12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «КЗЕК»

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО САНАЦІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства перебуває сьогодні багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов'язання.

Практичні результати проведених в Україні економічних перетворень не привели до створення дійсного ринку і тому не дозволяють говорити про завершеність реформ. Основний висновок, до якого приводить досвід реформування, полягає в тім, що лише зміна форми власності на засоби виробництва не приводить до росту ефективності діяльності підприємств.

Три хвилі приватизації зруйнували реальний сектор економіки, поставили на грань банкрутства багато підприємств. Ваучерна приватизація вивела адміністрацію підприємств з-під контролю власника. У ході її відбулася передача державної власності фізичним особам - керівникам підприємств без установлення належного контролю і відповідальності за ефективністю використання приватизованого майна. Основна маса найманих робітників не мала доступу до прийняття найважливіших рішень по розвитку виробництва, розподілу доходу. У результаті чого втраченим виявився взаємозв'язок попиту та пропозиції. Продукція нерідко поставлялася неплатоспроможному споживачу. Вона стала обмінюватися на неплатежі. Систему нормальних грошових розрахунків замінив бартер. Економіка зштовхнулася з таким феноменом, як дефіцит грошей. Замість очікуваного росту ефективності одержали спад виробництва, зниження рентабельності і продуктивності праці.

Результатом другої хвилі - заставної приватизації - з'явилася передача державою великому фінансовому капіталу експортно-ориєнтованих підприємств у паливно-енергетичному секторі, металургії, хімії. Третя хвиля - приватизація боргів - розгорнулася у виді масових банкрутств потенційно ефективних підприємств, яким не удалося по тим чи іншим причинам приватизуватися в попередні роки. Низький рівень фінансового менеджменту, вибір помилкової економічної і фінансової стратегії, нехтування зовнішніми факторами ризику можуть стати причиною появи кризових явищ на підприємстві і виникнення загрози його банкрутства. Щоб вивести підприємство з кризового стану, відновити його платоспроможність і рентабельність діяльності слід провести комплекс спеціальних заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства. Ефективне вирішення проблем банкрутства і санації підприємств є обов'язковою умовою оздоровлення фінансової системи. Фінансова санація включає комплекс заходів, направлених на мобілізацію та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства. Мета фінансової санації - покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, поповнення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення усіх видів його заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу, формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Актуальність цієї проблематики підсилюється прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що регулює питання фінансової санації та банкрутства підприємств.

Виведення одних вітчизняних підприємств з фінансової кризи та ефективне застосування ліквідаційних процедур до інших усклад-нюється дефіцитом теоретико-методичного забезпечення процесів санації (ліквідації) та відсутністю кваліфікованих фахівців у сфері управління санацією.

Актуальність моєї роботи пов'язана з тим, що український ринок антикризового керування готується зайняти в економіці відповідне світовій практиці місце.

Метою даної роботи є проведення комплексу заходів щодо прогнозування банкрутства і розробка антикризової програми підприємства. Для реалізації поставленої мети в даній роботі поставлені і зважуються наступні взаємозалежні задачі:

- вивчити поняття, види і процедури банкрутства та розглянути сутність і принципи політики антикризового керування підприємством у сучасних умовах;

- проаналізувати зміст основних етапів політики антикризового керування підприємством;

- здійснити діагностику фінансового стану підприємства, включаючи проведення аналізу й оцінки майнового положення, ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.

Об'єктом дослідження є ВАТ «Київський завод експериментальних конструкцій». Інформаційно-аналітичною базою дослідження послужили дані фінансової звітності за 2004-2006 роки.

Базою для написання роботи є праці вітчизняних і закордонних авторів з проблем банкрутства й антикризового керування, а також нормативно-правові акти по зазначеній проблематиці.

Робота складається із вступу, основної частини (три питання), висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

Нині в Україні існує значна кількість фінансово неспроможних підприємств. Так, 1993 збитковим було кожне дванадцяте підприємство, 1997-98 рр. - кожне друге. У 2000-2002 рр. близько 40% ,[21] а станом на сьогодні - 46% підприємств працюють збитково.[26]

Банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним з чинників макроекономічної нестабільності. Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через ряд причин багато з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами. На межі фінансової кризи опинилось і чимало фінансово-кредитних установ. В Україні найбільше збанкрутілих підприємств припадає на галузь матеріально-технічного постачання та збуту, хоча потенційно банкрутами є майже всі сільськогосподарські підприємства.

У ринковій економіці банкрутство підприємств -- нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств утримується на ринку не більш як 20--30. Причому кількість фінансово неспроможних підприємств зростає не лише в абсолютному, а й у відносному вираженні.

Банкрутство підприємств -- це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для спішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: джерелами (факторами) виникнення; видом кризи; стадії її розвитку. Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно діагностувати фінансову неспроможність підприємства та дібрати найефективніший каталог санаційних заходів. Для вибору найефективніших форм санації, прийняття привільних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.

Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежіть від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що належать від підприємства).

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути: спад кон'юнктури в економіці в цілому; зменшення купівельної спроможності населення; значний рівень інфляції; нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі; криза окремої галузі; сезонні коливання; посилення монополізму на ринку; дискримінація підприємства органами влади та управління; політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції); конфлікти між засновниками (власниками).

Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства.

