Аналіз фінансового стану приватного підприємства "Чернігівмастербуд"

У процесі праці науково - технічного персоналу тільки розробляються, створюються нові види виробів техніки, технології, сировини і матеріалів. У процесі праці управлінського персоналу та частина результатів праці науково дослідного персоналу, використання яких із соціально - економічної точки зору доцільно, у даний момент впроваджується у виробництво. Праця науково - технічного персоналу створює потенційну можливість для підвищення ефективності виробництва (насамперед шляхом удосконалювання виробничого апарата), а реалізація цієї можливості є функція управлінської праці.

Саме по собі впровадження у виробництво найсучасніших роботів і засобів автоматизації праці не гарантує підвищення ефективності виробництва. А якщо існують ще й недоліки у виробничому плануванні, в організації постачання, у розробці робочих місць, в організації і стимулюванні праці вони не дозволять забезпечити розрахункове завантаження виробничих потужностей, вони утворять “вузькі місця” на стиках єдиного технологічного процесу, на суміжних ділянках виробництва. Без адекватної організаційної й управлінської підготовки виробництва, виділення для цього спеціальних ресурсів неможливо реалізувати (особливо на перспективній основі) потенціал підвищення його ефективності, закладений у новій техніці. І краще затратити на це додаткові засоби, ніж намагатися згодом розв'язувати проблеми, неминучі при будь - якій значній технічній реконструкції[60].

Природно, що добре продумана організаційна підготовка виробництва як на стадії впровадження нової техніки, так і в процесі її освоєння, експлуатації і налагодження коштує недешево. Відомо, наприклад, що співвідношення витрат на фундаментальні дослідження, конструкторські й інженерні розробки, упровадження нового промислового обладнання (технології) розподіляються в пропорції 1:10:100. Подібне співвідношення як не можна краще підтверджує один із принципів менеджменту: краще мати першокласного організатора і другокласну ідею, чим другокласного організатора і першокласну ідею.

Більше значення має удосконалювання організації праці, розвиток групових і бригадних форм, передача безпосереднім виконавцям ряду функцій у прийнятті рішень на своїх робочих місцях, більшого самоконтролю за процесом праці. Подібна перебудова форм організації і стимулювання праці повинні проводитися в строгій відповідності з технічними умовами конкретного виробництва, вимагає також відповідного навчання і підготовки робітників. А це теж функції менеджерів і фахівців[53].

Складність дослідження взаємозв'язку розвитку сфери управління, зростання адміністративного навантаження і підвищення ефективності виробництва полягає в тім, що ці процеси знаходяться в діалектичній взаємодії один з одним. Між ними існує складний механізм прямого і зворотного зв'язку. Тільки із зростанням продуктивності суспільної праці створюються передумови для збільшення чисельності адміністративного персоналу. І частка службовців у загальній чисельності зайнятих, повинна бути вище там, де вище загальний рівень ефективності виробництва.

Звичайно, саме по собі збільшення чисельності фахівців чи конторських працівників не приводить до збільшення обсягу продукції, що випускається чи до залучення в процес виробництва додаткових обсягів ресурсів. Мало того, в умовах екстенсивного зростання економіки, коли випуск продукції зростає за рахунок збільшення обсягу використовуваних виробничих ресурсів, нарощування сфери управління може привести і до уповільнення темпів зростання продуктивності праці. Складність аналізу механізму зв'язку між даними процесами обумовлена насамперед тим, що праця адміністративного персоналу не має безпосередньо продуктивного характеру. Тому слід мати професійний підхід щодо управління наведеними чинниками діяльності виробничих підприємств, щоб забезпечити ефективну його діяльність.

Несправедливість твердження, що зростання питомої ваги адміністративного персоналу в складі сукупної робочої сили є свідченням бюрократизації управління, виявляється вже при постійному перерахуванні тих категорій працівників, що у цей персонал входять. Як відзначалося, до числа адміністративних працівників відносяться, наприклад, інженери, конструктори, учені, фахівці різного профілю - усі, хто зайнятий розумовою працею, причому нерідко творчого, новаторського характеру. Мало того, одержання віддачі від творчої чи новаторської діяльності взагалі несумісно ні з якими проявами бюрократизму. Навпроти, бюрократизм, що низводить розумову працю, найчастіше нижче виконавської фізичної праці, що наближає його по ступені регламентації до самих примітивних форм трудової діяльності, є однією з головних перешкод на шляху проникнення НТП у виробництво і підвищення його економічної ефективності[61].

Звичайно ж, по своєму складі адміністративний персонал є неоднорідним. У рамках даної роботи інтерес містить вивчення взаємозв'язку праці різних категорій адміністративного персоналу з динамікою ефективності промислового виробництва, визначення на цій основі змін у структурі адміністративних працівників, необхідних для забезпечення прискорення зростання ефективності. Тому виникає питання, які працівники потрібні насамперед при підвищенні технічного укладу виробництва; які групи адміністративного персоналу при цьому будуть зростати по своїй питомій вазі і чисельності швидше, а які - повільніше і чому[59].

Звичайно в складі працівників сфери управління виділяються дві основні категорії, що займають у процесі управління істотно різне положення: лінійний і штабний управлінський персонал. Але справа ще й у тім, що функції, виконувані цими категоріями працівників, по - різному зв'язані з процесом інтенсифікації промислового виробництва, з підвищенням його ефективності. Це багато в чому визначає їхні кількісні співвідношення в структурі адміністративного персоналу. До лінійного управлінського персоналу відносять насамперед керівників усіх рівнів. До штабного управлінського - фахівців і конторських службовців.

Як показує статистика, з погляду найбільшої відповідності структури адміністративного персоналу вимогам інтенсифікації виробництва доля лінійного управлінського персоналу в загальній чисельності працівників переважно розумової праці повинна знижуватися і, навпаки, питома вага штабного персоналу - зростати. Пояснення цієї тенденції в тім, що збільшення в складі адміністративного персоналу частки керівників усіх рівнів управління і зниження частки фахівців є однією з найбільш важливих характеристик посилення бюрократизації управління[62].

