційний план, включаючи календарний план робіт із зазначенням витрат і використовуваних ресурсів;

- операційний план, включаючи стратегію збуту продукції або послуг, план виробництва, план персоналу, а також виробничі витрати і накладні витрати.

Визначення потреби у фінансуванні. Для визначення потреби у фінансуванні слід зробити попередній розрахунок проекту, в результаті чого встановлюються ефективність проекту та обсяг коштів, необхідний і достатній для покриття дефіциту капіталу в кожний період часу розвитку проекту з кроком один місяць.

Потреба у капіталі визначається на підставі даних, відображених у Плані грошових потоків (Cash-Flow). Значення сальдо рахунка підприємства наводяться в останньому рядку таблиці Cash-Flow і демонструють прогнозований стан розрахункового рахунка підприємства, що реалізує проект, у різноманітні періоди часу. Від'ємне значення сальдо розрахункового рахунку означає, що підприємство не має у своєму розпорядженні потрібної суми коштів. Саме у ті періоди, яким відповідає від'ємне сальдо, має бути залучений додатковий капітал.

Розроблення стратегії фінансування. Після визначення потреби у фінансуванні розробляється план фінансування. Користувач має можливість описати способи фінансування:

- за допомогою залучення акціонерного капіталу;

- за допомогою залучення позикових коштів;

- за допомогою лізингу.

У процесі розроблення стратегії фінансування проекту користувач може промоделювати обсяг і періодичність виплачуваних дивідендів, а також стратегію використання вільних коштів (наприклад, розміщення коштів на депозит у комерційному банку або придбання акцій сторонніх підприємств).

Аналіз фінансових результатів. У процесі розрахунків Project Expert автоматично генерує стандартні звітні бухгалтерські документи:

- звіт про прибутки і збитки;

- бухгалтерський баланс;

- звіт про рух коштів;

- звіт про використання прибутку.

На основі даних звітних бухгалтерських документів здійснюється розрахунок основних показників ефективності та фінансових коефіцієнтів.

Project Expert забезпечує можливість аналізу чутливості, одержання графіків точки беззбитковості, статистичного аналізу впливу випадкових факторів за методом Монте-Карло. Використання What-lf аналізу уможливлює порівняння різних варіантів проекту та вибір найефективнішого.

Формування і друкування звіту. Після завершення аналізу проекту формується звіт (бізнес-план). У Project Expert передбачено спеціальний генератор звіту, що забезпечує компонування і редагування звіту за бажанням користувача. У звіт можуть бути вбудовані не тільки стандартні графіки і таблиці, а й таблиці та графіки, побудовані користувачем за допомогою спеціального редактора.

Користувач має також можливість вбудувати у звіт текстові коментарі.

Контроль реалізації проекту. У Project Expert передбачено засоби для введення фактичної інформації, що стає відомою під час реалізації проекту. Актуальна інформація може вводитися щомісяця. На основі плану проекту та введених фактичних даних формується звіт про неузгодженості планової і фактичної інформації, який може бути використаний для координації керування проектом.

Використання інформаційних систем в плануванні і аналізі діяльності ТОВ «Таврія-В» дозволить підприємству більш ефективно планувати фінансові ресурси, мінімізувати ризик настання банкрутства, та допоможе ефективніше управляти виробничими процесами на підприємстві.

стійкість фінансовий project expert

Висновки

В результаті проведеного аналізу автором були зроблені наступні висновки:

Фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Дійсно, у результаті здійснення якої-небудь господарської операції фінансовий стан може залишатися незмінним або покращитися або погіршитися. Потік господарських операцій, які проводяться щодня, є як би «збуджувачем» визначеного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в іншій. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу в основні фонди або виробничі витрати дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства і підвищенню його стійкості.

При дослідженні фінансової стійкості виділяється відособлене поняття - «платоспроможність», яка є невід'ємним компонентом фінансової стійкості.

Стійкість і стабільність фінансового стану залежать від результатів виробничої, комерційної, фінансово-інвестиційної діяльності підприємства, а стійкий фінансовий стан, у свою чергу, впливає на його діяльність. Стійкість фінансового стану організації визначає співвідношення величин власних і позикових джерел формування запасів і вартості самих запасів. Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування, а також ефективне використання фінансових ресурсів є істотною характеристикою фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає її зовнішнім проявом. У той же час ступінь забезпеченості запасів і витрат є причиною того або іншого ступеня платоспроможності, розрахунок якого здійснюється на конкретну дату. Отже, формою прояву фінансової стійкості може бути платоспроможність.

