Ринок цінних паперів і його розвиток в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська Академія Наук

Івано-Франківський інститут права, економіки та будівництва

Приватний вищий навчальний заклад

Архітектурно-економічний факультет

Кафедра „Економічної теорії”

Курсова робота

з політичної економії на тему:

Ринок цінних паперів і його розвиток в Україні

Виконала: студентка 2 курсу

групи Ез-2004

Плахотна Ольга Михайлівна

Науковий керівник:

Старший викладач

Криховецький І. З.

м. Івано-Франківськ

2005 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Ринок цінних паперів, його зміст та призначення

Розділ 2. Загальна характеристика цінних паперів

Розділ І3. Цінні папери як інструменти фондового ринку

3.1 Види цінних паперів

3.2 Функції цінних паперів

Розділ 4. Тенденції розвитку цінних паперів в Україні

4.1 Законодавче регулювання ринку цінних паперів в Україні

4.2 Деякі особливості розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні

Розділ 5. Особливості регіонального розвитку ринку цінних паперів

Висновки

Список використаної літератури

цінний фондовий ринок

Вступ

На етапі становлення незалежної України і переходу до ринкової економіки відчувається гостра необхідність створення нових сегментів ринкової економіки і об'єднання їх в єдину національну економічну, соціальну і політичну систему.

Розбудову власної високоефективної економіки нашої держави необхідно піднести на рівень найвищої загальнонаціональної мети.

Невід'ємною частиною ринкової економіки є фінансовий ринок, а незмінним сегментом у його структурі є ринок цінних паперів.

В Україні ринок цінних паперів лише почав розвиватися. Впровадження ринкових відносин, створення в країні нових механізмів регулювання та управління економікою, здійснення приватизації - ці та інші фактори по різному впливають на створення загального, високоліквідного та ефективного регульованого державою і інтегрованого в світові фондові ринки, ринку цінних паперів України.

Фондовий ринок нашої держави покликаний дати можливість підприємствам та іншим комерційним структурам залучати інвестиції на розширення виробництва та надання послуг, збільшення власного капіталу та фінансових активів, сприяти прискоренню процесів реформування.

Метою даної курсової роботи є узагальнення і висвітлення процесів формування та розвитку ринку цінних паперів України.

Для досягнення мети нами поставленні наступні завдання:

- розглянути питання теорії, методології і практики ринку цінних паперів, їх види;

- з'ясувати місце і роль цінних паперів у функціонуванні інвестиційного механізму та розвитку ринкової економіки;

- визначити особливості регіонального розвитку ринку цінних паперів.

В роботі нами було використано статті з періодичної економічної преси та інші наукові джерела, список яких наводиться нами в кінці роботи.

Розділ 1. Ринок цінних паперів, його зміст та призначення

В економіці кожної країни постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів. Його головними суб'єктами виступають підприємства, організації, приватні фірми, держава, фонди. При цьому в одних суб'єктів виникає потреба в додаткових коштах, в інших - накопичуються заощадження, які можуть бути використані для інвестування. Фінансовий ринок являє собою грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах. Фінансовий ринок охоплює найрізноманітніші складові, одною з яких є ринок цінних паперів.

Під ринками цінних паперів, зазвичай розуміють такі типи ринків, де за незначний час створюються необхідні умови та відбувається швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з урахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісії цінних паперів різними емітентами. В умовах високої вартості банківського кредиту, залучення коштів шляхом розміщення цінних паперів, акцій, облігацій на ринку дає підприємствам чи не єдиний шанс отримати необхідні кошти для свого розвитку. Даний ринок є одним із найважливіших складових, що серйозно впливають на розвиток фінансового ринку.

Головною метою ринку цінних паперів є становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

Створення ринку цінних паперів України вимагає врахування відомих загальносвітових принципів та стандартів функціонування фондового ринку. Його створення та подальше функціонування має будуватися на таких принципах:

- соціальна справедливість;

- надійність захисту інвесторів;

- урегульованість;

- контрольованість;

- ефективність;

- правова упорядкованість;

- прозорість, відкритість;

- конкурентність.

Цілісність ринку забезпечується функціонуванням єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної фондової біржі, систем Національного депозитарію і клірингу за цінними паперами.

