Міжнародний факторинг та форфейтинг
Теоретичні засади факторингових і форфейтингових операцій, їх сутність, принципи та механізм здійснення. Відмінність факторингових та форфейтингових операцій: аналіз переваг та недоліків. Перспективи розвитку посередницьких операцій в Україні і світі.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.01.2011 |
| Размер файла | 207,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Факторинг та форфейтинг: сутність та принципи їх здійснення
1.1 Факторингові операції та механізм їх здійснення
1.2 Основні засади форфейтингових операцій
Розділ 2 Аналіз факторингу та форфейтингу
2.1 Відмінність факторингових та форфейтингових операцій
2.2 Аналіз переваг та недоліків факторингових та форфейтингових операцій
Розділ 3 Перспективи розвитку факторингу та форфейтингу в Україні і в світі
3.1 Перспективи розвитку посередницьких операцій в Україні
3.2 Перспективи розвитку факторингу та форфейтингу в світі
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Тема даної курсової роботи є дуже актуальною, адже на сучасному етапі одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств.
Для захисту інтересів експортерів в умовах загострення конкуренції на світових ринках створено нові форми фінансування міжнародних торговельних операцій. До їх числа можна віднести факторинг та форфейтинг.
У світовій банківській практиці широко застосовується факторинг, як самостійна форма короткострокового кредитування зовнішньої торгівлі. Операція факторинг (від англ. factor - агент, посередник) пов'язана з переуступкою експортером факторинговій організації неоплачених імпортером платіжних вимог за відвантажені товари та надані послуги, і відповідно права отримання за ними платежу. Інакше кажучи, фактор купує платіжні вимоги експортера, а потім сам отримує за ними платіж від імпортера. Крім факторингу ще однією з форм експортного фінансування є форфейтинг. Форфейтинг - це купівля боргу, вираженого в оборотному документі, у кредитора на безобіговій основі.
Предметом дослідження роботи є міжнародний факторинг та форфейтинг, діяльність цих посередницьких операцій та їх значення для України та світу.
Метою є дослідження розвитку міжнародного факторингу та форфейтингу, механізми їх здійснення, порівняльний аналіз альтернативних методів кредитування, дослідження проблем та перспектив їх розвитку.
Дуже важливим є порівняння цих операцій, та дослідження в результаті цього недоліків та переваг кожного з методів, а також пропозиції щодо подолання наведених перешкод для України та світу.
РОЗДІЛ 1 ФАКТОРИНГ ТА ФОРФЕЙТИНГ: СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ
1.1 Факторингові операції та механізм їх здійснення
Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. [1, с. 75]
У факторингу беруть участь три сторони: фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку); постачальник; покупець.
Розрізняють внутрішній та зовнішній (міжнародний) факторинг, конвенційний та конфіденційним, з правом регресу та без права регресу, з повним та з частковим набором послуг, з перевідступленням усіх боргів або визначеної частки, з попередньою оплатою (кредитування постачальника) і без попередньої оплати [2, с. 26].
Специфіка міжнародного факторингу полягає у тому, що при роботі з експортером факторингова компанія, як правило, укладає угоду з факторинговою компанією країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу, вона виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземної факторингової компанії. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожної з компаній, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування боргових вимог та ін.
Факторингові операції, крім купівлі права на вимогу боргу, включають[3, с. 192]:
1) кредитування у вигляді попередньої оплати боргових вимог;
2) ведення бухгалтерського обліку постачальника, зокрема реалізації продукції (роботи, послуг);
3) інкасування дебіторської заборгованості постачальника;
4) страхування постачальника від кредитного ризику.
Відносини між суб'єктами факторингу регулюються договором, який укладається у письмовій формі між фактором і постачальником. У ньому дається перелік істотних умов, до яких, зокрема, належать ті, що захищають інтереси сторін - взаємні зобов'язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу. Оскільки факторингові операції мають ризикований характер, то перед укладенням договору фактор ґрунтовно вивчає фінансово-господарську діяльність клієнта-постачальника. Оцінка фінансового стану підприємства впливає на прийняття фактором позитивного рішення про укладення факторингової угоди та її зміст.