До лінійного управлінського персоналу відносяться керівники, наділені функцією прийняття управлінських рішень, що вимагають виконання. Вони визначають, “що” повинно бути зроблено, “ким” і “коли”, тобто визначають цілі і задачі, виконавців і контролюють процес виконання. На противагу лінійному управлінському персоналу штабні працівники (фахівці і конторські службовці) самі управлінських рішень не приймають, а лише беруть участь у їхній підготовці й обґрунтуванні.

Персонал лінійних керівників розташований на всіх рівнях апарата управління. І до нього відносяться не тільки президенти і віце - президенти компаній, директора заводів і керуючі відділеннями і їх заступники, але і керівники функціональних служб апарата управління (фінансів, маркетингу, технічного розвитку), хоча ці керівники часто виступають і як штабні фахівці. Дані працівники складають частину лінійного управлінського персоналу вищого і середнього рівнів, оскільки вони також приймають рішення в межах своїх повноважень, керують іншими людьми, так само, як і майстри - керівники нижнього рівня управління, чиї функції пов'язані переважно з організацією роботи безпосередньо на виробництві.

Відмінною рисою праці штабного управлінського персоналу є те, що їхня влада поширюється не далі власного робочого місця. Штабний персонал, таким чином, керує не людьми, а “речами” шляхом розробки і впровадження у виробництво нової техніки і технології, нових схем організації праці, обробляючи інформацію в системі управління. Їхня відмінність від виробничих працівників не тільки в переважно розумовому характері праці, але й у тім, що останні мають справи з матеріальними процесами безпосередньо (впливаючи на предмет праці), а штабний персонал - через інформацію, що відображає рух матеріальних процесів[57].

Бюрократизація управління негативно впливає не на економічне зростання взагалі, а на інтенсифікацію виробництва, на динаміку його ефективності (за рахунок екстенсивних факторів економічне зростання може відбуватися досить швидкими темпами і при наявності невикористаних у виробництві ресурсів). Несприйнятливість бюрократичної форми управління до науково - технічних і організаційних нововведень стає особливо сильною в рамках проти витратного господарського механізму. Відбувається це через зростання невідповідності цілей бюрократії, як влади постійних органів управління, і загальних цілей господарської діяльності. Власні цілі бюрократії, її прагнення зберегти межі своєї влади, удержати сфери контролю за процесом праці, приходять в усе більше протиріччя з реальними цілями виробництва. Розташована на всіх рівнях управління ієрархія керівників є не що інше, як апарат збереження влади бюрократії, її приватна власність, що бюрократія прагне збільшити і берегти.

Потреба в збільшенні частки лінійного управлінського персоналу в рамках переваги бюрократичної системи управління при домінуванні стратегій іншого типу обумовлюється особливостями функцій цього персоналу. Уповільнення темпів технічного переозброєння промислового виробництва підсилює формальний поділ праці виробничого персоналу, робить його професійну структуру нерухомою. Загальні цілі виробництва розкладаються на частки, які сформульовані жорстко в термінах кінцевих цілей. Строго регламентуються засоби виконання задач. Виконання майже усіх видів робіт уже не залежить від індивідуальних якостей працівників. Відповідно жорстко регламентується процес праці і підсилюється контроль за ним, що доходить до кожної окремої операції. Передбачається, що всі працівники діють відповідно до встановлених правил чи, за допомогою адміністративного примуса, їх можна змусити діяти в такий спосіб. У результаті звужується варіантність у виборі альтернатив для досягнення кінцевого результату, рівень витрат по його досягненню також строго регламентується і, виходить, усе більш звужуються рамки підвищення ефективності виробництва, сповільнюються темпи її зростання. Неминуче виникає розрив у цілях й інтересах працівників на різних рівнях управління[63].

Ієрархічний принцип побудови організаційних структур уже сам по собі забезпечує відносну стійкість бюрократичної системи управління. Збільшення рівнів управлінської ієрархії все більш віддаляє власні цілі й інтереси бюрократії від кінцевих цілей виробництва. Влада бюрократії як влада постійних органів управління приходить в усе більше протиріччя з вимогами розвитку виробництва тільки в умовах прискорення НТП. Несприйнятливість бюрократичної системи до НТП, до необхідності безупинних перебудов управління, що постійно прискорюються в міру підвищення темпів НТП, стає головним гальмом на шляху підвищення ефективності виробництва.

Особливу гостроту здобуває порівняння витрат і результатів праці кожного працівника, оцінка його внеску в кінцевий результат виробництва. Автоматизація і супутні їй зрушення у поділі праці усе більш віддаляють зусилля окремого працівника від кінцевого результату технологічного циклу. Зростання продуктивності праці усе менше залежить від зусиль однієї людини на своєму робочому місці. Зростає необхідність загального кінцевого результату, роль групових і колективних форм організації і стимулювання праці з оплатою за кінцевим результатом. А це, у свою чергу, вимагає передачі безпосереднім виконавцям, робітникам та службовцям, усе більш широких повноважень у прийнятті рішень на своїх робочих місцях, передачі їм також функцій контролю і нормування праці. Конкретні форми такого самоврядування і самоконтролю (бригади контролю якості, бригади підвищення продуктивності і т.п.) об'єктивно звужують сферу застосування праці лінійного управлінського персоналу, і для свого ефективного використання ці форми організації праці виконавців вимагають зменшення частки керівників у складі адміністративного персоналу. На важливість серйозних змін в організації і стимулюванні праці рядових робітників та службовців у процесі автоматизації виробництва, на необхідність передачі їм більшого обсягу управлінських функцій, і особливо функцій контролю за процесом своєї праці, указує хоча б той факт, що найбільше зростання продуктивності праці й ефективності промислового виробництва в цілому і дає одночасне застосування промислових роботів і бригад контролю якості.

