Сутність кредиту та його функції у світлі сучасних економічних тенденцій розвитку економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Кредит і гроші, кредитний ринок і банки - тісно пов'язані один з одним поняття. У зв'язку з цим, при розгляді питання про кредитний ринок, слід звернути увагу на банківську і грошово-кредитну систему в цілому. Цікаво також поглянути на історію виникнення грошей і банків, а отже і на історію кредиту.

Гроші є одним з геніальних винаходів людства. Важко повірити, що колись грошей не існувало. Тим не менше, спочатку в положенні грошей опинялися товари, що мали повсякденний попит саме через їх визнану корисність.

Кредитний ринок як історично, так і за його значущістю та вагою є основною складовою фінансового ринку. Він забезпечує найшвидший доступ до ресурсів.

Випуск в обіг цінних паперів і мобілізація з їх допомогою ресурсів потребує певного часу, тоді як кредит можна отримати у досить стислі терміни - протягом кількох днів. Така перевага дуже важлива як з погляду фінансового забезпечення потреб окремих суб'єктів, так і з позицій функціонування усієї фінансової системи.

Переваги кредитного ринку випливають із функціонального потенціалу основних суб'єктів цього ринку - комерційних банків, які не тільки опосередковують рух фінансових ресурсів, а й певною мірою продукують їх.

В умовах світової та внутрішньої фінансової кризи в Україні, зокрема загрозливих явищ у банківському секторі держави, об'єктивно актуалізується значення наукового аналізу організаційно-економічних основ ефективного функціонування національної кредитної системи та її ролі в подоланні економічної кризи.

Метою роботи є дослідження такого сектору економіки, як кредитний ринок з точки зору макроекономіки та законодавства України; аналіз економічної ситуації функціонування кредитного ринку України.

Для реалізації зазначеної мети вирішуються такі завдання:

- дослідити економічну природу, теоретичні аспекти за законодавчі засади функціонування кредитного ринку.

- здійснити моніторинг грошово-кредитного ринку в Україні, проаналізувати тенденції в його розвитку та виробити рекомендації щодо регулятивної політики Національного банку України на кредитному ринку.

Об'єктом дослідження є кредитний ринок України.

Предметом дослідження виступає інструментарій та механізми організації кредитного ринку України, а також шляхи їх можливого покращення.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань функціонування банківських інститутів в Україні, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Асоціації українських банків, окремих комерційних банків, а також енциклопедичні видання, монографічні дослідження та публікації зарубіжних і вітчизняних авторів, що склало передумови для проведення комплексного аналізу кредитного ринку України.

1. Економічна сутність кредиту, його функції та роль у світлі сучасних економічних тенденцій розвитку економіки

Кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин.

Неодмінною економічною передумовою існування кредиту е функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Потреби в кредитах також виникають у зв'язку з особливостями індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств та організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій відбуваються передусім, через сезонність виробництва.

Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Сутність кредиту складна і має різні площини аналізу. Її пізнання ускладнено великою кількістю проявів кредиту, особливості яких затушовують його суть. В зв'язку з цим в економічній літературі обґрунтовуються різні точки зору на природу кредитних відносин.

В світовій економічній науці теорія кредиту розвивалася за двома основними напрямами. Натуралістична концепція тлумачила кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінностей. Її представники вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьому стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів є необхідним атрибутом кредитних відносин.

Кредит є обов'язковим атрибутом народного господарства. Його беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що у нього в силу певних причин в певній мірі не вистачає власних ресурсів.

Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються «припливи» і «відливи» коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.

Значна роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів.

Кредит у сфері грошового обороту забезпечує надходження готівки та їх вилучення з обороту через банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для готівкового і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.

Слід мати на увазі, що роль кредиту, сфера його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов в країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери його застосування.

Особливо важлива роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метали. Це пов'язане із збільшенням грошової маси при функціонуванні неповноцінних грошей на основі кредитних відносин.

Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих умовах. Регулювання грошової маси в обороті здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.

Зміни в умовах розвитку економіки, в зв'язку з переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки посилює роль комерційного, іпотечних кредитів. Це в свою чергу дає можливість застосовувати кредит як додаткове джерело капіталовкладень. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликали розширення кредитних операцій з цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів.

Таким чином, слід виділити напрями, в яких зростає роль кредиту:

- перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

- вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;

- участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит;

- економне використання позичальниками власних і позичених коштів;

- прискорення споживачами отримання товарів, послуг за рахунок використання позикових коштів;

- регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами.

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів.

Питання про функції кредиту е найбільш дискусійним в теорії кредиту. Розбіжності з приводу кількості та змісту функцій обумовлені не тільки відмінністю в трактуванні сутності кредиту, але й відсутністю єдності у визначенні методологічних підходів до їх аналізу.

Багато економістів дослідження функцій кредиту як економічної категорії замінюють аналізом функцій одного з його елементів, при цьому найбільш часто функції кредиту порівнюються з функціями банків. Поширене також виділення функцій, виходячи з особливостей окремих форм кредитних відносин. Деякі автори розглядають функцію кредиту як конкретну форму його руху.

