Вступ

загальнодержавний фінансовий ресурс

Вибрана мною тема “ Суть та джерела формування фінансових ресурсів дерави ”, являється дуже актуальною на сьогодняшній день, бо в умовах світової економічної кризи фінансові ресурси залишається важливим інструментом управління і формування фінансової політики держави.

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVIII століття Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от земство, міська община тощо.

Економічна система кожної держави включає низку підсистем власності, управління, соціальних гарантій, цін, грошей, кредиту, фінансів та інших складових господарського механізму

Кожна із вказаних складових має свою сферу діяння і принципи функціонування, складні внутрішні та зовнішні зв'язки. Проте найважливішим є їхня взаємодія. Вона визначає ефективність господарювання. Тому розмежування об'єктивних засад і суб'єктивних дій у їх використанні в процесі управління економікою є необхідною умовою ефективного розвитку

Фінансам в економічній системі держави належить провідна роль Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій Обов'язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші Без використання грошей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб немає фінансів

Фінанси мають забезпечити ефективне формування та використання фондів фінансових ресурсів як на макро-, так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності, виконання державою своїх функцій і задоволення громадянами власних потреб

Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми фінансових ресурсів задля покращення ситуації в цій галузі.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження даної курсової роботи виступають фінансові рерсурси України.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є загальнодержавні фінансові ресурси як елемент фінансової системи України.

Метою цієї роботи є дослідження суті фінансових ресурсів та шляхів та методів покращення джерел їх формування.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розкрити суть, склад і структуру загальнодержавних фінансових ресурсів.

Дослідити формування загальнодержавних фінансових ресурсів, чинники їх росту.

Дослідити методи збілшення та оптимізації загальнодержавних фінансових ресурсів

Розділ 1. Суть, склад і структура загальнодержавних фінансових ресурсів

Фонди фінансових ресурсів є об'єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт.

Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові ресурси відокремлюються від матеріальних цінностей. Проте рухові матеріальних цінностей завжди передує рух фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі. Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких структур і населення. [5. с. 93].

З трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси починають впливати на процес розширеного відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду суті й складу фінансових ресурсів, їхньої специфіки у відтворювальному процесі.

Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів.

Тому введення в науковий обіг поняття "фінансові ресурси" дає змогу точніше визначити об'єкт фінансового прогнозування й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на увесь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об'єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень [6.с. 81]. Місце й роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування як економічної категорії. В економічній літературі й досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів впливу на ефективність господарювання.

На думку Василика О.Д., для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових ресурсів треба чітко визначити ті критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать:

- джерела створення,

- форми виявлення,

- цільове призначення [6.с. 82].

З огляду на це :

Фінансові ресурси - це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб [6.с. 83].

Наведене вище визначення фінансових ресурсів дає змогу пов'язати їхній обсяг і склад із вартісною структурою валового внутрішнього продукту й закладає основу для забезпечення єдності прогнозування динаміки валового внутрішнього продукту й фінансових ресурсів. Це дає змогу активніше використовувати фінанси як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури процесу виробництва. У цьому визначенні виражена економічна основа й зв'язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, що, в свою чергу, дає змогу визначити їхній склад і структуру.

Державні прибутки -- частина грошових відносин із приводу розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту, що зв'язана з формуванням прибутків держави

Державні прибутки формуються в результаті розподільчих і перерозподільних процесів, що здійснюються за допомогою фінансів.

Об'єктом відносин у зв'язку з формуванням державних прибутків є валовий внутрішній продукт. Суб'єктами є: з одного боку -- держава, з іншого -- підприємства, організації, заклади, населення.

Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначається структурою форм утворення й напрямків їх використання. За формою утворення фінансові ресурси це, [1. с. 106 ]

по-перше, - накопичення завдяки господарській діяльності, що відображають первинний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування.

по-друге, - це ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо [8.с. 90].

Склад фінансових ресурсів за своїми формами в будь-якій економічній системі однаковий, але їхня структура залежить від рівня використання фінансів у процесах розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту в кожній державі:

- Прибуток

- Прямі й непрямі податки з населення

- Відрахування на соціальні цілі

- Доходи від зовнішньоекономічної діяльності

- Амортизаційні відрахування

- Інші доходи [6.с. 91].

