Фінансово-економічна криза в Україні. Розвиток та наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Освіти і Науки України

Національний Технічний Університет України

«Київський Політехнічний Інститут»

Факультет Менеджменту і Маркетингу

Кафедра Міжнародної Економіки

Реферат

З дисципліни «Гроші та Кредит»

«Фінансово-економічна криза в Україні. Розвиток та наслідки»

Виконала: студентка групи УС-81

Стоєцька Ірина Андріівна

Перевірила: старший викладач

Іваницька Олена Віталіївна

Київ-2009

 1. Фінансова криза

Фінансова криза -- глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними й політичними чинниками. До числа економічних, тих, що зумовлюють фінансову кризу, належать становище та рівень матеріального виробництва в державі. Висока вартість виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, яка зумовлена великою матеріале- і енергомісткістю виробництва, високими трудовими затратами, зменшує обсяги нагромаджень в економіці у формі прибутку, що призводить до скорочення фінансових можливостей самих підприємницьких структур, доходів держави й відповідно купівельної спроможності населення. Про фінансові кризи у світовій економіці відомо упродовж трьох століть. Перші фінансові кризи, які дуже вплинули на розвиток світового господарства, було піддано науковому аналізу в середині XVIII століття. У цей час найзначнішою була викликана семилітньою війною (1756-- 1763 рр.) фінансова криза у Великобританії. У подальшому фінансові кризи охоплювали США під час Громадянської війни (1861--1865 рр.), Францію під час Великої французької революції (1789--1794 рр.), царську Росію під час Кримської війни (1853-1856 рр.). Не можна не згадати про велику фінансову кризу 1929-1933 років, яка охопила всю систему світових фінансових зв'язків. Під час цієї кризи багато держав оголосили себе фінансовими банкрутами. Значно вплинули на розвиток економіки розвинутих країн світу фінансові кризи в 1937 та в 1948--1949 роках. Фінансові кризи потрясали світову економіку в 50--60-х роках XX століття. Фінансові кризи трапляються й нині. Все це дає підстави дійти висновку, що фінансові кризи мають певну періодичність і характеризуються циклічністю. Глибина кризи залежить від того, як швидко інтелектуальні сили суспільства можуть її передбачити та вжити відповідних заходів щодо її усунення. Досвід майже трьох століть підтверджує, що фінансові кризи погано піддаються прогнозуванню, однак суспільство навчилося досить ефективно їх локалізувати. Якщо держава зуміє своєчасно скоротити видатки бюджету й зупинити спад виробництва, фінансова криза не матиме серйозного руйнівного впливу. Практика свідчить, що не завжди вдається вжити антикризових заходів, якщо перетинаються й суперечать між собою інтереси різних суспільних і політичних сил. Тоді криза стає затяжною й увесь її тягар лягає на доходи населення.

2. Світова фінансова криза 2008 року

Фінансова криза у світі почалася з іпотечної кризи у США ще у 2006 року. Головною її причиною було зростання обсягів неповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками. Криза стала помітною і почала набирати міжнародних масштабів навесні 2007 року, коли New Century Financial Corporation, найбільша іпотечна компанія США пішла із Нью-Йоркської фондової біржі у результаті заборони, накладеною на торги її акціями. Компанія перестала видавати кредити, і крім того, виявилися неспроможною виплачувати заборгованість кредиторам. І хоча доля кредитів, виданих ненадійним позичальникам, була незначною у загальній масі іпотечних кредитів, це спричинило паніку на ринку житла. Іпотечні банкрутства добралися і до надійних позичальників. На хвилі банкрутств американських агенцій із іпотечного перекредитування ненадійних позичальників, інші кредитні організації перестали видавати іпотечні позики навіть позичальникам із хорошим кредитним рейтингом, хто не мав підтвердженого офіційного доходу, або початкового внеску. Протягом наступних кількох місяців зазнали збитків або збанкрутували десятки компаній.