Фінансова стійкість - цілевстановлююча властивість оцінки реального фінансового стану організації, а пошук внутрішньогосподарських можливостей, засобів і способів її зміцнення визначає характер проведення і змісту економічного аналізу. Таким чином, фінансова стійкість - це гарантована платоспроможність і кредитоспроможність підприємства в результаті його діяльності на основі ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. У той же час - це забезпеченість запасів власними джерелами їхнього формування, а також співвідношення власних і позикових засобів - джерел покриття активів підприємства.

Платоспроможність розраховується за даними балансу, виходячи з характеристики ліквідності оборотних активів, тобто часу, який необхідно для перетворення їх у готівку. Таким чином, платоспроможність, характеризуючи ступінь ліквідності оборотних активів, свідчить насамперед про фінансові можливості організації цілком розплатитися за своїми обов'язками в міру настання терміну погашення боргу.

Економічні терміни «ліквідність» і «платоспроможність» часто змішуються, часом підмінюючи один одного. Незважаючи на те що ці два поняття дуже схожі, між ними існує визначена різниця. Якщо перше в більшій мері є внутрішньою функцією організації, яка сама вибирає форми і методи підтримки своєї ліквідності на рівні встановлених або загальноприйнятих норм, то друге, як правило, відноситься до функцій зовнішніх суб'єктів.

Таким чином, ліквідність виступає як необхідна й обов'язкова умова платоспроможності, контроль за дотриманням якої бере на себе не тільки сама юридична особа, але і визначений зовнішній суб'єкт, зацікавлений у підконтрольності даного господарюючого суб'єкта. Від ступеня ліквідності балансу активів залежить платоспроможність будь-якої організації.

Коефіцієнти ліквідності в західній практиці дозволяють визначити здатність підприємства протягом року оплатити свої короткострокові зобов'язання. Багато в чому вони нагадують вітчизняні характеристики платоспроможності. Відсутність грошей на рахунках не завжди означає неплатоспроможність організації, тому що вони можуть надійти протягом найближчих днів. Тільки постійна кризова відсутність готівки приводить до того, що організація стає «технічно неплатоспроможною», а це вже можна розглядати як першу ступінь на шляху до банкрутства. Західні показники платоспроможності також оцінюють ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, що мають довгострокові вкладення в підприємство. За своєю економічною сутністю це вже показники, що характеризують структуру капіталу суб'єкта господарювання.

Організація повинна мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові засоби. Тому іншим проявом потенційної стійкості організації служить її кредитоспроможність, тобто можливість вчасно й у повному обсязі розраховуватися за своїми обов'язками в зв'язку з поверненням кредиту. Виходить, кредитоспроможною є та організація, що має всі передумови і можливості для одержання кредиту, а також має здібності вчасно повернути його зі сплатою належних відсотків. Вона тісно пов'язана з фінансовою стійкістю організації і показує, чи володіє компанія здатністю при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел для погашення кредиту. Оцінка кредитоспроможності дозволяє прогнозувати перспективну платоспроможність, і її аналіз тісно пов'язаний з аналізом платоспроможності, фінансової стійкості і прибутковості капіталу. Визначеним гарантом повернення кредиту є стабільна робота організації, високий рівень рентабельності й оборотності її оборотних коштів.

Фінансова стійкість спрямована одночасно і на підтримку рівноваги структури фінансів організації, і на запобігання ризиків для інвесторів і кредиторів. Її доцільно вимірювати такими показниками, що визначаються як співвідношення власних і позикових джерел засобів, використовуваних для формування майна, відбитого в активі балансу. Таким чином, фінансова стійкість характеризується співвідношенням власних і позикових засобів з активами організації, що відбиває тільки загальні риси фінансової стійкості і вимагає додаткових обґрунтувань. Подальше розкриття фінансової стійкості вимагає використання додаткових показників і характеристик. Отже, фінансова стійкість - це економічний і фінансовий стан організації в процесі розподілу і використання ресурсів, що забезпечує її поступальний розвиток з метою зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності.