Податки, їх зміст, функції та елементи

Водокористувачі, які отримали дозволи на спеціальне водокористування та здійснюють передачу води іншим водокористувачам, щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби перелік таких водокористувачів.

25. Плата за розробку корисних копалин, її платники. Перелік ресурсів, за які стягується плата. Ставки плати, порядок обчислення та сплати за мінеральні ресурси, звітність платників

Державною комісією з запасів корисних копалин, збір за відповідні додаткові обсяги видобутку обчислюється, виходячи з обсягів видобутих зазначених корисних копалин, нормативів збору з врахуванням індексу інфляції, відповідних коефіцієнтів із застосуванням коефіцієнта 0,5,

Однак, надрокористувачі, які здійснюють видобуток корисних копалин на тих родовищах, розвідка яких виконувалася повністю коштом державного бюджету, не мають підстав для застосування наведених вище коефіцієнтів.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляється за видобуток:

-- раніше погашених запасів корисних копалин, зарахованих у процесі розробки родовищ у встановленому порядку до категорії втрачених у надрах, підтверджених відповідними актами на списання запасів корисних копалин з обліку гірничовидобувного підприємства та обліковими матеріалами геолого-маркшейдерської документації;

-- вуглеводної сировини із свердловин, визначених у встановленому порядку як нерентабельні, з метою недопущення вибухонебезпечних газопроявів у населених пунктах та нафтогазопромислових районах;

-- додаткових, понад базові (проектні) обсяги нафти і газу, за дорозробки нафтових і газових родовищ, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важко видобувними та виснаженими запасами -- протягом десяти років з дати одержання ліцензії на експлуатацію таких родовищ;

-- підземних вод, що не використовуються в народному господарстві:

а) видобуток яких є технологічно вимушеним у зв'язку з видобутком інших корисних копалин в обсягах, погоджених із відповідними органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю та охорони навколишнього природного середовища;

б) що видобуваються із надр для усунення їх шкідливої дії (підтоплення, засолення, заболочування, забруднення, виникнення зсувів тощо).

Від сплати збору звільняються землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобуток корисних копалин місцевого значення для власних потреб (тобто без реалізації видобутої мінеральної сировини чи продукції її переробки) або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках.

Конкретні ставки плати диференційовані залежно від видів корисних копалин.

Розрахунок збору подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за місцезнаходженням родовища корис-них копалин, що експлуатується для їх видобування.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється від дати видобутку корисної копалини і сплачується протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу за місцем податкової реєстрації платника. Виняток зроблено тільки для нафтогазодобувних підприємств, які, прийнявши відповідне рішення, можуть уповноважити сплачувати збір безпосередньо філіям, що мають поточні рахунки, за місцем податкової реєстрації таких філій.

Крім того, даний збір вноситься авансовими платежами до 20 числа першого місяця кварталу і до 20 числа .

26. Плата за землю, як інструмент раціонального використання земельних угідь і регулювання вир-ва і населення в регіональному розмірі

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини -- де суспільні відносини щодо володіння,| користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України. Набувши чинності 1 січня 2002, він установив приватну власність на землю та п'ятирічний мораторій на операції з купівлі та продажу земельних наділів. Лише з 2005 року дозволять торгові операції із сільськогосподарськими і угіддями, але до 2010 року розмір ділянки, що належить одній людині, не повинен перевищувати 100 га.

Крім того, передбачається 20-річний мораторій на продаж землі іноземцям.

Земельне законодавство України базується на таких принципах:

-- поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва;

-- забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

-- невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадянами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;

-- забезпечення раціонального використання та охорони земель;

-- забезпечення гарантій прав на землю;

-- пріоритету вимог екологічної безпеки.

Основним законодавчим актом, що регулює порядок земельного оподаткування, визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України "Про плату за землю" від 13.03.1992 р. №2535-ХП у редакції Закону України від 19.09.1996 р. №378/96-ВР.

Згідно з даним Законом, використання землі в Україні є платним, а формами плати за землю є земельний податок та орендна плата.

Сьогодні в Україні земельне оподаткування носить досить проблемний характер, так як Законом про плату за землю встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Виходячи з нього, збиткові підприємства мають сплачувати податок, не зважаючи ні на що, доки залишаються власниками чи користувачами землі.

27. Платники, об. опод-ня, ставки податку на землю

Плата за землю -- це податковий платіж, який стягується з власника землі або землекористувача, розмір якого безпосередньо залежить від величини земельної ділянки, граничної оцінкової ставки та призначення землі.

Платниками земельного податку є власники землі і землекористувачі, крім орендарів та інвесторів -- учасників угоди про розподіл продукції. Коли земельні ділянки орендуються у громадян та юридичних осіб, у власності яких ці земельні ділянки перебувають, земельний податок сплачується орендодавцями. Орендар при цьому сплачує орендодавцю орендну плату, яка фактично компенсує сплату земельного податку.

Об'єктом плати за землю виступає земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності від кількох осіб, плата за землю нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Платники податку сплачують земельний податок з дня виникнення права власності права користування земельною ділянкою, тобто з моменту одержання акту на право власності чи користування землею, який видається сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Ставки земельного податку застосовуються у відсотках до грошової (кадастрової) оцінки земельних ділянок (з 1 га землі):

1) землі сільськогосподарського призначення:

-- для ріллі, сіножатей та пасовищ -- 0,10;

-- для багаторічних насаджень -- 0,03;

2) землі населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено -- 1,00;

3) землі населених пунктів, грошову оцінку яких не встановлено -- залежить від розміру населеного пункту;

4} земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення -- 5,00;

5) земельні ділянки, надані у тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого призначення -- 50,00;

6) земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками, надані на землях водного фонду - 0,30.

28. Майнове опод-ня і його значення в сучасних умовах. Види майнового опод-ня

З усіх податків, що справляються у світі, найпоширенішим є майновий податок. Основною причиною цього є те, що ухилитися від податку на нерухоме майно (земля і нерухомі споруди, наприклад будинки) досить важко. Хоча найпоширеніша база майнових податків -- це земля й будинки, в деяких країнах місцева влада включає до податкової бази також рухоме майно, таке як транспортні засоби, товарно-матеріальні запаси компанії, обладнання й устаткування.

Податки можуть спиратися на потенційну або продажну вартість землі та споруд, рухомого майна або матеріальних капітальних активів. Майно може оцінюватися на основі вартості реального основного капіталу або річної вартості, або в інший спосіб. Як правило, такі заклади, як школи, лікарні, а також культові споруди не оподатковуються. Зручно покладати відповідальність за сплату податків на власників майна. Незаселене житло оподатковується лише у Франції та Великобританії. У Франції майновий податок коригується відповідно до чисельності сім'ї. У США і Великобританії малозабезпечені власники одержують податкові знижки. Житлова власність, як правило, оподатковується за нижчими ставками, ніж приміщення компаній. Також часто в деяких країнах база оподаткування визначається як річна орендна вартість майна, тобто сума доходу, одержаного від майна за якийсь проміжок часу.

Середня частка майнових податків у місцевих податкових надходженнях складає близько 50 відсотків у федеративних країнах і ЗО відсотків в унітарних країнах. У Нідерландах, СТПА і Канаді ця частка дорівнює 70 відсоткам місцевих податкових надходжень, а у Великобританії -- 100 відсоткам. Таким чином, в майновий податок є найпоширенішим в розвинутих західних країнах.

Податок на нерухомість є потрібним елементом оподаткування власників майна, таке оподаткування виправдовує себе, виходячи із основ римського права -- державу повинні більше фінансувати ті, хто отримує вищі доходи і має кращий фінансово-майновий стан.

Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" в редакції Закону від 18 лютого 1997 р., в Україні повинні утримуватися такі майнові податки, як податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Введення в дію податку на нерухомість передбачається Законом України "Про податок на нерухоме майно (нерухомість)". Законопроект останнього схвалено Верховною Радою 26 лютого 1997 року. Однак на даний час даний податок ще не впроваджено.

Основними проблемами щодо впровадження податку на нерухоме майно є:

-- різкий перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки;

-- соціальна незахищеність старшого покоління, а особливо пенсіонерів;

-- невизначеність щодо стратегії оподаткування в державі.

29. Податок з власників транспортних засобів. Ставки податку

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в Україні справляється відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11 грудня 1991 року в редакції Закону від 18.02.1997 р. зі змінами та доповненнями.

Податки з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин та механізмів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (транспортного податку) є юридичні особи (резиденти та нерезиденти), а також фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які мають зареєстровані на Україні транспортні засоби.