Можна назвати багато ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх можна згрупувати в перелічені далі блоки.

1. Низька якість менеджменту.

2. Дефіцити в організаційній структурі.

3. Низький рівень кваліфікації персоналу.

4. Недоліки у виробничій сфері.

5. Прорахунки в галузі постачання.

6. Низький рівень маркетингу та втрата збуту продукції.

7. Прорахунки в інвестиційній політики.

8. Брак інформації та раціоналізаторства.

9. Дефіцити у фінансуванні.

10. Відсутність або незадовільна робота служб контролінгу.

Типові наслідки впливу зазначених причин і факторів на фінансово-господарський стан підприємства такі:

— втрата клієнтів і покупців готової продукції;

— зменшення кількості замовлень і контрактів із продажу продукції;

— неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

— підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;

— збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів;

— виникнення внутрішньовиробничих конфліктів і підвищення плинності кадрів;

— підвищення тиску на ціни;

— істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Розрізняють три види кризи:

— стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху);

— криза прибутковості (перманентні збитки вихолощують власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу);

— криз ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати неплатоспроможності).

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Існують три фазі кризи:

а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

в) кризовий стан, який не сумісний з подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції не неї.

Термін „санація” походить від латинського „sanare” -- оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація можу відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості у довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства [23, 643].

Наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є достатньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи.

Деякі з вітчизняних авторів (наприклад І. О. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних та фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.[17] З цим не можна погодитися, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства.

М. І. Титов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує дати таке законодавче визначення санації: санація -- це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних), спрямованих на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству [22, 310]. Це визначення також тяжіє до розуміння санації як інституту зовнішньої фінансової підтримки боржника.

Згідно із законом „Про банкрутство” від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов'язань. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю правовою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися.

Новий закон „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прийнятий у 1999 р., розрізняє поняття „санація” та „досудова санація”. У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація -- система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестор, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні.[2]

Із наведеного широкого спектра думок щодо сутності поняття санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного наведених варіантів. Таким можна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б Бекенферде, М. Гелінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація -- це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація -- це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. Пропоноване визначення санації унаочнює рис. 1.1.

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти. Залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.



Рис. 1.1. Економічний зміст поняття «санація»

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації.

Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

На практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття „реструкрутизація”. Реструктуризація суб'єкта господарювання -- це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

Згідно з класичною моделлю санації (рис.1.2.), процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи.

Рис. 1.2. Класична модель санації (за N. Zdrowomyslоw, C. Spies, M. Gellink)

Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. У рамках аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, аналізується його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів цього аналізу робиться висновок про санаційну спроможність відповідної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, ринки збуту продукції втрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. У противному разі санація означатиме лише відстрочку в часі ліквідації підприємства і нічого окрім додаткових збитків для власників та кредиторів не принесе. Ліквідація може здійснюватися на добровільної основі та в примусовому порядку.

До головних специфічних методів аналізу належать :

· опитування (анкетування);

· факторний аналіз відхилень;

· СОФТ- аналіз (аналіз сильних та слабких місць);

· портфельний аналіз;

· вартісний аналіз;

· аналіз точки беззбитковості;

· нуль-базис бюджетування;

· АВС (XYZ) - аналіз;

· бенчмаркінг.

Мета методу факторного аналізу відхилень полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожною їх групою.

Сума факторних відхилень дає загальну зміну прибутку від реалізації за звітний період , що можна відобразити в формулі:

ДР=Р₁ - Р₀ = ДР₁ + ДР₂ + ДР₃ + ДР₄ + ДР₅ + ДР₆ + ДР₇ , або

де ДР_i - зміна прибутку за рахунок і-того фактора.

Аналіз точки беззбитковості зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно - постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді.

На практиці точку беззбитковості, як правило, знаходять, обчислюючи в ній чисту виручку від реалізації (чистий дохід, обсяг реалізації) або кількість реалізованої продукції. З цією метою застосовують формули:

де V, беззбитк.,грош.од. -- це чиста виручка від реалізації (виручка з вирахуванням непрямих податків, або чистий дохід або обсяг релізованої продукції у вартісному виразі) в точці беззбитковості в грошових одиницях.;

V, беззбитк.,шт. -- обсяг реалізованої продукції в точці беззбитковості в натуральному виразі.

Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей і тактики проведення санації. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ»

Відкрите акціонерне товариство «Київський завод експериментальних конструкцій» засноване відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 27 грудня 1995 року №7/75-ВП шляхом перетворення державного підприємства «Київський завод експериментальних конструкцій» у відкрите акціонерне товариство відповідно до указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання майнових приватизаційних сертифікатів» від 26 листопада 1994 року №699/94 і зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 16 січна 1996 року за №00109339.

ВАТ «Київський завод експериментальних конструкцій» є єдиним виробничим підрозділом. Вищим органом Товариства являються загальні збори акціонерів, які обирають Спостережну раду, Ревізійну комісію та Директора Товариства.

Товариство має виробничий цех, в склад якого входять слюсарна, зварювальна та механічна ділянки. У складі підприємства є також транспортна та енерго-механічна ділянки.

Основними видами діяльності е виробництво будівельних матеріалів, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель.

Середня чисельність штатних працівників облікового складу - 100 осіб.

