Аналіз фінансового стану приватного підприємства "Чернігівмастербуд"

Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово - господарську діяльність підприємства, при визначення показника рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, що мають найзначніший вплив на його отримання. Безумовно, одним з таких чинників є витрати. Адже від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку, який нам надходить у ціні реалізації разом з компенсацією завданих витрат.

Розрахуємо декілька показників рентабельності, які найбільше характеризують фінансовий стан.

1. Коефіцієнт рентабельності продажу - показує, скільки прибутку від реалізації продукції припадає на одну грошову одиницю чистого доходу.

ПРвал

Рпр =

Дч

Умовні позначення: ПРвал - прибуток валовий, Дч - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Рентабельність продажу на 2004 рік

Рпр=0,7/797,8 = 0,0009

Рентабельність продажу на 2005 рік

Рпр=0/200,6 = 0

Проаналізувавши розрахунки, можна зробити висновок, що прибуток без реалізації продукції склав 0,0009 на одну грошову одиницю чистого доходу на протязі 2004 року, та 0 на 2005 рік, незважаючи на тенденцію до зменшення вихідних показників.

2. Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності - показує розмір прибутку від операційної діяльності, що припадає на одну гривню витрат, пов'язаних із загальною сумою операційних витрат.

 ПРопд

Роп.д =

Ср + ВО

Умовні позначення: ПРОІІ д. - прибуток від операційної діяльності; ВО витрати адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати.

Рентабельність операційної діяльності на 2004 рік

Роп.д.=957,4/(0,9+799,4 - 197,1) = 1,59

Рентабельність операційної діяльності на 2005 рік

Роп.д=240,7/(200,6 - 125,8) = 3,22

В 2004 році рентабельність операційної діяльності склав 1,59, а в 2005 році - 3,22, можна сказати, що прибуток від операційної діяльності, що припадає на одну гривню витрат досить високий.

3. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал.

ПРч

Рвл.к =

ВКср

Умовні позначення: ПРЧ - чистий прибуток звітного періоду; ВКср середня вартість капіталу.

Рентабельність власного капіталу на 2004 рік

Рвл.к= - 22,9/(40,1/2) = - 1,14

Рентабельність власного капіталу на 2005 рік

Рвл.к.=40,1/(17,4/2) = 4,61

В 2004 році рентабельність власного капіталу складала - 1,14, а в 2005 році 4,61, тобто підприєсмтво в 2004 році не ефективно використовувало власний капітал, а в 2005 році використовує досить ефективно.

4. Коефіцієнт рентабельності активів показує ефективність використання своїх активів для отримання прибутку, тобто величину чистого прибутку, що дає кожна гривня, вкладена в активи підприємства.

ПРч

Ра =

Аср

Умовні позначення: ПРЧ - чистий прибуток звітного періоду; Аср - середня величина активів звітного періоду.

Рентабельність активів на 2004 рік

Ра= - 22,9/(125,5/2) = - 0,36

Рентабельність активів на 2005 рік

Ра= 40,1/(63,0/2) = 1,27

В 2004 році рентабельність активів складає - 0,36, а в 2005 1,27, тобто в 2004 році підприєсмтво не ефективно використовувало свої активи, а в 2005 році досить ефективно.

5. Коефіцієнт рентабельності основного капіталу відображає ефективність використання основних засобів, нематеріальних та інших необоротних активів.

ПРч

Рна =

НАср

Умовні позначення: ПРЧ - чистий прибуток звітного року; НАср - середня величина необоротних активів звітного періоду.

Рентабельність основного капіталу на 2004 рік

Рна= 0

Рентабельність основного капіталу на 2005 рік

Рна= 40,1/17,4 = 2,3

В 2004 році рентабельність основного капіталу склала 0, а в 2005 році 2,3, це свідчить що в 2004 році не відбувалося використаня основних засобів, а в 2005 році відбувалося ефективно на 2,3.

6. Рентабельність оборотного капіталу - відображає ефективність використаних оборотних засобів та інших оборотних активів.

ПРч

Роб.к =

ОКср

Умовні позначення: Прч - чистий прибуток звітного періоду; ОКср - середня величина оборотного капіталу звітного періоду.

Рентабельність оборотного капіталу на 2004 рік

Роб.к= - 22,9/(125/2) = 0,37

Рентабельність оборотного капіталу на 2005 рік

Роб.к=40,1/(42,8/2) = 1,87

В 2004 році рентабельність оборотного капіталу склала 0,37, а в 2005 році 1,87, це свідчить що оборотні засоби ті оборотні активи в 2004 та 2005 році використовувалися ефективно.

