Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Податкова система - складова частина економічної реформи

Вступ

Проблема оподаткування в усі часи була надзвичайно актуальною, адже саме податки є тим джерелом надходження коштів до державної скарбниці, без якого неможливо уявити процвітаючу та стабільну країну. Податки є дуже складною фінансовою категорією, яка впливає на всі економічні явища та процеси. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки - це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу. З другого боку, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі, а їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп. Нині податки - це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню. Держава не може існувати за рахунок лише добровільних, благодійних надходжень. Вона повинна мати бюджет із стабільним джерелом надходжень, роль яких виконують, у першу чергу, податки.

В умовах ринкової трансформації, глобалізаційних та інтеграційних процесів, широкої міграції населення, поглиблення фінансової кризи особливого значення у розвитку сучасного суспільства набувають реформи (правова, адміністративна, політична, судова та інші) з можливістю позитивних зрушень для досягнення стабілізації економіки і розбудови цивілізованої держави соціальної справедливості.

Надмірно громіздке і недосконале податкове законодавство спричиняє конфлікти між учасниками податкового процесу, а тому важливими залишаються питання удосконалення податкового адміністрування. Податкове планування як складова податкового менеджменту потребує відповідного організаційно-правового і методичного забезпечення для управління податковими ризиками.

Якість законів, що повинні забезпечувати стабільне функціонування фінансової системи держави та впровадження наукових засаду процес їх прийняття, має фундаментальне значення, істотно впливаючи на світогляд усіх громадян, забезпечення правопорядку, і торкається практично всіх сфер суспільного життя.

Актуальним залишається пошук рівноваги між тягарем і вигодами оподаткування, між примусом і свідомим вибором оплати державної діяльності як позитивної необхідності, а тому поведінка платника прямо залежатиме від рівня соціального добробуту суспільства і можливостей реалізації потреб індивіда. Потрібно врахувати, що належно, своєчасно забезпечити конституційні права і свободи громадян держава спроможна при відповідальній владі, сумлінному виконанні кожним податкового обов'язку і науково обґрунтованій фінансовій і податковій політиці.

За роки незалежності в Україні загалом сформовано податкову систему, яка дає змогу мобілізувати грошові ресурси у дохідній частині бюджету, здійснити їх розподіл і перерозподіл та використання на задоволення невідкладних економічних і соціальних потреб суспільства та його членів. Але процес подальшої розбудови податкової системи, її вдосконалення не завершено. До цього часу не затверджено Верховною Радою України податковий кодекс, хоча його проект давно поданий до Верховної Ради.

Існуюча в Україні податкова система піддається гострій критиці не лише науковців-економістів, політиків, але й господарників, які постійно скаржаться на надмірно високі податки, через які у підприємств вимиваються обігові кошти. Це й справді так. Але таке податкове навантаження зумовлене об'єктивними причинами. Суть проблеми в тому, що в умовах економічної кризи: зниження виробництва, безробіття, зубожіння населення - бюджет залишається основним джерелом фінансування не лише витрат, пов'язаних з організацією оборони країни, забезпечення правопорядку у суспільстві, а також соціального захисту населення, утримання соціально-культурної сфери. Нині ці витрати з бюджету здійснюються на мінімально допустимому рівні, скорочувати їх ще більше неможливо. Це могло б призвести до соціального вибуху.

До того ж, як показує досвід проведення реформ у ряді розвинених країн, зменшення податкового тягаря на робітників не приводить до швидкого розширення виробництва і адекватного зростання бюджетних доходів.

Водночас зниження податкового навантаження на виробника неодмінно веде у перші роки впровадження нового порядку оподаткування до втрат бюджетних доходів і зменшення соціальних виплат населенню. Навіть США, з їх надпотужним економічним потенціалом при проведенні податкової реформи 1981-86 рр. не вдалося уникнути важкого бюджетного дефіциту і скорочення видатків на соціальні програми. Що вже говорити про Україну з її напівзруйнованим виробничим потенціалом, зруйнованою системою соціального захисту населення. До того ж, слід мати на увазі, що в умовах приватизації підприємств, масової їх збитковості немає реальної можливості перекласти на них яку-небудь частку тих соціальних витрат, які здійснюються з бюджету. Тому заходи зі зниження податкового тягаря на виробників мають бути ретельно виважені, а податкова система держави науково обґрунтованою, здатною забезпечити безперешкодне виконання державою функцій, покладених на неї Конституцією.

За розрахунками економістів, в Україні при рівні виробництва на початку ХХІ ст. для забезпечення передбачених діючим законодавством соціальних потреб, потрібно у доходну частину бюджету, а також у пенсійний та інші соціальні фонди спрямувати не менше 39-40% ВВП [2]. Зменшення цієї частки загрожує зниженню рівня пенсійного забезпечення, заробітної плати працівникам бюджетної сфери, появи проблем утримання державного апарату, боєздатної армії, здійснення державою правоохоронних й інших функцій.

