Еволюційний процес розвитку форм грошей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

Кафедра фінансів

Наукова робота на тему:

„Еволюційний процес розвитку форм грошей“

Виконала студентка

2 курсу факультету ЕМП

спеціальність ОА група 1

Антоненко Вікторія

Володимирівна

Перевірила: Жулин

Ольга Володимирівна

Київ 2009



Зміст

Вступ

1. Передумови виникнення та етапи розвитку грошей

1.1 Теорії грошей

1.2 Суть та етапи розвитку грошей

2. Класифікація форм грошей

3. Особливості різних форм грошей в Україні

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Суспільство пройшло великий шлях розвитку, і на певному його етапі виникло таке унікальне явище, як гроші. Тепер їм належить визначальне місце в економіці. Вони виступають як її судинна система, що забезпечує обіг доходів і витрат суб`єктів ринку, життєздатність кожної із структур.

Гроші - специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента (всезагальної обмінюваності), завдяки чому в ньому виражається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб'єктами господарської діяльності. Гроші виникають з появою та розвитком товарно-грошових відносин.

Роль грошей неможливо переоцінити, бо саме дієздатна грошова система сприяє ефективному використанню ресурсів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості. І навпаки, деформована грошова система може бути головною причиною розбалансованості виробничих процесів, різких коливань рівня цін і зайнятості, порушення рівноваги всієї економічної системи країни.

Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вони мають широко розгалужену, багатоступінчасту структуру, реалізуються не на одному, а на декількох рівнях.

Гроші є унікальною особливістю ринкової економіки, яка полягає в тому, що кожен із її структурних елементів одягнений в єдину, спільну для всіх, функціональну форму. Такою унікальною формою є грошова оболонка, яка огортає всі клітини системи виробничих відносин.

В кінцевому рахунку стабільність нашої країни також напряму залежить від стабільності вітчизняної валюти. Її життєвий шлях набагато коротший порівняно з розвитком грошей в світовому масштабі. І це зумовлює ще більше проблем. Грошова політика України має будуватись на засадах цивілізованості, доцільності, обґрунтованості, ефективності.

Актуальність даної теми заключається в тому, що гроші є рушійною силою економіки будь-якої країни, незалежно від їхніх форм або видів, тож їхнє дослідження є важливим елементом для подальшого розвитку та удосконалення економічної системи країни. Розробці грошової теорії присвятили свої зусилля такі вчені, як Макконелл К. і Брю С., Фішер С., Гальчинский А.С.

Метою написання наукової роботи є розгляд еволюції грошей, їх форм, різноманітних теорій походження та розвитку грошей.

Головним завданням наукової роботи є дослідження історії виникнення грошей, розвитку форм, визначення значення стійкості грошей та методів її досягнення.



1. Передумови виникнення та етапи розвитку грошей

1.1 Теорії грошей

Гроші є одним з основних феноменів економічного життя суспільства, що сприяє встановленню реальних зв'язків між господарюючими суб'єктами держави. Існує багато теорій щодо становлення грошей (схема 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема 1. Теорії грошей

Кількісна теорія грошей ґрунтується на встановленні залежності рівня товарних цін від кількості грошей в обігу, що більш за все турбувало практиків і приваблювало науковців. Уперше гіпотезу про залежність рівня цін від кількості благородних металів висунув французький мислитель і державний діяч Жан Боден. Пізніше цю теорію підтримали й розвинули Джон Локк, Девід Юм, Шарль Луї Монтеск'є, Джеймс Мілль.

Так, Д. Юм у своїй праці "Про гроші" (1750) обґрунтував принцип, який у сучасній економічній літературі називають "постулатом однорідності": подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін, виражених у грошах, але не змінює відносних мінових співвідношень між окремими товарами.

Однак найбільш повно в класичній політичній економії кількісну теорію грошей розкрив Давід Рікардо, хоча його погляди й були двоякими. Як представник трудової теорії вартості він визначав вартість грошей затратами праці на виготовлення їх, однак розумів, що протягом окремих проміжків часу вартість грошової одиниці змінюється залежно від зміни кількості грошових одиниць. Саме до цього висновку Д. Рікардо підштовхнуло знецінення в 1797 р. банкнот Банку Англії після відміни обміну їх на золото.

