Фінансові ресурси держави, їх склад і джерела формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури

Кафедра фінансів

Реферативна робота

На тему: «Фінансові ресурси держави, їх склад і джерела формування»

Виконав: Ст. гр. ЕКБ-31

Іванов Дмитро

Перевірила: Солодовнік О. О

ХАРКІВ 2010

План

1. Вступ

2. Фінансові ресурси держави

2.1 Економічна суть і призначення фінансових ресурсів

2.2 Склад і структура фінансових ресурсів в економіці держави

2.3 Формування загальнодержавних фінансових ресурсів, чинники їх росту

3. Фінансові ресурси України

3.1 Баланс фінансових ресурсів і витрат у державі

3.2 Проблеми розробки балансу фінансових ресурсів і витрат в державі

4. Фінансові ресурси держави, їх склад і джерела формування в ЄС

4.1 Організація бюджетної системи Франції

4.2 Британська фінансова система

5. Висновки

6. Список літератури

1. Вступ

Термін "фінанси" з'явився у 17 столітті. Він походить від середньовічного латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку 18 століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня: земство, міська община тощо.

Економічна система кожної держави включає низку підсистем власності, управління, соціальних гарантій, цін, грошей, кредиту, фінансів та інших складових господарського механізму.

Кожна із вказаних складових має свою сферу діяння і принципи функціонування, складні внутрішні та зовнішні зв'язки. Проте найважливішим є їхня взаємодія. Тому розмежування об'єктивних засад і суб'єктивних дій у їх використанні в процесі управління економікою є необхідною умовою ефективного розвитку.

Фінансам в економічній системі держави належить провідна роль Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій Обов'язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб немає фінансів.

Фінанси мають забезпечити ефективне формування та використання фондів фінансових ресурсів як на макро-, так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності, виконання державою своїх функцій і задоволення громадянами власних потреб.

2. Фінансові ресурси держави

2.1 Економічна суть і призначення фінансових ресурсів

Фонди фінансових ресурсів є об'єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт.

Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові ресурси відокремлюються від матеріальних цінностей. Проте рухові матеріальних цінностей завжди передує рух фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі. Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких структур і населення. У розпорядженні держави перебувають ресурси бюджетної системи й різних видів централізованих та децентралізованих фондів, а також державних фінансових інститутів (національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ). Інша частина фінансових ресурсів у державі знаходиться в розпорядженні господарських підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності. Третя частина - у розпорядженні населення в формі вкладів, заощаджень і депозитів у банківській системі та в інших фінансових установах.

З трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси починають впливати на процес розширеного відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду по суті й складу фінансових ресурсів, їхньої специфіки у відтворювальному процесі.

Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів.

Тому введення в науковий обіг поняття "фінансові ресурси" дає змогу точніше визначити об'єкт фінансового прогнозування й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на увесь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об'єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень.

Місце й роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування як економічної категорії. В економічній літературі й досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів впливу на ефективність господарювання.

На думку Василика О.Д., для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових ресурсів треба чітко визначити ті критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення.

З огляду на це фінансові ресурси - це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

2.2 Склад і структура фінансових ресурсів в економіці держави

Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначається структурою форм утворення й напрямків їх використання. За формою утворення фінансові ресурси - це, по-перше, накопичення завдяки господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування. По-друге, це ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо.

Співвідношення певних форм, в яких виступають фінансові ресурси, відображає наявну систему використання фінансів у регулюванні економічної діяльності в державі. Так, розмір прибутку значною мірою залежить від переліку затрат і відрахувань, що відносяться на собівартість продукції. Розмір прибутку виробника також залежить від наявної системи непрямого оподаткування в державі, розміру торгових націнок, які регулюються державою.

Структура фінансових ресурсів в державі залежить від задіяної системи відображення величини спожитого у виробництві основного капіталу, тобто від наявної системи амортизаційних відрахувань. Якщо відповідно до чинного порядку підприємницькі структури обліковують лише зношування основних фондів, а відновлення здійснюють за рахунок використання прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків, то амортизаційні відрахування становитимуть незначну питому вагу в фінансових ресурсах. З їх урахуванням збільшиться й розмір прибутку.

