Формування і розподіл прибутку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємств

Прибуток: поняття, види та функції

Формування прибутку підприємств

Валовий прибуток та його формування

Методи розрахунку прибутку

Розрахунки бухгалтерського та економічного прибутку

Методи розрахунку прибутку від реалізації

Сутність і методи обчислення рентабельності

Розподіл і використання прибутку

Розподіл прибутку підприємства

Використання чистого прибутку

Прибуток українських підприємств та методи максимізації прибутку

Прибуток українських підприємств

Методи максимізації прибутку

Висновок

Додатки

Список використаної літератури

ВСТУП

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії „витрати виробництва”. Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємствам, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості прибутку у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - не є формою прояву вартості додаткового продукту.

Таким чином, можна зробити висновок, що прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються у суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відображає її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Особливості формування прибутку підприємства залежать від сфери їхньої діяльності, галузей господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин. Розмір прибутку свідчить про необхідність заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції, нарощення обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, змін у ціновій політиці. Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання і основним джерелом фінансових ресурсів підприємства.

1. ПРИБУТОК ЯК РЕЗУЛЬТАТ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Прибуток: поняття, види та функції

Економісти використовують термін „прибуток” для позначення різниці між виторгом фірми і її витратами (рис. 1.1). В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський і нормальний прибуток. Розглянемо суть кожного.

Економічний прибуток - це різниця між загальним виторгом і загальними витратами фірми - явними і неявними.

ЕП = ТR - ТС,(1.1)

де ЕР - економічний прибуток;

ТС = ЕС + ІС,(1.2)

де ЕС - явні витрати; ІС - неявні витрати

Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальним виторгом і явними витратами (рис. 1.1). Економісти називають такий прибуток бухгалтерським або розрахунковим, тому, що при його обчисленні враховуються тільки явні (грошові) платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.

АсР = ТR - TC,(1.3)

де АсР - бухгалтерський прибуток.

Нормальний прибуток це той мінімальний виторг, який повинен заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це, як підкреслюють К. Макконнелл і С. Брю, - плата за виконання підприємницьких функцій. Таке тлумачення поняття “нормальний прибуток” є одним із можливих.

Рис. 1.1 Поділ загального виторгу за бухгалтерським та економічним принципом

Поняття “нормальний прибуток” деякі автори використовують також для позначення нормального доходу на капітал фірми або, що те саме, альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми (Є. Долан, Д. Ліндсей). У цьому значенні нормальний прибуток - це дохід, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи власний капітал у своїй фірмі, але який він міг би отримувати, вкладаючи цей ресурс в інше діло. Отже, слід бути уважним, вживаючи поняття “нормальний прибуток”.

Коли фірма отримує нульовий економічний прибуток, то вона покриває всі свої витрати - і явні, і неявні. Отже, фірма із ЕР = 0 є такою, що отримала нормальний прибуток (NР), який є грошовою сумою, що покриває частину неявних витрат. Коли фірма не може повністю покрити економічні витрати і отримує менше, ніж нормальний прибуток, то її власники будуть прагнути отримати більше за кращого альтернативного використання ресурсів поза межами власної фірми.

Нормальний прибуток повинен бути достатньо високим, щоб існуючі фірми залишились у цій галузі, і достатньо низьким, щоб нові фірми не входили в цю галузь.

Отже, NР - є частиною загальних економічних витрат фірми. Його відносять до неявних витрат. Будь-які надходження прибутку понад загальні економічні витрати відображають економічний або чистий прибуток. Економічний прибуток не входить у витрати, тому що це виторг, отриманий понад загальні витрати фірми.

Приклад. Нехай власник використовує у своїй фірмі тільки власний основний капітал (наприклад, обладнання). Ринкова ціна цього обладнання дорівнює 100 000 грн. Якщо власник відмовився від можливості заробити 10% річних, вклавши ці гроші в інше місце, нормальний прибуток (нормальний виторг на капітал) буде 10 000 грн. на рік. Бухгалтер включить цю суму у річний розрахунковий прибуток. Економіст буде стверджувати, що коли фірма має прибуток лише в 10 000 грн., то вона тільки зводить кінці з кінцями, оскільки загальні витрати на рівні загальному виторгу (ТR = ТС) 10 000 грн. бухгалтерського прибутку у цьому випадку становлять нормальний прибуток.

