Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВІ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

ТЕОРЕТИЧНИ ПИТАННЯ

1 Організація та інформаційне забезпечення аналізу фінансово-господарської діяльності. Баланс підприємства, методика читання балансу, балансові рівняння

2 Аналіз поточної та перспективної фінансової стійкості підприємства

Тестові запитання

1 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. БАЛАНС ПІПРИЄМСТВА, МЕТОДІКА ЧИТАННЯ БАЛАНСУ, БАЛАНСОВІ РІВНЯННЯ

Суть, зміст і необхідність дотримання принципу системності і комплексності фінансово-економічного аналізу потребують чіткої організації аналітичного процесу на підприємстві, яка передбачає етапність і раціональний підбір інформаційних джерел, для розв'язання аналітичних задач.

Необхідними етапами проведення аналітичної роботи є:

- розробка програми проведення аналізу (визначення об'єктів і послідовності аналізу, постановка цілі, терміни виконання);

- визначення кол. а інформаційних (обліково-статистичних, звітних, оперативно-планових) матеріалів, включаючи широке залучення даних спеціальних спостережень, опитувань, контрольних документів, документів позасистемного обліку;

- розв'язання поставлених аналітичних задач, спираючись на використання арсеналу прийомів і методів аналізу та наявну обчислювальну техніку;

- підготовка і передача аналітичної інформації, висновків, пропозицій, які випливають з неї, за призначенням.

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

- майновий стан підприємства;

- степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення зобов'язань перед третіми особами;

- достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;

- потребу в додаткових джерелах фінансування;

- здатність до нарощування капіталу;

- раціональність залучення займаних коштів;

- обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку;

- обґрунтованість вибору інвестицій та ін.

Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну бухгалтерську та статистичну звітність. Основними інформаційними джерелами виступають

- бухгалтерський баланс підприємства (річний, квартальні),

- звіти про фінансові результати (річний, квартальні),

- звіт про фінансово-майновий стан підприємства,

- документи податкової звітності.

Це відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів аналізу. Для проведення аналізу на основі публічної звітності існує багато типових методик, оскільки вихідна інформація уніфікована відповідними стандартами бухгалтерського, податкового і статистичного обліку та звітності.

Внутрішній (управлінський) фінансово-економічний аналіз - ґрунтується на даних публічної звітності та на використанні усіх доступних джерел облікової та поза облікової інформації, включаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так званого управлінського, обліку. Такий аналіз призначений головним чином для використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами. З метою збереження комерційної таємниці результати внутрішнього аналізу захищаються від проникнення у розпорядження сторонніх, зовнішніх споживачів інформації.

Як зовнішній, так і внутрішній фінансово-економічний аналіз диференціюються за призначенням результатів на поточний (ретроспективний) аналіз, оперативний аналіз і перспективний аналіз.

Поточний фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення звітного періоду (місяць, квартал, рік); як основні завдання поточного аналізу виступають:

- об'єктивна оцінка результатів фінансово-господарської діяльності, - виявлення невикористаних резервів, недоліків у роботі, їх винуватців, - накреслення шляхів мобілізації виявлених резервів.

Для методики поточного аналізу найхарактернішим прийомом є порівняння досягнутих результатів з плановими параметрами і виявлення факторів, що спричинили відхилення від них.

Оперативний аналіз здійснюється повсякденно, він наближений за часом до моменту здійснення певних економічних процесів, що відбуваються в ході фінансово-господарської діяльності підприємства, виступає знаряддям оперативного управління нею. Особливістю проведення оперативного аналізу є використання не звітної, а оперативної інформації - первісних бухгалтерських та інших документів, матеріалів контролю, спостереження, рапортів, нарядів тощо. З цією особливістю пов'язана відносна наближеність результатів аналізу, що не знижує їх цінності як бази для прийняття оперативних рішень з метою підвищення якості роботи підприємства.

