Размещено на http://www.allbest.ru/

1

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Податкова система"

на тему :

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Рівне - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

1.1 Суть та призначення податку на додану вартість, як непрямого податку в економічному житті країни

1.2 Характеристика податку на додану вартість

1.2.1 Об`єкт і суб`єкт оподаткування

1.2.2 Платники податку на додану вартість

1.2.3 Ставки податку на додану вартість

1.2.4 Порядок нарахування і сплати

1.2.5 Відшкодування та кредитування

1.2.6 Строки сплати ПДВ і подання декларацій

1.3 Зарубіжний досвід справляння податку на додану вартість

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ ДЛЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

2.1 Аналіз надходжень податку на додану вартість до державного бюджету України

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

3.1 Недоліки і переваги податку на додану вартість

3.2 Основні напрямки вдосконалення податку на додану вартість

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРТАТУРИ

ВСТУП

16 листопада голова держави виклав основні напрями лікування української економіки. Україні були прописані: сильна державна влада, протекціонізм внутрішнього ринку та відміна ПДВ.

Зокрема президентом було сказано:

"Ми одними з перших серед постсоціалістичних країн ввели податок на додану вартість, не маючи для цього ніяких передумов. Результат відомо: було нанесено болючий удар по фінансам суб'єктів господарювання. Цей закон продовжує здійснювати свій негативний вплив й зараз"

Отож ми бачимо актуальність обговорення теми податку на додану вартість. Податок на додану вартість є одним з шляхів надходження у бюджет держави грошей, аналізуючи те, що сказав Президент, можна сказати, що держава приділяла велику увагу ПДВ.

В результаті, постраждали суб'єкти підприємницької діяльності, їхні доходи падали, а звідси впав і рівень ВВП. Тож можна зробити висновок, що неправильна політика лише одного важеля нанесла вагомого гальмування розвитку економіки країни.

Відміни ПДВ у нашій країні суб'єкти підприємницької діяльності давно чекали, оскільки прибутку стане більше, життя стане кращим, тому що платити будуть більше від того, що забирати будуть менше.

Цікаво, що сама назва у скороченому варіанті пишеться однаково правильно у обох варіантах : ПДВ. Повна ж назва у новому звучанні буде "Податок на Додану Вартість" .

Існують два види акцизів - універсальні та специфічні. Податок на додану вартість (ПДВ) є одним із різновидів універсальних акцизів. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаних споживачів та асортименті реалізованих товарів.

Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення під Їхнім впливом загального рівня цін у країні. де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.

У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів:

1) податок з продажу (купівель) у сфері оптової торгівлі;

2) податок з продажу (купівель) у сфері роздрібної торгівлі;

3) податок з обороту та податок на добавлену вартість.

Об'єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто. оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

1.1 Суть та призначення податку на додану вартість, як непрямого податку в економічному житті країни

Як відомо, податки посідають важливе місце в системі державного регулювання економіки. Фіскальна функція є чи не найважливішою функцією цього засобу макроекономічної політики у економіці країни, особливо на перехідному етапі (для України). Специфіка останньої ставить на перше місце непрямі податки.

Ряд країн успішно подолали трансформаційний етап свого розвитку, своєчасно зробивши акценти на цьому виді податків. Для нашої країни важливо створити досконалу структуру збирання ПДВ, тому що починаючи з 1997 року частка податку на додану вартість у ВВП невпинно скорочувалася.

Податок на додану вартість - порівняно новий вид податку.

Вперше він був введений у Франції в 1954 р. за порадою економіста М.Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше - в країнах Азії, Африки і Латинської Америки.

Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Проте слід зауважити, що даний податок й досі не стягується в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. В кінці 80-х - на початку 90-х років ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

З розвитком виробництва товарів тривалого використання розширювалася й сфера підакцизних товарів. Проте запровадження нових акцизів на кожний товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборот торговельного або промислового підприємства.

В більшості країн світу універсальний акциз використовується нині у формі податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу; його сума входить до ціни продажу товарів (робіт, послуг) і сплачується кінцевим споживачем. Буквально - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі даний господарський суб`єкт заплатив при купівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів - заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.

Показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи -- кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніш, на попередніх етапах руху товарів. Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту але в той самий час ліквідує його головний недолік -- кумулятивний ефект.

Податок на добавлену вартість дуже поширений у країнах Західної Європи.

В Україні, як уже згадувалося, ПДВ був введений у 1992 р. Чому саме цей податок набув такої популярності? Розглянемо його переваги та недоліки.

Податок на добавлену вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності.

Крім того, оподаткування добавленої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об'єкта оподаткування.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об'єкта

оподаткування - доданої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини:

по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносяться на собівартість;

по-друге, заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги;

по-третє, прибуток.

Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в певну вартість товару чи послуги.

У свою чергу, заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю.

Обчислити її обсяг можна двома методами:

перший - від повної вартості відрахувати вартість сировини матеріалів та послуг виробничого характеру;

другий - скласти величини заробітної плати і прибутку.

Найзручнішим, а тому найпоширенішим методом є перший, він застосовується в нашій державі. Обчислення доданої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах їх виробництва й реалізації.

Згідно з двома методами обчислення добавленої вартості суму податку на добавлену вартість можна вирахувати в чотири способи залежно від того, як застосовується податкова ставка до об'єкта оподаткування.

Четвертий метод обчислення податку на добавлену вартість дістав назву податкового кредиту, або методу розрахунків - фактур. Саме він, свого часу прийнятий країнами Європейського Союзу (ЄС) при запровадженні ПДВ, найпоширеніший у практиці оподаткування. Його переваги над іншими методами полягають у наступному:

- немає необхідності в обчисленні величини добавленої вартості, завдяки чому полегшується контроль не тільки податкових органів, але й самих платників за правильністю обчислення ПДВ;

- можна встановити менший інтервал між строками сплати податку, а в платників виникає заінтересованість у правильному визначенні суми податку, який вони сплачують постачальникам та виконавцям робіт (послуг).

Для обчислення податку на добавлену вартість може застосовуватись як одна, так і декілька ставок.

3 точки зору податкової адміністрації найкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок на різні групи товарів, що зумовлюється соціально-політичними чинниками.

Якщо здійснювати оцінку ПДВ, який стягується в Україні, слід зазначити його ефективність лише у фіскальному аспекті. В умовах відсутності об'єктивних чинників, таких, зокрема, як розвинуті ринкові відносини, система автоматизованого контролю тощо, переваги цієї форми оподаткування не проявляються.

1.2 Характеристика податку на додану вартість

1.2.1 Об'кт і суб'єкт оподаткування

Згідно закону " Про податок на додану вартість " платниками ПДВ є як суб'єкти, так і не суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) за умови, якщо обсяг їхніх оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплачують податок також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України, в тому числі фізичні особи - на підакцизні товари, в обсягах вартістю понад 200 євро, та які здійснюють підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку (крім фізичних осіб за умови сплати ринкового збору).

Категорію платників податку на додану вартість поповнюють особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; особи, відповідальні за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначені у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; особи, які надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться в підпорядкуванні перших.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції із:

продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця ;

ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання чи споживання в межах України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України.

До операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, належать зокрема операції із:

випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, які випущені в обіг суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством та органами місцевого самоврядування;

передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоотримувачу) за умови його повернення орендодавцю (лізингодавцю);

надання послуг зі страхування, перестрахування, соціального та пенсійного страхування;

обігу валютних цінностей, у тому числі національної та іноземної валют, лотерейних білетів (з дозволу Міністерства фінансів України); бланки з непогашеними поштовими марками (крім колекційних);

надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування та інших;

виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій за рахунок бюджетів та державних цільових фондів.

1.2.2 Платники податку на додану вартість

Платниками податку на добавлену вартість є всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання .

Платниками податку на додану вартість є:

- особа, обсяг оподатковуваних операцій якої протягом останніх дванадцяти календарних місяців перевищує 300,00 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість);

- особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту, з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку;

- особа, що імпортує ( для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари, послуги на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує;

- особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), чи ні, та незалежно від режиму оподаткування, що використовує та ж особа.

Єдиним обмеженням, що виключає суб'єктів підприємницької діяльності з числа платників ПДВ є обсяг реалізації вироблюваних ними товарів (робіт, послуг), якщо його величина не перевищує 100 мінімальних розмірів заробітної плати на рік, вони не є платниками податку на добавлену вартість. Такий порядок застосовується з тієї причини, що податкові інспекції просто не в змозі ефективно контролювати стягнення цього податку із значної кількості невеликих платників, які до того ж не дають суттєвих сум додаткових надходжень податків до бюджету. Тому із фіскальної точки зору оподаткування цих суб'єктів підприємницької діяльності може виявитися неефективним:

по-перше, видатки на стягнення ПДВ із цих платників можуть перевищити надходження від них;

по-друге, у цих платників більше можливостей для того, щоб ухилитися від даного податку.