Для більш повного аналізу дані розрахунків внесено в табл. 2.8.

Таблиця 2.8 Показники рентабельності підприємства

Показники	На 2004 рік	На 2005 рік	Відхилення (+, - )
1. Рентабельність продажу	0,0009	0	- 0,0009
2. Рентабельність операційної діяльності	1,54	3,22	+1,66
3. Рентабельність власного капіталу	- 1,14	4,61	+5,75
4. Рентабельність активів	- 0,36	1,27	+1,63
5. Рентабельність основного капіталу	0	2,3	+2,3
6. Рентабельність оборотного капіталу	- 0,37	1,87	+2,24

За результатами табл. 2.8 видно, що рентабельність підприємства по більшості показників на протязі 2004 та 2005 років велика тенденції до збільшення. Це видно по рентабельності операційної діяльності, де відбулося збільшення на 1,66, рентабельності власного капіталу, де відбувалося збільшення на 3,75, по рентабельності активів відбулося збільшення на 1,63, по рентабельності оборотного капіталу 2,3, по рентабельності основного капіталу 2,24. Рентабельність продажу діяльності змін не зазнали.

В розділі аналіз фінансових результатів діяльності підприємства були розраховані основні показники прибутку і рентабельності підприємства.

Показники рентабельності мають позитивний характер, що говорить про позитивний фінансовий стан підприємства.

Зведемо всі розрахунки з 2 розділу у загальну табл. 2.9.

Таблиця 2.9 Показники фінансового стану приватного підприємства «Чернігівмастербуд» за 2004 - 2005 р.р

№ п/п	Найменування показника	Нормативне значення	2004 рік	2005 рік	Відхилення
Показники ліквідності і платоспроможності
1.	Коефіцієнт покриття	2 - 2,5	1,47	1,0	- 0,47
2.	Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,5 - 1,8	1,46	0,89	- 0,57
3.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2 - 0,25	1,44	0,23	- 1,21
4.	Чистий обіговий капітал		39,5	- 2,8	- 42,3
5.	Коефіцієнт платоспроможності		0,32	0,29	- 0,03
6.	Коефіцієнт фінансування		0,68	0,76	0,08
7.	Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами		0,32	- 0,07	- 0,39
8.	Коефіцієнт маневреності власного капіталу		1	0	- 1
Показники фінансової стійкості
1.	Коефіцієнт автономії	0,5 - 0,7	0,32	0,28	- 0,04
2.	Коефіцієнт фінансового ризику	<1	2,13	2,62	+0,49
3.	Коефіцієнт майна виробничого призначення		0,0024	0,23	+0,2276
4.	Коефіцієнт нагромадження власного капіталу		1,0	0,99	- 0,01
5.	Коефіцієнт зносу основних засобів		1,0	0,6	- 0,4
Показники ділової активності
1.	Коефіцієнт оборотності майна		12,71	6,37	- 6,34
2.	Коефіцієнт оборотності мобільних коштів		12,76	9,37	- 3,39
3.	Коефіцієнт оборотності запасів		6,0	0	- 6,0
4.	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		1472,92	0	- 1472,92
5.	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		0	0	0
6.	Коефіцієнт загальної оборотності капіталу		7,63	3,82	- 3,81
7.	Фондовіддача основних засобів		15,26	7,64	- 7,62
Показники прибутковості
1.	Рентабельність продажу		0,0009	0	- 0,0009
2.	Рентабельність операційної діяльності		1,54	3,22	+1,66
3.	Рентабельність власного капіталу		- 1,14	4,61	+5,75
4.	Рентабельність активів		- 0,36	1,27	+1,63
5.	Рентабельність основного капіталу		0	2,3	+2,3
6.	Рентабельність оборотного капіталу		- 0,37	1,87	+2,24

За результатами розрахунку видно, що коефіцієнт покриття у 2004 році має високе значення - 1,47, тобто підприємство було достатньо ресурсів, які використовуються для погашення поточних зобов'язань, а в 2005 році підприємство має критичне значення 1,0, тобто підприємство не має ресурсів для погашення поточних зобов'язань.

Отримане значення коефіцієнта швидкої ліквідності 2204 році високе, він складає 1,46, це означає, що підприємство мало платіжні можливості, щодо сплати поточних зобов'язань і здійснювалася умова своєчасного розрахунку з дебіторами. У 2005 році коефіцієнт швидкої ліквідності склав 0,89, що означало, що підприємство не мало платіжних можливостей щодо сплати поточних зобов'язань, тобто не відбувалися своєчасні розрахунки з дебіторами. Нормативне значення дорівнює 1.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності доповнює попередні показники. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності є оптимальним, якщо більше 0,2. Коефіцієнт має тенденції зменшення, що негативно сказується на фінансовому стані.