На структуру фінансових ресурсів у державі впливає також наявна податкова система, тобто той розмір перерозподілу первинної величини фінансових ресурсів, який здійснюється за допомогою податків. Перерозподіл за допомогою податків об'єктивно необхідний, але слід зазначити, що розмір податкових надходжень завжди визначається обсягом тих функцій у сфері економічного й соціального розвитку, які взяла на себе держава й законодавче закріпила в конституції та інших нормативних актах. Розмір податків у фінансових ресурсах - це похідна від наявної фінансової системи.

Склад фінансових ресурсів за своїми формами в будь-якій економічній системі однаковий, але їхня структура залежить від рівня використання фінансів у процесах розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту в кожній державі .

Найвищу питому вагу в структурі джерел фінансових ресурсів держави має прибуток. Це пов'язано насамперед із зростанням собівартості продукції, робіт і послуг.

Прямі й непрямі податки з населення посідають друге за величиною місце в джерелах фінансових ресурсів.

Значну питому вагу у фінансових ресурсах становлять відрахування на соціальні потреби.

Зі структурою джерел фінансових ресурсів тісно пов'язана й структура їх використання. Без розгляду структури використання фінансових ресурсів не можна одержати повного уявлення про їхній зміст і склад. Звичайно, використання фінансових ресурсів здійснюється відповідно до потреб даного етапу розвитку економіки, фінансової політики держави та з урахуванням інших факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Однак є загальні закономірності, обов'язкове дотримання яких - вимога системи управління економікою.

Різні напрямки використання фінансових ресурсів у кінцевому підсумку можна поділити на три групи.

· Перша - це поповнення фонду відшкодування. До нього належать витрати на капітальний ремонт, дотації збитковим державним підприємствам та галузям господарства тощо.

· До другої групи належать витрати, пов'язані з формуванням фонду споживання. Це витрати на соціальні гарантії населення, на соціально-культурні заходи бюджетних установ та господарських структур, на науку, оборону, управління тощо.

· Третя група - це сукупність витрат на формування фонду нагромадження. Це витрати на капітальні вкладення, придбання обладнання й інвентарю бюджетними установами, витрати на зовнішньоекономічну діяльність та створення резервних фондів.

Розгляд фінансових ресурсів щодо джерел створення у тісному зв'язку з напрямами використання має важливе значення для правильного визначення межі їх функціонування. В економічній літературі зустрічаються різні визначення межі фінансових ресурсів. Тим часом не всі грошові засоби є фінансовими ресурсами.

Поняття "грошові засоби" значно ширше, але фінансові ресурси виступають завжди у грошовій формі. Грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для яких встановлено порядок створення й використання.

Важливою характерною рисою фінансових ресурсів, є те, що вони, на відміну від грошових коштів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Водночас вони свідчать про наявні можливості економічного й соціального розвитку.

У структурі використання фінансових ресурсів, найвищу питому вагу мають витрати на соціальні потреби (на соціальну сферу за рахунок бюджету й господарських структур та на соціальні гарантії населенню). При збереженні наявних напрямків використання коштів на вказані цілі, частка витрат на соціальні заходи у фінансових ресурсах матиме тенденцію до зростання. Такий рівень витрат є для держави обтяжливим і не сприяє зростанню економічної активності. Тому необхідні заходи щодо докорінного перегляду напрямків використання ресурсів на ці потреби.

В умовах перехідної економіки значні ресурси повинні спрямовуватися на структурну перебудову виконання цільових загальнодержавних програм у сфері технічного прогресу, охорону довкілля.

Отже, фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту за певний період.

Держава розпоряджається не всіма фінансовими ресурсами, створеними в країні за певний період часу. У розпорядженні держави знаходяться централізовані фінансові ресурси:

· бюджетної системи;

· державних фінансових інститутів (Центрального банку, державних фінансових органів, державних кредитних установ);

· централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.

2.3 Формування загальнодержавних фінансових ресурсів, чинники їх росту

фінансовий ресурс бюджетний грошовий

Однією з найважливіших умов розкриття змісту й призначення фінансових ресурсів є виявлення їхнього взаємозв'язку з вартісною структурою валового внутрішнього продукту.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт . Найзначніша їхня частка створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування й інші соціальні потреби.

