Податкова система

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Законодавча база податкової системи

2. Неоподатковуваний мінімум доходів та його характеристика

3. Інші збори та обов'язкові платежі, їх характеристика

Список використаної літератури

1. Законодавча база податкової системи

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Правовою основою податкової системи є закони України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій", "Про податок на додану вартість", "Про акцизний збір", "Про державну податкову службу", "Про систему оподаткування". В них передбачено, що при визначенні податків, зборів і обов'язкових платежів, а також встановленні обов'язків і відповідальності платників ця система будується на таких принципах:

По-перше, обов'язковість виконання законодавства про податки усіма об'єктами По-друге, обов'язковість оподаткування всіх доходів незалежно від їхніх джерел. По-третє, застосування єдиних податкових ставок до різних власників і громадян, тобто з рівної величини доходу повинна сплачуватися рівна величина податку. По-четверте, підвищення стимулюючої ролі податкових норм, особливо через систему пільг. По-п'яте, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян і забезпечення надходження коштів до бюджетів відповідних рівнів і державних цільових фондів. По-шосте, повсюдний та жорсткий фінансовий контроль за зобов'язаннями з податкових платежів усіх об'єктів через декларації й податкову інспекцію.

Законодавчі акти в юридичному аспекті визначають права, обов'язки та відповідальність обох сторін процесу оподаткування та функціонування його механізму.

Сучасна податкова система регламентує основні обов'язки платників: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність; у строки, встановлені законодавством, подавати до державних податкових інспекцій та інших державних органів бухгалтерську звітність та інші документи та відомості, пов'язані з обчисленням і оплатою податків та інших обов'язкових платежів; своєчасно і в повному розмірі сплачувати податкові суми і здійснювати інші податкові платежі, допускати службових осіб податкових інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються з метою одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення податків та інших обов`язкових платежів; виконувати інші обов`язки, пов`язані з обчисленням і оплатою податків та інших обов'язкових платежів.

Нова податкова система встановлює відповідальність платників за правильність обчислення і своєчасність оплати податків та інших обов'язкових платежів, за виконання законодавства про оподаткування: суми донарахованих податків та інших обов'язкових платежів і фінансових санкцій сплачуються до бюджету і державних цільових фондів юридичними особами в 10-ти денний строк з дня складання акту перевірки, а громадянами - 15-денний строк з дня прийняття державними податковими інспекціями відповідного рішення; сума податків та інших обов'язкових платежів, не внесених у встановлений строк, а також суми штрафу та інших фінансових санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів (з юридичних осіб) незалежно від форм власності та результатів господарсько-фінансової діяльності - у безперечному порядку, а з громадян - за рішенням суду або через нотаріальні контори, за виконавчими приписами; посадові особи підприємств, установ, організацій, громадяни, винні в порушенні законодавства про оподаткування у встановленому законом порядку притягаються до адміністративної, дисциплінарної та кримінальної відповідальності.

Серед заходів відповідальності в податковому законодавстві особливе місце займають санкції як ефективний інструмент державного економічного і адміністративного впливу на платників податків і посадових осіб, які не дотримуються чинного законодавства. Санкції передбачають стягнення з порушника певної грошової суми до бюджету і покликані посилити економічну відповідальність за ефективність господарської діяльності, а також за виконання законів про оподаткування.

Важливим засобом ефективного застосування законів про оподаткування повинно стати і прийняття податкового Кодексу України, який би систематизував усі нормативні акти про податки і зменшив кількість податків.

2. Неоподатковуваний мінімум доходів та його характеристика

Неоподатковуваний мінімум, згідно Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, є державною соціальною гарантією і його розмір не може бути нижчим за прожитковий мінімум.

Внаслідок існуючих в податковому законодавстві України протиріч розмір неоподатковуваного мінімуму сьогодні визначається Указом Президента України “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян”

Протягом тривалого часу, в порушення норм статей 67 та 92 Конституції України, згідно з якими громадяни зобов'язані сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, зміни розміру неоподатковуваного мінімуму відбувалися не шляхом внесення змін до діючого Декрету, а постановами Кабінету Міністрів України та указами Президента України. Протиріччя між зазначеними правовими актами не усунуто досі і Державна податкова адміністрація України при визначенні розмірів прибуткового податку керується не Декретом Кабінету Міністрів, а Указом Президента України.

