Нормативно-правове забезпечення ринку фінансових послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативно-правове забезпечення ринку фінансових послуг

Вступ

Відносини, що виникають у зв'язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України та законами України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" , "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами.

Господарський кодекс України

Глава 35 Господарського кодексу України встановлює особливості правового регулювання фінансової діяльності.

Параграф 1 цієї глави присвячено фінансам і банківській діяльності. Згідно зі статтею 333 цього Кодексу фінанси суб'єктів господарювання е самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.

Фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Страхуванням у сфері господарювання є діяльність, спрямована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання.

Допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування є недержавне управління фінансовими ринками, біржові операції з фондовими цінностями, інші види діяльності (посередництво у кредитуванні, фінансові консультації, діяльність, пов'язана з іноземною валютою, страхуванням вантажів, оцінювання страхового ризику та збитків, інші види допоміжної діяльності),

Стаття 334 встановлює правовий статус банків. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків (державних недержавних), що створені і діють на території України відповідно до закону.

Банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Банки є юридичними особами. Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані - ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові).

Банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Стаття 352 цього Кодексу регламентує страхування у сфері господарювання. Страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Суб'єкти господарювання з метою страхового захисту їх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством.

Стаття 356 регламентує посередництво, пов'язане з випуском та обігом цінних паперів. Посередницькою діяльністю у сфері випуску та обігу цінних паперів є підприємницька діяльність суб'єктів господарювання (далі - торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності або яким така діяльність дозволена законом.

Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види посередницької діяльності:

* виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом;

* купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи;

* купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Законом можуть передбачатися також інші види посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).

Стаття 360 регламентує діяльність фондової біржі. Для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Кодексу, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі.

Фондова біржа створюється засновниками - торговцями цінними паперами в порядку, встановленому законом. Діяльність фондової біржі спрямовується виключно на організацію укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Фондова біржа не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію. Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації відповідно до закону.

Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"

Основним законодавчим актом у сфері надання фінансових послуг є Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", який набув чинності з 12 липня 2001 року. Метою цього Закону є створення правових основ захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності й розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України. Цей Закон встановлює також загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

До фінансових установ, згідно з цим Законом, належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та Інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Згідно з цим Законом до ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Ринком фінансових послуг є сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг,

Учасниками ринків фінансових послуг є юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Згідно з цим Законом фінансовими вважаються такі послуги;

* випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

* довірче управління фінансовими активами;

* діяльність з обміну валют;

* залучення фінансових активів із зобов'язаннями щодо наступного Їх повернення;

* фінансовий лізинг;

* надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

* надання гарантій та поручительств;

* переказ грошей;

* послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

. торгівля цінними паперами;

* факторинг;

* інші операції, які відповідають критеріям фінансових послуг.

Фінансові послуги надаються фінансовими установами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

Фінансові установи можуть створюватися у будь-якій організаційно-правовій формі. Реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з додержанням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

Фінансова установа зобов'язується вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг. Фінансові установи зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

* відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов'язковому оприлюдненню;

* перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів;

* перелік послуг, що надаються фінансовою установою;

* ціну/тарифи фінансових послуг;

* кількість акцій фінансової установи, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують п'ять відсотків;

* іншу інформацію з питань надання фінансових послуг та інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України.

Фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України та вимогам законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Правовий статус, види, порядок створення, правовий режим функціонування та припинення діяльності об'єднань визначається згідно із законами України.

Діяльність фінансових установ здійснюється з урахуванням вимог антимонопольного законодавства та законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. Згідно з Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є:

* проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

* захист інтересів споживачів фінансових послуг;

* створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;

* створення умов для ефективної мобілізації й розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

* забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

* додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

* запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;

* контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

* сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом:

* ведення державних реєстрів державних установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

* нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

* нагляду за діяльністю фінансових установ;

* застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

* проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється різними державними органами відповідно до сегменту фінансових ринків.