Прибуток - один з найважливіших результуючих показників діяльності підприємства. Прибуток являє собою частину доходів, що залишається після відшкодування поточних витрат і відсотків за короткострокові кредити банків.

П=Д-В, (1.4)

де П - прибуток;

Д - доходи

В - витрати виробництва, включаючи відсотки за

короткострокові кредити.

Як провідна категорія ринкових відносин прибуток виконує такі важливі функції:

показника ефективності господарської діяльності підприємства. Позитивний фінансовий результат, тобто наявність прибутку, вже свідчить про рентабельну діяльність. Адже кожне підприємство в ринкових умовах намагається одержувати в кожному звітному періоді прибуток, необхідний і достатній для саморозвитку (поточного та стратегічного самофінансування);

стимулюючу. Як кінцевий фінансово-економічний результат прибуток в ринковому середовищі є метою діяльності підприємства. Прибуток - основне джерело приросту власного капіталу і відповідно джерело фінансування оновлення виробничих фондів та диверсифікації виробництва продукції. Крім того, прибуток є джерелом фінансування соціального розвитку трудового колективу;

джерела формування доходів бюджетів різних видів.

Отже, прибуток підприємства - основний фактор економічного та соціального розвитку.

При визначенні фінансових результатів діяльності підприємства розрізняють такі види прибутку:

балансовий прибуток;

валовий прибуток;

прибуток від реалізації;

чистий прибуток;

прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

прибуток від звичайної діяльності за мінусом податку на прибуток від звичайної діяльності;

надзвичайний прибуток.

Ці види прибутку пов'язані з такими поняттями:

основна діяльність - операції з виробництва і реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг), що є основною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу;

звичайна діяльність - будь-який вид основної діяльності підприємства, а також операцій, що її забезпечують або виникають внаслідок її здійснення;

операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційними або фінансовими;

надзвичайна подія - операція, що відрізняється від звичайної діяльності підприємства і не повторюється періодично або ж в кожному звітному періоді;

фінансова діяльність - діяльність, що спричинює зміну розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства;

економічна вигода - потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання активів;

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які збільшують власний капітал (крім збільшення капіталу за рахунок власних внесків);

витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок вилучення або розподілу власниками);

прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати;

збиток - перевищення витрат над доходом, для одержання якого було зроблено ці витрати;

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Прибуток - це показник, що формується на макрорівні. Прибуток народного господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.

1.2 Формування прибутку підприємств

З урахуванням інших операційних доходів, адміністративних витрат на збут визначається фінансовий результат (прибуток або збиток) від загального обсягу операційної діяльності. Це означає, що прибуток від операційної діяльності є різницею між валовим прибутком, збільшеним на інші операційні доходи, і адміністративними витратами та витратами на збут.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається на основі прибутку від операційної діяльності та його коригування на фінансовий результат від участі в капіталі, іншої фінансової діяльності, а також як результат вирахування податку на цей прибуток.

Якщо на підприємстві виконувалися надзвичайні операції, у результаті яких було одержано прибуток, то його розмір за вирахуванням податку в сумі з чистим прибутком від звичайної діяльності становить загальний чистий прибуток підприємства у звітному періоді.

Таким чином, прибуток підприємства у практичному вимірі згідно з національними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку має кілька аспектів, але врешті-решт основним абсолютним показником у грошовому вимірі є сумарний чистий прибуток підприємства як фінансовий результат операційної і фінансової діяльності та надзвичайних операцій.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток.

Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, інших видів фінансових результатів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних операцій та позареалізаційних операцій.

Отримання балансового прибутку було пов'язану з кількома напрямками діяльності підприємства (Додаток 1), зокрема:

Прибуток (збиток) від основної діяльності: реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

Прибуток (збиток) від іншої реалізації (інші операційні доходи і витрати):

продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв;

основних фондів;

нематеріальних активів;

матеріальних цінностей;

цінних паперів і деривативів;

купівлі-продажу іноземної валюти;

орендних (лізингових) операцій.

