Аналіз позитивних і негативних сторін іноземного інвестування

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного інвестування. Об'єкти іноземного інвестування

2. Позитивні і негативні сторони залучення та використання іноземних інвестицій

3. Стан і умови іноземного інвестування в Україні

4. Зміни

Висновки

ВСТУП

Зараз настав етап відродження української економіки, але різкий ріст цін, низька інвестиційна активність не сприяють цьому відродженню. Почалось послаблення деструктивних процесів. Перш за все це виявилось у значному скороченні у порівнянні з попереднім періодом річного рівня інфляції і стабілізації місячних об'ємів виробництва. Став більш насичений споживацький ринок, підвищились доходи населення, підвищилась схильність до заощаджень. Суттєвою передумовою для підвищення ділової активності в економіці являється подальший розвиток процесу приватизації державної власності.

Ці і деякі інші позитивні тенденції в господарській динаміці свідчать про рух економіки України до стабілізаційної фази перехідного періоду. Однак, стійкість даного руху, який забезпечується здебільшого засобами грошово-кредитної політики, залишається недостатньо міцною при відсутності необхідних структурних зрушень в реальному секторі економіки.

Таким чином, у зв'язку з продовженням нестабільності в економічному стані України багато ведучих економістів пов'язують майбутнє нашої держави з залученням в широких масштабах в українську економіку іноземних інвестицій, що являє довгострокові цілі створення в Україні цивілізованого суспільства, яке характеризувалося б високим рівнем життя населення.

Іноземний капітал може внести в країну досягнення науково-технічного прогресу та передовий досвід управління. Крім того, залучення іноземного капіталу в матеріальне виробництво набагато вигідніше отримання кредитів для закупок необхідних товарів, які лише помножують загальний державний борг.

Приток зарубіжних капіталовкладень життєво важливий для досягнення середньострокових цілей, таких як вихід з сучасного кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому, звичайно, українські громадянські інтереси не співпадають з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не лишити їх власників власних мотивацій, одночасно направляючи дії останніх на благо суспільних цілей.

Ця задача має рішення, що підтверджується світовим досвідом (наприклад утворення нових індустріальних країн), але для знаходження яких-небудь визначальних дій по її здійсненню потрібно в першу чергу вивчити конкретний стан у сфері залучення іноземних інвестицій у справжніх українських умовах, розглянути економічну і законодавчу бази, які забезпечують інвестиційний клімат в країні. При цьому в моїй роботі найбільшу увагу приділено останній з вказаних, так як сьогодні саме невизначеність в цій сфері обмежує інвестиційний процес, тобто спостерігається парадокс: могутній інструмент по залученню іноземного капіталу одночасно є основною причиною, утримуючою інвесторів від великих вкладів.

1. Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного інвестування. Об'єкти іноземного інвестування

У Законі України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції визначаються як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземними інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

- юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого ніж законодавство України;

- фізичні особи -- іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

- іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

- інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

У законодавстві України існує також визначення терміну «іноземні суб'єкти господарської діяльності», які в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначаються як суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Необхідно пам'ятати про те, що до «іноземних інвесторів» застосовуються положення чинного законодавства України, що стосуються їх безпосередньо, а також «іноземних суб'єктів господарської діяльності» та «нерезидентів».

У Законі України «Про режим іноземного інвестування» визначаються наступні види іноземних інвестицій:

o іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України;

o валюта України -- при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

o будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права;

o акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

o грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

o будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у Конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

o права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

o інші цінності відповідно до законодавства України. Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України в наступних формах:

o часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

o створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

o придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

o придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею, та використання природних ресурсів на території України;

o придбання інших майнових прав.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися також в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності.

Надання іноземним інвесторам прав на розробку та освоєння відновлюваних і не відновлюваних природних ресурсів, проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній власності, але не передані підприємствам, установам, організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління, здійснюється на підставі концесійних договорів, які укладаються з іноземними інвесторами Кабінетом Міністрів України або уповноваженим на це державним органом відповідно до законодавства України. Термін дії концесійного договору визначається залежно від характеру та умов концесії, але не може бути більшим ніж 99 років. Якщо концесійні договори містять умови, не передбачені законодавством України, вони підлягають затвердженню Верховною Радою України.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України.

Господарська діяльність на підставі зазначених договорів (контрактів) регулюється законодавством України.

Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський облік і складати звітність щодо операцій, пов'язаних з виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами).