Конкретними орієнтирами в досягненні світових стандартів на рівні цінних паперів є такі кінцеві цілі:

- держава повинна мати розвинуту та ефективно діючу систему Національного депозитарію цінних паперів. Крім зберігання цінних паперів, система Національного депозитарію може здійснити й подальше обслуговування угод з цінних паперів і обробки інформації про них.

- Створення системи заліку вимог за наявності достатнього обсягу фондового ринку;

- Усі угоди з цінних паперів повинні виконуватися відповідно до принципу „поставка проти платежу”

- Мають бути прийняті стандарти Міжнародної організації із стандартизації для обігу документів за операціями з цінними паперами та їх нумерації.

Обіг цінних паперів має забезпечуватися системами:

- біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами;

- Національного депозитарію цінних паперів;

- Залік вимог (клірингу), які розвиватимуться, виходячи з потреб фондового ринку з метою забезпечення своєчасної поставки цінних паперів проти платежу;

- Швидко, ефективно та розумно організованого звірення умов угод щодо цінних паперів;

- Надійного та безперешкодного засвідчення переходу прав власності на цінні папери.

Для забезпечення захисту внутрішнього інвестора, слід встановити жорстку процедуру допуску цінних паперів іноземних емітентів на національний фондовий ринок.

Отже, дотримання усіх зазначених принципів і стандартів функціонування фондового ринку, зокрема, та ринку цінних паперів, загалом, дозволить створити діловий та прозорий ринок, на якому будуть не лише функціонувати різні види цінних паперів, а й відбуватимуться процеси, що справлятимуть позитивний вплив не тільки на фінансовий ринок, а й на розвиток економіки всієї країни.

Розділ 2. Загальна характеристика цінних паперів

Згідно з Законом України „Про цінні папери і фондову біржу” цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право на володіння позикою або відносини з нею, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. В останні два десятиліття посилились тенденції до більш широкого використання „без паперових” цінних паперів замість „паперових”.

Раніше, коли цінні папери знаходилися в обігу лише в паперовій формі поняття „грошовий документ” сприймалося як „паперовий документ”. Однак, зараз широко використовується також термін „електронні цінні папери”.

Документальний характер цінного паперу означає насамперед, що його випуск та обіг зумовлює виникнення певних відносин між емітентом і власником цього цінного паперу. Матеріальна форма цінних паперів за своєю суттю означає форму матеріального носія, на якому виготовлений документ. Такий носій може бути паперовим або мати форму комп'ютерного запису. Залежно від виду цінних паперів між емітентами і інвесторами можуть виникати різноманітні взаємні права і зобов'язання.

Характеризуючи поняття „цінні папери”, необхідно зазначити, що не кожен грошовий документ може мати статус цінного паперу. Головним критерієм, відповідно до якого деякі грошові документи вважаються цінними паперами, а інші ні, є законодавче закріплення переліку цінних паперів. Ринок цінних паперів завжди регулюється нормативно-правовими актами, що знаходяться в певній ієрархічній залежності. Закони приймаються органами законодавчої влади, в Україні - Верховною Радою України.

Закон України „Про цінні папери та фондову біржу” містить незначний перелік видів цінних паперів - усього дев'ять: акції, облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання держави; ощадні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; інвестиційні сертифікати. Чеки, квитанції, платіжні доручення не мають статусу цінних паперів.

Розділ 3. Цінні папери як інструменти фондового ринку

3.1 Види цінних паперів

Обіг фінансових ресурсів на ринку цінних паперів повинен забезпечуватися різними видами цінних паперів, які ще називають інструментами такого ринку. Вони поділяються на такі групи: пайові цінні папери, боргові цінні папери, похідні цінні папери.

Цінні папери бувають іменними чи на пред'явника, з вільним чи обмеженим колом обігу, у паперовій чи іншій матеріалізованій або не матеріалізованій формі. Іменні, як правило, передаються шляхом повного індосаменту, тобто передавальним записом, що засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи. Цінні папери на пред'явника обертаються на ринку вільно.

Цінні папери можуть використовуватися для здійснення розрахунків, а також у вигляді застави для забезпечення платежів і кредитів. Спадкоємність цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного законодавства України. Умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулювання посередницької діяльності в організації їх обігу на території України визначаються Законом України „Про Цінні папери і фондову біржу”. Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів в Україні визначають Закон України „Про регулювання ринку цінних паперів в Україні” та інші нормативні документи.