Перспективний аналіз базується на вивченні різноманітних явищ у сфері фінансово-економічної діяльності з метою прогнозування на майбутнє. Використовується як база для прогнозування обсягів реалізації продукції, витрат на її виробництво, рентабельності, вибору варіантів інвестування фінансових ресурсів. Особливість перспективного фінансово-економічного аналізу - використання даних про роботу підприємства за минулий (досить тривалий) час, але під кутом зору майбутньої діяльності цього підприємства.

Основні джерела інформації для фінансового аналізу є бухгалтерська звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи бухгалтерської звітності на підприємствах України регламентовані Положенням «Про бухгалтерську звітність підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 1999 р №40. Згідно з цим положенням бухгалтерська звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати і пояснень до них. Головними вимогами до бухгалтерської звітності є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

Інформація, подана в бухгалтерській формі №2, що має назву «Звіт про фінансові результати», є більш аналітичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма №1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів.

За даними форми №2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а також факторний аналіз прибутку та рентабельності.

Пояснення до бухгалтерського балансу і звіт про фінансові результати повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів бухгалтерської звітності додатковими даними, які недоцільно включати в бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати, але котрі є необхідними користувачам бухгалтерської звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.

Пояснення до балансу і звіту про фінансові результати повинні містити розшифрування окремих показників форм №1 і 2, що характеризують структуру майна, джерела його утворення, склад і розміри фондів організації, окремих видів дебіторської і кредиторської заборгованостей, основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень і зобов'язань. Пояснювальна записка, що складається до річної звітності, повинна містити стислу характеристику діяльності організації:

- види виробничої, комерційної й інвестиційної діяльності організації і її географічні ринки збуту;

- основні показники діяльності і чинники, що вплинули в звітному періоді на фінансові результати, такі як:

а) частка активної частини основних засобів;

б) коефіцієнти зносу, відновлення і вибуття основних засобів;

в) коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду;

г) коефіцієнт забезпеченості власними засобами й інші показники, необхідні для повного й об'єктивного уявлення фінансового стану організації.

Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.

Уміння читати баланс базується на знанні змісту кожної його статті, способу її оцінки, ролі в діяльності підприємства, зв'язку з іншими статтями, характеристики цих змін для економіки підприємства.

Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість:

- одержати значний обсяг інформації про підприємство;

- визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;

- встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів;

- оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.

Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством. Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта.

На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерського балансу є настільки важливим, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Основними напрямками аналізу для реальної оцінки фінансового стану є наступні:

- аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу, який полягає в розрахунку показників оцінки задовільності структури балансу (коефіцієнт ліквідності, забезпеченості власними засобами і можливості відновлення (втрати) платоспроможності (при характеристиці платоспроможності увагу в основному звертають на такі показники, як наявність коштів на розрахункових рахунках у банках, у касі організації, збитки, прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість, не погашені в термін кредити і позики, на оцінку положення організації на бланку цінних паперів) ;

- аналіз фінансового стану на довгострокову перспективу досліджує структуру джерел надходження коштів, ступінь залежності організації від зовнішніх інвесторів і кредиторів;

- аналіз ділової активності організації, критеріями якої є:

а) широта ринків збуту продукції;

б) репутація організації;

в) ступінь виконання виробничого плану;

г) рівень ефективності використання ресурсів організації.

Для оцінки реальних аналітичних можливостей необхідно знати обмеження інформації, поданої в балансі.

Баланс - це підборка моментних даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксуються сформовані до моменту його упорядкування результати господарських операцій. Він відповідає на запитання: «Що являє собою підприємство на даний момент? Закладений у ньому принцип використання історичних цін придбання оборотних активів суттєво спотворює реальну оцінку майна в цілому.

Аналіз показників фінансової звітності базується на одержанні відповідних коефіцієнтів та співвідношень, які характеризують різні аспекти діяльності підприємства.

У процесі аналітичної оцінки використовують різні способи обробки інформації. Аналіз фінансової звітності за допомогою системи коефіцієнтів дає можливість користувачам цієї звітності, оцінити фінансову стійкість підприємства, його ліквідність та ефективність діяльності, узагальнювати показники і порівнювати результати діяльності підприємства як в динаміці, так і результатами діяльності інших підприємств. Таким чином, коефіцієнтний аналіз дає можливість побачити зміни у фінансовому стані та результатах діяльності підприємства і допомагає користувачам звітності визначити тенденції та структуру можливих змін, що в свою чергу може підказати зацікавленим особам на ризики і можливості, що пов`язані з аналізуємим підприємством.