Договори (контракти) мають бути зареєстровані у терміни та в порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997р. №112.

Майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом. При відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс мито сплачується у порядку, передбаченому ч. 5 статті 18 цього Закону.

Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної діяльності за договорами (контрактами), оподатковується відповідно до законодавства України.

Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Правовий режим іноземних інвестицій, що встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені Законом України «Про режим іноземного інвестування».

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України.

При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на дату фактичного здійснення реінвестицій.

Об'єктами іноземного інвестування є всі об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. Так, згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності в Україні може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти у всіх галузях і сферах народного господарства України, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. При цьому, забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, які охороняються законом.

іноземний інвестування український промисловість

2. Позитивні і негативні сторони залучення та використання іноземних інвестицій

Аналіз соціально-економічних досягнень деяких країн дає змогу виділити позитивні й негативні сторони залучення та використання іноземних інвестицій. Серед позитивних сторін такі: збільшення обсягів капітальних вкладень та зменшення строків їх накопичення; поліпшення платіжного балансу; впровадження сучасних технологій, ноу-хау, в тому числі у сфері менеджменту, маркетингу, на підприємствах фінансового сектора; прискорення темпів структурної перебудови економіки; стимулювання розвитку експорту та зниження рівня імпортозалежності; підвищення рівня зайнятості. Негативні сторони: трансферт за кордон частини прибутку; витіснення з ринку внутрішніх товаровиробників та постачальників; жорстка експлуатація місцевих сировинних ресурсів; збільшення залежності економіки країни від негативних світогосподарських тенденцій. Більшість дослідників вважають, що найголовнішими чинниками, що зумовлюють іноземне інвестування, мають бути привабливий інвестиційний клімат приймаючої країни та наявність у цій країні економічного росту.

3. Стан і умови іноземного інвестування в Україні

У другому розділі “Стан і умови інвестиційної діяльності в Україні” проаналізовано сучасний стан інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні, досліджено сучасні тенденції іноземного інвестування, визначено проблеми, що перешкоджають здійсненню інвестицій та впровадженню інвестиційних проектів, у тому числі за участю нерезидента.

За період з 1991 по 1997 рр. обсяг капітальних вкладень (інвестицій в основний капітал) скоротився майже в п'ять разів. У 1998 р. наступив позитивний перелом - інвестиції почали зростати.

За даними Державного комітету статистики України, обсяг іноземних капітальних вкладень в Україні становив у 1997 р. 132 млн. грн, у 1998 р. - 421 млн. грн. Ці дані викликають певний сумнів, оскільки лише двома іноземними компаніями - "ДЕУ" та "Кока-Кола" - за ці роки було здійснено в Україні в декілька разів більший обсяг капітальних вкладень. Так, за даними Міністерства промислової політики України, іноземний учасник СП "АвтоЗАЗ-ДЕУ" у 1997 р. вклав 4,4 млн. дол. США, а у 1998 р. - ще 165,6 млн. дол. США капітальних вкладень. Інший крупний проект - будівництво заводу безалкогольних напоїв компанії "Кока-Кола Аматіл Україна" на Київщині, де загальна сума інвестицій перевищила 230 млн. дол. США

За даними Державного комітету статистики України, станом на початок 2001 р. загальний обсяг вкладених в українську економіку прямих іноземних інвестицій становив 3865,5 млн. дол. США. Проаналізовано тенденції іноземного інвестування у галузевому і регіональному аспектах.

На початок 1998 р. частка іноземного капіталу в статутних фондах українських комерційних банків становила 12% (у 1996 р. - 1,2%, у 1997 р. - 4,1%). В Україні станом на початок 2000 р. зареєстровано 30 банків за участю іноземного капіталу, в тому числі статутні фонди восьми банків були повністю сплачені нерезидентом.

Роль нерезидента у розв'язанні інвестиційних проблем за допомогою наданих кредитів та позик посилюється. Хоча абсолютні обсяги вкладень залишаються ще незначними. Проте потрібно відмовитись від практики надання іноземних кредитів підприємствам під гарантії уряду, оскільки створюється додаткове навантаження на бюджет, як правило, невиправдане. Гарантувати повернення коштів мають банки, інвестиційні фонди, самі підприємства або їхні партнери.

