Регіональна політика держави і міжбюджетні відносини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ИНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Кафедра фінансів, бухгалтерського обліку та аудиту

державний регіональний демократичний міжбюджетний

на тему: "Регіональна політика держави і міжбюджетні відносини"

Виконала:

студентка гр. СФП-10

Колмогорова Христина

перевірила:

Сидоренко О.О.

Активна державна регіональна політика покликана сприяти мобілізації всіх регіональних ресурсів для забезпечення економічного зростання й поглиблення структурних економічних трансформацій в державі та зміцненню демократичних засад розвитку українського суспільства. Формування цілеспрямованої системи механізмів реалізації державної регіональної політики залежить від чіткого окреслення завдань для Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та місцевих органів виконавчої влади у даній сфері.

В Україні впродовж десятиліття незалежності регіональна політика не належала до пріоритетів внутрішньої політики держави, що означало, в свою чергу, відсутність структурованого й ефективного регіонального управління. В Україні державна регіональна політика ґрунтується на таких принципах, як конституційність і законність, що передбачає реалізацію означеної політики відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України на засадах чіткого розподілу завдань, повноважень і відповідальності між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; забезпечення унітарності України та цілісності її території, а серед іншого - і єдності економічного простору на всій території держави, її грошово - кредитної, податкової митної, бюджетної систем; поєднання процесів централізації і децентралізації влади, гармонізації загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів; максимального наближення послуг, що надаються органами державної влади і органами місцевого самоврядування, до безпосередніх споживачів; диференційованості надання державної підтримки регіонам відповідно до умов, критеріїв та термінів, визначених законодавством; стимулювання тісного співробітництва між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування у розробленні та реалізації заходів щодо регіонального розвитку.

На сьогоднішній день необхідно спрямувати державну регіональну політику на забезпечення формування такої фінансової спроможності місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування, яка б створювала можливості для сталого розвитку, подолання диспропорцій з урахуванням особливостей регіонів, їх потенціалу щодо адаптації до ринкових умов господарювання.

Метою індивідуальної роботи є розробка методологічних положень і рекомендацій щодо формування та здійснення міжбюджетних відносин на основі врахування специфічних особливостей розвитку регіонів.

У процесі реформування міжбюджетних відносин в Україні особливо важливим є врахування особливостей розміщення та функціонування галузей економіки, які обумовлюють економічну структуру регіону. Тобто, необхідно формувати систему фінансових відносин регіонів та держави в розрізі галузей економіки, особливо в тих регіонах, де видобуваються мінерально-сировинні та первинні паливно-енергетичні ресурси.

Проблеми становлення та розвитку міжбюджетних відносин, а також державної регіональної фінансової політики досліджують Андрущенко В.Л., Буковинський С.А., Василик О.Д., Данілов О.Д., Єрмошенко М.М., Заблоцький Б.Ф., Кашенко О.Л., Кириленко О.П., Кравченко В.І., Луніна І.О., Мошенець О.С., Опарін В.М., Павлюк К.В., Полозенко Д.В., Тарангул Л.Л., Юрій С.І. та ін.

Державна регіональна політика -- це сукупність заходів політичного, соціально-економічного характеру, які здійснюють органи державної та регіональної влади на окремих територіях країни, спрямованих на реалізацію загальнодержавних та регіональних цілей та завдань, виходячи з внутрішніх потреб і наявних ресурсів.

Завдання державної регіональної політики полягають у:

* сприянні реалізації державної соціально-економічної політики;

* стимулюванні ефективного розвитку продуктивних сил регіону;

* раціональному використанні ресурсного потенціалу регіону;

* підвищенні рівня життя населення регіону;

* охороні навколишнього середовища;

* вдосконаленні територіальної організації суспільства;

* координації міжрегіональних зв'язків;

* вирівнюванні існуючих відмінностей у соціально-економічному розвитку регіонів.

Об'єктами державної регіональної політики є територіальні утворення, в межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування -- адміністративно-територіальні одиниці регіону, галузі господарського комплексу, виробнича, соціальна інфраструктури, ресурси регіону.

Суб'єктами державної регіональної політики є органи державної влади -- центральні та місцеві, представницькі органи місцевого самоврядування.

Предметом регулювання є децентралізація влади, розподіл повноважень, відповідальності, фінансів.

Розрізняють державну регіональну політику, яка розглядається як дії центру щодо розвитку регіональних процесів, впливу на них та внутрішню політику самих регіонів.