Які ж головні причини виникнення іпотечної кризи у США? По-перше, це обвал на ринку житла. В 2001 - 2005 р. у багатьох частинах США спостерігалося швидке зростання цін на нерухомість, викликане низькими процентними ставками по кредитах, «м'яким» підходом кредиторів до оцінки платоспроможності позичальників і високою схильністю домогосподарств до придбання житла у власність. У цей період в 2 рази зросли обсяги будівництва будинків (у порівнянні з 1990 - 1995 р.), під заставу наявного житла американці взяли кредитів на 750 млрд. дол (в 2005 р.), витративши з них 2/3 на особисте споживання, ремонт і виплату боргів по кредитних картах. У другій половині 2005 р. на ринку почалося падіння цін на житло й збільшення термінів експозиції об'єктів. Для позичальників, що отримали кредити нещодавно й практично на всю вартість житла (тобто при LTV - співвідношенні розміру кредиту й вартості закладеного житла - близькому до 100%), падіння вартості нерухомості - істотний стимул для відмови платити по кредитах, особливо, з огляду на той факт, що нестандартні кредити видавалися позичальникам, що мали проблеми із платоспроможністю в минулому. Збільшення пропозиції житла на ринку й жорсткості умов видачі нових кредитів поряд із зростанням процентних ставок спричинило подальше падіння цін на житло.

По-друге, зниження прибутковості іпотечного бізнесу й підвищення ризиків іпотечних операцій. Наприкінці 2005 р. відбулася несподівана й ледь помітна зміна в стратегіях кредиторів: від конкуренції за ціною (зниження процентної ставки) кредитори перейшли до конкуренції за умовами кредитування (спрощення стандартів кредитування). Протягом 2005 р. кредитори, що працюють на ринку нестандартних кредитів, конкурували між собою шляхом зниження процентних ставок. Ця війна призвела до збільшення якості їхніх кредитних портфелів, тому що низькі ставки по кредитах залучали людей з гарною кредитною історією, які могли б отримати й стандартні кредити. Проблема, однак, полягала в тому, що такі кредити не приносили достатньо прибутку (до кінця 2005 р. різниця між процентною ставкою по кредитах і вартістю залучених коштів знизилися до 3 процентних пунктів у порівнянні з 6 процентними пунктами в 2003 р.).

Для збільшення прибутку кредитори почали підвищувати процентні ставки, що природно спричинило зменшення кількості нових клієнтів і обсягів виданих кредитів. Ряд економістів вважають, що кредитори були орієнтовані більше на збереження й збільшення показника «обсяг виданих кредитів», по якому інвестори оцінюють потенціали росту компанії й зміна якого впливає на ринкову вартість акцій. Для цього кредитори почали робити винятки зі стандартів кредитування, чому сприяла й відсутність державного контролю за портфелями нестандартних кредитів. У міру розвитку кризи на ринку житла стала збільшуватися кількість дефолтів по таких високоризикових кредитах, що означало збитки для компаній-кредитрів.

В умовах конкуренції на ринку нестандартних кредитів, ряд «молодих» кредиторів, що не мають достатнього досвіду оцінки кредитних ризиків нестандартних позичальників, вивели на ринок нові продукти, які дозволяли отримати кредит позичальникові, що не має документації на житло, початкового внеску, з низьким кредитним рейтингом, непідтвердженим доходом. Посилення конкуренції привело ще й до скорочення спреду між прибутковістю по малоризикованими 10-літнім державними облігаціям і більш ризикованими 30-річними іпотечними цінними паперами до 1,5 - 1,7 процентних пунктів. Це означає, що ризики іпотечних паперів стали недооцінюватися.

Третя причина іпотечної кризи у США - відсутність власних коштів у кредиторів для покриття збитків. На відміну від традиційних банків, у кредиторів, що працюють на ринку нестандартних кредитів, як правило відсутня можливість використовувати кошти депозитів для видачі кредитів. Замість цього кредитори користуються банківською кредитною лінією. З іншого боку, всі кредити кредитор продає інвестору, який у випадку прострочення платежів по кредиту має право повернути його назад початковому кредитору. Зворотний викуп прострочених кредитів здійснюється з коштів кредитної лінії. Увесь час, поки прострочений кредит перебуває на балансі кредитора, стягуються відсотки за користування кредитною лінією, тому кредитор змушений зафіксувати свої збитки, отримавши назад прострочений кредит, а не чекати закінчення процедури звертання стягнення на закладене майно.

В умовах зростаючого ринку привабливість ринку нестандартних кредитів для інвесторів забезпечувалася за рахунок більш високих процентних ставок по кредитах і більш низьким у порівнянні з очікуваним рівнем дефолтів. Як наслідок, кредитори могли порівняно легко отримати банківську кредитну лінію для фінансування своєї діяльності. В умовах стагнуючого ринку привабливість даного сегмента кредитування зникла, відповідно в кредиторів виникли проблеми з одержанням кредитних ліній, а поточний прибуток від операцій виявився недостатнім для покриття збитків від збільшеного рівня дефолтів і прострочень платежів.