Прибуток від фінансових інвестицій:

від володіння корпоративними правами:

дивіденди на акції;

прибуток на складені кошти у статутні фонди інших підприємств;

від державних цінних паперів:

відсотки за облігаціями державних і місцевих позик, казначейські зобов'язання Мінфіну;

відсотки за облігаціями, випущені підприємствами;

відсотки за коштами, розміщеними на депозитних рахунках банків.

Прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій:

прибуток (збиток) минулих років, виявлених у звітному році;

надходження боргів, що були раніше списані як безнадійні;

отримані штрафи, пені, неустойки від застосування санкцій;

кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

ліквідації основних фондів;

інші операції.

Прибуток від основної діяльності, як правило, займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

Обсяг прибутку і питома вага прибутку, пов'язаного зі здійсненням фінансових інвестицій, мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.

Засоби, або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включались.

З прийняттям Закону „Про внесення змін і доповнень в Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”” від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не пов'язана з формуванням прибутку підприємств, як фінансового результату їхньої діяльності.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні в 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств.

З 2004 року почали діяти зміни, щодо податку на прибуток. Зокрема, з 01.01.04 р. ставка на прибуток становить 254%, згідно п. 10.1 Закону про прибуток, п.1 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”” від 24.12.02 р. №349-ІV. Перелік інших змін наведено у Додатку 3.

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Звичайна діяльність є основним джерелом одержання прибутку на підприємствах різних форм господарювання і власності.

Базовими показниками формування прибутку від звичайної діяльності є доходи і витрати підприємства.

Доходи від звичайної діяльності класифікуються за такими групами:

виручка від реалізації продукції (продажу товарів, виконання робіт, надання послуг);

інші операційні;

фінансові;

інші.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається в разі виконання таких умов:

покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство в подальшому не управляє і не контролює реалізовану продукцію (товари, інші активи);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

існує впевненість у тому, що внаслідок операції економічні вигоди підприємства збільшаться, в пов'язані із цим витрати можуть бути достовірно визначені.

Внаслідок використання активів підприємства іншими сторонами виникає дохід у вигляді процентів, роялті й дивідендів. Проценти - це плата за використання коштів, їх еквівалентів або сум, які заборговані підприємству. Роялті - це платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів). Дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Витрати, що виникли в результаті звичайної діяльності підприємства, складаються з витрат, пов'язаних з оперативною діяльністю, та фінансових. У свою чергу, витрати, пов'язані з операційною діяльністю, є сумою собівартості реалізованої продукції (виконання робіт, надання послуг), адміністративних витрат, витрат на збут та ін.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (виконаних робіт, наданих послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих і наднормативних виробничих витрат.

У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) включаються прямі витрати всіх видів і загально виробничі витрати на оплату праці.

До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини і основних матеріалів, що утворює основу виробленої продукції, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які безпосередньо стосуються конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці входять заробітна плата та інші виплати працівникам, які займаються виробництвом продукції, виконують роботи або надають послуги, що безпосередньо стосуються конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат входять всі інші виробничі витрати, які безпосередньо стосуються конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

До складу загальновиробничих витрат входять:

витрати на управління виробництвом, витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць;

амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду основних коштів, інших поза оборотних активів загальновиробничого призначення;

витрати на опалювання, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

витрати на обслуговування виробничого процесу;

витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону довкілля;

інші витрати (витрати від браку, оплата простоїв).

Загально виробничі витрати поділяються на змінні і постійні.

До змінних загальновиробничих належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загально виробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.) виходячи з фактичної потужності виробництва звітного періоду.

До постійних загальновиробничих належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) у разі зміни обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляють на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (години праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та. Ін.) при нормальній потужності виробництва. Нерозподілені постійні загально виробничі витрати входять до складу собівартості реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) у період їх виникнення. Загальний обсяг розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичний обсяг.

Перелік і склад змінних і постійних витрат встановлює підприємство.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, що не включаються в собівартість реалізованої продукції (виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг), поділяються на адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних належать загальногосподарські витрати з обслуговування і управління підприємством; витрати на збут складаються з витрат, пов'язаних з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, поділяються на такі економічні елементи:

матеріальні;

на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші операційні витрати.

