Для розрахунку індексів /п та підприємство, плануючи валовий прибуток, наприклад на наступний рік, має з можливою точністю спрогнозувати, як змінюватимуться ціни у плановому році на його продукцію, які будуть зміни в ціноутворенні на сировину, матеріали, інші матеріальні ресурси, які передбачаються зміни у зв'язку з цим щодо рівня оплати праці, що також впливає на собівартість продукції, її рентабельність.

Робота ця складна, потребує об'єднаних зусиль працівників фінансових, планових, збутових, постачальницьких та інших економічних і виробничих служб підприємства.

Продовжимо приклад планування валового прибутку від реалізації продукції машинобудівного заводу на 2002 р. (в тис. грн.):

Очікуваний обсяг виручки від реалізації продукції за 3397,3 2001 р. (без ПДВ та акцизного збору)

Очікувана виробнича собівартість продукції за 2001 р. 2609,4 Валовий прибуток від реалізації товарної продукції 787,9 Очікувана рентабельність продукції за 2001 р.

На 2002 р. передбачається зростання цін на продукцію підприємства в середньому у 1,26 рази, тобто /» = 1,26. Ціни на сировину, матеріали, інші матеріальні ресурси й витрати на оплату праці, що формують собівартість продукції підприємства, за розрахунками разом зростуть у 1,37 рази, тобто /р=1,37. За формулою (6.9) визначаємо базову рентабельність продукції за валовим прибутком (/-,), тобто рентабельність, яка б склалася на підприємстві, якби воно працювало в наступному році з незмінними показниками обсягу виробництва, асортименту продукції, з незмінним рівнем матеріальних витрат (у натуральному вигляді) і трудовитрат, але в умовах ціноутворення 2002 p.: 0,302 - 1,302 (і - Щ:)= 0,302 - 1,302 * 0,080 - 0,198.

Тобто базова рентабельність продукції за валовим прибутком становить 19,8%.

Обчислена таким чином базова рентабельність продукції відображає лише цінові фактори, які слід брати до уваги при плануванні прибутку. Далі відомими методами економічного аналізу можна визначити резерви, які не були використані підприємством у базовому році для зростання прибутку, а саме за рахунок:

ліквідації непродуктивних і понаднормативних витрат, що відносяться на виробничу собівартість продукції;

ліквідації фактів поставки готової продукції покупцям з відхиленнями від узгоджених технічних і якісних параметрів, які ведуть до зниження оптових цін на ці вироби і, отже, прибутку від реалізації; структурних зрушень в асортименті продукції, що виготовляється і реалізується, в бік випуску більш рентабельної продукції. Припустимо, що в результаті аналізу прибутку машинобудівного заводу за 9 місяців 2001 р. виявлено, що він мав такі резерви в розрахунку на рік у сумах відповідно: 47 тис. грн., 23,9 тис. грн., 74,8 тис. грн. Разом це дає приріст валового прибутку в сумі 145,7 тис. грн., або 18,5 відсотка до валового прибутку від реалізації за 2001 р. (145,7: 787,9 * 100). Є всі підстави збільшити базову рентабельність у розмірі 19,8%, визначену з урахуванням лише цінових факторів, на коефіцієнт (у даному разі 1,185), що відображає невикористані в базовому році резерви зростання валового прибутку. Таким чином, скоригована базова рентабельність становитиме: 19,8 * 1,185 = 23,46%.

На заключному етапі планування валового прибутку від реалізації продукції аналітичним методом розрахунок завершують так:

Виробнича собівартість реалізованої товарної продукції базового 2001 р. (тис. грн.) 2609,4 Темп зростання обсягу реалізації в 2002 р. порівняно з 2001 р. 1,08. Індекс цін на ресурси 1,37 Виробнича собівартість реалізованої продукції планового 2002 р. в цінах та умовах 2002 р. (р. 1 р. 2 р.З) 3860,9 Скоригована базова рентабельність продукції підприємства (відсотків) за валовим прибутком 23,46 Валовий прибуток від реалізації товарної продукції за планом на 2002 р. (р. 5 р. 4: 100) (тис. грн.) 905,8.