Четвертою причиною є загострення проблеми кредитоспроможності домогосподарств. В 2007 р., за оцінками деяких експертів, у США відбулося вповільнення росту споживчих витрат населення. До 2006 р. ріст споживчого попиту підтримувався за рахунок дешевих і все більш доступних споживчих кредитів і постійного зростання цін на всі активи, у тому числі й на житло. Тільки за 2005 р. ринкова вартість активів населення виросла на 3,2 трлн. доларів.

Починаючи з 2006 р. обидва позитивні для споживача фактори практично зникли: вартість грошей піднялася, а ціни на житло стали знижуватися, тоді як борги та фінансові зобов'язання нікуди не ділися. Рівень прямих видатків на обслуговування іпотечних і споживчих кредитів у використовуваному доході родин піднявся до історичного максимуму - 14,5%, а з урахуванням зобов'язань по оплаті оренди, страхування й оподатковування житла й оренди автомобілів ці виплати наблизилися до 20%. По оцінках американського Центру житлової політики частка домогосподарств, що витрачають на оплату житла більше половини своїх доходів, виросла в США з 1997 по 2005 р. на 88% (з 2,4 млн. до 4,5 млн.). [4]

Надзвичайно щільна і переплетена взаємопов'язаність фінансових установ на ринку призвела до того, що криза, яка мала б стосуватися лише кредитних установ, що працюють на ринку високоризикованих позичок, вплинула спочатку на американську фінансову систему, а потім і на загальносвітову. Під час стрімкого зростання ринку високоризикованих позик, банки, які до цього працювали лише з надійними позичальникам, почали вкладати свої активи у компанії, що працювали на вищезазначеному ринку. Фактично, більшість найбільших американських та світових банків (Merrill Lynch, Citigroup, Bank of America, UBS, Barclays, HSBC, Northern Rock, BNP Paribas, Deutsche Bank, JPMorgan) тривалий час кредитували та мали у власності акції компаній, що працювали на ринку високоризикованих кредитів. Відповідно, банкрутство цих компаній призвело до того, що банки були змушені списувати заборгованості. Так, наприклад, банк Merrill Lynch заявив про списання 15 млрд. дол.. заборгованості, Citygroup - 18 млрд.дол., а швейцарський банк UBS - про рекордну суму в 37 млрд. дол.. заборгованості (18,4 млрд. у 2007 році та 19 млрд. у 2008)

Іпотечна криза в США спровокувала іпотечні кризи в Європі та країнах Азії, де мали місце схожі схеми кредитування. При чому, кризи зачепили як високорозвинені країни, на зразок Великобританії, Іспанії, Японії, так і країни що розвиваються, на зразок Казахстану. Відповідно, збитки почали зазнавати не лише банки світового масштабу, а й локальні банки. За оцінками експертів інвестиційного банку Goldman Sachs, фінансові установи всього світу зазнали за 2 роки кризи 1,2 трлн. дол.. збитків, при цьому тільки американські установи зазнали збитків на суму 460 млрд. дол. [6].

Такі значні збитки призвели до обвалу фондових ринків світу. За 2007 рік цінні папери на світовому фондовому ринку подешевшали на 5 трлн. доларів США. В результаті, інвестори переключили свою увагу з фондового ринку на товарний ринок, що призвело до зростання цін на нафту та золото. Це в свою чергу спровокувало зростання загальносвітової інфляції та зменшення темпів росту світової економіки.

3. Прояви світової фінансової кризи в Україні

В українській економіці фінансова криза мала кілька проявів.

По-перше, світова фінансова криза призвела до кризи ліквідності у банківському секторі. Останні кілька років банки активно розвивали кредитування населення (іпотечні, авто, споживчі кредити) за рахунок залучених з-за кордону коштів. Власне, це демонструє рис. 2.

Рис. 2. Співвідношення депозитів та кредитів у банківській сфері України .

Як видно з діаграми, з 2006 року значними темпами почала збільшуватися частка кредитів фізичним особам у загальному кредитному портфелі банкам. Станом на липень 2008 року іпотечні кредити складають значну частку в кредитуванні індивідуальних клієнтів (на кінець року їхня частка склала 36,1%) [7]. До початку фінансової кризи українські банки могли вільно залучати за кордону фінансові ресурси під 4-5% річних, і продавати їх в Україні за 10-11% річних. Проблема була лише в тому, що кредити залучалися на терміни 3-5 років, а видавалися - на 10-20 років. Українські банки вирішували такі проблеми за рахунок рефінансування отриманих кредитів новими з такими ж, а інколи і нижчими ставками.