За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальника відповідну плату. Розмір плати, зокрема, залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фактор, а також від строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем. Плата за факторингове обслуговування включає: комісію за послуги у розмірі визначеного договором процента від загальної суми придбаних фактором боргових вимог, процент за кредит, наданий фактором постачальнику.
Обслуговуючи своїх клієнтів-експортерів, факторингові компанії (експорти-фактори) часто діють разом з іноземними факторинговими компаніями, що функціонують у країнах імпорту (імпортами -факторами). Імпорти-фактори допомагають експортам-факторам одержувати інформацію про існуючого або потенційного дебітора у своїй країні, забезпечувати страхування ризику неплатежу іноземного дебітора, стягувати дебіторську заборгованість і т.д.
Розглянемо як діє механізм факторингових операцій (Рис.1.1):
Рисунок 1.1 - Механізм дії факторингу
1. Підписання договору експортного факторингу між експортером та експорт-фактором.
2. Повідомлення імпорт-фактора про доставку.
3. Підписання договору куплі-продажу між експортером та імпортером.
4. Поставка товару експортером імпортеру.
5. Надання відвантажувальних документів експортером експорт-фактору.
6. Фінансування експорт-фактором експортера в розмірі, що визначений договором.
7. Схвалення кредитоспроможності іноземного дебітора.
8. Оплата імпортером поставленого товару.
9. У разі несплати імпортером імпорт-фактор сплачує заборгованість імпортера повністю.
Використання факторингу постачальником дає йому змогу, зокрема:
1) прискорити одержання грошових коштів за відвантажені товари (роботи, послуги);
2) зменшити ризик появи сумнівних боргів;
3) поліпшити процес інкасування боргів;
4) оперативно одержати від фактора кредит;
5) зменшити витрати, пов'язані з обліком та інкасацією боргів[4].
Основним недоліком факторингу для фактора є високий ризик цієї операції. Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом.
Здійснення факторингових операцій дає змогу фактору, зокрема, поліпшити обслуговування клієнтів та залучити нових, збільшити і диверсифікувати джерела доходів. Для мінімізації ризику фактор здійснює лімітування кредитної заборгованості постачальника, встановлює ліміти відвантаження товарів конкретному платникові, страхує окремі угоди тощо.
У світовій практиці вартість факторингових послуг складається з двох елементів: комісії та відсотків, стягнутих за дострокової оплати поданих документів[5, c. 192].
Комісія встановлюється у відсотках від суми рахунка-фактури (переважно на рівні 1,5-2,5% ). Збільшенню обсягу угоди відповідають розрахунок і сума комісії. Відсоткова ставка за кредит здебільшого на 1-2% вища від ставок грошового ринку (ринку короткотермінових кредитів). Здебільшого банк оплачує одноразово 80-90% вартості рахунка-фактури; 10-20% - це резерв, що буде повернутий після погашення дебітором усієї суми боргу. Наприкінці кожного місяця банк підраховує належні йому комісійні відсотки, а також визначає залишок неінкасованих фактур, на який виписується рахунок і передається клієнтові.
Існує низка причин, за яких факторинговому відділу невигідно попередньо оплачувати повну вартість боргових зобов'язань. Насамперед можливе виникнення спірних моментів і помилок у рахунках. Якщо постачальник припиняє свою діяльність або з будь-яких причин порушує умови факторингового договору, то факторинговий відділ не має іншого страхового покриття попередньо сплачених сум, крім самих платіжних вимог. Таким чином, різниця в 10-20% вартості рахунків-фактур необхідна для того, щоб за необхідності можна було компенсувати попередньо сплачені суми. Це цілком відповідає і факторинговій практиці країн із розвинутою ринковою економікою.
1.2 Основні засади форфейтингових операцій
факторинг форфейтинг операція посередницька
Міжнародний форфейтннг є таким видом послугової діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому експортер продає форфейтеру (форфейтинговій компанії) без права регресу боргове зобов'язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або простого векселя з авалем [ 6, c. 123]. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.
Основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі. Однак об'єктом форфейтингу можуть бути інші види цінних паперів (але вони обов'язково повинні містити абстрактне зобов'язання) або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання векселів пов'язане з простотою їх оформлення, а також із давнім використанням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі.
Ініціатором форфейтингової операції є, як правило, експортер чи його банк. Це пов'язано з тим, що для дисконтування подаються або переказні векселі, виписані експортером, або прості векселі, одержувачем коштів за якими він є.