Так, державне регулювання щодо ринку банківських послуг здійснюється Національним банком України. Відносини на ринку цінних паперів та похідних цінних паперів регулюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Інші ринки фінансових послуг регулюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Крім того, Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законами України.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено порядок здійснення співпраці та координації діяльності між органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Зокрема, за Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та Уповноваженим органом закріплено право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.

Національний банк України, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і уповноважений орган, з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться у зазначених протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадження кожним з органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначена організація, повноваження і порядок діяльності спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Основними завданнями уповноваженого органу є: * розроблення стратегії і реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;

* здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері;

* захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;

* узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо Їх вдосконалення;

* розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції;

* координація діяльності з іншими державними органами;

* запровадження міжнародного визнання правил розвитку ринків фінансових послуг.

Основними напрямами нагляду уповноваженого органу є додержання встановлених критеріїв та нормативів щодо:

* ліквідності;

* капіталу та платоспроможності;

* прибутковості;

* якості активів та ризиковості операцій;

* якості систем управління та управлінського персоналу;

* додержання правил надання фінансових послуг.

Уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:

* страхової діяльності;

* діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

* надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

* діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачені заходи впливу у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"

Ринок цінних паперів є складовою фінансового ринку, тому вивчення нормативно-правових засад фінансового ринку має супроводжуватись вивченням законодавчої бази ринків цінних паперів. Цей Закон визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

* реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та Їх похідних;

* створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

* одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

* забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

* гарантування прав власності на цінні папери;

* захисту прав учасників фондового ринку;

* інтеграції в європейський та світовий фондові ринки; * дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; * запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів; * контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

* прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

* регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку пінних паперів;

* видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

* заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; * реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

* контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

* створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

* контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органом;

* встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням; * контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів; * контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів; * контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; * проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" на ринку цінних паперів можуть здійснюватись такі види професійної діяльності:

* торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодав ством;

* депозитарна діяльність - діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами;

* розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з визначення взаємних зобов'язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними;

* діяльність з управління цінними паперами - діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;

* діяльність з управління активами - діяльність, що здійснюється за винагороду компанією з управління активами на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інвесторам на праві власності;

* діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів -збирання, фіксація, оброблення, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо Іменних цінних паперів, їх емітентів та власників;

* діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів - надання послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод щодо цінних паперів на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів. Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність щодо випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством та за умови вступу до найменше однієї саморегульованої організації.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада, до складу якої входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад та Положення про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням Голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Статтями б, 7 та 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" встановлюються структура, завдання та повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"

фінансовий цінний папір інвестування

Цей Закон визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів.

Завданням Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" є регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері спільного інвестування щодо створення та діяльності суб'єктів спільного інвестування, забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку.

Під інститутом спільного інвестування (далі ІСІ), згідно зі статтею З Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", розуміють корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

У статті 4 цього Закону наводиться класифікація інститутів спільного інвестування.

ІСІ, залежно від порядку здійснення його діяльності, може бути відкритого, інтервального та закритого типу. Так, ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління Його активами). ІСІ належить до іптервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік. ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, імітованих цим ІСІ (або компанія з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації.

ІСІ може бути строковим або безстроковим. Строковий ІСІ створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений ІСІ ліквідується або реорганізується. Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк. ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

ІСІ може бути диверсифікованого і недиверсифікованого виду. ІСІ вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам;

* кількість цінних паперів одного емітента в рамках ІСІ не перевищує 10 % загального обсягу їх емісії;

* сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій, ніж 5 % загального обсягу Їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40 % вартості чистих активів ІСІ;

* не менш як 80 % загальної вартості активів ІСІ становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.