Частина фінансових ресурсів є вирахуваннями із заробітної плати, податків та платежів населення. Велику частку також становлять непрямі податки, які в структурі валового внутрішнього продукту показані згорнутим сальдо, тобто за мінусом дотацій, що надаються різним галузям економіки з державного бюджету. Тому при зіставленні фінансових ресурсів із валовим внутрішнім продуктом треба враховувати особливість взаємозв'язків показників, оскільки метод обчислення фінансових ресурсів об'єктивно зумовлює підвищення їхньої питомої ваги у валовому внутрішньому продукті. Було б доцільно здійснювати коригування фінансових ресурсів із метою вилучення подвійного рахунку.

Основна частина фінансових ресурсів є грошовим вираженням новоствореної вартості. Це, як зазначалося вище, прибуток, податки, відрахування на соціальне страхування та соціальне забезпечення, доходи від зовнішньоекономічної діяльності. Крім цього, частина фінансових ресурсів виражає перенесену вартість основних фондів (амортизаційні відрахування), включає відрахування від собівартості на геологорозвідку, до фонду конверсії, плату за використання природних ресурсів тощо. Тому розгляд структури фінансових ресурсів у тісному зв'язку з вартісною структурою валового внутрішнього продукту має велике теоретичне й практичне значення:

· По-перше, стає можливим визначити рівень використання фінансів у розподільчих процесах і на цій основі дати характеристику ефективності функціонування фінансового механізму.

· По-друге, значно розширюється інформаційна база для розробки фінансових показників ефективності виробництва й розробки основних напрямків удосконалення фінансових методів її підвищення.

· По-третє, можна відстежити рух кожної складової валового внутрішнього продукту від початкової - виробництва, до кінцевої стадії - використання.

Фінансові ресурси є об'єктивно необхідною умовою процесу відтворення на всіх його стадіях, однак формування кінцевої структури відтворення досягається на стадії розподілу, де формуються пропорції між фондами відшкодування, споживання й нагромадження, здійснюється розподіл доходів між підрозділами суспільного виробництва, галузями господарства, соціальними групами, безпосередніми виробниками матеріальних благ.

На стадії розподілу фінанси набувають самостійної форми руху. Вони зумовлюють появу своїх специфічних категорій, важелів, інструментів, що регулюють процес створення доходів і грошових фондів, їхній розподіл і перерозподіл. У своїй сукупності вони складають основу фінансового механізму. Дослідження ролі фінансів у розподільчих процесах має важливе значення для виявлення їхньої сутності, оскільки саме тут в результаті руху фінансових ресурсів формуються економічні відносини щодо їх створення і використання, які по своїй суті є фінансовими. Удосконалення фінансових відносин - головна умова посилення впливу фінансів на процес відтворення. Однак, розглядаючи фінанси не як теоретичну абстракцію, а як складову господарського механізму, треба зазначити, що їхній вплив на розширене відтворення проявляється там і тоді, де й коли відбувається процес створення й використання фінансових ресурсів.

3. Фінансові ресурси України

3.1 Баланс фінансових ресурсів і витрат у державі

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі - це комплексний документ-прогноз, в якому відображається обсяг утворюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки. Баланс є складовою прогнозу економічного та соціального розвитку держави, його фінансовою програмою. У ньому розкриваються можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки держави у прогнозованому періоді та пропорції розподілу її валового внутрішнього продукту. Він є базою для прийняття управлінських рішень із питань підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів, обґрунтування резервів зростання нагромаджень, залучення додаткових інвестиційних джерел, а також слугує інформаційною й аналітичною основою для розробки та обґрунтування фінансової політики держави.

Проблема розробки балансу фінансових ресурсів і витрат держави має свою досить тривалу й складну історію. Ідея його розробки виникла ще в 30-ті роки. Була зроблена спроба охопити всі фінанси суспільного сектора зведеним фінансовим балансом. Українська РСР однією з перших серед республік колишнього СРСР почала розробляти методологію складання фінансового балансу. У 1928 році схема фінансового балансу республіки була розроблена й подана на розгляд до союзних органів.