Акціонерами товариства є Agroprodimpex Cyprus Limited (22.8% від загальної кількості акцій), Murpyey Company Inc. (17.3%), ВАТ «МФС» (16,2) та інші.

На сьогодні, товариство зустрілося з такими проблемами, як відсутність стабільних та достатніх замовлень на продукцію заводу. Через згортання автономного енергобудування підприємство змушене було згорнути частину виробництв та перепрофілюватися на будівництво металоконструкцій по разовим замовленням для митних та автомобільних переходів, теплових станцій, водоканалів, комунальних потреб міста. З 4 кварталу 2008 року підприємство відчуває негативний вплив фінансової кризи.

ВАТ «Київський завод експериментальних конструкцій» є госпрозрахунковим підприємством.

Метою діяльності підприємства є реалізація економічних, соціальних, професійних і творчих інтересів акціонерів та працівників товариства, отримання прибутку.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою моделей, методів і показників, які відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як підґрунтя стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності й оперативних даних.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу в основному складається з аналізу:

1) показників прибутку;

2) показників рентабельності;

3) фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

4) ефективності використання позичкового капіталу;

5) економічної діагностики фінансового стану підприємства і рейтингової оцінки емітентів.

Фінансовий аналіз діяльності підприємств доцільно почати з аналізу динаміки балансу (табл..2.1):

Таблиця 2.1

Аналіз динаміки активів підприємства за 2007-2009 роки

ВАТ "Київський завод експерементальних конструкцій"	відхилення
стаття	показник на	8 від 7	9 від 8	9 від 7
Актив	2007	2008	2009	У	%	У	%	У	%
І.Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	1,3	0,3	0,1	(1)	(76,9)	(0,2)	(66,7)	(1,2)	(92,3)
первісна вартість	2,2	2,2	2,2	0	0	0	0	0	0
накопичена амортиз.	0,9	1,9	2,1	1	111,1	0,2	10,5	1,2	133,3
незавершене будівництво	42,7	42,6	167,8	(0,1)	(0,2)	125,2	293,9	125,1	293,0
Основні засоби:
залишкова вартість	5639,2	6058,5	7134,2	419,3	7,4	1075,7	17,8	1495	26,5
первісна вартість	15993	16707,2	18133,9	714,5	4,5	1426,7	8,5	2141,2	13,4
знос	10354	10648,7	10999,7	295,2	2,9	351	3,3	646,2	6,2
Усього за розділом І	5683,2	6101,4	7302,1	418,2	7,4	1200,7	19,7	1618,9	28,5
ІІ.Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	282,7	276,5	411,9	(6,2)	(2,2)	135,4	49,0	129,2	45,7
готова продукція	126,2	96,3	48,5	(29,9)	(23,7)	(47,8)	(49,6)	(77,7)	(61,6)
Дебіт.заборг.за тов.роботи,послуги:
чиста реалізаційна вартість	130,7	263,7	377,2	133	101,8	113,5	43,0	246,5	188,6
первісна вартість	130,7	263,7	377,2	133	101,8	113,5	43,0	246,5	188,6
Дебіт.заборг.за розрахунками:
з бюджетом	5,2	0,3	1	(4,9)	(94,2)	0,7	233,3	(4,2)	(80,8)
за виданими авансами	0	0,2	0	0,2	0	(0,2)	(100)	0	0
інша поточна дебіторська заборгов.	74,4	136,3	412,9	61,9	83,2	276,6	202,9	338,5	455,0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в нац.валюті	57,7	2,9	35,2	(54,8)	(95,0)	32,3	1113,8	(22,5)	(39,0)
інші оборотні активи	29,1	19,9	21,8	(9,2)	(31,6)	1,9	9,5	(7,3)	(25,1)
Усього за розділом ІІ	706	796,1	1308,5	90,1	12,8	512,4	64,4	602,5	85,3
ІІІ.витрати майбутніх періодів	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Баланс	6389,2	6897,5	8610,6	508,3	8,0	1713,1	24,8	2221,4	34,8

Загальна сума активів підприємства постійно росла. Так, на 2005 показник збільшився на 508,3, а на 2006 - на 2221,4 у порівнянні з 2004 роком. Ріст відбувся, в першу чергу, за рахунок збільшення оборотних активів на 85,3% за три роки. Важко ліквідні необоротні активи у динаміці за три роки зросли на 28,5 %. Витрати майбутніх періодів незмінно залишались на позначці 0.

Залишкова вартість в динаміці зменшилась на 92,3% і на 2006 рік склала 0,1, в той час як на 2004 була 1,3.

Первісна вартість залишалась незмінною на позначці 2,2.

Накопичена амортизація на 2004 була 0,9, на 2005 - 1,9, 2006 - 2,1.

Незавершене будівництво на 2006 в порівнянні з 2004 зросло на 293%

Основні засоби збільшились на 46,1%, в тому числі залишкова вартість збільшилась на 26,5% на 2006 рік

На 2004 виробничі запаси складали 282,7, на 2005 цей показник зменшився на 6,2 і склав 276,5, а в 2005 зріс до 411,9.

Готова продукція постійно зменшувалась. З 126,2 у 2004 цей показник сягнув 48,5 на 2006 рік

Дебіторська заборгованість за роботи та послуги зросла на 188,6% до показника 377,2 на 2006.