До юридичних осіб - платників податку на додану вартість належать:

- підприємства, організації (в тому числі будь-які неприбуткові), філіали, відділення і відокремлені підрозділи підприємства (організації) та інші суб'єкти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України, мають розрахункові рахунки в установах банків і самостійно реалізують товари, виконують роботи та надають послуги. Тобто, підприємства, створені на основі законодавства України;

- міжнародні неурядові організації, міжнародні об'єднання, іноземні юридичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України. Це -- підприємства та Організації, створені на основі законодавства інших країн.

Якщо такі суб'єкти підприємницької діяльності не мають розрахункових рахунків в установах банків України, а також постійних представництв в Україні, ПДВ сплачується покупцями товарів, замовниками робіт (послуг).

Будь - яка особі, яка реєструється у податковому органі як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право на добровільну реєстрацію як платник податку відповідно до поданої заяви у випадку, коли за останніх дванадцять календарних місяців обсяг оподатковуваних операцій не перевищує 300,00 тис. грн.

Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду. Реєстраційна заява може бути надіслана на адресу органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення.

Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом ДПА України.

Податковий орган зобов'язаний протягом десяти робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію його як платника податку. Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені органом державної податкової служби, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та всіх відокремлених підрозділах.

- Правила такого розміщення та відповідальність за порушення цих правил поставки послуг, робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем - нерезидентом;

- поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що використовуються для:

а) навігаційної діяльності;

б) перевезення пасажирів або вантажів за плату;

в) іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;

г) використовуються для рятування або надання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн;

д) входять до складу військово - морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, в тому числі на якірні стоянки;

- поставки для заправки або постачання повітряних суден, що:

а) виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

б) входять до складу військово - повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування.;

встановлюється центральним податковим органом.

Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках:

- якщо зареєстрована протягом 24 календарних місяців як платник податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 300,00 тис. грн.;

- якщо зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

1.2.3. Ставки податку на додану вартість

Закон України передбачає дві ставки оподаткування податком на додану вартість - 20 % та нульовою ставкою.

За ставкою 20 % оподатковуються всі операції за винятком звільнених від оподаткування та операцій, до яких не стосується нульова ставка.

Нульова ставка застосовується щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг), які були вивезені (експортовані) платником податку за межі території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення засвідчене належно оформленою митною декларацією.

Податок за нульовою ставкою обчислюється також щодо таких експортних операцій:

- поставки для заправки (дозаправки) то постачання космічних кораблів, а також супутників;

- поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу та вантажу за межами державного кордону України.

Крім того, право на застосування нульової ставки податку на додану вартість мають сільськогосподарські товаровиробники всіх форм власності і господарювання щодо операцій з продажу молока та м'яса живою вагою переробним підприємствам.

Нульова ставка застосовується при здійсненні операцій, що реалізуються як за валюту, так і в порядку товарообмінних операцій.

Платники податку, які застосовують нульову ставку і здійснюють операції з реалізації товарів, робіт, послуг в іншій, ніж грошовій формі, одночасно із застосуванням нульової ставки втрачають право на податковий кредит з придбаних товарів, робіт, послуг на виробництво такої продукції. В такому випадку платники податку зобов'язані здійснити коригування податкового кредиту з ПДВ.

Якщо платник податку одночасно здійснює оподатковуванні та звільнені від оподаткування операції, він зобов'язаний здійснити коригування сум податкового кредиту з товарів, робіт, послуг, що придбані для виробництва товарів (робіт, послуг), звільнених від оподаткування.

1.2.4 Порядок нарахування і сплата

Для обчислення податку на додану вартість платнику слід поряд з бухгалтерським вести податковий облік. Основним первинним документом для відображення сум податку на додану вартість є податкова накладна. Податкова накладна - це документ встановленого зразка, який виписує і надає платник податку покупцеві товарів, робіт і послуг. Податкова накладна містить такі реквізити:

- порядковий номер;

- дата виписування;

- повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ;

- податковий номер платника податку (продавця та покупця);

- місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ;

- опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, розмір, об'єм);

- повна або скорочена назву, зазначену у статутних документах отримувача;

- ціна продажу без урахування податку;

- ставка податку і відповідна сума податку в цифровому значенні;

- загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, для визначення суми ПДВ застосовується формула:

ПДВ = ПЗ - ПК, (1.1)

де ПЗ - це податкові зобов'язання, а ПК - це податковий кредит.