Результатом відсутності єдиної методологічної основи аналізу е поява великої кількості функцій, які виділяються різними економістами. В економічній літературі обґрунтовується правомірність таких функцій, як акумуляція тимчасово вільних коштів; розподіл акумульованих коштів між галузями, підприємствами і населенням; регулювання грошового обігу шляхом заміни реальних грошей кредитними операціями; економія витрат виробництва; опосередкування кругообігу фондів тощо. Часто виділяють грошову (емісійну) і контрольну (стимулюючу) функції кредиту.

Оскільки із суті кредиту випливає, що за його допомогою відбувається перерозподіл вартості на умовах повернення, то можна сказати, що кредит виконує функцію перерозподілу вартості у процесі відтворення.

Перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств, господарських товариств і населення для задоволення їхніх виробничих або особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче і особисте споживання. Тому в цій функції перерозподіляються не тільки грошові кошти, а й матеріальні ресурси.

Іншою функцією кредиту є створення ним нових грошей для грошового обігу - антиципаційна (емісійна) функція, яку виконує тільки банківський кредит. Методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу, причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається значно важче, ніж їх випуск в обіг.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Можливість такого контролю випливає з самої природи кредиту. Треба зазначити, що, вступивши у кредитні відносини, одержувач кредиту також має здійснювати контроль за своєю діяльністю, з тим, щоб своєчасно і повністю повернути кредитні ресурси.

Зворотність кредиту дає змогу не тільки виявити порушення процесу виробництва чи реалізації продукції, а й зацікавлює підприємства, суб'єктів господарювання не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплат «зайвих» відсотків банку, до обмеження або повного припинення видачі кредитів.

Тісний зв'язок між усіма функціями кредиту дає змогу дати певну характеристику і його суті.

У сучасних умовах роль кредиту у функціонуванні суспільного виробництва надзвичайно велика. Без достатньо розвинутої кредитної системи ринкова економіка не здатна ефективно розвиватися.

Кредит сприяє акумуляції тимчасово вільних коштів підприємств, населення і держави та перетворенню їх на кредитний ресурс, доступний для господарюючих суб'єктів і населення. Це стає важливою умовою інтенсифікації інвестиційного процесу і розвитку суспільного виробництва.

Надзвичайно велику роль покликана зіграти кредитна система в стимулюванні, а головне, у запровадженні досягнень науки і техніки в суспільне виробництво. Посилення цієї ролі кредиту можна досягти, зробивши кредити доступними для господарюючих суб'єктів. Якщо в економіці створені сприятливі умови для розвитку довгострокового кредитування, то це означає створення можливостей для оновлення техніки і технології, або, іншими словами, для використання у виробництві досягнень науки і техніки.

Інноваційна складова кредиту особливо успішно реалізується гам, де суспільство чітко визначилося з пріоритетами і саме на реалізацію таких пріоритетних напрямків розвитку економіки спрямовує ресурси, у тому числі за рахунок функціонування кредитної системи. У нашій державі серед найважливіших пріоритетних напрямків, які відповідають стратегічним завданням у галузі структурної перебудови суспільного виробництва, слід назвати космічну галузь, літакобудування, машинобудування і зокрема транспортне, розвиток сільського господарства. Зосередивши за допомогою кредитної системи значні ресурси на цих напрямках, можна в достатньо короткий термін вирішити ці питання, бо Україна має потужний ресурсний і людський потенціал для цього.

Особливо велике значення повинна відіграти кредитна система для формування потужного внутрішнього ринку, а також для стимулювання експорту.

Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів. Розподіл функцій між ланками кредитної системи об'єктивно зумовлений відмінностями в методах і засобах діяльності та різним значенням в процесі відтворення капіталу.

Організаційна структура кредитної системи характеризується різноманітністю кредитних установ, які поділяються на три групи:

- центральний банк;

- банківський сектор;

- спеціалізовані кредитні установи.

До банківських установ відносять: комерційні банки, інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, земельні банки, поштово-чекові банки, торгові банки.

Представниками небанківських кредитно-фінансових інститутів є:

- інвестиційні компанії;

- страхові компанії;

- ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки;

- пенсійні та інші фонди.

Сучасна кредитна система - це сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту. Тому кредитна система включає в себе два основних поняття:

- сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на певних формах і методах кредитування. Вони пов'язані з рухом позикового капіталу у формі різноманітних форм і видів кредиту;

- сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільні грошові кошти і направляють їх господарюючим суб'єктам, населенню, уряду.

Слід враховувати, що кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він представляє собою, по-перше, систему зв'язків з мобілізації та акумуляції грошового капіталу між кредитними інститутами і секторами економіки; по-друге, відносини, пов'язані з перерозподілом капіталу між кредитно-фінансовими установами в межах ринку позикових капіталів; по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.

Сучасна кредитна система характеризується наступними важливими процесами:

- концентрацією і мобілізацією банківського капіталу;

- подальшим зростанням конкуренції між різними видами кредитно-фінансових установ;

- продовженням злиття великих кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями;

- інтернаціоналізацією діяльності кредитно-фінансових інститутів і створенням міжнародних банківських об'єднань і груп.