Систему коефіцієнтів можна умовно розподілити на певні групи. Коефіцієнти платоспроможності перш за все цікавлять кредиторів підприємств які тісно пов`язані з фінансовою стабільністю.

Для аналізу користуються показниками, які характеризують внутрішньо балансові співвідношення на початок та кінець аналізуємого періоду, або за декілька періодів.

Коефіцієнт покриття (Кп) обчислюється як відношення оборотних активів (запаси, дебіторська заборгованість, інші поточна заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи) до поточних зобов'язань і характеризує кратність покриття короткострокової заборгованості оборотними активами:

По міжнародним стандартам коефіцієнт покриття повинен бути на рівні 2-2,5. В дирекції цей показник має низьке значення, це свідчить про те що підприємство живе лише одним днем, його розвиток має не стабільний характер, а також має проблеми з власними оборотними коштами. Для розрахунків по короткострокових зобов'язаннях оборотних активів не достатньо.

Виходячи з того, що поточні активи мають неоднакові можливості, щодо перетворення в гроші, тобто мають різні ліквідності аналізуючи фінансовий стан, підприємство використовує коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності (Кл) обчислюється як відношення суми найбільш ліквідних активів (грошових коштів + дебіторська заборгованість) до поточних зобов'язань. Товарно-матеріальні запаси при розрахунках цього показника виключаються з оборотних активів так як їх не можна швидко перетворити в грошові кошти.

Із розрахунків видимо, що коефіцієнт загальної ліквідності, як на початок та і на кінець звітного періоду менше одиниці і не забезпечує ліквідності. Аналізуючи платоспроможність ми бачимо, що коефіцієнт покриття та ліквідності мають низьке значення. Це означає, що у підприємства значні матеріальні запаси, або значні товарні залишки.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кл) - найбільш загальний показник ліквідності визначається за формулою. Як на початок, так і на кінець року показник коефіцієнта дуже високий (при нормативі 2-2,5). Це свідчить про те, що підприємство повинно з'ясувати причини зростання показника. Зростання показника пов'язане із зростанням обсягів запасів і уповільненням оборотності коштів.

Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (Кал) розраховується шляхом ділення сум коштів підприємства і короткострокових фінансових вкладень на величину короткострокових зобов'язань, що можна подати у вигляді формули:

Коефіцієнт автономії Ка. Він обчислюється як співвідношення суми власного капіталу до суми активів підприємства.

Для оцінки управління активами підприємства використовується коефіцієнт оборотності активів. Для цього використовується чистий доход (Валовий доход за винятком ПДВ) до середньої вартості активів.

Цей показник характеризує суму доходу яку отримує підприємство від реалізації продукції на кожну гривню, що вкладена в активи підприємства.

Фінансування діяльності підприємства за рахунок довгострокових кредитів і позик дозволяє значно розширювати масштаби виробництва і отримувати більший прибуток. Сума власного капіталу та довгострокових кредитів і позик складають довгостроковий капітал підприємства.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кд.з) обчислюється як питома вага довгострокових позикових коштів у загальній сумі довгострокового капіталу.

При аналізі довгострокових залучених джерел фінансування слід враховувати, що перевищення їх розміру над сумою власного оборотного капіталу означає використання підприємством частини довгострокових позик на фінансування поточних операцій. Це збільшує витрати виробництва і свідчить про недостатній рівень менеджменту на підприємстві.

Фінансова стабільність підприємства залежить як від складу джерел фінансування, так і від напрямків розміщення коштів в активах підприємства. Для визначення мобільності використання власних коштів підприємства обчислюється коефіцієнт маневреності (Км), який характеризує питому вагу власних оборотних коштів у загальному обсязі власного капіталу.

Сума власних оборотних коштів на початок року

Збільшення коефіцієнту оцінюється позитивно, тому що за рахунок власних оборотних коштів покривається основна частина виробничих запасів і розрахунків з дебіторами.