Наявність чистого обігового капіталу у 2004 році, який складає 39,5 тис. грн., свідчить про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність, а в 2005 році чистий обіговий капітал зменшився до від'ємного значення, і склав - 2,8 тис. грн., це свідчить про неспроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати свою діяльність.

За результатами розрахунків коефіцієнт платоспроможності не стабільний і дорівнює 0,32 і 0,29, при нормативному значенні більше 0,5.

Маючи досить низьку питому вагу власного капіталу, підприємство не може почувати себе досить спокійно при розрахунках.

За результатами розрахунку підприємство має досить високу фінансову стабільність, так як нормативне значення дорівнює більше 0,1, це свідчить що підприємство залежить від залучених коштів.

Зменшення коефіцієнта свідчить про те, що підприємство зменшує частину власного капіталу, яка вкладається в фінансування поточної діяльності.

Наведені показники не відповідають нормативним вимогам, тому фінансовий стан підприємства не задовільним.

По даним нормативних значень основних оціночних показників фінансового стану підприємства коефіцієнт автономії для нормального розвитку повинен бути >0,5, а за даними таблиці - 0,32 та 0,28, відповідно, на 2004 та 2005 роки. Коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів повинен бути <1, по даним таблиці він дорівнює 2,13 та 2,62, відповідно, на 2004 та 2005 роки.

Коефіцієнт майна виробничого призначення має тенденцію до збільшення, що може позитивно вплинути в майбутньому на роботу підприємства, коефіцієнт нагромадження власного капіталу має негативну динаміку і зменшився на 0,01, що свідчить про не нагромадження власного капіталу, коефіцієнт зносу основних засобів має тенденцію до зменшення з 1,0 до 0,6, разом такі тенденції можуть позитивно вплинути на роботу підприємства у майбутньому.

Від ефективності використання оборотних активів, забезпеченості ними, багато в чому залежить успішність та стабільність функціонування кожного конкретного підприємства, тому й аналізові оборотних активів необхідно приділяти значну увагу.

Коефіцієнт оборотності майна, коефіцієнт оборотності мобільних коштів, коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, коефіцієнт загальної оборотності капіталу, зменшилися, що негативно впливає на фінансовий стан.

Дебіторською заборгованістю страждає майже кожне підприємство. Це в першу чергу пов'язано з її слабкою купівельною спроможністю населення. Оптові покупці потребують збільшення оборотного капіталу і тому затримують виплату боргу.

Рентабельність підприємства по більшості показників на протязі 2004 та 2005 років велика тенденції до збільшення. Це видно по рентабельності операційної діяльності, де відбулося збільшення на 1,66, рентабельності власного капіталу, де відбувалося збільшення на 3,75, по рентабельності активів відбулося збільшення на 1,63, по рентабельності оборотного капіталу 2,3, по рентабельності основного капіталу 2,24. Рентабельність продажу діяльності змін не зазнали.

Розрахунки показують, що забезпеченість підприємства власними обіговими коштами зменшується, що негативно сказується на фінансовому стані в цілому.

Загалом показники ділової активності дають змогу визначити фінансовий стан підприємства, як не задовільний.

Показники рентабельності показали, що підприємство прибуткове.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Пропозиції щодо підвищення управління підприємством в умовах ринкової економіки

У умовах формування ринкових відносин в Україні важливе значення придбаває здатність підприємства пристосуватися до нових умов господарювання. Це висуває на перший план рішення задач по забезпеченню організаційно - економічної стійкості і конкурентноздатності підприємства в умовах зовнішньої середи, що безперервно змінюється, особливо при проведенні економічних реформ.

Економічна реформа шляхом поступових перетворень повинна завершиться створенням ринкової економіки. Функціонування ринкового механізму передбачає створення наступних умов:

- самостійність економічних об'єктів;

- економічна відповідальність за використання ресурсів;

- достатня кількість продуктивний і споживачів як умову для взаємного вибору і конкуренції;

- право контрагентів(продавців і покупців) встановлювати ціни на продукцію під впливом попиту пропозиції на основі нормальної дії закону вартості.