Диверсифікованим ІСІ забороняється:

* тримати в грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є комерційні банки, більше ніж ЗО % загальної вартості активів ІСІ;

* придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 5 % загальної вартості активів ІСІ;

* придбавати або додатково інвестувати у державні цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більше ніж 25 % загальної вартості активів ІСІ. При цьому забороняється інвестувати кошти ІСІ менше ніж у три види державних цінних паперів;

* придбавати або додатково інвестувати в цінні папери органів місцевого самоврядування більше ніж 10 % загальної вартості активів ІСІ;

* придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (крім комерційних банків), більш ніж 20 % загальної вартості активів ІСІ;

* придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більше ніж 40 % загальної вартості активів ІСІ;

* придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20 % загальної вартості активів ІСІ;

* придбавати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20 % загальної вартості активів ІСІ;

* придбавати або додатково інвестувати в інші активи, дозволені законодавством України, більш ніж 5 % активів ІСІ;

* придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, більше ніж 10 % загальної вартості активів ІСІ;

* придбавати або обмінювати цінні папери, емітентами яких є пов'язані особи ІСІ, компанії з управління активами або зберігача.

ІСІ, які не мають усіх ознак диверсифікованого ІСІ, є недиверсифікованими.

У розділі II Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" визначається поняття, порядок створення, документи, статутний фонд (капітал), діяльність та обмеження діяльності корпоративного інвестиційного фонду.

Корпоративний інвестиційний фонд - це ІСІ. який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд створюється відповідно до законодавства з питань діяльності акціонерних товариств, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)".

Корпоративний інвестиційний фонд провадить свою діяльність, якщо 70 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери.

Корпоративний інвестиційний фонд не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями корпоративного інвестиційного фонду.

Акції корпоративного інвестиційного фонду повинні бути тільки простими іменними. Відкрита підписка на акції провадиться після реєстрації фонду в реєстрі ІСІ. Корпоративні інвестиційні фонди інтервального або відкритого типу після реєстрації в реєстрі ІСІ розміщують свої акції за ціною, що становить вартість чистих активів у розрахунку на одну акцію.

Корпоративний інвестиційний фонд припиняє свою діяльність шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація або ліквідація корпоративного інвестиційного фонду здійснюється відповідно до законодавства з питань діяльності акціонерних товариств, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про інститути спільного Інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)".

Корпоративний інвестиційний фонд ліквідується, якщо:

* внаслідок викупу акцій корпоративним інвестиційним фондом вартість його активів стала меншою, ніж початковий розмір статутного фонду (капіталу);

* спостережною (наглядовою) радою корпоративного інвестиційного фонду у тримісячний строк з дня реєстрації його у реєстрі ІСІ не були укладені договори з компанією з управління активами або зберігачем.

Розподіл активів корпоративного інвестиційного фонду в разі його ліквідації здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. У разі ліквідації корпоративного інвестиційного фонду ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс. Після затвердження ліквідаційного балансу активи корпоративного інвестиційного фонду у строк, що встановлюється Комісією, але не більший як шість місяців, підлягають продажу за грошові кошти. Кошти, отримані від реалізації активів корпоративного інвестиційного фонду, в першу чергу розподіляються між акціонерами, які не є засновниками фонду, пропорційно кількості акцій, що їм належать, у порядку, встановленому Комісією.

Розділ III Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" визначає поняття, порядок створення, управляння та регламент діяльності пайового інвестиційного фонду. Пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Для створення пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами має розробити та зареєструвати в Комісії регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором, оцінювачем майна, зареєструвати пайовий інвестиційний фонд у реєстрі ІСІ та організувати відкриту підписку на інвестиційні сертифікати фонду або їх приватне розміщення,

Особливості діяльності пайового інвестиційного фонду визначаються його регламентом, який повинен містити відомості про:

* порядок утворення, склад, компетенцію та порядок здійснення діяльності спостережної (наглядової) ради; * порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення (викупу) інвестиційних сертифікатів; * порядок визначення розміру винагороди та покриття витрат, пов'язаних з діяльністю фонду, що можуть бути сплачені компанії з управління активами; * порядок розподілу прибутку пайового інвестиційного фонду; * порядок та строки викупу інвестиційних сертифікатів компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду на вимогу інвесторів; * напрями інвестицій (інвестиційна декларація).