Сума податку на добавлену вартість, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), і сумами податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва й обігу відповідно до основних положень про склад витрат, та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди (згідно з класифікацією) і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, "ноу-хау", ліцензій та ін.).

Суми податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва й обігу, та податку за придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи до витрат виробництва й обігу не належать.

1.2.5 Відшкодування та кредитування

Як уже згадувалося, обчислення податку на добавлену вартість в Україні проводиться методом, який дістав назву сальдового. Він полягає в тому, що для обчислення суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, величина добавленої вартості не підраховується, а розмір податку обчислюється шляхом віднімання від суми ПДВ по реалізованій продукції (товарах, роботах, послугах) суми ПДВ, що сплачений постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси і введені в експлуатацію основні виробничі фонди. Якщо ж підприємство реалізує товари, роботи; послуги, які не оподатковуються ПДВ, .виникає необхідність відшкодувати йому суми ПДВ котра воно сплатило постачальникам. Термін "відшкодування" може означати:

по-перше, повернення із бюджету сум ПДВ за рахунок платника:

по-друге, зарахування сум ПДВ, які сплачені постачальникам, у рахунок чергових платежів ПДВ;

по-третє, віднесення на собівартість сум ПДВ, що сплачені постачальникам.

Порядок відшкодування податку на добавлену вартість розглянемо передусім по товарах, роботах, послугах, які згідно з чинним законодавством звільняються від ПДВ; Залежно від порядку відшкодування ПДВ, що сплачений або, підлягає сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, придбані, і введені в експлуатацію основні виробничі фонди та взяті на облік нематеріальні активи, розподілимо товари, роботи та послуги, які звільняються від ПДВ, на два блоки.

1-й БЛОК. У цей блок входять товари, роботи, послуги, які звільнені від податку на добавлену вартість і зазначені в пунктах "а"--"д" у Суми ПДВ, які сплачені підприємствами -- виготовлювачами таких товарів (робіт, послуг) постачальникам, зараховуються в рахунок чергових платежів або відшкодовуються з бюджетів за рахунок загальних надходжень доходів щомісячно не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця (за умови подання .декларацій до 10 числа). У разі подання підприємствами декларацій після 10 числа відшкодування проводиться в 5-денний строк із дня їх одержання. При цьому повернення додатку не проводиться за декларацією, яка була подана після закінчення річного строку, що відраховується з місяця, наступного за місяцем, в якому було одержано останню декларацію податковим органом. При відшкодуванні сум із бюджетів декларації подаються у двох примірниках.

Розглянемо деякі особливості порядку відшкодування ПДВ по товарах, які входять у цей блок: це стосується дипломатичних та прирівняних до них представництв.

Дипломатичні та прирівняні до них представництва для відшкодування податку, сплаченого по товарах, придбаних у роздрібній торговельній мережі членами дипломатичного й адміністративно-технічного персоналу цих представництв, включаючи членів їх сімей, що проживають разом із ними, подають у відповідні податкові інспекції розрахунки і товарні чеки магазинів на здійснені закупки. Сума податку, що підлягає поверненню, розраховується представництвами за відповідними ставками в процентах від вартості товарів (при наданні послуг з їх доставки, пакування тощо -- також від вартості послуг), указаної в товарних чеках (квитанціях). Виплата сум податку проводиться за рахунок загальних надходжень цього податку установами банку по чеках і висновках фінансових органів, виписаних на підставі переданих із податкових інспекцій розрахунків.

Керівники фінансових органів і податкових інспекцій можуть вирішувати питання про встановлення декадних строків (15-го, 25-го, 5-го) відшкодування сум ПДВ у розмірі 1/3 суми відшкодувань за попередній місяць.

2-й БЛОК. З товарів (робіт, послуг), які відповідно до підпунктів "е" -- "х" (див. Пільги щодо ПДВ) звільняються від оподаткування, суми податку на добавлену вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, за придбані матеріальні ресурси, паливо, відносяться на собівартість товарів (робіт, послуг), а ПДВ, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані основні виробничі фонди і нематеріальні активи, покривається за рахунок відповідних джерел їх придбання.