Еволюція підприємств від початку промислової революції протікала в фоні макроекономічного поглиблення спеціалізації і галузевого розподілу праці, що привело до диференціювання областей господарської діяльності. В ринкових умовах використання спеціалізації, підтримку високого рівня концентрації ресурсів і накопичення активів забезпечує ефективність діяльності і фінансову стійкість економічного об'єкта[35].

Організація управління потребує цілеспрямованої адаптації сучасним правилам ринкової гри. У основі ринкових невдач підприємств як суб'єктів підприємницької діяльності лежить те, що їх системи управління в основному направлена, не на аналіз зовнішньої обстановки, що вельми важливо для підприємства, а тільки на розв'язання внутрішніх проблем.

Концепція управління підприємством, заснована на оптимізації робочого часу або господарських процесів, або зниження витрат часу або витрат звертання, або виробництва високоякісної продукції, поступово відходить в минуле. З точки зору сучасної теорії управління підприємство являє собою самоорганізуючу систему у всіх його виявах, що має на увазі ліквідацію многорівневої ієрархії, формування центрів прибутку шляхом усунення паралелізма в управлінні виробництвом і збутом, формування сегментів виробниче - збутової сфери.

Згідно з сучасною теорією управління, орієнтованою на маркетингові методи, організаційні структури управління повинні відповідати вимогам: комплексності, узгодженості, результативності. Організаційне проектування передбачає формування набору областей господарської діяльності, максимілізувати досягнення цілей, виходячи з профілю організаційних можливостей і стану зовнішньої середи (практична стратегія);

До методів проектування і вдосконалення організаційних структур управління потрібно віднести такі, як структуризація цілей, аналогій, організаційного моделювання, (в тому числі імітаційного), блоковий, експертно - аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично розрахунковий, графоаналитический, математико - статистичний[37].

Підприємствам доцільно оцінювати міру адекватності організаційно - економічного механізму управління підприємством до умов внутрішньої і зовнішньої середи, а результати цієї оцінки використати при прийнятті рішень по вибору організаційних структур. Вибір оптимальної структури управління підприємством залежить від глибини аналізу і оцінки динаміки господарської ситуації в ході прийняття рішень по зміні організаційно - економічного механізму його функціонування в максимально можливому реальному масштабі часу в рамках функціонування автоматизованих систем управління і використання економіко - математичних методів і моделей.

У економічних дослідженнях застосовуються наступні групи економіко математичних методів:

- оптимального програмування для визначення оптимальних варіантів господарських рішень;

- мережевого планування н управління для виявлення н мобілізації резервів часу в ресурсів при оперативному плануванні і управлінні.

- кореляційного і регрессионного аналізу для визначення кількісної характеристики зв'язку, залежності і економічної обумовленості показників.

У ході аналізу і оцінки виходять з того, що сукупність початкових і розрахункових даних господарської діяльності підприємства і його підрозділів являє собою інформаційне поле (матрицю эффективності). Важливою характеристикою господарської діяльності є фінансове становище, при якому забезпечується розвиток виробництва і інших сфер діяльності, зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. При відборі початкових даних для оцінки фінансового становища потрібно враховувати: тривалість циклу і швидкість обороту оборотних коштів, співвідношення власних і позикових (орендованих) коштів, питома вага запасів в складі оборотних коштів, можливості залучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткострокових кредитів банку.

Матриця ефективності перетворюється вході розрахунків таким чином, що за критерій оцінки приймаються еталонні показники господарської діяльності підприємства.

Цей інтегральний показник оцінки носить орієнтовний характер і не вичерпує всього змісту системи, комплексної оцінки господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів, тому доцільно здійснювати рейтинговою оцінку підприємства і його структурних підрозділів в динаміці. Рейтинг встановлюється за системою показників, що розглядаються за 2 - 3 роки. Загальний рейтинг складається як сума балів. Всі показники поділяються на 3 класи: оптимальні, найбільш реальні в умовах нестабільної економічної ситуації і критичні.

Рейтинг визначається показниками, що характеризують ділову активність, економічний потенціал, фінансову стійкість і платоспроможність. Особливістю даного методу є те, що з 30 - 35 показників економічної ситуації в запропоновану класифікацію відбираються, наприклад, 15 найважливіших, оскільки введення в модель всіх показників ускладнює її інтерпретацію і використання. Показники рейтингової оцінки господарської діяльності підприємства: приріст чистого прибутку; рентабельність активів, оборотність оборотного капіталу (раз), період обороту (днів), рефінансування чистого прибутку у виробництво, коефіцієнт амортизації, рентабельність продукції, приріст реалізації, оборотність інвестованого капіталу (раз за період), відношення основного капіталу до оборотного, продукції, що реалізується населенню, співвідношення темпів зростання чисельності і продуктивність праці, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт фінансової незалежності[40].

