Фінансова санація підприємств

забезпечення реалізації антимонопольної політики в процесі реорганізації підприємств;

організація роботи, пов'язаної із залученням вітчизняних і зарубіжних інвесторів для фінансування заходів, спрямованих на реорганізацію та санацію неплатоспроможних підприємств;

організація конкурсів, тендерів, пов'язаних з відбором інвесторів;

організація роботи зі створення та функціонування Фонду стабілізації для здійснення реорганізації та санації неплатоспроможних підприємств.

Після здійснення Агентством заходів для реструктуризації та фінансового оздоровлення підприємства його виключають з реєстру та передають у сферу управління відповідного міністерства, а підприємства інших форм власності, створені в процесі реструктуризації, - відповідним власникам майна.

Одним із методів державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримка у вигляді повного або асткового викупу державою акцій підприємства, що перебуває у фінансовій кризі.

Одним із непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства.

Залежно від напрямку економічної доктрини держави можливе використання того чи іншого виду санаційної підтримки підприємств фіскального характеру, яка може здійснюватись списанням чи реструктуризацією податкових зобов'язань, податковим кредитуванням, наданням цільових податкових пільг підприємствам, які потребують санації, а також фіскальними поступками головним кредиторам таких підприємств з метою активізації їхньої участі в санаційних процесах.

Використання того чи того методу державної підтримки санації та реструктуризації залежить від конкретних характеристик підприємства, його народногосподарського та регіонального значення. У цілому найбільш економічно раціональними вважають надання державних гарантій та різні форми підтримки фіскального характеру, зокрема, для стимулювання лізингу та активізації участі в санації найбільших кредиторів підприємств, що перебувають у кризі, а також державну допомогу у вигляді сприятливої амортизаційної політики.

ВИСНОВКИ

З 1 січня 2000 р. набрав чинності Закон України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом". Цей Закон запроваджує в українське законодавство чимало нових норм, насамперед, робить процедуру банкрутства одним iз важливих iнструментiв промислової полiтики, яка дасть змогу вiдновити платоспроможнiсть пiдприємств, замiнити неефективних власникiв та поганих управлiнцiв.

Отже, вiдповiдно до Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана арбiтражним судом неспроможнiсть боржника вiдновити свою платоспроможнiсть та задовольнити визнанi судом вимоги кредиторiв не iнакше як через застосування лiквiдацiйної процедури.

Вiдповiдно до цього Закону щодо боржника застосовуються такi судовi процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санацiя (вiдновлення платоспроможностi) боржника; лiквiдацiя банкрута.

Таким чином, арбiтражний суд визнає боржника банкрутом лише в завершальнiй стадiї процедури, якiй передує три iнших: розпорядження майном боржника, мирова угода та санацiя боржника.

Процедура банкрутства розпочинається з подання боржником або кредитором заяви до арбiтражного суду. Справа про банкрутство порушується арбiтражним судом, якщо безспiрнi вимоги кредиторiв до боржника становлять не менше 300 мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати, якi не були задоволенi боржником протягом трьох мiсяцiв пiсля встановленого для їх погашення термiну.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пiзнiше нiж на п'ятий день з дня її надходження виносить i надсилає сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження в справi про банкрутство.

Якщо боржником є державне пiдприємство, щодо якого ухвалено рiшення про приватизацiю, суддя виносить ухвалу про призупинення процесу приватизацiї до припинення провадження в справi про банкрутство цього пiдприємства.

Важливу роль у дотриманнi прозоростi й забезпеченнi майнових iнтересiв кредиторiв пiд час провадження справи про банкрутство пiдприємств вiдводиться арбiтражному керуючому. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) - фiзична особа, яка має лiцензiю, видану в установленому законодавством порядку, та дiє на пiдставi ухвали арбiтражного суду.

Як "розпорядник майна" на вiдповiднiй стадiї, арбiтражний керуючий виконує функцiї нагляду за дiяльнiстю боржника, не маючи права без рiшення суду безпосередньо втручатись у його господарську дiяльнiсть. Як "керуючий санацiєю" на стадiї санацiї на арбiтражного керуючого покладаються функцiї керiвника або керiвних органiв боржника, функцiї яких припиняються. Як "лiквiдатор" арбiтражний керуючий займається реалiзацiєю майна боржника на стадiї лiквiдацiї.