Проте, в умовах коли закордонні банки згорнули свої кредитні програми (а це були змушені зробити більшість банків, що постраждали від іпотечної кризи в США), українські банки опинилися перед загрозою кризи ліквідності. По-перше, для повернення закордонних кредитів банки змушені були перекредитовуватися за значно вищими ставками, а по-друге, нові залучені з-за кордону кошти теж стали значно дорожчими. В результаті, ставки на іпотечні кредити зросли на 5-7%, крім того були значно посилені вимоги до фінансового стану позичальників. Національний банк для запобігання можливій фінансовій кризі в Україні значно посилив вимоги до резервування за кредитними операціями, що теж призвело до подорожчання кредитів. Як наслідок, в першому півріччі темпи росту кількості іпотечних кредитів були нижчими за темпи росту загального кредитного портфелю.

Проте, наслідки фінансової кризи могли бути ще більш серйозними, якби більшість великих українських банків не були у власності закордонних банків. Це дало їм змогу продовжувати залучати грошові ресурси із закордону, а також пропонувати кращі умови в порівнянні з іншими. Це підтверджує статистика виданих кредитів (рис. 3), згідно якої серед 5 лідерів ринку іпотечного кредитування в Україні, перші 4 є дочірніми компаніями закордонних фінансових груп, і мають загальну долю ринку в 56,6%.

Рис. 3. Лідери іпотечного кредитування в Україні [7].

Крім банківського сектору, світова фінансова криза вплинула і на будівельну галузь України. В першу чергу, через значні зміни в умовах іпотечного кредитування (підвищення ставок та посилення вимог) багато потенційних покупців не змогли отримати іпотечний кредит. Також значна їх частина зайняла вичікувальну позицію, очікуючи іпотечну кризу в Україні і відповідне зниження цін на житло. Це є наслідком інформаційної війни, яка фактично розгорілась між ріелторами і будівельниками з однієї сторони, і експертами та потенційними покупцями з іншої, і яка ще більш негативно впливає на даний ринок. Так, наприклад, на думку Голови Правління банку «Аркада» Костянтина Паливоди та Заступника Голови Правління банку «Аркада» Павла Гайдуцького, іпотечна криза Україні не загрожує оскільки «в Україні поки що немає тих передумов, які призвели до іпотечної кризи в США… Протягом 5-7 років відбуватиметься помірне зростання вартості житла не менш як на 20--30% щороку, адекватне зростанню цін на базові ресурси будівництва та іпотечні кредити» [1]. Схожої думки дотримується і С.Тигіпко, який вважає що Україні іпотечна криза не загрожує, оскільки «існує колосальний попит на житло в Україні, 15 мільйонів наших громадян прагнуть поліпшити свої житлові умови. А підстав вважати, що економіка України гальмуватиме, немає» [2]. З іншої сторони, деякі експерти вважають, що іпотечна криза може повторитися, але зі своїми особливостями. Якщо в США криза була викликана надлишком пропозиції на ринку і масовими неплатежами по закладних, то в Україні ситуація протилежна. Зокрема, ключовим фактором, що впливає на скорочення обсягів ринку житлової нерухомості, є штучне зменшення попиту шляхом згортання іпотечних програм і збільшення процентних ставок по кредитах під впливом наростаючих інфляційних процесів. У той же час сам попит не зменшується, оскільки в Україні і зокрема в Києві, усе ще будують дуже мало і рівень забезпеченості нерухомістю мешканців України залишається в порівнянні з європейськими державами вкрай низьким [3].

Така асиметрична інформація призводить до того, що потенційний покупець займає вичікувальну позицію. В результаті як на первинному, так і на вторинному ринку житла України вже більше півроку спостерігається застій. Багато будівельних компаній знизили темпи або взагалі призупинили будівництво нових об'єктів. Цілком реальним вважається повторення не американського, а казахстанського варіанту розвитку іпотечної кризи, згідно якого більшість будівельних компаній призупинять будівництво на декілька років. При цьому, на ринку залишаться лише кілька потужних компаній, які будуть викуповувати недобудовані об'єкти. В будь-якому разі, можна говорити про серйозний вплив світової фінансової кризи на будівельну галузь України.

Як було сказано вище, фінансова криза призвела до підвищення світових цін на енергоносії. На рис. 4 зображена динаміка цін на нафту на Лондонській товарній біржі.

Рис. 4. Динаміка цін на нафту за період з січня 2006 року по червень 2008 року [5].

Як видно, до ІІІ кварталу 2007 року ціна на нафту трималась в районі позначки 70 дол. за барель. Проте, з вересня 2007 року (початок загальносвітової фінансової кризи) ціна різко пішла в гору, і продовжує значно зростати протягом 2008 року.

