Система безготівкових розрахунків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

34. Система безготівкових розрахунків

Розрахункова задача 1

Розрахункова задача 2

Список використаної літератури

34. Система безготівкових розрахунків

З виникненням необхідності зниження витрат на зберігання й перевезення готівки, а також убезпечення торгівельного обороту від ризиків втрат коштів внаслідок крадіжок виникли безготівкові розрахунки. Здійснювалися вони, як правило, через посередників -- мінял. В основі такого платежу перебували документи особливого роду -- листи мінял один до одного, тобто спеціальна система цінностей, що не співпадала ні з товарами у власному розумінні слова, ні із грошима. Такі документи одержали назву відкритих (letter patentes) або обмінних (leller de cambio), або кредитних (letter de credit) листів, ставши прообразом сучасних цінних паперів. Відкриті листи, як правило, були абстрактними, тобто не були пов'язані зі змістом угоди, з якої виходили.

Розвиток економічних відносин призвів до вдосконалення форм безготівкових розрахунків. Розпорядження клієнтами банків своїми сумами за допомогою адресованих у банк записок призвело до виникнення чеків. Оскільки механізм розрахунків за чеками був схожий на платіж за векселями, до нього також стали застосовувати індосамент. Для здійснення розрахунків між банками в 1775 р. в Лондоні була заснована перша розрахункова палата [6, с. 45].

Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі. Так, для здійснення будь-якої господарської операції підприємство повинно здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами - безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі.

У вітчизняній цивілістичній літературі тривалий час правовий аналіз безготівкових розрахунків здійснювався в нерозривному зв'язку з аналізом відповідних економічних відносин, а отже, і цивільно-правових відносин. Це сформувало два підходи до сутності безготівкових розрахунків як виду зобов'язальних правовідносин, а саме:

-- безготівкові розрахунки є двосторонніми зобов'язальними правовідносинами, що виникають із приводу передачі певних негрошових цінностей за умови одержання за них певного майнового еквівалента, тобто, головним чином, грошей («безготівкові розрахунки несамостійного характеру»);

-- безготівкові розрахунки є двосторонніми зобов'язальними правовідносинами за участю третьої особи (банку) на стороні кожної зі сторін, що виникають із приводу передачі певних негрошових цінностей з умовою одержання за них грошового еквівалента й регламентованими спеціальним законодавством («безготівкові розрахунки самостійного характеру») [9, с. 117].

До числа авторів, що відстоюють першу точку зору, належать К. Флейшиц, Н.Я. Яхніна, Л.Г. Єфімова, а також С.С. Алєксєєв.

До прихильників іншої точки зору можна віднести, зокрема, Є.С. Компанєєца. Водночас, на нашу думку, прихильники і першої, і другої позиції не беруть до уваги ту обставину, що умовами виникнення відносин безготівкових розрахунків є передусім фінансово-правові норми, отже зазначені відносини за своєю природою не можуть бути цивільно-правовими, адже лише частина зазначених відносин має своїм змістом виконання цивільно-правового грошового зобов'язання.

Правові основи організації безготівкових розрахунків в економіці України визначені законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про підприємництво в Україні", у Постанові Верховної Ради України "Про використанні векселів в господарському обороті", а також в нормативних актах Національного банку України.

Основним нормативним актом Національного банку України, що визначає принципи і методи організації безготівкових розрахунків, є "Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". Вимоги цієї інструкції розповсюджуються на підприємства і установи всіх форм власності, банки і їх відділення, підприємців без створення юридичної особи і на фізичні їх осіб.

Порядок використання банківських платіжних карток регулюється "Положенням про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками національної системи", "Положенням про впровадження платіжних карток міжнародних платіжних систем в розрахунках за товари, надані послуги і при видачі готівки", "Положенням про емісію платіжних карток і здійсненням операцій з їх використанням".

Організація міжбанківських розрахунків регулюється Положенням НБУ "Про міжбанківські розрахунки в Україні". Відповідно до цього положення міжбанківські розрахунки - це система безготівкових розрахунків по грошових вимогах і зобов'язаннях, що виникають між банківськими установами або їх клієнтами в процесі їх діяльності.