Учасником пайового інвестиційного фонду є інвестор, який придбав інвестиційний сертифікат цього фонду. Учасниками пайового недиверсифікованого інвестиційного фонду не можуть бути фізичні особи.

Розділ IV Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" регламентує управління активами ІСІ, розділ V - склад та структуру активів ІСІ, а розділ VI -особливості емісії та обігу цінних паперів ІСІ.

З огляду на вирішення проблем розвитку ринку цінних паперів інтерес представляє більш детальний розгляд розділу VII, який містить положення щодо порядку та обсягу розкриття інформації ІСІ.

Згідно зі статтею 48 інформація про діяльність ІСІ доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:

* опублікування в офіційних друкованих виданнях Комісії;

* надання документів Комісії.

Компанія з управління активами ІСІ відкритого або інтервального типу зобов'язана не пізніше 30 квітня передати для реєстрації в Комісію проспект емісії цінних паперів ІСІ на поточний рік із внесеними до нього змінами відповідно до результатів діяльності ІСІ за попередній рік. Зміни до проспекту емісії цінних паперів ІСІ відповідно до результатів діяльності за попередній рік розробляються компанією з управління активами та підтверджуються зберігачем і аудитором (аудиторською фірмою).

Компанія з управління активами ІСІ закритого типу має подати Комісії не пізніше ЗО квітня року, що настає за звітним, річний звіт про результати діяльності ІСІ. Річний звіт ІСІ закритого типу має бути опублікований в офіційних друкованих виданнях Комісії протягом місяця з дати затвердження його Комісією,

Звіти ІСІ, цінні папери яких були приватне розміщені, надсилаються безпосередньо інвесторам.

Диверсифіковані ІСІ не пізніше двох місяців з дати закінчення півріччя повинні подати Комісії звіт про результати діяльності за відповідне півріччя та опублікувати його.

Зміни до проспекту емісії цінних паперів ІСІ (річний та піврічний звіт)

повинні містити таку інформацію:

* баланс та звіт про прибутки і збитки;

* звіт про активи ІСІ;

* звіт про вартість чистих активів ІСІ;

* відомості про винагороду компанії з управління активами;

* відомості про витрати, що відшкодовуються за рахунок ІСІ. Інформація, яка підлягає опублікуванню відповідно до цього Закону, не є конфіденційною. Опублікування та оприлюднення цієї інформації здійснюється компанією з управління активами за рахунок коштів ІСІ. Визначена вартість чистих активів ІСІ підлягає оприлюдненню.

Інформація про діяльність ІСІ подається Комісії у разі:

* реєстрації проспекту першої та наступних емісій цінних паперів ІСІ;

* реєстрації випуску цінних паперів ІСІ першої та наступних емісій;

* звітування за результатами господарсько-фінансової діяльності;

* повідомлення про зміни, що відбулися в господарській діяльності ІСІ і впливають на вартість цінних паперів ІСІ або розмір доходу за ними;

* перевірок діяльності ІСІ Комісією.

Обсяг, порядок та строки подання зазначених документів встановлюються Комісією, яка може встановлювати додаткові вимоги щодо форми документів, поданих на електронних носіях.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" державний контроль у сфері спільного інвестування здійснюється Комісією та іншими державними органами в межах їх повноважень з метою дотримання законодавства та захисту прав інвесторів. Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства ІСІ, компаніями з управління активами, зберігачами та реєстраторами власників іменних цінних паперів ІСІ здійснює Антимонопольний-комітет України.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок"

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законодавством.

В Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

* акції;

* облігації підприємств;

* облігації місцевих позик;

* державні облігації України;

* казначейські зобов'язання України;

* інвестиційні сертифікати;

* ощадні (депозитні) сертифікати;

* векселі;

* заставні;

* іпотечні цінні папери;

* сертифікати фонду операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН);

* приватизаційні папери.

Особливості видачі і обігу заставних та іпотечних цінних паперів, випуску і обігу сертифікатів ФОН визначаються спеціальним законодавством.

Згідно зі статтею 17 цього Закону професійна діяльність на фондовому ринку визначається як господарська діяльність з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інститутів спільного інвестування і пенсійних фондів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством.

Поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з Іншими видами професійної діяльності, за винятком банківської, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

На фондовому ринку провадяться такі види професійної діяльності:

* з торгівлі цінними паперами;

* з управління активами інституційних інвесторів;

* депозитарна діяльність;

* з організації торгівлі па фондовому ринку -

Професійна діяльність на фондовому ринку провадиться виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, порядок Її видачі та анулювання встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

* брокерську діяльність;

* дилерську діяльність;

* андеррайтинг;

* діяльність з управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менш як 120 тис. гривень, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами - не менш як 300 тис. гривень, андеррайтинг - не менш як 600 тис.гривень.

Брокерська діяльність - укладання торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.

Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законодавством.

Андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цими паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента або придбання торговцем цінних паперів на первинному ринку з наступним їх перепродажем інвесторам.

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів -професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інвесторам на праві власності. Ця діяльність регулюється спеціальним законодавством.

Стаття 40 цього Закону визначає вимоги до розкриття інформації емітентами. Зокрема, емітенти, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цінних паперів, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі розкривати інформацію про:

* фінансово-господарське становище і результати діяльності емітента у строки, встановлені законодавством;

* будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарське становище емітента та призвести до значної зміни ціни на його цінні папери; * власників або номінальних утримувачів великих пакетів акцій (понад 10%).

Інформація про власників або номінальних утримувачів великих пакетів акцій (понад 10 %) подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку особою, яка веде облік права власності на акції емітента у Національній депозитарній системі, у строки, порядку та за формою, встановленими Комісією.

Стаття 41 цього Закону регламентує регулярну інформацію про емітента. Під регулярною інформацією про емітента розуміють річну та квартальну звітну інформацію про результати господарської діяльності емітента, яка подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (в тому числі в електронному вигляді).

Звітним періодом для складання річної інформації про емітента є календарний рік. Перший звітний рік емітента може бути меншим, ніж 12 місяців та обчислюється:

* для акціонерних товариств - з дня державної реєстрації товариства до 31 грудня звітного року включно;

* для емітентів облігацій - з дня реєстрації випуску облігацій до 31 грудня звітного року включно.

Річна інформація про емітента повинна містити таю відомості:

* найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу;

* орган управління емітента, його посадові особи та засновники;

* господарська та фінансова діяльність емітента;

* цінні папери емітента (вид, категорія, тип, кількість), розміщення та лістинг цінних паперів;

* річна фінансова звітність;

* аудиторський висновок.

Емітент має право додатково подавати іншу інформацію,

Річна інформація про емітента оприлюднюється шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом шести місяців року, що настає за звітним, і розміщується у загальнодоступній базі даних інформаційного агентства, з яким Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку уклала договір про оприлюднення інформації.

Звітним періодом для складання квартальної інформації про емітента є квартали поточного року. Квартальна інформація про емітента повинна містити такі відомості:

* найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу;

* орган управління емітента, його посадові особи та засновники;

* господарська та фінансова діяльність емітента;

* цінні папери емітента (вид, категорія, тип, кількість);

* квартальна фінансова звітність;

* участь емітента у створенні інших підприємств, установ та організацій.

Строки, порядок та форми подання регулярної інформації про емітента [річної та квартальної) встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 42 цього Закону визначає і регламентує оприлюднення особливої інформації про емітента.