Отже, сучасна кредитна система забезпечує умови для розвитку науково-технічного прогресу, зростання виробництва, нагромадження капіталу, підтримки високої норми народногосподарського накопичення. Кредитна система сприяє вирішенню проблеми реалізації товарів та послуг на ринку, поглибленню соціальної та майнової диференціації між різними верствами населення.

В Україні кредитна система перебуває у стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки і складається з НБУ, комерційних банків та системи фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди). Найбільш активними і потужними у системі кредитно-фінансових інститутів України є комерційні банки.

У сучасних умовах однією з провідних і стійких тенденцій в економічному житті є процес інтернаціоналізації господарської діяльності. Він потребує від кожної країни пошуку свого місця в системі світового господарства і вмілого та вдалого використання власних конкурентних переваг.

У сполученні із системою державного регулювання економіки кредитна система здатна стати важливим напрямком вирішення гострих соціальних проблем.

Таким чином, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника.

Роль кредиту, сфера його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов в країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери його застосування.

Особливо важлива роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метали. Це пов'язане із збільшенням грошової маси при функціонуванні неповноцінних грошей на основі кредитних відносин.

В Україні дуже гостро стоїть проблема забезпечення громадян житлом. І хоча запровадження в цій сфері хай не дуже досконалих, але все ж таки ринкових умов певною мірою зняло цю проблему, але вона залишилась надзвичайно гострою для молоді і людей з низькими доходами. Кредит дає змогу істотно просунутися в цьому напрямку, бо в розвинених країнах основним інвестиційним джерелом виступають власні кошти громадян. Саме за рахунок акумульованих кредитною сферою заощаджень і здійснюється житлове будівництво.

2. Структура кредитного ринку та основи функціонування кредитного механізму України

кредит економіка тенденція ринок

Кредитний ринок є складовою ринку інструментів позики. Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти, позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитами, системи державного регулювання кредитного ринку, законодавчого і нормативного забезпечення.

Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечити кредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризику неповернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в інші активи.

Для ефективного функціонування кредитного ринку необхідна стабільна економічна ситуація в країні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни.

Функції кредитного ринку:

- об'єднання грошових заощаджень різних суб'єктів і утворення великих грошових фондів.

- трансформація коштів у позичковий капітал.

- надання позик державним органам, населенню та іншим суб'єктам.

Основні учасники кредитного ринку - це кредитори, що надають у позику на різних умовах тимчасово вільні грошові кошти, позичальники та держава.

Таким чином, можна зробити висновок, що саме держава здійснює управління грошово-кредитним ринком, регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному ринках. При цьому як регулюючу, так і інші функції на кредитному ринку вона виконує переважно через посередництво центрального банку.

Тобто центральний банк, з одного боку, є агентом держави в реалізації її функцій на кредитному ринку, а з другого - кредитним центром банківської системи, яка складається з двох рівнів. На першому, вищому, рівні банківської системи знаходиться центральний банк, а на другому - комерційні банки, які здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства і до грошово-кредитної політики, що проводиться центральним банком.

Грошово-кредитні важелі є одними з основних інструментів економічної політики держави. Сутність державного регулювання економіки за допомогою грошово-кредитних інструментів полягає у впливі на грошову пропозицію та ціну кредиту.

В Україні засади грошово-кредитної політики, згідно із Законом «Про Національний банк України», мають ґрунтуватися на основних критеріях та макроекономічних показниках Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу ВВП, рівня інфляції, розміру дефіциту Державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торговельного балансів.

Регулювання на кредитному ринку небанківських кредитних установ здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Так, у зв`язку з фінансовою кризою, що призвела до зростання неплатежів за кредитними договорами і, як наслідок, до збільшення прострочених кредитів, виникла необхідність до приведення нормативів якості активів до реалій сьогодення. Кредитний ринок є складовою ринку інструментів позики.

Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти, позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитами, системи державного регулювання кредитного ринку, законодавчого і нормативного забезпечення. Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечити кредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризику неповернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в інші активи.

Для ефективного функціонування кредитного ринку необхідна стабільна економічна ситуація в країні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни.

Позичальниками на ринку кредитів виступають юридичні, фізичні особи і держава. При цьому залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземні позичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників часто поділяють на такі категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації, фінансові інститути, сільськогосподарські підприємства, державні установи та громадські організації.

Кредиторами на ринку кредитів виступають комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та іноземні кредитори - національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того, кредиторами можуть бути також нефінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб'єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами.

Функціонування кредитного ринку забезпечує кредитна система, до складу якої входять центральний банк, комерційні банки та інші фінансово-кредитні інститути. Кредитна система організовує рух капіталів і сприяє акумуляції та ефективному розміщенню фінансових ресурсів серед суб'єктів ринку. Оскільки ця система має значний вплив на економічні процеси, її діяльність потребує жорсткої регламентації та контролю з боку держави.

Станом на 31.12.2009 до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 816 небанківських кредитних установ, у тому числі:

- 755 кредитних спілок;

- 32 інші кредитні установи;

- 29 юридичних осіб публічного права.

Кількість небанківських кредитних установ протягом 2005-2008 рр. продовжувала постійно збільшуватися, проте в 2009 році, порівняно з даними попереднього року, їх кількість зменшилася на 62 одиниці або на 7%, таблиця 2.1.