В період первісного накопичення капіталу виникла металістична теорія грошей, відповідно до якої гроші та дорогоцінні метали ототожнювалися.

Меркантилісти вважали дорогоцінні метали головним багатством нації, що повністю відображало погляди купців того часу.

На противагу металістичній теорії в XVII--XVIII ст. систематизованого розвитку набула номіналістична теорія грошей, представники якої Ніколас Барбон, Джон Беллерс, Джордж Берклі, Джеймс Стюарт розглядали гроші як умовні знаки, що не мають внутрішньої вартості. Зв'язок грошей із золотом та сріблом, відповідно до принципів цієї теорії, розривався, а за грошима визнавалася тільки функція масштабу цін.

Найбільш повно номіналістична теорія відображена в державній теорії грошей, яка виникла на початку XX ст. і була запропонована німецьким економістом Георгом Фрідріхом Кнаппом у дослідженні "Державна теорія грошей" (1905). Цінність грошової одиниці, на думку Г. Кнаппа, визначає держава, а тому інфляція не пов'язана зі змінами грошової маси, індекси цін не відображають зміни купівельної спроможності грошей, а валютний курс є результатом політики держави. Головний недолік державної теорії грошей полягає в заміні економічних законів юридичними категоріями, внаслідок чого функція грошей як засобу платежу абсолютизується і визнається єдиною.

Поряд із "юридичним" варіантом державної теорії грошей розвивався "економічний", запропонований австрійським економістом Ф. Бендіксеном і підтриманий німецьким економістом К. Ельстером, відповідно до якого гроші визнавалися умовними знаками вартості, що відіграють допоміжну роль засобу розрахунків, відображають мінові пропорції та є "асигнуваннями зустрічних послуг".

Неокласична теорія грошей, представниками якої були Вільям Стенлі Джевонс, Карл Менгер, Марі Еспрі Леон Вальрас, М.І. Туган-Барановський, сформувалася в останній третині XIX ст. і включала як складову кількісну теорію грошей. Представники неокласичної теорії вбачали роль грошей тільки у визначенні рівня цін, хоча погляди багатьох із них були досить строкатими.

На початку XX ст. кількісна теорія грошей домінувала в політичній економії і посіла чільне місце в неокласичній теорії відтворення.

Кейнсіанська теорія державних фінансів, названа ім'ям видатного американського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883 -- 1946) панувала в 40 -- 70-х роках XX ст. і виходила з необхідності управління державним бюджетом через норму прибутку, норму відсотка та фіскальну політику.

Пізніше, вдосконалюючи свою теорію, Кейнс поділив грошові потоки на ті, що обслуговують "інвестиційні товари" і "споживчі товари". Але врешті-решт дійшов висновку, що збільшення грошової маси в обігу може позитивно вплинути на рівень цін тільки в умовах повної зайнятості трудових і виробничих ресурсів. Тому головною причиною економічної кризи Кейнс вважав нестачу платоспроможного попиту або ж підвищення схильності до накопичення.

Однак, незважаючи на позитивні риси кейнсіанської теорії та могутні зусилля неокейнсіанської школи, протягом 60--80-х років XX ст. відбувається відродження кількісної теорії грошей у вигляді нової концепції -- монетаризму.

Переважна більшість науковців визначають монетаризм як економічну теорію, згідно з якою кількість грошей в обігу є головним чинником формування господарської кон'юнктури. Теорія встановлює прямий зв'язок між зміною кількості грошей в обігу та обсягом внутрішнього валового продукту.

Монетаризм виник у США в 50-х рр. XX ст. і спочатку мав назву "чиказької школи", а його основоположником став Мілтон Фрідмен.

Характеризуючи роль монетаристів у становленні теорії грошей, Дж. Тобін зауважує, що в їхній теорії гроші стали центральним елементом господарської системи, який визначає стан економічної кон'юнктури і весь хід відтворювального процесу. Саме Тобіну належать три фрази, що характеризують еволюцію теорії грошей від класиків до монетаристів.

1. Гроші нічого не варті.

2. Гроші дечого варті.

3. Дечого варті лише гроші.