Безготівкові відносини за своєю природою є комплексними правовідносинами з безперечною перевагою публічно-правового (фінансово-правового) елементу.

Відповідно до статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, проводяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть проводитись також готівкою, якщо інше не встановлене законом [15, с. 11].

Стаття 1088 кодексу зазначає, що безготівкові розрахунки проводяться через банки, інші фінансові установи (далі -- банки), в яких відкриті відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлене видом безготівкових розрахунків.

Відповідно до статті 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються в безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом [4, с. 152].

Таким чином, законодавство передбачає можливість виконання грошових зобов'язань як у готівковій, так і в безготівковій формі. При цьому обсяг здійснення безготівкових операцій не обмежується законодавством, на відміну від готівкових.

Отже, безготівкові розрахунки -- це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

При цьому, якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунка шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Безготівкові розрахунки в своїй цілісності формують певну систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого дослідження економічної науки [13, с. 214].

Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обґрунтовуючи практику безготівкових рахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні прикладні рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

Одна з актуальних наукових проблем - визначення структурно-функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків, подано на рис 1.

Рис. 1. Структурно-функціональні компоненти системи безготівкових розрахунків

безготівковий розрахунок грошовий прибуток рентабельність

Оскільки безготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні фінансового обороту підприємств, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження [5, с. 48].

Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

Кризовий стан національної економіки України супроводжується деформаціями механізмів безготівкового грошового обігу. Хронічні, а часто й безнадійні неплатежі - характерна риса діючої системи безготівкових розрахунків. Основною формою взаємовідносин між постачальниками, виробниками та покупцями продукції все більш стає неефективний натуральний обмін (бартер). Зрозуміло, що при бартері кошти на рахунки господарських суб'єктів у банківських установах не надходять. Успішне здійснення економічних реформ неможливе поза становленням впорядкованої, ефективно і синхронно діючої системи безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягуванння та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускається.

Господарські суб'єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів.

Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків [12, с. 67].

Народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам - власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро-, так із макроекономічної точок зору.

На нашу думку у сучасних умовах в Україні досить чітко проявилися основні проблеми подальшого розвитку системи безготівкових розрахунків:

-- оптимізація форми і способів безготівкових розрахунків, їх організації; вибір більш раціональних у певних економічних умовах форм розрахунків, якій давали б найбільший ефект;

-- підвищення самостійності підприємницьких суб'єктів за умови доскональної організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті, грошова відповідальність підприємств недоодержанням грошових коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;

-- постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які дозволили б на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері.

Система безготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов'язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься безперебійний кругообіг коштів суб'єктів підприємницької діяльності, і, як результат, розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво. Так, народногосподарське значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсації виробникам - власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро -, так із макроекономічної точок зору.

Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має правильне визначення її принципів - основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки недотримання цього принципу призводить до відтоку грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки.

2. Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюється через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрігосподарські потреби. В кризовій економіці здійснення розрахунків між господарськими суб'єктами готівкою (а часто й валютною іноземних держав), минаючи установи банків і поза їхнім контролем, посилює нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій, призводять до розширення дефіциту реальних “живих” грошових коштів.

3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску товарів - необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

4. Платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, непередбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.

5. Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного). Якщо на рахунку покупця немає достатніх грошових коштів, платежі не можуть бути здійснені в принципі “Не постачати, не маючи гарантій оплати” - правило ринкових відносин. Банком відкривається і обслуговується картотека неоплачених вчасно розрахункових документів. Платежі проводяться в міру надходження грошових коштів на рахунок платника.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника. Банк зобов'язаний проконтролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце під час оплати безтоварних документів. Якщо буде встановлено факт подання в банк безтоварних розрахункових документів, то банк зобов'язаний стягнути штраф з підприємства (організації), яке виписало такий документ.

7. Постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним є використання більш раціональних форм і способів безготівкових розрахунків у даних фінансово-господарських умовах.

Специфіка прояву принципів організації безготівкових розрахунків у вітчизняній економіці виражається лише несприятливими кризовими умовами господарювання [13, с. 204-206].