Від сплати транспортного податку звільняються:

-- підприємства автомобільного транспорту незалежно від форм власності, що займаються перевезенням пасажирів, на які визначено тарифи оплати за проїзд;

-- навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджету стосовно учбових транспортних засобів;

-- сільськогосподарські підприємства в половинному розмірі -- за колісні трактори, автобуси та спецмашини для перевезення не менше 10 людей.

Щодо громадян, то транспортний податок не сплачують або за один легковий автомобіль з об'ємом двигуна до 2500 см3, або за один мотоцикл з об'ємом двигуна до 650 см3, або за один моторний човен чи катер (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м:

-- інваліди;

-- ветерани війни;

-- ветерани праці;

-- учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС;

--- громадяни, які володіють легковими автомобілями, виробленими на території СНД і поставленими на облік в Україні до 1 990 р. включно -- в половинному розмірі.

Об'єктами оподаткування є:

-- колісні трактори;

-- автомобілі для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія:

-- леїжові автомобілі;

-- автомобілі з електродвигуном; --- вантажні автомобілі;

-- автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);

-- мотоцикли (включаючи мопеди), велосипеди з двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб.см;

-- яхти і судна парусні з допоміжним двигуном чи без нього (к р і м с п о р т и в н и х);

--- моторні човни і катери, крім човнів з підвісним двигуном (к р і м с н о р т и в н и х);

-- інші човни (крім спортивних).

Не належать до об'єктів оподаткування:

-- трактори на гусеничному ходу;

-- мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 куб. см;

-- тільки автомобілі спеціального призначення швидкої /допомоги та пожежної;

-- транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;

-- машини і механізми для сільськогосподарських робіт;

-- яхти, судна вітрильні і човни спортивні.

Ставки податку з власників транспортних засобів диференційовані за видами транспортних засобів (об'єктами оподаткування) та об'ємом двигуна. Ставки встановлені на рік зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВТ потужності двигуна (для автомобілів з електродвигуном); або з сантиметра довжини (для яхт, суден, човнів, катерів).

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортних засобів. Сплата податку провадиться за період до наступного технічного огляду.

Юридичні особи за даними про наявність у них транспортних засобів станом на 1 січня обчислюють розмір транспортного податку як суму податків за кожний транспортний засіб, що є об'єктом оподаткування. Сплачується податок щоквартально рівними частинами в термін, передбачений для квартальної звітності згідно із законодавством.

Щорічно не пізніше 15 березня юридичні особи подають до податкових інспекцій Розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, підписаний керівником і головним бухгалтером підприємства.

Посадові особи, винні в приховуванні (невраховуванні) об'єктів оподаткування, в неподанні, несвоєчасному поданні або поданні не за встановленої формою розрахунків чи інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку, притягаються до адміністративної відповідальності.

Недоїмки податку, а також суми штрафів та пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Фізичні особи можуть сплачувати податок раз на рік чи раз на два роки не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться техогляд.

30. Податок на нерухоме майно. Платники, об.опод-ня, ставки, терміни сплати і порядок зарахування до бюджету

Законопроект "Про податок на нерухомість" передбачає справляння:

-- податку на будівлі;

-- податку на спору дії.

Податок на будівлі будуть сплачувати всі фізичні особи, у приватній власності яких знаходяться приватизовані квартири, будинки, вілли, гаражі, дачні будинки.

Об'єктом оподаткування є ринкова вартість майна. Ставка податку від 1 до 3%. На малозабезпечені верстви населення податок на будівлі чинитись не буде. Діятиме система пільг:

а) в населених пунктах, де чисельність населення більше 10 тисяч, не оподатковується 21 м2 на кожного члена сім'ї плюс 10 м:' на сім'ю як родину;

б) в населених пунктах до 10 тисяч населення, не оподатковується 31 м" на кожного члена сім'ї плюс 10 м2 на сім'ю як родину.

Не справляється податок на:

-- господарські будівлі, гаражі та допоміжні будівлі;

-- будівлі, які ще не введено в експлуатацію;

-- квартири державної та комунальної власності;

-- відомчі квартири.

Всі суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують господарські споруди, повинні платити з чистого прибутку податок на споруди.

Об'єктом оподаткування буде виступати ринкова або балансова вартість господарської споруди.

Ставка податку від 1 до 3%. Сплата 1 раз в рік.