Високий рейтинг свідчить про те, що підприємство і підрозділи знаходяться в стійкому положенні і прийняте рішення про реорганізацію вірно. При зниженні рейтингу на певну кількість позицій у підприємства є ознаки напруженості і це ставить під сумнів можливість зміни організаційної структури. При наближенні рейтингу критичному значенню, підприємство неплатоспроможне і знаходиться на грані банкрутства, що робить неможливою його реорганізацію.

Крім того, для оцінки фінансової рівноваги доцільно використати матрицю фінансової стратегії, яка дозволяє спрогнозувати «критичний шлях» економічною об'єкта на найближчу перспективу, виявити допустимі межі ризику і визначити поріг можливості підприємства і його підрозділів. Для підміняючи матриці фінансової стратегії складається аналітичний фінансовий баланс, в якому дається загальна оцінка фінансового становища і визначаються його зміни за період, що аналізується, досліджується фінансова стійкість. Потім розраховується результат господарської діяльності або об'єм грошових коштів після заходів щодо реорганізації за рахунок розвитку внутрішніх джерел, тобто рівень ліквідності внаслідок здійснення всього кола господарських операцій економічного об'єкта. У показнику результату господарської діяльності відбивається наскільки успішно проводилася фінансова політика: управління заборгованістю і регулювання податкових відносин з державою. У результаті виявляються причини досягнення або не досягнення загальної рівноваги фінансових потоків. Крім того, якщо показники фінансової і господарської діяльності виразити в процентах до чистого комерційного прибутку, і побудувати графік фінансово - господарської діяльності, то чим ближче точка перетину на початок координат, тим фінансове становище знаходиться ближче до умови рівноваги, а означає, що свідчить про правильність вибраного рішення про реорганізацію.

Методи, що пропонуються дозволяють приймати рішення по реорганізації підприємств і вибору оптимальної організаційної структури управління підприємством в автоматизованому режимі, що забезпечує ефективність виробництва і фінансову стійкість, а також оцінювати їх наслідки на найближчу і віддалену перспективу.

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства.

Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найстатичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно - технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь - яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь - якої складної виробничо - господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства

Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є: практична діяльність владних структур; різноманітні види законодавства; фінансові інструменти (заходи, стимули); економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури; макроекономічні структурні зміни; програми приватизації державних підприємств; комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій. Їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо - господарських систем;

2) практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничогосподаської інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах: склад та технічний рівень основних фондів; масштабів виробництва та діяльності; склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

3.2 Шляхи вдосконалення управлінням підприємства в умовах ринкової економіки

Підприємство, займається будівельними, монтажними, ремонтними роботами, виробництво будівельних матеріалів, торгівельною діяльністю. На думку фахівців підприємства послуги та продукція користуються попитом, відрізняються досить високою якістю.

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання.

Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх загрузки.

Можна порекомендувати виробництво продукції значною кількістю маленьких серій, тоді витрати по складуванню готової продукції будуть мінімальними. Але, з іншого боку, збільшаться витрати на підготовку виробництва. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів.

Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика сума готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

Отримання дебіторської заборгованості.

Продаж резервних грошових активів.

Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

Отримання банківських кредитів.

Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).

Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції ). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції ), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:

- прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

- знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

- зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні.

Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.

Поряд з власним капіталом підприємство певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1) відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

2) виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

3) вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

4) залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості , що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан .

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

Оптимізація фінансової структури капіталу є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства.

Хоча залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторської заборгованості.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант - залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більше, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.

Щодо управлінням дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи: значення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

- періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

- якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

- використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

- продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

- при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунка покупця;

- використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

- відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

- пропозиція відстрочки у виплаті грошей для стимулювання попиту;

- страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

- обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці належать до країни чи галузі, що переживають істотні фінансові труднощі.

Підприємству необхідно залучити додаткові кошти для розширення своїх видів діяльності. Пропонується взяти кредит та вкласти грошові кошти в закупку обладнання для виготовлення нових видів продукції, робіт, послуг.