Недарма в 60 - і роки в ряді промислових компаній США впровадження засобів автоматизації супроводжується різкими скороченнями персоналу керівників нижнього рівня управління. Корпорація “Дженерал Моторс”, наприклад, при створенні нового комплексу з 6 заводів з виробництва автомобіля “Сатурн” припускає взагалі ліквідувати майстрів на основі масової автоматизації цього виробництва, оснащення персональними комп'ютерами виробничих бригад, їхнього укрупнення і передачі їм управлінських функцій керівників нижнього рівня. Усі питання організації і контролю за своєю працею робітники та службовці цехів будуть вирішувати самостійно, звертаючись при виникненні проблем безпосередньо в постачальницькі чи інженерні підрозділи підприємства.

Сучасна автоматизація впливає і на структуру самого штабного управлінського персоналу. Більш інтенсивно заміщається праця конторських працівників, як переважно виконавський у сфері управління. Відповідно з розвитком засобів автоматизації конторської праці, частка цих працівників у загальній чисельності адміністративного персоналу знижується. Інакше впливає, автоматизація на структуру і чисельність ІТП, фахівців. При зниженні питомої ваги одних категорій працівників у загальній чисельності службовців, частка і чисельність інших може дуже швидко зростати.

Проблеми в цій області існують і більш складні. Упровадження, наприклад, засобів автоматизації інженерної і конструкторської праці може і не привести до різкого скорочення чисельності цих працівників, точно так само як і поширення персональних комп'ютерів веде не до скорочення, а до зростання чисельності службовців. Ці засоби дозволяють розвантажити творців нової техніки від виконання багатьох нетворчих операцій, що, як правило, і без них виконувалися конторськими службовцями. Вивільнення у фахівців частини робочого часу створює додаткові можливості для творчої чи новаторської діяльності для підвищення ефективності їхньої праці, що визначається не кількістю розумових зусиль в одиницю робочого часу чи обсягом самого робочого часу, а насамперед якістю запропонованих рішень, кінцевим результатом роботи всієї організації (рівнем отриманого прибутку чи підвищенням ефективності виробництва). Тому для підвищення продуктивності розумової праці вирішальне значення поки має не тільки технічна оснащеність, а форми організації і стимулювання[61].

Збільшення в складі робочої сили фахівців, що не тільки можуть, але і хочуть самі керувати своєю працею (оскільки від цього залежить їх продуктивність), робить усе менш потрібним працю по нагляду і контролю. Нарешті, ІТП виступає як безпосередній носій НТП, упроваджуючи його досягнення у виробництво. Прискорення НТП, збільшення чисельності фахівців, таким чином, також суперечить інтересам бюрократії, оскільки викликає необхідність усе більш частих і глибоких перебудов управління, при яких (у міру розвитку засобів автоматизації) усе більший обсяг прав по прийняттю рішень делегується безпосереднім виконавцям.

При цьому важливо підкреслити, що мова йде про структуру самого адміністративного персоналу. Саме в ній для підвищення темпів зростання ефективності виробництва частка штабного персоналу, і в першу чергу ІТП, повинна зростати, а частка лінійного управлінського персоналу (у міру руйнування бюрократичної системи управління) - знижуватися. У складі сукупної робочої сили в процесі посилення інтенсифікації виробництва буде зростати частка всіх працівників розумової праці, включаючи керівників.

Таким чином в сучасних умовах розвитку українських підприємств існує не вирішувана проблема: хто і як може змінити підхід до управління процесом прийняття рішень, і самою організаційною структурою в колі існуючих управлінців (менеджерів) на підприємствах.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЧЕРНІГІВМАСТЕРБУД»

2.1 Загальна характеристика приватного підприємства «Чернігівмастербуд»

Приватне підприємство „Чернігівмастербуд” (далі „підприємство”) є суб`єктом господарської діяльності (господарювання), що створене та діє на основі приватної власності громадянина України та його праці і є унітарним підприємством.

Підприємство створене згідно законодавства України за рішенням власника для здійснення підприємства.

Місце знаходження підприємства: Україна, 14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, буд. 30.

Підприємство здійснює свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства України.

Підприємство створюється з метою задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково - дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності та отримання на цій основі прибутку в інтересах власника.

Згідно Статуту предметом діяльності підприємства є:

o підрядні будівельні, монтажні, ремонтні, пусконалагоджувальні, оформлювані роботи;

o інженерні вишукування, проектні роботи, будівельне проектування та конструювання, проектування інженерних мереж і систем;

o торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, паливно - мастильних матеріалів;

o торгівля (оптова, роздрібна, комісійна) запасними частинами, вузлами, агрегатами до автомобілів та іншої автомототехніки;

o торгово - посередницька, торгово - закупівельна діяльність, в т.ч. сільськогосподарницької сировини;

o створення власної торгової мережі (магазини, салони, ларьки, лоточна торгівля, пересувні авто лавки і т .і.) для реалізації продовольчих та промислових товарів;

o виробництво будівельних матеріалів;

o внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

o надання транспортно - експедиційних послуг при перевезеннях;

o виробництво продукції виробничо - технічного призначення, промислових і продовольчих товарів;

o виробництво виробів з металу, виготовлення та продаж металоконструкцій;

o науково - технічні розробки та впроваджувальні роботи у різних галузях науки і техніки, їх прикладне застосування;

o заготівля деревини та її переробка, виготовлення столярних виробів;

o виготовлення та ремонт меблів;

o виробництво, переробка та реалізація сільгосппродукції;

o надання послуг по обслуговуванню і ремонту транспортних засобів, придбання, ремонт, техобслуговування та реалізація автомототехніки, створення станцій технічного обслуговування, автозаправних станцій, автостоянок;

o постачально - збутова та заготівельна діяльність продуктів та товарів;

o організація та забезпечення роботи складських приміщень;

o оренда та суборенда будівель, землі, основних засобів виробництва, майна та машин і механізмів, та здача їх в оренду та суборенду з метою отримання прибутку;

o надання платних послуг населенню та виконання робіт по організації культурного дозвілля громадян, у тому числі шляхом створення суспільно - культурних, оздоровчих центрів, студій, ігорних домів та інше;

o посередницькі послуги та послуги у сфері збуту;

o виконання робіт і надання послуг, прямо не заборонених чинним законодавством України.