Не буде стягуватись податок на споруди:

-- державної власності;

-- незавершеного будівництва;

-- тими платниками, які виконують державне замовлення.

31. Державне мито,його сутність і види. Порядок сплати державного мита і його перерахування в бюджет

Державне мито - є платою, яка стягується за здійснення юридично значимих дій уповноваженими на це компонентами органами в інтересах ФО і ЮО та за видачу їм відповідних документів,які мають правове значення. Платниками на території Укр. є фо і юо за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів,що мають юридичне значення,уповноваженими на це органами. Об'єкти справляння:

Державне мито справляється:

-- із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з касацій них скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили.

-- із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, ідо подаються до господарських судів, та заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду, а також про їх перегляд за нововиявленими обставинами;

-- за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

-- за реєстрацію актів громадського стану, а також за видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадського стану і свідоцтв у зв'язку зі зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадського стану;

-- за оформлення документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну громадян інших країн, за продовження терміну їх дії та за внесення змін до цих документів;

-- за реєстрацію національних паспортів іноземних громадян або документів, що їх замінюють;

-- за видачу або продовження посвідок на проживання;

-- ЗА видачу візи до національного паспорта іноземного громадянина або документа, що його замінює, на право виїзду з України та в'їзду в Україну, також із заяв про прийняття до громадянства України і про вихід з такого;

-- за видачу нового зразка паспорта громадянина України;

-- за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон;

-- за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження терміну його дії;

-- за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

-- за видачу дозволів на право полювання та рибальства;

-- за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій державних і місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів;

-- за операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

-- за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендера) об'єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;

-- за дії, пов'язані з одержанням патентів на сорти рослин і підтримання їх чинності;

- за подання до Кабінету Міністрів України проекту про створення промислово-фінансової групи.

Ставки державного мита визначаються в розмірах

відповідно до переліку, визначеного Декретом:

-- у відсотках (до ціни, угоди, вартості майна, позову і т.д.);

-- у фіксованих сумах (абсолютних, обчислених у відповідних долях до офіційно встановлених показників -- мінімальної заробітної плати, неоподатковуваного мінімуму доходів).

Перелік ставок державного мита достатньо великий, так як воші встановлюються диференційовано за назвами документів і дій, за які справляється мито:

1) із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів;

2) із заяв, що подаються до арбітражних судів;

3) за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів;

4) за нотаріальні та інші дії, вчинювані за межами нотаріальної контори, виконавчого комітету сільської, селищної, міської рад народних депутатів, за місцем надання послуги;

5) за вчинення актів громадянського стану;

6) за вчинення інших дій ( видачу паспорта громадянина України, за видачу паспорта для виїзду за кордон, за прописку громадян або реєстрації місця проживання тощо).

Як для юридичних, так і для фізичних осіб встановлено багато пільг відносно ряду дій. Наприклад, від сплати державного мита звільняються:

-- позивачі робітники та службовці -- за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових відносин;

-- позивачі за позовами, що випливають з авторського права;

-- громадяни -- із касаційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу; І

-- позивачі --- за позовами про стягнення аліментів;

-- позивачі за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;

-- громадяни -- за реєстрацію народження, смерті, усиновлення та встановлення батьківства;

32. Місцеві податки і збори і порядок їх встановлення

В Україні місцеве оподаткування здійснюється ; на основі Декрету Кабінету Міністрів України від ; 22.05.1.993 р., а також Закону "Про систему оподаткування" від 18.02.1997

Місцеві податки і збори -- це обов'язкові податки і збори, які встановлюються органами влади базового рівня управління згідно діючого законодавства України, є обов'язковими до сплати в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються в їх бюджети. Місцеві податки і збори самостійно встановлюються органами місцевого самоуправління в межах граничних розмірів ставок, затверджених Верховною Радою України. Згідно з діючим законодавством органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення про встановлення місцевих податків і зборів, затверджують положення про порядок справляння кожного податку і збору. Місцеві ради в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю відміняти ! місцеві податки і збори, які є необов'язковими до сплати, звільняти чи надавати відстрочення окремим платникам.

Місцеві органи влади можуть вводити не всі платежі; вони зобов'язані встановити обов'язкові до сплати -- комунальний податок, збори за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордеру на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг, збір з власників собак.