Фондовий ринок виступає скоріше як приватизаційний, а не інвестиційний (як у інших країнах) елемент ринкової інфраструктури, а тому фондову діяльність потрібно переорієнтувати на інвестиційне та інноваційне забезпечення економіки (в тому числі за участю нерезидента). Для цього слід стандартизувати системи обліку і звітності, завершити формування інфраструктури фондового ринку, розвивати біржову та розрахунково-клірингову систему з цінних паперів, удосконалювати оподаткування операцій з цінними паперами, забезпечити стабільність правового регулювання фондового ринку.

Одна з причин, що стримує широке залучення іноземних інвестицій - макроекономічна нестабільність. Відомо, що цей фактор найвідчутніше впливає на обсяги залучених коштів нерезидентів. Деякі дослідники навіть вважають економічне зростання приймаючої країни вирішальним фактором для позитивної динаміки залучення іноземних коштів. Проте це є хоча й необхідною, але недостатньою умовою виникнення сталих інвестиційних мотивацій для підприємців. Її має супроводжувати прийнятний рівень прибутковості вкладень як у проект в цілому, так і окремо для нерезидента.

Основними факторами, які негативно впливають на інвестиційний клімат і обумовлюють високий ризик інвестування, є: непослідовний характер реформування економіки, правова, економічна й політична нестабільність, недосконала фінансово-кредитна й податкова система, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, високий рівень тінізації економіки. Водночас Україна має ряд факторів, які приваблюють нерезидента: місткий ринок, низька ціна робочої сили, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови.

Треба визнати, що в Україні створено певні передумови для залучення й ефективного використання капіталу нерезидентів. Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Створено низку спеціальних (вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку, в яких встановлено пільговий режим господарської та інвестиційної діяльності, реалізуються проекти за участю нерезидентів. Поки що обсяги надходжень інвестицій нерезидентів не можна визнати задовільними, оскільки такі зони були націлені не на вирішення проблем інвестиційного наповнення економіки, структурного та технологічного оновлення виробництва, забезпечення реалізації інноваційної парадигми розвитку суспільства, а на вирішення внутрішніх короткострокових завдань кризового періоду (наповнення місцевого бюджету, подолання безробіття, реалізації соціальних програм тощо).

Законодавче регулювання іноземного інвестування має непослідовний, нестабільний та непередбачуваний характер. Доводиться констатувати, що досі не розроблено й не закріплено системи правових принципів стимулювання іноземного інвестування, не створено стабільного законодавчого регулювання. Все це унеможливлює формування високопривабливого інвестиційного клімату.

4. Зміни

У третьому розділі “Підвищення ефективності державного регулювання іноземного інвестування” зроблено акцент на розроблені науково обґрунтованих пропозицій щодо підвищення привабливості інвестиційного клімату в Україні та регулювання інвестиційної діяльності (в тому числі іноземного інвестування), запропоновані конкретні зміни до ряду нормативно-правових актів щодо регулювання залучення капіталу з-за кордону.

Слід пам'ятати, що прийняття змін до правових актів, як правило, сприймається об'єктами негативно. Така "нормотворча практика" не визнається цивілізованим ринком. Інвестор, який вклав кошти, фактично дав зрозуміти, що він прийняв існуючі правила. Проте невідомо, чи прийме інвестор нові правила.

Досі не вирішено питання щодо теоретичного обґрунтування впливу тих чи інших факторів на обсяги залучених іноземних інвестицій в Україні. Значною проблемою є і відсутність достовірної статистичної інформації щодо інвестування, формування й розподілу ВВП, результатів діяльності підприємств, структурних змін. Мають місце помилки та недоліки організації збору та узагальнення статистичної інформації у сфері інвестиційної діяльності (в тому числі у сфері іноземного інвестування).

Динамічно розвиватися інвестуванню не дає можливості стан розвитку банківської системи. Сьогодні українські банки практично не виконують однієї з найважливіших функцій - кредитування економіки з метою забезпечення її зростання. За таких умов держава повинна подбати про створення потужного Iнвестицiйного банку, але справа гальмується. Необхідно також скасувати обмеження щодо інвестування комерційних банків у статутні фонди підприємств.