Підприємство є юридичною особою згідно законодавства України, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, емблему, власну символіку. Підприємство може бути позивачем і відповідачем у суді.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Діяльність підприємства здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Підприємство цілком відповідає за результати своєї діяльності, за виконання своїх обов`язків перед суб`єктами господарювання та громадянами, бюджетом.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

o грошові та матеріальні внески власника;

o доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності підприємства;

o доходи від цінних паперів;

o кредити банків та інших кредиторів;

o капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

o майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

o інші джерела, не заборонені законодавством України.

Управління підприємством на основі поєднання прав власника відносно господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу підприємства.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважений ним орган - директора.

Для здійснення управління поточною діяльністю підприємства може найматися директор. У разі найму директора підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Підприємство самостійно здійснює господарську діяльність та вільно розпоряджається продукцією, товарами та прибутком, який залишився після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Підприємство самостійно формує програму своєї діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції та послуг, що виробляється. Воно вільне у виборі предмета договору, залученні матеріально - технічних, фінансових та інших ресурсів, встановлення цін на продукцію та послуги, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин.

Підприємство самостійно встановлює ціни на свою продукцію та послуги, інші види діяльності на договірних засадах.

Зобразимо організаційну структуру приватного підприємства «Чернігівмастербуд».

Таблиця 2.1 Показники техніко - економічної характеристики приватного підприємства «ЧЕРНІГІВМАСТЕРБУД» за 2004 - 2005 роки

№ п/п	Показники	2004 рік	2005 рік	Абсолютне відхилення (+/ - )	Відносне відхилення, %
1.	Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	957,4	240,7	- 716,7	25,14
2.	Чистий дохід (виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	797,8	200,6	- 597,2	25,14
3.	Чистий прибуток (збиток) звітного року, тис. грн.	- 22,9	40,1	63,0	- 175,11
4.	Середньорічна (середня) вартість основних засобів, тис. грн.	0,6	11,4	10,8	1900
5.	Фондовіддача основних засобів, тис. грн.	15,26	7,64	- 7,62	50,07
6.	Фондомісткість, грн.	0,07	0,13	0,06	185,71
7.	Матеріальні витрати, тис. грн.	197,1	125,8	- 71,3	63,83
8.	Середня вартість власного капіталу, тис. грн.	20,05	8,7	- 11,35	43,39
9.	Середня вартість сукупного капіталу, тис. грн.	62,8	31,5	- 31,3	50,16
10.	Рентабельність по чистому прибутку, %	- 1,14	4,61	5,75	- 404,39

За результатами таблиці можна зробити висновок, що прибуток підприємства має тенденцію росту.

У 2004 році дохід від реалізації продукції (робіт, товарів, послуг) складав 957,4 тис. грн., а у 2005 році - 240,7 тис. грн., по відношенню до 2005 року дохід зменшився на 716,7 тис. грн.

Підприємство почало свою діяльність у 2004 році спрацювало з доходом від реалізації продукції 957,4 тис. грн., а чистим доходом (виручкою від реалізації) 797,8 тис. грн., але розрахувавшись по податкам, зазнавши матеріальних витрат, витрат на оплату праці, зробивши відрахування на соціальні заходи, амортизацію та інші операційні витрати підприємство спрацювало за рік зі збитком 22,9 тис. грн. В 2005 році зменшилися витрати за рахунок меншої реалізації продукції (робіт, товарів, послуг) підприємство отримало прибуток 40,1 тис. грн., що становить на 63,0 тис. грн. більше ніж у 2005 році.

У 2005 році збільшилися основні засоби на 10,8 тис. грн. порівняно з 2004 роком. Підприємство оновлювало основні засоби, тому і відбулося збільшення.

Зменшення матеріальних витрат з 197,1 до 125,8 ти. Грн., відповідно 2004 і 2005 роки, тобто зменшення відбулося на 63,83 %.

Так як підприємство почало свою діяльність у 2004 році, то власний капітал складав 20005 тис. грн., а в 2005 році - 8,7 тис. грн., тобто зменшився на 11,35 тис. грн. Власний капітал витрачався на розвиток діяльності підприємства.

Рентабельність підприємства збільшилися у 2005 році на 5,75 порівняно з 2004 роком. У 2004 році вона складала - 1,14 %, а у 2005 році складала 4,61%.

Можна сказати, що підприємство за 2 роки своєї діяльності спрацювало з прибутком, зменшило витрати за рахунок основних засобів (зменшення амортизації з 6,0 до 1,2), матеріальних витрат (з 197,1 до 125,8), витрат на оплату праці (з 61,9 до 11,2) - менший об'єм реалізації послуг, а заробітна плата працівникам нараховується як відсоток від вартості виконаних робіт; відрахування на соціальні заходи (з 23,1 до 3,8) та інших операційних витрат (з 534,2 до 18,50

2.2 Оцінка фінансового стану підприємства

Всі підприємства сфери матеріального виробництва в умовах ринкової економіки здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку. Це таке господарювання, яке передбачає порівняння витрат і результатів діяльності в грошовій формі, одержання максимального прибутку при мінімум витрат. Суть комерційного розрахунку зумовлює специфічні вимоги до організації фінансового господарства підприємства, яке має зважати на те, що суб'єкти господарювання у ринковій економіці володіють не уявною, а дійсною фінансовою незалежністю і що вони несуть реальну економічну відповідальність за ефективність свого функціонування, своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, банками, іншими діловими партнерами, а також перед державою. Здатність підприємства успішно діяти в умовах комерційного розрахунку знаходить своє відображення у його фінансовому стані.

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями[40].

