Непряме оподаткування та його вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

Кафедра фінансів та обліку і аудиту

Курсова робота на тему:

"Непряме оподаткування та його вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства"

Виконала

Студентка 3 курсу групи ОА ІІІ-1

Денної форми навчання

Факультету економіки, менеджменту

і права

Антоненко Вікторія Володимирівна

Науковий керівник:

Доцент

Потій Ванда Зиновівна

Київ 2010



Зміст

непрямий оподаткування бюджет акцизний

Вступ

1. Теоретичні аспекти непрямого оподаткування в Україні

2. Порядок стягнення непрямих податків з підприємства

2.1 Акцизний збір: об'єкт оподаткування і порядок передачі до бюджету

2.2 Аналіз суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету

2.3 Види мита, їх сутність і методи стягнення

3. Зарубіжний досвід щодо встановлення непрямих податків

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Тема курсової роботи "Непряме оподаткування та його вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства".

Фінансова наука, з огляду на певні ознаки, поділила податки на групи. Такий поділ необхідний, бо окремі групи податків потребують відповідних умов оподаткування і стягнення, відповідних адміністративно-фінансових заходів. Таким чином, структура, яка може охопити всі види податків, складається з прямих і непрямих податків. Найсуперечливішим у фіскальній науці є питання про сфери застосування непрямих податків та їх співвідношення з прямими. Саме тому в історії фінансової науки знання генезису сутності окремих форм податків, зокрема непрямих, дасть змогу осмислити світовий і вітчизняний досвід та побудувати у нашій державі збалансовану податкову систему.

Отже, актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що непрямі податки мають дуже важливе значення для економіки України, оскільки вони становлять значну питому вагу надходжень до бюджету, тому їх дослідження є досить важливим для подальшого формування і удосконалення податкової системи країни. Метою роботи є аналіз і узагальнення теоретичних, методологічних і практичних проблем порядку стягнення і передачі непрямих податків до бюджету на прикладі конкретного підприємства, а також, розкриття економічної суті непрямих податків, їх роль у господарській діяльності підприємства. Завданням роботи стало дослідження порядку нарахування і стягнення непрямих податків на конкретному підприємстві, аналіз їх змін у процесі виробничої діяльності підприємства. Об'єктом дослідження є непрямі податки та нарахування і стягнення на конкретному підприємстві. Для дослідження були взяті дані торговельної фірми ТОВ "К.А.М.З.".



1. Теоретичні аспекти непрямого оподаткування в Україні

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Тільки прямо, оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважаються найнесправедлішими, фіскальними.

Сформована ще на початку 90-х років, відразу після проголошення у 1991 році незалежної держави, податкова система України постійно змінювалася в напрямі пошуку оптимальної структури, яка б відповідала перехідному стану економіки і зіграла свою позитивну роль на етапі становлення незалежності держави.

Так, Закон Української РСР "Про систему оподаткування" було прийнято ще 25 червня 1991 року, до проголошення Акту про незалежність України, і кілька місяців потому при оподаткуванні використовувались нормативні акти колишнього СРСР.

Згаданий закон був доволі недосконалим як за структурою, так і за змістом, але ним фактично було проголошено нову систему оподаткування та основні принципи податкового регулювання. У зв'язку з цим у грудні 1991 та у 1992 році з'являються нові види податків: податок на доходи підприємств, на додану вартість, акцизний збір.

Занадто складним виявився період 1992-1993 року, під час якого велися дискусії щодо перспектив подальшого розвитку податкової системи. Дискусії точилися навколо найбільш ефективного податкового механізму наповнення державного бюджету. У цей період сформувалося декілька основних концепцій:

· в основу позиції Верховної Ради було покладено оподаткування обсягів реалізації за звітний період та диференціація ставок залежно від сфери та виду діяльності;

· застосування єдиної ставки 30-35% та пільг при інвестуванні, оподаткування фізичних осіб з річного сукупного доходу пропонували Головна державна податкова інспекція, Міністерство фінансів та Міністерство економіки;

· позиція Українського союзу промисловців та підприємців відповідала попередній, але передбачала пріоритетність товаровиробників.

Вже з 1992 року починають впроваджуватися зміни в системі оподаткування. Так, основним серед прямих податків стає податок на прибуток підприємств (Декрет КМУ від 26.12.1992 №12-92). На жаль, спроба виявилася невдалою - на той час спостерігався дефіцит бюджету.

Тому вже з другого кварталу 1993 року було відновлено оподаткування доходу підприємств, тобто обрано посилення податкового тиску основним важелем політики подолання дефіциту бюджету. Проте були й позитиви - у 1993-1994 роках було введено податковий кредит, таким чином підприємства отримали право на термінову відстрочку сплати податку.

На початку 1994 року в Україні почали формуватись податкові механізми, зокрема з'явилися податок на промисел, місцеві податки та збори, почала запроваджуватися контролююча функція фізичних осіб шляхом створення державного реєстру фізичних осіб (Закон України від 22.12.1994 №320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів").