Удаючись до форфейтингу, експортер отримує можливість додатково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгованість. Звернення експортера до форфейтера відбувається, зокрема, в таких випадках: власне фінансове становище експортера не дає йому змоги надовго вилучати власні кошти зі свого обороту, імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експортера, недостатньо кредитоспроможний, експортеру не вдається отримати першокласну гарантію.
Здійснюючи придбання боргових вимог, форфейтер може зберігати їх у себе, в цьому разі витрачені ним грошові кошти можна вважати інвестиціями. Якщо форфейтер не бажає тримати свої кошти в такій формі, він може продати ці інвестиції іншій особі, котра також стає форфейтером. Унаслідок такого наступного перепродажу боргів виникає вторинний форфейтинговий ринок.
Форфейтингу властиві такі характерні ознаки: взаємозв'язок із зовнішньоторговельними операціями, договори форфейтингу укладаються переважно у вільно конвертованих валютах, основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі - прості та переказні, кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі, кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п'яти років, а в деяких випадках - до семи років, дисконтування відбувається на основі фіксованої процентної ставки, здебільшого форфейтинг пов'язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.
Удаючись до форфейтингу, експортер має такі переваги: можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера, при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього строку кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів, відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу, відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення, простота документації та оперативність її оформлення, робить зайвим експортне страхування.
Розглянемо принцип дії форфейтингових операцій (Рис. 1.2):
Рисунок 1.2 - Принцип дії форфейтингових операцій
факторинг форфейтинг операція
1. Експортер та імпортер домовляються про поставку товарів та порядок їх оплати.
2. Експортер шукає форфейтера.
3. Імпортер оформляє серію векселів та знаходить банк, який гарантує або авалює зазначені векселі.
4. Направлення експортеру гарантованих або авальованих векселів від банка імпортера в форфейтингову компанію.
5. Поставка товарів від експортера до імпортера.
6. Надання дозволу банком імпортера форфейтеру на передання векселів експортеру.
7. Надання векселів експортеру форфейтинговою компанією.
8. Продаж векселів експортером форфейтеру.
9. Надходження коштів від проданих векселів.
До недоліків форфейтингу, з погляду експортера, можна віднести: його високу вартість; вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера, необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліста, а також необхідність знати законодавство країни імпортера [7].
Здійснення форфейтингових операцій дає форфейтеру такі переваги: простота та оперативність в оформленні документації, вища маржа, ніж при кредитуванні, можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.
До недоліків форфейтингу для форфейтера належать: відсутність права регресу у разі несплати боргу, необхідність знання законодавства країни імпортера, необхідність нести ризики до погашення векселів, відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.
Вартість форфейтингу складається з прибутку форфейтера, вартості наданих грошових коштів, покриття від комерційного ризику, покриття від політичного ризику, покриття від валютного ризику, покриття процентного ризику.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФАКТОРИНГУ ТА ФОРФЕЙТИНГУ
2.1 Відмінність факторингових та форфейтингових операцій
Обидва методи кредитування по-своєму унікальні і потрібні економікам різних країн. Доцільність використання того чи іншого методу визначається метою, що переслідує кредитор (продавець, експортер).
Факторингове обслуговування найбільш ефективне для малих і середніх підприємств, що традиційно зазнають фінансові складнощі через несвоєчасне погашення боргів дебіторами й обмеженості доступних для них джерел кредитування. Цей метод ще більш цікавий для цих підприємств, тому що доповнюється елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового й іншого обслуговування кредитора (клієнта), що дає можливість клієнтам зосередитися на виробництві і заощаджувати на витратах по оплаті праці.
Форфейтинг найбільш ефективний для великих підприємств, що мають на меті акумуляції коштів для реалізації довгострокових і дорогих проектів.
Головними відмінностями форфейтингу від факторингу є [ 8, c. 179]:
1) неможливість регресу відносно експортера, тобто експортер повністю звільняється від ризику неплатежу;
2) форфейтинг здійснюється тільки за сприяння банку та спеціального фінансового інституту (форфейтера);
3) продається тільки одна вимога;
4) вимоги повинні носити середньо- та довгостроковий характер;
5) форфейтер бере на себе також політичні ризики;
6) виплата повної ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10%);
7) необхідність наявності банківських гарантій імпортеру.