Аналізуючи пасив балансу, ми бачимо, що на підприємстві переважають поточні витрати, що свідчить про те, що підприємство не являється фінансово стійким, а також, що фінансові операції підприємства ризиковані. У структурі запозичених коштів найбільшу частину займає кредиторська заборгованість за товари, причому відбулася її зменшення з 73,0 до 26,1 тис. грн., тобто на 46,9 тис. грн. Так як фінансове становище є досить стійким, то підприємство може викликати зацікавленість у кредиторів, тому потрібно зробити більш детальний аналіз показників фінансової стійкості.

1. Коефіцієнт покриття показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань. Розрахунок здійснюють за формулою:

Оборотні активи

Кпок =

Поточні зобов'язання

Коефіцієнт покриття на 2004 рік склав

Кпок=(125,0+0,5)/85,5 = 1,47

Коефіцієнт покриття на 2005 рік склав

Кпок=(42,8+2,8)/45,6 = 1,0

За результатами розрахунку видно, що коефіцієнт покриття у 2004 році має високе значення - 1,47, тобто підприємство було достатньо ресурсів, які використовуються для погашення поточних зобов'язань, а в 2005 році підприємство має критичне значення 1,0, тобто підприємство не має ресурсів для погашення поточних зобов'язань.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Розраховується за формулою:

Оборотні активи - запаси

Кш.л. =

Поточні зобов'язання

Коефіцієнт швидкої ліквідності на 2004 рік:

Кш.л.=(125,0+0,5 - 0,3)/85,5 = 1,46

Коефіцієнт швидкої ліквідності на 2005 рік:

Кш.л.= (42,8+2,8 - 4,8)/45,6 = 0,89

Отримане значення коефіцієнта швидкої ліквідності 2204 році високе, він складає 1,46, це означає, що підприємство мало платіжні можливості, щодо сплати поточних зобов'язань і здійснювалася умова своєчасного розрахунку з дебіторами. У 2005 році коефіцієнт швидкої ліквідності склав 0,89, що означало, що підприємство не мало платіжних можливостей щодо сплати поточних зобов'язань, тобто не відбувалися своєчасні розрахунки з дебіторами. Нормативне значення дорівнює 1.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Розраховується за формулою:

Грошові кошти

Ка.л. =

Поточні зобов'язання

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на 2004 рік:

Ка.л.=123,4/85,5 = 1,44

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на 2005 рік:

Ка.л=10,5/45,6 = 0,23

Коефіцієнт абсолютної ліквідності доповнює попередні показники. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності є оптимальним, якщо більше 0,2. Коефіцієнт має тенденції зменшення, що негативно сказується на фінансовому стані.

4. Чистий обіговий капітал. Розраховується за формулою:

Кч.о. = Оборотні активи - Поточні зобов'язання

Чистий обіговий капітал на 2004 рік:

Кч.0. = 125,0 - 85,5 = 39,5 тис. грн

Чистий обіговий капітал на 2005 рік:

Кч.0. = 42,8 - 45,6 = - 2,8 тис. грн

Наявність чистого обігового капіталу у 2004 році, який складає 39,5 тис. грн., свідчить про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність, а в 2005 році чистий обіговий капітал зменшився до від'ємного значення, і склав - 2,8 тис. грн., це свідчить про неспроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати свою діяльність.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, більша чи менша платоспроможність (або неплатоспроможність) зумовлена більшим чи меншим рівнем забезпеченості (або незабезпеченості) обігових активів довготерміновими джерелами.

Платоспроможність - це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов'язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або в готівці.

5. Коефіцієнт платоспроможності показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Реальний власний капітал

Кп =

Суму активів

Коефіцієнт платоспроможності на 2004 рік

Кп=40,1/125,0 = 0,32

Коефіцієнт платоспроможності на 2005 рік

Кп=17,4/60,2 = 0,29

За результатами розрахунків коефіцієнт платоспроможності не стабільний і дорівнює 0,32 і 0,29, при нормативному значенні більше 0,5.

Маючи досить низьку питому вагу власного капіталу, підприємство не може почувати себе досить спокійно при розрахунках.

6. Коефіцієнт фінансування, характеризує залежність підприємства від залучених коштів.

Розрахунок здійснюється за формулою:

Поточні зобов'язання

Кф =

Сума активів

Коефіцієнт фінансування на 2004 рік

Кф=85,5/125,0 = 0,68

Коефіцієнт фінансування на 2005 рік

Кф =45,6/60,2 = 0,76

За результатами розрахунку підприємство має досить високу фінансову стабільність, так як нормативне значення дорівнює більше 0,1, це свідчить що підприємство залежить від залучених коштів.

7. Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами - показує забезпеченість підприємства власними обіговими коштами. Розрахунок здійснюється за формулою:

Чистий обіговий капітал

Кз.в.к.=

Оборотні активи

Коефіцієнт забезпеченості на 2004 рік:

Кз.в.к.=(125,0 - 85,5)/125,0 = 0,32

Коефіцієнт забезпеченості на 2005 рік:

Кз.в.к.=((42,8 - 45,6)/42,8 = - 0,07

Розрахунки показують, що забезпеченість підприємства власними обіговими коштами зменшується, що негативно сказується на фінансовому стані в цілому.

8. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в обігові кошти.

Власний капітал - необоротні активи

Км =

Власний капітал

Коефіцієнт маневреності на 2004 рік:

Км=(40,1 - 0)/40,1 = 1

Коефіцієнт маневреності на 2005 рік:

Км=((17,4 - 17,4)/17,4 = 0

Зменшення коефіцієнта свідчить про те, що підприємство зменшує частину власного капіталу, яка вкладається в фінансування поточної діяльності.

Розрахувавши основні показники ліквідності та платоспроможності, можна зробити висновок, що підприємство у 2004 році має досить високі показники діяльності, а у 2005 році - низькі, що негативно сказується на діяльності підприємства.