Таким чином, відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам із бюджету, проводиться лише щодо частини товарів (робіт, послуг), звільнені від цього податку. Стосовно іншої частини товарів (робіт, послуг) звільнених від оподаткування, відшкодування ПДВ, сплаченого постачальникам із бюджету, не проводиться, а ці суми ПДВ відносяться на витрати виробництва та обігу.

По товарах (роботах, послугах), які не звільнені від податку на додану вартість, суми ПДВ, сплачені постачальникам, відносяться на розрахунки з бюджетом і з бюджету не відшкодовуються, навіть якщо суми податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси., паливо, придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди та взяті на облік нематеріальні активи перевищують суми податку, одержані від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги). В цьому випадку сума перевищення податку враховується в наступних звітних періодах при визначенні платежів до бюджету.

Зверніть увагу: на розрахунки з бюджетом податок на добавлену вартість відноситься тільки тоді, коли сума цього податку в розрахункових документах (відвантажувальних, відпускних) указана окремим рядком (виділена). Крім цього, якщо при придбанні за; національну валюту України товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів застосована ставка, вища за 20%, сума перевищення податку на розрахунки з бюджетом не відноситься.

Постачальники при поверненні від покупців товарів провадять коригування раніше сплачених сум податку. Виключення вказаних сум проводиться після відображення обліку відповідних операцій, якщо не минув річний строк з дня надходження їх у бюджет.

Термін кредитування податку означає, що підприємству надається право відстрочити сплату податків на деякий час за певних умов, .визначених законодавством.

В Україні кредитування ПДВ проводиться тільки для підприємств із сезонним характером виробництво залежно від залишків невикористаних (нереалізованих) товарів. Указані підприємства для одержання кредитування сум податку на добавлену вартість, сплаченого при придбанні товарів, у строки, встановлені для подання місячних декларацій по ПДВ; подають у двох примірниках відповідним податковим органам розрахунки сум кредитування податку на додану вартість за встановленою формою. При поверненні кредиту в бюджет розрахунки подаються в одному примірнику.

Кредитування ПДВ із бюджетів здійснюється за рахунок загальних надходжень податку на добавлену вартість фінансовими органам и згідно з переданими податковими іншими інспекціями розрахунками з позначкою "до кредитування податку щомісячно у 6-денний строк після одержання розрахунку сум кредитування податку, шляхом перерахування належної суми на розрахунковий рахунок підприємства. У такі самі строки провадиться повернення кредиту до бюджету, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. При реорганізації (ліквідації) підприємства наданий кредит повертається до бюджету або стягується у безспірному порядку під час ліквідації. За користування коштами на кредитування ПДВ проценти не сплачуються.

1.2.6 Строки сплати податку на додану вартість і подання декларації

При встановленні строків сплати податку на добавлену вартість до бюджету для юридичних осіб визначальною є середньомісячна сума ПДВ, обчислена за ІV квартал. Минулого року. При цьому в розрахунок не беруться суми, обчислені по перерахунках податку за попередні роки, а також суми нарахованої пені.

Після визначення середньомісячної суми податку за ІV квартал минулого року по кожному платнику податкові інспектори можуть установити для них строки сплати ПДВ до бюджету в такому порядку:

а) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість за ІУ квартал минулого року. ПДВ сплачується подекадно: 15, 25 числа: поточного місяця і 5 числа наступного. В ці строки підприємство сплачує, авансові платежі, які визначаються виходячи з однієї третини податку за останньою місячною декларацією. 15 числа наступного місяця сплачеться різниця. Між сумами податку, нарахованого за місячною декларацією і сумами податку, сплаченого декадними платежами.

Якщо обчислена в місячній декларації сума ПДВ буде більшою від суми податку, сплаченого декадними платежами доплата податку за результатами перерахунку проводиться не пізніше. Строку, встановленого для подання місячної декларації (тобто до 15 числа наступного місяця).

У випадках, коли сума податку, сплаченого декадними платежами, буде більшою, ніж сума, обчислена в місячній декларації, від'ємна різниця, за відсутності в платника недоїмки по платежах до бюджету, на підставі письмової заяви повертається платнику у 5 - денний строк з дня подання заяви або зараховується в рахунок наступних платежів.

б) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість за IV квартал минулого року. ПДВ сплачується один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, виходячи з фактичної реалізації. У такі ж самі строки, незалежно від середньомісячної суми платежу, ПДВ сплачується підприємствами Міністерства шляхів сполучення України, Державного комітету України по зв'язку, Міністерства цивільної авіації України.