Протягом 1995 року відбувалося налагодження роботи податкового механізму: вдосконалювалась робота, яка була спрямована на забезпечення сталого надходження коштів до бюджетів усіх рівнів. Крім того, з метою забезпечення прозорості діяльності органів податкової служби та підвищення податкової культури населення створено редакцію журналу "Вісник податкової служби України".

Hепрямі податки, на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання. З іншого боку структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на так звані товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподаткування і скорочує надходження доходів до бюджету. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо сталим і значним у масштабах суспільства є таке споживання. Характерною особливістю непрямих податків є те, що:

· це внутрішні податки які не можуть регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;

· вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізичними особами, які ввозять на митну територію України товари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість;

· вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;

· непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав.

Тому непрямі податки носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави.

Практика оподаткування використовує кілька видів непрямих податків - універсальні та специфічні акцизи, а також мито.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз) і мито.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Непрямі податки виконують в основному фіскальну функцію. Вони забезпечують формування доходів бюджету держави.

Реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт послуг, у ціну яких можуть входити вказані податки. Отже, платниками можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи - суб'єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб'єктами господарювання. При цьому сплату непрямих податків до бюджету здійснюють суб'єкти господарювання.

Можна розглянути структуру і визначити питому вагу кожного виду податку за 2009 рік по показникам зведеного бюджету України (табл.1.1).

Показники	Фактичне виконання, млн. гривень	Темпи росту у порівнянні з відповідним періодом минулого року, у відсотках
Податкові надходження, в т.ч.	208 073,20	91,6
Податок з доходів фізичних осіб	44 485,30	96,9
податок на прибуток підприємств	33 048,00	69,1
податок на додану вартість	84 596,70	91,9
акцизний збір із вироблених в Україні товарів	17 934,50	175,3
акцизний збір із ввезених на територію України товарів	3 690,00	144,5
ввізне мито	6 328,80	53



Для кращого наочного огляду розглянемо питому вагу кожного податку у вигляді діаграм (діаг. 1.1, 1.2).

Питома вага різних видів податків в загальній сумі податкових надходжень, млн.грн.(Діаг.1.1)

Питома вага різних видів податків в загальній сумі податкових надходжень, %.(Діаг.1.2)

Тож, з побаченого можна зробити висновок, що найбільшу частку в структурі податкових надходжень складає податок на додану вартість - 40,66% від загальної суми, на другому місці - податок з доходів фізичних осіб - 21,38%, податок на прибуток підприємств аж на третьому місці і становить всього 15,88%. Менші суми податкових надходжень до бюджету від інших непрямих податків: акцизний збір із вироблених в Україні товарів - 8,62%, ввізне мито - 3,04% і акцизний збір із ввезених на територію України товарів складає всього 1,77%.

Розглянемо динаміку сум податкових надходжень від непрямих податків (табл.1.2).

Динаміка надходжень від непрямих податків

№ п/п	Податок	2002	2003	2004	2005	2006	2007
1	ПДВ, млн. грн.	13471,2	12598,1	16733,5	33803,8	50396,7	59382,8
2	акцизний збір із вироблених в Україні товарів, млн. грн.	3604,9	4659,1	6091,6	7346,5	7557,3	9072,2
3	акцизний збір із ввезених на територію України товарів, млн. грн.	493,3	587	612,8	598,9	1050,8	1495,5
4	ввізне мито, млн. грн.	2143,7	2992,4	4015,3	6006,5	6972,7	9588,9

Простежимо динаміку на графіку 1.1.

Як бачимо, з 2002 по 2007 роки спостерігаються різкі зміни в динаміці ПДВ, сума надходжень від якого спочатку зменшилася, а потім стрімко почала збільшуватися, що є позитивним фактором для бюджету країни. Суми інших непрямих податкових надходжень, також поступово збільшувалися, але не так стрімко. Найменші зміни спостерігаються в динаміці акцизного збору із ввезених на територію України товарів.

Отже, можна зробити висновок, що непрямі податки мають значну питому вагу в податкових надходженнях до бюджету України. Але їх податкові ставки і тарифи надто високі, оскільки Україна знаходиться в стані перехідної економіки, який є нестабільним, тому на фінансовий стан платників податків вони спричиняють дуже важкий тягар.



2. Порядок стягнення непрямих податків з підприємства

2.1 Акцизний збір: об'єкт оподаткування і порядок передачі до бюджету

На сьогодні оподаткування підакцизних товарів акцизним збором здійснюється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір" та Закону України від 15 вересня 1995 року №329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", якими визначено основні положення оподаткуванням акцизним збором, а також законів про ставки акцизного збору: "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" від 07.05.1996 N 178/96-ВР, "Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби" від 06.02.1996 N 30/96-ВР, "Про ставки акцизного збору на транспортні засоби" від 24.05.1996 N 216/96-ВР та "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1997 N 313/96-ВР.

Зазначеними законодавчими актами визначено порядок обчислення і сплати акцизного збору, коло платників, ставки акцизного збору, терміни сплати та пільги в оподаткуванні.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України, акцизний збір ? це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються в законодавчому порядку і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.