Зведемо розраховані показники у табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Динаміка показників ліквідності

Показники	На 2004 рік	На 2005 рік	Зміни (+, - )
1 Коефіцієнт покриття	1,47	1,0	- 0,47
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,46	0,89	- 0,57
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	1,44	0,23	- 1,21
4.Чистий обіговий капітал	39,5	- 2,8	- 42,3
5. Коефіцієнт платоспроможності	0,32	0,29	- 0,03
6. Коефіцієнт фінансування	0,68	0,76	0,08
7. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами	0,32	- 0,07	- 0,39
8. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	1	0	- 1

За результатами розрахунку видно, що коефіцієнт покриття у 2004 році має високе значення - 1,47, тобто підприємство було достатньо ресурсів, які використовуються для погашення поточних зобов'язань, а в 2005 році підприємство має критичне значення 1,0, тобто підприємство не має ресурсів для погашення поточних зобов'язань.

Отримане значення коефіцієнта швидкої ліквідності 2204 році високе, він складає 1,46, це означає, що підприємство мало платіжні можливості, щодо сплати поточних зобов'язань і здійснювалася умова своєчасного розрахунку з дебіторами. У 2005 році коефіцієнт швидкої ліквідності склав 0,89, що означало, що підприємство не мало платіжних можливостей щодо сплати поточних зобов'язань, тобто не відбувалися своєчасні розрахунки з дебіторами. Нормативне значення дорівнює 1.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності доповнює попередні показники. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності є оптимальним, якщо більше 0,2. Коефіцієнт має тенденції зменшення, що негативно сказується на фінансовому стані.

Наявність чистого обігового капіталу у 2004 році, який складає 39,5 тис. грн., свідчить про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність, а в 2005 році чистий обіговий капітал зменшився до від'ємного значення, і склав - 2,8 тис. грн., це свідчить про неспроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати свою діяльність.

За результатами розрахунків коефіцієнт платоспроможності не стабільний і дорівнює 0,32 і 0,29, при нормативному значенні більше 0,5.

Маючи досить низьку питому вагу власного капіталу, підприємство не може почувати себе досить спокійно при розрахунках.

За результатами розрахунку підприємство має досить високу фінансову стабільність, так як нормативне значення дорівнює більше 0,1, це свідчить що підприємство залежить від залучених коштів.

Розрахунки показують, що забезпеченість підприємства власними обіговими коштами зменшується, що негативно сказується на фінансовому стані в цілому.

Зменшення коефіцієнта свідчить про те, що підприємство зменшує частину власного капіталу, яка вкладається в фінансування поточної діяльності.

Наведені показники не відповідають нормативним вимогам, тому фінансовий стан підприємства не задовільним.

Пасиви підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складається з власного капіталу і резервів, довгострокових зобов'язань, поточних зобов'язань та кредиторської заборгованості.

Узагальнено джерела засобів можна поділити на власні і позичені (прирівнюючи до останніх кредиторську заборгованість).

Структуру пасивів характеризують коефіцієнт автономії, що дорівнює частці власних засобів у загальній величині джерел засобів підприємства:

Реальний власний капітал

К_м =

Загальна величина джерел засобів підприємства

Коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів:

Скоригов. довготерм. зобов'яз. + скоригов. поточ. зобов'язання

К_м =

Реальний власний капітал

Розрахунок даних коефіцієнтів дасть змогу відповісти на питання: "На скільки підприємство є незалежним від зовнішніх запозичень, і на скільки чітко може проводити свою фінансову політику?"

У табл. 2.3 зробимо аналіз структури пасивів.

По даним нормативних значень основних оціночних показників фінансового стану підприємства коефіцієнт автономії для нормального розвитку повинен бути >0,5, а за даними таблиці - 0,32 та 0,28, відповідно, на 2004 та 2005 роки. Коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів повинен бути <1, по даним таблиці він дорівнює 2,13 та 2,62, відповідно, на 2004 та 2005 роки.

Таблиця 2.3 Аналіз структури пасивів (у тис. грн.)

Показники	Абсолютні величини	Питома вага (%) у загальній величині активів	Зміни
	На 2004 р.	На 2005 р.	На 2004 р.	На 2005 р.	В абсолютних величинах	У питомій вазі
Реальний власний капітал	40,1	17,4	31,95	27,62	- 22,7	- 4,33
Позичені засоби	85,4	45,6	68,05	72,38	- 39,8	+4,33
Разом джерел засобів	125,5	63,0	100	100	- 62,5	0
Коефіцієнт автономії	0,32	0,28	-	-	- 0,04	-
Коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів	2,13	2,62	-	-	+0,49	-

На основі аналізу, виконаного в табл. 2.3, визначають стратегію організації щодо нагромадження власного капіталу.

За даними розрахунків видно, що зміни здійснились тільки в статті нерозподілений прибуток в бік зменшення і склав 17,2 тис. грн.

Можна зробити висновок, що нагромадження власного капіталу не здійснювалося, а по іншим показникам мало стабільний характер.

Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт майна виробничого призначення, що дорівнює співвідношенню суми вартості основних засобів та незавершеного будівництва, а також виробничих запасів і незавершеного будівництва до загальної вартості всіх активів підприємства.

Коефіцієнт майна виробничого призначення на кінець 2004 року:

Км=0,3/125,0=0,0024

Коефіцієнт майна виробничого призначення на кінець 2005 року

Км =13,9/60,2=0,23

Об'єктивним для підприємств вважають таке обмеження показника:

К_м >0,5

Дані розрахунків говорять про те, що власний капітал не дійшов критичної межі і тому не потрібне залучення довгострокових позичкових коштів для майна виробничого призначення.

За цією таблицею обчислюють коефіцієнт нагромадження власного капіталу.

Резервний капітал + нерозподілений прибуток

Кн =

Реальний власний капіатл

Коефіцієнт нагромадження капіталу на 2004 рік:

Кн. = 40,1 / 40,1 = 1

Коефіцієнт нагромадження капіталу на 2005 рік:

Кн. = 17,2 / 17,4 = 0,99

Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про поступове нагромадження власного капіталу.