Українська економіка надзвичайно сильно залежить від вартості цін на основні енергоносії - нафту та газ. Зростання цін на нафту призвело до підвищення цін на паливно-мастильні матеріали, а отже і на подорожчання вартості транспортних послуг, а також позначиться на ціні майбутнього врожаю, що призведе до підвищення цін на продовольство. Крім того, підвищення світових цін на нафту призвело до зростання загальносвітового рівня інфляції, а отже і до збільшення цін на всі імпортні товари. Ціну на природній газ (інший ключовий енергоресурс для економіки України) Російська Федерація (основний імпортер цього ресурсу в Україну) встановлює в залежності від ціни на нафту. А отже, з 2009 року ціни на газ знову зростуть, що призведе до подорожчання, по-перше, цін на експортну продукцію України (чорній та кольорові метали, продукція хімічної промисловості), по-друге - цін на комунальні послуги. Зростання цін на експортну продукцію погрішить їх конкурентоздатність на зовнішніх ринках, а отже призведе до зменшення надходжень до держбюджету. А саме експортно-орієнтовані галузі були основним двигуном росту економіки України. Зростання цін на комунальні послуги призведе до збільшення показника інфляції в країні і загального зростання цін на всі товари в Україні.

Зростання рівня інфляції в Україні викликано не лише внутрішніми, а й зовнішніми чинниками. В першу чергу - імпорт загальносвітової інфляції, темпи якої прискорились з моменту початку світової фінансової кризи. На даному етапі розвитку світової економіки розвиток інфляції викликаний двома основними причинами - знецінення американського долара та підвищення вартості енергоносіїв та продуктів харчування. Знецінення долару призводить до девальвації багатьох національних валют, які прив'язані до долара, а також до зростання цін на продукцію, яка імпортується із зон інших валют. Для України це актуально у зв'язку із зростанням цін на товари із зони євро, яке практично адекватне зростанню ціни євро відносно долара. Зростання цін на енергоносії теж частково є причиною зниження ціни долара, оскільки при відсутності загальносвітової валюти, еталоном вартості стоїть загальносвітові товари. На даний момент, одним з таких товарів є 1 барель нафти. А оскільки основним енергетичним джерелом світової економіки є нафта, це призводить до зростання цін на всі товари.

4. Основні причини уразливості української економіки

криза україна іпотечний кредитування

Уразливість української економіки сьогодні обумовлена високими обсягами зовнішнього боргу, слабостями фінансової системи, залежністю від припливу іноземного капіталу й твердою прив'язкою гривні до долара. Небезпечних розмірів досягла зовнішня заборгованість України, яка всього за рік виросла на $35 млрд. З $100 млрд. зовнішнього боргу на сьогоднішній день $30 млрд. повинні бути виплачені впродовж 2008-2009 років. Колишні плани рефінансувати короткострокові борги довгостроковими стали практично не здійсненні, оскільки світові проблеми з ліквідністю суттєво обмежують доступ українських банків до зовнішніх кредитів. Fitch Ratings вже заявило про подвійне скорочення світових темпів росту кредитування (з 16% в 2007 р. до 7%). До того ж, час «дешевих кредитів» минув. Зниження рейтингів України кількома ведучими рейтинговими агенствами (25 вересня Fitch, 21 жовтня Moody's, 24 жовтня Standard & Poor's) означає, що відсотки, під якими будуть видаватися позики українським банкам, суттєво зростуть. Таким чином, навіть якщо Україна візьме кредити, за них доведеться дорого сплачувати в майбутньому, а це автоматично продовжує смугу кризи для економіки України в цілому. На внутрішні джерела фінансування також не варто розраховувати, тому що довіра до банків з боку населення після накладення НБУ мораторію на дострокове зняття депозитів похитнулося. Недарма, було ухвалене рішення поповнити Фонд гарантування внесків фізичних осіб на 1 млрд грн у вигляді кредиту й підняти суму відшкодування депозитів громадянам з 50 тис грн до 100 тис грн. Погашення боргу за рахунок валютних резервів НБУ теж проблематично. Резерви тануть на очах. Тільки за жовтень вони скоротилися на $3 млрд. до $34,6 млрд (для порівняння у вересні вони зменшилися на $534 млн. грн). Більша частина валютних резервів пішла в жовтні на підтримку курсу гривні. Можна припустити, що й надалі істотні видатки НБУ будуть пов'язані з антидевальваційними заходами. Ситуація в банківському секторі ускладнюється ще тим, що майже 52% загальних кредитів і 60% роздрібних кредитів складають кредити в іноземній валюті. Останні, з одного боку, не забезпечені адекватними доходами позичальників. З іншого боку, збереження високих темпів інфляції й девальвація гривні будуть мати негативний вплив на спроможність населення виплачувати свої боргові зобов'язання. У результаті якість активів банків істотно падає. Щоб уникнути такої ситуації, НБУ вирішив заборонити банкам кредитувати населення в іноземній валюті й збільшувати кредитні портфелі. На фоні обмеженої ліквідності також буде рости дефіцит платіжного балансу. В умовах, коли світова фінансова криза загрожує перейти в економічну, природно очікувати суттєвого вповільнення приросту іноземних інвестицій. До того ж, довіра іноземних інвесторів була підірвана численним падінням рейтингів.Високий попит на сировинні ресурси теж виявився короткочасним. Відсутність попиту на світових ринках позначилася зниженням валютних надходжень в країну від експорту продукції. Всі металургійні підприємства України скоротили у жовтні своє виробництво в порівнянні з липнем на 67 %. Через відсутність замовлень в Україні на сьогодні з 36 працюючих домен зупинені 17.[8]