Надходження до бюджету акцизного збору є досить не стабільними, залежно від економічного стану держави. У період економічного спаду, коли доходи зменшуються, споживання підакцизних товарів різко скорочується, що призводить до зменшення надходжень до бюджету від цього податку, а в період економічного зростання, навпаки, надходження збільшуються темпами, які перевищують темпи розвитку економіки.

Платників акцизного збору законодавство України поділяє на такі категорії.

1. Суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) -- виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлені ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлені ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику. Отже, якщо предметом операції з переробки давальницької сировини є виробництво продукції, що обкладається акцизним збором по ставках, визначених у відсотках до обороту, платником виступає замовник, який, до речі, сплачує цей податок не до бюджету, а виробнику, тобто переробнику. По-друге, якщо предметом договору з переробки давальницької сировини є підакцизні товари (продукція), на які встановлені ставки акцизного збору в твердих сумах, платником є суб'єкт підприємницької діяльності -- виробник таких товарів, тобто переробник. До цієї ж групи відносяться нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через свої постійні представництва або осіб, прирівняних до них, відповідно до законодавства. Необхідно зазначити, що якщо перша підгрупа платників діє на території Україні відповідно до загального податкового навантаження, до загальних та вичерпних норм національного податкового законодавства, то податковий режим другої підгрупи виробників підакцизних товарів та послуг деталізується статусом їх як нерезидентів та, відповідно до цього, цілою низкою міжнародних угод щодо оподаткування.

2. По ввезеним на територію України товарам -- суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари.

Умовою сплати акцизного збору та підакцизного вантажу при перевезенні є надання митниці копії платіжного доручення, яке завізовано митним органом за місцем державної реєстрації підприємства, на загальну вартість обов'язкових платежів, що повинні бути сплачені до державного бюджету. Вони перераховуються на депозитні рахунки митних органів за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Ця сума повинна відповідати сумі визначених податкових платежів, яку необхідно сплатити за партію товару, ввезену за однією акцизною вантажною митною декларацією. Ця декларація являє собою документ, який заповнюється на уніфікованому бланку і містить відомості про вантаж, що буде ввезено на територію України з метою імпорту. Він використовується митними органами для посилення контролю за митним оформленням підакцизного товару.

3. Фізичні особи -- резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), що переслані з-за митного кордону України у виді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством. До цієї категорії платників належать юридичні або фізичні особи, які купують (одержують) в інші форми володіння, користування або розпорядження підакцизні товари у податкових агентів.

Податковий агент не є платником акцизного збору, але є особою, уповноваженою законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників та вносити його до бюджету, а також нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання таких повноважень.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" при ввезенні в Україну податковими агентами підакцизних товарів вони не сплачують акцизний збір при розмитуванні цих товарів, а при продажу на території України зобов'язані включити до їх вартості відповідну суму акцизного збору, одержати її від покупців і перерахувати до бюджету. Слід зазначити, що відповідно до останньої частини ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", податкові агенти практично не матимуть можливості здійснювати діяльність з тими підакцизними товарами, що підлягають ліцензуванню або маркіруванню акцизними марками.

Об'єкт оподаткування залежить від характеру й основ класифікації підакцизних товарів, тобто окреслюється головними підходами до визначення предмета оподаткування. Предмет оподаткування дуже близький до об'єкта, однак необхідно зазначити, що об'єкт є підсумковим поняттям, а предмет оподаткування визначається конкретними особливостями. Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992 р. виділяє три основних підходи до визначення об'єкта оподаткування, і в цьому законодавчому акті зроблено спробу встановити зв'язок між статтею, що закріплює категорію платників акцизного збору, та об'єктами оподаткування.

По-перше, це обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з їх частковою оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

По-друге, обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного виробництва, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників.

По-третє, вартість товарів (продукції), що імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, в тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості або з частковою оплатою. Митна вартість є базою для обчислення податків і зборів, що справляються митницею. Відомості про митну вартість товарів та інших предметів, переміщуваних через митний кордон, декларанти заявляють під час декларування відповідно до правил, що діють в Україні. Вони повинні ґрунтуватися на достовірній, кількісно визначеній і документально підтвердженій інформації.

Основою для визначення об'єкта оподаткування і нарахування акцизного збору є вантажна митна декларація, де обчислена сума акцизного збору вказується окремим рядком. Акцизний збір нараховують, виходячи з митної вартості, перерахованої за курсом Національного банку України, який діяв на день надання вантажної митної декларації. Фактично сплачена сума мита і митних зборів враховується лише у разі, якщо за імпортні підакцизні товари, ввезені для виробництва підакцизних товарів та за які до або під час проведення митних процедур не був сплачений акцизний збір. Обов'язковою умовою при цьому є використання товарів не для виробництва підакцизних товарів.

Для оподаткування акцизним збором законами України встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) - гривнях та євро (специфічні) та у процентах до обороту реалізації товару (продукції) - (адвалорні).