Це пояснюється, перш за все, наслідками проявів фінансової кризи - істотним погіршенням платоспроможності кредитних установ, і у результаті чого посилився контроль з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, зокрема, вжиття заходів до кредитних установ, які систематично не виконували заходів впливу, що раніше застосовувалися до них Державною комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Таблиця 2.1. Загальні показники діяльності кредитних установ України в 2009 році

Показники	Період (наростаючим підсумком)
	І кв. 2009	ІІ кв. 2009	ІІІ кв. 2009	ІV кв. 2009
Кількість зареєстрованих кредитних спілок (на кінець періоду)	828	821	821	755
Включено до Державного реєстру (за квартал)	3	3	2	7
Виключено з Державного реєстру (за квартал)	4	10	2	73
Частка перших 10 КС у загальному обсязі залишків кредитів на кінець періоду, %	30,1	27,0	28,6	27,3
Кількість членів КС, тис. осіб, з них:	2 124,7	2 151,6	2 330,6	2 190,3
члени, які мають внески на депозитних рахунках	126,3	124,0	119,2	117,0
члени, які мають заборгованість за кредитами	475,5	446,2	443,9	423,6
Активи, млн. грн.	4 719,7	4 618,1	4 504,3	4 218,0
Капітал, млн. грн.	1 248,7	1 149,6	1 036,3	765,8
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток), млн. грн.	-54,0	-201,0	-319,9	-612,5
Кредити надані членам КС (залишок на кін. періоду), млн. грн.	4 253,2	4 121,3	4 023,4	3 909,1
Обсяг кредитів, наданих членам КС (за період), млн. грн.	539,6	1 159,1	1 642,4	2 415,9
Кількість кредитів, наданих членам КС (за період), одиниць	65 443	136 938	216 705	289 633
Внески членів КС на депозитні рахунки (залишок на кін.періоду), млн. грн.	3 127,1	3 122,7	3 036,3	2 959,3
Внески членів КС на депозитні рахунки (за період), млн. грн.	768,2	1 291,3	1 930,1	2 610,0
Заборгованість за неповерненими та простроченими кредитами (залишок на кін.періоду), млн. грн.	1 051,0	1 134,7	1 226,0	1 177,9

Аналізуючи отримані результати, можна зробити висновок, що загальний обсяг активів кредитних спілок станом на 31.12.2009 становив 4218 млн. грн. і порівняно з аналогічним періодом 2008 року зменшився на 30,5% (станом на 31.12.2008 становив 6 064,9 млн. грн.).

Залучення внесків (вкладів) на депозитні рахунки кредитними спілками продовжувалося в 2009 році у зв'язку зі значним перевищенням доходності вкладів (вищими відсотковими ставками) порівняно з банками. У 2009 році середньозважена% ставка склала:

- у банківській системі за депозитами 12,8%, за кредитами 17,8%;

- у кредитних спілках за депозитами 25%, за кредитами 36,4%.

Залучені на таких умовах ресурси за рішенням керівництва кредитних спілок використовувалися в спекулятивних операціях, які мали місце переважно з нерухомістю та землею, що і стало однією з головних причин кризи в системі кредитної кооперації.

Станом на 31.12.2009 до Державного реєстру банків було внесено інформацію про 179 діючих банків, таблиця 2.2.

Таблиця 2.2. Загальні показники діяльності банків України в 2009 році

Показники	Період (наростаючим підсумком)
	І кв. 2009	ІІ кв. 2009	ІІІ кв. 2009	ІV кв. 2009
Кількість діючих банків (на кінець періоду)	182	184	182	179
Зареєстровано (за квартал)	1	5	3	16
Знято з реєстрації (за квартал)	1	3	5	19
Всього активів (залишок на кін. періоду), млн. грн.	870 633,54	864 694,97	889 958,53	873 449, 57
- з них у іноземній валюті	458 823,13	435 557,71	451 553,70	424 202,75
Кредити та заборгованість клієнтів (залишок на кін. періоду), млн. грн.	737 913,20	735 094,60	747 775,50	726 295,79
- з них по юридичних особах	471 721,98	481 597,05	496 437,36	489 214,19
- з них по фізичних особах	254 614,39	250 314,54	247 729,53	233 885,81
Всього пасивів (залишок на кін. періоду)	870 633,54	864 694,97	889 958,53	873 449,57
Всього власного капітал (залишок на кін. періоду), млн. грн.	117 081,59	112 597,49	117 968,02	120 207,62
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток), млн. грн.	-7 019,82	-14 321,42	-20 943,91	-31 491,84

Загальний обсяг активів банків станом на 31.12.2009 становив 873449,57 млн. грн. і порівняно з аналогічним періодом 2008 року зменшився на 5,7% (станом на 31.12.2008 становив 926086,50 млн. грн.).

Разом із зменшенням кількості кредитних установ у 2009 році порівняно з попередніми періодами відбувається й уповільнення рівня ділової активності та значне зниження темпів приросту показників діяльності кредитних установ.