Якщо строки подання декларацій, а відповідно і строки сплати податку за ці періоди припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, вони переносяться на перший робочий день після вихідного або святкового дня.

Новостворені підприємства, а також підприємства, які раніше не були платниками податку на добавлену вартість, сплачують податок, виходячи з фактичного обороту за кожний місяць (тобто один раз на місяць незалежно від суми податку). Після закінчення тримісячного строку з дня створення підприємства обчислюється середньомісячна сума ПДВ за ці три місяці, і надалі строки сплати податку визначаються виходячи з цієї суми згідно з порядком, викладеним вище. Керівники податкових інспекцій в деяких випадках можуть переносити строки подання декларацій та строки сплати ПДВ для окремих платників на 5 днів.

Зверніть увагу: датою здійснення обороту (реалізації) вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємств, а по експорту товарів (робіт, послуг) -- день надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок підприємств. При безплатній передачі або обміні товарів, виконанні робіт, наданні послуг (у тому числі і при бартерних операціях у галузі зовнішньоекономічної діяльності) днем здійснення обороту є день їх передачі (відвантаження, виконання, надання). Декларації, складені не за встановленою формою і не підписані керівником і головним бухгалтером підприємства-платника, вважаються неподаними і повертаються платникам для доопрацювання.

Таким чином, ми розглянули порядок визначення строків сплати та подання декларацій для юридичних осіб. Дещо інший порядок застосовується для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи: ці платники повинні протягом року щоквартально до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і до 15 листопада приносити до бюджету авансові платежі в розмірі 1/4 суми річних платежів. Річна сума авансових платежів визначається на основі суми податку, сплаченого за минулий календарний рік, або на основі планових сум доходу в поточному році. До 15 березня року, наступного за звітним платник податку повинен подати до податкової інспекції декларацію про фактично одержані доходи, на основі якої обчислюється сума ПДВ за звітний рік. Якщо сума податку, сплаченого авансовими платежами, менша від суми податку, обчисленого за декларацією за звітний період, платнику необхідно до 15 березня внести в бюджет від'ємну різницю; відповідно якщо ця сума більша -- різниця підлягає поверненню платнику за його письмовою заявою.

1.3 Зарубіжний досвід справляння податку

Розглянемо для порівняння ставки ПДВ в різних країнах світу ( табл.1.1). Слід зазначити, що оподаткування країн із ринковою економікою враховує конкретні умови розвитку економіки, традиції народу, рівень розвитку внутрішньої і зовнішньої політики. Склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків значно відрізняються. Наприклад, розподіл влади між штатами та федеральним урядом, що склався історично у США, зумовив відсутність ПДВ у більшості штатів. У Швеції високий рівень податків пов`язаний з ефективною системою розподілу коштів на соціальні цілі.

Таблиця 1.1 Ставки податку на додану вартість в країнах із ринковою економікою, % до бази оподаткування

№	Країни	Податок на додану вартість, %
1	Австрія	20
2	Великобританія	17,5
3	Данія	25
4	Канада	6
5	Нідерланди	19
6	Німеччина	15
7	Польща	22
8	Росія	18
9	Словаччина	19
10	Франція	19,6
11	Швеція	25
12	Україна	20

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ ДЛЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз надходжень податку на додану вартість до державного бюджету

Податок на додану вартість є найбільш надійним і постійним джерелом надходження доходів до Державного бюджету України. Про це переконливо свідчать дані наведеної нижче таблиці 2.1:

Таблиця 2.1 Аналіз надходжень ПДВ до державного бюджету за 2007-2009 рр.

Показники	2007	%	2008	%	2009	%
Податкові надходження	105971393,4	54,5	170890786,2	57,7	178654444,7	50,1
ПДВ	57769300,0		98628605,7		94839598,9

Рис. 2.1. Динаміка надходжень ПДВ до бюджету 2007-2009 рр.

Отже, з даної таблиці можна спостерігати, що надходження ПДВ до бюджету з 2007 до 2009 рр. становить більше 50% всіх податкових надходжень.

Найбільше надходжень було у 2008 році (57,7%) до державного бюджету, а найменше - у 2009 році (50,1%)

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

3.1 Недоліки та переваги податку на додану вартість

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг:

ь не спотворює поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не змінює економічних рішень під впливом цього податку;

ь дає можливість регулювати фонд заробітної плати і ціну;

ь ліквідує "зайві" ланки господарського управління;

ь дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій;

ь завдяки своїй регулюючій здатності ПДВ дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримання кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких не конкурентноздатних виробників.

