Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Тема:

"Аналіз і управління грошовими коштами підприємства"

Житомир - 2010

Вступ

За сучасних умов розвитку економіки України, значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи над формуванням та якісним використанням грошових коштів підприємства, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

1. Економічний зміст та нормативне регулювання грошових коштів

Нормативне регулювання грошових коштів являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації і оптимізації структури джерел їх фінансування. Реалізація вказаної політики має забезпечити довгострокову виробничу і ефективну фінансову діяльність підприємства, що досягається через пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи.

Таке досягнення компромісу зводиться до рішення двох важливих завдань:

1. Забезпечення платоспроможності. Для будь-якого підприємства достатній рівень ліквідності, тобто здатність вчасно розраховуватись за короткостроковою кредиторською заборгованістю, є однією з найважливіших характеристик стабільності господарської діяльності. Втрата ліквідності загрожує додатковими витратами і періодичними зупинками виробничого підприємства. В зв'язку з цим для підприємства важливо:

а) підтримувати оборотні засоби на достатньому рівні для забезпечення платоспроможності та рентабельної діяльності підприємства;

б) забезпечувати перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, оскільки зростання позитивного значення власного оборотного капіталу зводить до мінімуму ризик втрати ліквідності.

2. Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. Різні рівні різних поточних активів по-різному впливають на прибуток. Тому кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, необхідно розглядати як з позицій рентабельності даного виду активів, так і з позицій оптимальної структури оборотних засобів.

Пошук шляхів досягнення компромісу між прибутком, ризиком втрати ліквідності і станом оборотних засобів і джерел їх покриття передбачає урахування різних видів ризику.

Ризик втрати ліквідності, або зниження ефективності, обумовлений змінами у поточних активах, називають лівостороннім, оскільки ці активи розміщені в лівій частині балансу. Подібний ризик, але обумовлений змінами в зобов'язаннях, по аналогії називають правостороннім.

Потенційними носіями лівостороннього ризику є такі явища: недостатність грошових коштів, власних кредитних можливостей, виробничих запасів, виробничих запасів, надмірний обсяг поточних активів.

До найбільш суттєвих явищ, які потенційно несуть у собі правосторонній ризик, відносять такі: високий рівень кредиторської заборгованості, неоптимальне співвідношення між короткостроковими і довгостроковими джерелами залучених коштів, висока частка довгострокового позикового капіталу.

2. Джерела формування грошових активів підприємства та їх класифікація

Фінанси - це кровоносна система економічного базису, яка забезпечує життєдіяльність підприємництва. Рух коштів, його швидкість та масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і ним же завершується кругообіг засобів підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборот на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції на підприємство надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а перераховує їх у бюджет підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід, прибуток.

Грошові фонди - це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд та інші.

Статутний фонд використовується підприємством для інвестування коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці - для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд - для фінансування відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний фонд - для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених - отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

3. Організаційна та економічна характеристика підприємства

Організаційну характеристику підприємства проведемо на прикладі ВАТ «Олевський хлібозавод». Підприємство ВАТ «Олевський хлібозавод» займається виготовленням хліба та хлібобулочних виробів, що відноситься до хлібопекарської галузі.

Олевський хлібозавод був побудований в 1950 році, з двома жаровими печами, потужність заводу на той час становила 2 тонни на добу. Всі технологічні процеси здійснювались вручну. В 1957 році була здійснена заміна печей на печі середньої потужності марки ФТЛ-2, в наслідок чого добова потужність збільшилась до 11 тонн за добу.

В 1968 році встановлені 3 поточно-механізовані лінії по виробництву хліба та хлібобулочних виробів та інше технологічне обладнання, в результаті чого добова продуктивність заводу складала 42 тонни на добу.

В 1970 році був побудований кондитерський цех потужністю 129 тонн кондитерських виробів в рік. В 1977 році був побудований цех по виробництву безалкогольних напоїв потужністю 120 тис. в рік.