Вирішальний вплив на характер податкової системи, її ефективність має рівень розвитку продуктивних сил, величина доходів господарюючих суб'єктів, рівень добробуту населення. Водночас податкова система має зворотній вплив на виробництво - вона може сприяти його розвитку, а може й гальмувати. Завдання кожної влади полягає у формуванні такої податкової системи, яка б сприяла розвитку виробництва, оскільки це є вирішальною умовою збільшення надходжень у доходну частину бюджету. Досвід показує, що у країнах, в яких як загальний обсяг виробництва ВВП, так і в розрахунку надушу населення вищі, ширші можливості для формування більш вагомих бюджетних доходів. Населення, яке отримує вищі доходи, спокійніше сприймає підвищення податкового навантаження, оскільки усвідомлює, що таке зростання забезпечить відповідне розширення соціальних виплат з бюджету.

1. Загальна характеристика податкової системи

Податки - це фінансова категорія, яка впливає на економічні явища та процеси розвитку суспільства. Вони, як знаряддя перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, є обов'язковим атрибутом держави незалежно від моделі та політики її розвитку. Це дуже небезпечний інструмент у розпорядженні держави, так як без наукової концепції податкової політики, вони можуть гальмувати її економічний розвиток держави. Податкова політика виражається системою оподаткування яка повинна відповідати науково обґрунтованим принципам.

Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи, яка являє собою сукупність законодавчо встановлених у країні податків. Її відкритість означає необхідність аналізу, передусім зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає у тому, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та її окремим елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків: і фіскальна, і регулювальна. З позиції фіскальної функції податкова система має забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, з позиції регулювальної - забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості, оскільки на практиці неможливо щоб одночасно в одному податку цілком реалізувалися обидві функції [10].

Податкові системи економічно розвинених країн опираються на детально розроблену теорію податків творцями якої є Адам Сміт, Давид Рікардо, Джон Кейнса та ін. Усе більшого визнання та підтвердження набуває думка про те, що висока частка податків у ВВП - це небезпека для економічного зростання. Пошук шляхів удосконалення податкової системи триває. Україна перебуває у періоді формування ринкових відносини та завершення моделі податкової системи. Наведене вище дає підстави вважати, що питання дослідження стану системи оподаткування України є надзвичайно актуальне.

Податкова система має відображати конкретні умови країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, зовнішньої і внутрішньої політики, традицій народу, географічне положення і безліч інших чинників. У зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися в різних країнах.

В умовах розвинених ринкових відносин податкова система є важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Сучасна проблема податкової системи полягає у відсутності в Україні достатнього науково-практичного досвіду в стратегічному управлінні податковою політикою, і держава має йти шляхом експериментального пошуку кращих варіантів податкової системи, роблячи багато помилок. Одним із недоліків податкової політики держави є її короткострокове орієнтування, тому необхідність спрямування податкової політики в стратегічному курсі набуває особливої актуальності. З метою виділення стратегічного аспекту (довгострокової перспективи розвитку) податкової політики спочатку потрібно висвітлити дискреційну фіскальну політику, тобто свідоме регулювання рівня податків і державних видатків. Фіскальна політика може бути стимулюючою та стримуючою залежно від того, якого напрямку розвитку об'єкта впливу прагне досягти держава: боротьбу з інфляцією чи подолання економічної кризи, Наслідки реалізації стимулюючої та стримуючої фіскальної політики мають як позитивні, так і негативні значення в економіці.

За ринкових умов господарювання роль податків як основного джерела поповнення доходів державного бюджету, а також знаряддя регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві зростає. Водночас податки мають велике значення не тільки на макрорівні, але й є важливим інструментом впливу на господарську діяльність підприємств та організацій на макрорівні. Приклад розвинених країн Заходу свідчить, що податки можна ефективно використовувати і на благо громадян. Для виконання цих завдань система оподаткування повинна мати міцну наукову базу та кваліфікованих фахівців на всіх рівнях [9].

Система оподаткування в Україні, як і будь-яка інша система, має свої недоліки: це і її нестабільність, яка зумовлюється частими змінами в законодавчих актах, що негативно впливає на розвиток підприємництва в цілому, і надто громіздка організація системи оподаткування, і надзвичайно ускладнені розрахунки окремих податків.

За сучасних умов постійної зміни факторів податкової політики потрібне чітке стратегічне бачення подальшого розвитку податкової системи держави з метою створення найбільш сприятливих умов господарювання для досягнення економічного розвитку країни.

Проблема побудови оптимальної податкової системи полягає у забезпеченні балансу потреб і можливостей держави і громадян, публічними і приватними інтересами. Визначення податкової системи у працях російських фінансистів розглядається як комбінація податків, побудована відповідно до наукових принципів оподаткування для фінансування державних витрат; взаємопов'язана сукупність податків, що склалася в певній державі під впливом всіх соціально-політичних, економічних і фінансових чинників.