3.2 Функції цінних паперів

До основних функцій, що виконуються цінними паперами, можна віднести:

Мобілізаційну - організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної діяльності. Ця функція є визначальною.

Управлінську - наявність у власника зазначеного вище виду цінного паперу і можливість брати участь в управлінні емітентом.

Запозичувальну - емітент здійснює випуск даних цінних паперів з метою „запозичення грошей” чи „отримання кредиту” у власника цінного паперу. Власник такого цінного папера дає „позику”, тобто дає її „в борг” емітенту шляхом оплати вартості боргового цінного папера.

Розрахункову - Цінні папери можуть виступати засобом розрахунку , ними можна сплачувати вартість робіт, послуг або товарів.

Забезпечувальну - Цінні папери можуть виконувати функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань.

Перерозподільну - на вторинному ринку відбувається своєрідний розподіл капіталу між різними галузями господарства.

Перелік зазначених функцій, що виконуються цінними паперами під час ринкової взаємодії, не є остаточними. З розвитком ринку цінних паперів з'являтимуться й інші функції, які підкреслюватимуть ще раз характерні тенденції розвитку тих або інших ринків.

На виконання цінними паперами цих функцій можуть впливати різні чинники, які можна розділити на дві групи - вартісні й цінові.

Вартісні чинники цінних паперів здебільшого використовуються для визначення таких факторів, як їх надійність, визначеність, тривалість існування та ліквідність. До категорії цінових чинників належать, головним чином, фактор попиту-пропозиції.

Ринок цінних паперів є складною і динамічною системою, і тому він складається з сукупності одночасно взаємодіючих один з одним чинників (політичних, правових, економічних, інформаційних. Соціальних, психологічних тощо).

Розділ 4. Тенденції розвитку цінних паперів в Україні

4.1 Законодавче регулювання ринку цінних паперів в Україні

Механізм законодавчого регулювання цінних паперів в Україні - це багаторівнева ієрархічна структура, в основі якої знаходиться Конституція України.

За роки незалежності в Україні формується законодавство з питань ринку цінних паперів. Наразі ми маємо більше 100 законодавчо-нормативних актів, що стосуються різних сторін регулювання правовідносин на українському ринку.

З дня прийняття в 1991 році Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” бере свій початок історія розвитку українського фондового ринку.

Національний фондовий ринок в останні роки зробив помітний крок вперед, що свідчить про його важливу роль у реформуванні економіки країни. Уже не потрібні докази того, що ринок цінних паперів є обов'язковим елементом ринкової економіки. Фондовий ринок як сегмент фінансового ринку, став потужним механізмом у розподілі, перерозподілі та мобілізації фінансових ресурсів для динамічного розвитку економіки. Фондовий ринок сприяє накопиченню інвестиційного капіталу у виробничій та соціальній сфері. Роль фондового ринку у фінансово-економічній ситуації, яка склалася в Україні, надзвичайно велика.

4.2 Деякі особливості розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні.

У світовій практиці (включаючи країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою) фондові біржі виступають центральною ланкою ринку цінних паперів і відіграють важливу роль в економічній системі. Динаміка курсових цін, фондових індексів, ринкової капіталізації та ринкової вартості компаній, розраховуваних за результатами біржових торгів, характеризує ділову активність як в окремих галузях, так і в економіці країни в цілому, інвестиційний клімат у ній, а також слугує надійним орієнтиром для інвесторів і визначає спрямованість інвестиційних потоків.

У ряді країн фондові біржі є єдиним видом організаторів торгівлі цінними паперами, зосереджуючи у себе значну і навіть більшу частину всього їх ринку. У багатьох країнах фондові біржі успішно конкурують з позабіржовими електронними біржами. Організований ринок цінних паперів, представлений цими двома видами організаторів торгівлі ними, практично повсюдно займає домінуючі позиції, зосереджуючи у себе найбільш ліквідні цінні папери кращих інвестиційно привабливих емітентів.