В 1997 році завод був переведений з парових котлів на спалювання природного газу, в результаті чого покращились умови праці. Для реалізації продукції в 1994 році був відкритий фірмовий магазин «Колосок №1», а на протязі трьох наступних років, ще 3 магазини. З метою реалізації продукції було придбано 3 хлібні і 2 продуктові автомашини.

Олевський хлібозавод за результатами роботи 1996-1997 рр. увійшов в кількість семи кращих підприємств харчової промисловості України. В рамках програми «Партнери за ради прогресу» на міжнародному рівні ВАТ «Олевський хлібозавод» був нагороджений міжнародним призом «Золотий орел».

Олевський хлібозавод, 21 листопада 1996 року, був перетворений з орендного підприємства на відкрите акціонерне товариство, відповідно до ЗУ «Про приватизацію».

Місцезнаходження ВАТ «Олевський хлібозавод» Україна, Житомирська обл., м. Олевськ, вул. Фрунзе, 13. Товариство створене з метою здійснення підприємницької діяльності та реалізації на основі отриманого прибутку.

Предметом діяльності підприємства є:

1. Виробництво хлібобулочних, кондитерських та макаронних виробів;

2. Виробництво безалкогольних напоїв, штучного меду, переробка зернових, виробництво соків;

3. Виробництво та роздрібна торгівля (оптова торгівля) по реалізації продуктів харчування та харчових надбавок, алкогольних напоїв, тютюнових виробів тощо, через власну торгівельну мережу та торгівельну мережу всіх форм власності;

4. Виробництво та оптова торгівля по реалізації продуктів харчування, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, предметів гігієни та санітарії, товарів побутової хімії;

5. Громадське харчування по реалізації продуктів харчування та харчових добавок, алкогольних напоїв, тютюнових виробів;

6. Виробництво товарів народного споживання;

7. Здійснення торгівлі непродовольчими товарами власного виробництва та інших підприємств та організацій;

8. Перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом в межах України та близького та дальнього зарубіжжя; транспортно-експедиційні послуги; зовнішньоекономічна діяльність;

9. Торгівля паливно-мастильними матеріалами, будівельні роботи та ін.

Засновниками Товариства є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області. Статус акціонера Товариства набувають юридичні та фізичні особи, які придбали не менш як одну акцію Товариства. Статутний фонд становить гривень (табл. 1.1).

Таблиця 1. Характеристика засновників ВАТ «Олевський хлібозавод»

4. Аналіз основних показників діяльності підприємства

Для того щоб краще ознайомитися з умовами та результатами функціонування підприємства, необхідно розглянути основні показники його діяльності, оскільки саме така система даних (таблиця 1.2) показує оцінку забезпеченості ресурсами та ефективність їх використання. Для обробки та аналізу цих показників використаємо абсолютні та відносні величини.

Таблиця 2. Основні економічні показники господарської діяльності ВАТ «Олевський хлібозавод»

За даними табл. 1.2 можна зробити наступні висновки: чистий дохід в 2009 році зріс в порівнянні з 2007 роком на 65,0% (985 тис. грн.), внаслідок збільшення обсягів виробництва продукції; операційний прибуток збільшився у 36 раз (175,8 тис. грн), внаслідок збільшення адміністративних витрат на 19 тис. грн., та витрат на збут на 0,1 тис. грн. А це в свою чергу призвело до збільшення прибутку до оподаткування у 22 рази та чистого прибутку на 20 разів.

У процесі виробничої діяльності на підприємстві виникають витрати, які формуються собівартістю реалізованої продукції, виробничою собівартістю виготовленої продукції. Тобто це витрати понесені при здійсненні операційної діяльності, які групуються за такими економічними елементами:

§ матеріальні витрати;

§ витрати на оплату праці;

§ відрахування на соціальні заходи;

§ амортизація;

§ інші операційні витрати.

Дане групування витрат є єдиним для всіх видів економічної діяльності. Проведемо аналіз цих витрат на підприємстві.

Таблиця 3. Динаміка та структури операційних витрат підприємства