Під податковим регулюванням розуміється цілеспрямований вплив держави на учасників економічних відносин шляхом використання засобів і інструментів податкової політики. Інструменти податкової політики здатні змінити ситуацію кризової економіки на краще (використання принципів преференції і пільг, зменшення ставок і спрощення систем обліку (бухгалтерського, фінансового, податкового, реєстраційного, податкових роз'яснень, звітності)) з одночасним забезпеченням гарантованого захисту платника податку від свавілля держави. Для забезпечення ефективності податкової політики, як складової економічної політики в умовах реалій сьогодення: 1) доцільно розробити довгострокову науково обґрунтовану стратегію розвитку держави; 2) потребує перегляду стратегія реформування податкової системи з урахуванням принципів оподаткування, справедливості, що реалізується через відповідні правові форми; 3) провести модернізацію органів податкового адміністрування з метою взаємоузгодженості реєстраційно-облікових дій.

2. Податкова система України

В Україні податкове законодавство формувалося в умовах переходу від командно-адміністративної системи до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Податкове законодавство, яке існувало за часів планово-директивного розвитку економіки, не відповідало новим соціально-економічним реаліям, що склалися у 90-х роках минулого століття в Україні. Його потрібно було формувати заново. Ця робота розпочалася без належних науково-теоретичних розробок, значною мірою шляхом проб і помилок. Засадничі принципи державної податкової політики розроблялися не лише під впливом об'єктивних соціально-економічних процесів, а й під тиском політичних чинників. Незважаючи на труднощі, властиві перехідному періоду, податкова система у 1992-97 рр. загалом була сформована, У Законі «Про внесення змін до Закону «Про систему оподаткування», прийнятому у1997 р., сформульовані не лише засадничі принципи організації податкової системи, а й визначені види податків і зборів, обов'язкових платежів до державних цільових фондів України.

Податкова система є однією з найскладніших в правовій системі України. При цьому спостерігається тенденція щодо її нестабільності. Проте, як показує практика правозастосування податкового законодавства, зміни, що вносяться до законів України з питань оподаткування, досить часто спричиняють нові проблеми [8].

Як відомо, в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

У законі зазначено, що в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори. До загальнодержавних податків і зборів, платежів відносяться податок на додану вартість, акцизний збір; податок на прибуток підприємства, податок на доходи фізичних осіб; податок на нерухоме майно, нерухомість, мито; плата (податок) на землю; податок на промисел та інші види податків, платежів. Всього у переліку їх значиться 21 вид.

Крім загальнодержавних податків і зборів у бюджет місцевих органів влади вноситься 14 видів місцевих податків і зборів, в тому числі такі, як податок з реклами, комунальний податок, готельний, ринковий, курортний збори та інші види податків.

Сукупність названих податків є основним джерелом наповнення фінансовими ресурсами доходної частини бюджету країни.

На думку провідних науковців, податкова система сучасних країн має створюватися з поступовим зменшенням ролі Уряду в економіці країни та відповідним збільшенням приватної ініціативи суб'єктів господарювання. Водночас, зважаючи на тривалість процесів перерозподілу суспільних функцій на користь недержавного сектора та первинного накопичення капіталу як вирішальної умови такого перерозподілу, домінуюча роль у суспільному секторі економіки сучасної України й досі залишається за державою. Це, на нашу думку, і призвело до виникнення основних проблем та протиріч сучасної податкової системи України.

Основним протиріччям, що виникло в процесі формування податкової системи України, є неузгодженість потреб у податкових надходженнях з можливостями їх отримання. Крім того, на сьогодні стоїть завдання досягти такого рівня розвитку податкової системи, щоб, забезпечуючи доходи бюджету, не стримувалися процеси накопичення, зростання виробництва, не відбувалося перекосів у частині змін у структурі суспільного господарства, не деформувалися ринкові процеси та, головне, не порушувалась соціальна справедливість стосовно конкретного періоду розвитку нашої держави.

На сьогодні для податкової системи України головними негативними факторами більшість науковців вважають:

- велику кількість податків, багато з яких не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функції;

- безсистемне надання пільг;

- значний податковий тягар;

- нерівномірність розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

- часті зміни податкового законодавства.

Саме на подолання цих недоліків, на нашу думку, має бути направлене реформування сучасної податкової системи України.

2 грудня 2010 р. ВРУ була ухвалена нова редакція Податкового кодексу України. Також парламент ухвалив зміни до інших законів, що супроводжують Податковий кодекс.