Найвищу питому вагу в структурі джерел фінансових ресурсів держави має прибуток. Але його частка в фінансових ресурсах значно коливається: Це пов'язано насамперед із зростанням собівартості продукції, робіт і послуг.

Прямі й непрямі податки з населення посідають друге за величиною місце в джерелах фінансових ресурсів.

Значну питому вагу у фінансових ресурсах становлять відрахування на соціальні потреби, їхня частка досить стабільна.

Щодо структури джерел фінансових ресурсів амортизаційних відрахувань, тобто ресурсів простого відтворення основних фондів, то їхня частка коливається..

Частка інших доходів господарюючих суб'єктів та бюджету також значно коливається.

Держава розпоряджається не всіма фінансовими ресурсами, створеними в країні за певний період часу. У розпорядженні держави знаходяться : централізовані фінансові ресурси

· бюджетної системи;

· державних фінансових інститутів (Центрального банку, державних фінансових органів, державних кредитних установ);

· централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.

Державні прибутки в основному формуються за рахунок коштів, що спрямовуються на накопичення. Основним чинником, який впливає на обсяги державних прибутків, є пропорція, що складається у фонді споживання між індивідуальними прибутками громадян і виплатами з державного бюджету в якості матеріальної допомоги.

Ознаки угрупування державних прибутків:

1. За джерелами утворення:

прибутки, отримані від розподілу національного доходу;

прибутки, що включаються до складу фонду відшкодування;

прибутки від реалізації національного багатства.

Джерелами державних прибутків у цьому випадку є:

податок на додану вартість;

прибуток суб'єктів економічної діяльності державної форми
власності;

відрахування на соціальне страхування суб'єктів економічної
діяльності державної форми власності;

відрахування від прибутків суб'єктів економічної діяльності
недержавної форми власності;

відрахування від заробітної плати й інших прибутків населення.

2. За надходженнями від форм власності:

* власні прибутки держави (або прибутки від державної власності).

* прибутки, одержані в порядку перерозподілу від суб'єктів
економічної діяльності недержавної форми власності.

Джерелами власних прибутків держави можуть бути:

прибуток і амортизаційні відрахування суб'єктів економічної
діяльності державної форми власності. Чистий прибуток, створений
З' державному секторі, цілком належить державі.

прибутки від державного майна й угідь (прибуток від лісокористування,

рекреаційної діяльності, рибальсько-мисливський прибуток).

3. За умовами формування:

безповоротні (власні прибутки держави і прибутки від інших
суб'єктів розподільних відносин);

поворотні (державні позики).

4. За рівнем централізації:

* прибутки, використані по місцю їх утворення -- на об'єктах

економічної діяльності державної форми власності (амортизаційні відрахування, прибуток);

* ті. що концентруються в державному бюджеті п інших
цільових централізованих фінансових фондах держави.

5. За методами мобілізації:

податкові;

неподаткові.

Державні прибутки формуються на основі функціонування фінансових інструментів:

платежі: обов'язкові і добровільні;

податки;

відрахування;

* позики.

Фінансові ресурси держави зосереджуються у двох основних фондах:

- державний бюджет

- державні позабюджетні фонди

Державний бюджет - це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового забезпечення. Бюджетна система (Державний бюджет) містить бюджет центрального уряду, а також бюджети всіх рівнів місцевої влади. Відповідно бюджети бувають центральними, обласними, місцевими[ 3.с. 65 ]

Доходи державного бюджету - здійснювані на підставі правових норм, обов'язкові і добровільні надходження до бюджету, що використовуються державою для виконання своїх функцій розрізняють два види бюджетних надходжень:

- загальні формують загальний фонд бюджету і не має цільового використання;

- спеціальні - зараховуються до спеціального фонду тому використовуються на передбачені законодавством потреби

За формою мобілізації доходи державного бюджету поділяються на п'ять груп:

податкові надходження;

неподаткові надходження;

доходи від операцій з капіталом;

офіційні трансферти;

цільові державні фонди (включаються до спеціального фонду державного бюджету).