Підприємства, які в плановому році передбачають випуск і реалізацію значного обсягу нової продукції, питома вага якої сягає 25 відсотків і більше, мають планувати розмір валового прибутку від реалізації продукції окремо: аналітичним методом - в частині випуску продукції, яка випускається в базовому і плановому роках, методом прямого поасортиментного розрахунку - в частині нової продукції.

Аналітичний метод розрахунку планового валового прибутку є також перевірочним методом. Найкращі результати щодо якості планування він дає при поєднанні двох методів, коли поасортиментний розрахунок валового прибутку доповнюється перевіркою через розрахунок за допомогою скоригованої базової рентабельності. Основні напрями організації фінансової роботи підприємства значною мірою будуються в розрахунку на забезпечення рентабельності, зростання прибутку, який є в сучасних умовах по суті єдиним джерелом розвитку матеріально-технічної бази і соціального розвитку колективу підприємства.

На стадії планування прибутку фінансова служба шляхом ретельного аналізу минулої діяльності підприємства виявляє всі резерви, які є в господарській діяльності і можуть, у разі їх мобілізації, вплинути на зростання рентабельності. До таких резервів належать насамперед ліквідація непродуктивних витрат у сфері виробництва й обігу, фактів відхилення від норм витрат окремих видів матеріальних ресурсів і трудових витрат. У процесі аналізу може виявитися необхідність структурної переорієнтації у бік підвищення питомої ваги більш рентабельної продукції і такої, що має ширший ринок збуту. Важливе значення як на стадії планування прибутку, так і в ході повсякденного контролю за виконанням плану прибутку має виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту та інших цінностей. «Омертвіння» фінансових ресурсів, вкладених у такі активи, уповільнює обіговість коштів підприємства і, природно, знижує рентабельність виробництва.

Відомо, що основну суму прибутку підприємство отримує від реалізації продукції свого виробництва. Завдання фінансової служби полягає в тому, щоб підприємство мало систематичну оперативну інформацію про хід виконання наміченого плану прибутку. Багато підприємств, користуючись даними, які надходять з банку про виручку від реалізації (продажу) продукції, ведуть позасистемний щоденний облік прибутку від реалізації продукції для управлінських цілей, виходячи з середнього планового відсотка рентабельності продукції за валовим прибутком і середніми відсотками адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат на виробництво продукції. Форма оперативного обліку може мати такий вигляд (тис. грн.):

Володіючи щоденними даними про одержаний прибуток (а вони, як правило, досить точно показують дійсний стан справ і уточнюються за даними бухгалтерського обліку після закінчення поточного місяця), керівництво підприємства має змогу, по-перше, оперативно впливати на цей процес; по-друге, оперативно планувати найбільш раціональне використання прибутку для першочергових потреб підприємства.

У ході контролю за одержанням прибутку фінансова служба в координації з юридичною службою ретельно вивчає факти застосування до підприємства фінансових санкцій з боку партнерів по взаємних поставках матеріальних цінностей, фінансових, транспортних та інших органів. Ці санкції у вигляді штрафів, неустойок тощо зменшують прибуток, ускладнюють фінансове становище підприємства. Кожен факт збитків має бути оцінений під кутом зору відповідальності конкретних посадових осіб чи осіб, з чиєї вини вони сталися, і розроблені заходи для запобігання їм у майбутньому.

Водночас фінансова і юридична служби повинні контролювати функціональні підрозділи підприємства на предмет того, як вони користуються наданими чинним законодавством правами щодо захисту майнових прав підприємств; зокрема (і в першу чергу) це стосується захисту права власності і відповідальності партнерів за порушення договірної дисципліни. Ці права підприємств закріплені у низці статей Цивільного кодексу України, в законах України «Про власність», «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність», «Про заставу» та інших правових актах, що регулюють господарську діяльність суб'єктів підприємницької діяльності.