До фінансових належать витрати на сплату процентів (за користування отриманими кредитами, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Ураховуючи, що прибуток - це не тільки фінансовий результат діяльності підприємства, відображений у фінансовій звітності, а й критерій ефективності господарської діяльності підприємства, його розмір у грошовому вираженні є найпершим абсолютним вимірником ефективності діяльності підприємства.

Приймаючи управлінські рішення, пов'язані з формуванням прибутку, використовують відносні показники прибутковості (рентабельності) капіталу, витрат та реалізованої продукції.

Капітал підприємства будь-якої організаційно-правової форми - це загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, авансованих у формування активів підприємства. Капітал поділяється на власний і позичений.

У національних стандартах бухгалтерського обліку використовується поняття „власний капітал” як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

формування розподіл бухгалтерський економічний прибуток

1.3 Валовий прибуток та його формування

Валовий прибуток - різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Чистий дохід від реалізації визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації податку на додану вартість та акцизного збору.

Отримання валового прибутку залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак, на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Валовий прибуток - вся сума прибутку підприємства до здійснення платежів і відрахувань; вартісний вираз загального фінансового результату діяльності підприємства. Величина валового прибутку визначається як різниця між виручкою підприємства від реалізованої продукції і затратами на її виробництво і реалізацію.

Із валового прибутку проводять розрахунки з бюджетом і вищестоящими органами, виплачують проценти за кредит, штрафи і неутримки.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

У додатку 2 наведено структурно-логічну схему формування валового прибутку підприємства, а також названо основні показники, що впливають на валовий прибуток.

Валовий прибуток безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже немає. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації продукції.

Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником його ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції залежно від сфери діяльності, галузі господарства. Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак, вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг валового прибутку, змінюючи обсяги виробництва, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить суттєвими.



Рис. 1.2 Структурно-логічна схема формування валового прибутку підприємств

Методи розрахунку прибутку

Розрахунки бухгалтерського та економічного прибутку

Приклад 1. Фірма отримала загальний виторг у 50 000 грн. Явні грошові витрати (зарплата найманих робітників і вартість придбаної сировини і матеріалів) склали 30 000 грн. Залишок у сумі 20 000 грн. - це бухгалтерський прибуток. Власник фірми раніше працював найманим робітником і отримував на рік 10 000 грн. Це неявні витрати. Для початку власного діла він використав 20 000 грн. своїх заощаджень в якості первісного капіталу. Хоча він міг їх покласти в банк, де отримував би 10% доходу, що становить 2 000 грн. на рік. Ці 2 000 грн. - неявні альтернативні витрати капіталу, вкладеного у фірму (нормальний прибуток) або, інакше кажучи, - це нормальний дохід на капітал, необхідний для того, щоб залучити капітал саме сюди, а не в інший проект.

Якщо від загального виторгу відрахувати явні (грошові) і неявні витрати, включаючи нормальний прибуток, то залишиться економічний прибуток у сумі 8 000 грн.

Цей приклад (табл. 1) ілюструє поняття економічного, бухгалтерського і нормального прибутку.

Таблиця 1 Розрахунок бухгалтерського та економічного прибутку

Загальний виторг:	50 000 грн.
за мінусом явних витрат:
зарплата і оклади	20 000 грн.
вартість сировини і матеріалів	10 000 грн.
Отримуємо бухгалтерського прибутку:	20 000 грн.
за мінусом неявних витрат:
втрачена зарплата	10 000 грн.
альтернативні витрати капіталу (нормальний прбуток)	2 000 грн
Отримуємо економічного прибутку:	8 000 грн.

Приклад 2. Для з'ясування понять економічного і розрахункового прибутку розглянемо табл. 2, яка є спрощеною схемою рахунку прибутків і збитків підприємств.

Таблиця 2 Схематичний розрахунок прибутків і збитків (тис. грн.)

Показник економічної діяльності підприємства	Підприємство
	збиткове	прибуткове
Вартість реалізованої продукції	1 000	1 000
Розрахункові (явні) витрати виробництва:
заробітна плата	500	500
допоміжні матеріали тощо	250	200
оренда	100	100
амортизація	100	100
Сума розрахункових витрат	950	900
Розрахунковий прибуток (АсР)	50	100
Інвестиційний капітал	1 000	1 000
Нормальний прибуток (NР) (8% інвест. капіталу)	80	80
Економічний прибуток (ЕР)	-30	+20

Процес виробництва продукції передбачає витрати на такі виробничі потреби:

робоча сила (заробітна плата);

допоміжні матеріали (сировина, напівфабрикати);

оренда землі;

амортизація інвестованого капіталу.

