13

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

На тему: "Промисловий капітал"

Вступ

В економічній теорії і підприємницькій практиці, мабуть, немає поняття, яке б використовувалося настільки часто й одночасно і так неоднозначно, як капітал. Під капіталом розуміють усе, що здатно приносити чи приносить доход. Цей термін вживається у відношенні устаткування заводу, фабрики, накопиченої суми грошей, творів мистецтва, таланта інженера і т.д. Неважко побачити загальне у всіх приведених прикладах: Капітал - це блага, використання яких дозволяє збільшувати виробництво майбутніх благ.

Капітал (походить від латинського слова capitalis - головний). У німецькій мові Кapital, у французькій - capital означає головне майно, головна сума.

Поняття «капітал», або «інвестиційні ресурси», як стверджують відомі американські економісти Макконнелл і Брю, включає всі вироблені засоби виробництва (всі види інструментів, машини, обладнання, складські приміщення транспортні засоби і мережу збуту), які використовуються у виробництві товарів і послуг та в доставці їх до кінцевого споживача.

Капітал - це вартість, яка в процесі виробництва дає нову додану вартість, тобто самозростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.

Капітал розглядається як сукупність засобів виробництва і вважається вічною категорією. Він ототожнюється з речовою натуральною формою. Але на відміну від первинних чинників - затрат праці і землі - капітал, будучи частиною затрат є в той же час продуктом праці.

1. Означення капіталу. Промисловий капітал

Категорія капітал охоплює всю сукупність капіталістичних виробничих відносин, суспільну форму капіталістичного процесу виробництва. К. Маркс неодноразово вживав категорії капітал взагалі, загальне поняття капіталу, капітал взагалі як економічна категорія та ін. Суть капіталу взагалі полягає у антагоністичній суперечності між монополізованими певною частиною суспільства засобами виробництва і безпосередніми виробниками.

Капітал взагалі - це абстракція, але не довільна, а змістовна, бо вона розкриває, по-перше, специфічні, характерні риси суспільної форми капіталістичного способу виробництва, всієї економічної системи даного ладу; по-друге, реально існує поруч з конкретними формами капіталу. Тому його глибинна внутрішня сутність (антагонізм між власниками умов виробництва і безпосередніми виробниками) властива кожному конкретному виду капіталу, кожній окремій його формі.

Якщо капітал взагалі, що є системою капіталістичних виробничих відносин, містить у собі основну глибинну внутрішню суть, то конкретні форми капіталу, вміщуючи у собі цю суть, разом з тим мають свої системні якості, властивості. У цьому аспекті вони протистоять одна одній, вступають між собою у гостру конкурентну боротьбу. «Таким чином, капітал в одній своїй якості (як такий, що дає проценти), - стверджував К Маркс, - протистоїть тому самому капіталові в його іншій якості (як такому, що дає промисловий прибуток)».

Відомо, що акціонерні товариства є нині найбільш адекватною формою існування монополії. Ядро монополістичного капіталу (власності) - фінансовий капітал, який, за визначенням, не усуває нижчих, менш розвинутих форм капіталу, а росте з них, над ними. Підпорядкування монополістичним капіталом попередніх менш розвинутих його форм формує матеріальні й організаційні передумови створення єдиного антимонополістичного фронту.