Микола Азаров зазначив, що з прийняттям Податкового кодексу в Україні буде підвищено рівень економічної свободи, демонтовано застарілу модель адміністрування, натомість буде запроваджено принцип правомірності рішень платника податку, законодавчо визначено вичерпний перелік повноважень податкових органів, який не може бути розширений. За словами Прем'єр-міністра, до мінімуму буде скорочено кількість перевірок платників податків. «Зустріч з податковим інспектором стане не правилом, як зараз, а, швидше, виключенням, - наголосив Глава Уряду та додав: - Нарешті, ми вперше робимо податкову систему лояльною і справедливою щодо громадянина - мовою податкового законодавства фізичної особи - платника податків. Тих, хто самостійно чи з сім'єю власними силами і розумом веде бізнес з річним обігом до 300 тис. грн. і сплачує єдиний податок, податкова взагалі не буде турбувати».

Прем'єр-міністр зауважив: те, що суттєво скорочується кількість податків і зборів, орієнтовано також на додаткове стимулювання малого бізнесу. Скасовується ринковий збір, збір на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір за право використання місцевої символіки.

За словами Глави Уряду, зменшуються й ставки основних податків до рівня, який об'єктивно є найнижчим в Європі. Так, з 1 січня 2014 року ставка ПДВ становитиме 17%, а вже наступного року податок на прибуток зменшиться одразу на 6% - з 25% до 19%, а у 2016 році становитиме 16%.

Крім того, встановлюється нульова ставка на прибуток для щойно утворених підприємств і підприємств з обігом до 3 млн. грн. На 10 років звільняються від цього податку підприємства суднобудування, літакобудування, легкої промисловості, готельного бізнесу. «Хтось скаже, що ми запроваджуємо пільги, але якщо легка промисловість практично не працює, суднобудування простоює, і вони взагалі не сплачують податки, то що це - пільга чи стимул до розвитку?», - зауважив Прем'єр-міністр.

За словами Миколи Азарова, вперше в Україні запроваджено оподаткування дуже великих доходів, розкішних квартир і будинків, що реалізує проголошений Президентом України принцип: «багаті заплатять за бідних»: «Заможні, багаті візьмуть на себе більше навантаження задля здійснення нової економічної політики, яка в свою чергу підприємливим і успішним відкриє більше можливостей».

Прем'єр-міністр зауважив, що кінцевою метою податкового реформування має стати оновлена країна, в якій робочі місця засновані на новітніх технологічних укладах, громадяни отримують конкурентну порівняно з європейськими державами зарплату, бізнес у комфортних умовах отримує прибутки, і система спонукає не вивозити капітал, а інвестувати його в Україну.

«Шлях до клубу розвинених країн лежить тільки через системні реформи, і податкову в першу чергу. Або, як дотепно сказано: шлях до цивілізації вторований квитанціями про сплату податків. Іншими словами, податки - це плата за цивілізацію, і рівень їх сплати, як правило, визначає рівень цивілізованості держави», - резюмував Глава Уряду.

3. Проблеми та недоліки податкової системи України

Проблема побудови ефективної податкової системи - одна із найбільш актуальних в Україні. Її вирішення повинно здійснюватися шляхом вивчення і аналізу як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого у світі досвіду у сфері оподаткування [7].

Створення податкової системи, адекватної потребам соціально орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки, повинне передбачати:

- комплексність;

- цілеспрямоване «портфельне» формування системи податків;

- наукове визначення податкового потенціалу;

- формування адекватної правової основи.

Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов'язаних із скерованістю економіки як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

Чинна система оподаткування в Україні формувалась протягом багатьох років. На жаль, поки що вона не є досконалою i не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженість i протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті податків. Все це доводить, що й податковий тиск на платників податків необхідно знижувати [11].

Нерівномірність оподаткування - це наслідок адміністративного регулювання економіки. Різниця в податковому навантаженні між галузями і різними територіальними одиницями варіює від 12 до 150% доданої вартості.

У межах дослідження «Ведення бізнесу 2008» фахівці Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації детально проаналізували механізм оподаткування у 178 країнах [12].

Оцінювали податки та обов'язкові відрахування, встановлені урядом на державному і місцевому рівні, які має сплачувати кожне підприємство. У дослідженні розглядали такі податки: податок на прибуток, відрахування до соціального фонду, податок на майно, податок на дивіденди, податок на приріст капіталу, податок на фінансові угоди тощо.

Аби виміряти податки та відрахування, які сплачує середня компанія, а також оцінити складність податкової системи країни, проводять ситуаційні дослідження фінансової звітності за останній рік. Експерти в кожній окремій країні підрахували розмір податків та відрахувань. Також зібрали інформацію про частоту перевірок компаній податковими службами. Проект розробляли і втілювали спільно з компанією PricewaterhouseCoopers.

Україна посіла передостаннє (177) місце. Гірший за наш результат лише у Білорусі. Український підприємець має сплатити 99 податків, що займе в нього 2085 годин. За даними звіту «Ведення бізнесу 2008», податок на прибуток в Україні становить 12,2% від прибутку підприємства; загальна ставка оподаткування сягнула 57,3% від прибутку. На Мальдівських островах, які очолили рейтинг, підприємець має сплатити 1 податок, а загальна ставка оподаткування становить 9,1% від прибутку [12].