Стабільність структури власних оборотних коштів, які змінюються в процесі господарської діяльності, характеризує коефіцієнтом співвідношення власних оборотних коштів і загальної суми оборотних активів. Коефіцієнт співвідношення власних оборотних коштів свідчить про зміну структури оборотних активів у напрямку збільшення частки власних оборотних коштів у сумі оборотних активів підприємства.

аналіз фінансовий стійкість баланс

Особлива увага при аналізі використання активів приділяється управлінню оборотними активами: товарно-матеріальним запасам і дебіторської заборгованості. Головною метою оцінки цих активів є виявлення ознак зменшення вартості або над лишнього накопичення товарно-матеріальних запасів та рахунків дебіторів. При аналізі ці показники балансу зіставляються з сумою чистого доходу від реалізації продукції, або з собівартістю реалізованої продукції, тому що ці статті тісно взаємопов`язане.

Ці показники характеризують швидкість обороту матеріальних запасів протягом звітного періоду. Якщо зрівняти цей показник з відповідним періодом минулого року то можна побачити, що він зменшився на. Чим вище значення коефіцієнту оборотності товарно-матеріальних запасів тим краще, тому що низький рівень запасів зменшує ризик пов`язаний з неможливістю реалізації продукції та свідчить про ефективне використання активів.

Для оцінки доходності використовуються два показники рентабельності. Показник першого типу оцінують рентабельність по відношенню до реалізації, а показник другого - по відношенню до активів. Перший показник називається коефіцієнтом валового прибутку і розраховується як відношення суми валового прибутку до суми чистого доходу. Цей показник характеризує ефективність не лише господарської діяльності, а й процесів ціноутворення. Коефіцієнт валового прибутку показує скільки копійок валового прибутку приносить кожна гривня обороту.

Горизонтальний аналіз. Суть горизонтального аналізу полягає в порівняні показників звітності попереднього і поточного соку. При цьому здійснюється постатейне зіставлення звітів і визначається абсолютна і відносна зміна статей. Аналізуючи динаміку валюти балансу, порівнюють її значення на початок і кінець року (ряд. 280 і 640 ф. №1). Зменшення валюти балансу на кінець року свідчить про скорочення підприємством обсягів його господарської діяльності.

Для визначення змін у господарській політиці підприємства не за два роки, а за декілька послідовних років застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу.

Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100%, відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком вибирається такий рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід вибирати тільки значущі показники.

Вертикальний аналіз. На відміну від горизонтального, що показує динаміка статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина прирівнюється до 100% і обчислюється питома вага кожної її складової. Цілими частинами

приймаються підсумки Балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізації Звіту про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку у групі або підгрупі становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємства.

Аналіз Балансу. Базову структуру Балансу можна подати у вигляді простого рівняння:

Активи = Зобов'язання + Власний капітал.

Структурний аналіз балансу зосереджений на двох основних аспектах: яким чином розподілені активи підприємства, до яких вкладений капітал, яка структура активів; яким чином розподілені джерела цих активів між довгостроковою, короткостроковою заборгованістю і власним капіталом.

Аналіз активу Балансу. Як правило, у структурі оборотних активів велику частину становлять запаси і дебіторська заборгованість. Збільшення питомої ваги запасів у структурі активів може свідчити про таке: збільшення виробничого потенціалу підприємства; формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності оборотних коштів підприємства; прагнення захистити грошові кошти підприємства від знецінення під впливом інфляції за рахунок вкладень у запаси; нераціональність вибраної господарської політики, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

Збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості в структурі активів може свідчити про надання підприємством товарних кредитів для споживачів своєї продукції, що говорить про фактичну іммобілізацію оборотних коштів підприємства з виробничого циклу. Абсолютне або відносне збільшення оборотних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва або вплив чинника інфляції, але й про зниження швидкості V обороту, що викликає збільшення маси оборотних активів. Чим вища швидкість обороту запасів і дебіторської заборгованості, тим ефективніше працює підприємство. Для визначення тенденції оборотності запасів і дебіторської заборгованості на підставі показників Балансу і Звіту про фінансові результати розраховують такі показники:

Коефіцієнт оборотності запасів:

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (інше найменування цього коефіцієнта - коефіцієнт оборотності за розрахунками). Показує, скільки оборотів здійснили за рік кошти, вкладені до розрахунків. Він обчислюється як відношення загального обсягу реалізації до середнього розміру дебіторської заборгованості. Чим більша кількість оборотів, тим швидше підприємство отримує плату від своїх дебіторів.