Недотримання принципів організації безготівкових розрахунків призводить до кризи всієї системи розрахунків (платіжної кризи). В умовах платіжної кризи розширюється практика застосування такого неринкового способу розрахунків, як бартерні угоди, тобто взаємні товарообміні операції з передачею права власності на товари (натуральний обмін) без грошових розрахунків. Бартерні операції - це форми натурального заліку взаємних вимог.

У сучасній кризовій економіці України на перший план виходить такий спосіб платежу, як - попередня оплата (гроші перераховуються одержувачеві до відвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товарів і наданих послуг.

Спосіб попередньої оплати підкреслює аномальність економічних відносин, що існують у вітчизняній економіці, не дає можливість на ділі оптимізувати економічні інтереси суб'єктів системи безготівкових розрахунків. Порядок попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей та послуг застосовується як санкція відносно неплатоспроможних покупців (несправних платників). Нормативними актами (чи договором) передбачаються максимальні терміни від дня отримання оплати (як правило не пізніше 3-х робочих днів), коли продавець (виробник) повинен відвантажити (вивезти, надати) оплачені товари і послуги покупцеві (замовнику). Таким чином, нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме становленню нормальних ринкових відносин. Проблема органічного зв'язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві, набуває сьогодні особливої актуальності.

Розрахункова задача 1

Для розв'язання задачі потрібно знати модель пропозиції грошей:

М1=m*MB (1)

де МB -- обсяг грошового агрегату М1; m -- грошовий мультиплікатор.

m =(1+CR)/(CR+HR+ER) (2)

де СR-- коефіцієнт депонування: НR-- норма обов'язкових банківських резервів (встановлюється центральним банком країни): ЕR -- норма надлишкових банківських резервів: МВ -- грошова база:

МВ = С + R(3)

С -- готівка: R -- банківські резерви

Центральний банк може впливати на розмір грошового агрегату МІ, змінюючи розмір грошової бази та норму обов'язкових банківських резервів. Розв'язання полягає в розрахунках з метою отримання відповідей на такі питання:

* чому дорівнює М1, як зміниться М1 при зміні: МВ; СR, HR.

* на скільки треба змінити МВ, щоб збільшити М1;

* на скільки треба змінити HR, щоб збільшити або зменшити М1.

Вихідні дані для розрахунків за варіантами наведені в таблиці.

Показник	Значення
	14
Грошова база	320
Коефіцієнт депонування СR	0.25
Норма обов'язкових резервів НR	0.15
Норма надлишкових резервів ЕR	0.05
Значення після зміни: МВ CR HR	400 0.3 0.3
Обсяг збільшення М1, який треба здійснити за рахунок зміни МВ	280
Обсяг збільшення М1, який треба здійснити за рахунок зміни HR	24

Розв'язання:

М1=m*MB (1)

де МB -- обсяг грошового агрегату М1; m -- грошовий мультиплікатор.

m =(1+CR)/(CR+HR+ER) (2)

де СR-- коефіцієнт депонування; НR-- норма обов'язкових банківських резервів (встановлюється центральним банком країни); ЕR -- норма надлишкових банківських резервів; МВ -- грошова база:

m =(1+0,25)/(0,25+0,15+0,05)=2,78

М1=2,78*320=889,6 ум. од.

При зміні МВ:

М1=2,78*400=1112 ум. од.

При зміні СR:

m =(1+0,3)/(0,3+0,15+0,05)=2,6

М1=2,6*320=832 ум. од.

При зміні HR:

m =(1+0,25)/(0,25+0,3+0,05)=2,09

М1=2,09*320=668,8 ум. од.

Щоб збільшити М1 на 280 ум. од. треба змінити МВ на:

М1зм=889,6+280=1169,6 ум. од.

МВзм = М1зм/ m=1169,6 /2,78=420,72 ум. од.

Тобто МВ треба збільшити на 120,72 ум. од.

Щоб збільшити М1 на 24 ум. од. треба змінити HR на:

М1зм=889,6+24=913,6 ум. од.

m зм = М1зм/МВ=913,6/320=2,86

m зм =(1+0,25)/(0,25+ HR зм+0,05)=2,86

HR зм=0,14

Тобто HR треба зменшити на 0,01.