На відміну від експортного факторингу форфетування має ширшу сферу покриття ризиків (неплатежу, непереказу, валютного ризику). Форфетінституції, ураховуючи ризик неплатежу з боку імпортера, здійснюють хеджування з метою його мінімізації. Нижче наведено порівняльну характеристику факторингу і форфетингу (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 - Порівняльний аналіз факторингу та форфейтингу
|
Критерій |
Факторинг |
Форфейтинг |
|
|
Документ |
Переважно рахунок-фактура. |
Переважно вексель (простий чи переказний). |
|
|
Строк |
Короткострокове кредитування (до 1 року). |
Довгострокове кредитування (від 1 року). |
|
|
Сума кредиту |
Відсутні обмеження. |
Великі суми (від 500 тис. дол. США і більше) |
|
|
Ризики |
Політичні і валютні ризики несе експортер. |
Форфейтор несе всі ризики несплати боргу при експорті товарів. |
|
|
Додаткове обслуговування |
Доповненнятутвигляді бухгалтерського,тінформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страховоготйтіншого обслуговуванняткредитора. |
Нетдопускаєтніякого додаткового обслуговування. |
|
|
Можливість пререпродажу |
Фпкторинговий актив не перепродається. |
Можливийтперепродаж форфейтингового активу на вторинному ринку. |
|
|
Додаткові гарантії |
Поручительство від третьої сторони не потрібне. |
Обов'язковийтбанківський аваль. |
|
|
Валюта |
Широке коло валют. |
Тільки вільноконвертовані валюти |
2.2 Аналіз переваг та недоліків факторингових та форфейтингових операцій
Для експортера переваги форфейтинга полягають в наступному. По-перше, оскільки ставка дисконту залишається фіксованою на весь період угоди, експортер може точно розрахувати свої ціни поставки. По-друге, схема дозволяє експортерові повністю перенести більшу частину фінансових ризиків на форфейтера. По-третє, експортер одержує фінансування відразу після поставки товарів (послуг) за основним договором. По-четверте, умови форфейтинговой угоди можна узгодити швидко. Угода завжди носить конфіденційний характер. Експортерові не треба думати про керування дебіторської заборгованістю.
Для імпортера вигоди форфейтину полягають в можливості одержання середньо- або довгострокового кредиту й швидкості оформлення документації по угоді.
І експортер, і імпортер одержують можливість збільшити обсяги операцій за рахунок додаткового фінансування.
Форфейтеру (банку) угода принесе більш високий дохід, ніж звичайне кредитування. Крім того, він може реалізувати придбані боргові зобов'язання на вторинному ринку.
Основною вадою форфейтингу у світі є його вартість - це досить дорогий вид банківських послуг, що значною мірою викликано ризикованістю цієї операції для форейтора [8, c. 377]. Ще однією вадою форфейтингу може бути те, що експортер не знайде банку, який би діяв у ролі форфейтора. Для експортера основним недоліком даного інструмента є висока вартість послуг форфейтера. Для імпортера, що видав вексель і зобов'язаного заплатити по ньому, недолік зв'язаний головним чином з ризиками одержання некондиційної продукції, невиконання або неточного виконання контрагентом умов зовнішньоторговельної угоди. Банк же несе більшу частину комерційних ризиків по угоді; у нього відсутнє право регресу у випадку несплати імпортером боргу; він відповідає за точність оцінки кредитоспроможності всіх учасників угоди, у тому числі банку-гаранта, і вибір типу форфетируемого зобов'язання.
Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:
1) існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;
2) незадоволеність кредитоспроможністю покупця;
3) незадовільний стан банку, що буде здійснювати аваль.
Розглянемо основні переваги факторингу. Основною перевагою є прискорення оборотності оборотних активів клієнта. Без факторингу дебіторська заборгованість вимагає додаткових джерел фінансування, так як дана заборгованість певний період знаходиться на балансі постачальника. При застосуванні факторингу постачальник може отримати фінансування в розмірі 70-90% від суми заборгованості, закупити новий товар, відвантажити його, відступити банку нову заборгованість, знов здійснити закупку і так далі [10, c. 27].