Ситуація з дебіторською заборгованістю за розрахунками з бюджетом є досить не стабільною. В 2004 вона складала 5,2, 2005 - 0,3, 2006 зросла до 1.

Інша поточна заборгованість з 74,4 в 2004 зросла до 412,9 у 2006.

Грошові кошти в національній валюті на 2004 рік складали 57,5, зменшились до 2,9 у 2005, потім знов збільшились до35,2 у 2006.

Інші оборотні активи на 2004 складали 29,1, на 2005 зменшились на 31,6% і склали 19,9, і в 2006 зросли до 21,8.

Таблиця 2.2

Аналіз динаміки пасиву балансу за 2007-2009 роки

ВАТ "Київський завод експерементальних конструкцій"	відхилення
стаття	показник на	8 від 7	9 від 8	9 від 7
Пасив	2007	2008	2009	У	%	У	%	У	%
I. Власний капітал
Статутний капітал	1418,1	1418,1	1418,1	0,00	0	0,00	0	0,00	0
Інший додатковий капітал	6310,2	6310,2	6310,2	0,00	0	0,00	0	0,00	0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-2014,7	-1409,8	-37	604,90	-30,02	1 372,8	-97,38	1 977,7	-98,16
Усього за розділом I	5713,6	6318,5	7691,3	604,9	10,59	1 372,8	21,73	1 977,7	34,61
Усього за розділом II	0	0	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0
III. Довгост. зобов'язання
Відстрочені податкові зобов'язання	162,9	0	0	-162,90	-100	0,00	0	-162,9	-100
Усього за розділом III	162,9	0	0	-162,9	-100	0,00	0	-162,9	-100
IV. Поточні зобов'язання
Векселі видані	56,8	56,8	56,8	0,00	0	0,00	0	0,00	0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	109,2	204	471,5	94,80	86,81	267,5	131,13	362,3	331,78
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з бюджетом	187,1	108,9	146,7	-78,20	-41,80	37,80	34,71	-40,40	-21,59
зі страхування	3,7	37,6	42,1	33,90	916,22	4,50	11,97	38,40	1037,83
з оплати праці	0	57,2	41,9	57,20	0	-15,30	-26,75	41,90	0
Інші поточні зобов'язання	155,9	114,5	160,3	-41,40	-26,56	45,80	40	4,40	2,82
Усього за розділом IV	512,7	579	919,3	66,30	12,93	340,3	58,77	406,6	79,31
V. Доходи майбутніх періодів	0	0	0	0,00	0	0,00	0	0,00	0
Баланс	6389,2	6897,5	8610,6	508,3	7,96	1 713,1	24,84	2 221,4	34,77

Власний капітал на 2004 становив 5713,6, у 2005 зріс на 10,59%, і у 2006 становив вже 7691,3 за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку з -2014,7 у 2004 до -37 у 2006.

Забезпечення наступних витрат і платежів = 0.

Відстрочені податкові зобов`язання у 2004 були 162,9, далі - 0.

Поточні зобов`язання за розрахунками за три роки збільшились на 79,31 % із показника 512,7 у 2004 до 919,3 у 2006 за рахунок збільшення зобов`язаннь зі страхування та кредиторської заборгованості.

Для оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати п'ять показників . Отримані результати заносимо в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз основних показників оцінки майнового стану підприємства в динаміці за 2007-2009 роки

№ з/п	Показник	2007	2008	2009	Абсолютне відхилення 08/07	Абсолютне відхилення 09/08	Абсолютне відхилення 09/07
1	Сума господарських коштів, які є в розпорядженні	6389,2	6897,5	8610,6	+ 508,3	+ 1713,1	+ 2221,4
2	Коефіцієнт зносу основних засобів	0,6474	0,6374	0,6066	- 0,01	-0,0308	- 0,0408
3	Коефіцієнт оновлення основних засобів	0,3236	0,3626	0,3934	+ 0,039	+ 0,0308	+ 0,0698
4	Питома вага активної частини основних засобів	0,1448	0,1378	0,1289	- 0,007	- 0,0089	- 0,0159
5	Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,0008	0,0016	0,0024	+ 0,0008	+ 0,0008	+ 0,0016

Показник суми господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. У нашому випадку спостерігається зростання цього показника з 6389,2 тис.грн. у 2004 році до 8610,6 тис.грн. у 2006 році, що є позитивним показником.

Частка зношення основних засобів у загальній їх вартості становила у: 2004р - 0,6474, 2005р - 0,6374 (менше, ніж у 2006р на 0,0308), у 2006р зменшилась до 0,6066, тобто дана ситуація нормальна.

З кожним роком збільшується частина нових основних засобів у вже наявних: у 2005р - на 0,039, у 2006 - на 0,0698 у порівнянні з 2004р. Що, напевно, має позитивний вплив на діяльність підприємства, адже частина основних засобів, з котрими підприємство почало свою діяльність у звітних періодах не вибувала.

На підприємстві спостерігається негативна тенденція щодо використання виробничих основних засобів, про що свідчить показник питомої ваги активної частини основних засобів, який у 2005р зменшився на 0,007, у 2006 р на 0,0089, а різниця між 2004 і 2006 склала 0,0159

Коефіцієнт вибуття основних засобів менший за коефіцієнт оновлення, що є позитивним для підприємства явищем, і складає 0,0008 на 2004, на 0,0008 більше у 2005, і 0,0024 на 2006 рік.