Речовий зміст і суспільна форма капіталу. Капітал, як і будь-яка економічна категорія, має свій речовий зміст і суспільну форму. Якщо розглядати його у першому аспекті, то капітал є відношення уречевленої праці до живої праці, засоби праці і предмети праці, гроші, життєво необхідні засоби, певна сума товарів. На речовому змісті капіталу, його матеріальному існуванні зупиняють свою увагу ідейні захисники буржуазії, які доводять, що капітал є необхідним елементом будь-якого процесу виробництва. У даному випадку вони ототожнюють капітал з річчю, засобами виробництва. В «Економічних рукописах 1857-1859 років» К. Маркс виділяє спеціальний розділ «Змішування буржуазними економістами матеріальної сторони капіталу з його суспільною формою»: Такий підхід застосовують і сучасні буржуазні вчені. По-перше, це позаісторичне трактування даної категорії. Оскільки засоби виробництва існують у кожній суспільно-економічній формації, то відповідно і капітал, вважають ідеологи буржуазії, існує не лише за капіталізму. По-друге, вони застосовують метафізичний метод дослідження, тобто розглядають речовий зміст капіталу у відриві від його суспільної форми, абстрагуються від умов, за яких засоби виробництва перетворюються у знаряддя експлуатації, від суспільної форми засобів виробництва, грошей і т. п., тобто вони застосовують надкласовий підхід до розглядання даної категорії, приховують антагонізм між найманою працею і капіталом.

Визначальною стороною капіталу як економічної категорії є його суспільна форма - відносини між робітниками і капіталістами з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання і послуг у всіх фазах суспільного відтворення.

Промисловий капітал У будь-якому процесі виробництва, незалежно від його суспільної форми, беруть участь матеріальні й особисті фактори виробництва. Якщо розглядати їх поза конкретною соціальною формою, то вони виступають як звичайні засоби створення корисного продукту, споживної вартості, тобто того, що є природним результатом цілеспрямованої трудової діяльності людини. І в цій своїй якості засоби виробництва, створюючи матеріально-технічну основу виробництва, виступають як його промислові фонди.

Проте виробництво не відбувається у вакуумі, воно завжди проходить у певній суспільній формі. Взяті ж у їхній суспільній формі фактори виробництва утворюють соціальні засоби реалізації даного типу власності, досягнення цілей того способу виробництва, в рамках якого вони функціонують. В умовах капіталістичного способу виробництва, основним економічним законом якого є, як було з'ясовано раніше, виробництво додаткової вартості, фактори виробництва, отже, й промислові фонди, набувають форми капіталу (засоби виробництва - постійний капітал, затрати на робочу силу - змінний капітал).

Насамперед дамо визначення промислового капіталу - це капітал, що послідовно проходить три фази у своєму русі (придбання засобів виробництва, наймання робочої сили, безпосередньо виробництва і збуту зроблених товарів), знаходиться в процесі руху послідовно в трьох функціональних формах (грошової, продуктивної і товарний), самозростає в остаточному підсумку, при цьому забезпечуючи власнику капіталу прибуток у межах середньої суспільної. Основу промислового виробництва складає промисловий капітал.

Куплені підприємцем засобу виробництва і робоча сила утворять речовинні й особисті складові частини капіталу діючого в сфері виробництва. При створенні чи розширенні підприємства виникає необхідність у капіталі, як засобі оплати витрат, зв'язаних з покупкою землі, зведенням будинків і споруджень, придбанням машин і устаткування і т.д. Така необхідність характеризується як потреба в промисловому капіталі. Діюче підприємство може створювати потреба в капіталі для оплати витрат по створенню виробничого чи товарного запасу, кредитуванню клієнтів і по інших елементах оборотного капіталу, тобто потреба в оборотному капіталі. У найбільш загальному виді можна сказати, що потреба в капіталі виникає внаслідок розбіжності термінів вкладення коштів у виробництво і надходження доходів від реалізації продукції.

Потреба в промисловому капіталі виникає, крім перерахованих вище випадків, також тоді, коли необхідно зробити додаткове інвестування виробничої чи збутової діяльності. Потреба в капіталі викликає попит на капітал з боку виробників чи товарів послуг. Його відмінність від попиту на звичайні товари полягає в тому, що специфічний сам товар, називаний капіталом. Найбільше значення у виробничій сфері в сучасних умовах має промислове виробництво - процес, у якому люди, знаходячись у визначених виробничих відносинах, використовуючи знаряддя і предмети праці, створюють необхідні суспільству продукти виробничого й особистого споживання. У систему промислового виробництва включають основне, допоміжне й обслуговуюче виробництво.