В Україні склалася зовсім інша, унікальна, ситуація, що характеризується безпрецедентним у світовій практиці превалюванням неорганізованого ринку над організованим, вкрай недостатньою кількістю в обігу та низькою ліквідністю цінних паперів, привабливих для інвесторів. Поки що ринок обслуговує, головним чином, процеси переділу колишньої державної власності та різні фінансові схеми, але практично не орієнтований на процеси конкуренції та руху капіталу.

На фоні динамічного зростання торгового обороту всього ринку цінних паперів в Україні, обсяг якого розширився за 1999-2003 рр. більше як у 12 разів значне зниження обсягу організованого ринку та його і без того невеликої частки у загальному обсягу торгового обороту вітчизняного ринку цінних паперів. Вторинний і первинний ринки майже цілком зосереджено саме на неорганізованому ринку цінних паперів. Частка у його обсягу зазначених двох сегментів організованого ринку становила за цей період, відповідно, 1,09% і 12,9%. Очевидно, що якщо такі пропозиції зберігатимуться, то організований ринок цінних паперів в Україні може повністю втратити свою роль головної, ведучої ланки цього ринку.

Основними інвесторами в усіх секторах ринку цінних паперів в Україні виступають юридичні особи. Частка фізичних осіб в обігу первинного ринку становила 0,2% на неорганізованому і 10,3% - на організованому ринку цінних паперів. На вторинному ринку їх частка займала відповідно 5,1% і 2,7% . Це означає, що населення в основній своїй масі не залучено до операцій з цінними паперами. А в цілому ринок цінних паперів не виконує одну з найважливіших функцію збереження і примноження національних заощаджень, притаманну зарубіжним розвинутим ринкам.

Організований ринок цінних паперів відіграє в економіці країни незначну роль. Тоді як для всього ринку цінних паперів показник зріс більше як у 3 рази, для організованого ринку він становив дуже неістотну величину.

Для організованого ринку характерним є помітне звуження у його торговому обороті сегмента акцій ВАТ. Так, якщо в 2000 р. загальна сума угод з акціями становила 2,13 млрд.грн., то в 2003 р. - 0,84 млрд.грн., знизилась більше як у 2,5 рази. При цьому частка акцій в торговому обороті організованого ринку скоротилася з 75,5 % у 2000 р. до 23,9 % у 2003 . найбільше її зниження відбулось за цей період на первинному ринку - з 28,2% до 6,7% (або в 4,2 )рази. Такий факт свідчить про істотне послаблення ролі організованого ринку цінних паперів у процесі приватизації колишньої державної власності і певною мірою - у прямому інвестуванню економіки.

Дуже низьким залишається рівень ринкової капіталізації акцій ЗАТ, розраховуваний на основі їх котирувань на організованому ринку цінних паперів, в основному, у позабіржовій електронній ТІС ПФТС.

Якщо взяти до уваги зареєстровані станом на 1 січня 2004 р. випуски акцій загальною вартістю 99,25 млрд. грн., то співвідношення з нею наведеного рівня їх ринкової капіталізації сягне близько 40 %. Це свідчить, по-перше, про те, що на ринок потрапляє лише порівняно невелика кількість випущених акцій, а по-друге - про значну неадекватність статутного капіталу АТ їх ринковій вартості - переважно в бік її істотного заниження.

Що ж до біржового ринку цінних паперів, то динаміка відповідних показників характеризує його стан як близький до критичного. Вклад цього сегмента ринку цінних паперів в економіку України дуже незначний.

Біржовий ринок цінних паперів високо централізовано - 4 з 8 зареєстрованих фондових бірж діють у Києві. Але всі вони, разом взяті, не здатні конкурувати з позабіржовою електронною ТІС ПФТС, торговий оборот якої становив у 2003 р. близько 92% усього обсягу організованого ринку цінних паперів.

Розчленованість і без того дуже вузького біржового сегмента організованого ринку цінних паперів ще більше загострює ситуацію, ніяк не сприяючи залученню на фондові біржі емітентів, інвесторів і операторів ринку. Більше того - вона перешкоджає залученню інвестицій, необхідних для розвитку самих фондових бірж.