Розрахуємо коефіцієнт зносу основних засобів по формулі:

Сума зносу основних засобів

Коефіцієнт зносу =

Первісна вартість основних засобів

Коефіцієнт зносу основних засобів на 2004 рік:

Кзн =1,2 / 1,2=1,0

Коефіцієнт зносу основних засобів на кінець 2005 року

Кзн=13,7 / 22,8=0,6

Коефіцієнт зносу характеризує стан та ступінь зносу основних засобів.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, скільки основних засобів на кінець звітного періоду було оновлено.

Зроблені розрахунки занесемо до табл. 2.4.

По даним табл. 2.4 коефіцієнт майна виробничого призначення має тенденцію до збільшення, що може позитивно вплинути в майбутньому на роботу підприємства, коефіцієнт нагромадження власного капіталу має негативну динаміку і зменшився на 0,01, що свідчить про не нагромадження власного капіталу, коефіцієнт зносу основних засобів має тенденцію до зменшення з 1,0 до 0,6, разом такі тенденції можуть позитивно вплинути на роботу підприємства у майбутньому.

Таблиця 2.4 Динаміка розрахованих коефіцієнтів

Показники	На 2004 рік	На 2005 рік	Відхилення (+, - )
Коефіцієнт майна виробничого призначення	0,0024	0,23	+0,2276
Коефіцієнт нагромадження власного капіталу	1,0	0,99	- 0,01
Коефіцієнт зносу основних засобів	1,0	0,6	- 0,4

Від ефективності використання оборотних активів, забезпеченості ними, багато в чому залежить успішність та стабільність функціонування кожного конкретного підприємства, тому й аналізові оборотних активів необхідно приділяти значну увагу.

Величину робочого капіталу можна розрахувати методом „зверху" чи знизу. В табл. 2.5 наведено розрахунок величини робочого капіталу двома методами приватного підприємства «Чернігівмастербуд».

управління фінансовий стан

Таблиця 2.5 Розрахунок величини робочого капіталу приватного підприємства «Чернігівмастербуд»

Показники	На 2004 рік	На 2005 рік	Відхилення (+, - )
1. Власний капітал	40,1	17,4	- 22,7
2. Забезпечення наступних витрат і платежів	-	-	-
3. Довгострокові зобов'язання	-	-	-
4. Доходи майбутніх періодів	-	-	-
5. Необоротні активи	-	17,4	+17,4
Робочий капітал (рядок 1+рядок 2+3+4-рядок 5)	40,1	0	- 40,1
1. Оборотні активи	125,0	42,8	- 82,2
2. Витрати майбутніх періодів	0,5	2,8	+2,3
3. Поточні зобов'язання	85,4	45,6	- 39,8
Робочий капітал (рядок 1+рядок 2-рядок 3)	40,1	0	- 40,1

Аналізуючи табл. 2.5, можна зробити такі висновки: зменшення оборотних активів призводить до зменшення робочого капіталу з 40,1 до 0. зменшення робочого капіталу, викликане випереджаючими темпами зростання оборотних активів з 125,0 до 42,8 порівняно з поточними зобов'язаннями з 85,5 до 45,6.

В даному розділі була зроблена оцінка фінансового стану підприємства. Зіставлення динаміки активів і фінансових результатів дало можливість говорити про зменшення ефективності діяльності підприємства, тому що темпи приросту фінансових результатів менші за темпи приросту активів. Аналіз структури активів дав можливість визначити вид майна, на збільшення якого найбільшою мірою був спрямований приріст джерел коштів підприємства.

Аналіз структури пасивів не дав позитивну динаміку показників і коефіцієнтів , так як вони не відповідають нормативним значенням . Аналіз структури власного капіталу показав зменшення капіталу.

Також було розраховано коефіцієнти майна виробничого призначення, нагромадження власного капіталу, зносу основних засобів, які показали негативну тенденцію розвитку підприємства, яка може в майбутньому може вплинути на фінансовий стан. Розрахунок робочого капіталу показав тенденцію до зменшення, від якого багато в чому залежить успішність та стабільність функціонування підприємства.

2.3 Аналіз і оцінка управління підприємством в умовах ринкової економіки

Функціонування підприємства незалежно від виду його діяльності і форм власності в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.

Прибуток це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Податок на прибуток стає також головним джерелом.

За рахунок прибутку погашають боргові зобов'язання підприємства перед банком та інвесторами. Отже, прибуток є найважливішим узагальненим показником фінансової діяльності підприємства, сума прибутку, яку одержує підприємство, обумовлена обсягом реалізації продукції, її якості і конкурентноздатності на внутрішньому та зовнішньому ринках, асортиментом, рівнем витрат та інфляційних процесів, що неминуче супроводжують становлення ринкових відносин.

Система показників фінансових результатів містить у собі не лише абсолютні. А й відносні показники ефективності господарювання. До них належать показники рентабельності. Розраховують й аналізують загальну рентабельність роботи підприємства, рентабельність продукції і ряд інших показників. Чим вищий рівень рентабельності, тим вища ефективність господарювань підприємств як самостійних товаровиробників[55].

Розпочинаючи аналіз фінансових результатів, варто розрізняти прибуток (збиток) звітного періоду, прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування і чистий прибуток підприємства. Прибуток (збиток) звітного періоду - це алгебраїчна сума отриманих результатів від основної діяльності плюс фінансові й інші доходи (прибутки) і мінус фінансові та інші витрати (збитки). Насамперед аналізують динаміку показників прибутку. Інформація, що утримується у звітні формі №2, дає змогу проаналізувати фінансові результати, отримані від усіх видів діяльності підприємства, визначити структуру прибутку.