Реформування податкової системи необхідно проводити виходячи із стратегічних цілей України - побудови соціально орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариство.

Основними завданнями реформування податкової системи України є зниження податкового навантаження на економіку.

На основі проведеного аналізу було виділено цілу низку недоліків чинної податкової системи:

1. Податкова система характеризується передусім фіскальною спрямованістю, що є основою для більшості змін, які вносяться до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Значне податкове навантаження на виробництво та недостатнє податкове навантаження за використання природних ресурсів негативно впливає на розвиток економіки. Це не сприяє також посиленню позиції країни щодо податкової конкуренції, особливо враховуючи ті зміни, що відбуваються в податкових системах колишніх соціалістичних держав - нових членів ЄС, де в процесі проведення податкових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал.

2. Нормативно-правова база оподаткування є складною, неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми - недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюються не тільки законами, а і декретами Кабінету Міністрів України, указами Президента України. Через наявність у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. Такий стан правової бази може бути виправданий на початковому етапі формування податкової системи, однак неприйнятний на цьому етапі розвитку економіки. Чимало норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначається на діяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.

3. Принциповим недоліком податкового законодавства є наявність економічно необґрунтованих розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість і нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складання декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку.

4. Застосування спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва з урахуванням позитивних чинників (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) призвело до таких проблем:

- викривлення мотивації підприємницької діяльності, зокрема незаінтересованість суб'єктів господарювання у зміні свого статусу як суб'єктів, які мають право використовувати спрощені системи оподаткування, що уповільнює їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств;

- створення умов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування;

- використання суб'єктів малого підприємництва, що застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, які працюють у загальному режимі оподаткування.

5. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння.

6. Діяльність Міністерства фінансів, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.

7. Система митно-тарифного регулювання не дає змоги оперативно реагувати на зміни кон'юнктури світового ринку, а також торговельних режимів в інших державах та структури економіки в Україні.

8. Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призвело до втрати надходжень податку з доходів фізичних осіб.

У свою чергу, зазначені недоліки призвели до таких проблем системного характеру у податковій системі:

1. Податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами, що зумовлено:

- відсутністю ефективних механізмів, які забезпечують відповідальність суб'єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов'язань;

- недосконалістю системи списання та реструктуризації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом;

- проведенням взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків;

- проблемами окремих галузей (паливно-енергетичний комплекс), які є найбільшими боржниками бюджету, зокрема в частині регулювання державою цін на енергоносії.

2. Бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість. Основні причини, що ускладнюють виконання державою зобов'язань перед платниками податку на додану вартість:

- пред'явлення необґрунтованих вимог на відшкодування податку на додану вартість та заниження сум податкових зобов'язань;

- виконання прогнозних показників надходжень з податку на додану вартість до державного бюджету за рахунок неповернення платникам переплачених сум податку;

- недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування.

3. Ухилення від сплати податків. Ця проблема є однією з найгостріших в Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн. На масштаби ухилення від сплати податків впливає високий рівень податкових ставок, нерівномірний розподіл податкового навантаження; порушення принципу рівності платників перед законом; складність і недосконалість законодавства, яким регулюється підприємницька діяльність, зокрема податкового; недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики.

4. Нерівномірне податкове навантаження, внаслідок чого найбільше податкове навантаження покладено на законослухняних платників, позбавлених податкових пільг.

Метою проведення податкової реформи є приведення податкової системи у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню шляхом лібералізації податкової системи на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатнього обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики, встановлення ліберального відношення до платників, які сумлінно виконують свої податкові зобов'язання, і посилення відповідальності за несплату податків [13].

Проаналізувавши недоліки чинної податкової системи та проблеми, до яких вони призвели, можна виділити основні стратегічні цілі податкової реформи:

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;

- легалізація тіньового сектора;

- активізація інвестиційних процесів в економіці;

- простота та зрозумілість податкових норм для суб'єктів господарювання;

- скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків та держави на їх адміністрування;

- адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС;

- забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;

- запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;

- автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій.

Отже, можна виділити основні завдання податкової реформи:

- удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань. Встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань держави і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням;

- підвищення регулювального потенціалу системи оподаткування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій;

- підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу;

- поетапне зниження податкового навантаження на платників;

- стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах;

- зближення податкового та бухгалтерського обліку;

- гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства;

- зменшення кількості контролюючих органів з одночасним створенням єдиних правил контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

- забезпечення проведення заходів щодо легалізації доходів та майна, отриманих з порушенням податкового законодавства.

Відповідно до Конституції України, вона є соціальною, правовою державою. Отже, її податкова система повинна відповідати вимогам щодо рівня фінансування суспільних благ із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу ВВП, який забезпечить формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави та гарантії громадянам достатнього життєвого рівня.