ь через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати невиправдане збільшення цін.

Проте необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять актуальними дискусії щодо необхідності стягнення даного податку.

Розглянемо деякі моменти:

ь податок на додану вартість - це, по суті, податок на кінцеве споживання, що лягає тягарем на населення і бюджетну сферу. При досить високій ставці і високих темпах інфляції ПДВ перетворюється на один із факторів, що стримують розвиток виробництва;

ь застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва;

ь є можливість ухилення від його сплати. Тому велике значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік на підприємстві;

ь важливою проблемою введення цього податку (як і будь-якого іншого) є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

Як бачимо, ПДВ, виконуючи фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.

Суспільно необхідні перерозподільчі мікро - і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.

Проте не завжди ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. Окрім того, високі ставки податку не стимулюють, а навпаки - стримують економічну активність або ховають її у "тінь". Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. В зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%.

3.2 Основні напрямки вдосконалення податку на додану вартість

Реформування фінансової системи нашої держави зумовило необхідність суттєвих змін податкового поля, що є умовою економічного зростання та досягнення певної соціальної гармонії в суспільстві. Постійне вдосконалення податкової системи в цілому і конкретно окремих видів податків дає змогу оптимізувати й стабілізувати прибутки бюджетів усіх рівнів, регулювати дії ринкових суб'єктів господарювання, реалізовувати соціальне справедливу податкову політику. Важливе місце у процесі реформування податкової системи посідає вдосконалення і подальший розвиток ПДВ.

Додана вартість створюється на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає можливість обчислити всі ті податки, котрі ця господарська ланка заплатила при купівлі товарів, робіт, послуг. Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в даному разі додана вартість визначається шляхом під сумування її складових елементів - заробітної плати, процента, ренти, прибутку.

У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівлі від усіх інших господарюючих суб'єктів.

Під час кожного акта купівлі-продажу податок нараховується за стандартною ставкою, виплачується ж у сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії. Кінцевий споживач сплачує за товар ціну, збільшену на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіях виробництва і руху товару.

У платника податку (юридичної особи) додана вартість вимірюється різницею між загальною сумою продажу закупівлі від усіх інших господарських одиниць, котрі самі виступають платниками ПДВ.

Об'єкт оподаткування - додана вартість - створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини та виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, базою ж податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості залишкового продажу кінцевому споживачеві без ПДВ.

Так, за логікою, додана вартість становить 100 гр.од., нарахований на неї ПДВ (за ставкою 20 %) - 20гр.од. Таким чином, кінцева ціна реалізації хліба покупцеві становить 120гр.од. Однак із схеми видно, що на всіх етапах виробничо-комерційного циклу створена додана вартість дорівнює у фермера - 40гр.од. ( припускаючи, що він не мав витрат при створенні доданої вартості) у вигляді виробленого зерна, у мірошника -12 гр.од., у пекаря - 8 гр.од., у булочника - 4 гр.од.. Сукупна додана вартість дорівнює 64 гр.од. (40+12+8+4). Отже, виявляється невідповідність між раніше зафіксованою доданою вартістю ( 100 гр.од. ) і фактичною ( 64 гр.од. ) доданою вартістю на 36 гр.од.

Застосовуючи 20% ставку ПДВ до фактичної вартості (64 гр.од.), кінцевий покупець заплатив би суму податку, що дорівнює 12,8 гр.од. (64 0,2). Але він заплатив 20 гр.од. Зайві 7,2 гр.од. нарахованого податку одержані в результаті подвійного оподаткування ПДВ на попередніх етапах виробничо-комерційного циклу (8 0,2) + (12 0,2) + (16 0,2) = 7,2 гр.од.

Таким чином, можна дійти висновку, що ПДВ сплачується на кожному етапі виробничо-комерційного циклу не тільки на додану вартість, а й раніше нарахований податок на додану вартість, тобто кінцевий споживач товару сплачує податок на додану вартість, створену на всіх етапах руху товару, та на податок, що був доданий на цих етапах до ціни товару. І чим більше ланок у цьому ланцюгу просування товару до покупця, тим вищим буде розмір податку в ціні товару, що реалізується кінцевому споживачеві.