Важливою складовою фінансового аналізу підприємства будь-якої сфери діяльності і форми власності має бути оцінка його прибутковості. Для цієї мети доцільно використовувати п`ять показників. Дані вносимо в табл.2.4.

Таблиця 2.4

Аналіз показників прибутковості підприємства в динаміці за 2007-2009 роки

№ з/п	Показник	2007	2008	2009	Абсолютне відхилення 08/07	Абсолютне відхилення 09/08	Абсолютне відхилення 09/07
1	Коефіцієнт рентабельності ВК	0,1154	0,0957	0,1785	- 0,0197	+ 0,0828	+ 0,0631
2	Операційна рентабельність продажу	0,1359	0,0875	0,1477	- 0,0484	+ 0,0602	+ 0,0118
3	Прибутковість активів	0,1032	0,0876	0,1594	- 0,0156	+ 0,0718	+ 0,0562
4	Коефіцієнт рентабельності ОД	1,9344	2,2799	2,5183	0,3455	0,2384	0,5839
5	Коефіцієнт рентаб. реалізації	0,6592	0,6951	0,7158	+ 0,0359	+ 0,0207	+ 0,0566

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу за 2004 р становив 0,1154; у 2005р - 0,0957 (зменшився на 0,0197 за рахунок зменшення чистого прибутку); у 2006 р - 0,1785(порівняно з 2004 р збільшився на 0,0828.

Операційна рентабельність продажу через зниження чистого прибутку у 2004 р - 0,1359; у 2005 р - 0,0875 (менша на 0,0484); у 2006 р - 0,1477 ( порівняно з 2004 р збільшилась на 0,0118; а з 2005 р - на 0,0602)

Прибутковість активів у 2004 р - 0,1032; у 2005 р - зменшилась до 0,0876; у 2006 р - 0,1594.

Коефіцієнт рентабельності основної діяльності з кожним роком все вище: у 2004р - 1,9344; у 2005 р - 2,2799 ; у 2006 р - 2,5183.

Аналізуючи прибутковість реалізації ми можемо спостерігати ріст показників з 0,6592 у 2004р до 0,7158 у 2006 р.

Показники ліквідності та платоспроможності. Аналіз ліквідності підприємства ґрунтується на зіставленні відображених у балансі поточних платіжних зобов'язань підприємства та поточних активів. У теорії і практиці можна зустріти значну кількість показників ліквідності .

Показник абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу і показує, яку частину короткострокових зобов'язань воно має можливість погасити негайно. Висновки щодо майбутньої платоспроможності пози-чальника на основі аналізу цього показника робити недоцільно. Однак при оцінці кредитоспроможності підприємства банк звертає увагу на потенційну платоспроможність позичальника. Саме тому рівень інформаційного навантаження показника ліквідності першого ступеня для банку є досить низьким. Надто високе значення цього показника негативно впливає на рентабельність підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти. Оптимальною вважається ситуація, коли показник абсолютної ліквідності знаходиться на рівні 0,2. З метою забезпечення стабільної поточної платоспроможності підприємства можуть формувати резерви ліквідності (наприклад, поточні фінансові інвестиції) чи вдаватися до залучення контокорентних кредитів (овердрафту).

Таблиця 2.5

Показники оцінки ліквідності, платоспроможності підприємства в динаміці за 2007-2009 роки

№ з/п	Показник	2007	2008	2009	Абсолют. відхил. 08/07	Абсолют. відхил. 09/08	Абсолют. відхил. 09/07
1	Величина вл. об-них коштів (капітал, що функ-є)	193,3	217,1	389,2	+ 23,8	+ 172,1	+ 195,9
2	Маневреність власних оборотних коштів	0,2882	0,0134	0,0904	- 0,2748	+ 0,077	- 0,1978
3	Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (покриття)	1,3770	1,3749	1,4234	- 0,0021	+ 0,0485	+ 0,0464
4	Коефіцієнт покриття(ліквідності) проміжний (швидкої)	0,8256	0,8974	0,9753	+ 0,072	+ 0,0779	+ 0,1497
5	Коефіцієнт абсолют. ліквідності (платоспр)	0,1125	0,005	0,0383	- 0,1075	+ 0,0333	- 0,0742
7	Частка оборотних коштів у активах	0,1105	0,1154	0,1520	+ 0,0049	+ 0,0366	+ 0,0415
8	Частка виробничих запасів у поточних активах	0,4004	0,3473	0,3148	- 0,0531	- 0,0325	- 0,0856
9	Частка власних оборотних коштів у покритті запасів	0,6838	0,7851	0,9449	0,1013	0,1598	0,2611

Величина власних оборотних коштів (капітал, що функціонує) у нас > від 0 і має тенденцію до збільшення, що, бесперечно, є позитивним показником. Так, приріст на 2006 рік у порівнянні з 2004 склав 195,9 тис.грн, тобто показник збільшився вдвічі.

Загальний коефіцієнт покриття більший від одиниці і має тенденцію росту, хоча в 2005 році він і знизився на 0,0021, та вже на 2006 рік приріст у порівнянні з 2004 склав 0,0464

Коефіцієнт проміжного покриття у 2004р становив 0,8256, у 2005р - 0,8974 (збільшився на 0,072), а у 2006р - 0,9753. Так як цей коефіцієнт має бути більшим за 1, то діяльність підприємства функціонує з відхиленням, та з тенденцією росту.