Допоміжне й обслуговуюче виробництво мають важливе значення, тому що основне промислове виробництво може випробувати залежність від обслуговуючих видів діяльності, наприклад, подачі води чи електроенергії, тепла і своєчасного ремонту зношеного чи ушкодженого устаткування. У найбільш загальному виді під промисловим капіталом розуміють капітал, спрямований на виробництво додаткового продукту і функціонуючий у сфері матеріального виробництва за винятком сільського господарства. Промисловий капітал також варто відрізняти від торгового і позичкового, котрі функціонують у сфері товарно-грошового обороту.

2. Кругообіг промислового капіталу, його стадії

Кругообіг капіталу - це такий його рух, що охоплює послідовне проходження ним трьох стадій та набуття ним трьох форм і повернення до початкової.

Підприємці, як і все суспільство, зацікавлені у невпинному русі капіталу, бо від цього залежить не тільки отримання ними прибутків та їх збільшення, а й процес суспільного відтворення загалом, його вдосконалення, прогресивний розвиток людства. При цьому різні частки капіталу одночасно перебувають у всіх трьох формах і на трьох стадіях. Порушення руху капіталу хоча б на одній із стадій означає виникнення певних ускладнень у процесі відтворення. Наприклад, коли підприємець з тих або інших причин не продав свій товар, він не тільки не отримує прибуток, а й не повертає своїх витрат. Це може призвести до скорочення виробництва, неплатоспроможності підприємств, їх банкрутства. Може статися й так, що підприємець не може придбати товарів, потрібних для продовження процесу виробництва, або ж йому бракує необхідної кількості грошей, чи на ринку не вистачає певних товарів.

Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають як грошова форма капіталу. Причому відбувається не просто купівля звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для придбання факторів виробництва, у процесі якого в майбутньому повинна бути вироблена додаткова вартість. Саме це й перетворює грошову форму капіталу на продуктивну. Перетворення грошового капіталу на продуктивний - це перша стадія руху промислового капіталу. Вона протікає у сфері обігу.

Після цього процес обігу капіталу переривається, хоча рух його продовжується. Куплені підприємцем у сфері обігу фактори виробництва, повинні бути застосованими. І це застосування відбувається в процесі виробництва, яким починається друга стадія руху капіталу.

У процесі виробництва в результаті поєднання робочої сили із засобами виробництва відбувається продуктивне їх споживання, в якому робітники своєю конкретною працею переносять на продукт, що виробляється, вартість засобів виробництва, що споживаються, а абстрактною працею створюють нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Тому вироблені товари відрізняються від товарів, що були куплені підприємцем на першій стадії, по-перше, своєю натуральною формою (був, наприклад, бавовник, а стала пряжа), по-друге, за вартістю (бо не тільки відшкодовують авансовану на першій стадії вартість, але включають в себе ще й додаткову вартість). При цьому капітал знову змінює свою форму з продуктивної він перетворюється на товарну (Т).

Проте й на цьому рух капіталу не припиняється, бо ж створена в процесі виробництва додаткова вартість поки що «річ у собі», тому вона прихована у вартості нового виробленого товару (Т). Тому підприємець знову повертається на товарний ринок, але вже не як покупець, а як продавець. У цьому акті капітальна вартість скидає з себе товарну форму й набуває первісної грошової форми. Кожна з форм промислового капіталу зобов'язана своїм існуванням одному і тому ж класовому відношенню - експлуатації найманої праці. Завдяки цьому відношенню гроші набувають форми грошового капіталу, фактори виробництва - форми промислового капіталу, товар - форми товарного капіталу.

Кожна з форм капіталу виражає свою специфічну функцію, тому вони називаються функціональними. Функцією грошового капіталу є підготовка матеріальних умов виробництва додаткової вартості; товарного - реалізація додаткової вартості.