Позабюджетні фонди -- це кошти держави, що мають цільове призначення і не включаються до державного бюджету, перебувають у розпорядженні центральних і місцевих органів влади і є складовою фінансових ресурсів місцевого рівня. До позабюджетних фондів належать:

- Пенсійний фонд,

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

- Фонд соціального страхування на випадок безробіття,

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що спричинили собою втрату працездатності.

Розділ 2. Джерела формування фінансових ресурсів

Державний бюджет - грошове вираження збалансованого кошторису державних доходів і витрат на певний період часу за джерелами надходжень й основними каналами витрат.[4.с. 124.]

Бюджет держави є складним і багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін:

-- за економічним змістом;

— за формою прояву;

— за матеріальним змістом.

За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Права держави в його розподілі ґрунтуються на двох чинниках. По-перше, на виконанні нею зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є, по суті, платою суспільства за виконання державою її функцій. По-друге, держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб'єктів його створення, будучи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі держави у розподілі ВВП залежать від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП визначають той чи інший вид моделі.

Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємозв'язку. Важливим чинником збільшення доходів бюджету є зростання ВВП. При цьому за умови стабільних пропорцій його розподілу, зростають доходи всіх суб'єктів розподільних відносин, у тому числі і держави. Однак стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й виробничі потреби.[6. с. 40.]

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави -- це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової (в усіх її напрямах) політики. Це форма прояву розглянутої вище сукупності перерозподільних відносин у суспільстві.

За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету -- це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків. У зв'язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом з метою забезпечення своєчасного і повного надходження доходів та раціонального й ефективного використання його коштів.

Доходи державного бюджету - здійснювані на підставі правових норм, обов'язкові і добровільні надходження до бюджету, що використовуються державою для виконання своїх функцій розрізняють два види бюджетних надходжень:

- загальні формують загальний фонд бюджету і не має цільового використання;

- спеціальні - зараховуються до спеціального фонду тому використовуються на передбачені законодавством потреби

За формою мобілізації доходи державного бюджету поділяються на п'ять груп:

податкові надходження;

неподаткові надходження;

доходи від операцій з капіталом;

офіційні трансферти;

цільові державні фонди (включаються до спеціального фонду державного бюджету).[6.с. 96.]

Податки - обов'язкові платежі, що сплачуються юридичними та фізичними особами до бюджетів різних рівнів у порядку та в терміни, передбачені законодавством.

Податкові надходження до бюджету класифікують за предметно-цільовою ознакою:

. Неподаткові надходження до бюджету включають:

> Доходи від власності та підприємницької діяльності:

> частіша прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджету;

надходження від перевищення валових доходів над валовими видатками НБУ;

надходження від грошово-речових лотерей;

дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств;

рентна плата;

надходження від приватизації. Зазначене джерело надходжень використовується на рівні державного бюджету як джерело фінансування дефіциту бюджет}'.

- Адміністративні збори і платежі, надходження від некомерційного та побічного продажу:

плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ;

виконавчий збір;

плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна;

державне мию;

митні збори;

>єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через держав ний кордон України.

> Надходження від штрафів та фінансових санкцій: ( штрафи з винних осіб, що заподіяли шкоду підприємству);

>адміністративні штрафи;

штрафи за порушення правил пожежної безпеки.

- Інші неподаткові надходження:

надходження коштів від реалізації конфіскованого майна;

надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності;

надходження коштів від реалізації надлишкових озброєнь та військової техніки;

відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

надходження від збору за проведення гастрольних заходів;

надходження коштів від продажу на аукціонах спеціальних дозволів на користування надрами та збору за видачу таких дозволів;

плата за виділення номерного ресурсу;

збір за користування радіочастотним ресурсом;

плата за оформлення посвідчення закордонного українця;

відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах;

портовий (адміністративний) збір;

доходи від операцій з кредитування та надання гарантій;

додаткові збори на виплату пенсій;

власні надходження бюджетних установ;

інші неподаткові надходження.

Склад надходжень від операцій з капіталом:

> Надходження від продажу основного капіталу:

надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі.