Аналіз Пасиву Балансу. Для забезпечення своєї господарської діяльності підприємство може брати кредити, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість, на відміну від дебіторської, свідчить про наявність грошових коштів, що тимчасово залучені підприємством і підлягають поверненню. Якщо термін погашення кредиторської заборгованості перевищує термін погашення дебіторської заборгованості, необхідно з'ясувати причини такого стану, оскільки випереджальне зростання кредиторської заборгованості порівняно з дебіторською свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. У зв'язку з цим розглянемо такий показник.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, за допомогою якого розраховується період погашення цієї заборгованості. Він обчислюється як відношення собівартості до середнього розміру кредиторської заборгованості:

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (інше найменування цього коефіцієнта - коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності). Визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів. Коефіцієнт розраховується за формулою:

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо. його значення дорівнює 1 (або 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Згідно з Методикою №81 і Методикою №22 підприємство вважається фінансово стійким за умов, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів підприємства становить не менше 50%.

Варто звернути увагу також на П(С)БО 5, відповідно з до якого заповнюється форма фінансової звітності «Звіт про власний капітал». Показники наведені у Звіті, можна використовувати для аналізу динаміки структури власного капіталу. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу. доповненням до попереднього коефіцієнта їх сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Коефіцієнт розраховується за форму:

Співвідношення позикового капіталу і власного. Як і вище перелічені, коефіцієнти, цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стабільності підприємства. Він розраховується за формулою:

Показник має досить просту інтерпретацію: його значення, що дорівнює, наприклад, 0,3, означає, що на кожну 1 грн. власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 30 коп. позикових коштів. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки. Коефіцієнт забезпеченості за кредитами (інше найменування цього коефіцієнта - коефіцієнт покриття відсотка). З його допомогою оцінюється потенційна можливість підприємства погасити позику. Коефіцієнт показує ступень захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів. Він розраховується за формулою:

Зменшення значення коефіцієнта порівняно з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит. Кредитори (постачальники, інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю, оскільки таке підприємство з більшою імовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Власники ж підприємства (акціонери, інвестори, інші особи, які зробили внесок до статутного капіталу) віддають перевагу розумному зростанню в динаміці частки позикових коштів.

Оцінка рентабельності. Рентабельність продажу (коефіцієнт «прибуток/ продаж», норма чистого, прибутку). Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Розраховується за формулою:

Рентабельність активів, розглянемо такий показник, як коефіцієнт оборотності активів.

Коефіцієнт оборотності активів характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства. Чим вищий оборот, тим ефективніше використовуються активи. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньорічної вартості активів.

Рентабельність активів (коефіцієнт «прибуток/актив»). Він характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів:

2 АНАЛІЗ ПОТОЧНОЇ ТА ПЕРСПЕКТИВНОЇ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність. Вона трактується як можливість своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання наявними грошовими ресурсами. Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх у готівку.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями у пасиві, які групуються за ступенем терміновості погашення. Відповідно до наведеної тези поточні активи можна поділити на три групи:

1) гроші та короткострокові фінансові вкладення (найбільш ліквідна група);

2) готова продукція, відвантажені товари та дебіторська заборгованість;

3) виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Платіжні зобов'язання підприємства поділяють на такі три групи:

1) заборгованість, терміни оплати якої вже настали;

2) заборгованість, яка повинна бути погашена найближчим часом;

3) довгострокова заборгованість.

Відповідно до цього розраховують поточну, абсолютну та проміжну та загальну ліквідність.