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні особи незалежно від форм власності і підпорядкованості, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями,

Іноземних юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність на території України, а також фізичні особи.У випадку несплати у встановленому порядку місцевих податків і зборів чи заниження їх суми, платники і органи (організації), на які покладена відповідальність за своєчасну сплату (перерахування) в місцеві бюджети,сплачують суми місцевих податків і зборів, донарахованих органами державної податкової служби, в розмірі і 100% донарахованих сум і пеню, обчислену виходячи із 120% облікової ставки Національного банку України,яка діє на дату складання акту перевірки.

Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється органами державної податкової служби і міськими, селищними, сільськими радами, які їх встановлюють.

33. Податок з реклами та комунальний податок

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10%) річного фонду оплати праці, що обчислюється виходячи з роз міру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Не являються платниками комунального податку благодійні організації, які існують лише за рахунок членських внесків і благодійних пожертвувань та інші особи, яким згідно із законодавством надано пільги. Звільняються від сплати комунального податку:

-- суспільні організації і підприємства сліпих в частині фонду оплати праці, нарахованого на кількість працюючих інвалідів по зору І та II груп;

-- суспільні організації і підприємства, на яких кількість ветеранів війни складає не менше 60% від середньоспискової чисельності;

-- суспільні організації, в яких відсутні штатні робітники і фонд оплати праці не створюється.

Об'єктом оподаткування є розрахункова величина фонду оплати праці, яка визначається як добуток середньоспискової чисельності працівників і одного неоподаткованого мінімуму).

Для розрахунку комунального податку необхідно визначити показник чисельності штатних працівників спискового складу. В списковий склад включаються всі робітники, які прийняті на постійну, сезонну, а також тимчасову роботу строком на один день і більше з дня зарахування їх на роботу.

Не включаються в середньоспискову чисельність штатних робітників спискового складу студенти і учні учбових закладів, які проходять виробничу практику, студенти учбових закладів, які працюють на підприємстві у складі студентських загонів; прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, які оформлені за сумісництвом на одному і тому ж підприємстві.

Крім того, в середньоспискову чисельність не включаються робітники, які:

-- знаходяться у відпустці по вагітності і родах чи в додатковій відпустці по догляду за дитиною ;

-- прийняті для виконання разових спеціальних робіт;

-- залучені до роботи на підприємстві за спеціальними договорами з державними організаціями, які враховані в списковій чисельності робітників за місцем їх основної роботи;

-- подали заяву про звільнення і припинили роботу по закінченні терміну попередження чи які припинили роботу без попередження адміністрації;

податок ставка платник контроль

-- навчаються за направленням підприємства на навчання з відривом від виробництва в спеціальні навчальні заклади, отримують тільки стипендію за рахунок коштів цих підприємств;

-- є громадянами інших країн і працюють за договорами на підприємствах, включаючи спільні, розташовані на території України, незалежно від форми власності, якщо вони згідно із законодавством України отримують дохід.

Податок з реклами є обов'язковим до справляння місцевими органами самоврядування при наявності об'єкта оподаткування.

Реклама являє собою спеціальну інформацію про особи (як юридичні, так і фізичні) чи продукцію (товари, роботи, послуги), яка поширюється в будь-якій формі і будь-яким способом з метою прямого чи непрямого отримання прибутку.

Реклама буває внутрішня і зовнішня.

Внутрішня реклама -- це реклама, яка розміщена всередині будинків, приміщень, споруд тощо.

Зовнішня реклама --- це реклама, яка розміщена на окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, на фасадах будинків і споруд.

Платниками є юридичні та фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності -- рекламодавці чи виробники і поширювачі реклами, якщо вони є рекламодавцями, рекламна діяльність яких проводиться на території органу місцевого самоврядування.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та інших місцях.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг з розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час,

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг з установлення і розміщення реклами.

34. Місцеві збори та порядок їх стягнення

Законодавчою базою є Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 р. № 56-93 [39]з наступними змінами та доповненнями та Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. № 1251-XII з наступними змінами та доповненнями. Цими законодавчими документами визначаються всі місцеві податки та збори та методика їх розрахунку. Особливістю їх є те, що кількість та межові ставки визначає Верховна Рада України, а кінцеві розміри їх сплати визначають місцеві органи самоврядування. Кінцеві ставки визначаються, виходячи з економічного розвитку регіону, інвестиційного клімату в ньому, зацікавленості регіону в розвитку будь-якого виду господарської діяльності, потреби регіону в грошових коштах. До місцевих податків та зборів відноситься два податки та 12 зборів.