Розрахункова задача 2

На основі вихідних даних за двома підприємствами розрахувати прибуток, рентабельність та фінансові коефіцієнти. Порівняти одержані показники підприємств і зробити відповідні висновки. Розподіл підприємств за варіантами зазначений у табл. 3. Вихідні дані за підприємствами у табл. 2.

Таблиця 1

Варіант	14
Підприємства	В, Ж

Таблиця 2

Показник	Значення за підприємствами
	В	Ж
Дохід (виручка) від реалізації продукції	2900	3100
Собівартість реалізованої продукції	1800	2300
Адміністративні витрати	200	50
Витрати на збут	400	120
Інші операційні доходи	150	200
Інші операційні витрати	120	150
Інші доходи	180	70
Інші витрати	100	30
І. Необоротні активи	2200	2000
П. Оборотні активи разом	1800	1700
У тому числі дебіторська заборгованість	800	600
Грошові кошти	120	1160
Баланс	4000	3700
Ш. Власний капітал	2500	2050
IV. Поточні зобов'язання	1500	1650

Розв'язання:

Прибуток = Дохід (виручка) від реалізації продукції - ПДВ - Собівартість реалізованої продукції - Адміністративні витрати-Витрати на збут + Інші операційні доходи - Інші операційні витрати + Інші доходи - Інші витрати - Податок на прибуток

Пр. В = 2900-2900/6-1800-200-400+150-120+180-100-126,67*25%=95 тис. грн.

Пр. Ж = 3100-3100/6-2300-50-120+200-150+70-30-203,3*25%=152,5 тис. грн.

Рентабельність = Прибуток / Дохід (виручка) від реалізації продукції * 100%

Р В = 95/2900*100%=3,28%; Р Ж = 152,5/3100*100%=4,92%

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = (Грошові кошти + короткострокові ЦП) / Поточні зобов'язання

К аб.л В=120/1500=0,08

К аб.л Ж=1160/1650=0,703

Величина власного оборотного капіталу = Оборотні активи - Поточні зобов'язання

ВОК В = 1800-150=300

ВОК Ж = 1700-1650=50

Коефіцієнт фінансової стабільності = Власний капітал / Позикові кошти (коротко- та довгострокові)

К фс В = 2500/1500=1,67

К фс Ж = 2050/1650=1,24

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) = Власний капітал / Валюта балансу

К фн В = 2500/4000=0,63

К фн Ж = 2050/3700=0,55

Таким чином, прибуток і рентабельність підприємства В є меншим за показники підприємства Ж, при цьому і показники ліквідності, і показники фінансового стану вказують на незадовільний фінансовий стан підприємства В.

Список використаної літератури

1. Закон України " Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"

від 16.07.99 p. №996-XlV.

2. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті,

затверджена Постановою НБУ від 29.03.01 р.

3. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів за ред.. д.е.н., проф.. Ф.Ф. Бутинця. - 6-те вид., Житомир:ПП «Рута», 2005.-756 с.

4. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. -- К., 2006. - 448 с.

5. Ковалев В.В. Управление финансами: Учебное пособие: Навчальне видання: - М.: ФБК-ПРЕСС, 2003.- 160 c.

6. Костюченко О.А. Банківське право: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 168 с.

7. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 164 с.

8. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник. - К., 2004. - 461 с.

9. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В.В. , Маслов С.І. Основи банківської справи: навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури,2005. - 316 с.

10. Пушкар М.С. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні.

- Т.: Лілея, 2000.- 106 с.

11. Романова М.І., Устюгова Ж.В. : Основи банківської справи. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2007. - 240 с.

12. Рукина С.Н. Финансы коммерческих предприятий и организаций: Учебное пособие. - М.: Экспертное бюро. - 2006.- 176 c.

13. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф.

А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.

14. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., переробл. і допов. --

К.: МАУП, 2004. -- 328 с

15. Федоренко Г.О. Банківське право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 86 с.

Размещено на Allbest.ru