У зв'язку з цим особливої уваги заслуговують норми ЦК України щодо відповідальності за порушення зобов'язань. Фінансова і юридична служби вже на етапі укладення господарських угод мають простежити, щоб у них були закладені умови та зобов'язання сторін про форми, строки, розміри матеріальної відповідальності у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, зокрема в разі прострочення їх виконання, поставки неякісної, некомплектної продукції чи односторонньої відмови від умов договору. За наявності таких порушень угод потерпіла сторона має право не лише на одержання від сторони-винуватця встановлених договором або законом штрафів (пені), а й на відшкодування так званого утраченого зиску, тобто доходу, який був би одержаний, якби контрагент виконав свої зобов'язання. Грамотно виконані розрахунки з цього приводу - запорука виграшу подібних справ у судах.

Підприємства повинні постійно знати, яка сума одержаного прибутку залишається в їхньому розпорядженні, тобто оперативно визначати суму податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету. Оскільки сума одержаного прибутку в чинній системі оподаткування не визначає суми податку на нього (останній розраховується з прибутку як об'єкта оподаткування), постає необхідність відокремленого обліку валових доходів і валових витрат. Чинне законодавство надає право підприємствам самостійно, поза бухгалтерським обліком встановлювати порядок накопичення даних про валові доходи і валові витрати з наступним використанням їх для складання податкової декларації.

Облік ведеться з урахуванням вимог податкового законодавства про формування цих показників за кожний податковий період - квартал. За будь-якого варіанта податкового обліку підприємство має постійну інформацію про те, як на ту чи іншу дату складається співвідношення валових доходів і валових витрат, що дає змогу оперативно визначати величину прибутку як об'єкта оподаткування, суму податку на прибуток і, отже, суму чистого прибутку, який надходить у повне розпорядження підприємства.

