Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з дисципліни „Податки і податкова політика”

Завдання на контрольну роботу

1. Дати характеристику мікрорівня податкової політики та його особливостей.

2. Проаналізувати етапи проведення комплексного податкового аналізу.

3. Оберіть правильний варіант відповіді. Обґрунтуйте Ваш вибір.

Держава повинна здійснювати дискредитаційну політику:

а) коли знижується попит на вироби;

б) коли збільшується виробництво товарів;

в) коли збільшуються доходи населення;

г) коли зростає валовий національний продукт.

1. Податкова політика держави є невід'ємною складовою фінансової політики. Вона не має самостійного характеру, оскільки податки, як інструмент впливу на економіку, застосовуються в комплексі з іншими методами її регулювання. Система оподаткування - частина загальної податкової політики держави.

Загалом податкова політика - це система відносин, які складаються між платником податку і державою, а також стратегія їх дій у різних умовах господарювання та економічних системах.

Залежно від організаційної структури управління державою розрізняють податкову політику на макроекономічному рівні, тобто державну податкову політику, і на мікроекономічному рівні, тобто податкову політику суб'єкта оподаткування на рівні підприємства, фірми (юридичних і фізичних осіб).

Кожен рівень має свої особливості, завдання, мету і методи її досягнення.

Основна мета державної податкової політики полягає в організації наповнення дохідної частини бюджету держави з різних джерел для покриття витрат, пов'язаних із виконанням нею своїх функцій.

Головною функцією є фіскальна. Ефективність її залежить від того, наскільки гнучкою вона може бути залежно від конкретної ситуації та стану розвитку економіки держави. Основна вимога при виконанні фіскальної функції - повнота збору податків згідно зі строками, визначеними чинним законодавством. У деяких випадках з метою розвитку якогось напряму діяльності (приміром, підтримки інвестування деяких видів діяльності для прискорення розвитку галузі в цілому, агропромислового сектору держави тощо), тимчасової підтримки виробництва деяких товарів та виробів (наприклад, вітчизняних лікарських препаратів - інсуліну) або вітчизняного виробника продовольчих товарів держава може надати податковий кредит або встановити інші строки сплати податків. Якщо ці акції проводяться на підставі економічно обґрунтованих розрахунків, то в майбутньому це дозволить отримати економічний ефект і збільшити надходження податків до бюджету.

Сутність іншої функції - розподільчої полягає у встановленні справедливості при стягненні податків. Тобто потрібно підходити до платників податків з урахуванням умов їх діяльності. Це стосується як фізичних і юридичних осіб, так і регіонів у цілому. При визначенні регіональної податкової політики особливої уваги потребує структура виробництва регіону, найбільша питома вага виготовлення певної продукції з точки зору розмірів сплати податків. Наприклад, найбільші податки повинні сплачувати ті регіони, де монопольно виробляється високоприбуткова продукція (горілчане та тютюнове виробництво), і найменші - де випускаються товари першої необхідності або продовольчі. Розвиток промислового виробництва також сприяє збільшенню загальної суми отриманих податків у цілому по регіону (наприклад, у промислових регіонах - Східна Україна - більше, ніж у сільськогосподарських регіонах - Південна та Західна Україна). Особливе значення мають рівні зайнятості населення та середньо подушного доходу. Причому тут виділяються два аспекти: з одного боку, збільшення податків з доходів, з другого - зростання обсягів реалізації товарів і сплата податків з ціни виробу. Тобто при виконанні цієї функції потрібна гнучка політика у визначенні розмірів податків, що стягуються до бюджету з різних платників.

Зміст соціальної функції полягає в тому, що повинна змінюватись структура сплати податкових та інших обов'язкових платежів, особливо між тією частиною, яка йде до державного бюджету, та тією, що залишається в місцевому. Але для цього необхідно чітке визначення загальних витрат держави, їх структури та шляхів економії (при виконанні функцій держави в повному обсязі). З урахуванням особливостей розвитку економіки регіону або освоєння нових територій або залучення для цього інвестиційних коштів держава може створювати вільні економічні зони, тобто території, на яких діють найсприятливіші для розвитку підприємництва умови.

У широкому сенсі сутність державної податкової політики полягає у формуванні державного бюджету за рахунок різних джерел, які можна поділити на два блоки:

1. безпосередньо податки з юридичних та фізичних осіб;

2. використання інших джерел, до яких належать внутрішні державні позики. Вони можуть бути в різних формах, головним чином у вигляді випуску цінних паперів, підписування та позики тощо. Сутність державної внутрішньої позики полягає в тому, що держава бере тимчасово у населення (іноді й у підприємств) кошти й зобов'язується їх повернути из відсотками за користування. Але в будь-якому разі ці кошти повертають населенню з державного бюджету. Однак головним джерелом надходжень до бюджету залишаються податки. Тому державні внутрішні позики можна визначати також як податки, сплата по яких з боку держави відстрочена у часі.