Збалансованою вважається така регіональна політика, коли інтереси центру та регіонів співпадають, доповнюють і збагачують один одного; коли можливості центру сприяють вирішенню регіональних проблем; коли ефективно розподілені повноваження та відповідальність між центральними та місцевими органами влади.

Під державною регіональною політикою розуміємо складову політики держави, спрямовану на організацію її території у економічному, соціальному, гуманітарному, екологічному, політичному аспектах відповідно до державної стратегії розвитку.

Економічний аспект передбачає забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів на основі зростання виробництва товарів (робіт, послуг), раціонального розміщення продуктивних сил з урахуванням наявних ресурсів.

Соціальний аспект вимагає прискореного розвитку соціальної та виробничої інфраструктури в регіонах з низьким рівнем забезпеченості, особливо в сільській місцевості.

Демографічний аспект спрямований на стимулювання якісних змін у демографічній та соціальній структурі населення, створення сприятливих умов для зростання народжуваності, оздоровлення населення тощо.

Екологічний аспект покликаний урегулювати природогосподарську збалансованість у регіонах і створити сприятливі умови для життєдіяльності населення.

Науково-технічний аспект регіональної політики забезпечує розвиток пріоритетних напрямів наукових досліджень, спрямовує науково-технічний розвиток і потенціал на розробку, освоєння та широке використання нових машин, технологій, матеріалів, конкурентоспроможних на світовому ринку.

Регіональна економічна політика передбачає визначення відповідних пріоритетів, тобто надання переваги на даному етапі розвитку конкретним галузям, видам діяльності, формам господарювання. Залежно від важливості поставленої мети та рівнів управління пріоритети можуть встановлюватися як на державному, так і на місцевому рівнях управління.

Отож державна (національна) регіональна політика включає складові, які одночасно є напрямами регіональної політики:

· соціальну (соціальний захист, житлова, демографічна, урбаністична, рекреаційна, політика зайнятості);

· економічну (промислова, аграрна);

· екологічну;

· гуманітарну (національно-етнічна, культурна, освітня, міжконфесійна);

· науково-технічну;

· інформаційну;

· зовнішньоекономічну;

· управлінську.

Для кожної з цих складових держава повинна встановлювати цілі, пріоритети у регіональному розрізі та визначати обсяг централізованих ресурсів і завдання місцевим державним адміністраціям.

Сьогоднішні глобальні виклики і тенденції купно з означеними проблемами регіонального розвитку України зумовлюють необхідність вироблення нової державної регіональної політики, покликаної подолати існуючі загрози і створити нові можливості розвитку регіонів.

Нова державна регіональна політика перш за все має бути спрямована на вирівнювання якості життя населення різних регіонів, а це означає, що у всіх регіонах України для людини повинні бути створені рівні умови доступу до якісних освітніх, медичних, культурно-побутових та інших послуг, що надаються відповідно до державних стандартів( нормативів).

За цих умов необхідним є формування і реалізація виваженої державної регіональної політики, виходячи з базових довгострокових цілей (соціально-економічне зростання регіонів, подолання основних міжрегіональних диспропорцій, досягнення прийнятних норм і стандартів рівня та умов життя незалежно від регіону проживання), підтримка цієї політики, систематичне спостереження за станом реалізації політики, проведення моніторингу та оцінювання політики.

В основу оцінки ефективності діяльності регіональної влади мають бути закладені показники людського розвитку регіону.

Головною метою державної регіональної політики є інтеграція регіонів у єдиний український духовний, інформаційний, гуманітарний, політичний та економічний простір при збереженні регіонального культурного різноманіття.

Стратегічними пріоритетами державної регіональної політики України на сучасному етапі є:

- підвищення якості життя людини;

- духовно-ментальна, суспільно-політична, соціально-економічна консолідація регіонів і досягнення на цій основі цілісності гуманітарного, інформаційного та економічного простору;

- підвищення конкурентоспроможності регіонів;

У системі державної регіональної політики особливе місце посідає організаційно-економічний механізм регулювання територіального розвитку, який включає широкий спектр економічних важелів: пряме державне інвестування, розробку й фінансування цільових міжрегіональних програм, створення спеціальних фондів, надання субсидій і дотацій, пільгових кредитів тощо.

Нормативно-правова база визначає права та обов'язки регіонів У фінансово-бюджетній сфері, повноваження в управлінні майном, участь у реалізації загальнодержавних і регіональних соціально-економічних програм, порядок створення та використання регіональних фондів, форми соціальної підтримки населення.