Ще однiєю важливою особливiстю Закону є можливiсть запровадження мораторiю на задоволення вимог кредиторiв. Мораторiй поширюється на зобов'язання, термiни виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Зокрема, завдяки мораторiю боржник зможе користуватись своїми банкiвськими рахунками без побоювання, що кредитори накладуть стягнення на кошти, що числяться на рахунках.

Мораторiй не поширюється на виплату заробiтної плати, алiментiв, вiдшкодування шкоди, заподiяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторiв, що виникли в зв'язку iз зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника та санацiї. Хоча боржнику доведеться сплачувати поточнi витрати й податки, мораторiй надає певний час для аналiзу фiнансового стану боржника та вивчення можливостi проведення заходiв, якi б дали змогу вiдновити його платоспроможнiсть.

Законом запроваджено такий важливий iнструмент, як "реструктуризацiя пiд керiвництвом боржника". Керiвник пiдприємства виконує функцiї керуючого санацiєю та втiлює за згодою кредиторiв свiй власний план реструктуризацiї. Перевагою цього iнструменту є те, що боржники часто володiють бiльшою iнформацiєю про власну дiяльнiсть, нiж будь-хто iнший, можуть провести санацiю бiльш продуктивно i ефективно, нiж стороннi, якi нiчого не знають про пiдприємство.

Законом передбачено можливим для вiдновлення платоспроможностi пiдприємств застосування комплексу заходiв з фiнансової та оперативної реструктуризацiї, зокрема:

- вiдмову вiд збиткових контрактiв та переукладення договорiв постачання;

- можливiсть передавання об'єктiв соцiальної сфери з балансу пiдприємства в комунальну власнiсть органiв мiсцевого самоврядування, що зменшить фiнансове навантаження пiдприємства;

- передавання кредиторам права на акцiї в обмiн на списання боргiв;

- продажу невиробничих активiв для отримання додаткових коштiв, потрiбних для проведення санацiї пiдприємства;

- припинення збиткових видiв дiяльностi, змiна номенклатури продукцiї, що виготовляється.

Розглядаючи проблему банкрутства пiдприємств, неможливо залишити поза увагою соцiальнi аспекти цього питання. Насамперед це стосується погашення заборгованостi iз заробiтної плати та виплати вихiдної допомоги працiвникам пiдприємства-банкрута.

Отже, за Законом вимагається, щоб працiвники пiдприємства одержали вихiдну допомогу та заборговану зарплату перед провадженням будь-яких платежiв iншим кредиторам, включаючи державу, якщо їхнi вимоги не забезпеченi заставою.

Одним з недолiкiв ранiше чинного законодавства про банкрутство було те, що до всiх категорiй боржникiв застосовувалась однакова процедура банкрутства. У разi провадження справи про банкрутство не робилося рiзницi мiж великим пiдприємством та пiдприємцем - фiзичною особою, мiж сiльськогосподарським пiдприємством та кредитною органiзацiєю.

Новим законодавством про банкрутство вже бiльшою мiрою врегульовано цю проблему. Роздiлом п'ятим Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом" установлено особливостi банкрутства мiстоутворюючих, особливо небезпечних, сiльськогосподарських пiдприємств, страховикiв, iнших категорiй суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. - Львів: Сполох, 1998.

Економіка виробничого підприємства / за ред. Й.М. Петровича. - К.: Вид-во КНЕУ, 2000.

Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.91р. №1577- ХІІ.

Закон України “Про підприємництво” від 26.02.91р. №785 - ХІІ.

Закон України “Про підприємство в Україні” від 27.03.91р.№888- ХІІ.

Закон України „Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом” N 784-XIV вiд 30.06.99.

Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). - К.: КНЕУ, 1999. - 164 с.

Примак Т.О. Економіка підприємства. - К.:МАУП, 1999.

Управління виробничою інфраструктурою / М.А. Бєлов та ін. - К.: Вид-во КНЕЦУ, 1997.

Финансы предприятий / Под ред. Е.И. Бородиной. - М.:Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 205с.

Финансы: Учебник для вузов / Под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Финансы, 1999. - 527 с.

Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М.В. Грідчіна, Б.В. Захожай, Л.Л. Осіпчук та ін.; Під кер-вом і за наук. Ред. М.В. Грідчіної, Б.В. Захожая. - К.:МАУП, 2002.- 280с.

Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460с.

Размещено на Allbest.ru