Переваги експортного факторингу також випливають з його процедури: іноземні борги стають внутрішніми боргами, дозволяються значні проблеми і ризики, зв'язані з веденням міжнародного бізнесу, такі як ризик неплатежу, незнайома іноземна мова, невідоме законодавство, незнайома процедура стягування дебіторської заборгованості і звичаї торговельної практики. Таким чином, факторинг є комплексним обслуговуванням дебіторської заборгованості постачальника.
Переваги міжнародного факторингу:
1) допомагає експортерам розширити продаж за рахунок використання конкурентноздатних умов і термінів оплати, у т.ч. використання відстрочки платежу;
2) здійснює повне страхування ризику неплатежу;
3) прискорює процедуру одержання платежу в порівнянні з акредитивною формою розрахунків;
4) збільшує оборотні кошти експортера, тому що фінансування по факторингу не вимагає застави і росте з ростом продажів;
5) сприяє поліпшенню кредиту-менеджменту експортера;
6) дозволяє експортерові торгувати на умовах «відкритого рахунка» і відходити від використання акредитивної форми розрахунків.
Поряд з позитивними моментами використання факторингу його розвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:
1) експортери можуть надавати перевагу традиційним методам фінансування;
2) може існувати думка, що використання факторингу є свідченням нестабільного фінансового стану;
3) в експортерів виникає побоювання, що втручання факторингової фірми чи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.
Недоліками факторингу є: жорсткі вимоги банку або фінансової компанії до документів, що надаються та стосуються продажу товару, часто - необхідність поручительства за клієнта, більш дорога в порівнянні з кредитом ціна. Факторингові операції є дуже трудомісткими и потребують наявності професійної команди у банку, що вже має досвід роботи з такими операціями.
Серед проблем розвитку ринку факторингу в Україні виділено ключові:
- домінування банків, для яких факторинг займає лише частину портфелю серед інших послуг, в той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним;
- використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні. Але факторинг не є аналогом кредиту й спрямований на зростання продажів та рентабельності;
- здійснення банками як факторингу лише фінансування без додаткових послуг, що суперечить світовій практиці та сутності факторингу;
- якість послуг факторингу в Україні не контролюється, у законодавстві не закріплено вимоги щодо стандартів якості факторингових послуг фінансових установ.
Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток перевідступлення боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні становить 50-60% від зазначеної суми. [11, c. 6].
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФАКТОРИНГУ ТА ФОРФЕЙТИНГУ В УКРАЇНІ І В СВІТІ
3.1 Перспективи розвитку посередницьких операцій в Україні
Сучасність характеризується наявністю передумов щодо розвитку ринку факторингових та форфейтингових послуг в Україні, але подальший розвиток потребує спеціальної законодавчої бази, яка б відповідала міжнародній практиці. В Україні цільовим сегментом споживачів факторингових і форфейтингових послуг реально можуть бути тільки середні підприємства. Підприємства з обігом більше 100 млн. дол. США можуть собі дозволити придбати банк і мати дешеву кредитну лінію. Підприємства з обігом менше 10 млн. дол. США будуть не цікаві банку, тому в якості цільового сегменту виділяють фірми з обігом від 10 до 100 млн. дол. на рік.
У практиці діяльності вітчизняних підприємств-експортерів і банків форфейтинг тільки починає запроваджуватися, а тому деякі питання правового забезпечення ще недостатньо врегульовані. Зокрема, специфікою форфейтингу є неоднозначний його характер. Це - кредитно-вексельна угода, пов'язана з розрахунками в іноземній валюті, а тому необхідне одночасне дослідження правових аспектів як кредитних відносин, так і вексельного обігу та валютного регулювання.
Сьогодні дослідження показують, що в Україні небагато перспектив розвитку міжнародного форфейтингу. На мій погляд, це відбувається через недосконалу правову базу, необізнаність банків у цій сфері, недостатність професіоналів та відсутність досвіду. Також дуже важливим є несприятлива політична ситуація в країні, дуже велика кількість реформ, що проводиться в країні, недовіра іноземних підприємств, адже за умов форфейтингу вони можуть понести великі втрати.