В залежності від змісту запропонованих заходів, спрямованих на поліпшення фінансово - господарського стану підприємства, можливі різні кінцеві результати від їх впровадження:

- зростання продуктивності праці, обсягів виробництва і прибутку внаслідок повнішого завантаження виробничих потужностей;

- збільшення обсягів реалізації і прибутку внаслідок прискоренні обертання оборотних коштів, кращого їх використання;

- збільшення випуску традиційної продукції і прибутку внаслідок розширення виробничих потужностей, додаткових капітальних вкладень, залучення позикових коштів;

- збільшення прибутку від впровадження заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції;

- збільшення прибутку внаслідок зростання випуску вже освоєно конкурентоспроможної продукції;

- збільшення прибутку шляхом освоєння виробництва нових конкурентоспроможних виробів;

- покращення результатів діяльності внаслідок поліпшення структури власних і позичених коштів, підвищення ліквідності, більш раціонального використання коштів і т. ін.

Відповідно до цього застосовуються різні показники для розрахунків і фінансово - економічної оцінки очікуваних результатів: валовий дохід, валовий прибуток, балансовий прибуток, чистий прибуток, чистий дохід тощо.

З урахуванням реалізації запропонованих заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану приватного підприємства «Чернігівмастербуд» припустимо основні доходи і витрати на майбутній рік.

Прибуток від реалізації розраховується виходячи з обсягів реалізації і собівартості реалізованої продукції.

Оцінку ефективності прийнятих рішень розглянемо в табл.. 3.1.

Таблиця 3.1 Оцінка ефективності прийнятих рішень

№ п/п	Запропонований захід	Опис ефекту від запропонованих заходів
1	Організація раціональної системи керування збутом	Поліпшення роботи підприємства, розширення ринків збуту продукції
2	Розроблення (створення) нових видів продукції	Збільшення обсягу реалізації продукції, збільшення виторгу від реалізації продукції, збільшення балансового прибутку
3	Зменшення дебіторської заборгованості	Поповнення оборотних коштів, тривалість обороту дебіторської заборгованості - зменшується; коефіцієнт абсолютної ліквідності - збільшується.

3.3 Економічне обґрунтування запропонованих заходів

Для подальшого розвитку підприємству необхідно отримати кредит у банку в розмірі 35 тис. грн. на 1 рік, відсоткова ставка становить 24 %. Відсотки по кредиту виплачуються щомісячно.

Зробимо техніко - економічний розрахунок окупності кредиту в табл. 3.2

Таблиця 3.2 Техніко - економічний розрахунок окупності кредиту

№ п/п	Найменування показників	Всього
1.	Виручка від реалізації	930,0
2.	Поточні витрати, всього	620,2
	в т. ч.
	- оплата кредиторської заборгованості за сировину та матеріали	289,5
	- заробітна плата (з нарахуваннями)	104,0
	- адміністративні витрати	155,7
	- виплата процентів за кредит	2,7
	- інші	68,3
3.	Погашення кредиту	35,0
4.	Відрахування в бюджет, в т. ч.	123,7
4.1	- податок на додану вартість	115,0
4.2	- податок на прибуток	8,7
5.	Чистий прибуток	151,1

Розрахуємо декілька показників рентабельності.

1. Коефіцієнт рентабельності продажу - показує, скільки прибутку від реалізації продукції припадає на одну грошову одиницю чистого доходу.

ПРвал

Рпр =

Дч

Умовні позначення: ПРвал - прибуток валовий, Дч - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Рентабельність продажу, яка планується.

Рпр = 35 / 930 = 0,04

Проаналізувавши розрахунок, можна зробити висновок, що прибуток складе 0,04 на одну грошову одиницю чистого доходу.

2. Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності - показує розмір прибутку від операційної діяльності, що припадає на одну гривню витрат, пов'язаних із загальною сумою операційних витрат.

ПРопд

Роп.д =

Ср + ВО

Умовні позначення: ПРОІІ д. - прибуток від операційної діяльності; ВО витрати адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати.

Рентабельність операційної діяльності, яка плануєтья

Роп.д.=930 / 620,2 = 1,5

Рентабельність операційної діяльності складе 1,5, можна сказати, що прибуток від операційної діяльності, що припадає на одну гривню витрат досить високий.

3. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал.

ПРч

Рвл.к =

ВКср

Умовні позначення: ПРЧ - чистий прибуток звітного періоду; ВКср середня вартість капіталу.

Рентабельність власного капіталу, яка планується:

Рвл.к= 151,1 / (40,1/2) = 7,54

Рентабельність власного капіталу складе 7,54, тобто підприємство буде ефективно використовувати власний капітал.

4. Коефіцієнт рентабельності активів показує ефективність використання своїх активів для отримання прибутку, тобто величину чистого прибутку, що дає кожна гривня, вкладена в активи підприємства.