> надходження коштів від державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Структура цінностей фонду:

>державній запас дорогоцінних металів;

>державної запас дорогоцінного каміння; >оперативний резерв золота. На відміну від двох попередніх складових фонду (використовуються для поточних потреб економіки), використовується для невідкладних потреб економіки;

>історичний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Використовується лише за рішенням уряду з метою експозиції чи наукових досліджень.

> Надходження від реалізації державних запасів товарів:

> надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

> надходження від реалізації роз броньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

> Надходження від продажу нематеріальних активів і землі.

- Офіційні трансферти:

Формуються за рахунок зовнішніх і внутрішніх надходжень. Внутрішні - перерахування коштів з місцевих бюджетів-донорів на рахунки державного бюджету; зовнішні - платежі з бюджету ООН за участь України в миротворчих операціях.

Цільові бюджетні фонди включаються до складу спеціального фонду бюджету.

В Україні формуються такі цільові фонди:

> Фонд України соціального захисту інвалідів. Джерелами його формування є:

> Кошти бюджету;

>відрахування в розмірі 0,7 % від фонду оплати праці інвалідів на

підприємствах та установах;

штрафи за порушення нормативів працевлаштування інвалідів;

відсотки за користування тимчасово вільними коштами фонду;

доброчинні внески та пожертвування.

Аналіз виконання доходної частини бюджетів останніх років переконливо свідчить про те, що прогнозування доходів бюджетів в Україні має досить невисокий рівень достовірності. Про це переконливо свідчить невиконання плану надходжень до загального фонду і перевиконання плану надходжень до спеціального фонду бюджету, так само, як і виконання більшості місцевих бюджетів і невиконання - державного. На нашу думку, останнє є одним з головних недоліків бюджетної політики нашої держави. З огляду на це найголовнішим завданням сьогодення є бюджетній сфері є створення науково-обґрунтованої методологічної бази прогнозування доходів та видатків бюджетів усіх рівнів. Вирішення цього завдання, на наше переконання, потребує всебічного аналізу зарубіжного досвіду у відповідній сфер

Розглянемо особливості формування доходної частини державного бюджету за період 2006-2008 рр. Так, в таблиці 6 наведені узагальнені показники доходної частини державного та зведеного бюджетів відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2006, 2007 та 2008 рік.

Таблиця 2.1

Узагальнені показники доходної частини державного та зведеного бюджетів, млрд. грн.

Водночас необхідно здійснювати перехід до використання виключно обґрунтованих прогнозів при розгляді та прийнятті проекту про державний бюджет на наступний рік, можливо навіть і на основі занижених прогнозів стосовно джерел наповнення його доходної частини. Лише за таких умов фінансування витратний статей відбуватиметься у повному обсязі, а "ручне" управління виконанням бюджету буде просто унеможливлено.

Як видно з наведених даних, що у 2008 році показники бюджетних надходжень суттєво перевищуватимуть відповідні показники, закладені у бюджеті 2007 року. [9. с.46 ]

Таблиця 2.2

Темпи приросту доходних показників бюджету

У додатку №1 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" до доходів Державного бюджету віднесено "Погашення бюджетної заборгованості по невідшкодованим сумам податку на додану вартість з простроченим терміном повернення" (код 14080000) в обсязі - 1 926 млн. грн. Фактично, це є сума простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ, реструктурована відповідно до вимог статті 12 Закону України від 27 листопада 2005 року №1344 "Про Державний бюджет України на 2006 рік". За своїм економічним змістом ця сума не є доходом бюджету, а її віднесення до доходної частини державного бюджету фактично призводить до її штучного заниження. Зокрема, це впливає на планові показники доходів зведеного та державного бюджетів, а також надходжень до загального фонду.

Це дозволило показник очікуваних надходжень до зведеного та державного бюджетів, а також податкових надходжень загального фонду збільшити у 2008 році на 1,9 млрд. грн.

Заплановане зростання доходів спеціального фонду державного бюджету у 2008 році на 8,7 млрд. грн. або на 63,3% пояснюється тим, що до переліку джерел його формування додано "податкову заборгованість минулих років житлово-комунальних підприємств, ПАК „Нафтогаз України" і підприємств паливно-енергетичного комплексу з податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), податку на додану вартість, збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" було зарахуванно 3,6 млрд. грн. ПДВ і 2,4 млрд. грн. податку на прибуток до спеціального фонду. У 2008 році також було проведенно взаємозаліку у розміру 6 млрд. грн.. на проведення погашення заборгованості по ЖКГ.