В сучасних умовах в Україні немає обставин, які сприяли б застосуванню такої сучасної форми кредитування експорту, як форфейтинг. Залишається сподіватись, що українські підприємства нарощуватимуть свій експортний потенціал, а українські банки надаватимуть у майбутньому новий для нашої країни вид банківського кредитування - форфейтинг, який широко використовується у закордонній банківській практиці для експортерів.
Сьогодні в Україні попит на факторинг та пропозиція ще не стали масштабними, хоч і постійно збільшуються.
Згідно з даними Держфінпослуг, факторинг - це досить новий для України фінансовий інструмент, розвиток якого потребує створення інституційних умов, насамперед податкового законодавства і нормативно-правової бази, що дозволяє стягувати заборгованість за договорами факторингу. Факторингові операції є гнучким інструментом функціонування торгівлі, який максимально враховує інтереси сторін комерційних угод [12].
Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні зумовлена станом розрахунків і наявних боргових зобов'язань. Конкуренція на товарних ринках і ринках послуг змушує іти на більш гнучкі взаємовідносини між постачальником і покупцем. Зниження рівня ціни, покращання якості товарів та послуг, розширення товарної номенклатури, організація безоплатної доставки, бонуси та інше - це лише деякі з послуг, до яких змушений звертатися постачальник.
Факторинг є вигідним усім учасникам ринку: і виробникам, і дистриб'юторам, і роздрібним продавцям. Інвестуючи кошти в нові механізми просування продукції, більшість торгових компаній сьогодні здатна розширити обсяги продажу товарів. Таким чином, товарний кредит зараз стає одним з основних інструментів розвитку компаній.
Однак стримуючим фактором розвитку товарного кредиту є необхідність інвестування постачальником значних коштів в обіговий капітал, а також організаційні питання побудови продажу в кредит, починаючи з того, кому продавати, як відстежувати надходження платежів, що робити, якщо покупець не платить, тощо. Через це побудова продажу в кредит потребує не лише здійснення інвестицій в обіговий капітал. Значний обсяг ресурсів також витрачається на побудову технологій. Альтернативою самостійному розвитку товарного кредиту і є факторинг.
Правила міжнародного факторингу в Україні неможливо створити шляхом простої модернізації послуг, що надаються на внутрішньому ринку. Міжнародний факторинг дуже простий у використанні, але надзвичайно складний щодо розроблення. Укрсоцбанк - перший український банк, який став членом Factors Chain International (FCI). FCI - найбільша у світі факторингова асоціація, яка об'єднує 180 компаній з 60 країн світу.
Факторинг як комплекс послуг продовжить розвиватися. Зараз слабкий попит пояснюється тим, що послуга дорога. Крім того, в Україні ще недостатньо розвинений середній бізнес, який зазвичай має найвищу динаміку розвитку (останнє означає найвищу потребу в оборотних коштах). Компанія, яка користується факторингом, стабільна, упевнена в собі і розвивається не спонтанно, ривками, а поступово.
Перспективним є розвиток факторингу без права регресу, коли фактор страхує клієнта від фінансових, валютних та кредитних ризиків, що виникають при регресному факторингу. Існує можливість створення таких компаній за рахунок партнерства банків як інвесторів та факторингових компаній. У 2006 р. Україна приєдналася до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, яка регулює питання застосування договорів факторингу і переуступлення права грошової вимоги, що має полегшити ухвалення законів, які б чітко регулювали надання факторингових послуг. [13, c. 53]
3.2. Перспективи розвитку факторингу та форфейтингу в світі
Найбільший розвиток форфейтинг одержав в країнах, де відносно слабо розвинене державне кредитування експорту. Спочатку форфейтування здійснювалося комерційними банками, але в міру збільшення об'єму операцій «а-форфе» стали утворюватися спеціалізовані інститути.
Форфейтування є юридично найпоширенішим засобом рефінансування комерційного кредиту. Переваги його, особливо для сільськогосподарських підприємств-експортерів, пов'язані, у першу чергу, із повним перенесенням валютних, комерційних, політичних, переказних та інших видів ризику на форфейтера (банк), що робить форфейтування найкращим видом кредиту для продавця.
Найбільший розвиток форфейтинг отримав в країнах, де відносно слабо розвинуте державне кредитування експорту. Першочергово форфейтування здійнювалося комерційними банками, але по мірі збільшення об'єму операцій а-форфе стали створюватися також спеціальні інститути. Зараз одним з основних центрів форфейтингу є Лондон, оскільки експорт багатьох європейських країн давно фінансується з Сіті, що ніколи не відставав з освоєнням нових банківських технологій.