Припустімо, що вартість інвестованого капіталу (Ік) - 1 млн. грн. Мета діяльності інвестора полягає у максимізації прибутку при втіленні в життя своїх економічних рішень залежно від їх альтернативної вартості. У цьому випадку альтернативна вартість інвестованого капіталу буде еквівалентна вартості нормального прибутку. Пояснімо це положення.

Нормальний прибуток (NР) від вкладу інвестованого капіталу визначається як:

,(2.1)

де k - значення рентабельності середньостатистичного підприємства.

Припустімо, що середня рентабельність інвестованого капіталу дорівнює 8%. Тоді його альтернативна вартість або нормальний прибуток становитиме 80 тис. грн. Інвестування підприємства вигідне лише тоді, коли прибуток від інвестованого капіталу дорівнюватиме значенню нормального прибутку або буде більшим. Нормальний прибуток, який концептуально пояснює значення альтернативної вартості капіталу, входить до складу не фінансових витрат виробництва. Тому вирішальним критерієм визначення реальної прибутковості підприємства вважається не розрахунковий (бухгалтерський) прибуток (АсР), а величина економічного прибутку (ЕР):

ЕР = АсР - NР,(2.2)

Звідси (табл. 1) видно: якщо розрахунковий прибуток збиткового підприємства становить 50 тис., то його економічний прибуток становитиме - 30 тис. Від'ємний результат сигналізує про необхідність скорочення інвестицій та змін напряму альтернативної діяльності. Якщо значення бухгалтерського прибутку перевищує величину нормального, економічний прибуток має додане значення (+20 тис. за даними табл. 2), то процес інвестування в цю сферу діяльності розширюватиметься.

У конкурентних галузях фірми можуть отримувати економічний прибуток тільки певний час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були конкурентні, то фірми могли б постійно вступати в нову для себе галузь або залишати її у відповідь на заміну прибутковості. В довгостроковому періоді жодна фірма в досконало конкурентній галузі не зможе отримувати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток у такій галузі неминуче зменшитися до нуля, як тільки до неї вступлять нові виробники. Це називається парадоксом прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, яка зводить його до нуля.

Аналогічно збитки також є тимчасовими. Якщо фірма несе збитки в конкурентній галузі, то, врешті-решт, вона її залишить. Оскільки фірма залишить галузь, то ціни зростуть, і збитки в галузі у кінцевому підсумку зникнуть. Довгий період часу жодна фірма не може сподіватись на більший, ніж нормальний прибуток.

Методи розрахунку прибутку від реалізації

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів. Визначення суми прибутку від реалізації продукції має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції:

Метод прямого розрахунку.

За показником витрат на одну гривню продукції.

Метод економічний (аналітичний метод).

Метод прямого розрахунку

Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляється і реалізується. Для розрахунку необхідні такі дані:

перелік і кількість продукції, відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації;

собівартість одиниці продукції;

ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на одну гривню продукції

Це укруплений метод. Може застосовуватись на підприємстві вцілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання всіх даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

Метод економічний (аналітичний метод)

Може використовуватись для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на її зміну окремих чинників:

обсягу виробництва (реалізації) продукції;

рівня оптових цін і рентабельності продукції;

асортименту і якості продукції.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску продукції, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

ПРП = ПЗПП + ПВП - ПЗКП,(2.3)

де ПРП - прибуток від реалізації продукції;

ПЗПП- прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

ПВП- прибуток від випуску продукції;

ПЗКП- прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на одну гривню продукції, то методологія і окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.

Сутність і методи обчислення рентабельності

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (виконання робіт, надання послуг).

Прибуток - це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовується у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансову вартість (авансовий капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансової вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансовою вартістю або поточними витратами характеризує також поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; доходність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансової вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Отже, обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена собівартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватись: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначити в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємством, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

Рентабельність сукупних активів підприємства (поза оборотних та оборотних) визначають виходячи з різних показників прибутку підприємства та розміру активів коефіцієнтним методом. При використанні чистого прибутку (ЧП) рентабельність активів визначають за формулою

, (2.4)

де Ча - чисті активи (середнє значення).