• 3. Проблеми підвищення прибутковості вітчизняних підприємств
• В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено притаманною капіталу тенденцією до самозростання. Прибуток називають об'єктивною економічною категорією товарно-грошових відносин, важливим фінансовим синтетичним показником діяльності підприємства, а також джерелом фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності. Також прибуток відносять до складового елементу ринкових відносин що займає особливе місце в створенні ринку засобів виробництва, предметів народного споживання, цінних паперів. Прибуток відіграє важливу роль в ліквідації бюджетного дефіциту, стабілізації господарства здоланні кризових явищ.
• Отже трактування прибутку є доволі складним і різнобічним. Тому теорія прибутку має специфічні риси, які відрізняють її від тих розділів економічної теорії, які трактують інші доходи суспільства: заробітна плата, відсоток за користування капіталом і рента. Згадаємо, що походження цих доходів у відомих теоріях факторів виробництва 17-20 століття пояснювалось або виробничими витратами, зарплата-виробничими витратами праці; відсоток - виробничим вкладом капіталу або його ще називають запасом виробничих фондів; рента - виробничим вкладом землі, або з певними жертвами які приносилися власниками факторів виробництва. Кожний підприємець, пристосовуючись до цін праці та капіталу (величинам зарплати і відсотка), прагне організувати виробництво з мінімумом витрат. У відповідності з висунутою теорією граничної корисності, оптимум досягається при такому поєднанні факторів виробництва, при якому вартість граничного продукту кожного фактору дорівнює його ціні. Підприємець, який досягає оптимізації, отримує у вигляді прибутку додаткову винагороду.
• Джерела утворення прибутку тісно зв'язані з основними видами прибутку: одним з джерел прибутку е реалізація продукції, робіт і послуг. В цьому випадку прибуток залежить від цін, обсягу виробництва, якості, визнання продукції, рівня витрат; по-друге, джерелом прибутку е реалізація основних фондів та іншого майна підприємств; по-третє, джерелом е результат від позареалізаційних операцій, який визначається як різниця між позареалізаційними доходами і позареалізаційними витратами. В роздрібній торгівлі джерелом утворення прибутку, окрім перелічених вище, е певні націнки: в оптовій торгівлі - це торгівельно-збутові націнки, в громадському харчуванні - це торгові націнки.
• Прибутковість та дохідність підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою показників, які діляться на: абсолютні та відносні.
• Абсолютний показник - це прибуток підприємства;
• Відносний показник - це рентабельність підприємства.
• Іноді прибуток ототожнюють з поняттям доход. Але це ототожнення неправильне.
• Доход широко використовується у загальному, економічному та побутовому рівні. Можна говорити про національний дохід держави, доход громадян, дохідність підприємства. Досить часто цим поняттям визначають загальну суму грошових надходжень підприємства від реалізованої продукції, виконаних робіт або послуг.
• Разом з тим визначається як різниця між виручкою, отриманою від підприємницької діяльності та матеріальними і прирівняними витратами. Таке тлумачення підпадає під загальнодержавне, макроекономічне тлумачення.
• Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.
• Прибуток як важлива категорія ринкових відносин визначає такі функції:
• 1) характеризує економічний ефект - вона служить кінцевим фінансовим результатом. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку, які залежать і не залежать від підприємства. Практично поза межами підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень ціни на матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизації.
• Від підприємства залежить рівень цін на реалізовану продукцію, зарплату, рівень господарювання, компетентність керівників, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці, продуктивність праці, фінансове планування.
• 2) прибуток відіграє стимулюючу функцію - він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Самофінансування визначається отриманим прибутком. Доля чистого прибутку має бути достатньою для фінансування виробничої діяльності соціального розвитку колективу і матеріального стимулювання.
• 3) прибуток джерело формування бюджетів різних рівнів. Він поступає в бюджет у виді податків і використовується для фінансування державних, інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.
• Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства.
• Існує декілька видів прибутку:
• 1) загальний - це весь прибуток від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інакше - це балансовий прибуток.
• 2) прибуток після оподаткування - це прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства. Це є чистий прибуток.
• У зарубіжній практиці існує поняття
• 1) валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає прибуток і невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.
• 2) операційний прибуток - це чистий прибуток і дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.
• 3) маржинальний прибуток - обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, це валовий прибуток, коли калькування ведеться тільки за змінними витратами.
• Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел:
• 1) продаж (реалізація) продукції
• 2) продаж іншого майна
• 3) позареалізаційні операції.
• 1) Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору).
• Пр=ВД - Sвир - ПДВ - Азб (1)
• Пр=3156.0-526.0-1694.3=935.7 тис. грн.
• ВД - виручка;
• Sвир - витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;
• ПДВ - податок на додану вартість;
• Азб - акцизний збір.
• У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:
• Пр = ВР - Sрнв - Sн (2)
• Пр =3156.0-1694.3-900.7=561 тис. грн.
• ВР - виручка;
• Sрнв - собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;
• Sн - витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період.
• Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.
• 2) прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб.
• Пін = Цпр - Ц прид (3)
• Пін=0 - 0 =0 тис. грн.
• Цпр - ціна продажу;
• Цприд - ціна придбання.
• Нуль вказується, оскільки дане підприємство за даний звітній період не отримувала прибутку від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів.
• 3) прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.
• Ппр = Д - Sп.р. (4)
• Ппр =22830.8 - 4661.7=18169.1 тис. грн.
• Д - дохід;
• Sп.р. - витрати на виконання.
• Отже, загальний прибуток підприємства
• Пб = Пр + Ппр + Пін (5)
• Пб =935.7+561+0+18169.1=19665.8 тис. грн.
• Пр - прибуток від реалізації продукції;
• Ппр - прибуток від позареалізаційних операцій;
• Пін - прибуток від іншої реалізації.
• Планування прибутку виробляється роздільно по усіх видах діяльності підприємства. У процесі планування прибутку враховуються усі фактори, що можуть впливати на фінансові результати.
• В умовах стабільних цін і можливості прогнозування умов господарювання плани по прибутку, як правило, розробляються на рік. Підприємства можуть також складати плани по прибутку на квартал.
• Об'єктом планування є елементи балансового прибутку. При цьому особливе значення має планування прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.
• Планування прибутку підприємства в Україні базується на новій схемі його формування за окремими елементами, визначеними новим законодавством про оподаткування прибутку.
• За наведеної схеми бачимо, що основними показниками, які впливають на формування валового та чистого прибутку від операційної діяльності, є сума валового доходу від реалізації продукції, валові витрати виробництва і збуту цієї продукції, амортизаційні відрахування та податкові платежі.
• На практиці застосовуються різні методи планування прибутку. Найбільш розповсюдженим є метод прямого рахунка.
• При прямому рахунку планований прибуток на продукцію, що підлягає реалізації в майбутньому періоді, визначається як різниця між планованим виторгом від реалізації продукції в діючих цінах (без податку на додаткову вартість, акцизів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю продукції, реалізованої в майбутньому періоді. Цей метод розрахунку найбільш ефективний при випуску невеликого асортименту продукції.
• Метод прямого рахунка використовується при обґрунтуванні створення нового чи розширеного діючого підприємства або при здійсненні якого-небудь проекту. Різновидом методу прямого рахунка є метод по асортиментного планування прибутку (тобто визначення прибутку по кожній асортиментній групі).
• Достоїнством методу прямого рахунка є його простота. Однак його доцільно використовувати при плануванні прибутку на короткостроковий період.
• Для складання плану прибутку використовуються й інші методи, наприклад, аналіз перекриття ліміту рентабельності, прогноз рентабельності, аналіз перекриття ліквідності, а також інші аналітичні методи.