За таких умов частка перерозподілу ВВП через зведений бюджет у 2008 році становить не 28,5%, як зазначено в Пояснювальній записці до Державного бюджету на 2008 рік, а 27%, тобто на 1,5 відсоткового пункту менше.

Дані Мінфіну України свідчать, що навіть після коригування темпи зростання показників бюджетних надходжень, на 2008 рік, перевищують темпи зростання цих показників у 2007 році

Таблиця 2.3

Відкориговані показники доходної частини державного та зведеного бюджетів млрд. грн.

В останні роки з'явилась позитивна тенденція до збільшення частки загального фонду і відповідного зменшення частки спеціального фонду як державного, так і зведеного бюджетів. Водночас на 2007 рік" припало різке збільшення частки спеціального фонду як зведеного (з 20,0%) до 24,1% або на 4,1 відсоткового пункту), так і державного бюджетів (з 21,5%) до 26,1%о або на 4,6 відсоткового пункту).

Як вже зазначалося раніше, основною причиною такого різкого збільшення частки спеціального фонду стало зарахування до нього податкової заборгованості минулих років з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість суб'єктів господарювання, основним видом діяльності яких є сільське господарство, мисливство та пов'язані з ним послуги; та житлово-комунальних підприємств, НАК „Нафтогаз України" і підприємств паливно-енергетичного комплексу, що є штучним завищенням доходів спеціального фонду на суму взаємозаліку, який пропонується здійснити.[8.c. 97]

Таблиця 2.4

Структура доходної частини Державного бюджету

Частка податку на додану вартість на 2008 рік зросла за рахунок як збільшення частки ПДВ внутрішньо-на 1,8 відсотковий пункт) і зовнішнього (на 1,9 відсотковий пункт), так і за рахунок скорочення з 16,5% до 14,0%, тобто на 2,5 відсоткового пункту бюджетного відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами. А це, у свою чергу, пов'язано із запланованим скороченням у 2008 в порівнянні з 2007 роком темпів приросту обсягів експортних операцій: у 2008 році експорт товарів та послуг зріс на 8,7% проти 34,6% очікуваного росту у 2007 році.

Державному бюджету належить центральне місце в системі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічної діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави. Проте бюджет -- дуже складна економічна категорія, до якої не можна підходити однозначно, як і використовувати його показники без детального аналізу структури бюджетної системи держави.

Позабюджетні фонди -- це кошти держави, що мають цільове призначення і не включаються до державного бюджету, перебувають у розпорядженні центральних і місцевих органів влади і є складовcою фінансових ресурсів місцевого рівня.[1.с. 78.]

До позабюджетних фондів належать:

- Пенсійний фонд,

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

- Фонд соціального страхування на випадок безробіття,

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що спричинили собою втрату працездатності.

Пенсійний фонд. Фонд є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; проводить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати; здійснює виплати допомоги на поховання; контролює цільове використання коштів.

Пенсійний фонд було створено у січні 1992 р., а з серпня 2003 р. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає перетворення Пенсійного фонду у самоврядну неприбуткову організацію, яка організовує та здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується його правлінням.[1.с. 94.]

Бюджет Пенсійного фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Тимчасово вільні засоби за відсутності заборгованості з виплати пенсій можуть бути використані фондом виключно на придбання державних цінних паперів. Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.

Величина ресурсів пенсійного забезпечення визначається такими причинами:

а) демографічними:

середня тривалість життя і її динаміка;

кількість осіб пенсійного віку;

чисельність працездатного населення та ін.;

б) економічними:

економічний стан країни в цілому;

співвідношення рівнів заробітної плати і пенсії;

надбавки за стаж, умови роботи та ін.;

наявність і частка осіб, що мають право на пільги при
визначенні рівня пенсійного забезпечення.

Джерела доходів пенсійного фонду:

1. Внески роботодавців у розмірі 32,3 % від фонду заробітної плати.