Одночасно велись роботи з-розробки зведеного фінансового балансу країни. Такий баланс був розроблений і затверджений на 1931 рік постановою ЦВК і РНК СРСР "Про єдиний фінансовий план". Але вже починаючи з 1932 року робота зі складання єдиного фінансового плану була припинена, що було не випадковим. Практика виявила нереальність виконання його положень в умовах, коли механізм управління й планування народним господарством країни перебував на стадії свого становлення. Були відсутні й багато інших передумов для його реалізації. Нереальною була ідея його розробки в територіальному розрізі й на різних рівнях управління та планування (республіка, край, область, район тощо). Головними перешкодами, зокрема, були: слабкий розвиток балансових методів планування, незадовільний стан обліку й іншої економічної інформації, низька кваліфікація кадрів, відсутність випробуваних методик складання фінплану в територіальному розрізі, що зумовлювало складність і водночас низьку якість територіальних фінансових планів, які розроблялись на місцях.

Усе вищесказане було причиною того, що починаючи з 1932 року замість єдиного фінансового плану Держпланом СРСР централізовано розроблявся баланс державних фінансових ресурсів лише в масштабах країни, а роботи зі складання територіальних балансів були припинені.

У 1964 році Держпланом СРСР був запроваджений порядок розробки й подання союзними республіками балансу фінансових ресурсів, що охоплював господарство, підвідомче Радам Міністрів союзних республік. Однак із 1967 року його було скасовано, певно, у зв'язку з тим, що після господарської реформи 1965 року відпала необхідність у його розробці. Проте практика незабаром підтвердила, що, навпаки, набули великого значення синтетичні документи, які характеризували розвиток народного господарства республіки в територіальному розрізі. Це зумовлено тим, що в умовах галузевого принципу управління господарством можливості республік щодо визначення загальноекономічних критеріїв для оцінки розроблюваних проектів планів і пропозицій з розвитку республік виявились істотно обмеженими. Тому починаючи з 1981року роботи зі складання фінансових балансів у союзних республіках відновились, але тільки у тих господарствах, які були підвідомчі Раді Міністрів республіки [6, 97].

З набуттям Україною державної незалежності виникла необхідність докорінної перебудови роботи зі складання балансу фінансових ресурсів та витрат держави і передусім з розробки методичних положень, що було викликано:

· переходом у підпорядкування України великої кількості суб'єктів господарської діяльності та бюджетних установ із відання колишніх союзних міністерств і відомств;

· появою нових джерел доходів (відрахування до Фонду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Фондів зайнятості, конверсії, доходи від приватизації, іноземні кредити, доходи від кредитної емісії НБУ тощо), а також потреб на фінансування заходів, яких раніше не було (витрати на оборону, зовнішньоекономічну діяльність, обслуговування державного боргу, створення страхових та резервних фондів тощо);

· введенням нової системи оподаткування та нових видів податків як для юридичних, так і фізичних осіб, які раніше не справлялись;

Метою розробки балансу фінансових ресурсів держави є визначення розмірів фінансових ресурсів, що створюються в державі й можуть бути використані для здійснення заходів з економічного й соціального розвитку на прогнозований період: становлення збалансованості доходів і витрат в державі, а також обґрунтованості використання фінансових ресурсів на соціальні гарантії населенню, утримання невиробничої сфери, розвиток економіки, оборону та управління, виходячи з програми економічного й соціального розвитку держави; перевірка економічного обґрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів та витрат населення, платіжного балансу та інших фінансових балансів.

Досягнення цієї мети водночас і є формою використання фінансів для регулювання показників економічного й соціального розвитку, забезпечення їх економічної обґрунтованості й ефективності.

Охоплюючи повний обсяг ресурсів у цілому по державі незалежно від того, в якій конкретній галузі вони утворилися та використовуються, баланс фінансових ресурсів і витрат в державі відображає їх загальну характеристику за джерелами і напрямками, є самостійним документом синтетичного характеру. Це дає змогу використовувати його показники як критерії для оцінки ефективності виробництва. Вони доповнюють загальні показники результативності суспільного виробництва.

Необхідність у додаткових показниках для виміру ефективності суспільного виробництва зумовлена тим, що показник валового внутрішнього продукту не вичерпує всебічної оцінки рівня ефективності. Відомо, що свого часу в економічній літературі широко обговорювалося питання загального критерію ефективності суспільного виробництва. Однак досі економічна наука не має єдиного показника, що всебічно відображає динаміку ефективності виробництва. На практиці нині використовується декілька таких показників (продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість, капіталомісткість, прибуток і т. ін.).