Аналогічна ситуація спостерігається і під час розрахунку коефіцієнту абсолютної ліквідності. Коефіцієнт нижче умовного допустимого значення за 0,2. (2004р. - 0,1125, 2006р. - 0,0383) та ще й зменшується.

Поточний коефіцієнт покриття є нищим за 2, але спостерігається стабільний ріст показника ( з 2004 до 2006 ріст показника склав 0,0464)

Частка оборотних коштів в активах становила у: 2004р - 0,1105, у 2005р - 0,1154, у 2006р - 0,1525 (порівняно з 2004р - підвищилась на 0,0415).

Частка виробничих запасів у поточних активах становила: у 2004р - 0,4004, у 2005р - 0,3473 (зменшилась на 0,0531), у 2006р - 0,3148. Показник повинен бути вищим від 0,5 і збільшуватись, чого в нашому випадку не відбувається.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів становила у 2004р - 0,6838; у 2005р - збільшилась до 0,7851, а у 2006р порівняно з 2004р збільшилась до 0,9449 (на 0,2611). Показники більші зо 0,5, тому є задовільними і мають тенденцію росту.

Поточний фінансовий стан підприємства є стійким (хоча спостерігається погіршення ситуації через збільшення виробничих запасів).

З розрахунків, наведених у табл. 2.4., видно, що коефіцієнт автономії, на який вплинули власні кошти, на 2004 р становив 0,8943; а в 2005 р зріс на 0,0218 і становив 0,9131. У 2006 р спостерігається інша ситуація, він знизився до 0,8932: порівняно з 2004 р - на 0,0218; а з 2005р - на 0,0011, але показник все ще залишається гарним, вищим за 0,5.

Коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів (повинен бути меншим 0,5) у 2004 р становив 0,1182; у 2005 р - 0,0916; а в 2006 р - 0,1195. Взагалі можна зробити висновок, що його показник у 2006 р порівняно з 2004 р зріс на 0,0013; що є несприятливим - адже у підприємства зростає заборгованість (залежність від кредиторів).

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Отже, з розрахунків видно, що у 2004 р підприємством було вкладено в оборотні кошти частину власного капіталу, яка становила 0,0338; у 2005 р збільшило на 0,0339. У 2006р - 0,0506. Ми маємо приріст показника.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства у 2004 становив 5,0063; у 2005 р - 4,8447 (порівняно з 2004 р - менше на 0,1616), а у 2006 р - 4,2122.

Коефіцієнт фінансової залежності у всі звітні періоди більше одиниці, що позитивним явищем: у 2004 р - 1,1182; у 2005 р - 1,0916 (менше, ніж у 2004 р на 0,0266), але у 2006 р підприємство виправило ситуацію - цей показник збільшився до 1,1195 (збільшився на 0,0228 порівняно з 2005 р та на 0,0013 - з 2004 р).

Коефіцієнт концентрації власного капіталу у 2004 р - 0,8943; у 2005 р - 0,9160 (більше на 0,0217); а у 2006 р - зменшився до 0,8932 (порівняно з 2005 р менше на 0,0228; а з 2004 р - на 0,0011). На останні два показники вплинула зміна власного капіталу.

Таблиця 2.6

Показники оцінки аналізу фінансової стійкості та стабільності в динаміці за 2007-2009 роки

№ з/п	Показник	2007	2008	2009	Абсолютне відхилення 08/07	Абсолютне відхилення 09/08	Абсолютне відхилення 09/07
1	Коефіцієнт автономії (незалежності)	0,8943	0,9161	0,8932	+ 0,0218	- 0,0229	- 0,0011
2	Коефіцієнт співвідн. поз. та вл. коштів	0,1182	0,0916	0,1195	- 0,0266	+ 0,0279	+ 0,0013
3	Коефіцієнт маневреності власних коштів	0,0338	0,0339	0,0506	+ 0,0001	+ 0,0167	+ 0,0168
4	Коеф. реальної вартості ОЗ у майні під-ва	5,0063	4,8447	4,2122	- 0,1616	- 0,6325	- 0,7941
5	Коефіцієнт фін.залежності	1,1182	1,0916	1,1195	- 0,0266	+ 0,0279	+ 0,0013
6	Коефіцієнт концентрації ВК	0,8943	0,9160	0,8932	+ 0,0217	- 0,0228	- 0,0011

Обов'язковою і важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати за п'ятьма показниками. Результат розрахунку вносимо в табл.2.7.

На показники рентабельності впливає прибуток компанії(табл..2.7.).

Рентабельність продажу на підприємстві за 2004 р становила 0,1359; а за 2005 р 0,0875 - це є меншим на 0,0484 ніж за 2004 р. У 2006 р його рентабельність продажу дорівнює 0,1477, тобто його рентабельність продажу підвищилась.

Щодо рентабельності основної діяльності, то тут картина краща, адже показник тут зростає: у 2004 р - 1,9244; у 2005 р збільшилась до 202799, а у 2006 р - до 205183 (порівняно з 2004 р збільшився на 0,5839; а з 2005 р - на 0, 2384), що є позитивним для підприємства.