Щоб визначити поточну ліквідність, необхідно ліквідні засоби першої групи порівняти з платіжними зобов'язаннями першої групи. Якщо цей коефіцієнт буде дорівнювати одиниці, то на підприємстві є всі можливості своєчасно розрахуватися за всіма зобов'язаннями, термін оплати яких настав.

Показники абсолютної, проміжної та загальної ліквідності використовуються для оцінки перспективної платоспроможності.

Абсолютна ліквідність визначається відношенням ліквідних засобів першої групи до всієї суми короткострокових боргів підприємства (ІІІ розділ пасиву балансу). Її значення визнається достатнім , якщо вона вища 0,25-0,30. Це означає, що в даний момент часу підприємство може погасити 25-30% всіх короткострокових боргів.

Проміжна ліквідність - це відношення ліквідних засобів перших двох груп до загальної суми короткострокових боргів підприємства. Задовільним є співвідношення 1 : 1. Проте, якщо велику частку ліквідних засобів становить дебіторська заборгованість, частину якої важко своєчасно стягнути, таке співвідношення може виявитися недостатнім. У таких випадках рекомендується співвідношення 1,5 : 1.

Загальний коефіцієнт ліквідності розраховується відношенням всієї суми поточних активів, включаючи запаси і незавершене виробництво, до загальної суми короткострокових зобов'язань. Задовільне значення цього коефіцієнта - 1,5-2,0.

Однак, коефіцієнти ліквідності - показники відносні і протягом деякого часу не змінюються, якщо пропорційно зростають чисельник і знаменник дробу. Але за цей час фінансове положення може істотно змінитися: може зменшитися прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт оборотності. Тому для більш об'єктивної оцінки ліквідності використовують таку факторну модель:

Клік = (поточні активи / балансовий прибуток) х (балансовий прибуток / короткострокові борги).

Перший дріб у виразі характеризує вартість поточних активів на гривню прибутку; другий дріб свідчить про здатність підприємства погашати свої борги за рахунок результатів своєї діяльності. Він характеризує сталість фінансів. Чим вище його рівень, тим краще фінансовий стан підприємства. Для розрахунку впливу цих чинників можна використовувати способи ланцюгових підстановок чи абсолютних різниць.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, необхідно знати запас його фінансової стійкості (зону безпеки). З цією метою розраховується поріг рентабельності: сума виручки, яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитку. Рентабельність при такій виручці дорівнюватиме нулю.

Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних витрат у складі собівартості реалізованої продукції до частки маржинального доходу від виручки. Маржинальний доход підприємства - це сума постійних витрат та прибутку.

Виходячи з порогу рентабельності, можна розрахувати запас фінансової стійкості підприємства за формулою:

ЗФС = ((виручка - поріг рентабельності) / виручка) х 100.

У ході аналізу аналітик повинен з'ясувати, наскільки близький або далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститися виручка підприємства.

На закінчення роботи аналітику необхідно узагальнити всі результати аналізу і зробити точний діагноз фінансового стану підприємства, а також його прогноз на перспективу. Слід розробити конкретні заходи, що дозволять поліпшити фінансовий стан підприємства.

ТЕСТОВИ ЗАПИТАННЯ

1. Які висловлення є вірними

а) Коефіцієнт поточної ліквідності більш коефіцієнтів критичної ї абсолютної ліквідності;

б) коефіцієнт абсолютної ліквідності більш коефіцієнтів поточної ї критичної ліквідності;

в) коефіцієнт критичної ліквідності більш коефіцієнтів поточної основних та оборотних ї абсолютної ліквідності;

г) коефіцієнти ліквідності характеризують рівень покриття групами активів відповідальних груп пасивів.

Відповідь г). Ліквідність оцінюється за допомогою розрахунку спеціальних показників, що відбивають співвідношення активів і пасивів, структуру активів. У практиці частіше усього в цих цілях використовуються коефіцієнти ліквідності. Останні являють собою співвідношення різноманітних статей активу балансу кредитної установи з визначеними статтями пасиву або, навпаки, пасивів з активами. Для оцінки ліквідності застосовуються коефіцієнти короткострокової і середньострокової ліквідності; вони обчислюються як відношення короткострокових ліквідних активів або середньострокових активів до відповідним по термінах пасивам.