Виконання функцій кожною з форм капіталу можливе лише у взаємозв'язку, взаємообумовленості, а не ізольовано. Взаємообумовленість, вимушене співіснування протилежностей породжує нову якість - промисловий капітал. Капітал, який у ході свого повного кругообігу набирає і знов скидає ці форми і у кожній з них виконує відповідну їй функцію, є промисловий капітал; слово промисловий вживається тут у тому значенні, в якому воно охоплює будь-яку галузь виробництва, що ведеться капіталістично.

Соціально-економічна суть промислового капіталу полягає у тому, що це є єдина форма існування капіталу, при якій функцією капіталу є не лише привласнення додаткової вартості, а й її створення. Нормальне функціонування промислового капіталу можливе лише за тієї умови, що він постійно перебуватиме у всіх трьох функціональних формах і кожна з них здійснюватиме свій кругообіг, тобто промисловий капітал - це не тільки єдність трьох функціональних форм, а й єдність трьох форм кругообігу капіталу.

Наявність трьох форм промислового капіталу, і те, що кожна з них виконує свою особливу функцію, передбачає три фігури кругообігу промислового капіталу: кругообіг грошового капіталу, продуктивного, товарного. Усі три кругообіги мають спільні і відмінні риси, утворюючи нерозривну єдність суперечностей.

Спільне полягає у тому, що:

капітал закінчує процес кругообігу у тій самій формі, в якій він починав свій рух;

він проходить три стадії і три функціональні форми;

відбуваються кількісні зміни - первісна капітальна вартість завершує кругообігу з прирощенням.

Відмінності також суттєві, По-своєму модифікують і фетишизують класові відносини. Кругообіг грошового капіталу (Г - Т - (Рс, Зв)… П… Т' - Г') збігається з загальною формулою кругообігу промислового капіталу. Збіг об'єктивний:

історично і логічно грошовий капітал є вихідним пунктом, вихідною формою руху промислового капіталу;

саме у русі грошового капіталу найбільш точно виявляється мета капіталу.

Але разом з тим рух грошового капіталу у найбільшій мірі містифікує капіталістичні виробничі відносини, фетишизує класові відносини. Це зумовлене тим, що рух грошового капіталу приховує дійсне джерело додаткової вартості. Рух капіталу набуває найбільш фетишизованого вигляду: Г…Г'. Крім того, процес виробництва у даному випадку виступає як скромний посередник. Отже, весь процес виступає як процес «створення грошей» грошима, і класові відносини остаточно фетишизовані, спотворені.

Кругообіг продуктивного капіталу має формулу В…Т' - Г¹ - [Рс Зв]… В. Вів виражає інші сторони капіталістичних виробничих відносин і також фетишизує їхню суть. Тут вихідним і кінцевим пунктом кругообігу виступає продуктивний капітал. Визначальна роль процесу виробництва у даному кругообігу виявляється особливо яскраво, причому не як окремий акт, а як процес, що відновлюється, - відтворення, в якому обіг відіграє роль посередника.

У той же час кругообіг виробничого капіталу поглиблює містифікацію капіталістичних виробничих відносин, тому що, по-перше, приховує дійсну мету капіталізму. Зовнішньо здається, що метою кругообіг є виробництво заради виробництва. По-друге, у кругообіг грошового капіталу гроші виступають як головна мета, рушійний мотив. Тут же гроші зводяться до рівня простого засобу обігу або платежу.

Кругообіг товарного капіталу виражається формулою Д - Т (с. п., р. с.)… П…. Т' - Д', де Д' > Д. Основні його особливості такі:

на відміну від кругообігу грошового і виробничого капіталів тут кругообіг відкривається обігом у цілому з обома його протилежними фазами (Т'-Д'-Г), підкреслюючи залежність капіталістичного виробництва від обігу і від споживання;

кругообіг починається не з Г, а з Т', капітальної вартості, що зросла, тобто з дійсного капіталістичного відношення;

центральною проблемою є реалізація;

кругообіг товарного капіталу обов'язково передбачає у своїй сфері інші капітали, тобто відносини між капіталістами, і таким чином проявляє себе як кругообіг суспільного капіталу.