2. Страхові внески найманих працівників у розмірі 2 % із заробітної плати та інших доходів.

Інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах.

Кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду.

Суми від фінансових санкцій за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень.

Благодійні внески підприємств, організацій, населення.

Інші надходження[3.с. 61.]

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює управління загальнодержавним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням дитини та іншими обставинами.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, що гарантується державою.

Формування коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати здійснюється за рахунок:

1. Страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб,

що сплачуються на умовах і в порядку, передбаченому законом.

Прибуток, одержаний від використання тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових засобів Фонду, на депозитних рахунках.

Асигнування державного бюджету.

Благодійні внески підприємств, організацій, установ і фізичних осіб

Інші джерела

Управління Фондом здійснюють правління і виконавча дирекція Фонду. Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Гарантом його діяльності є держава.[2.с. 58.]

Фонд соціального страхування на випадок безробіття. Фонд соціального страхування на випадок безробіття є важливим атрибутом ринкової економіки. Він створюється на державному та регіональному рівнях. Метою створення фонду є сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць та ін. Його формування характеризуються такими джерелами доходів:

1. Внески роботодавців-страхувальників і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбаченому законодавством, -- 1,6 %.

Асигнування з бюджету.

Благодійні внески.

Суми фінансових санкцій застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до законодавства на посадових осіб та громадян.

Надходження від вкладень тимчасово вільних коштів.

Інші джерела

Розміри страхових внесків до Фонду встановлюються на календарний рік.

Управління коштами здійснює Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття як некомерційна самоврядна організація.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань створюється з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодуванням завданої їм матеріальної та моральної шкоди.

Джерела доходів фонду:

1. Внески роботодавців.

2. Штрафні санкції за порушення законодавства з безпеки праці.

3. Доходи від розміщення тимчасово вільних коштів.

4. Благодійні внески[4.с. 123.]

Управління коштами здійснює некомерційна самоврядна організація -- Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який діє під контролем держави, представників застрахованих осіб і роботодавців.

Розділ 3. Шляхи і методи вдосконалення джерел формування фінансових ресурсів держави

Сучасному етапу економічного розвитку в Україні притаманні деякі позитивні зрушення у фінансовій, сфері: певна стабілізація грошової системи завдяки монетарній політиці, зупинення темпів інфляції, поступове залучення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету, розробка й затвердження ряду законопроектів, що розширюють фінансову базу місцевого самоврядування. Перші успіхи є лише початком і основою для вирішення найважливіших питань фінансової політики, для їх продовження необхідні структурні зміни в економіці країни та в самій фінансовій сфері. [7.с. 93.]

Серед першочергових завдань бюджетної політики провідне місце посідає розробка науково-обґрунтованих концепцій доходів держави, побудова оптимальної моделі податкової системи, чітке дотримання податкового законодавства.

Державний бюджет України розробляється на базі наявної дохідної частини, тому важливим є її реальне визначення та повне виконання. В основу мають бути покладені об'єктивні оцінки прогнозних макроекономічних показників. Тому прирозробці державного бюджету слід враховувати таке:

річні проекти мають складатися лише на основі існуючої податкової бази,

важлива умова стабільності податкових надходжень;

поступове впровадження нових податкових змін, особливо тих, що стосуються значного скорочення надходжень до бюджету ;

поступове скасування податкових пільг із переходом до диференційованої сплати податків у відповідних галузях ;

проста й доступна система оподаткування, контроль за дотриманням сплати податків.

Потребує об'єктивного визначення частка податкових надходжень від фізичних осіб, її базою повинні стати реальні доходи населення. До складу витрат, що враховуються при обрахунку прибуткового податку. Альтернативним джерелом збільшення доходів бюджету за рахунок надходжень від фізичних осіб може стати підвищення непрямих податків на споживання предметів розкоші, що також дасть змогу певною мірою нівелювати доходи населення та здійснити їх ефективний перерозподіл. Важливою проблемою є оподаткування відповідно до здійснюваних фактичних витрат фізичних осіб, а не на основі продекларованих доходів.[11.с. 145.]