Оцінка ділової активності в умовах ринкової економіки у фінансовому аспекті перш за все проявляються у швидкості обороту коштів підприємства. Для оцінки оборотності коштів доцільно розрахувати й оцінити в динаміці за ряд років такі показники[65]:

1. Коефіцієнт оборотності майна характеризує ефективність використання активів підприємства, відображає швидкість обороту (кількість оборотів за період всього майна):

Дч

Коб.м. =

Вб

Умовні позначення: Дч - чистий доход у звітному періоді; ВБ - середня величина майна у звітному періоді.

Коефіцієнт оборотності майна за 2004 рік

Коб.м=797,8/(125,5/2) = 12,71

Коефіцієнт оборотності майна за 2005 рік

Коб.м.=200,6/(63,0/2) = 6,37

В 2004 році коефіцієнт оборотності майнв складав 12,71, а в 2005 році - 6,377, це говорить про те, що активи підприємства використовуються ефективно.

2. Коефіцієнт оборотності мобільних коштів характеризує ефективність використання мобільних коштів і показує швидкість обороту всіх оборотних коштів:

Дч

Коб.м.к.. =

ОКс

Умовні позначення: Дч - - чистий дохід у звітному періоді, ОКср. - середня величина оборотних активів і витрат майбутніх періодів у звітному періоді.

Коефіцієнт оборотності мобільних коштів за 2004 рік:

Коб.м.к. = 797,8/(125,0/2) = 12,76

Коефіцієнт оборотності мобільних коштів за 2005 рік:

К.об.м.к. = 200,6/(42,8/2) = 9,37

В 2004 році коефіцієнт оборотності мобільних коштів склав 12,74, а в 2005 році - 9,37, це свідчить про швидкий оборот оборотних коштів підприємства.

3. Коефіцієнт оборотності запасів характеризує ефективність використання запасів і показує як часто обертаються запаси для забезпечення поточного обсягу продажу:

 Ср.зв

Коб.з. =

Зср

Умовні позначення: Ср.зв. - собівартість реалізованої продукції за звітний період; Зср. - середня величина запасів за звітний період.

Коефіцієнт оборотності запасів за 2004 рік

Коб.з = 0,9/(0,3/2) = 6,0

Коефіцієнт оборотності запасів за 2005 рік

Коб.з = 0/(4,8/2) = 0

В 2004 році коефіцієнт оборотності запасів склав 6,0, а в 2005 році 0, це свідчить про не ефективне використання запасів.

4. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за звітний період обернулися кошти, вкладені у розрахунки.

Дзв

Коб.д.з. =

ДЗср

Умовні позначення: Дзв. - доход (виручка) віл реалізації за звітний період; ДЗ.ср. -- середня дебіторська заборгованість за звітний період.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості за 2004 рік:

Коб.д.з=957,4/(1,2+0,1)/2 = 1472,92

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості за 2005 рік

Коб.д.з=240,7/(0/2) = 0

В 2004 році коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості склав 1472,92, а в 2005 році - 0, це свідчить що кошти підприємства в 2004 році обернулися 1472,92 рази, а в 2005 році кошти зовсім не оберталися.

5. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості відображає швидкість обороту (кількість оборотів) кредиторської заборгованості та показує розширення чи зменшення комерційного кредиту, що надається підприємству:

Ср

Коб.к.з. =

КЗср

Умовні позначення: Ср. - собівартість реалізованої продукції за звітний період; КЗср. - середня кредиторська заборгованість за звітний період.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості за 2004 рік.

К об.к.з.=0/85,5 = 0

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості за 2005 рік

К об.к.з.=0/45,6 = 0

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості в 2004 та 2005 роках склав 0, це означає що обороту кредиторської заборгованості не відбулося, а також не відбулося розширення чи зменшення комерційного кредиту.

6. Коефіцієнт загальної оборотності капіталу відображає швидкість обороту загального капіталу:

Дзв

Кз.об.к. =

Бзв

Умовні позначення: Дзв. - виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), Бзв. - підсумок балансу.

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу за 2004 рік:

Кз.об.к = 957,4/125,5 = 7,63

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу за 2005 рік:

Кз.об.к. = 240,7/63,0 = 3,82

В 2004 році коефіцієнт загальногї оборотності засобів склав 7,63, а в 2005 році - 3,82, це свідчить про швидкість обороту загального капітал. З розрахунків видно, що капітал вступав в оборот.

8. Фондовіддача основних засобів та інших поза обігових активів:

Дзв

Фос.з. =

Актив балансу (середній)

Умовні позначення: Дзв. - виручка від реалізації продукції.

Фондовіддача основних засобів 2004 рік:

Фос.з=957,4/(125,5/2) = 15,26

Фондовіддача основних засобів 2005 рік:

Фос.з=240,7/(63,0/2) = 7,64

Розрахунки показників ділової активності занесемо до табл. 2.7

Таблиця 2.7 Динаміка коефіцієнтів ділової активності

Показники	За 2004 рік	За 2005 рік	Зміни (+, - )
1. Коефіцієнт оборотності майна	12,71	6,37	- 6,34
2. Коефіцієнт оборотності мобільних коштів	12,76	9,37	- 3,39
3. Коефіцієнт оборотності запасів	6,0	0	- 6,0
4. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	1472,92	0	- 1472,92
5. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	0	0	0
6. Коефіцієнт загальної оборотності капіталу	7,63	3,82	- 3,81
8. Фондовіддача основних засобів	15,26	7,64	- 7,62

Досліджуючи показники ділової активності за табл. 2.7 видно, що коефіцієнт оборотності майна, коефіцієнт оборотності мобільних коштів, коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, коефіцієнт загальної оборотності капіталу, зменшилися, що негативно впливає на фінансовий стан

Дебіторською заборгованістю страждає майже кожне підприємство. Це в першу чергу пов'язано з її слабкою купівельною спроможністю населення. Оптові покупці потребують збільшення оборотного капіталу і тому затримують виплату боргу.

Загалом показники ділової активності дають змогу визначити фінансовий стан підприємства, як не задовільний .