Кругообіг товарного капіталу пов'язаний з дальшою модифікацією, фетишизацією капіталістичних виробничих і класових відносин. Це виявляється, по-перше, у тому, що кругообіг товарного капіталу приховує дійсну мету капіталістичного виробництва, висуваючи на перший (видимий) план споживну вартість.

Здається, що метою капіталістичного господарства є задоволення потреб суспільства. По-друге, задоволення потреб суспільства як видима мета капіталізму передбачає неперервність обігу товарного капіталу, що породжує ілюзію: вирішальна ознака капіталізму - товарний обіг, обмін; капіталістичне господарство - мінове господарство і тільки. Ця ілюзія служить основою виникнення різних варіантів «мінової концепції» у буржуазній політичній економії.

3. Функціональні форми промислового капіталу

Промисловий капітал - це капітал, що функціонує в сфері матеріального виробництва і знаходиться одночасно у всіх функціональних формах кругообігу. Слово «промисловий» уживається тут у тім значенні, у якому воно охоплює всяку капіталістичну галузь виробництва. Звідси випливає, що поняття промислового капіталу однаково застосовувалось до його функціонування в підприємствах промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі і банківської справи.

Промисловий капітал виступає в наступних функціональних формах на різних стадіях кругообігу:

· грошовий капітал. Підприємець авансує свої гроші як вартість, що повинна принести йому прибавочну вартість;

· продуктивний капітал. Він включає засоби виробництва і робочу силу, що, з'єднуючись у процесі виробництва, створюють товар;

· товарний капітал. Зросла вартість укладена в створених товарах. Їх необхідно реалізувати і знову перетворити в гроші.

З розвитком поділу праці від промислового капіталу відокремлюються торговий капітал і позичковий капітал. Вони перетворюються в особливі галузі макроекономіки, в особливі сфери людської діяльності. Добре зрозуміло, що в основі функціонування торгового капіталу - грошовий капітал.

Торговий капітал - це частина капіталу, що відокремилася від промислового капіталу, авансується особою категорією капіталістів і функціонує в сфері обертання. Торговий капітал через механізм конкуренції бере участь в утворенні середньої норми прибутку. Норми прибутку в промисловості і торгівлі однакові.

Позичковий капітал являє собою грошовий капітал, що віддається капіталістами - власниками в позичку і приносить відсотки. Позичковий капітал не бере участь у механізмі утворення середньої норми прибутку. По своїй сутності позичковий відсоток - це та частина прибавочної вартості, що функціонуючі капіталісти (промислові і торгові) змушені віддавати позичковим капіталістам.

Висновок

капітал кругообіг виробництво промисловий

З розвитком поділу праці від промислового капіталу відокремлюються торговий капітал і позичковий капітал. Вони перетворюються в особливі галузі макроекономіки, в особливі сфери людської діяльності.

Підкреслюючи, що кругообіг промислового капіталу є єдністю двох протилежностей, К. Маркс зазначав, що у цій єдності примат належить виробництву, а відмінність протилежностей полягає у тому, що у сфері виробництва створюється вартість і додаткова вартість, у сфері обігу відбуваються лише зміна форм капіталу і розподіл додаткової вартості між різними капіталістами.

Переростання капіталізму в його вищу стадію викликає якісні зміни у системі обігу капіталу. В умовах сучасного капіталізму спостерігаються якісно нові елементи у структурі і кругообігу промислового капіталу під впливом зростання ступеня монополізації, посилення тенденції до інтернаціоналізації виробництва, а також під впливом розгортання нового етапу НТР.

Такі основні особливості промисловості, промислового капіталу і його ринку.

Перелік літературних джерел