Специфічні ставки застосовуються для спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пива і встановлені в національній грошовій одиниці - гривнях, а також для нафтопродуктів і транспортних засобів та кузовів до них, які встановлені в іноземній грошовій одиниці - євро.

Адвалорні ставки у процентах до обороту реалізації товару (продукції) встановлено тільки для тютюнових виробів від вартості товару, обчисленої за максимальними роздрібними цінами (без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного збору).

Одночасно за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) і у процентах до обороту реалізації товару (продукції) оподаткуються лише тютюнові вироби.

Відповідно до існування різних видів ставок за АЗ є і два неоднакових порядки визначення суми акцизного збору.

Для обчислення акцизного збору за товарами, ставки яких встановлено у відсотках, необхідно виявити базу оподаткування. Для вітчизняних товарів база оподаткування обчислюється, виходячи з їхньої вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та акцизного збору. У разі імпорту підакцизних товарів база оподаткування визначається, виходячи з їхньої вартості, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари, котрі він імпортує, без податку на додану вартість і акцизного збору (але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням сум увізного мита без податку на додану вартість та акцизного збору).

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках, обчислюється для вітчизняних товарів за формулою

А = С О : 100,

де А -- сума акцизного збору; С -- ставка акцизного збору; О -- обсяг реалізації за максимальними роздрібними цінами, що не включає АЗ і ПДВ.

Для імпортних товарів дана величина розраховується за наведеною вище формулою для вітчизняних товарів, якщо встановлені максимальні роздрібні ціни вище митної вартості з урахуванням суми мита. Коли ж дані ціни нижче митної вартості з урахуванням суми мита, застосовується така формула:



А = С (МВ + М) : 100,

де А -- сума акцизного збору; С -- ставка акцизного збору; МВ -- митна вартість товару; М -- сума мита.

Установлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари здійснюється виробниками або імпортерами цих товарів через декларування таких цін у центральному органі Державної податкової служби України або центральному органі Державної митної служби України. Декларація повинна бути подана виробником чи імпортером підакцизних товарів відповідно до центрального органу Державної податкової служби України або центрального органу Державної митної служби України не пізніше ніж за п'ять календарних днів до моменту запровадження встановлених у декларації максимальних роздрібних цін.

Сума АЗ, підрахована за процентною ставкою не може бути меншою за 1/3 суми АЗ на відповідний товар, обчисленою за твердими ставками.

У суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, у місці торгівлі такими товарами на видноті повинні бути розміщені засвідчені виробником або імпортером копії чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, що були подані їх виробником або імпортером до центрального органу Державної податкової служби України або центрального органу Державної митної служби України.

Акцизний збір з товарів, ставки за якими визначені у фіксованих сумах (в євро, або в гривнях), обчислюється, виходячи з натуральних показників відповідного товару в кількісному виразі.

У разі застосування ставки акцизного збору в гривнях сума податку обчислюється за формулою



А = С К,

де А -- сума акцизного збору; С -- ставка акцизного збору; К -- кількість товару, визначена у фізичних одиницях виміру, встановлених відповідним законом.

У разі застосування ставки акцизного збору в євро сума податку обчислюється за формулою

А = С Є К,

де А -- сума акцизного збору; С -- ставка акцизного збору; Є -- курс гривні до євро; К -- кількість товару, визначена у фізичних одиницях виміру, встановлених відповідним законом.

При цьому за вітчизняними товарами для визначення акцизного збору сума в євро перераховується у валюту України за курсом Національного банку України на перший день кварталу, який залишається незмінним протягом кварталу, а за товарами, що ввозяться в Україну, -- на день митного оформлення товарів.

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками. Оподаткований оборот по товарах, що реалізуються за вільними цінами визначається виходячи з їхньої вартості за цими цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без податку на добавлену вартість.

Вільна відпускна ціна з включенням акцизного збору визначається формулою:

ВЦ = (С + П) : (100 - А) х 100, де



ВЦ - вільна відпускна ціна; С - собівартість виробництва;

П - прибуток; А - ставка акцизного збору у процентах.

Терміни сплати акцизного збору:

а) підприємства--виробники алкогольних напоїв сплачують акцизний збір на 3-й робочий день після здійснення обороту з реалізації.

б) підприємствами -- виробниками, які реалізують тютюнові вироби, -- щомісяця до 16-го числа місяця, що настає за звітним, виходячи з фактичного обсягу реалізації тютюнових виробів за останній місяць;

в) власниками (замовниками) алкогольних напоїв, що містять спирт питний або етиловий, пиво і тютюнові вироби, які виготовлені на території України з використанням давальницької сировини, -- не пізніше дня одержання готової продукції;

г) підприємствами (крім підприємств-виробників), що реалізують алкогольні напої (включаючи спирт питний або етиловий, пиво, тютюнові вироби) і власників давальницької сировини, у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік становили понад 25 тисяч гривень, -- щодекадно 15--25 числа поточного місяця, 5 числа місяця, що настає за звітним, виходячи з фактичного оподатковуваного обороту за відповідну декаду;

ґ) підприємствами (крім підприємств-виробників), що реалізують алкогольні напої (включаючи спирт питний або спирт етиловий, пиво, тютюнові вироби), і власниками (замовниками) таких, виготовлених у межах України з використанням давальницької сировини, у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік складали до 25 тисяч гривень включно, а також особами, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і мають постійне місце проживання на території України, -- щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним від фактичного оподатковуваного обороту за минулий місяць.