2. Позитивно характеризують фінансову стійкість підприємства:

а) зростання коефіцієнта співвідношення позикових і власних коштів;

б) ріст коефіцієнта автономії;

в) ріст коефіцієнта фінансового важеля та маневрування власних коштів;

г) достатність власних оборотних коштів для формування запасів і витрат.

Відповідь б). Кол. о найважливіших показників діяльності підприіємств і показники, яки характеризують стан, рух і розміщення їх фінансових ресурсів, тобто фінансову стійкість, включає:

- прибутковість діяльності підприємства;

- наявність і динаміку основних та оборотних коштів;

- раціональність розміщення власних і залучених фінансових ресурсів / основних та оборотних /;

- ступень фінансової незалежність підприємства /фінансова автономія /;

- ліквідність та платоспроможність.

Показником, який характеризує ступень фінансової незалежності підприємства /фінансової автономії/, є коефіцієнт, який визначає питому вагу власного капіталу у загальної сумі його власних і залучених коштів. Він визначається так:

Кфнз= Квл / К

де Кфнз - коефіцієнт фінансової незалежності підприємства;

Квл - сума власного капталу;

К - весь каптал.

3. Знайдіть вірні твердження:

а) на оборотність активів впливає рентабельність продукції;

б) на рентабельність продукції впливає оборотність оборотного капталу;

в) на рентабельність активів впливає їх оборотність;

г) на рентабельність активів впливає рентабельність продукції.

Відповідь в). Коефіцієнт оборотності активів показує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду обсягу реалізації, тому що показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства; іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції. Чим вищий оборот, тим ефективніше використовуються активи. Коефіцієнт визначається як відношення чистого доходу до середньорічної вартості активів:

Розраховуючи рентабельність, слід визначити відношення прибутку до таких показників: рівня продажу, активів, власного капіталу.

4. афект фінансового важеля складав за минулий період 12% при незмінних інших впливаючих чинниках, плече фінансового важеля зросло з 0,2 до 0,3.Яким став афект фінансового важеля:

а) 22%;

б) 2%;

в) 18%;

г) 12,1%.

Відповідь в). Плече фінансового важеля зросло з 0,2 до 0,3, що складає 50%. Якщо афект фінансового важеля складав за минулий період 12% при незмінних інших впливаючих чинниках, тоді:

12% = 100%,

50% = 6%.

Відповідно, афект фінансового важеля рівний :

12% + 6% = 18%.

5. Середньорічні активи підприємства складають 2400000 грн., чистий прибуток - 400000 грн., а перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською - 600000 грн.. Період окупності капталу дорівнює;

а) 6 років;

б) 4 роки;

в) 1,5 року;

г) 0,17 року.

Відповідь а). Період окупності власного капіталу (Р) визначається як частка від ділення середньої вартості власного капіталу на чистий прибуток:

- за звітний період:



Відповідно, період окупності капталу дорівнюється - 6 рокам.

6. Якщо валюта балансу склала на кінець року 3000000 грн., а виручка від реалізації продукції 1 500 000 грн., то коефіцієнт оборотності майна підриємства є рівним:

а) 2;

б) 0,5;

в) 3;

г ) 1.

Відповідь б). Коефіцієнт оборотності майна підриємства обчислюється як відношення доходів до загального підсумку статей активу та пасиву балансу:

Коефіцієнт оборотності на підприємстві має велике значення для поліпшення його фінансового стану та підвищення ефективності виробництва. Чим швидше обертаються кошти, тим більше можна отримати і реалізувати на кожну гривню вкладених коштів. Під оборотністю розуміють кількість оборотів за рік. Якщо оборотність менша 1,0, то року не вистачає для повного обороту коштів, і вони фактично не відповідають визначенню.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ізмайлова К.В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посібник. - К МАУП, 2003.

2. Економічний аналіз: Навч. посібник. / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк та інш. За ред. акад. НАН України, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001.

3. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: Знання, 2004.

4. М.Я. Коробов Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: Знання, 2002.

Размещено на Allbest.ru