КОМУНАЛЬНИЙ ПОДАТОК

Цей податок встановлений з метою залучення додаткових грошових коштів на розвиток соціально-культурної сфери міст. Його сплачують юридичні особи -- підприємства, організації та установи, їх філії -- незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості, в тому числі і підприємства з іноземними інвестиціями, їх філії, які розташовані на території міст.

Ставка комунального податку становить 10 % річного фонду оплати праці працівників підприємства (організації, установи), яка обчислюється, виходячи з встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (за станом на 01.01.2005 р. 17 грн).

РИНКОВИЙ ЗБІР

За своїм змістом це плата за торгові місця на ринках, у павільйонах, на критих та відкритих столах, спеціальних майданчиках (в тому числі і орендованих) для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків. Цей податок сплачують як юридичні особи усіх форм власності, їх філії, відділення, представництва та інші різні відділення, так і фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську та промислову продукцію або інші товари.

На цей збір встановлюється ставка в розмірі не вище 20 % мінімальної заробітної плати для громадян та трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб за один день торгівлі за одне торговельне або торговельно-посередницьке місце, яке обмежується наметом, прилавком та іншими видами торгових точок. На ринках, де проводиться торгівля не переробленою сільськогосподарською продукцією з прилавків, одне торгове місце дорівнює одному погонному метру. Ставка цього збору залежить від виду ринку (критий чи відкритий) та виду продукції.

Ринковий збір сплачується його платниками і його отримують працівники ринку до початку торгівлі., що засвідчується чеком електронного контрольно-касового апарату з вказівкою «оплата за ринковий збір». На підставі отриманого чека особі надається місце для торгівлі. Перерахування збору до відповідного районного бюджету проводиться протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання розрахунку сплати збору.

Витрати по ринковому збору юридичні особи відносять на свої валові витрати виробництва та обігу, фізичні особи -- за рахунок власних доходів.

ЗБІР ЗА ВИДАЧУ ОРДЕРА НА КВАРТИРУ

Цей збір сплачується за надані послуги, які пов'язані з видачею документів, які дають право на заселення квартири. Гранична ставка по цьому збора встановлена на рівні, який не перевищує 30 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день видачі ордера на квартиру. Оплата здійснюється через установи банку до отримання ордеру і перераховується до бюджетів місцевих органів самоврядування, при цьому документом про оплату цього збору є квитанція, яка видається установою банку. Облік надходжень цього збору здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

ЗБІР З ВЛАСНИКІВ СОБАК

Цей збір сплачують фізичні особи, власники собак, які проживають у будинках державного і громадського фонду або в приватизованих квартирах. Не сплачують цей збір власники службових собак, які використовуються для роботи на державній службі.

Цей збір справляється кожний рік (головним чином при проведенні щорічного щеплення) і не може перевищувати 10 % від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час сплати збору на кожну собаку. Коїти від цього збору спрямовуються на розвиток інфраструктури для проведення заходів по дресировки собак обладнання відповідних місць їх прогулянок тощо. Цей збір стягується органам житлово-комунального господарства і надходить до бюджетів місцевих органів самоврядування.

КУРОРТНИЙ ЗБІР

Суб'єктами сплати цього збору є громадяни, які прибувають в курортну місце вість. Ставка такого збору не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час справляння збору. Але цей збір сплачують не Звільняються від сплати курортного збору такі категорії:

--діти віком до 16 років;

--інваліди та особи, які їх супроводжують;

--особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристичне екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

--чоловіки віком 60 років та жінки віком 55 років і старше.

Курортний збір сплачують його платники за місцем їх тимчасового проживання і він справляється не пізніше як у триденний термін від їх прибуття. Він справляється або адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих, або квартирно-посередницькими організаціями при направлені осіб на поселення в будинки (квартири, що належать громадянам на правах власності). У всіх інших випадках курортний збір справляється у порядку, який визнач* ний Радами народних депутатів, які встановлюють цей збір.

ЗБІР ЗА УЧАСТЬ У БІГАХ НА ІПОДРОМІ

Суб'єктом цього збору є юридичні та фізичні особи, які є власниками або в* ставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. Ставка цього збору не повинна перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожного коня. Він справляється адміністрацією іподромів до почати змагань.