2.2 Аналіз суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету

Розглянемо аналіз порядку стягнення і передачі ПДВ до бюджету на прикладі ТОВ "К.А.М.З.". Товариство з обмеженою відповідальністю "К.А.М.З." з колективною формою власності створене для здійснення діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою одержання прибутку.

У відповідності із задачами і цілями предметом діяльності Товариства є будь-яка діяльність, не заборонена законодавством України.

У відповідності з основним предметом і цілями Товариство здійснює такі напрями діяльності:

Торговельна діяльність:

оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами;

оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;

оптова торгівля іншими продуктами харчування;

інші види оптової торгівлі;

здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з реалізацією транспортних засобів, що підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ;

торгівля автомобілями та автомобільними засобами, матеріалами та допоміжними і супутніми товарами;

оптова, дрібнооптова та роздрібна торгівля, в тому числі за валюту, товарами народного споживання власного виробництва та інших виробників, в тому числі продуктами харчування, горілчаними, лікерними виробами, пивом, вином та іншими товарами, для чого фірма має право будувати і відкривати свої фірмові магазини, кафетерії, ресторани і інші заклади торгівлі і громадського харчування, відділи та секції в магазинах, і закладах громадського харчування суб'єктів господарської діяльності різних форм власності;

комісійна та аукціонна торгівля антикваріатом, ювелірними виробами, нерухомістю та іншими товарами і майном;

торгівля предметами прикладного і декоративного мистецтва, картинами та іншими творами мистецтва, виробами народних художніх промислів тощо;

здійснення закупівлі, поставок і реалізація газу, нафти і інших енергоносіїв та продуктів їх переробки;

товарообмін, закупівля та реалізація (оптова, роздрібна, комісійна, консигнаційна) товарів, сировини, паливно-мастильних матеріалів, напівфабрикатів, конструкцій, технологічного та іншого обладнання, нових технологій, транспорту, техніки, меблевої продукції та інших товарів на вітчизняному або закордонному ринку;

здійснення торгівлі мисливським і риболовецьким знаряддям;

здійснення імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

оптова торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами;

роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами;

усі інші види торгівлі товарами, послугами та продукцією виробничо-технічного призначення, купівлю та продаж яких не заборонено законом;

посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами.

надання послуг по реалізації продукції, товарів та робіт;

проведення експортно-імпортних операції;

благодійницька діяльність;

зовнішньоекономічна діяльність за всіма вищевказаними напрямками;

інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

А також в статуті підприємства зазначені такі види діяльності як діяльність в галузі виробництва, надання послуг, виробнича діяльність, юридична практика, охорона та захисна діяльність, діяльність у галузі готельного бізнесу, а також, у галузі організації відпочинку громадян, надання транспортних послуг.

Визначимо питому вагу ПДВ в доходах від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2007, 2008, 2009 роки. Отримані дані занесемо в таблицю (табл. 2.1).

Питома вага ПДВ в доходах

Показник	2007	2008	2009
Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн.	22872,5	28353,7	22608
ПДВ, тис.грн.	3812,1	4725,6	3768

З таблиці видно, що в 2008 році дохід від реалізації продукції збільшився порівняно з 2007, а в 2009 - знову зменшився, у порівнянні з 2008 роком. Відповідно збільшувалася і зменшувалася сума ПДВ.

Дослідимо динаміку зміни доходів від реалізації продукції і динаміку податку на додану вартість (табл. 2.2).

Динаміка доходу і ПДВ за 2007-2009 роки

Показник	2008/2007	2009/2008
	?абс, тис.грн.	Тр, %	Тпр, %	?абс, тис.грн.	Тр, %	Тпр, %
Дохід від реалізації продукції	5481,2	123,96	23,96	-5745,7	79,74	-20,26
ПДВ	913,5	123,96	23,96	-957,6	79,74	-20,26

Отже, аналізуючи отримані дані бачимо, що в 2008 році дохід зріс на 23,96%, тобто на 5481,2 тис. грн., відповідно і зросла частка ПДВ. У 2009 році дохід був менший на 20,26%, порівняно з 2008 роком, що становило 5745,7 тис. грн. сума ПДВ, відповідно, теж зменшилася.

Така нестабільна динаміка доходу і ПДВ була спричинена спадом виробництва у 2009 році, оскільки економіка країни і віту, загалом, переживала фінансову кризу, тому спостерігається така ситуація на підприємстві.

Наступним кроком в даному підрозділі буде проведення розрахунків суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету і являє собою різницю між сумою податкових зобов'язань і податковим кредитом. Дані відобразимо в таблиці 2.3.

Суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету )

Показник	жовтень 2009 р.	листопад 2009 р.	грудень 2009 р.
Податкові зобов'зання	289908	253954	344490
Податковий кредит	303994	354611	217709
Розрахунки з бюджетом за звітний період	-	-	12038

Отже: в жовтні 2009 року податкові зобов'язання становили 289908 грн., а податковий кредит - 303994. Оскільки зобов'язання менші за кредит на 14086 грн., то вони включаються складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В листопаді податкові зобов'язання, знову ж таки, менші за кредит на суму 100657 грн., тому нараховуються аналогічно попередньому.

В грудні податкові зобов'язання більші за кредит на 126781 грн., а оскільки ми враховуємо залишки від'ємного значення попередніх звітних періодів, тобто 14086 грн. і 100657 грн., то сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету становить 12038 грн.

2.3 Види мита, їх сутність і методи стягнення

Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Єдиний митний тариф затверджується ВРУ за поданням КМУ.

Відповідно до ЗУ "Про Єдиний митний тариф", мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Це переміщення може бути зв'язане з увезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт), заохочення або обмеження експорту (мито на експорт).

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного кордону мито сплачує суб'єкт господарювання за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на його фінансовий стан. На період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються, відбувається відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.

На фінансову діяльність імпортерів -- суб 'єктів господарювання будуть справляти вплив: визначення об 'єкта оподаткування, розмір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщується через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку надень подання митної декларації.

Стосовно стягнення мита діє розгалужена система пільг ? від встановлення мінімальних пільгових ставок залежно від країни-постачальника (на імпортні товари) або країни-покупця (на експортні товари) аж до повного звільнення від мита окремих товарів.

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.

Порядок обчислення і сплати мита регламентується Законом України "Про Єдиний митний тариф" та Митним кодексом України.

На практиці застосовується кілька видів мита: ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети в разі ввезення таких на митну територію держави. Воно є диференційованим:

- стосовно товарів, які надходять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони;

- стосовно товарів, котрі надходять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети за їх вивезення за межі митної території держави.

Сезонне мито застосовується на окремі товари на строк не більший ніж чотири місяці від моменту його встановлення. Сезонне мито може бути ввізним і вивізним.

Спеціальне мито застосовується:

- як спосіб захисту українських виробників в цілому;

- як спосіб захисту національного товаровиробника, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах або за умов, що можуть завдавати шкоди національному товаровиробнику;

- як запобіжний засіб проти порушення національних інтересів учасниками зовнішньоекономічної діяльності;

- як заходи у відповідь на дискримінаційні або недружні дії інших держав, митних союзів.

Антидемпінгове мито застосовується в разі:

- увезення на митну територію товарів за демпінговими цінами, що завдає шкоди національному товаровиробнику;

- вивезення за межі митної території товарів за ціною, істотно нижчою від цін інших експортерів - конкурентів.

Компенсаційне мито застосовується в разі:

- увезення на митну територію товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, що завдає шкоди національному товаровиробнику;

- вивезення за межі митної території товарів на виробництво, переробку, продаж або споживання котрих надавалася державна субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоди державі.

Міжнародна практика (а також і досвід України) свідчать, що найпоширенішим є мито на імпорт.

Адвалерне - нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом.

Специфічне - нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом.

Комбіноване - поєднує обидва вищевказані видів митного обкладення.

На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в ЄВРО з одиниці товарів, що імпортуються. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.



3. Зарубіжний досвід щодо встановлення непрямих податків

Для стабілізації фінансової системи держави велике значення має податкова дисципліна, тобто своєчасне і в належних розмірах внесення фізичними і юридичними особами встановлених обов'язкових платежів і зборів у державний і місцеві бюджети. На жаль за весь період існування незалежної України жодного разу не було виконано бюджет у його доходній частині.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня структура, дослідження якої почнемо з аналізу співвідношення прямих та непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості в різних країнах. Так, у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції - непрямі, 56,6%: податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соціального страхування. Німеччина, Італія мають досить урівноважену структуру податків (частка непрямих податків у Німеччині - 45,2%, в Італії - 48,9%).

Переважання на початку і в середині ХХ ст. непрямих податків зумовлене низьким рівнем доходів більшості населення, що об'єктивно обмежувало масштаби прямих податкових надходжень, а також відносною простотою збирання непрямих податків, адже форма прямого оподаткування потребує складного механізму обліку платників, об'єкта оподаткування, механізму стягнення податків.

Найрельєфніше розглянуті закономірності проявляються в країнах, що розвиваються, для яких характерне переважання в оподаткуванні непрямих податків із високою питомою вагою мита й акцизів.

Що ж до використання непрямих податків у сучасних розвинутих країнах, то вони зумовлені іншими причинами, зокрема, традиціями використання цих податків. Наприклад, у Німеччині, Франції непрямі податки традиційно відіграють значну роль.