На нашу думку, для максимальної ефективності податкової реформи її потрібно проводити синхронно з упорядкуванням та оптимізацією системи державних видатків і вирішенням таких питань:

- підвищення вартості робочої сили шляхом проведення реформи оплати праці та економічно обґрунтованого розширення пакета соціальних послуг і гарантій працюючому населенню;

- наближення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- запровадження мінімальної погодинної заробітної плати, здійснення оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки виходячи з тарифу I розряду на рівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати;

- розроблення та запровадження у повному обсязі державних мінімальних соціальних стандартів;

- перехід від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики підвищення доходів та надання державної допомоги соціально вразливим верствам населення залежно від їх матеріального стану;

- забезпечення ефективності системи надання медичних послуг шляхом впровадження у практику страхової медицини із залученням фінансової підтримки держави;

- підтримка проведення структурних реформ в економіці;

- надання необхідного адаптаційного періоду для переходу до ринкових умов діяльності дотаційних галузей виробничої сфери, зокрема вугільної промисловості, сільського господарства;

- забезпечення державної підтримки реалізації інноваційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності;

- переорієнтація напрямів використання коштів державного бюджету, спрямованих на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а також виконання програм енергозбереження та охорони довкілля;

- проведення реформ у бюджетній сфері, спрямованих на зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування та вдосконалення міжбюджетних відносин.

При цьому слід зазначити, що існує ряд бюджетних обмежень для проведення податкової реформи, які зумовлюють її еволюційний характер. Реформування податкової системи потребує спрямування податкового навантаження із сфери виробництва на сферу споживання, а також на ресурсні та екологічні платежі, у зв'язку з чим необхідно насамперед зменшити податкове навантаження на прибуток підприємств та фонд оплати праці, реформувати акцизний збір, ресурсні та рентні платежі, плату за забруднення навколишнього природного середовища.

Реформування податкової системи має проводитися за певними принципами:

- добровільність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації платників податків - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні прав та обов'язків що до сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

- стабільність, забезпечення незмінності переліків податків, зборів (обов'язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційно-інноваційної активності;

- справедливість - забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованих соціальних пільг та привілеїв.

Проаналізувавши усе вищесказане, при проведенні реформування податкової системи України можна виділити такі її напрями:

- забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;

- забезпечення визначення остаточного переліку прав, обов'язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів з метою рівного розподілу функцій та прав сторін;

- формування податкових правовідносин між суб'єктами господарської діяльності і державою на засадах забезпечення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності.

4. Реформування податкової системи України

Подолання комплексу проблем податкової системи становить першочергову складову раціоналізації податкової системи, яка забезпечує підвищення ефективності її функціонування. Процес розв'язання цих проблем включає виконання багатьох взаємопов'язаних завдань, які поділяються на окремі напрями, що характеризуватимуть нову структуру податкової системи.

Першим напрямом є ліквідація другорядних у фіскальному плані податків.

Другим напрямом є пошук альтернативних об'єктів оподаткування як засіб подолання структурних проблем. Науковці пропонують запровадити оподаткування нерухомості, оскільки нерухомість є одним з унікальних об'єктів, здатних забезпечити стабільність та прогнозований прибуток. Візуальна наочність, постійність місцезнаходження, тривалість існування, державна реєстрація - це риси, що перетворюють нерухомість в унікальний об'єкт оподаткування. Разом з тим податок на нерухомість має властивість, яка полягає в тому, що базу оподаткування практично неможливо приховати, що забезпечує бюджет сталими надходженнями. Тому цей податок потребує надзвичайно виважених підходів до формування методології його справляння. Цей податок повинен мати статус місцевого, що підвищить його ефективність та надасть можливість сформувати міцну фінансову базу для органів місцевого самоврядування, наповнюючи реальним змістом самостійність місцевих органів влади.

Третім напрямком реформування має бути зниження податкового навантаження на фонд оплати праці. Цього можна досягти шляхом запровадження єдиного соціального податку (за прикладом багатьох розвинених країн, а також Росії). Цей податок передбачає уніфікацію податкової бази для сплати податку до всіх державних позабюджетних соціальних фондів, що значно полегшить становище платників податків.

В єдиному соціальному податку доцільно об'єднати внески до всіх діючих соціальних фондів. Замість існуючих чотирьох відрахувань доцільно ввести один збір, який сплачується за єдиними правилами та в єдині терміни.

Базою оподаткування має виступати фонд оплати праці. Ставка, за попередніми розрахунками науковців, має становити близько 30%. Це не остаточний норматив відрахувань, оскільки запровадження єдиного соціального податку має супроводжуватись економіко-математичним моделюванням та обґрунтуванням ставок.

Запропоноване нововведення має:

- зменшити податкове навантаження на фонд оплати праці;

- спростити звітність підприємств і процедуру сплати;

- спростити адміністрування податку;

- узагальнити фінансові санкції;

- зменшити чисельність перевірок на підприємствах.