ЗБІР ЗА ВИГРАШ НА БІГАХ

Суб'єктами цього збору є громадяни які брали участь у грі на тоталізаторі на іподромі і мають виграш. Граничний розмір збору становить не більше 6 % від суми виграшу. Цей збір стягується під час видачі виграшу адміністрацією іподромів.

ЗБІР З ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ГРІ НА ТОТАЛІЗАТОРІ НА ІПОДРОМІ

Цей збір стягується з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, він справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, яка визначена у грі. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 5 % від суми цієї надбавки. Збір справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

ЗБІР ЗА ПРАВО ВИКОРИСТАННЯ МІСЦЕВОЇ СИМВОЛІКИ

Цей збір стягується з юридичних та фізичних осіб, які використовують в комерційних цілях цю символіку. Кошти від сплати збору спрямовуються на охорону та реставрацію пам'ятників історії, культури та історичного середовища міст України. До місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, які відносяться до місцевої символіки, використання яких здійснюється юридичними та фізичними особами в комерційних цілях. Таке використання можливе тільки з дозволу органів місцевого врядування, який видається управліннями по охороні пам'яток, історії, культури та історичного середовища. Якщо юридична або фізична особа такого дозволу не отримала, то вона не має права на використання такої символіки.

Об'єктом оподаткування цим збором є:

--для юридичної особи загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємством, організацією, установою, які у власних назвах або товарних знаках використовують символіку міста у комерційних цілях;

--вартість окремих видів продукції (робіт, послуг), при виготовленні (виконанні робіт, наданні послуг) яких використовується символіка міста.

Суб'єктом оподаткування є юридичні особи, в тому числі і з іноземними інвестиціями, а також окремі громадяни.

Граничний розмір цього збору не повинен перевищувати для юридичних осіб 0,1 % вартості виробленої продукції (виконаних робіт або наданих послуг) з використанням місцевої символіки, з громадян, які займаються комерційною діяльністю, -- 5 % неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час сплати збору. По цьому збору кожен орган місцевого самоврядування має право надавати пільги, виходячи з спрямованості діяльності суб'єкта оподаткування, зацікавленості органу місцевого самоврядування в розвитку цього напрямку діяльності та наповненості місцевого бюджету.

Витрати по збору юридичні особи можуть відносити на собівартість продукції, а громадяни на свої власні кошти.

ЗБІР ЗА ПРАВО ПРОВЕДЕННЯ КІНО- І ТЕЛЕЗЙОМОК

Цей збір сплачують комерційні кіно- та телеорганізації, в тому числі організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів та витрат (наприклад, оточення території зйомки, виділення додаткової охорони правопорядку та ін.). Граничний рівень цього збору встановлюється не вище, ніж фактичні витрати на проведення цих зйомок.

ЗБІР ЗА ПРАВО НА ПРОВЕДЕННЯ МІСЦЕВИХ АУКЦІОНІВ, КОНКУРСНОГО РОЗПРОДАЖУ І ЛОТЕРЕЙ

Суб'єктами сплати цього збору є юридичні та фізичні особи, які мають ліцензії або інші дозволи на проведення таких аукціонів, конкурсних розпродажів та лотерей.

Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Гранична ставка цього збору не повинна перевищувати 0,1 % вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея. Цей збір справляється за три дні до їх проведення під час отримання дозволу на випуск лотереї. Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому місцеві органи самоврядування мають право надавати пільги по цьому збору для тих платників, які проводять ці заходи з благодійною метою або не менш 70 % отриманого прибутку спрямовують на благодійні цілі.

ЗБІР ЗА ВИДАЧУ ДОЗВОЛУ НА РОЗМІЩЕННЯ ОБ'ЄКТІВ ТОРГІВЛІ

Цей збір є платою за оформлення та видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі у спеціально відведених для цього місцях.

Суб'єктами цього збору є юридичні та фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари. Об'єктом цього збору є дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі в спеціально відведених для цього місцях.

Ставка збору залежить від торгового місця, його територіального розміщення, виду продукції і не може перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час справляння цього збору для підприємств, які здійснюють таку торгівлю постійно у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за один день при одноразовій торгівлі.

Цей збір стягується з його платника під час видачі дозволу на право розміщення об'єктів торгівлі і перераховується в місцевий бюджет.

Размещено на Allbest.ru