Біржовий ринок цінних паперів оперує з дуже обмеженою номенклатурою фінансових інструментів - переважно з акціями ВАТ, частка яких у загальному обсягу його торгового обороту збільшилася з 54,1 % у 2000 до 93 % у 2003 р. Для біржового ринку цінних паперів, як і для організованого в Україні в цілому, дуже гострою залишається проблема ліквідності. Зокрема, це стосується акцій ВАТ. Серед багатьох інших факторів на стан ринку цінних паперів негативно впливають низька корпоративна культура і недостатня інформаційна відкритість ВАТ, законодавча незахищеність мінори тарних акціонерів, незважена дивідендна політика, низька вартість і висока спрацьованість основних фондів, високі політичні ризики, фіскальна політика держави, що робить невигідними одержання прибутку, а тим більше - виплату дивідендів.

Незважаючи на всі ці перешкоди, уже в 2003-2004 рр. українським цінним паперам і роботі на їх вітчизняному організованому ринку дедалі більшу увагу стали приділяти зарубіжні гравці, і в першу чергу - ризикові венчурні фонди. На Україну було відкрито ліміти, і на її ринок цінних паперів почали надходити реальні інвестиції.

Але, як виявилось, українських ринок цінних паперів був абсолютно не готовий до надходження інвестицій. Обсяги угод на ньому розподіляються вкрай нерівномірно в часі: піки ділової активності припадають звичайно на початок і на кінець року, а в середині року ринок традиційно „просідає”.

Уже в І кварталі 2005 р. на ринку цінних паперів відбувалася значна корекція курсових цін акцій, яка повернула їх до рівня початку осені 2004 р. і привела до відповідного зниження індексу ПФТС.

Проблема такої сильної волатильності у ПФТС виникла, не в останню чергу, внаслідок надмірно м'яких умов допуску цінних паперів у верхні рівні котирувальних листів.

Безпрецедентне у світовій практиці переважання неорганізованого ринку цінних паперів над організованим породжує такі негативні явища, як його „непрозорість” і недостатня інформаційна відкритість, що виступають серйозними перешкодами для припливу інвестицій до України. Зокрема, це стосується проблеми ціноутворення на ринку цінних паперів. При достатньо розвинутому організованому ринку цінних паперів, який оперує достатньо великими обсягами торгового обороту порівняно з неорганізованим, такої проблеми не існувало б, оскільки фондові індикатори (в тому числі курсові ціни, що складаються на торгах цінними паперами) повністю характеризували б стан ринку цінних паперів.

Всі вказані проблеми є наслідком особливостей економіки України в цілому і ринку цінних паперів зокрема. Насамперед, це стосується законодавчої бази, що потерпає від численних прогалин. Можна стверджувати, що Українська держава в особі її вищих органів протягом тривалого часу не розуміла ролі та значення для економіки країни повноцінного, розвинутого ринку цінних паперів і його організованого сегмента. Негативно вплинув на становлення і розвиток біржового ринку цінних паперів в Україні той факт, що він не був задіяний з самого початку процесу приватизації, з її „ваучерного” етапу, - на противагу тому, як це відбувалося в Росії.

Розділ 5. Особливості регіонального розвитку ринку цінних паперів

У процесі вивчення продуктивних сил сформувався погляд на ринок цінних паперів як невід'ємний елемент економіки держави й існуючого способу виробництва, частину фінансового ринку капіталів. Однак сьогодні практично відсутні наукові дослідження ринку цінних паперів у регіональному аспекті. У цьому розумінні відносини по цінних паперах слід трактувати як виробничі і розглядати стосовно ходу економічних реформ і кінцевих показників виробничо-господарської діяльності підприємств і регіонів.

В основі функціонування ринку цінних паперів лежать відносини по цінних паперах - будь-які стосунки (власності, правові, економічні, моральні, соціальні й інші), що складаються між особами в зв'язку з обігом цінних паперів. Тобто ринок цінних паперів являє собою сукупність відносин по цінних паперах і осіб, що беруть участь у цих відносинах, - суб'єктів управління на ринку цінних паперів, і характеризується обсягом залучених інвестиційних коштів - інвестиційною масою, сукупністю вимог нормативних актів по цінних паперах - правовим полем.

Інфраструктуру ринку цінних паперів України становлять професійні учасники ринку цінних паперів - юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність і мають на це ліцензію. Згідно з вимогами Закону „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” професійна діяльність на ринку цінних паперів - це підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів, а також організаційного, інформаційного, технічного, консультативного й іншого обслуговування випуску й обігу цінних паперів, що є, як правило, винятковим чи переважним видом діяльності.