Четвертим напрямком реформування маєстати законодавче визначення джерел надходжень коштів до бюджетів різних рівнів. Зокрема, як уже зазначалося, вважаємо за доцільне закріпити за місцевими бюджетами податок на нерухомість, а також запровадити місцеві податки на прибуток підприємств та на доходи фізичних осіб. Сумарна сплата податків на прибуток до бюджетів державного та місцевого рівня повинна становити не більше 23-28% оподатковуваного прибутку (в залежності від регіону України). Ефективна робота в цьому напрямку має розв'язати ряд регіональних соціальних проблем.

У результаті подолання основних структурних проблем податкова система України має змінити свій сучасний вигляд.

П'ятим напрямком є реформування основних бюджетоформуючих податків.

При розв'язанні структурних проблем податкової системи велике значення має вдосконалення механізму функціонування окремих податків. Особливо це стосується податків, що становлять основу податкової системи та державних фінансів у цілому.

Податок на додану вартість. Зважаючи на те, що ПДВ є одним з основних податків фіскального напряму (щоправда, за останні роки намітилась тенденція до зниження питомої ваги цього податку в структурі податкових надходжень), запровадження будь-яких змін у його справлянні матиме істотний вплив на фінансову систему країни. Водночас слід врахувати і необхідність підвищення дієвості регулюючого потенціалу, закладеного в цьому податку.

Можна розглянути два основних варіанти реформування ПДВ. Перший з них пов'язаний зі зниженням ставки, що зменшить податковий тиск на суспільство. Другий передбачає диференціацію ставок.

Вважаємо, що на сьогодні відчутно знизити ставку ПДВ є досить проблематично. Це пов'язано з наступними причинами:

1. Обмеженість надходжень від прямих податків.

2. Неможливість та недоцільність у трансформаційний період скорочення функцій держави (що є передумовою встановлення рівня централізації частини ВВП у зведеному бюджеті країни за допомогою оподаткування).

Тому, на нашу думку, найбільш прийнятним варіантом удосконалення існування ПДВ є диференціація його ставок. Це дозволить не тільки уникнути різкого скорочення бюджетних доходів від ПДВ, а й розвинути регулятивний потенціал цього податку. Про це свідчить досвід багатьох країн світу.

На нашу думку, в Україні доцільно було б встановити наступні види ставок:

- основна - 15%;

- підвищені - 20% і 25%;

- знижені - 5% і 10%.

Що стосується підвищених ставок, то, на приклад, обороти з реалізації підакцизної продукції вітчизняного виробництва можна оподатковувати податком на додану вартість за ставкою 20%, а іноземного виробництва - за ставкою 25%. Вибір підакцизної продукції як бази оподаткування підвищеними ставками ПДВ дозволить максимально реалізувати регулюючу функцію цього податку: шляхом обмеження споживання шкідливої для здоров'я продукції та шляхом підтримки вітчизняного виробника.

Знижені ставки доцільно застосовувати підчас реалізації деяких товарів вітчизняного виробництва: продуктів харчування, ліків, дитячих товарів, товарів щоденного попиту, тощо.

У цілому запровадження диференційованих ставок ПДВ має призвести до зростання сукупного попиту в країні та до зменшення соціальної напруги, адже більше платитимуть ті, хто має змогу споживати товари та послуги значної вартості або продукцію, шкідливу для здоров'я.

За рахунок запровадження диференціації ставок цього податку (наприклад, зниження ставок для виробничих підприємств) або надання економічно обґрунтованих пільг можливо вплинути на процес накопичення капіталу та стимулювання інвестиційної активності підприємств.

Акцизний збір. Головним напрямком реформування цього податку вважаємо не зміну ставок чи переліку підакцизних товарів, а, в першу чергу, вдосконалення адміністрування цього податку. Особливо це стосується лікеро-горілчаних напоїв та тютюнових виробів. Необхідно запровадити таку систему справляння цього податку, щоб уникнути його сплати було практично не можливо. На сьогодні ж в Україні існує ситуація, коли від 30 до 80% (за різними даними) підакцизної продукції реалізується «в тіні», а отже, без сплати акцизного збору. До того ж, необхідно привести назву цього податку у відповідність до його реального призначення, оскільки «збір» передбачає тимчасове застосування, або цільове використання. Тому вважаємо за потрібне змінити назву на «акцизний податок», що передбачено як в урядовому, так і в багатьох інших проектах Податкового Кодексу.