Таблиця 2.7

Показники аналізу оцінки рентабельності підприємства в динаміці за 2007-2009 роки

№ з/п	Показник	2007	2008	2009	Абсолютне відхилення 08/07	Абсолютне відхилення 09/08	Абсолютне відхилення 09/07
1	Рентабельність продажу	0,1359	0,0875	0,1477	- 0,0484	+ 0,0602	+ 0,0118
2	Рентабельність осн. діяльн.	1,9344	2,2799	2,5183	+ 0,3455	+ 0,2384	+ 0,5839
3	Рентабельність основн. (усього) капіталу	0,1033	0,0877	0,1594	- 0,0156	+ 0,0718	+ 0,0562
4	Рентабельність власного капіталу	-	0,1005	0,1960	-	0,0955	-
5	Період окупності власного капіталу	-	9,9455	5,1026	-	- 4,8429	-

Показник рентабельності основного капіталу за 2004 р становив 0,1033, а у 2005 р - 0,0877 (менше на 0,0156). У 2006 р цей показник піднявся до 0,1594

Рентабельність власного капіталу за 2005 р - 0,1005, а за 2006 р - 0,1960, тобто збільшився на 0,0955.

Період окупності власного капіталу у 2005 р - 9,9455, у 2006 р - 5,1026.

Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, яку доцільно оцінювати за 10-ма показниками .

Загальна оборотність капіталу на підприємстві у 2004 р становила 0,9133; у 2005 р - 1,2061 (збільшилась на 0,2988); у 2006 р - 1,2952 (відповідно до 2005р збільшилась на 0,0891; а відповідно до 2004 р - на 0,3819). Це пов'язано зі збільшенням виручки від реалізації послуг.

Таблиця 2.8

Показники аналізу динаміки оцінки ділової активності підприємств за 2007-2009 роки

№ з/п	Показник	2007	2008	2009	Абсолютне відхилення 08/07	Абсолютне відхилення 09/08	Абсолютне відхилення 09/07
1	Заг. оборотність кап-лу (активів)	0,9133	1,2061	1,2952	+ 0,2928	+ 0,0891	+ 0,3819
2	Оборотність моб-них коштів	8,2669	10,4498	8,5231	+ 2,1829	- 1,9267	+ 0,2562
3	Оборотність матеріальних оборотних коштів	8,2669	10,4498	8,5231	+ 2,1829	- 1,9267	+ 0,2562
4	Оборотність готової продукції	46,2393	86,3873	229,9485	+ 40,148	+143,5612	+183,7092
5	Оборотність дебі-торської заборгов.	103,6483	65,2991	-312,395	- 38,3492	-377,6941	- 416,0433
6	Середній строк обо-роту дебіторської заборгованості	4	6	- 1	+ 2	- 7	- 5
7	Оборотність кредиторської заборгованості	3,2270	3,639	2,8743	+ 0,412	- 0,7647	- 0,3527
8	Середній строк обо-роту кредиторської заборгованості	32	25	30	- 7	+ 5	- 2
9	Фондовіддача ОЗ та інших необоротних активів	1,0267	1,3635	1,5273	+ 0,3368	+ 0,1638	+ 0,5006
10	Оборотність власного капіталу	1,0213	1,3166	1,45	+ 0,2953	+ 0,1334	+ 0,4287

Оборотність мобільних коштів у 2004 р - 8,2669; у 2005 р - 10,4498 (більше від попереднього на 2,1829); у 2006 р - зменшився до 8,5231 (порівняно з 2004 р - збільшився на 0,2562; а з 2005р - зменшився на 1,9267). Показники оборотності матеріальних оборотних коштів є аналогічними до показників оборотності мобільних коштів.

Оборотність дебіторської заборгованості у 2004 р - 103,6483; у 2005 р - зменшилась до 65,2291 (на 38,3492 від попереднього); у 2006 р знизилась до - 312,395 (порівняно з попереднім зменшилась на 377,6941; з 2004 р - на 416,0433). Це відбулось за рахунок значного збільшення іншої поточної дебіторської заборгованості.

Середній строк обороту дебіторської заборгованості у 2004 р - 4 дні, у 2005 р -6днів (більше на 2 дні), а у 2006 р - -1 день.

Оборотність кредиторської заборгованості у 2004 р - 3,2270; у 2005 р - збільшилась до 3,639 (на 0,412 від попереднього); у 2006 р знизилась до 2,8743 (порівняно з попереднім на 0,7687; з 2004 р - на 0,3527).

Середній строк обороту кредиторської заборгованості у 2004 р -32 дні, у 2005 р -25 днів (менше на 7 день), а у 2006 р - 30 дні (порівняно з попереднім більше на 5 днів, а з 2004 р - менше на 2 дня ).

Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів - у 2004 р 1,0267; у 2005 р - 1,3635 (більше на 0,3368); у 2006 р - збільшилась до 1,5273 (відповідно до попереднього на 0,1638; а до 2004 р - на 0,5006).

Оборотність власного капіталу у 2004 р - 1,0213; у 2005 р - 1,3166 (більше на 0,2953); а у 2006 р - збільшилась до 1,45 (порівняно з попереднім на 0,1334; з 2004 р - на 0,4287).