Висновок

Досліджуючи фінансову діяльність підприємства бачимо, що має свої особливості. Специфіка його діяльності визначається особливостями формування статутного капіталу., так як згідно з вітчизняним законодавством розмір його не повинен бути меншим за суму еквівалентну 1250 мінімальним зарплатам. Виходячи на момент створення товариства. Для порівняння: у більшості країн ЄС мінімальний розмір статутного капіталу встановлено на рівні 50 тис євро; у Швейцарії - 100 тис. франків. Акціонерами товариства визначаються фізичні та юридичні особи, які є власниками його акцій. Засновники здійснюють свої внески у статутний капітал згідно із засновницьким договором. Метою всіх господарських товариств є одержання прибутку. Після сплати податків та різних обов'язкових платежів залишається чистий прибуток в розпорядженні АТ, який розподіляється на основі рішення зборів товариства.

Особливо важливе значення в забезпеченні господарських товариств фінансовими ресурсами має формування статутного капіталу. Статутний капітал господарського товариства формується шляхом залучення ним фінансових ресурсів у вигляді грошових коштів або вкладень в майно, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, цінних паперів.

Для концентрації матеріальних та фінансових ресурсів створюються промислово-фінансові групи. Їх організаційна структура дозволяє вигідно поєднати виробничу і збутову діяльність, максимізувати прибутки за рахунок чіткої схеми розподілу сфер діяльності та відповідальності між учасниками, а також впорядкованої схеми грошових потоків в групі.

Ефективний фінансово-економічний механізм спільної діяльності учасників забезпечується збалансуванням взаємних інтересів учасників групи через механізм внутрішніх фінансово-кредитних відносин. Він включає вільне переміщення фінансових ресурсів в межах групи, механізм внутрішніх цін, удосконалення розрахункових між учасниками і головним підприємством, вирішення проблеми неплатежів на основі впровадження вексельного обігу та взаємозаліків.

Список літератури