Унікальність і неповторність кожного виробничого підприємства - емітента цінних паперів у структурі народно-господарського комплексу України, індивідуальні особливості економічного реформування і положення на ринку цінних паперів припускають використання кількісних показників інфраструктури для виявлення лише загальних тенденцій і напрямків формування відносин по цінних паперах у межах окремого регіону.

Оцінка працездатності і стабільності регіональної професійної інфраструктури, в першу чергу, повинна виходити із здатності професійних учасників регіонального ринку цінних паперів до обробки угод з акціями й інвестиційними сертифікатами. Перехід від аналізу кількісних характеристик регіонального ринку цінних паперів до „крапкового” дослідження окремих об'єктів професійної інфраструктури й емітентів вимагає розробки і використання додаткових показників, що враховують специфіку професійної діяльності і напрацьовану практику функціонування регіонального ринку цінних паперів. До числа таких показників належать коефіцієнти прибутковості, технологічності, науково-дослідної активності, корпоративної стійкості, зовнішньої і емісійної активності. Чинне законодавство України в багатьох випадках допускає можливість не виплачувати доходи у вигляді дивідендів, навіть за умови стійкої, прибуткової роботи учасника регіонального ринку цінних паперів. Інформаційний розвиток суспільства, задачі входження економіки України у світовий економічний простір зажадали розробки нових інформаційних технологій для ринку цінних паперів.

Рішення правових, економічних та інших проблем на ринку цінних паперів України в останні роки усе більше набуває відтінку наукових пошуків. Перші серйозні наукові дослідження на ринку цінних паперів мають яскраво виражену прив'язку до професійних структур, що діють на ринок цінних паперів.

Створювані в процесі управління на ринку цінних паперів упредметнені результати управління (договори й угоди з цінних паперів, акти перевірок і ревізій, статути і внутрішні положення, проспекти емісій цінних паперів, судові рішення, ухвали, постанови, закони й інші нормативні акти), у свою чергу, можуть бути віднесені до засобів виробництва і брати участь у майбутньому в процесі управління на ринку цінних паперів як об'єкти інформаційної власності суб'єкта управління. Особливістю цих об'єктів інформаційної власності є те, що їхнє використання видозмінює відносини по цінних паперах серед суб'єктів управління незалежно від форми, тобто приводить до зміни виробничих відносин безупинно в часі.

Однією з основних умов стабільності виробництва на регіональних ринках цінних паперів є рівномірна завантаженість професійної інфраструктури. Малий ступінь завантаженості професійних учасників регіонального ринку цінних паперів, низька емісійна, інвестиційна і судово-правова активність на ринку сприяють росту фактичної собівартості послуг суб'єкта господарювання в перерахуванні на одиницю заробленої продукції. Це збільшує вартість обслуговування цінних паперів, погіршує інтегральні показники управління регіональним ринком цінних паперів, сприяє відтоку інвестиційних ресурсів з регіону. Навпаки, перезавантаженість професійного учасника створює передумови для збоїв і помилок у його роботі через практичну відсутність розробок з технологічного забезпечення виробничих процесів на ринку цінних паперів з урахуванням досвіду роботи з цінними паперами і завдань, висунутих практикою такої діяльності.

Відповідно, розробка і впровадження науково-обгрунтованих методик, технологій, способів та інших авторських продуктів промислової й інтелектуальної власності в середовищі професійних учасників ринку цінних паперів із метою зниження вартості обслуговування, зростання захищеності угод і операцій по цінних паперах забезпечують поліпшення якісних показників функціонування ринку цінних паперів і зростання інвестиційної привабливості українських цінних паперів. Такі розробки розглядаються як інноваційна діяльність в інфраструктурі ринку цінних паперів незалежно від джерел фінансування.

Подальший розвиток національного ринку цінних паперів вимагає переходу від стихійно сформованих пропозицій регіональної інфраструктури до планомірного їх вирівнювання. З цією метою необхідні дослідження окремих складових регіонального ринку цінних паперів, у т.ч. удосконалення системи показників для оцінки і порівняння стану економічного, інформаційного, технологічного забезпечення регіональних ринків цінних паперів як істотного елемента продуктивних сил.