Державні регіональні програми розробляються з метою активізації господарської діяльності та розвитку ринкових відносин у регіонах; забезпечення структурної перебудови народногосподарських комплексів; вирішення проблем соціального характеру, пов'язаних із зайнятістю населення, розвитком соціальної інфраструктури; ліквідації локальних соціально-економічних криз; створення умов для екологічної безпеки в регіоні тощо.

Держава здійснює регулювання міжбюджетних відносин за допомогою міжбюджетних трансфертів. Міжбюджетні відносини -- це відносини між державою та її адміністративно-територіальними одиницями -- АР Крим, областями, органами місцевого самоврядування щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання своїх повноважень, передбачених законодавством. Міжбюджетні трансферти -- кошти, які безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Для визначення величини міжбюджетних трансфертів використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості. Він визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, спрямованих на реалізацію бюджетних програм, на кількість населення або споживачів певних послуг. Фінансові нормативи для місцевих бюджетів коригуються з урахуванням особливостей регіону -- соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших.

Основними видами міжбюджетних трансфертів є:

* дотації вирівнювання;

* субвенції;

* субсидії.

Дотації вирівнювання надаються бюджетам АР Крим, обласним, якщо прогнозована величина доходів відповідних бюджетів не покриває видатків, обрахованих з використанням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

Субвенції надаються місцевим бюджетам з метою компенсації втрат унаслідок введення пільгового оподаткування, що призвело до зменшення доходів бюджету; на здійснення програм соціального захисту та виконання інвестиційних проектів.

Субсидії виділяються місцевим бюджетам для покриття витрат населенню, пов'язаних з підвищенням цін і тарифів на роботи і послуги соціального характеру.

Самостійність бюджетів забезпечується шляхом встановлення за бюджетами різних рівнів відповідних джерел доходів, правом виконавчих органів місцевого самоврядування визначати напрями їх використання, розглядати і затверджувати бюджети.

Бюджетним кодексом України визначено склад доходів і видатків місцевих бюджетів. Доходи та видатки місцевих бюджетів згідно з бюджетною класифікацією поділяються на такі, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, і такі, що не враховуються.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету АР Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

* 25 % прибуткового податку з громадян, що справляється на території АР Крим та відповідної області;

* 25 % плати за землю, що справляється на території АР Крим та відповідної області;

* плати за ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів АР Крим та обласними державними адміністраціями.

У державному бюджеті можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

· дотація вирівнювання;

· субвенція на здійснення програм соціального захисту;

· субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, установлених державою;

· субвенція на виконання інвестиційних проектів;

· інші субвенції.

Міжбюджетні відносини відбивають взаємозв'язки між усіма видами бюджетів, що існують в Україні, і в першу чергу між державним та місцевими, які поділяються на обласні, районні, міські, сільські й селищні. Збалансованість міжбюджетних відносин значною мірою визначається ефективністю системи оподаткування, в тому числі вертикальною структурою надходжень до бюджетів різних рівнів. У той же час від збалансованості міжбюджетних надходжень залежить ефективність системи державного регулювання економіки фінансовими методами, зближення рівнів економічного і соціальноо розвитку регіонів. Це зумовлено як суб'єктивними, так і, більшою мірою, об'єктивними причинами. До них варто віднести природні, економічні, соціальні, історичні та інші умови розвитку регіонів. Тому перерозподіл фінансових ресурсів між регіонами має за мету створити однакові умови економічної діяльності і суспільного добробуту для населення, яке проживає на певній території.

Удосконалення міжбюджетних відносин та вироблення чітких критеріїв і ефективних механізмів надання державної підтримки розвитку регіонів є одними з пріоритетних завдань, визначених у Концепції державної регіональної політики України. На сьогоднішній день надзвичайно важливим напрямом економічних реформ в Україні є створення цілісної програми комплексного реформування фінансових відносин регіонів та держави, що диктується формуванням нової регіональної економічної парадигми та проголошенням курсу на фіскальну децентралізацію.

У 2000 році в Україні розпочалась бюджетна реформа, яка покликана адаптувати систему міжбюджетних відносин до сучасних умов державного управління. Проте, здійснені заходи реформування так і не змогли створити зважену систему розподілу повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування та, відповідно до цього, систему фінансового вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів. Значна диференціація у рівнях розвитку регіонів та умовах життя населення може бути подолана тільки шляхом формування ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу фінансових ресурсів.

Пріоритетність вирішення цих проблем закріплена у Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 роки, особливе місце в якій приділяється реалізації державної регіональної політики та стратегії вдосконалення міжбюджетних відносин. Головною метою останньої є акумулювання на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць обсягу ресурсів, достатнього для виконання власних і делегованих функцій органів місцевого самоврядування.

Відповідно до принципів фіскальної децентралізації, закладених у Бюджетному Кодексі України, у процесі формування міжбюджетних відносин в Україні необхідним є розподіл повноважень між різними гілками та рівнями влади та забезпечення їх відповідними фінансовими ресурсами.

Природоресурсний потенціал регіонів, який має безпосередній вплив на їх соціально-економічний розвиток та екологічний стан, на сьогоднішній день при формуванні фінансових відносин регіонів та центру не враховується. Саме тому розвязання проблеми фінансових відносин держави і регіонів з врахуванням використання їх природоресурсного потенціалу і зумовили розглянути в даній роботі.

Провідним елементом подальшого удосконалення механізму державного управління регіональним розвитком є визначення науково-методичних основ міжбюджетних відносин, їх економічної структури, ролі і місця у відтворювальних процесах з точки зору забезпечення фінансової самодостатності та самовідтворення регіонів.

Посилення замкнутості регіональних господарських комплексів та збільшення ролі зовнішньоекономічних зв'язків призвели до дезінтеграції регіонів, ослаблення міжрегіональних економічних зв'язків, а нерівномірність регіонального розвитку і висока диференціація умов і рівня життя населення у регіонах України сприяють зростанню соціальної напруги та уповільнюють динаміку суспільних трансформацій. Пріоритетними шляхами вирішення цих проблем є вдосконалення державного регулювання у сфері соціально - економічного розвитку регіонів, відповідних правових, організаційних, економічних та інших механізмів, а також підвищення ролі й відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за виконання покладених на них повноважень і завдань. Розгортання державної регіональної політики в сучасних умовах доцільно здійснювати за такими головними напрямами: радикальнее підвищення економічної активності регіонів, значно повніше й ефективніше залучення їхнього потенціалу для вирішення як місцевих, так і загальнодержавних проблем; різке посилення дієздатності органів влади всіх рівнів, спроможних проводити ефективну державну регіональну політику, кваліфіковано й своєчасно вирішувати весь комплекс державотворчих питань; розмежування повноважень між центральними і регіональними органами влади та органами місцевого самоврядування на законодавчій основі; запровадження нової системи міжбюджетних відносин, створення самодостатніх територіальних громад. "Державна регіональна політика вирішує територіальні проблеми загальнонаціонального значення і згідно з духом принципу субсидіарності втручання держави припустимо лише в тому разі, коли без її допомоги неможливо досягти поставлених цілей. Здійснюючи економічну регіональну політику, держава має вирішувати проблеми підвищення конкурентоспроможності економіки загалом, стимулювати використання власних природних ресурсів регіонів тощо. Вибір напрямків регіональної політики і інструментів безпосередньо впливає на регіональний розвиток. Як показує досвід в інших країнах, стимулювати регіональний розвиток можлива через фіскальне вирівнювання шляхом надання субсидій у регіони і перерозподілу податків і витрат. Задоволення цілей галузевої політики визначає також регіональну орієнтацію". Отже, державна регіональна політика насамперед має сприяти економічному розвитку відсталих регіонів. Інструменти такої політики мають включати підтримку інвестиційних проектів, які сприяють реструктуризації, навчання персоналу, підвищенню його кваліфікації тощо. Діяльність держави щодо регіонального розвитку має бути спрямована також і на зменшення соціально - економічних розбіжностей, оскільки диспропорції перешкоджають нормальному функціонуванню держави. У країнах з переважно депресивною економікою і хронічним інвестиційним дефіцитом, до яких належить Україна, держава навряд чи готова одноосібно здійснювати довгострокові інвестиції в регіони, враховуючи, зокрема, і значну кількість регіонів, які претендуватимуть на статус депресивних. Втручання держави в межах регіональної політики вирівнювання має бути спрямованим на розв'язання соціальних і політичних проблем. Однак така регіональна політика, попри очевидну значущість соціально - політичних цілей, може діяти тільки через економіку, а економічні проблеми краще вирішує ринок, але він же й посилює просторові диспропорції в країні.

Размещено на Allbest.ru