На думку Василика О.Д., підсумкові показники балансу фінансових ресурсів і витрат в державі й окремих видів його доходів і витрат можуть стати доповненням до арсеналу показників, що використовуються для оцінки рівня ефективності суспільного виробництва.

3.2 Проблеми розробки балансу фінансових ресурсів і витрат в державі

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі розробляється Міністерством економіки України разом з Міністерством фінансів на основі показників валового внутрішнього продукту та національного доходу. На підставі цих показників розвитку держави здійснюється прогноз обсягу фінансових ресурсів за окремими джерелами та напрямками їх використання у майбутньому.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з двох розділів: перший - доходи, другий - витрати.

Розділ доходів балансу включає фінансові ресурси, створені в економіці й сконцентровані в державному бюджеті, в розпорядженні господарських структур, в централізованих і децентралізованих цільових фондах, страхових і кредитних установах, частку доходів фізичних і юридичних осіб, а також ресурси, що залучаються від міжнародних фінансових інститутів та зарубіжних інвесторів.

Наявність таких коротких динамічних рядів ускладнює оцінку параметрів економетричних моделей і внаслідок цього застосування багатовимірних економетричних методів прогнозування. З іншого боку, неможливо провести тести щодо специфікації моделей. Ці обставини роблять доцільним, по-перше, застосування досить простих моделей для прогнозування, а по-друге, використання методу комбінації прогнозів. Метод комбінації прогнозів має дві основні переваги:

а) не будучи оптимальним при прогнозуванні конкретного показника, цей метод досить надійний при прогнозуванні великої кількості показників;

б) з огляду на розбіжності між прогнозами, одержаними різними методами, можна виявити показники, які погано прогнозуються екстраполяційними методами і до яких доцільно застосувати експертні оцінки.

Прогнозний розрахунок окремих показників доходів балансу здійснюється з урахуванням їх економічного змісту, призначення, видів ресурсів та порядку їх формування. При формуванні показників доходів враховуються:

Структура фінансових ресурсів в Україні впродовж 1991-2004 років характеризується даними таблиці 1.

Таблиця 1. Структура джерел фінансових ресурсів держави в 1991-2004 рр, %

Показники	1991	1992	1994	1998	2001	2004
Прибуток	39,1	57,7	52,5	43,7	26,8	22,4
Прямі й непрямі податки з населення	9,5	14,0	19,4	16,8	19,6	24,5
Відрахування на соціальні цілі	15,3	14,3	13,8	12,1	16,2	18,1
Доходи від зовнішньоекономічної діяльності	-	-	9,1	1,0	0,8	1,2
Інші доходи	5,3	3,2	1,0	5,1	13,9	18,8
Амортизаційні відрахування	30,8	16,8	12,4	21,3	22,7	14,9

Найвищу питому вагу в структурі джерел фінансових ресурсів держави мав прибуток - його частка в фінансових ресурсах значно коливається: якщо в 1991 році вона становила 39,1%, то в 2004 році - лише 22,4%. Це пов'язано насамперед зростанням собівартості продукції, робіт і послуг.

Прямі й непрямі податки з населення посідають друге за величиною місце в джерелах фінансових ресурсів - в 1991 р. їхня частка становила 9,5%, а починаючи з 1992 року неухильно збільшувалася і в 2004 р. вона становила 24,5%.

Значну питому вагу у фінансових ресурсах становлять відрахування на соціальні потреби. Це найменш динамічне джерело фінансових ресурсів. У 1991 р. вони становили 15,3%, а її 2004 р. - 18,1%.

Щодо структури джерел фінансових ресурсів амортизаційних відрахувань, тобто ресурсів простого відтворення основних фондів, то в 1991 р. їхня частка становила 5,3%, а в 2004 р. вона збільшилась до 18,8%. Це позитивна тенденція, яка впливатиме на технічний рівень виробничого потенціалу.

Частка інших доходів господарюючих суб'єктів та бюджету значно коливається. Останніми роками вона дещо стабілізувалася. У 2001 і 2004 рр. вона становила відповідно 21,3% і 14,9%.