5. Антикризові заходи, які пропонуються для подолання кризи

5.1 20 листопада 2008 був опублікований і набув чинності Указ Президента «Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи» від 17.11.2008 року № 1046/2008. Прийняття Президентом цього указу є послідовним дією, спрямованою, зокрема, на забезпечення конституційних прав громадян, мінімізацію можливих збитків від фінансової кризи, оздоровлення фінансово-кредитного ринку.

Нагадую, що 20.10.2008 року було прийнято Рішення РНБО України «Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України», 31.10.2008 року був прийнятий Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативних наслідків світової фінансової кризи і про внесення змін до деяких законодавчих актів України »N 639-VI.

Указ Президента від 17.11.2008 року № 1046/2008 містить вимоги Президента до органів виконавчої влади, а також пропозиції Національному банку України. До позитивних моментів прийняття даного указу можна віднести, зокрема, вимога до Кабінету міністрів України внести у двотижневий строк на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо наступних питань: введення мораторію на посилення податкового навантаження на суб'єктів господарської діяльності на період до стабілізації фінансово-економічної ситуації в Україні; внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запровадження прискореної амортизації та заборони примусу до сплати податків наперед. Виходячи з практики спорів з податковою Адвокатської компанії «Соколовський і Партнери», можна стверджувати, що заборона на примушення до сплати податків наперед істотно полегшить життя платників податків. Також від Кабінету міністрів України Президент вимагає забезпечення спрямування у 2009 році до Стабілізаційного фонду як мінімум 50 млрд. грн., Для чого до Верховної Ради України слід внести законопроект про розширення джерел наповнення Стабілізаційного фонду за рахунок плати за оренду держмайна, частини прибутку державних підприємств, інше

Реалізація поставлених цілей є питанням економічного характеру, але треба розуміти, що виконання таких завдань не повинно обмежувати або порушувати права суб'єктів правовідносин, а якщо такі наслідки будуть мати місце, то буде необхідний і механізм визначення осіб, які підпадуть під такі обмеження. Вказані обмеження, можуть бути застосовані як у сфері регулювання, так і контролю

Юрисконсульт Адвокатської компанії «Соколовський і Партнери», Номінас Кирило, вважає, що державні органи, при вирішенні проблем подолання фінансової кризи, будуть виходити за рамки правового поля, це стало зрозуміло після прийняття НБУ декількох рішень в області регулювання діяльності банків (втім, цілком виправданого в ситуації, що склалася, при цьому гарантувати наявність у держоргану можливості або бажання визначити необхідність і / або достатність прийняття певних рішень ніхто не візьметься. Таким чином у разі прийняття державними органами рішень, які можуть негативно вплинути на діяльність суб'єктів господарювання, останнім слід звертатися до суду

При розгляді адміністративного позову, суди в тому числі будуть керуватися нормою п.8 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті вони пропорційно, зокрема з урахуванням необхідного балансу між будь-якими негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких направлено рішення (дія).

5.2 Верховна Рада України прийняла за основу проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи"

Законопроект (реєстр. №3585) "спрямований на вдосконалення законодавства у сфері кредитно-фінансового регулювання, забезпечення стабільного функціонування банківської системи та реалізації ефективних заходів щодо підтримки ліквідності банків України та формування резервів, приведення у відповідність із сучасними реаліями механізму погашення фізичними та юридичними особами заборгованості за іпотечними та іншими кредитами тощо".