Монетаристи переконливо довели, що гроші "мають значення", і виступили з активною пропагандою "стійких грошей". "Значення стабільності грошей, -- зазначають А. Бордо та А. Шварц, -- пов'язане з важливим незалежним впливом грошових зрушень на наступний хід економічної активності. Якби гроші не мали значення або спричиняли другорядний вплив на зміну потоку витрат, доходів і цін, стабільність грошей не приковувала б такої пильної уваги".

Розвиток теорії грошей започаткував у першій третині XX ст. новий напрямок економічних досліджень -- розробку грошово-кредитних теорій циклу, головною тезою яких є визнання грошово-кредитних чинників основною причиною циклічних коливань господарської кон'юнктури.

Представники грошово-кредитних теорій циклу розглядали економічні цикли як суто монетарне явище, ототожнюючи зміну кон'юнктури з коливаннями грошового попиту на товари: циклічний підйом пов'язаний з посиленням інфляційних процесів, а спад ? з дефляційними.

Аналізуючи теорії грошей, можна зробити висновок, що різні економічні школи намагалися розв'язати одну й ту ж проблему: забезпечити стабільність грошей. Спочатку це була боротьба з псуванням монет, потім ? дискусії про переваги золотих і паперових грошей, далі ? про стабільні ціни, а потім ? намагання захистити гроші від інфляції. На сьогодні розв'язання проблеми стабільних національних грошей, окрім інфляції, пов'язане ще й з нестабільністю валютних курсів та міжнародної фінансової системи. Тому розробка й реалізація надійної національної системи грошово-кредитного регулювання має виключно важливе значення для подальшого економічного розвитку нашої країни.

гроші паперовий електронний кредитний

1.2 Суть та етапи розвитку грошей

За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Гроші, також, мають такі властивості як стабільність, портативність, зносостійкість, подільність, пізнаваність, важкість для фальшування, абсолютна ліквідність.

До виникнення грошей люди безпосередньо обмінювали товари на товари, що нині називається бартером. Пізніше з'явились гроші, які значно полегшили товарний обмін. На протязі століть постійно змінювались форма і зміст грошей і сьогоднішній їх стан не є завершальною фазою.

У своїй еволюції гроші виступали у формі товарних (металевих), символічних (паперових), кредитних і нового виду кредитно-електронних.

Товарна природа грошей визначається передусім їх походженням. Як засіб обміну гроші вперше з'явились в історії людства у вигляді товарів. У ролі грошей виступали найчастіше предмети першої необхідності (худоба, зерно, сіль, риба) і форма грошей тоді збігалася з формою (споживною вартістю) цих товарів. Як правило, загальним еквівалентом тоді був найбільш ходовий і разом з тим найцінніший для регіонального ринку товар, який в будь-який час можна було обміняти на іншу споживну вартість. Пізніше на роль грошей стали претендувати предмети розкоші та дорогоцінні вироби. Це можна пояснити тим, що за своїми фізичними властивостями вони були більш портативними, довше зберігалися, мали більш сталу вартість тобто були більш ліквідними. Проте як перші, так і другі гроші були ще надзвичайно примітивними, функціонували переважно поштучно, не підлягаючи поділу, виступали в своєму природному вигляді.

Товарні гроші мали подвійне існування ? як звичайний товар і як гроші. Подвійність виявлялась в їх споживній і в міновій вартості. Особливість таких грошей полягала в тому, що вони одночасно використовувались як продукти для безпосереднього споживання, так і в якості засобу обміну. Товарні гроші мали однакову вартість при торгівлі ними як звичайним товаром в якості грошей. Наприклад, золото мало однакову вартість в якості грошей і як ювелірний виріб.

У міру подальшого розширення і поглиблення товарно-грошових відносин ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги: гроші повинні бути однорідними, портативними, економічно подільними, здатними тривалий час зберігати свою вартість. За своєю природою попередні гроші вже не відповідали таким вимогам. На їх місце ринок стихійно висунув різні метали, серед яких було також срібло і золото. Спершу металеві гроші виступали у формі злитків срібла або золота, а пізніше у формі монети. Металеві гроші мали надзвичайну перевагу перед попередньою їх формою.