У вузькому значенні під державною податковою політикою розуміють систему оподаткування, яка складається з системи податків, об'єкта та суб'єкта оподаткування, механізму їх сплати та вилучення, строків сплати тощо.

Виходячи з загальної фінансової політики держави, мети та завдань податкової політики визначаються головні принципи її організації. До них належать:

1. Забезпечення реалізації головних напрямів державної фінансової політики на основі ефективного здійснення державної податкової політики, її напрямів та умов реалізації.

2. Стабільність нормативно-правового забезпечення, яке регулює податкову систему держави, зменшення різних доповнень до законів. Підзаконні акти не повинні суперечити головним законам або указам Президента.

3. Економічна зацікавленість. У сплаті податків повинні бути зацікавлені як платники (юридичні та фізичні особи), так і держава, яка має піклуватися про зростання добробуту населення, виконання в повному обсязі соціальних функцій та ін.

4. Соціальна справедливість як щодо юридичних осіб, так і щодо фізичних. Наприклад, ставки податків, тарифів або інших обов'язкових платежів повинні бути однакові для всіх платників.

5. Рівнонапруженість податкового тиску як щодо всіх платників податкових та інших обов'язкових платежів, так і в регіональному аспекті.

6. Принцип вигідності для держави та платника податку. Сутність цього принципу полягає в тому, що платник податку повинен отримати від суспільства таку частину благ або послуг, яка б задовольняла б його уяву про їх вартість.

7. Економічна ефективність. Усі витрати, пов'язані з організацією податкової діяльності, вилученням і зборами податків, повинні бути значно меншими, ніж результати цієї роботи.

8. Гнучкість. Державна податкова політика повинна постійно пристосовуватись до чинної економічної системи, відображати зміни, що відбуваються в країні.

За характером державна податкова політика може бути дискреційною та антидискредитаційною. Такий розподіл залежить від циклічності розвитку економіки, стадій економічного розвитку суспільства.

Держава має можливість зменшувати податки з юридичних осіб, товаровиробників з метою зниження загальних цін на товари та їх доступності для споживачів з низьким рівнем доходів. У цьому разі успіх залежить від того, наскільки виробники схильні до цих змін і яка стратегія для них прийнятніша.

Але в державі може скластися й інша ситуація, коли попит значно перевищує пропозицію, тобто у населення накопичується велика грошова маса, з'являється дефіцит товарів і підвищується темп інфляції. Тоді держава збільшує податки з фізичних осіб і таким чином зменшує вільну грошову масу населення.

Однак у будь-якому разі така форма дискреційної політики має фіскальний характер.

2. Податковий аналіз являє собою вивчення чинної системи оподаткування, визначення тенденцій її розвитку, розрахунки впливу різних чинників на кінцеві результати діяльності підприємства або держави.

Як і аналіз будь-якої економічної діяльності, усі види податкового аналізу можна класифікувати за різними ознаками.

Комплексний аналіз проводиться у певній послідовності в кілька етапів.

На першому етапі проводяться дослідження податкової системи в цілому, проводяться її оцінка та переоцінка її цілей, завдань, зв'язки між окремими елементами та їх характер а потім розглядаються її складові.

На другому етапі визначаються показники, які найбільш повно та якісно оцінюють систему. Причому тут виділяються показники, які безпосередньо характеризують як податкову систему, так і об'єкт оподаткування в цілому.

На третьому етапі проводиться безпосередньо аналіз податкової політики з розрахунком різних економіко - математичних залежностей, які характеризують взаємозв'язок між показниками, різні тенденції розвитку за попередній період. Як наслідок напрацьовуються економіко - математичні моделі, які застосовуються в подальшій роботі.

На четвертому, завершальному етапі ведеться робота з моделями. Шляхом заміни окремих параметрів в економіко-математичній моделі (ставок оподаткування, обсягу виробництва тощо) проводиться визначення окремих функцій. При порівнянні фактичних показників з показниками моделі з'являється можливість визначити взаємозв'язки між різними елементами податкової системи (зовнішніми та внутрішніми), і керівництво отримує необхідну інформацію для прийняття управлінського рішення.

Етапи комплексного податкового аналізу:

податкова політика комплексний аналіз

Окреслення цілей, завдань аналізу та розробка плану аналітичної роботи.

Визначення системи показників, які необхідні для проведення аналізу.

Збір, перевірка та підготовка необхідної для аналізу інформації.

Проведення порівняння показників фактичного звітного періоду з показниками попереднього періоду, а також порівняння з іншими підприємствами.

Визначення чинників впливу на податкову політику підприємства.

Визначення резервів підвищення ефективності податкових платежів.

Підсумкова оцінка результатів діяльності та визначення резервів, які можна швидко використати, розробка плану відповідних заходів податкової політики підприємства.

Размещено на Allbest.ru