Рентабельність активів можна визначити також диференційовано за їх складовими, а саме за рентабельністю поза оборотних активів:

,(2.5)

де НА - середній розмір необоротних активів, і за рентабельністю оборотних активів:

,(2.6)

де АОА - середній розмір оборотних активів.

Рентабельність витрат характеризує прибутковість виробництва і реалізації продукції, тому цей показник називають рентабельністю продукції і визначають за формулою:

,(2.7)

де ПР - прибуток від реалізації продукції; СРП - собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність виручки (реалізації) характеризує співвідношення прибутку від реалізації продукції з виручкою, розрахованою за цінами без податку на додану вартість і без акцизного збору (за підакцизною продукцією), тобто з чистою виручкою.

Менеджери використовують цей показник для контролю відношення між цінами і прибутком у складі ціни.

Розподіл і використання прибутку

Розподіл прибутку підприємства

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб.

По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування державних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет.

По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових результатів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки вцілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування витрат.

На рис. 3.1 зображено схему розподілу балансового прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишався в розпорядженні підприємств, впливали: абсолютна сума отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, податок на прибуток).

Рис. 3.1 Структурно-логічна схема розподілу балансового прибутку до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів

Прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

за прострочені банківські позички;

за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

за інші порушення;

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишався у підприємства після сплати податків та можливих штрафів (внаслідок застосування фінансових санкцій).

Використання чистого прибутку

Використання чистого прибутку могло здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.

На рис. 3.2 зображено структурно-логічну схему використання чистого прибутку підприємства, до введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Рис. 3.2 Структурно-логічна схема використання чистого прибутку до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів

За рахунок чистого прибутку підприємство формувало ряд цільових фондів, кошти яких спрямовувати на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку мало досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворювалися, а їхню величину можна було встановити на підставі розрахунків використання чистого прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання.

Після ліквідації адміністративної системи управління використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначалися самостійно кожним суб'єктом господарювання. Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року в 1995, 1996, 1997 роках (перше півріччя) державне регулювання використання чистого прибутку здійснювалося досить активно і в основному суто економічними інструментами, зокрема:

зменшенням суми податку на прибуток (до 20 %) у разі використання прибутку на фінансування реконструкції та модернізації активної частини основних фондів;

зменшенням оподаткованого прибутку (до 10 % від суми балансового прибутку) за умови використання прибутку на збільшення власних оборотних коштів (поширювалось тільки на державні підприємства);

зменшенням оподаткованого прибутку на суму прибутку, спрямованого на покриття витрат на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, а також витрат на благодійну діяльність.

Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року державне регулювання використання чистого прибутку підприємств здійснюється зменшенням оподаткованого прибутку на суму витрат із чистого прибутку:

на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства і утрималися ним на час набуття чинності закону про оподаткування прибутку);

на благодійну діяльність (не більше 4 % від суми оподаткованого прибутку).

З реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі й використанні прибутку підприємств (рис. 3.3).



Рис. 3.3 Структурно-логічна схема розподілу й використання прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку

Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням їх загальної суми прибутку тільки податку на прибуток. Отримання і сплата штрафів тепер враховуються при визначені прибутку від іншої операційної діяльності, тобто в процесі формування прибутку. Отже, сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг чистого прибутку, як це мало місце раніше.

Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання.

Прибуток українських підприємств та методи максимізації прибутку

Прибуток українських підприємств

Статистичні дані свідчать про постійне зниження останніми роками прибутковості українських підприємств, що значно ускладнило виконання ними функцій відтворення і розвитку виробництва (табл. 3).

Таблиця 3 Частка прибутку підприємств у ВВП*

Показник	1996 р.	1997 р.	1998 р.	2000 р.
ВВП, млн. грн.	81519,0	93365,0	103869,0	173348,8
Загальний прибуток (прибуток “мінус” збиток), млн. грн.	14418,5	13867,6	3418,8	11800,0
Питома вага прибутку у ВВП, %	17,7	14,9	3,3	6,8

* Розраховано за даними Держкомстату України.