До XIX ст. товарні гроші були майже повністю витіснені металевими зі срібла і золота. Ці гроші мали внутрішню вартість, тобто були цінними самі по собі. Тому не було потреби, щоб уряд гарантував їх вартість. Кількість грошей регулювалася ринком через попит і пропозицію на золото чи срібло. Недоліки металевих грошей полягали в тому, що вимагалися ресурси, які без цього були обмеженими, щоб видобувати коштовні метали.

Отже, настала епоха металевих грошей. Вона характерна тим, що тривалий час в обіг використовувалися повноцінні золоті або срібні монети, номінальна вартість яких відповідала їхній ваговій вартості, приватні особи могли вільно придбати золоті монети взамін металевих зливків; вартість грошей безпосередньо залежала від вартості золота.

Коли роль грошей остаточно закріпилася за одним товаром ? золотом, останнє виділилося із світу звичайних товарів як їх антипод, як самостійне економічне явище в особливій формі, відбулася абсолютизація споживної вартості золота як грошового товару, а його споживна вартість як звичайного товару набула другорядного значення. Цей процес набув такого поширення, що навіть видатні мислителі вважали золото грошима від природи, але еволюція грошей (в результаті якої міняється форма і зміст грошей) підтверджує, що вони щось інше, ширше, що не може бути виражене навіть благородними металами.

Монета ? найдревніша форма сучасних грошей. Вона з'явилася в третьому столітті до н.е. після закріплення ролі грошей за металами. Для використання грошового металу при здійсненні платежів йому надавали форму зливків. Форма зливків хоч і мала істотні переваги перед попередніми формами грошей, все таки не була позбавлена істотних недоліків.

У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки, визначати пробу і, що найгірше, ділити її на частини. Щоб уникнути цих незручностей, зливки робили різної ваги, а щоб не зважувати і не робити проби металу, найбільш відомі купці ставили на зливках своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу.

Однак авторитет купця як приватної особи був обмеженим, і його тавро могло задовольнити вузьке коло суб'єктів ринку. З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків більш відомою й авторитетною особою, і ця функція перейшла до держави. Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки одержували назву монети.

Монета виявилася найдосконалішою формою дійсних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстанціональною вартістю. Найбільшого розвитку вона досягла в період золотого монометалізму, формою існування якого був золотомонетний стандарт.

На початку створення монет суб'єкти ринку не завжди довіряли державному тавру і нерідко вимагали зважування монети. Особливо часто такі вимоги ставилися, коли монета використовувалася для розрахунків з іноземними контрагентами. Лише зростання економічної могутності і стабільності держави, посилення довіри до державної влади з боку суб'єктів ринку, вдосконалення техніки карбування, що ускладнювала підробку монет, підвищили довіру до монети, яка стала прийматися за рахунком, без зважування. Змінювалася сама форма монети: відомі монети квадратні, неправильної форми, овальні, проте найбільшого поширення набули круглі.

В умовах золотомонетного стандарту монети виготовлялись із золота з невеликим домішком (для міцності) інших металів (лігатури). Ваг таких монет визначала їх вартість. Монета вважалась повноцінною, якщо лігатура не перевищувала 10 %. Така монета виявилася найдосконалішою формою товарних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною вартістю. Вона обслуговувала суб'єктів ринку протягом майже трьох тисячоліть. За цей час вона теж розвивалась і змінювалась.

Карбування поряд з повноцінною монетою неповноцінної (білонної) було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу ? вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно-грошових відносин. Розмінна монета найактивніше використовується в обігу і тому найшвидше стирається. Більше того, висока вартість дорогоцінного металу робить необхідним карбування розмінної монети надто малих розмірів. Тому вона була незручною у користуванні і легко губилася, що призводило до додаткових витрат дорогоцінного металу. Виготовлення її із звичайного дешевого металу було об'єктивною необхідністю, а успішне функціонування поряд з повноцінною монетою сприяло пошукам людством альтернативи грошам з власною субстанціональною вартістю.

Переваги білонної монети допомогли їй залишитися в обігу і після того, коли монета як форма дійсних грошей “зійшла зі сцени”. І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах, навіть у тих, які досягли великих успіхів у розвитку безготівкових розрахунків і високого рівня технізації грошового обігу.