ПРч

Ра =

Аср

Умовні позначення: ПРЧ - чистий прибуток звітного періоду; Аср - середня величина активів звітного періоду.

Рентабельність активів, яка плануєтья:

Ра= 151,1 /(125,5/2) = 2,41

Рентабельність активів складе 2,41, тобто підприєсмтво буде ефективно використовувало свої активи.

5. Коефіцієнт рентабельності основного капіталу відображає ефективність використання основних засобів, нематеріальних та інших необоротних активів.

ПРч

Рна =

НАср

Умовні позначення: ПРЧ - чистий прибуток звітного року; НАср - середня величина необоротних активів звітного періоду.

Рентабельність основного капіталу, яка планується:

Рна = 151,1 / 17,4 = 8,68

Рентабельність основного капіталу склае 8,68, це свідчить що настальки будуть використовуватися основні засоби підприємства.

6. Рентабельність оборотного капіталу - відображає ефективність використаних оборотних засобів та інших оборотних активів.

ПРч

Роб.к =

ОКср

Умовні позначення: Прч - чистий прибуток звітного періоду; ОКср - середня величина оборотного капіталу звітного періоду.

Рентабельність оборотного капіталу, яка планується:

Роб.к= 151,1 / (125/2) = 2,42

Рентабельність оборотного капіталу склае 2,42, це свідчить що оборотні засоби та оборотні активи будуть використовуватися ефективно.

Дані занесемо в табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Показники рентабельності підприємства

Показники	Плануємий рік
1. Рентабельність продажу	0,04
2. Рентабельність операційної діяльності	1,5
3. Рентабельність власного капіталу	7,54
4. Рентабельність активів	2,41
5. Рентабельність основного капіталу	8,68
6. Рентабельність оборотного капіталу	2,42

За результатами табл. 3.3 видно, що рентабельність підприємства, яка планується по більшості показників велика, тобто має тенденції до збільшення.

В табл. 3.4 зробимо порівняльну характеристику показників рентабельності 2005 року та показників рентабельності, які плануються.

Таблиця 3.4 Порівняльні характеристика показників рентабельності

№п/п	Найменування показника	2005 рік	Плануємий рік	Відхилення, (+/-)
1.	Рентабельність продажу	0	0,04	+ 0,04
2.	Рентабельність операційної діяльності	3,22	1,5	- 1,72
3.	Рентабельність власного капіталу	4,61	7,54	+ 2,93
4.	Рентабельність активів	1,27	2,41	+ 1,14
5.	Рентабельність основного капіталу	2,3	8,68	+ 6,38
6.	Рентабельність оборотного капіталу	1,87	2,42	+ 0,55

Проаналізувавши табл. 3.4, можна сказати, що рентабельність підприємства, яка планується, перевищує рентабельність підприємства у 2005 році. Тобто підприємство, розпочавши виробництво нового виду продукції, буде мати прибуток ще більший, ніж має, це дасть змогу підприємству розвиватися з більшими темпами ніж воно розвивається.

Висновки

В першому розділі роботи розглянуто теоретичні аспекти до управління підприємством в умовах ринкової економіки - метою якого є тільки і не тільки те, управління за умов адміністративно - командної економіки проблема відповідності організаційної структури управління цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, виявити основні закономірності його розвитку.

Аналіз фінансової стабільності підприємства фактично поглиблює і доповнює аналіз фінансового стану. Фінансова стабільність підприємства безпосередньо пов'язана із співвідношенням робочого капіталу та оборотних активів між собою та джерелами їхнього формування, аналіз платоспроможності і ліквідності балансу дає змогу оцінити можливості підприємства вчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

Трендовий аналіз - полягає у зіставлення величини балансових статей за кілька років (або суміжних звітних періодів) для виявлення тенденцій. Коефіцієнтний аналіз - зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які враховують як співвідношення величини балансових статей або інших абсолютних показників, одержаних на основі звітності і даних бухгалтерського обліку. Для визначення причин зміни абсолютних і відносних показників, а також рівня впливу різних причин на величину зміни показника застосовують чинників аналіз.

Головним показником, який характеризує фінансовий стан підприємства , є прибуток. Прибуток відіграє вирішальну роль у стимулюванні подальшого підвищення ефективності виробництва, посилення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих результатів діяльності свого підприємства.

Діяльність будь - якого підприємства, розташованого на території нашої держави, регламентується законодавчою базою. Законодавство по - новому оцінює фінансовий аспект діяльності підприємств, визначаючи одержання прибутку як головного стимулюючого фактору організації і функціонування підприємства. Держава, виступаючи зокрема як гарант прав суб'єктів підприємництва, в тому числі права власності, обмежує втручання державних органів у фінансову діяльність підприємства.