Однією з важливих причин розвитку непрямих податків в країнах ЄС стала, поряд з історичними традиціями, наполегливо впроваджувана політика уніфікації податкових систем країн співтовариства. Політика уніфікації була проголошена з самого початку інтеграційних процесів у Західній Європі. В наш час результатом цієї політики стало наближення методів вилучення непрямих податків, тоді як у сфері прямого оподаткування окремим країнам надається більша самостійність.

Значні масштаби непрямого оподаткування у Франції, Італії, Німеччині окрім вищезазначеної причини, зумовлені також особливостями соціально-економічної політики урядів цих країн, спрямованої, з одного боку на стимулювання за допомогою податків від господарської діяльності, що потребує застосування широкого спектра податкових пільг для корпорацій (тоді як, наприклад, у США податкова реформа 1986 р. скасувала більшість пільг), які зменшують надходження від податку на прибутки до бюджету (в Німеччині частка цього податку - 4,7%, у Франції - 5,4%).

Розвиток непрямого оподаткування пов'язується також з ідеями, що висловлюються, зокрема, німецькими вченими, згідно з якими "…оподаткування споживання становить меншу небезпеку для економічного зростання, ніж оподаткування особистих доходів і прибутку підприємств".

Значна роль непрямих податків у багатьох західних країнах викликана також їхньою високою фіскальною ефективністю і використанням цих податків для збалансування місцевих бюджетів (зокрема в Німеччині). Можливість останнього зумовлена тим, що споживання є більш-менш рівномірним у територіальному розрізі, тому непрямі податки забезпечують рівномірніші надходження до місцевих бюджетів.

Так, наприклад, серед непрямих податків Японії основним виступає податок на споживання, що стягується за ставкою 5% з метою поповнення доходів державного бюджету.

До непрямих податків також відносяться акцизи - на спиртне, тютюнові вироби, нафту, газ, бензин; акцизи за послуги ? за проживання в готелі, харчування в ресторанах. До цієї ж групи відносяться мита.

З місцевих непрямих податків слід зазначити податок на тютюн, бензин, на ресторани і бари, на споживання електрики і газу.

Помітна особливість американської системи федеральних податків - відсутність податку на додану вартість, що вочевидь суперечить загальносвітовій тенденції. Полеміка навколо цього податку ведеться в США давно, але уряд так і наважився запровадити ПДВ на федеральному рівні.

Податок із продаж - різновид податку з обороту - стягують у 44 штатах. Ставки знаходяться в межах від 3 до 8,25%. Самі високі ставки в Каліфорнії (7,25%) і Нью-Йорку (8,25%), що можна пояснити виключно високим економічним потенціалом саме цих штатів. Як виняток, у штаті Мічиган, одному на всю країну, з 1975 р. запроваджений податок на додану вартість.

Податком на додану вартість обкладаються операції з продажу товарів і послуг, здійснювані в комерційних цілях на території Швеції. Стандартна ставка ПДВ становить 25%.

Податок на додану вартість (ПДВ) запроваджений у Росії в 1992 р. ПДВ справляється за такими ставками:

10 % - для продовольчих товарів (крім підакцизних) і товарів для дітей за переліком, установленим урядом РФ; при реалізації для промислової переробки і промислових потреб продукції борошномельної, круп'яної та харчової галузей (за виключенням підакцизних товарів). 18 % (з 1.01. 2004 р.) - по інших товарах, роботах, послугах, у тому числі і по підакцизних товарах.

Підприємства, котрі випускають і реалізують товари, оподатковувані різними ставками, ведуть окремий бухгалтерський облік. У ході податкової реформи протягом 2004-2005 рр. було намічено знизити ставку податку на додану вартість із 18 до 16-15%.

У Росії добувають 400 мільйонів тонн нафти в рік, оподаткування якої внутрішніми податками і вивізним митом дає 22 млрд. дол. або близько 25% доходів федерального бюджету.

Податок на товари і послуги (GST) - 7%-ний канадський аналог податку на додану вартість, запроваджений у 1991 р. Поширюється на всі товари і послуги за винятком неоподатковуваних (нульова ставка) та звільнених від податку. До першої групи, що має право на податковий кредит, відносяться основні продукти харчування, ліки та приладдя для хворих, товари на експорт. Звільняються від податку: послуги освітнього і медичного характеру, юридичні, страхові та фінансові послуги, рента за житло, продажі товарів second-hand.

За станом на початок 2006 р. французький ПДВ справлявся за ставками: стандартною (19,6%) і пониженими (2,2% і 5,5%) . Оподаткування за пониженою ставкою передбачене для сільськогосподарської продукції та продовольства, медикаментів і медичного обладнання, книг та ін.

Серед податків ФРН одним із найбільш фіскально вагомих є податок на додану вартість (ПДВ), який за питомою вагою в дохідній частині бюджету (28%) займає друге місце після прибуткового податку.

Базова ставка податку на додану вартість становить 15%. Пільгова ставка (7%) поширюється на продукти харчування (крім спиртних напоїв, послуг кафе і ресторанів), суспільний транспорт, засоби інформації (книги, газети, журнали), твори мистецтва.