Нині в усіх країнах світу карбують лише неповноцінну розмінну монету. З дорогоцінних металів держави періодично карбують тільки ювілейні та меморіальні монети, які у загальний обіг не поступають.

Епоха товарних (металевих) грошей вимостила шлях для паперових грошей. Історично вони з'явились в обігу як замінники золотих і срібних монет. Вважають, що вперше паперові гроші були випущені в Китаї ще в XIII ст. У Європі паперові гроші з'явилися значно пізніше, у Франції емісія їх розпочалася з 1716 р. В Англії в кінці XVIII ст. Росія випустила паперові асигнації в 1769 р. за цариці Катерини II для фінансування війни з Туреччиною. Емісія паперових грошей у Північній Америці почала здійснюватися в кінці XVII ст.

Поява символічних знаків повноцінних грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спирались на її авторитет, не було чимось випадковим. Це цілком природний, прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний з розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошового обігу. Більше того, вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості та економічності.

Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній основі. Це водночас і епоха банківських грошей, які функціонують значною мірою на безготівковій основі і, які поступово трансформуються в електронні гроші.

Збереження кредитної природи грошей передбачає таку організацію взаємовідносин кредитної і фінансової систем котра не допускала би кредитну емісію для мобілізації доходів у державний бюджет або для покриття бюджетного дефіциту. Оскільки це означає прямий підрив кредитного характеру грошей, так як зростання грошової маси в даному випадку відбувається незалежно від реального збільшення обсягу товарної маси в обігу.

Кредитні гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші, про що буде йтися в наступному розділі.

На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, які проводяться без участі грошей готівкою, тобто шляхом переказу або списання банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог суб'єктів господарської діяльності.

Разом з вказаними перевагами депозитних грошей з'явилися й певні недоліки цієї форми грошей. Зокрема, вона несе в собі певні незручності при здійсненні платежів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і пред'являти кожний раз їх в банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки проявляються в сфері роздрібного обороту, куди доступ традиційних депозитних грошей виявився закритим. Тому життя спричинило появу нової форми грошей ? електронної.

Таким чином, розглядаючи еволюцію розвитку грошей ми можемо прийти до висновку, що в перспективі гроші будуть існувати без матеріальної субстанції (“невидимі”), але термін “економіка без грошей” у принципі є невірним.



2. Класифікація форм грошей

В обороті гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певній формі, яка забезпечувала б їм довіру з боку суб'єктів ринку та створювала достатні зручності останнім. У міру розвитку ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми з боку суб'єктів ринку. У відповідь на це гроші змінювали свою форму, постійно вдосконалюючи її, пройшовши шлях від повноцінних грошей до неповноцінних. Повноцінні гроші - це гроші, виготовлялися з товарів і мали внутрішню вартість у сфері обігу і за умов переходу у скарб. Неповноцінні гроші - це гроші, що не мають власної вартості. Перехідним етапом між повноцінними та неповноцінними формами грошей стала змішана форма.

Повноцінні гроші поділялися на товарні та металеві гроші, а ті, в свою чергу, на товари споживання і прикраси та зливки і монети. Розрізняють три види монет, які в різні часи слугували грошима, це мідні, срібні та золоті.

Змішані гроші (в обігу перебувають і монети, і паперові) поділяються на казначейські білети, розмінні монети, банкноти та білонні монети. Білонна монета - це розмінна монета, що карбується з недорогоцінного металу.

Виникнення паперових грошей зумовлене тими самими об'єктивними причинами, які привели в кінцевому підсумку до демонетизації золота. Демонетизація - це процес втрати благородними металами функцій грошей. Проте у кожному конкретному випадку до випуску паперових грошей державу спонукають більш «прозаїчні» причини. Передусім це - необхідність покрити дефіцит державного бюджету, оскільки уряд неспроможний це зробити збільшенням надходжень грошових коштів з інших джерел (схема 2).