Несприятливий розвиток подій як у світовій, так і у вітчизняній економіці, зумовлювали збереження напруженої ситуації на грошово-кредитному ринку України в лютому 2009 року та продовження відпливу коштів з рахунків клієнтів.

Загальний обсяг депозитів у національній валюті в лютому зменшився на 4,7% (з початку року - на 11,8%) до 176,6 млрд. грн., у т.ч. фізичних осіб - на 4,9% (з початку року - на 7,5%) до 99,9 млрд. грн., юридичних осіб - на 4,5% (з початку року - на 16,8%) до 76,7 млрд. грн.

Одночасно загальний обсяг депозитів в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) у лютому зменшився на 6,7% (з початку року - на 8,7%) до 18,7 млрд. дол. США, у т.ч. фізичних осіб - на 6,2% (з початку року - на 10,4%) до 12,5 млрд. дол. США, юридичних осіб - на 7,6% (з початку року - на 5,0%) до 6,2 млрд. дол. США.

Слід відзначити, що зменшення обсягів депозитів, що триває, пов'язано вже не тільки із зниженням довіри до банків, а й зі зменшенням доходів населення внаслідок погіршення ситуації в економіці. За таких умов населення значну частку заощаджень починає витрачати на поточне споживання, а також на виконання взятих раніше зобов'язань (у т.ч. за кредитами).

Частково цим, а частково переведенням коштів у готівкову іноземну валюту пояснюється продовження в лютому низхідної тенденції в русі готівки поза банками, обсяг якої зменшився на 1,8% (з початку року - на 4,7%) до 147,5 млрд. грн. Водночас питома вага готівки в структурі грошової маси упродовж лютого збільшилася до 31,3% порівняно із 30,5% на початок місяця, оскільки обсяг грошової маси в лютому зменшувався більшими темпами, ніж обсяг готівки поза банками.

Зменшення ресурсної бази банків відобразилося на їх кредитній активності. Обсяг кредитних вкладень у лютому зменшився на 0,6% (з початку року - на 2,2%) до 717,9 млрд. грн. Обсяг кредитів наданих юридичним особам збільшився на 0,1% (зменшення з початку року на 1,4%) до 453,9 млрд. грн., наданих фізичним особам - зменшився на 1,8% (з початку року - на 3,5%) до 264,1 млрд. грн.

Обсяг грошової маси в лютому зменшився на 4,5% (з початку року - на 8,7%) до 470,8 млрд. грн. У річному вимірі (у розрахунку до відповідного місяця минулого року) темпи приросту грошової маси зменшилися до 18,3% порівняно із 30,2% на початок року.

Монетарна база в лютому зменшилася на 3,7% (з початку року - на 7,1%) до 173,4 млрд. грн. У річному вимірі темпи приросту монетарної бази у лютому 2009 р. зменшилися до 29,1% порівняно із 31,6% на початок року.

Відплив коштів з банківської системи разом із здійсненням Національним банком України (далі - Національним банком) операцій з продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку відповідним чином позначився на ліквідності банківської системи. Обсяг коррахунків банків у лютому зменшився на 17,3% (з початку року - на 19,2%) до 15,1 млрд. грн.

Певним чином зменшення ліквідності банків стримувалося за рахунок зменшення коштів Уряду в національній валюті на рахунках в Національному банку на 24,6% до 6 млрд. грн.

З метою підтримки ліквідності банків Національний банк у лютому здійснив рефінансування банків на загальну суму 15,2 млрд. гр. (з початку року - майже на 20 млрд. грн.).

Водночас з метою поліпшення перерозподілу тимчасово вільних коштів між банками Національний банк у лютому не припиняв проведення операцій з мобілізації коштів банків. Протягом місяця обсяг мобілізованих операцій становив 1,95 млрд. грн., з початку року - 3,4 млрд. грн.

Середньозважена процентна ставка за операціями рефінансування за лютий становила 17,2% річних, у т.ч. за кредитами овернайт - 18,0%, за кредитами, наданими на тендерах з підтримання ліквідності банків, - 22,6%, за операціями прямого репо з державними облігаціями України та облігаціями Державної іпотечної установи - 22,1%, за іншими короткостроковими кредитами - 15,9%.

Процентна політика Національного банку в лютому продовжувала спрямовуватися на збільшення вартості грошей з метою створення стимулів для повернення вкладів населення в банківську систему. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.02.2009 №72 у якості базових ставок, які визначають спрямованість грошово-кредитної політики Національного банку, використовуються ставки за кредитами рефінансування та операціями з мобілізації коштів на термін 14 днів, які визначаються за підсумками проведення щотижневих тендерів.

Якщо в грудні 2008 р. середньозважена ставка за цими операціями становила 18,7%, то у лютому 2009 р. - 22,6% (у січні тендери рефінансування не проводилися через відсутність затвердженого відповідно до ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» порядку здійснення операцій рефінансування).

Після відновлення 30 січня операцій з рефінансування банків, ставки за кредитами овернайт були встановлені на рівні 16% (під забезпечення державними цінними паперами) та 17% (без забезпечення). Такий рівень ставок був встановлений виходячи з прогнозованого місією МВФ рівня інфляції на 2009 рік 16%. З 17 лютого 2009 року вони були підвищені до 18% та 20% річних відповідно.