Значна частина форфейтингового бізнесу сконцентрована також в Німеччині. Таким чином, форфейтинг розвивається в різних фінансових центрах, при цьому кількість таких угод зростає щороку. Форфейтинг має суттєві переваги, що робить його привабливою формою середньострокового фінансування.
Перспективами розвитку форфетингу в світі, на мій погляд, можуть бути:
1) вдосконалення роботи форфейтингових компаній;
2) якомога швидші темпи виходу країн з кризи, а внаслідок цього і більш стрімке відновлення праці банківської системи;
3) створення більш досконалої законодавчої бази;
4) розвиток вторинного ринку форфейтингу або створення синдикатів;
5) зменшення ризиків для форфейтерів.
Зараз міжнародна факторингова індустрія активно розвивається: у світі існує близько 1000 факторингових компаній. Понад 66% їх обігу припадає на Європу, 22% - на США, 11% - на країни Азії. В Україні послуги з факторингу надають переважно банки, хоча цією діяльністю також займаються і спеціалізовані компанії.
У світовій практиці факторингові операції стали широко використовуватись для обслуговування процесів реалізації продукції, починаючи з 60-х років минулого сторіччя. Динаміка розвитку ринку факторингових послуг у провідних країнах світу протягом останніх 7 років позитивна - щорічне зростання обсягів факторингових послуг близько 18%. Обсяг факторингових операцій у країнах Європи за 2009 рік становив 806983 млн. євро, Азії - 149995 млн. євро, Америки - 140944 млн. євро, всього у світі - 1134288 млн. євро. На сьогодні обсяг послуг факторингу у країнах Європи становить до 10% ВВП. Активно зростають обсяги факторингових послуг у країнах Прибалтики та Росії.
У Німеччині послугами факторингу користуються понад 2,5 тисячі клієнтів. В Англії, де починався розвиток факторингу, факторинг використовують близько 35 тис. клієнтів.
Тенденції розвитку факторингу в розвинутих країнах та країнах, що розвиваються дещо відрізняються. В розвинутих країнах факторам необхідно диверсифікувати свій продукт, вводити нові послуги - реверсивний факторинг, фінансування під товари устаткування та інші активи, розширювати мережу філій та дочірніх компаній, розвивати свою діяльність за допомогою Інтернету.
ВИСНОВКИ
Отже, форфейтинг і факторинг є основними видами нетрадиційних форм експортного фінансування, які останнім часом здобули і здобуватимуть широкого використання в умовах сучасної фінансової діяльності.
Дані інструменти вже здобули широкого використання в багатьох країнах світу і мають перспективи розвитку в економіці України. Однак для цього необхідно вдосконалити законодавчу базу, шляхом прийняття відповідних нормативних актів та створення необхідних інструментів регулювання даної діяльності.
Міжнародний факторинг та форфейтинг - альтернативні форми міжнародного кредитування, і кожен з цих методів має свої переваги й недоліки. Міжнародний факторинг - це вид міжнародної послугової діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними угодами факторинговій компанії з метою негайного отримання більшої частини платежу (як правило, 70-90% платежу уже за 2-3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків. Міжнародний форфейтннг є таким видом послугової діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якому експортер продає форфейтеру (форфейтинговій компанії) без права регресу боргове зобов'язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або простого векселя з авалем.
В курсовій роботі були розглянуті різноманітні види факторингових та форфейтингових операцій, а також механізми їх дії, тобто яким шляхом грошові кошти надходять від імпортера до експортера, та як банки завдяки таким операціям отримують свій прибуток.
Також у роботі були розглянуті основні відмінності форфейтинга від факторингу, які полягають в тому що: неможливий регрес відносно експортера, тобто експортер повністю звільняється від ризику неплатежу; форфейтинг здійснюється лише за сприяння банка і спеціального фінансового інституту (форфейтера), продається лише одна вимога, вимоги повинні носити середньо- і довгостроковий характер, форфейтер бере на себе також політичні ризики, сплата повної суми ціни вимоги (при факторингу звичайно заморожується 10%),необхідність наявності банківських гарантій імпортеру.