Однак, на сьогодні зазначений Указ Президента не лише не відповідає меті, задля якої він був виданий - підвищенню життєвого рівня громадян та їх зацікавленості в результатах роботи, а, навпаки, призводить до його зниження внаслідок збільшення розмірів сплачуваних податків. За період, що минув після прийняття Указу Президента, розмір мінімальної заробітної плати змінювався вісім разів - з 60000 крб. (0,6 грн.) до 165 гривень, а розмір неоподатковуваного мінімуму жодного разу не переглядався, внаслідок чого доходи з рівною купівельною спроможністю, але з різними номіналами оподатковуються за зростаючими з кожним роком ставками. Громадяни, які отримують мінімальну заробітну плату 165 грн., щомісяця сплачують 18,68 грн. прибуткового податку, а із заробітної плати в розмірі прожиткового мінімуму на працездатну особу - 58,19 грн.

Таким чином, на сьогодні ми маємо ситуацію, за якої прибутковий податок стягується з сум, що є значно нижчими не лише прожиткового мінімуму, а і мінімальної заробітної плати. Тим самим трудящі позбавлені можливості задовольняти свої найперші життєві потреби, а їх матеріальний стан в міру зростання інфляції погіршується, що проявляється в зростанні тенденції до недоспоживання, професійної, фізичної та моральної деградації, поширення злочинності. Унеможливлюється не тільки розширене, а навіть і просте відтворення робочої сили, яке має бути однією з основних функцій заробітної плати згідно з Концепцією дальшого реформування оплати праці в Україні, схваленою Указом Президента України №1375/2000 від 25 грудня 2000 року.

Податковий тиск у вигляді претензій державної казни на кошти, що є для людини життєво необхідними, соціально та економічно невиправданий, а головне, він порушує конституційну гарантію щодо забезпечення достатнього рівня життя для себе і своєї сім'ї (ст. 48). Тому назріла необхідність введення до податкової системи економічно обґрунтованого розміру неоподатковуваного мінімуму (не нижче величини прожиткового мінімуму) і соціально зваженої шкали диференціації прибуткового податку з громадян.

Оскільки неоподатковуваний мінімум доходів громадян є вихідною розрахунковою величиною для визначення ставок зборів, мита та штрафних санкцій, законопроектом передбачено для цих цілей залишити його розмір незмінним до внесення відповідних змін до законодавства.

Усвідомлюючи, що підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму до прожиткового мінімуму призведе до значного недонадходження прибуткового податку до місцевих бюджетів (майже 9,4 млрд. грн.), пропонується тимчасово, на період з 1.01.2003р. до 31.12.2003р., встановити розмір неоподатковуваного мінімуму на рівні мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 2003 рік. Це дозволить зменшити недонадходження до місцевих бюджетів в перехідний період та задіяти в повній мірі компенсуючи джерела доходів державного бюджету, зокрема збільшення надходжень з податку на додану вартість та акцизного збору, внаслідок зростання купівельної спроможності громадян та економію бюджетних видатків через зменшення розміру коштів, необхідних для надання житлових субсидій.

Суми додаткових доходів державного бюджету, згідно ст.103 Бюджетного кодексу України, можуть бути спрямовані у вигляді трансфертів на поповнення доходної частини місцевих бюджетів з метою недопущення ними втрат від зниження надходжень прибуткового податку.

Джерелами покриття втрат бюджетів від підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян мають також бути:

- Скорочення пільг

В 2001 році, за даними Державної податкової адміністрації України, пільги з оподаткування були надані 128 тис. юридичних осіб, тобто кожному шостому із зареєстрованих платників на загальну суму 51,2 млрд. грн., що майже дорівнює сумі видатків зведеного бюджету. При цьому протягом останніх п'яти років обсяги пільг зростають більш прискореними темпами, ніж обсяги надходжень: обсяги надходжень Зведеного бюджету зросли в 1,5 рази, а обсяги пільг - в 2,6 рази.

- Підвищення ефективності використання бюджетних коштів

Близько 13 відсотків бюджетних коштів (а це більше 7 млрд. грн.), за даними Рахункової палати України, використано у 2001 році їх розпорядниками нераціонально, з порушенням чинного законодавства та різного роду зловживаннями.

- Реалізація процесу детінізації економіки та легалізації доходів

За даними, наведеними в Посланні Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році”, рівень тонізації української економіки становить 34%, тобто тільки через несплату податків тіньовою частиною економіки бюджет щороку недотримує щонайменше 12-13 млрд. грн.