Відповідно до спрямованості процентної політики, середньозважена вартість кредитів у національній валюті в лютому збільшилася з 26,5% до 27,9%, в іноземній валюті - з 10,4% до 10,7%. Інтегральна ставка за кредитами збільшилася з 21,9% до 23,2%.

Середньозважена вартість депозитів у національній валюті в лютому збільшилася з 15,9% до 16,4%, в іноземній - залишилась без змін - 8,6%. Інтегральна ставка за депозитами збільшилася з 12,7% до 13,3%.

Обсяг обов'язкових резервів, сформованих банками у лютому 2009 року, становив 12,5 млрд. грн. З метою полегшення банкам умов залучення коштів на зовнішньому ринку в умовах зниження ліквідності та необхідності виконання зовнішніх зобов'язань Національний банк з 1 лютого 2009 року знизив норматив резервування за коштами, які залучені банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів, встановивши його в розмірі 2%. Раніше на ці кошти поширювалися ті ж нормативи формування обов'язкових резервів, що за коштами юридичних осіб відповідної валюти та строковості.

Протягом 2009 р. Міністерство фінансів України здійснювало розміщення облігацій внутрішніх державних позик (далі - ОВДП), завдяки чому до Державного бюджету України надійшло коштів у сумі 1403,89 млн. грн. Середньозважена дохідність за ОВДП під час первинного розміщення в лютому 2009 року становила 15,6% (у січні - 9,9%).

Таким чином, можна зробити висновок, що разом із зменшенням кількості кредитних установ у 2009 році порівняно з попередніми періодами відбувається й уповільнення рівня ділової активності та значне зниження темпів приросту показників діяльності кредитних установ.

Це пояснюється, перш за все, наслідками проявів фінансової кризи - істотним погіршенням платоспроможності кредитних установ, і у результаті чого посилився контроль з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, зокрема, вжиття заходів до кредитних установ, які систематично не виконували заходів впливу, що раніше застосовувалися до них Державною комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

3. Аналіз тенденцій розвитку кредитного ринку (форм та видів кредиту, кредитних відносин) в Україні

Тенденції розвитку кредитування в Україні протягом 2009 року зазнали значних змін. Після динамічного зростання протягом чотирьох років у звітному році відбувалось поступове уповільнення темпів зростання кредитування у річному обчисленні (зі 172.0 у грудні 2008 року до 107.6% у листопаді 2009 року), і за підсумками року вперше було зафіксовано зменшення залишків за кредитами, наданими резидентам, на 1.5% - до 723.3 млрд.

У січні-травні 2009 року динаміка залишків за кредитами була низхідною. Основною причиною цього стало зменшення ресурсної бази інших депозитних корпорацій (банків) унаслідок продовження відпливу коштів з банківської системи та обмеженого доступу до зовнішнього фінансування.

Починаючи з червня, на тлі зростання рівня вільної ліквідності банків ситуація змінилася.

За винятком жовтня і листопада, спостерігався щомісячний приріст кредитних коштів виключно за рахунок зростання кредитів, наданих сектору нефінансових корпорацій у національній валюті. Проте темпи їх зростання були незначними.

Найвищий показник приросту (1.3%) у звітному році спостерігався у серпні, що було зумовлено знеціненням гривні до основних іноземних валют.

Зростання кредитів у національній валюті до попереднього місяця за винятком січня та серпня, спостерігалося протягом усього звітного періоду, (хоча темпи їх зростання в річному обчисленні поступово уповільнювались) та в цілому за 2009 рік становило 18.4 порівняно з 40.4% у 2008 році, що наглядно можна представити наступним чином, таблиця 3.1.

Таблиця 3.1. Основні показники розвитку кредитного ринку України за 2008-2009 роки

Показники	2009	2008
	Залишки, млрд. грн.	Питома вага, %	Зміна до попер. року	% до попер. року	Залишки, млрд. грн.	Питома вага, %	Зміна до попер. року	% до попер. року
Кредити, усього у тому числі:	723,3	100	-10,7	98,5	734,0	100	307,2	172,0
у нац. валюті	355,5	49,2	55,3	118,4	300,2	40,9	86,5	140,4
в іноз.валюті	367,8	50,8	-66,0	84,8	433,8	59,1	220,7	2,0
короткострокові	231,0	31,9	8,9	104,0	221,9	30,2	90,5	168,8
довгострокові	492,3	68,1	-19,6	96,2	512,1	69,8	216,7	173,4
сектору нефінансових корпорацій	462,2	63,9	18,5	104,2	443,7	60,4	183,2	170,3
сектору домашніх господарств	241,2	33,4	-39,2	86,0	280,5	38,2	120,1	174,9
іншим	19,9	2,7	10,0	2,0	9,8	1,4	3,9	164,3

Таке збільшення забезпечило поліпшення структури кредитів за видами валют - частка кредитів у національній валюті в загальному обсязі кредитування підвищилася на 8.3 процентного пункту - до 49.2%.

Рис. 3.1. Кредити за секторами економіки

Кредитування в іноземній валюті характеризувалось низхідною динамікою. Заборгованість за кредитами в іноземній валюті зменшувалась майже щомісяця (крім серпня) і за 2009 рік скоротилась на 15,2%.