Податки є невід'ємною частиною фінансового господарства держави як історичної форми задоволення колективних потреб. Це найважливіше джерело формування доходів держави, які, в свою чергу, використовуються на витрати для державного управління, на вирішення економічних, соціальних, оборонних завдань, на розвиток освіти, науки, культури.

Встановлення, розподіл, стягнення і використання податків становлять одну із функцій держави. Тому податкова система як елемент господарського механізму відповідає економічному ладу країни, рівню розвитку продуктивних сил, системі державного регулювання економічних процесів і основним завданням існування держави. Є багато цікавих прикладів державного регулювання економіки через систему оподаткування.

Як бачимо, податки в Україні досі були одним з чинників поглиблення кризових процесів. Це є наслідком певної податкової політики, яка, в свою чергу, визначена характером економічних умов у цілому. Зокрема, в Україні провадилася монетарна економічна політика. Монетаристи ж, як відомо, заперечують використання податків як засобу макроекономічного регулювання. Це пояснює проведення в Україні такого податкового процесу, який передбачає використання податків лише у їх фіскальній функції, тобто у мобілізації коштів до бюджету. Саме фіскальні цілі мали вирішальний вплив при визначенні величини податкових ставок і пільг.

Важливим завданням економічної політики будь-якої держави є наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів. Від рівня наповнення бюджетів залежить розвиток і стан економіки держави в цілому, соціально-економічний розвиток регіонів, добробут населення. Фінансове забезпечення розвитку соціально-економічної інфраструктури регіонів на сьогодні - помітна проблема.

Можна виділити основні напрямки діяльності податкової політики у сфері оподаткування місцевими податками та зборами:

- забезпечити реалізацію основних принципів податкової і бюджетної політики, спрямованої на створення міцної фінансово-економічної бази;

- створити стабільну законодавчу базу оподаткування, маючи на меті збільшення податкових надходжень до Державного та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок удосконалення системи оподаткування;

- удосконалити структуру податкових органів, вирішити питання забезпечення їх фахівцями відповідної кваліфікації;

- активізувати роботу з підвищення правової культури населення, зокрема роз'яснення податкового законодавства.

- посилити державний контроль за додержанням чинного законодавства щодо оподаткування, справляння передбачених законом місцевих податків і зборів.

Таким чином, нині місцеві податки і збори в Україні практично не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функції, оскільки місцеві ради, насамперед наймасовіші - сільські і селищні, що становлять 91% від загальної кількості місцевих рад, не мають жодного більш - менш серйозного об'єкта оподаткування.

Проведення модернізації Державної податкової служби включає в себе наступні елементи:

- перехід податкових органів на функціональну структуру;

- введення нових податкових технологій і процедур;

- навчання працівників податкових органів і платників податків, а також підвищення рівня інформатизації податкової адміністрації;

- ефективна система навчання персоналу податкових органів;

- автоматизація ряду функцій податкових органів та їх комплексно-інформаційне забезпечення.

Одним із шляхів модернізації податкової служби є:

- спрощення і стандартизація розробки системи електронної обробки даних;

- зменшення затрат в цій області.

До основних напрямків модернізації Державної податкової служби України можна віднести такі:

- удосконалення податкового атестація загального законодавства , а також спрощення механізму обчислення податків;

- зменшення податкової звітності, уніфікація бухгалтерського обліку в різних галузях господарської діяльності та приведення його до світових стандартів;

- стабільність податкового законодавства;

- введення регулюючих основ при оподаткуванні - делегування податковим адміністраціям права надання відстрочок та розстрочок у залежності від фінансового стану платника та перспектив розвитку на термін не більше 3 років у тому числі й на правах податкового кредиту;

- домінування оподаткування доходів фізичних осіб перед оподаткуванням юридичних осіб шляхом створення системи контролю за витратами фізичних осіб;[3.с. 65]

Важливим завданням трансформування міжбюджетних відносин є оптимальний розподіл бюджетних доходів між окремими ланками бюджетної системи нашої держави. Разом з тим, незважаючи на особливу важливість розподілу податкових і неподаткових надходжень, першоосновою бюджетного устрою держави є розподіл повноважень між центром і місцевим самоврядуванням.