Розраховано коефіцієнти кореляції між результативним чинником (обсяг вкладених іноземних інвестицій) та деякими факторними чинниками (реальною річною зміною промислового виробництва, ВВП, ставкою по кредитах, реальною відсотковою зміною наявних доходів населення та роздрібного товарообороту). Висновок: існує залежність між збільшенням надходжень іноземних інвестицій та покращанням основних макроекономічних показників. Тобто вирішення проблеми збільшення обсягів залучених іноземних інвестиційних ресурсів значною мірою залежить від макроекономічної стабілізації і наявності тенденцій економічного зростання. Разом з тим нерезидент поки що не дуже адекватно реагує на коливання показників споживчого ринку. Це говорить про бажання крупних іноземних інвесторів, які вкладають значні кошті, “закріпитися” на ринку, розширити географію своєї присутності.

Під час визначення рівня інвестиційної привабливості галузі чи регіону доцільно застосовувати метод стандартизації показників досліджуваних явищ. Щоправда, базова методика має ряд недоліків: не враховується значущість різних факторів при оцінці інтегрального показника інвестиційної привабливості, не визначаються та не обґрунтовуються критерії, за якими можуть вибиратися ті чи інші фактори для аналізу. Усунуто вказані недоліки, описано обмеження, які характерні для аналізу макроекономічних об`єктів.

Описано алгоритм розрахунку. Спочатку необхідно визначити фактори, які впливають на досліджуване явище. Кількість цих факторів може бути різною. Із збільшенням взятих до уваги факторів збільшується рівень достовірності отриманих результатів. Але рекомендується брати не менше трьох факторів.

Критерії, за якими слід вибирати фактори, що будуть враховані під час дослідження, зводяться до такого. Фактор, що береться до уваги, повинен мати чітке кількісне вираження, яке базується на даних статистики чи звітів. Наприклад, такими факторами можуть бути: ВВП, обсяг виробництва, загальний прибуток, рентабельність, фондовіддача тощо. При цьому в дослідника не повинно бути сумнівів щодо достовірності кількісних виразів досліджуваних факторів. Не слід брати до уваги фактори, кількісний вираз яких базується на даних опитувань або експертних оцінок. Фактори повинні мати властивість до порівняння. До уваги доцільно брати фактори, які враховуються в реальному господарському житті.

Зрозуміло, що потенційний інвестор, вирішуючи питання щодо вкладення коштів, приймає до уваги безліч факторів, у тому числі географічні, природнокліматичні, особисті тощо. Але дослідник повинен враховувати лише ті фактори, які впливають на явище найбільш суттєво й відчутно. Малозначущі фактори до уваги брати не варто.

Після того як фактори, що впливають на досліджуване явище, обрано, слід перейти до побудови аналітичних та розрахункових таблиць.

У першу таблицю вписуються необхідні дані, що кількісно характеризують фактори в різних об'єктах дослідження. Визначається середня величина кожного фактора по групі досліджуваних об'єктів. У другу таблицю заносяться розрахункові дані - різниця між даною та середньою величиною фактора по кожному об'єкту, а також квадрат цієї різниці. Потім визначається стандартизоване відхилення змінної для даного фактора в межах досліджуваної сукупності.

Нарешті визначається бальна оцінка кожного окремого фактора в окремому об'єкті дослідження шляхом ділення кожного фактичного значення фактора на стандартизоване відхилення. Отримуємо факторну бальну оцінку.

В останній колонці другої таблиці визначається інтегральна бальна оцінка кожного об'єкта дослідження шляхом сумування всіх факторних бальних оцінок цього об'єкта.

У третій таблиці представляються результати, групуються об'єкти дослідження.

У роботі наведені відповідні формули

Крім того, в процесі формування інтегральної оцінки рівня інвестиційної привабливості окремих об'єктів необхідно враховувати пріоритетність тих чи інших груп показників у межах бази оцінки. Іншими словами, потрібно брати до уваги, що одні фактори інвестиційної привабливості в межах сукупності об'єктів порівняння є вагомішими, ніж інші. Тому дослідник може, враховуючи велику значимість окремих факторів порівняно з іншими факторами, що беруться до уваги, збільшити їх вплив на інтегральну бальну оцінку. Це досягається шляхом множення бальних оцінок по окремих факторах на відповідний коефіцієнт. При цьому значення коефіцієнта залежатиме від результатів попередніх досліджень.

У разі, якщо беруться до уваги фактори, які негативно впливають на досліджуване явище, слід множити бальні оцінки таких факторів на від'ємні величини.

Насамкінець слід зазначити, що методика визначає мотивації інвестування лише в економічному аспекті. Соціальні, психологічні, політичні, географічні чинники до уваги не беруться.