Податок на додану вартість був запроваджений у 1973 р. як фіскальна умова членства Великої Британії в Європейському Союзі. Ставки податку: 0, 8, 17,5%. До товарів з нульовою ставкою відносяться продукти харчування, ліки, книги і журнали, вугілля, газ та електрична енергія, житлове будівництво, дитяча одежа і взуття, золото, цінні папери, транспортні послуги. Ставка 8% поширюється на послуги по постачанню паливом та електроенергією підприємств і організацій некомерційного характеру. До непрямих податків відносяться також податки на гральний бізнес, кінні верхогони, собачі перегони.

Отже, аналізуючи даний матеріал можна зробити висновок, в найбільш розвинутих країнах світу, здебільшого, непрямі податки мають нефіксовані тарифні ставки, в багатьох країнах існують пільгові і нульові тарифні ставки. В Україні ж, наприклад, ставка по ПДВ фіксована і становить 20%, що є досить високою. Звісно є ще нульова ставка, але вона встановлюється для окремих галузей діяльності, а не для широкого загалу.



Висновок

В результаті проведених теоретичних досліджень з приводу застосування непрямих податків в системі оподаткування підприємств можна зроби висновок, що дана проблема є надзвичайно актуальною. Дана робота дала змогу визначити такі ключеві поняття, як податкова система, непрямі податки, їх класифікацію, платників, об'єкти, ставки та ін. Встановлено, що серед доходних надходжень бюджетів різного рівня визначається велика група обов'язкових платежів. За своїм значенням і обсягом на перше місце серед них виступають податки. Обов'язковий характер податкового вилучення забезпечує стійке надходження коштів до доходної частини бюджету. Будь-який податок включає законодавче закріплення ряду обов'язкових елементів - платника, об'єкта, ставки, та додаткових - пільги, порядок нарахування та сплати податку. На сучасному етапі функціонування податкової системи України існує досить розвинена група непрямих податків. Найчастіше кількість їх невелика, але саме вони забезпечують більшу частину надходжень до бюджету. Треба враховувати, що доходи від непрямих податків надходять до бюджету швидше ніж від прямих, але з іншого боку - збільшення ставки податку (наприклад, податку на додану вартість) може привести до обмеження споживання і зниження купівельної спроможності. При сплаті непрямих податків здійснюється розрив між формальним і реальним платником податку. Якщо в прямому оподаткуванні - обов'язок щодо сплати податку закріплено за власником майна або доходів, який і реалізує цей обов'язок за рахунок власних коштів, то при непрямих - платник перераховує до бюджету кошти, які надані йому покупцем або споживачем. Якщо при прямих податках платник реалізує всю сукупність податкових обов'язків, то при непрямих - цілісна система обов'язків фактично розривається і за реальним платником залишається обов'язок щодо сплати податків, тоді як до формального платника переходить обов'язок щодо ведення податкового обліку та звітності. Якщо прямі податки входять до ціни виробництва і відображають фактично затрати виробника, то непрямі є надлишком над такою ціною і входять до ціни реалізації. Навряд чи можна однозначно стверджувати про позитивні або негативні риси того чи іншого податку в податковій системі. Але необхідно враховувати, що в податковій системі унітарної держави із розвиненою групою функцій, які реалізуються на державному рівні, - повинні бути представлені більш повно саме непрямі податки, бо за їх рахунок здійснюється основна частина надходжень до державного бюджету. Сукупність непрямих податків, яка входить до податкової системи України, досить обмежена - фактично це податок на додану вартість та акцизний збір. В даній роботі визначено, що податок на додану вартість являє собою непрямий податок, який виступає частиною новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів (робіт, послуг) і сплачується споживачем цих товарів (робіт, послуг) до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Досліджено, що на сьогодні податок на додану вартість є класичним варіантом податку, який передбачає змішаного платника. Обґрунтовано, що податок на додану вартість є податком на кінцевого споживача і при його великій ставці відбувається зростання цін, і таким чином, знижується купівельна спроможність населення. В Україні об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 % за винятком операцій, які взагалі звільнені від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка. Система пільг щодо податку на додану вартість досить різноманітна і складає статті закону, що закріплюють оподаткування за нульовою ставкою, а також операції, які звільняються від оподаткування, і операції, які не є об'єктами оподаткування.

В ході даної курсової роботи встановлено, що мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон країни, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом. На відміну від інших податків стягнення мита здійснюється не тільки і не стільки у фіскальних цілях (формування доходної частини бюджету), митна політика спрямована здебільшого на формування раціональної структури експорту та імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави в цю сферу. Стягнення мита проводиться за ставками, передбаченими митним тарифом кожної країни, який містить найменування товарів, що ввозяться, одиницю оподаткування та ставки мита. Було досліджено, що мито, як і акцизний збір, - один із видів непрямого оподаткування, тобто цей податок включається до ціни товарів і сплачується за рахунок покупця. Мито, як і акцизний збір, збільшує ціну реалізації товарів, а його ставки також диференційовані за групами товарів. Встановлено, що платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів або інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню згідно з чинним законодавством. Об'єкт оподаткування -- митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон.