Державний бюджет, медичні послуги та їх фінансування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кафедра бізнесу та контроллінгу

Фінанси

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Варіант № 4

Харків

ЗМІСТ

1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

2. РЕФОРМИ У СИСТЕМІ НАДАННЯ МЕДИЧНИХПОСЛУГ ТА ЇХ ФІНАНСУВАННЯ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

Вирішення соціально-економічних проблем суспільства значною мірою залежить від стану державних фінансів і їх складової частини - бюджету.

Державний бюджет України - централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України. Термін, на протязі якого діє складений та затверджений бюджет, називається бюджетним періодом.

Державний бюджет України є основним фінансовим планом утворення і використання загальнодержавного фонду грошових коштів.

У цьому визначенні відбиті три істотні ознаки бюджету, що характеризують його економічний зміст.

1. По-перше, він служить загальнодержавним фондом грошових коштів. Бюджет є формою планомірного накопичення й використання коштів для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади, регіонального й місцевого самоврядування.

Водночас бюджет - це не просто фонд грошових коштів. Такий фонд у сумарному вигляді ніколи не існує, тому що протягом року в міру надходження прибутків вони спрямовуються на покриття запланованих витрат. У цьому розумінні бюджет являє собою кошторис, розпис доходів і витрат держави, узгоджених між: собою як за обсягом, так і за термінами надходження й використання коштів.

2. По-друге, за допомогою державного бюджету здійснюється розподіл і перерозподіл значної частини національного доходу між виробничою і невиробничою сферами, окремими галузями економіки, виробничо-територіальними комплексами й окремими регіонами. Через державний і місцеві бюджети розподіляється близько 70 % національного доходу. Міжгалузевий і територіальний перерозподіл ВВП і НД здійснюється відповідно до загальнодержавних планів соціально-економічного розвитку. За допомогою державного бюджету забезпечується пріоритет загальнодержавних інтересів над відомчими й місцевими. У державному бюджеті зосереджуються кошти на фінансування цільових комплексних програм економічного розвитку, фінансуються соціальні потреби, здійснюється раціональне розміщення виробничих сил.

По-третє, він є основним фінансовим планом. Поряд із ним, існують інші, самостійні фінансові плани, стосовно яких він займає чільне місце. Він виконує провідну й координуючу роль в системі фінансових і кредитних планів, забезпечуючи їх взаємне узгодження.

По-четверте за допомогою державного бюджету здійснюєтьсяконтроль над раціональним використанням ресурсів.

Сутність державного бюджету будь-якої країни визначається її соціально-економічним ладом, природою, завданнями і функціями держави. Від функцій, які бере на себе держава в процесі регулювання суспільного життя взагалі й економіки зокрема, залежить розмір державних витрат, які необхідні для виконання цих функцій.

Бюджет, його величина, його динаміка, окремі параметри безперечно залежать від стану економіки. Разом з тим бюджет виступає активним чинником впливу на соціально - економічний стан країни. Масгрей [45] з цього приводу відмічає: "Хоча управління державним бюджетом охоплює грошові потоки доходів і видатків, основні його проблеми не фінансові. Вони не стосуються грошей, ліквідності або ринків капіталу. Це скоріше проблеми розміщення ресурсів і розподілу доходів, повної зайнятості, стабільності цін та економічного зростання".

Головними функціями бюджету є:

- забезпечення життєдіяльності держави як цілісного соціального організму, державотворення, національна безпека;

- вплив на соціальну систему держави і забезпечення суспільного добробуту;

- вплив на економічну систему (державний сектор економіки, макроекономічні параметри, структуру економіки);

- виправлення викривлень у розвитку територіальної системи економіки, раціональний розвиток і розміщення виробничих сил;

- здійснення трансформаційних перетворень в економіці, формування конкурентного ринкового середовища, сприяння виходу вітчизняних виробників на зовнішні ринки.

На сучасному етапі розвитку економіки важливого значення набуває система показників державного бюджету та їх застосування в бюджетному плануванні. Вони дають уявлення про роль держави в трансформаційних процесах і результативність використання для цієї мети державного бюджету. Бюджетні показники в основі свого формування мають цілий ряд макроекономічних показників, проте в свою чергу вони активно впливають на макроекономічну ситуацію. До числа абсолютних показників бюджету слід віднести обсяг доходів і видатків, дефіцит бюджету. Доходи бюджету в свою чергу поділяються на неподаткові й податкові надходження, у тому числі - на прямі й непрямі. Видатки бюджету поділяються на поточні та витрати розвитку. Всі зазначені показники мають тісний зв'язок із загальноекономічними показниками і, в першу чергу, з обсягами ВВП, національним доходом, показниками балансу доходів і витрат населення, платіжним балансом, динамікою оптових і роздрібних цін, фондом оплати праці.

Подальша деталізація показників бюджету здійснюється визначенням відносних показників доходів і окремих елементів доходів у відсотках відносно ВВП, в тому числі по прямим і непрямим податкам. Визначається також галузева і територіальна структура податкових надходжень і видатків. У галузі соціального захисту визначається розмір витрат на одного жителя, школяра, на одного вихованця дошкільного дитячого закладу тощо.

Загальна порівняльна характеристика надходжень i витрат державного бюджету подана в таблиці 1.1

Таблиця 1.1 - Динаміка Державного бюджету України за 1994-2000 pp.

2. РЕФОРМИ У СИСТЕМІ НАДАННЯ МЕДИЧНИХПОСЛУГ ТА ЇХ ФІНАНСУВАННЯ

Розвиток охорони здоров'я в Україні має велике соціальне і народно - господарське значення.

Останнім часом у нашій державі спостерігаються деструктивні тенденції у сфері охорони здоров'я. Скорочується чисельність, знижується приріст населення. Серйозні побоювання викликає очікувана тривалість життя в Україні. Рівень, смертності у нашій державі двадцять років тому був нижчим, ніж у більшості високорозвинених країн світу, але з часом вона втратила ці позиції.

Розв'язання соціальних проблем бачиться передусім у створенні єдиної системи соціально-економічних перетворень у країні.

Згідно з чинним законодавством відбувається поетапне реформування систем організації, фінансування й управління охорони здоров'я. Нині модель фінансового забезпечення охорони здоров'я складається з бюджетних коштів, кошти фондів медичного страхування, доброчинних фондів, коштів підприємств, установ і організацій, інших джерел.

Рис. 1. Джерела формування і використання фінансових ресурсів, що спрямовуються на охорону здоров'я

Пошук шляхів поліпшення стану фінансування охорони здоров'я має здійснюватися разом із забезпеченням економного й ощадливого витрачання наявних бюджетних ресурсів.

Світовий досвід переконує, що найефективніше використовуються бюджетні кошти за умови створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом фінансування через органи казначейства. Ця система прогресивна за своїм характером і може дати позитивні результати в частині маневрування державними фінансовими ресурсами, отримання оперативної інформації про касові витрати і перерахування коштів за призначенням, контролю за фінансовими операціями установ.

Останніми роками в Україні недостатньо фінансуються установи охорони здоров'я. Про це свідчать дані, подані в табл. 1.

Таблиця 1. Обсяги бюджетного фінансування установ охорони здоров'я України (млн. грн.)

У 1998 році було заплановано видатки на суму 414,6 млн. грн.. а фактично галузь було профінансовано на суму 351,2 млн. грн., що становить 84,7 %„від виконання запланованих асигнувань. У 1999 році при запланованих видатках державного бюджету на суму 580,6 млн. грн. фактично галузь профінансовано на суму 359,0 млн. грн., або на 61,8 % від запланованого. У 2000 році плануватися видатки на суму 779,7 млн. грн. (варто зазначити, що порівняно з попередніми роками планові видатки майже удвічі збільшувалися за рахунок спеціального фонду, який до того не враховувався). За офіційними даними, у 2000 році галузь була профінансована на суму 710,3 млн. грн., або на 91,1% від запланованої потреби. Як свідчать дані таблиці 1, невиконання плану фінансування установ охорони здоров'я України в періоді, що розглядався, мало стійку тенденцію.

За недостатнього фінансування охорони здоров'я з державного бюджету значну роль у фінансуванні галузі відіграти місцеві бюджети (табл. 2).

Таблиця 2. Обсяги асигнувань установ охорони здоров'я Києва, що фінансуються з місцевого бюджету* (млн. грн.)

Так, установи охорони здоров'я Києва у 1998 році було профінансовано на 133,7% при запланованих видатках на суму 98,3 млн. грн., тобто на суму 131,5 млн. грн. У 1999 ропі бюджетом Києва при запланованих 169.9 млн. грн., профінансовано видатків установ на суму 174,0 млн. грн., або на 102.4%. У 2000 році здійснено фінансування видатків установ охорони здоров'я на суму 234,8 млн. грн. при запланованих 221,7 млн. грн., що становить 105.9%.

Перехід економіки України на ринкові рейки потребує нових підходів до управління фінансами.

Поділ форм власності охорони здоров'я на приватний, суспільний і державний сектори, поглиблення ринкових відносин сприятиме трансформації систем організації медичної допомоги.

Зміцнення позицій приватного сектору, поряд із недосконалістю бюджетного фінансування, загострює проблеми управління галуззю. Є загальна потреба здійснювати структурні перетворення у галузі охорони здоров'я з урахуванням таких питань:

удосконалення мережі закладів охорони здоров'я шляхом об'єднання відомчих установ з установами системи Міністерства охорони здоров'я України;

створення ринку медичних послуг;

забезпечення розвитку страхової медицини.

Другим чинником, що сприятиме реформуванню охорони здоров'я, стане зміцнення місцевої та національної економіки у цілому. Хоч після кількох років спаду спостерігається стабілізація виробничої діяльності, реально очікувати різкого збільшення державних асигнувань на потреби сектору охорони здоров'я не доводиться.

Зміни економічного статусу медичних установ в умовах ринку призведуть до зменшення кількості ліжок, втрати кадрів, скорочення параклінічних та інших служб і, відповідно, до зменшення бюджетного фінансування.

Для визначення витрат на утримання установ охорони здоров'я застосовуються такі показники мережі: кількість лікарняних ліжок, лікарських посад, лікарських відвідувань, ліжко-днів.

Витрати на охорону здоров'я можна збільшити й шляхом впливу на пропозиції медичних послуг, залучаючи громадян до співучасті у покритті частини медичних витрат. З таким підходом у межах правової зони можна було б розробити чимало стратегій реформування. Це передовсім формування штатів медичного персоналу з урахуванням кількості обслуговуваного населення, встановлення обмежених рівнів витрат із бюджету, характер використання ресурсів, оптимізація використання інноваційних технологій, упровадження ринкових стимулів оплати праці медиків, заміна дорогих лікарняних послуг на медичні послуги в амбулаторних умовах із частковою оплатою тощо.

Накопичений на сьогодні досвід переконує, що такі стратегії фінансування менш болісно сприймаються громадянами України.

При цьому слід мати на увазі й те, що є видатки, які ні за яких умов не можуть бути скорочені. Так, був визначений перелік захищених статей бюджету, що мати фінансуватися в першу чергу. Основу цього персику становили заробітна плата працівників галузі охорони здоров'я, нарахування на неї. придбання медикаментів і продуктів харчування.

Розраховувати, що найближчим часом з'явиться достатньо коштів для розв'язання накопичених роками фінансових і матеріально-технічних проблем у галузі охорони здоров'я не доводиться. За цих умов слід розвивати багатоканальне фінансування установ охорони здоров'я шляхом розширення додаткових і надійних джерел фінансування.

Сучасні ринкові відносини перетворюють медичну допомогу в товар. Становлення медичних установ як продавців медичних послуг у частині їхньої основної діяльності відбувається досить активно. Тому необхідна розробка правових і нормативних документів, які б стимулювали залучення позабюджетних коштів у фінансування охорони здоров'я.

На сьогодні за чинним законодавством утворення позабюджетних коштів чітко регламентоване інструкцією "Про порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності про них", яка затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України від 11 серпня 1998 р. № 63.

Збільшення обсягів платних послуг -- альтернативний шлях розвитку, але не єдиний, оскільки кожен громадянин повинен мати право на певний мінімальний рівень охорони здоров'я. Ще одним із способів реформування та фінансування галузі з метою підвищення якості медичного обслуговування є розвиток медичного страхування. Розробка концепції та реальних механізмів медичного страхування -- один із перспективних напрямів розвитку соціального захисту населення.

Отже, необхідно здійснювати ефективний розподіл ресурсів, а це означає вибір альтернативних шляхів використання фондів. Економічний аналіз спрямовує ці рішення в потрібне русло і робить їх систематичними й вичерпними. Для поліпшення медичного обслуговування слід віднайти резерви для підтримки різних секторів системи охорони здоров'я. Цієї мети можна досягти тільки за умови оптимального використання наявних матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, які спрямовуються у ці сектори, при вдосконаленні організації та управління всією системою.

Головне у реформуванні галузі охорони здоров'я вбачаємо у децентралізації управління основною виробничою базою галузі, відмові від жорсткої регламентації діяльності медичних установ, створенні ринку медичних послуг, багатоканальності фінансування, диференціації платності медичних послуг відповідно до їхнього обсягу та якості, застосуванні соціальних і економічних стимулів як для виробника, так і для споживачів медичних послуг, конкурсному державному фінансуванні пріоритетних наукових розробок.

Забезпеченню переважного права споживача, контролю за ефективністю та якістю медичної допомоги сприяє система добровільного медичного страхування. Для фінансування охорони здоров'я треба активніше залучати кошти доброчинних організацій і спонсорів.

державний бюджет фінансування асигнування медицина

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Долінська Р.Г. Державні фінанси - Харків: НТУ «ХПІ», 2002р. - 232с.

Сердюк В.І., «Фінанси України» №9, 2001р.

Размещено на Allbest.ru