На ситуацію вплинули обмежений доступ до зовнішнього фінансування, а також підвищення вимог на здійснення кредитування в іноземній валюті з метою мінімізації валютних ризиків.

В умовах дефіциту довгострокової ресурсної бази інших депозитних корпорацій (банків), складного макроекономічного середовища, коливань валютного курсу гривні та невпевненості у напрямі розвитку економічної ситуації кредити надавалися в основному на короткостроковий термін.

За 2009 рік залишки за кредитами строком до 1 року зросли на 4.0% (у 2008 році - на 68.8%), а за довгостроковими кредитами - зменшились на 3.2% (порівняно зі зростанням на 73.4% у 2008 році) через скорочення їх залишків у іноземній валюті.

У структурі кредитів за секторами економіки, як і раніше, найбільшими залишалися частки залишків за кредитами, наданими сектору нефінансових корпорацій (63.9% у 2009 році порівняно з 60.4% у 2008 році) та сектору домашніх господарств (33.4 порівняно з 38.2% відповідно).

У незначних обсягах кредити надавались іншим фінансовим корпораціям та органам загального державного управління, порівняно з 2008 роком їх частки дещо підвищились і становили 1.9 і 0.8% відповідно.

Залишки за кредитами, наданими сектору нефінансових корпорацій, на 01.01.2010 р. становили 462.2 млрд. грн. (з них кредити підсектору державних нефінансових корпорацій - 42.6 млрд. грн., або 9.2%). У структурі кредитів сектору нефінансових корпорацій переважали кредити у національній валюті - 58.8%, що на 10.4 процентного пункту більше, ніж на початок року.

Темпи зростання кредитів у 2009 році становили 104.2% і були значно нижчими, ніж за 2008 рік (170.3%), що більшою мірою було пов'язано як із дефіцитом коштів у інших депозитних корпорацій, так і з погіршенням фінансового стану підприємств.

Основний приріст кредитних вкладень формувався за рахунок кредитів у національній валюті, залишки за якими за звітний рік збільшились на 57.1 млрд. грн., або на 26.6% (у 2008 році - на 65.5%). Найбільше зросла заборгованість за кредитами у національній валюті на строк до 1 року - на 27.0%. Помітніше збільшувались довгострокові кредити, що було зумовлено низьким рівнем довгострокової ресурсної бази банків.

Проте, починаючи з листопада, внаслідок зростання обсягу нових кредитів, суттєво збільшилися залишки за кредитами у національній валюті зі строком користування від 1 до 5 років (у листопаді - на 5.2 млрд. грн., у грудні - на 5.3 млрд. грн.). Цьому сприяло виконання заходів Національного банку України щодо стимулювання банків до нарощування обсягів кредитної підтримки реального сектору економіки.

Заборона кредитування в іноземній валюті для тих позичальників, у яких відсутні джерела надходження валютної виручки, зумовила скорочення залишків за кредитами, наданими сектору нефінансових корпорацій в іноземній валюті, на 38.6 млрд. грн., або на 16.9% за 2009 рік, у тому числі у доларах США - на 39.0 млрд. грн., або на 19.7%.

Неспроможність певної частини підприємств виконувати свої боргові зобов'язання перед банками призвела до зростання за 2009 рік заборгованості сектору нефінансових корпорацій за простроченими кредитами до 52.4 млрд. грн. (порівняно з 10.3 млрд. грн. у 2008 році).

Унаслідок погіршення платоспроможності населення (зменшення його реальних доходів), наявності значних фінансових ризиків, існуючої заборгованості за раніше отриманими кредитами та посилення вимог банків щодо оцінки кредитоспроможності клієнтів, кредитування сектору домашніх господарств впродовж звітного року характеризувалось щомісячною низхідною динамікою (за виключенням серпня).

У цілому за рік залишки за кредитами, наданими сектору домашніх господарств, зменшились на 39.2 млрд. грн., або на 14.0%, у тому числі за споживчими кредитами - на 49.0 млрд. грн., або на 26.3%, тоді як за 2008 рік вони зросли на 74.9 та 61.8% відповідно. Темпи падіння спостерігалися за всіма видами валют і за всіма строками користування.

У розрізі регіонів за станом на 01.01.2010 р. найбільше кредитів було надано банками Київської області та м. Києва (46.2%), Дніпропетровської (11.3%) та Донецької (7.1%) областей. Процентна політика банків на кредитному ринку здійснювалась відповідно до ситуації на грошово-кредитному ринку. У січні-березні через дефіцит ресурсної бази внаслідок відпливу коштів середньозважена процентна ставка за кредитами була найвищою та коливалась від 22.0 до 23.4% річних.

Починаючи з квітня, з огляду на позитивні тенденції до стабілізації грошово-кредитного ринку, середньозважена процентна ставка поступово знижувалася й у грудні становила 17.3 річних порівняно з 19.4% у грудні 2008 року. При цьому вартість кредитів у національній валюті знизилася з 21.6 до 19.6% річних, в іноземній валюті - з 11.9 до 10.2% річних.

У 2009 році особливої актуальності набуло підвищення ефективності й удосконалення процедури застосування Національним банком України механізмів рефінансування.