Щодо пропозицій для вирішення проблем факторингу в країні можна навести такі: удосконалення податкового законодавства і нормативно-правової бази, поліпшення програмного забезпечення в банках, підвищення інвестиційної привабливості країни.
Дослідження факторингових та форфейтингових операцій довели необхідність їх використання, а також показали, що зараз у світі факторинг та форфейтинг переживають скрутні часи, через серйозний вплив кризи на ці операції.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Смачило, В. Сутність та роль факторингу в сучасних умовах/ Валентина Смачило, Євгенія Дубровська // Персонал. - 2007. - №4. - С.75-78.
2. Савран О. Факторинг як засіб фінансування капіталу // Юридичний журнал. - 2007. - №5. - С.26.
3. Маслова С.О., Опалов О.А. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2006. - С.192.
4. www.factoring.com.ua.
5. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. - К.: Знання, 2004 р. - С.305.
6. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 123 с.
7. www.securities.gov.ua.
8. Лисенко Ю.М. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К., 2005. - С. 179.
9. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - С.377.
10. Андрій Костюк. Факторинг // Баланс - 2005 №10 - С.27.
11. Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - №9. - C.6-9.
12. www.dfp.gov.ua.
13. Буценко І.М. Факторинг у міжнародній торгівлі // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - №5. - С.53-55.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність факторингових операцій та механізм проведення операцій факторингу: переваги, недоліки та оподаткування. Аналіз динаміки і структури факторингових операцій, їх ризикованості, ефективності та проблем і перспектив здійснення операцій в Україні.
курсовая работа [71,8 K], добавлен 06.01.2010Економічні основи застосування та сутність факторингових операцій. Сутність, механізм проведення та види факторингу.
дипломная работа [451,5 K], добавлен 12.07.2007Історія, функції, сутність операцій факторингу. Види та типи факторингових операцій. Міжнародний факторинг. Перспективи розвитку факторингу в Україні. Вексельна форма розрахунків, проблема та інкасування дебіторської заборгованості для постачальника.
дипломная работа [59,4 K], добавлен 16.08.2010Поняття, механізм та історія розвитку форфейтингу. Важливі напрямки розвитку форфейтингового ринку. Техніка та етапи здійснення форфейтингової угоди. Фінансові аспекти та переваги здійснення форфейтингових операцій. Порівняння факторингу і форфейтингу.
курсовая работа [56,8 K], добавлен 16.08.2010Форфейтинг як форма короткострокового й середньострокового кредитування зовнішньоторговельних угод. Головні ознаки форфейтингових операцій та їх схема, укладання контракту. Фінансовий аналіз діяльності підприємства, наявності джерел формування капіталу.
курсовая работа [147,0 K], добавлен 26.11.2011Теоретичний та схематичний аналіз загальних понять факторингу. Тенденції розвитку ринку факторингових послуг. Основні умови надання факторингових послуг. Кількість фінансових компаній, які отримали право на проведення факторингового бізнесу в Україні.
реферат [1,5 M], добавлен 09.06.2014Економічна сутність, типи та форми лізингових операцій як джерела фінансування, тенденції їх розвитку та правове забезпечення в Україні. Аналіз механізму здійснення лізингових операцій на ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", їх економічна ефективність.
дипломная работа [395,5 K], добавлен 12.09.2010Факторинг - комплекс фінансових послуг, що надаються клієнтові в обмін на поступку дебіторської заборгованості. Переваги застосування, класифікація і види факторингу. Вимоги до факторингових операцій, схема його здійснення та сфера застосування.
курсовая работа [149,2 K], добавлен 19.08.2010Поняття, види та методи здійснення експортно-імпортних операцій. Оподаткування експортно-імпортних операцій податком на додану вартість та податком на прибуток. Документальне оформлення операцій із експорту та імпорту товарів на прикладі ТОВ "Дніпробуд".
курсовая работа [68,9 K], добавлен 21.03.2016Міжнародний досвід оподаткування операцій на ринку цінних паперів. Проблемні питання оподаткування операцій на ринку цінних паперів України. Шляхи вдосконалення українського законодавства в сфери оподаткування операцій на ринку цінних паперів.
курсовая работа [37,7 K], добавлен 10.09.2007