Виходить, проблема функціонування податку на додану вартість полягає не тільки в тому, що існують розбіжності між особою, яка сплачує податок до бюджету, і фактичним носієм податку, а й у подвійному (а то і в багаторазовому) оподаткуванні. Як уже наголошувалося, сума ПДВ збільшується, рухаючись від продавця до покупця, і лягає на плечі кінцевого споживача. Однак, така універсальна схема перекладання можлива лише тоді, коли не порушується дія закону попиту і пропозиції, що має в ринкових умовах об'єктивний характер, тоді як податкова політика - суб'єктивна. Якщо прибутки кінцевих споживачів знижуються і не відповідають рівню підвищення цін, не призводить до скорочення суспільного попиту. В такому разі покупці, котрі не є кінцевими споживачами, змушені взяти частину тягаря ПДВ на себе, а це не що інакше, як зменшення фактичних прибутків суб'єктів господарювання.

Саме така ситуація й склалася в Україні у середині 90-х років. Дефіцит бюджету, інфляційні процеси, державний борг, високі темпи падіння виробництва створили умови, коли із зародженням ринкових основ господарювання в Україні рівень підвищення цін відхилився від рівня прибутків кінцевих споживачів і тягар ПДВ відчуло багато учасників господарського процесу.

Отже, вищенаведений механізм нарахування та сплати податку на додану вартість свідчить про його обтяжливий характер не тільки для кінцевого споживача, а й для інших учасників виробничо-комерційного циклу.

Для того щоб ПДВ став універсальним фінансовим інструментом ринкової економіки, яка формується в Україні, слід удосконалити механізм оподаткування, ліквідувати хиби, закладені в законі про ПДВ, оскільки він не відповідає загальносвітовим стандартам і не враховує специфічних умов переходу України до ринкових відносин.

Пропонується змінити методику нарахування даного податку з тим, щоб ліквідувати багаторазове оподаткування ПДВ самого ж податку, нарахованого на попередніх етапах руху товару до покупця. Тобто ПДВ має нараховуватися на вартість товару, що реалізується, без ПДВ за мінусом ПДВ, сплаченого на попередніх етапах руху товару. Пропонуємо методику розрахунку ПДВ, яка ліквідує багаторазове обкладення ПДВ самого податку.

Запропонований механізм розрахунку ПДВ досить простий і водночас дає змогу знизити рівень цін, зменшити рівень податкового тиску на підприємництво та кінцевого споживача. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року № 168/97 - ВР було введено в дію з 1 жовтня 1997 року. Але вже протягом короткого терміну його застосування до нього було внесено більш 50 змін та доповнень. Окремі положення Закону зумовлюють значне скорочення надходжень податку до бюджету та відкривають широкому колу платників податків реальні можливості для ухилення від оподаткування. Так звільнення від оподаткування під час перетину митного кордону України товарів критичного імпорту для вітчизняного виробництва вже протягом жовтня 1997 року скоротило надходження ПДВ майже на 120 млн.грн.

Недоцільним та таким, що може викликати значні зловживання, Державна податкова адміністрація України вважає внесені Законом України від 19.11.2000 р. № 644/97-ВР зміни до підпункту 7.2.6. статті 7 у частині надання права платником одержувати податковий кредит по придбаних товарах не на підставі податкової накладної, а на підставі заяви платника податку до податкового органу. Дія такої норми неодмінно викликає безліч безпідставних звернень про одержання податкового кредиту, що, у свою чергу, призводить до відшкодування значних сум податку із державного бюджету без будь-якого підтвердження їх фактичної сплати під час придбання товарів, робіт або послуг.

податок доданий вартість нарахування декларування

ВИСНОВКИ

ПДВ має велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка потребує встановлення стабільного податку, котрий стимулюватиме економічне зростання. Перехідний період в Україні вимагає внесення важливих змін у систему оподаткування. Реформа податкової системи, зокрема встановлення нових, прогресивніших ставок ПДВ має відіграти важливу роль в процесі перетворення нашої економіки в ринково-орієнтовану.

Адже, податок на додану вартість:

стимулює зростання приватного підприємництва й забезпечує нейтральність для всіх секторів економіки;

формує правильні стимули для зростання в перехідній економіці, стимулює заощадження й інвестиції;

забезпечує значні надходження в державну казну.

Україна вже робить кроки вірному напрямі - головне, щоб задумані реформи залишились не на папері, а успішно реалізовувались.