Джерело, за допомогою якого здійснюється аналіз фінансового стану - є фінансова звітність підприємства, фінансова звітність є бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан.

Основними складовими, які розкривають структуру підприємства є показники фінансового стану: аналіз майнового стану підприємства та динаміка його змін; аналіз фінансових результатів ділової активності; аналіз рентабельності.

У другому розділі розглянута характеристика підприємства, структурний аналіз активів і пасивів підприємства, аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

Характеристика розкрила складові приватного підприємства, розглянуто динаміку доходу, структуру підприємства

Структурний аналіз активів і пасивів дав змогу вивчити структуру і динаміку засобів підприємства і джерел їх формування для ознайомлення із загальним станом фінансового стану. Структурний аналіз має попередній характер, бо в результатів його проведення ще не можна дати кінцеву оцінку якості фінансового стану. Зіставлення динаміки активів і фінансових результатів дало можливість говорити про збільшення ефективності діяльності підприємства, тому що темпи приросту фінансових результатів більші за темпи приросту активів. Попередня оцінка фінансового стану показала, що переважають статті, які говорять про здоровий фінансовий стан. Відсутні негативні статті - такі як непокритий збиток, неоплачений капітал та вилучений капітал.

Аналіз структури активів дав можливість визначити вид майна, на збільшення якого найбільшою мірою був спрямований приріст джерел коштів підприємства.

Аналіз структури необоротних активів показав орієнтацію підприємства на створення матеріальних умов розширення основної діяльності. Аналіз структури оборотних активів свідчить про збільшення ділової активності. Аналіз структури пасивів дав позитивну динаміку показників і коефіцієнтів, які відповідають нормативним значенням. Аналіз структури власного капіталу показав зменшення капіталу за рахунок статті „нерозподілений прибуток".

Також було розраховано коефіцієнт майна виробничого призначення нагромадження власного капіталу, зносу основних засобів, оновленню основних засобів, які показали негативну тенденцію розвитку підприємства яка може в майбутньому вплинути на фінансовий стан.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства дав змогу проаналізувати прибуток і рентабельність підприємства, горизонтальний аналіз абсолютних показників показує, що підприємство у звітному періоді досягло високих фінансових результатів у господарчій діяльності порівняно з фактичними даними минулого року. Найважливішими умовами зростання прибутку від реалізації продукції є збільшення обсягу випуску продукції, забезпечення ритмічності виробництва і відвантаження продукції, підвищення її якості та конкурентноздатності, оптимізація запасів готової продукції на складах, своєчасна оплата покупцями замовленої ними продукції, застосування прогресивних форм розрахунків за продукцію (факторинг).

Рентабельність підприємства має негативний характер, що говорить про не задовільний фінансовий стан.

Аналіз ліквідності -- є одним з головних показників, які характеризують фінансовий стан підприємства.

Необхідність аналізу стану ліквідності у ринкових умовах зумовлюється тим, що жодне підприємство не гарантоване від банкрутства, тобто становища, коли воно не може розрахуватися за своїми боргами і зазнає фінансового краху. Під терміном „ліквідність" прийнято розуміти здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання перед усіма контрагентами і державою. Коефіцієнт покриття в динаміці показав збільшення ресурсів, які можуть бути використані для погашення поточних зобов'язань підприємства. Коефіцієнт швидкої ліквідності охарактеризував платіжні можливості підприємства щодо статті „поточні зобов'язання" за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показав, яка частина боргів підприємства може бути погашена негайно. Збільшення чистого обігового капіталу свідчить про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність. Коефіцієнт платоспроможності більше нормативного значення, показав питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Збільшилась частина власного капіталу, яка вкладається у фінансування поточної діяльності. Всі розраховані показники ліквідності характеризують роботу підприємства як задовільну.

Оцінка ділової активності в умовах ринкової економіки у фінансовому аспекті перш за все проявляється у швидкості обороту коштів підприємства, дослідивши показники ділової активності видно, що коефіцієнт оборотності майна, коефіцієнт оборотності мобільних коштів. Коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт загальної оборотності капіталу, оборотність готової продукції, фондовіддача основних засобів та інших позаобігових активів, оборотність їх збільшилась, що позитивно впливає на фінансовий стан. Але перевищення тривалості погашення в днях дебіторської заборгованості над кредиторською свідчить про погіршення платоспроможності підприємства.