Найкращою і безальтернативною можливістю прискорити відтворювальні процеси в Україні важелями фіскального регулювання вважаємо підвищення ефективності перерозподільних процесів на етапах акумулювання й використання податкових надходжень. До того ж цей процес не пов'язаний зі значним зниженням рівня оподаткування. Боротьба зі зловживаннями у сфері справляння непрямих податків, удосконалення пільгового оподаткування прибутку, повернення до прогресивного механізму оподаткування доходів фізичних осіб, зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці, а також першочергове бюджетне фінансування капіталовкладень у розвиток економіки і проведення ринкових трансформацій за рахунок додатково акумульованих податкових надходжень - усе це створить сприятливе фінансове середовище для сталого зростання ВВП. Це буде прийнятним як з точки зору стимулювання підприємницької ініціативи, так і з позицій оптимізації експансії ріску. Економічне зростання забезпечуватиме розширення бази оподаткування без значних (тимчасових) фіскальних витрат, а подальше зростання податкових надходжень збільшуватиме фінансові можливості держави щодо регулювання соціально-економічних відносин і суспільного розвитку в цілому.

У більшості країн влада реально оцінює свої можливості у сфері оподаткування. Там чітко розуміють, що надмірні податки підривають виробництво, не сприяють розвитку ініціативи та знижують доходи бюджету. Обмеження свободи приватного бізнесу в податкових питаннях призводить не лише до обмеження можливостей потенційних надходжень, а й до інших негативних наслідків, особливо в частині приховування прибутків від оподаткування та переходу в тіньову діяльність.

податковий система фінансовий держава

Висновки

Отже, система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Забезпечити високий рівень гарантованості захисту прав громадян і платників податків у суспільстві можна шляхом реалізації усіх напрямків податкової політики, зменшення конституційного конфлікту й удосконалення законодавства, підвищення податкової культури, справедливого розгляду та вирішення спорів в адміністративно-процесуальному і судовому порядку.

Регулювання сучасних економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами підприємництва, рядових платників податків. З переходом до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та сплати податків. При цьому не варто кидатися від однієї крайності до іншої.

Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що метою реформування податкової системи є приведення її у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.

Все це тільки підтверджує думку про те, що чинну податкову систему потрібно реформувати і робити це якнайшвидше. Отже, до теоретичних рекомендацій, на нашу думку, слід віднести таке:

- провадити більш стабільну податкову політику;

- прийняти комплексний податковий документ - Податковий кодекс, в якому будуть прописані усі механізми оподаткування в Україні;

- спростити саму організаційну структуру податкової системи;

- зменшити кількість обов'язкових податків та платежів.

Разом з набуттям нашою державою незалежності у 1991 році почала створюватися та інтенсивно розвиватися нова податкова система України. Вона значною мірою відрізняється від тієї, що існувала в умовах командно-адміністративної системи - з особливостями, характерними для всіх республік колишнього СРСР. Податкова система України, що формується нині, з одного боку, сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету колишнього СРСР, з іншого боку, потребує змін і реформ, що відповідали б вимогам становлення в країні ринкової економіки. За 19 років незалежності нашої держави створена у 1991 році податкова система зазнала численних значних змін, але так і не досягла прийнятного для Уряду та суспільства стану.

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулювальної функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

Аналізуючи сучасні проблеми податкової системи України, дійшли висновків, що основними з них є:

- неврегульованість та часті зміни податкового законодавства;

- значна кількість податків;

- безсистемне надання пільг;

- значний податковий тягар;

- нерівномірність розподілу податків між бюджетами різних рівнів.

Для подолання цих проблем реформування податкової системи має включати наступні заходи:

1. Законодавче врегулювання справляння податків шляхом прийняття податкового кодексу.

2. Впровадження мораторію на внесення змін до податкового кодексу терміном щонайменш на 5 років.

3. Структурна перебудова податкової системи шляхом виключення з неї податків, що не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функції.

4. Законодавче обґрунтоване розмежування податків між рівнями бюджетної системи.

5. Зниження навантаження на фонд оплати праці шляхом впровадження єдиного соціального податку.

6. Відмова від практики надання необґрунтованих пільг.

7. Реформування основних податків, зокрема диференціація ставок ПДВ.

Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання. З одного боку - це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, з другого - забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

До практичних рекомендацій цієї роботи слід віднести, що реформування податкової системи має відбуватися не лише на загальнодержавному рівні, а й на регіональному, основним напрямом якого є вдосконалення системи місцевого оподаткування, що має ліквідувати дисбаланс між дохідною та видатковою частинами бюджетів регіонів.

Вважаємо, що на сьогодні в Україні безперспективно будь-якою ціною реалізувати загальне зниження рівня податкового навантаження замість вдосконалення і розвитку податкової системи в цілому.

Головним завданням під час реформування податкової системи має стати сприяння створенню гнучкого механізму оподаткування, який здатен адекватно реагувати на зміни в економіці та оптимально реалізувати не тільки фіскальну, а й регулюючу функцію податків, що на даному етапі розвитку є дуже актуальним для країни.

У цілому здійснюване реформування податкової системи України має дати можливість розширити інвестиційну діяльність, скоротити тіньову економіку, розширити внутрішній національний ринок, пожвавити товарно-грошові відносини в країні, підвищити загальний попит, стимулювати виробничу діяльність та призвести до зростання рівня життя населення.