Зокрема, пропонується встановити обов?язковий продаж протягом не пізніше п?яти днів з дня надходження 50 відсотків обсягу надходжень в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України на користь резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) через уповноважені банки та уповноважені фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України. Передбачається також надати право комерційним банкам за погодженням з позичальником у термін до 31 грудня 2009 року проводити реструктуризацію заборгованості за іпотечними кредитами позичальників - фізичних осіб на придбання житлової нерухомості без пониження фінансового класу позичальника, шляхом: надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за кредитними договорами на термін не більше двох років, подовження терміну кредитних договорів на строк до десяти років з урахуванням обмежень, що діють в комерційних банках, зміни способу нарахування відсотків.

Відповідно до проекту, на 2009-2010 роки вводиться мораторій на примусове виселення із житла, в якому проживає або зареєстрована фізична особа - іпотекодавець, у разі якщо відсотки за іпотечним житловим кредитним договором сплачуються своєчасно або з максимальною затримкою до двох місяців, а також документально врегульовано питання реструктуризації боргу на узгоджених з банком умовах [10]

5.3 Доктор економічних наук, голова спостережної ради Української державної інноваційної компанії, колишній міністр економіки України(5 березня 1992 -- 11 липня 1992) Володиммир Тимофімйович Лановимй у публікації в газеті "Економічна правда" пропонує 30 пунктів подолання кризи.

Пропоную виділити такі пункти :

2. Стабілізація курсу гривні, зниження процентних ставок, відновлення кредитування економіки, повернення в банки заощаджень громадян.

Перебудова Нацбанку України щодо функцій резервування та кредитного рефінансування комерційних банків, ведення нового жорсткого порядку грошової емісії, регулювання гривневої та валютної маси в обігу за допомогою державних боргових інструментів.

Укріплення курсу гривні та довгострокова його стабілізація з використанням валютних інтервенцій і операцій з валютними облігаціями держави. Ведення до валютних резервів держави цінних паперів Уряду.

Зниження процентних ставок за кредитами внаслідок жорсткої монетарної політики і реальної облікової ставки.

Стимулювання повернення в банки заощаджень громадян завдяки зниженню інфляції, зміцнення валютного курсу, підвищенню депозитних ставок і зростанню гарантій термінового повернення вклад

3. Подолання високої інфляції за допомогою введення більш жорсткої системи грошової емісії, зниження реальних процентних ставок за кредитами;

усунення монопольних зловживань і державного протекціонізму окремим секторам економіки, застосування антимонопольних регулювань при ціноутворенні;

зменшення споживання невідновлюваних видів палива, перехід до більш дешевих видів палива та енергії; застосування державних товарних інтервенцій у випадках стрімкого зростання ринкового попиту;

стимулювання імпортозаміщення, усунення посередницьких перешкод на ринках, стимулювання розвитку аграрного виробництва та інше.

4. Збільшення інвестиційних накопичень економіки відбуватиметься за рахунок: зниження інфляції і зростання банківських депозитних вкладень; скасування депозитних сертифікатів НБУ;

зниження облікової ставки та процентів за облігаціями державної позики; становлення сучасних ринків корпоративних цінних паперів, застосування механізму фіксації прибутків акціонерних товариств;

створення сприятливих умов здійснення інвестицій (включаючи захист прав власності, свобода підприємництва, прозорість оподаткування, доступність ресурсів і ринків, правове забезпечення майнових суперечок та інше).

19. Реформування бюджетно-фіскальної системи.

Перехід до активної фіскальної політики шляхом збільшення державних закупівель, зростання державних інвестицій та фінансування освіти, охорони здоров'я, інформатизації.

Підвищення оперативності надходжень та асигнувань, прискорення повернення ПДВ. Запровадження багатоканальності кредитування бюджетного дефіциту.

З цією метою - введення емісії короткострокових і довгострокових державних боргових паперів, емітованих у гривні та іноземній валюті для розміщення на внутрішньому ринку.

Запровадження цінних паперів (сертифікатів) для обслуговування податкових боргів. Нацбанківська підтримка ліквідності державних бюджетних зобов'язань. Рефінансування державного боргу.

Реструктуризація видатків у напрямку фінансування інноваційних, інфраструктурних, енергозберігаючих, природоохоронних і спеціальних соціальних програм (створення нових робочих місць, перекваліфікація безробітних, підтримка житлового будівництва, фінансування малого бізнесу, розвиток інфраструктурних систем у сільській місцевості тощо).

21. Створення конкурентних внутрішніх ринків.