Висновки

Національний фондовий ринок в останні роки зробив помітний крок вперед, що свідчить про його важливу роль у реформуванні економіки країни. Уже не потрібні докази того, що ринок цінних паперів є обов'язковим елементом ринкової економіки. Фондовий ринок як сегмент фінансового ринку, став потужним механізмом у розподілі, перерозподілі та мобілізації фінансових ресурсів для динамічного розвитку економіки. Фондовий ринок сприяє накопиченню інвестиційного капіталу у виробничій та соціальній сфері. Роль фондового ринку у фінансово-економічній ситуації, яка склалася в Україні, надзвичайно велика.

Подальший розвиток національного ринку цінних паперів вимагає переходу від стихійно сформованих пропозицій регіональної інфраструктури до планомірного їх вирівнювання. З цією метою необхідні дослідження окремих складових регіонального ринку цінних паперів, у т.ч. удосконалення системи показників для оцінки і порівняння стану економічного, інформаційного, технологічного забезпечення регіональних ринків цінних паперів як істотного елемента продуктивних сил.

Всі вказані проблеми є наслідком особливостей економіки України в цілому і ринку цінних паперів зокрема. Насамперед, це стосується законодавчої бази, що потерпає від численних прогалин. Можна стверджувати, що Українська держава в особі її вищих органів протягом тривалого часу не розуміла ролі та значення для економіки країни повноцінного, розвинутого ринку цінних паперів і його організованого сегмента. Негативно вплинув на становлення і розвиток біржового ринку цінних паперів в Україні той факт, що він не був задіяний з самого початку процесу приватизації, з її „ваучерного” етапу, - на противагу тому, як це відбувалося в Росії.

Таким чином, можна дійти висновку, що формування національного ринку цінних паперів помітно впливає на темпи економічного росту, які характеризують сучасний стан української економіки.

Список використаної літератури

1. Алексеев М.Ю. Рынок ценных бумаг. - М.Финансы и статистика, 1992 - 352 с.

2. Балабанов В.С. Рынок ценных бумаг. - М.Финансы и статистика, 1994.

3. Давимука С.А. Теоретико-методологічні аспекти приватизації і механізми її реалізації в Україні. - Л.: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 1998 - 399 с.

4. Долішній М.І. Актуальні проблеми формування регіональної політики в Україні//Регіональна економіка. - 1999. - № 3. - С.7-18.

5. Долішній М.І., Побурко Я., Карпов В. Про рівномірність економічного розвитку регіонів України// Регіональна економіка. - 2002. - № 2. - С.7-19.

6. Економічна реформа в Україні/ Уклад. Д.Смелбекер; - К., 1995.

7. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Шпак Н.О. Цінні папери. Фондовий ринок: Термінологічний словник. - Л.: 1997.- 108 с.

8. Загорський В.С. Ринок цінних паперів. - Л.: Львівська комерційна академія.,1995.

9. Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1993. - № 8. - С.21.

10. Колесник В.В. Введение в рынок ценных бумаг. - К.: А.Л.Д., 1995. - 176 с.

11. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. - К.: А.Л.Д. 1998. - 560 с.

12. Мендрул О.Г., Шевчук І.А. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2000. - 156 с.

13. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. - М.: Перспектива. 1995.

14. Софищенко И.Я.Рынок ценных бумаг в Украине. - К.: Украинсервис, 1995.

15. Фондовий ринок України. Навч.посібник/Кер.авт.кол. В.В.Оскольський. - К.: Українська фондова біржа - в-во «Скарбниця», 1994. - 512 с.

16. Цінні папери України // Офіційне видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - К.: Український інститут фондового ринку, 2000. - № 1 - 52.

17. Цінні папери України // Офіційне видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - К.: Український інститут фондового ринку, 2001. - № 1 - 52.

18. Цінні папери України // Офіційне видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - К.: Український інститут фондового ринку, 2002. - № 1 - 52.

19. Цінні папери України // Офіційне видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - К.: Український інститут фондового ринку, 2003. - № 1 - 52.

20. Цінні папери України // Офіційне видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - К.: Український інститут фондового ринку, 2004. - № 1 - 52.

21. Яценюк А. Фондовий ринок України: проблеми та перспективи розвитку. «Вісник НБУ» № 11, 2004, - С.8.

Размещено на allbest.ru