Згідно з даними таблиці 3 у 1998 р. загальний прибуток по Україні загалом становив 3418,8 млн. грн., або 24,7% від попереднього року. Прибуток у розмірі 20700 млн. грн. одержали 46% підприємств, проте на загальні підсумки роботи підприємств і організацій значно вплинули збитки в розмірі 17300 млн. грн., яких зазнали 54% підприємств. Причому тенденція до зниження прибутків спостерігалась майже в усіх секторах економіки.

У 2000 р. ситуація покращилась - сумарний прибуток суб'єктів господарювання становив 26,4 млрд. грн., збитків - 14,6 млрд. грн., отже, позитивний фінансовий результат (загальний прибуток) становив 11,8 млрд. грн. У 2000 р. збитково працювало 48% підприємств. Найбільшу частку таких підприємств становили транспортні, будівельні організації та підприємства в галузі електроенергетики. У 2001 р. тривала тенденція до зменшення кількості збиткових підприємств, але їх частка залишалась великою - 44%.

Низькі показники прибутку та рентабельності підприємницьких структур пов'язані з погіршенням їх фінансового стану, що зумовлюється загальною кризою і збільшенням витрат на виробництво.

За відсутності податкових стимулів до зниження собівартості продукції та неможливості продати вироблену продукцію (майже в усіх галузях промисловості запаси готової продукції зростали вищими темпами, ніж запаси загалом) багато підприємств були вимушені продавати товари за ціною, нижчою від собівартості, а це призводило до збитків.

Підвищення прибутковості підприємств потребує вжиття певних заходів з боку держави, що створює додаткове навантаження на державний бюджет. У результаті зменшуються надходження в бюджет від податку на прибуток підприємств, збільшуються відшкодування з бюджету податку на додану вартість, зростають бюджетні субсидії підприємствам у формі прямого бюджетного фінансування, бюджетних кредитів, гарантованих кредитів за рішенням уряду, що призводить до перерозподілу доходів ефективних підприємств на користь неефективних.

На сучасному етапі трансформації економічної системи держави на прибуток впливають такі процеси, як приватизація, створення конкурентного середовища, структурна перебудова економіки. З огляду на це до необхідних складових збільшення доходів підприємств доцільно зарахувати такі:

реформування податкового законодавства (держава може знизити податкове навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосувати гнучку систему податкових пільг і податкових “канікул” для інноваційних інвестицій);

збільшення джерел інвестування - внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що сприятиме фінансовому оздоровленню економіки загалом;

орієнтація на залучення стратегічного інвестора і розвиток фондового ринку. Основна мета стратегічного інвестора полягає в концентрації власності й досягненні ефективності роботи підприємства у перспективі, а не в одержанні прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Значна розпорошеність акцій між дрібними акціонерами негативно позначається на ефективності управління підприємством. Цю проблему загострює неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність;

розвиток системи правових гарантій захисту інвесторів від інвестиційних ризиків;

забезпечення ефективного управління державними корпоративними правами;

формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;

поліпшення технологічної структури виробництва з використанням світових науково-технологічних досягнень;

сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;

державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень і розвиток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання

4.2 Методи максимізації прибутку

Щоб максимізувати економічний прибуток фірми, її керівництво може успішно використовувати дані про можливий виторг і витрати. Максимізує прибуток такий обсяг виробництва, за якого ТR:ТС є найбільшим, а МR:МС = 1.

Отже, існують дві концепції, методи або підходи максимізації прибутку фірми. Розглянемо їх.

Метод порівняння загального виторгу і загальних витрат.

Ми вже знаємо, що економічний прибуток фірми є різницею між загальним виторгом і загальними витратами:

ЕР = ТR - ТС,(4.1)

Економічний прибуток може бути додатним, від'ємним і рівним нулю. Якщо ТR > ТС, то фірма має прибуток (ЕР > 0). Якщо ТR = ТС, то економічного прибутку вона не має (ЕР = 0). Якщо ТR < ТС, то фірма несе збитки (від'ємний економічний прибуток) (ЕР < 0).

Розглянемо фірму, яка виробляє цукор. Для цієї фірми побудуємо криві ТС і ТR та розмістимо їх на одному рисунку (рис. 4.1), оскільки і ТС і ТR виражені у гривнях.