Особлива інформація про емітента визначається як інформація про будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарське становище емітента та призвести до значної зміни вартості на його цінні папери, яка подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

До особливої інформації належать відомості про:

* прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що перевищує

25 % статутного капіталу;

* прийняття рішення про викуп власних акцій;

* факти лістингу/делістингу цінних паперів на фондовій біржі;

* отримання позики або кредиту на суму, що перевищує 25 % активів емітента;

* зміну складу посадових осіб емітента;

* зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків голосуючих акцій;

* рішення емітента про утворення, ліквідацію чи реорганізацію його філій, представництв або дочірніх підприємств;

* рішення вищого органу емітента про зменшення статутного капіталу;

* порушення справи про банкрутство емітента, його санацію;

* рішення вищого органу емітента або суду про ліквідацію, реорганізацію або банкрутство емітента.

Строки, порядок та форми подання особливої інформації про емітента встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особлива інформація про емітента оприлюднюється шляхом опублікування в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і розміщується у загальнодоступній базі даних інформаційного агентства, з яким Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку уклала договір про оприлюднення інформації.

Стаття 43 цього Закону регламентує порядок розкриття інформації про облік іменних цінних паперів учасниками Національної депозитарної системи. Так, інформації про облік іменних цінних паперів розкривається учасниками Національної депозитарної системи;

* на письмовий запит власника Інформації або з його письмового дозволу, крім випадків, передбачених законодавством;

* за рішенням суду;

* на письмову вимогу органів прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ. Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Антимонопольного комітету України - стосовно операцій у системі обліку іменних цінних паперів, що здійснюються конкретною юридичною особою або фізичною особою за конкретний проміжок часу,

Учаснику Національної депозитарної системи забороняється надавати інформацію про клієнтів іншим учасникам Національної депозитарної системи, навіть якщо їх дані зазначено у документах та договорах клієнта.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку забезпечує оприлюднення Інформації про професійних учасників фондового ринку (номер, дата видачі та строк дії ліцензії, обсяг повноважень згідно з ліцензією, керівник та уповноважена особа, що діє від його імені).

Висновок

Проголошення України незалежного державою відкрило реальні можливості її переходу до ринку. Основними засадами економічної та соціальної політики української держави є подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму, докорінна перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ, спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства - основні засади економічної та соціальної політики української держави.

Звичайно, Україна як молода самостійна держава зі складною структурою й інфраструктурою економіки, створеною за багато десятиріч, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшов ринок Заходу. Але вона може і повинна скористатися певним досвідом цих країн, а шлях переходу до ринкової економіки має бути свій, з урахуванням усіх національних, політичних, економічних, географічних та інших особливостей історичного розвитку України.

Ринок - це багатогранне і багато структурне явище, що розвивається за законом попиту-пропозиції. З позицій статистики дія ринкового механізму проявляється у складних процесах, що визначають стан ринку,

темпи його розвитку і основні пропорції.

На ринку діють чисельні внутрішні і зовнішні сили, які перетинаються і взаємодіють, хоча далеко не завжди вони явно впливають на ринкові процеси. Ніхто не заперечує існування стихійності і здатності ринкових процесів до саморегулювання, але не треба заперечувати факт потенційної можливості маркетингового управління на різних рівнях. Слід чітко розуміти, що і адаптація до умов ринку, і регулювання ринкових процесів можливі лише після вивчення цих процесів, тобто виявлення їхніх закономірностей і тенденцій.

Використана література

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України, 1996 р,, № ЗО, ст. 141 (редакція від 01.0Ї.2006).

2. Господарський кодекс України № 436-IV від 16 січня 2003 року, Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18, ст. 144 (редакція від 11.03.2007).

3. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-ІІI від 12 липня 2001 року, Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1 (редакція від 14.01,2006).

4. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" № 448/96-ВР від ЗО жовтня 1996 року. Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292 (редакція від 12.05.2006).

5. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" № 2299-ІІІ від 15 березня 2001 року, Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 21, ст. 103 (редакція від 14.01.2006).

Размещено на Allbest.ru