У другому розділі балансу відображаються витрати, які здійснюються державою, суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності та рівнів підпорядкування за рахунок власних коштів і різних фінансових інститутів на розвиток економіки, задоволення соціально-економічних потреб, соціальний захист населення, оборону та управління, зовнішньоекономічну та зовнішньополітичну діяльність держави, обслуговування державного боргу тощо.

Прогнозування витрат балансу загалом здійснюється із застосуванням економіко-математичних методів, аналогічних прогнозуванню доходів балансу. При цьому враховуються їх економічний зміст, призначення та порядок формування.

Розділ витрат включає:

Структура використання фінансових ресурсів в Україні упродовж 1991-2004 років характеризується даними, наведеними у таблиці 2.

Таблиця 2. Структура використання фінансових ресурсів держави у 1991-2004 рр., %

Показники	1991	1992	1994	1998	2001	2004
Витрати на розвиток економіки	27,6	35,9	39,6	29,2	33,6	31,4
Витрати на соціальні цілі	33,8	38,3	43,11	38,5	43,2	45,8
Витрати на оборону	1,7	2.1	2,2	2.7	2,5	2,6
Витрати на зовнішньоекономічну діяльність	0,8	1,1	2,7	3,4	3,9	4,1
Інші витрати	36,1	22,6	12,0	26,2	16,8	16.1

В структурі використання фінансових ресурсів, найвищу питому вагу мають витрати на соціальні потреби (на соціальну сферу за рахунок бюджету й господарських структур та на соціальні гарантії населенню). Починаючи з 1991 року їх частка неухильно зростає. Якщо у 1991 р. вона становила 33,8%, то у 2004 р. - вже 45,8%). За розрахунками, при збереженні наявних напрямків використання коштів на вказані цілі, частка витрат на соціальні заходи у фінансових ресурсах матиме тенденцію до зростання. Такий рівень витрат є для держави обтяжливим і не сприяє зростанню економічної активності. Тому необхідні заходи щодо докорінного перегляду напрямків використання ресурсів на ці потреби.

4. Фінансові ресурси держави, їх склад і джерела формування в ЄС

4.1 Організація бюджетної системи Франції

В Франції немає єдності бюджетної системи. Кожен бюджет формально відособлений. У дійсності існує відома централізація: бюджети нижчестоящих адміністративних одиниць затверджуються виконавчої владою вищестоящої ланки.

Фінансове підпорядкування місцевих органів забезпечується системою державних субсидій і позик, а також надбавками до центральних податкам. Засобу місцевих органів влади зберігаються на рахунках органів казначейства. Це дає можливість центральному уряду контролювати фінансову діяльність місць. Випуск місцевих позик також вимагає схвалення держави.

Державний бюджет Франції є основною ланкою фінансової системи: на його частку приходиться половина усіх фінансових ресурсів держави , у цілому державний бюджет не затверджується законодавчою владою, а щорічно складається як допоміжний документ, що механічно поєднує загальний бюджет, численні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети.

Доходи бюджету:

-прямі податки 36%

-непрямі податки 59,2%

-неподаткові надходження 4,8%

головними доходами бюджету є податки. Податкова система включає прямі і непрямі податки і внески на соціальне страхування .непрямі податки відіграють ведучу роль. У країні діють три види непрямих податків (акцизи, мита, фіскальні монопольні податки). Але вирішальне значення належить універсальному акцизу -податку з обороту, який функціонує як ПДВ.

Спеціальні фонди являють собою сукупність грошових ресурсів місцевих органів, що знаходяться в розпорядженні чи держави, влади і мають цільове призначення.

До них відносяться численні спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, різноманітні фонди фінансово-кредитних установ і соціальний бюджет.

Організаційно вони відділені від бюджетів і мають визначену самостійність. Спеціальні фонди можна розділити на 2 основні групи:

1 - утворять фонди доходів і витрат які включаються в бюджет (фонд економічного і соціального розвитку Франції)

2 - складають позабюджетні фонди, що мають юридичну самостійність. Найбільші з них зв'язані із соціальною сферою.