Здійснюватиметься політика поглиблення економічної конкуренції шляхом скасування штучних адміністративних бар'єрів входження на ринок, отримання ліцензій та необхідних реєстрацій для початку бізнесу, неможливості купівлі програм чи патентів, скорочення технічних та інших дозвільних процедур;

створення рівних умов та відкритих процедур отримання прав на видобуток сировини, на використання майнових і природних об'єктів тощо. Усуватимуться штучні переваги, що створюються окремим підприємствам ціновими, податковими, субсидіарними та іншими преференціями тощо.

26. Становлення сучасних фінансових ринків, реформування банківської системи.

Головним завданням є відновлення доходності державних і корпоративних цінних паперів та зниження ризиків при операціях на українських фондових ринках.

Буде розвинуте законодавство щодо емісії, розміщення та здійснення вторинних операцій та емісії та страхування деривативів.

Розширюватимуться повноваження і послуги банків та інших фінансових інститутів (з управління інвестиціями і активами, поглинання і злиття компаній, лізингом обладнання, фрахтом суден тощо).

Важливим буде скасування обмежень щодо випуску на внутрішньому ринку боргових цінних паперів, номінованих у валюті. Відбуватимуться рекапіталізація, санація і реорганізація діючих банківських установ, покращення правових механізмів погашення боргових зобов'язань.

Буде запроваджено страхування операцій, хеджування і гарантування активів і вкладів. Відбуватиметься збільшення кількості та урізноманітнення видів банківських установ.

Важливим є також збільшення чисельності іноземних банків, однак треба обмежувати купівлю ними українських установ. Потребує перегляду система позичково-банківського нагляду і діяльності тимчасових адміністрацій при санації банків. [11]

Висновки

1) Світова фінансова криза розпочалась у 2007 році з обвалу ринку іпотечних кредитів у США. Обвал ринку нерухомості, стрімке зростання кількості неповернених кредитів, банкрутство кредитних фондів, списання світовими банками сотень мільярдів доларів збитків, обвал фондових ринків, ріст цін на енергоносії, прискорення темпів світової інфляції та зниження темпів росту світової економіки - всі ці події є взаємопов'язані і відбулися за період менше 1 року. Фактично, надзвичайно тісна взаємопов'язаність та переплетеність фінансових систем призвела до того, що криза на американському ринку переросла у кризу світової економіки

2)Відповідно, криза такого масштабу не могла не зачепити економіку України, яка інтегрована у світову економіку. Криза призвела до відчутних наслідків. По-перше, українські банки зіштовхнулися із кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, які кілька останніх років були основним джерелом збільшення обсягів кредитування. По-друге, криза в житловому будівництві, викликана значним скороченням іпотечного кредитування банками та побоюванням щодо повторення американської іпотечної кризи в Україні. По-третє, ріст цін на енергоносії надзвичайно серйозно впливає на всю економіку України, оскільки автоматично призводить до зростання цін на більшість товарів та послуг, вироблених в Україні. І по-четверте, через досить значний рівень інтегрованості економіки України в загальносвітову економіку, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинули на ріст інфляції в Україні.

3)фінансова криза в Україні характеризується насамперед ослабленням (а часто й розривом) узгоджених зв'язків між найважливішими елементами фінансової системи держави, хронічною незбалансованістю бюджетних доходів і видатків, лавиноподібним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів

4) з метою подолання кризи було видано Указ Президента України від 24 жовтня 2008 року №965, Верховна Рада України прийняла за основу проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи". Також было запропоновано безліч антикризових заходів різними експертами, зокрема, Доктором економічних наук, Володиммиром Тимофімйовичем Лановимм у публікації в газеті "Економічна правда" .

Список літератури

1.Паливода К., Гайдуцький П. «Чи загрожує Україні іпотечна криза?» // Дзеркало тижня, № 12 (691), 29 березня - 05 квітня 2008

2.Тигіпко С., «Виробник компаній» // Тиждень, №16 (25), 18.04.2008

3.Аналітичний портал «Дело», http://delo.ua

4.Аналітичний портал «Ипотека в России», www.rusipoteka.ru

5.Аналітичний портал «Мировая экономика», http://www.ereport.ru

6.BBS News, http://news.bbc.co.uk

7.Українська національна іпотечна асоціація, http://www.unia.com.ua

8.Блог про Українську політику http://ukraineanalysis.wordpress.com

9.Інтернет-представництво Президента України http://www.president.gov.ua

10.Правова група Домініон http://www.dominion.in.ua/

11. Інтернет-портал “Економічна правда» http://www.epravda.com.ua

12. Адвокатська контора http://lex.org.ua

Размещено на Allbest.ru