- Більш точні розрахунки прогнозних показників доходів бюджетів

Фактичні надходження від прибуткового податку з громадян щорічно перевищують заплановані на суму, що становить біля 20%. Так в 2001 р. заплановано отримати 6,9 млрд. грн., фактично ж отримано - 8,8 млрд. грн., тобто перевищення становило 26,6%.

- Розширення бази оподаткування прибутковим податком з громадян за рахунок:

- оподаткування дивідендів та доходів, отриманих у вигляді процентів, нарахованих на банківські вклади;

- запровадження рівних умов оподаткування для всіх категорій працюючих, незалежно від професійної ознаки.

З метою компенсації зниження надходжень до бюджетів відповідних рівнів доцільно також розширити базу оподаткування шляхом лібералізації податкового законодавства з метою створення сприятливих умов для зростання обсягів вітчизняного виробництва та підвищення його ефективності, зокрема, зниження податкового тиску, задіяння стимулюючої та регулюючої функцій податків, досягнення оптимального співвідношення між протекціоністськими заходами та заходами з лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, розширення доступу до кредитних ресурсів на базі помірності банківських ставок з врахуванням рівня інфляції тощо.

3. Інші збори та обов'язкові платежі, їх характеристика

До загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів належать:

податок на додану вартість; акцизний збір; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме майно (нерухомість); плата (податок) за землю; рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове соціальне страхування;

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

18) збір до Державного інноваційного фонду;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Види місцевих податків та зборів визначаються статтею 15 «Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)» Закону України від 25.06.1991 р. «Про систему оподаткування» в редакції Закону від 18.02.1997 p. Порядок обчислення місцевих податків визначається Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. «Про місцеві податки і збори».

Податок на додану вартість (ПДВ) - податок, що стягується з підприємств, на суму приросту вартості на даному підприємстві, обчислювану у вигляді різниці між виторгом від реалізації товарів і послуг і сумою на сировину, матеріали, напівфабрикати, отримані від інших виробників. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість. Сутність ПДВ в тому, що він є частиною створеної вартості, яку стягують з покупців усіх видів товарів та послуг. Платники: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності. податковий законодавчий втрата бюджет

В Україні податок на додану вартість був введений в дію 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991. Закон діяв лише до червня 1993 року - і був замінений декретом КМУ «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року. Нині діє наступник цього декрету - Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року. Він набув чинності 1 липня 1997 року.

Платниками податку є як фізичні, так і юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні. Обов'язковою для оподаткування є діяльність на суму, яка перевищує 300 тис гривень за 12 попередніх календарних місяців. [2, стаття 2] В випадку, якщо обсяг діяльності не перевищує вищевказану суму, але суб'єкт вже є зареєстрованим платником ПДВ, він може обрати касовий метод сплати ПДВ - сплачувати цей податок вже після отримання виручки за товар, проданий на умовах подальшої оплати (а не після поставки, як в загальному випадку). [3, стор. 180] Об'єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України (здійснюване як резидентами, так і нерезидентами), завезення товарів і послуг (в тому числі в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Не є платниками ПДВ філії, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб'єктами підприємницької діяльності.

Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). ( Частина перша статті 1 в редакції Закону N 2324-III ( 2324-14 ) від 22.03.2001 ) Стаття 2. Платниками акцизного збору є:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції),

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

в) будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

г) фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

д) юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів. ( Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 432/95-ВР від 16.11.95, в редакції Закону N 1243-XIV ( 1243-14 ) від 18.11.99 )

Стаття 3. Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини; ( Пункт "а" частини першої статті 3 в редакції Закону N 2324-III ( 2324-14 ) від 22.03.2001 )

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників; ( Пункт "б" статті 3 в редакції Закону N 2505-I ( 2505-15 ) від 25.03.2005 )

в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою. ( Пункт "в" статті 3 в редакції Законів 3628-XII ( 3628-12 ) від 19.11.93, N 1243-XIV ( 1243-14 ) від 18.11.99, із змінами, внесеними згідно із Законом N 849-IV ( 849-15 ) від 22.05.2003 ).

Мито - непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Державне мито слід відрізняти від мита - непрямого податку, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Адвалерне мито (лат. ad valorem -- відповідно до ціни, за вартістю) -- мито, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється за перетинання митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт є споживачі товарів, що імпортуються. Суб'єкти підприємництва, які імпортують товари для наступної реалізації, під час перетину митного кордону сплачують мито за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на їхній фінансовий стан. Об'єктом оподаткування є митна вартість товару що переміщується через митний кордон.

Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:- заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості грунтів;- відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості;- розвитку інфраструктури населених пунктів. Плата за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів. Структурно-логічну схему податку на землю зображено на рис. 5.6.Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється Законом України "Про плату за землю" від 19.06.1996 р. та подальшими доповненнями до нього. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні (у тім числі й на умовах оренди). Платниками є власники землі та землекористувачі (в тому числі орендарі). Стягуючи плату за землю, дотримуються такого розмежування: землі сільськогосподарського призначення (придатні для сільськогосподарського виробництва або призначені для цієї мети); землі населених пунктів (у межах населених пунктів, установлених законодавством). Плата за землю сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлено з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках від грошової оцінки цих угідь. Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного по датку встановлено в розмірі 1% від грошової оцінки землі. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не проведено, то використовуються середні ставки земельного податку (за 1 м2). Ці ставки диференційовано залежно від кількості населення в населеному пункті: вони збільшуються зі збільшенням його кількості.

Рентні платежі один із видів фіксованих платежів, що їх сплачують підприємства видобувних галузей промисловості. Див. також Фіксовані платежі.

Податок на прибуток підприємств

Даний податок є вагомим джерелом доходів як Державного, так і місцевих бюджетів; найважливіший з прямих податків, який присутній в системах оподаткування всіх країн. Оподаткування прибутку підприємств в Україні зазнало докорінних змін разом із прийняттям 22.05.1997 р. закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який змінив ідеологію оподаткування прибутку та методологію обліку, запровадив податковий облік, наблизив порядок обчислення податку на прибуток до світових та європейських стандартів.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. Перелік витрат, які можна віднести до валових, встановлюється законодавчо.

Збір на обов'язкове соціальне страхування. Платниками збору, об'єкти оподаткування та ставки наступні.

Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачують збір в розмірі 5,5% від фактичних витрат на оплату праці працівників (у т.ч. 1,5% від об'єкта оподаткування на збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Для підприємств, організацій, установ, де працюють інваліди встановлена пільгова ставка збору в розмірі 1% в частині фактичних витрат на оплату праці інвалідів. Для підприємств всеукраїнських організацій інвалідів, де кількість інвалідів не менше 50% загальної чисельності працюючих збір визначається також за пільговою ставкою 1% від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

Фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси сплачують збір в розмірі 0,5% суми оподатковуваного доходу (прибутку) тільки на збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або згідно з цивільно-правовими договорами, а також адвокати, приватні нотаріуси сплачують збір в розмірі 0,5% сукупного оподатковуваного доходу.

Податок з власників наземних транспортних засобів зараховується на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя.

Територіальні дорожні фонди 85 відсотків із суми цього податку спрямовують на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, а також сільських доріг, а 15 відсотків до бюджетів місцевого самоврядування на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунальної власності і суміщаються з автомобільними дорогами загального користування державного значення. Податок з власників водних транспортних засобів спрямовується до бюджетів місцевого самоврядування.

Податок сплачується:фізичними особами перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки; юридичними особами щоквартально рівними частинами. Від сплати податку звільняються:

підприємства автомобільного транспорту загального користування щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які у встановленому порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах незалежно від форм власності; навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, стосовно учбових транспортних засобів, при умові використання їх за призначенням; особи, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, інваліди І і ІІ груп, ветерани війни та ін.; в половинному розмірі сплачують податок сільськогосподарські підприємства товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти; в половинному розмірі сплачують податок громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року.

Податок на промисел надходить до місцевих бюджетів, його сплачують громадяни, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють несистематичний (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів. Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товару за ринковими цінами, що зазначається громадянином у поданій в податкові органи декларації. Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю. Не оподатковується продаж продуктів, вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва.

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету. Об'єктом оподаткування є видобуті корисні копалини. Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума видобутих корисних копалин та їхніх фактичних втрат у надрах під час видобування.

Нормативи збору встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин. Нормативи можуть бути проіндексовані з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про податок на додану вартість сайт Верховної Ради

2. Цивільний кодекс України сайт Верховної Ради

3. Юридична аналітика. Сплата і відшкодування ПДВ

4. Рекомендації Державної податкової адміністрації щодо обліку окремих видів податків сайт ДПАУ

5. Пояснювальна записка до проекту Закону України "Про збільшення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян"

Размещено на Allbest.ru