Сукупність таких фондів називають соціальним бюджетом Франції. Джерела засобів соціальних спеціальних фондів складаються з:

внесків підприємців - 60%

внесків застрахованих - 18%

надходження держави - 20%

інші доходи -2%

4.2 Британська фінансова система

Британська фінансова система включає в себе 4 традиційних управлінь: державний бюджет та місцевих бюджетів, спеціальні фонди, фінансових державних підприємств.

Державний бюджет складається з двох частин:

· Консолідований фонд, який включає в себе поточні доходи і витрати;

· Національний кредитний фонд, що складається з доходів і витрат, пов'язаних з рухом капіталу.

Основну частину витрат, що фінансуються з консолідованого фонд (98%), який формується в основному з податкових надходжень (95%). До неподаткових надходжень включають кошти, виручені від продажу державного майна, тощо.

Вартість консолідованих Фонду державного бюджету Великобританії , таблиця 3

Таблиця 3

витрати	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999
Загальна	208	234	261	272	284	295	307	306	313	324
соціальний захист	66	80	92	99	102	107	110	112	113	118
Охорона здоров'я	27	31	35	37	39	41	43	44	47	50
Оборона	22	24	23	23	22	21	21	21	23	23
Економічні послуги	18	14	14	15	17	17	16	13	13	14
загальнонаціональної послуг	6	7	8	9	10	11	11	11	12	13
Охорона порядку	6	7	8	8	9	9	9	10	10	11
Комунальні послуги	5	7	7	7	5	5	6	7	6	7
Освіта	5	5	9	9	11	11	11	13	12	12
Інші	53	59	65	65	69	73	80	75	87	76

Дохід двох фондів у 1999 році склав 328278 млн. і перевищив свої витрати на 295 мільйонів.

Місцева влада в трьох частинах Великобританії: Англії, Уельсу та Шотландії - має різні структури.

Структура витрат місцевих органів влади, %:

соціальний захист-32

освіта-28

правоохоронні-12

комунальні послуги 5

транспорт та комунікації-4

інше-19.

Державне підприємство Великої Британії поділяється на 3 типи: державні корпорації, спільні підприємства та відомчі. Державні корпорації функціонують в націоналізованих галузях промисловості. Діяльність державних підприємств Великої Британії відповідає стратегічним інтересам держави і не завжди відповідає ринковим механізмам, і тому вони майже завжди збиткові.

5. Висновки

Державні фінансові ресурси - це головний інструмент держави для її функціонування. Держава використовує ресурси для розбудови власної структури і виконання своїх обов'язків.

Для державних ресурсів головним є баланс між витратами і прибутками.

Але в Україні головною проблемою є те що видатки завжди переважають прибутки. І цьому є декілька причин:

- приблизно 50% економіки знаходиться в тіні;

- в Україні дуже слабка економіка і бідне населення, тому велику частину прибутку держава віддає на дотації, а не на розвиток;

- промисловість держави направлене на сировинне виробництво, а воно не дає великих прибутків.

Економіка європейських країн більш розвинута, і майже все населення не потребує допомоги. Тому видатки надаються лише стратегічним державним підприємствам.

6. Список літератури

1. Опарін В.М. Фінанси. - К, 2002. -164 с.

2. Александров А.М. Финансы социализма. - М.: Финансы, 1965.

3. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу у XX столітті (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). - Львів: Каменяр, 2000.

4. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В. Д. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

5. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. - К.: Либідь, 2000.

6. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1997.

7. Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС, 2000.

8. Годме П.М. Финансовое право. - М.: Прогресс, 1978.

9. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. - К.: Основи, 1998.

10. Кукукина И. Управление финансами: Учебное пособие. - М.: Юристъ, 2001.

11. Либерман Я.Г. Государственный бюджет СССР в новых ус-ловиях хозяйствования. - М.: Наука, 1970.

12. Луніна І. Державні фінанси в перехідний період. - X.: Форт, 2000.

13. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. - К.: Академія, 1998. - 464 с.

14. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. - К.: Академія, 1998. - 464 с.

15. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. - К.: НІОС, 1998.

16. Финансы, деньги, кредит: Учебник. - М.: Юристъ, 2000.

17. Финансы: Учебник для вузов. - М.: Юрайт-Перспектива, 2000.

18. Финансы: Учебное пособие. - М.: ФиС, 2000.

Размещено на Allbest.ru