Таблиця 2.9

Порівняння основних оцінних показників фінансового стану підприємства в динаміці з нормативними значеннями за 2007-2009 роки

№ з/п	Показник	2007	2008	2009	Нормативні значення показника
1	Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів	0,1182	0,0916	0,1195	< 1
2	Коефіцієнт маневреності власних коштів	0,0338	0,0339	0,0506	> 0,3
3	Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємств	5,0063	4,8447	4,2122	> 0,3
4	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,1125	0,005	0,0383	> 0,2
5	Проміжний коефіцієнт покриття	0,8256	0,8974	0,9757	> 0,7
6	Загальний коефіцієнт покриття	1,377	1,3749	1,4234	> 1
7	Коефіцієнт автономії	0,8943	0,9161	0,8932	? 0,5
8	Коефіцієнт маневреності капіталу, що функціонує	0,2882	0,0134	0,9004	0 - 1
14	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,8943	0,9160	0,8932	< 0,5
15	Коефіцієнт фінансової залежності	1,1182	1,0916	1,1195	> 1

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів у 2004 вище норматива (1,1182), в 2005 - нищий від норматива на 0,0084; у 2006 знову вищий нормативу.

Коефіцієнт маневреності і коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємств відповідають нормативам.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є в дуже не задовільному стані.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО САНАЦІЇ

Залежно від обраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів, тобто тих, які беруть свій початок на підприємстві і не пов'язані з фінансовою участю третіх сторін (власників, кредиторів, держави). Використовуючи внутрішні фінансові резерви, підприємство може не тільки подолати внутрішні причини кризи, а й значною мірою зменшити залежність ефективності санації від залучення зовнішніх фінансових джерел. Проте на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпуються такі класичні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація.

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насамперед на підвищення (або відновлення) його платоспроможності та ліквідності. Цього можна досягти :

o збільшенням обсягів вхідних грошових потоків :

o за рахунок збільшення виручки від реалізації,

o продажу частини основних фондів,

o рефінансування дебіторської заборгованості;

o в результаті скорочення вихідних грошових потоків :

o зменшення витрат, які відносяться на собівартість продукції

Вхідні грошові потоки під-приємства класифікують таким чином:

1) виручка від реалізації основної продукції;

2) надходження у вигляді інших операційних доходів;

3) доходи від інвестиційної діяльності;

4) кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;

5) кошти, залучені на умовах позики;

6) державні дотації та субсидії.

До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. Можливості підприємства, що перебуває у кризі, скористатися останніми трьома джерелами фінансових ресурсів залежать від суб'єктивних мотивацій та спроможності третіх сторін: інвесторів (акціонерів, пайовиків), кредиторів, держави.

Відновити платоспроможність можна, збільшивши вхідні грошові потоки.

Першим симптомом фінансової кризи на переважній більшості підприємств є зменшення рівня реалізації продукції. Навпаки, досягнення необхідного рівня реалізації продукції є головним критерієм успіху санації суб'єкта господарювання. Саме тому заходи щодо активізації збутової політики підприємства належать до числа найбільш пріоритетних.

Коли йдеться про мобілізацію внутрішньовиробничих санаційних резервів, аналізуються всі наявні можливості збільшення виручки від реалізації продукції, виробництво і збут якої є предметом діяльності підприємства.

Щоб збільшити обсяги реалізації, слід максимально активізувати збутову (маркетингову) політику підприємства.

Усі заходи щодо збільшення виручки мають базуватися на системі короткострокових прогнозів обсягів збуту з урахуванням динаміки цін та відповідних їм обсягів реалізації. Головним інструментом маркетингу є ціноутворення. Рішення про зміни цін слід приймати на підставі поглибленого аналізу наслідків цих змін.

Основні санаційні заходи у сфері збуту :

o аналіз ринків та шляхів збуту готової продукції;

o перевірка порядку ціноутворення;

o підвищення якості обслуговування клієнтів та підвищення ефективності роботи з громадськістю;

o аналіз сервісних послуг;

o застосування гнучкої системи преміювання для продавців (реалізаторів);

o запровадження гнучкої системи знижок та використання системи знижок за прискорену оплату продукції.

o здійснення рекламних акцій та акцій зі спеціального розпродажу, тощо.

Реструктуризація активів. Ця група санаційних заходів пов'язана зі зміною структури та складу активів балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів).

Види санаційних заходів в рамках реструктуризації активів:

1. Мобілізація прихованих резервів.

2. Використання зворотного лізингу. У середньостроковій та довгостроковій перспективі використовувати основні фонди на умовах лізингу підприємству значно невигідніше, ніж використовувати їх на умовах власності. Проте платоспроможність його відчутно підвищується, що дає змогу розрахуватися з поточними зобов'язаннями та уникнути порушення справи про банкрутство.

3. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі.

4. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо). Надмірні запаси зумовлюють не лише зниження ліквідності підприємства, а й додаткові витрати, зокрема складські чи робочої сили. Окрім того, існує ризик щодо втрати якості чи знецінення певних видів сировини й матеріалів.

5. Продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів та об'єктів основних фондів. За рахунок цієї операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності.

6. Рефінансування дебіторської заборгованості -- це форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. Одним із факторів, які негативно впливають на фінансовий стан підприємств, зокрема на їх платоспроможність, є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості . Погашення такої заборгованості є важливим резервом відновлення платоспроможності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі.

Основні форми рефінансування дебіторської заборгованості :

1)  Факторинг . Функції факторингу :

2) Облік, або дисконтування векселів.