Під час визначення інвестиційної привабливості галузі слід врахувати такі фактори: рентабельність (характеризує ефективність інвестицій), інвестиції в основний капітал (характеризує наявність об'єктів вкладення капіталу), кількість великих та середніх підприємств (характеризує величину галузі), частка галузі в загальному обсязі промислового виробництва (характеризує рівень виробництва та реалізації).

Наведено відповідні розрахунки. Згідно з отриманими даними рейтинг галузей за інвестиційною привабливістю має такий вигляд:

Рейтинг галузей промисловості за надходженням іноземних інвестицій та рейтинг інвестиційної привабливості галузей промисловості, визначений на основі методу стандартизації показників, майже тотожні. Це говорить про те, що запропонована методика може бути прийнятною і застосовуватись у практичних дослідженнях та при вирішенні конкретних народногосподарських завдань.

Визначимо інвестиційну привабливість регіонів України з використанням методу стандартизації показників досліджуваних явищ. Під час визначення інвестиційної привабливості регіонів слід враховувати такі показники (чинники): інвестиції в основний капітал на одного мешканця (характеризує рівень інвестиційної активності в розрізі регіонів), введення основних фондів (характеризує величину виробничого комплексу регіону), сума кредитів, наданих суб'єктам господарювання (характеризує економічну активність підприємств та підприємців), роздрібний товарооборот на одного мешканця (характеризує місткість ринку та платоспроможність споживачів).

Рейтинг регіонів за інвестиційною привабливістю

Отримані результати щодо визначення оцінки інвестиційної привабливості регіонів у цілому адекватно відображають існуючі регіональні тенденції іноземного інвестування.

Потужним фактором залучення додаткових іноземних інвестицій може стати створення цивілізованого ринку землі.

Інвестиційні відносини між економічними суб'єктами України та Росії не відповідають вимогам сьогодення. Тому держава повинна подбати про пожвавлення інвестиційних потоків між двома країнами. Для цього слід гармонізувати законодавство обох країн щодо процесу регулювання залучення та використання інвестицій, створити сприятливіший інвестиційний режим для суб'єктів обох країн, вжити заходів щодо усунення подвійного оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями та спрощення митних процедур, забезпечити сталі взаємні гарантії захисту інвестицій тощо.

Висновки

Процес інвестиційної діяльності наближається до стабілізації та можливому росту інвестицій. Відбуваються істотні зміни в структурі джерел фінансових капітальних вкладень, підвищується частка засобів недержавного сектору економіки. Однак, у вирішенні завдань стабілізації економічного стану головна роль залишається все ж за державними інвестиціями.

Так, по ряді важливих напрямків держава вимушена виступати у вигляді ініціатора інвестиційного процесу.

Значний вплив на розвиток економіки здійснюють іноземні інвестиції. При досягненні макроекономічної стабільності, активізації міжнародного економічного співробітництва можливо очікувати підвищення припливу іноземних інвестицій в розвиток економіки.

Стримуючим фактором тут являється інвестиційний клімат, який продовжує залишатись несприятливим із-за політичної та економічної нестабільності, високого рівня криміногенності в підприємницькій діяльності, що змушує іноземних інвесторів здійснювати обережну політику у сфері інвестиційного співробітництва з Україною.

Вище названі проблеми перевищують такі риси України, як багаті природні ресурси, потужний, хоча технічно застарілий виробничий потенціал, наявність дешевої та кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.

Отже, необхідні додаткові заходи, по зниженню дії негативних факторів на стан інвестиційного клімату в Україні. Серед яких в якості першочергових виділю:Досягнення національної згоди між різноманітними соціальними групами, політичними партіями з приводу рішення загальнонаціональної проблеми виходу України з економічної кризи.

Вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією.

Уважна розробка правової бази інвестування.

Радикалізація боротьби із злочинністю

Створення конкретного механізму надання податкових пільг банкам, вітчизняним та іноземним інвесторам, ідучи на довгострокові інвестиції з метою компенсації втрат по уповільненню обороту капіталу у порівнянні з іншими оборотами їх діяльності.

Дані міри не абсолютні, але вони, на мій погляд, можуть відіграти позитивну роль в становленні вітчизняної економіки.

В заключенні відзначу, що інвестиції внутрішні і зовнішні являють собою складний багатоступінчатий механізм, здатний в значній мірі збільшити економічний потенціал держави, тому успіх, досягнутий в даній сфері, в значній мірі визначить реалізацію всієї реформи в цілому.

Размещено на Allbest.ru