На нашу думку основні завдання бюджетної політики на 2010 рік в умовах виходу України з фінансово-економічної кризи це забезпечення збалансованості бюджету, сформованого на основі реалістичного макроекономічного прогнозу та спрямованого на подолання кризових явищ.

Завдання . Забезпечення реальної збалансованості та стійкості бюджетної системи в умовах фінансово-економічної кризи.

Шляхи виконання:

1) виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток” щодо відновлення зростання валового внутрішнього продукту і промислового виробництва, стимулювання інвестицій, зниження інфляційного тиску, а також щодо підтримки внутрішнього ринку товарів та послуг;

2) здійснення поступового переходу в середньостроковому періоді до таргетування інфляції і політики плаваючого обмінного курсу з одночасним посиленням дієвості процентної політики;

3) перегляд та упорядкування передбачених законами зобов'язань держави з урахуванням можливості їх фінансового забезпечення;

4) забезпечення бездефіцитності бюджетів соціальних фондів;

5) утримання загального обсягу державного, в тому числі гарантованого боргу відносно валового внутрішнього продукту на економічно-безпечному рівні;

6) зменшення фіскального навантаження на реальний сектор економіки;

7) розроблення проекту Державного бюджету України на 2010 рік на основі реформованого податкового законодавства, яке набирає чинності у 2009 році;

8) скорочення пільг із сплати страхових внесків до соціальних фондів;

9) застосування на практиці активних операцій, пов'язаних з управлінням державним боргом та ліквідністю єдиного казначейського рахунка;

10) визначення засад та умов для розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів і підвищення їх ліквідності;

11) забезпечення бездефіцитності поточного бюджету, визначення дефіциту бюджету розвитку -- не більш як 3 відсотки валового внутрішнього продукту;

12) оптимізація у Законі про Державний бюджет України на 2010 рік видатків та джерел формування спеціального фонду;

13) збереження частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні, що не перевищує прогнозований на 2009 рік;

14) сприяння створенню відповідних умов для реалізації інфраструктурних проектів на основі державно-приватного партнерства та концесій;

15) поступове скасування прямої державної підтримки реального сектору економіки із збереженням лише державних товарних та фінансових інтервенцій, здешевлення відсоткових ставок за кредитами, а також фінансової підтримки окремих інвестиційних проектів;

16) прийняття Державної програми приватизації, яка повинна відповідати стратегічному курсу держави та визначати умови передприватизаційної підготовки, строки, умови та механізм приватизації;

17) внесення змін до Бюджетного кодексу України шляхом схвалення проекту Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” від 5 вересня 2008 р. № 2709, прийнятого у першому читанні.

Завдання . Формування прогнозованої, раціональної податкової та митної політики, що сприятиме економічному зростанню, створенню єдиного правового поля діяльності суб'єкта господарювання.

Шляхи виконання:

1) недопущення підвищення податкового навантаження на платників податків, що дасть змогу запобігти зростанню цін на товари і послуги для споживача;

2) внесення змін до законів з питань оподаткування з метою залучення до бюджетів усіх рівнів додаткових фінансових ресурсів, які будуть використані для фінансування інфраструктурних проектів у галузі будівництва, в тому числі для проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

3) поступове зниження навантаження на фонд оплати праці в результаті реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

4) розширення бази оподаткування шляхом упорядкування системи діючих податкових пільг, що надаються за галузевою та професійною ознаками, і вирівнювання податкового навантаження за видами економічної діяльності;

5) удосконалення системи адміністрування акцизного збору з метою зменшення частки тіньового сектору обігу підакцизних товарів;

6) удосконалення системи оподаткування акцизами з метою зниження рівня доступності та споживання товарів, що негативно впливають на здоров'я громадян і довкілля;

7) забезпечення адаптації законодавства України з питань митного оподаткування до законодавства Європейського Союзу, зокрема недопущення надання тарифних пільг та преференцій за галузевим (суб'єктним) принципом. Приведення митного законодавства у відповідність з Міжнародною конвенцією про спрощення і гармонізацію митних процедур;

8) збереження на рівні 2009 року нормативу (розміру) відрахувань частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що сплачується до державного бюджету, та дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутному фонді яких є корпоративні права держави.

Висновки