Задля нормативно-правового врегулювання надання кредитної підтримки банкам у період фінансово-економічної кризи було розроблено та затверджено Положення про кредитну підтримку Національним банком України банків у разі реальної загрози стабільності їх роботи.

Зважаючи на появу негативних тенденцій у діяльності банків, особливо в частині скорочення обсягів кредитування реального сектору економіки та нарощування простроченої заборгованості за кредитами, і маючи на меті їх подолання, Національним банком України проводилася робота щодо поліпшення існуючих процедур кредитування, створенню умов для повернення наданих банками кредитів і відновлення процесу кредитування довгострокових економічних програм вітчизняних товаровиробників.

Таким чином, можна зробити висновок, що тенденції розвитку кредитування в Україні протягом 2009 року зазнали значних змін. Це пояснюється погіршенням платоспроможності населення, наявності значних фінансових ризиків та існуючої заборгованості за раніше отриманими кредитами та посилення вимог банків щодо оцінки кредитоспроможності клієнтів.

4. Перспективи розвитку кредитного ринку України

Дослідження тенденцій розвитку та проблем кредитного ринку України засвідчує потребу більш ефективного розвитку та забезпечення стабільності банківської системи та вдосконалення законодавчої бази кредитного ринку.

Цього можна досягти, запровадивши досконалі механізми регулювання кредитного ринку, а саме:

- Національному банку України в найближчій перспективі доцільно ініціювати прийняття Верховною Радою Закону України «Про кредит і кредитні відносини», який би законодавчо врегулював усі кредитні взаємовідносини між кредиторами та боржниками;

- Розробити механізми, які б не давали змоги банкам кредитувати фізичних осіб без наявності інформації про їх доходи, що б позитивно вплинуло на якість кредитних портфелів комерційних банків. Таким заходом, наприклад, міг бути нормативний акт, який би впровадив суттєве підвищення норми відрахувань у резерви за такими кредитами;

- Запровадити публікацію в доступних широкому колу суб'єктів ринку засобах масової інформації даних про рейтингові оцінки банків, які встановлені за результатами інспектувань Національного банку України, що забезпечить більш зважений підхід банків до допустимого рівня ризиків та дозволить більш зважено обирати позичальникам банка-партнери;

- Здійснити масові перевірки банківських установ щодо дотримання ними вимог «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які впроваджені Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. №168;

- Національному банку України необхідно запровадити кваліфікаційні вимоги до працівників, які безпосередньо працюють на точках продажу кредитів (так званих «віддалених робочих місць»), які беруть участь у виборі кола позичальників банку, що повинно зменшити обсяг проблемних кредитів;

- З метою забезпечення доступності житла для всіх категорій громадян необхідно створення такого фінансово-кредитного механізму:

- для залучення в будівництво приватних інвестицій і для полегшення накопичення громадянами власних коштів на придбання житла використовувати випуск муніципальних і приватних позик на житлове будівництво (житлових сертифікатів). Сполучити можливість придбання житлових сертифікатів на частину вартості житла й одержання кредиту на відсутню частину;

- надання банками середньострокових кредитів (1-1,5 року) на будівництво житла забудовникам (у першу чергу, будівельним організаціям, можливо індивідуальним забудовникам) із виплатою в період будівництва лише відсотків по кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні будівництва (у випадку, коли позичальником є будівельна організація) або переоформленням у довгостроковий (10-25 років) іпотечний кредит (у випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник);

- надання банками довгострокових кредитів (10-25 років) на придбання індивідуальних будинків фізичними особами під заставу цих будинків і прилягаючих земельних ділянок. Використовуваний кредитний інструмент - кредит із відстрочкою платежу. Розмір одержуваного кредиту залежить від рівня прибутку позичальника таким чином, що щомісячні платежі по кредиту складають 25-30 відсотків від рівня щомісячного прибутку позичальника (членів його сім'ї);

- заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам. Гарантії можуть передбачати повернення залишку кредиту самим підприємством у якості поручителя по кредитному зобов'язанню або забезпечення їм страхування життя позичальника;

- для полегшення процесу використання громадянами вартості наявного житла при придбанні або будівництві нового банками даються короткострокові (3-6 місяців) проміжні кредити під заставу старого житла;

- для фінансування будівництва інженерної інфраструктури житлової забудови залучаються банківські кредитні засоби або муніципальні позики, забезпечені частиною майбутніх платежів за відповідні комунальні послуги;

- пропонується звільнити фізичних осіб від сплати житлового податку з засобів, використовуваних на оплату житлового кредиту, на весь кредитний період, а також від сплати державного збору за реєстрацію договору застави житла, що одержується за допомогою кредиту.

Реалізація цих пропозицій та проведення подальших досліджень основних чинників формування кредитного ринку дасть змогу успішніше реалізовувати інтереси суспільства та забезпечувати ефективну стратегію розвитку національної економіки України.

В основних засадах грошово-кредитної політики ураховано сучасні тенденції в економіці країни, грошово-кредитній сфері та їх взаємний вплив на суспільний розвиток, а також оцінка подальшої перспективи, обґрунтовано напрями монетарної політики і передбачено комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, спрямованих на регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.