Паперові гроші - це не «витвір» держави, а об'єктивний продукт розвитку економічних відносин у суспільстві. Роль держави обмежується тим, що, використовуючи об'єктивно обумовлені можливості зміни повноцінних грошей неповноцінними знаками вартості, вона друкує ці знаки і визначає умови випуску їх в обіг. І доки випуск паперових грошей не перевищуватиме об'єктивних потреб обігу в грошах, доти до них буде довіра і вони будуть виконувати функції засобів обігу і платежу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема 2. Причини переходу до паперового грошового обігу

Новий етап у розвитку монети як форми грошей пов'язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною (валютною) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною причому такою розмінна монета стала не відразу, а на певному етапі розвитку грошового обігу. І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах, навіть у тих, які досягли великих успіхів у розвитку безготівкових розрахунків та електронізації грошового обігу.

Неповноцінні гроші або кредитні, також, поділяють на депозитні та квазігроші (майже гроші). Депозитні розділяють на традиційні та електронні гроші, а квазігроші - на вексель, чек та довгостроковий депозит. Одною з причин їх появи є істотні відмінності між паперовими та кредитними грошима (табл. 1).

Відмінності паперових і кредитних грошей (табл. 1)

ПАПЕРОВІ	КРЕДИТНІ
Виникають з функції грошей як засобу обігу; Випускаються державою або центральним банком; Наділені примусовим курсом, обов'язкові до прийому;	Виникають з функції грошей як засобу платежу; Випускаються банками; Не мають примусового курсу;

Отже, депозитні гроші, або гроші до запитання - це гроші, що знаходяться на рахунках в комерційних банках і в будь-який момент можуть бути використані як засіб платежу. Інструментами депозитних грошей є дебетові і кредитні картки.

Така форма грошей стала можливою лише за високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обігу може вільно вкласти гроші в банк (депозит), взяти звідти гроші готівкою або переказати в будь-який пункт ринку, і йому гарантується повне їх збереження.

Потреба в такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми окремих платежів досягли величезних розмірів. Здійснення таких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшення готівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило б значні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило б керованість грошового обороту тощо. Усіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші.

Крім вказаних переваг, депозитні гроші мають і певні недоліки. Зокрема, ця форма грошей містить у собі певні незручності щодо здійснення платежів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і подавати щоразу їх у банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки виявляються у сфері роздрібного обороту, куди доступ традиційних депозитних грошей закритий. Тому життя обумовило появу нової форми грошей ? електронної.

Електронні гроші ? абстрактна (умовна) назва грошових коштів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної системи банківських послуг. За змістом - це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню у сфері безготівкових розрахунків найновіших комп'ютерів і сучасних систем зв'язку. За формою електронні гроші є різновидом депозитних грошей.

Кредитна картка ? це засіб платежу, що замінює готівку і чеки, а також дає власникові можливість отримати в банку короткострокову позичку. Вона застосовується у роздрібному товарному обороті та сфері послуг.

У світовій практиці зараз використовуються «багатофункціональні» картки. Вони забезпечили доступ до автоматичних касових апаратів. Через них можна не тільки вкласти або зняти гроші готівкою з особистого рахунку, а й простежити за рухом та залишком коштів на рахунку. Такі картки дають змогу власникові здійснити платіж, замовити чекову книжку, віддати розпорядження про здійснення операцій на біржі тощо. Сьогодні картки з магнітною стрічкою замінюються на надійніші картки з мікросхемою.

За технологічними особливостями розрізняють картки двох видів -- з магнітною смужкою та з вбудованою мікросхемою (chip card ? чіпова картка, smart card ? "розумна" картка).

Банківська кредитна картка є матеріальним символом економічних і юридичних відносин, які виникають між суб'єктами, що укладають карткову угоду. Основні суб'єкти (учасники) системи карткових розрахунків:

- власник картки;

- банк-емітент;

- підприємство торгівлі або сфери послуг;

- банк-еквайр (банк, що обслуговує торговельне підприємство).

Квазігроші, (або майже гроші), ? це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм.

Використання квазігрошей має позитивний вплив на економіку:

- дає можливість підвищити ліквідність ринку за рахунок запровадження в оборот додаткових платіжних інструментів квазігрошових форм, передусім векселів;

- дає можливість зменшити масу платіжних засобів в обороті за рахунок вилучення їх у довгострокові депозитні вклади, що сприяє оздоровленню кон'юнктури ринків;

- робить управління грошовою масою, а отже пропозицією грошей, більш гнучким і ефективним.

Тому квазігроші не є якоюсь випадковою чи нав'язаною грошам формою. Поява і тривале використання їх є закономірним результатом еволюції форм грошей. У перспективі вони теж будуть змінюватися. Зокрема, широкий розвиток «електронних грошей» може призвести до втрати чеком свого значення в обороті депозитних грошей і своєї ролі як виду квазігрошей.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя. Інакше кажучи, вексель ? письмове боргове зобов'язання, що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка видала вексель; (або її поручителя), здійснити платіж у визначений термін.

Безспірність векселя означає, що суб'єкт, який його виписав чи акцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірність передбачається законами країни, і плата за векселем забезпечується примусово через судові органи.

Векселі бувають двох видів ? простий і переказний (тратта). Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк указану суму. Використовується він рідко і тільки у внутрішній торгівлі.

Особа, яка пред'явила простий вексель, є одночасно векселедавцем і боржником. Тому такий вексель виписує та підписує боржник. Векселедавець переказного векселя (трасант) і платник, який приймає цей вексель (трасат), ? окремі юридичні особи. Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Цей вексель є наказом боржнику (трасату) про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб наказ кредитора-трасанта мав платіжну силу, боржник-трасат мусить підтвердити свою згоду здійснити платіж у визначений термін. Така згода у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом.

Банки на основі кредитних операцій стали випускати замість векселів свої зобов'язання ? банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний та купівельний засіб і стали основною формою кредитних грошей.

Банкнота ? в широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко спорідненість банкноти з векселем виявилася на першому етапі її розвитку, коли вона мала форму так званої класичної банкноти.

Сучасні банкноти зберігають кредитну основу і їх рух визначається закономірностями обігу паперових грошей. Можна виділити два основні канали емісії сучасних банкнот:

1. Банківське кредитування господарських суб'єктів, що забезпечує зв'язок грошового обігу з динамікою суспільного відтворення;

2. Банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються замість державних боргових зобов'язань.

Чек ? документ, який містить безумовний наказ власника поточною рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред'явникові (чекодержателеві). Види чеків показано на схемі 3.

Чек, як і банкнота, виник із депозиту, коли власник депозиту дає письмовий наказ про виплату бенефіціару певної суми грошей. Власник рахунку, що підписав чек, іменується трасантом, а банк ? трасатом. Чек виписується на пред'явника або згідно з наказом на іменного бенефіціара.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема 3. Види чеків

Незважаючи на спільність походження, чек істотно відрізняється від банкноти як за формою, так і за роллю в обігу. Він виписується не банком, а його клієнтом і, отже, не повністю гарантує те, що чекодавець справді має вклад у банку і що банк обов'язково виконає його наказ про видачу грошей. Тому чек не став загальним засобом платежу, і участь його в грошовому обігу виявилась обмеженою.

Отже, в даному розділі ми розглянули основні форми грошей, які виникала та існували протягом багатьох століть і ті, які з'явилися відносно недавно. Зрозуміло, що форми грошей, які перебувають в обігу на даний момент, скоріше за все, не останні в своїй історії, а будуть розвиватися і вдосконалюватися і надалі.



3. Особливості різних форм грошей в Україні

Всі розглянуті в попередніх розділах платіжні засоби широко і успішно застосовуються в країнах з розвинутою ринковою економікою. В країнах з перехідною економікою, до яких належить Україна, деякі з них використовуються рідко або взагалі не використовуються. Це стосується перш за все “товарних грошей”, векселів і чеків, оскільки для їх застосування ще не створені достатні передумови.

По-перше, ще не сформувався значний прошарок економічно міцних, стійких комерційних структур, зобов'язання яких могли б користуватися високою довірою до ринку.

По-друге, в країні не створені достатні правові та інституційні передумови для того, щоб примусити комерційні структури виконувати свої зобов'язання.

По-третє, не сформувалася система страхування втрат від невиконання боржниками своїх зобов'язань.

Вказані обставини не тільки підривають основу функціонування “торгових грошей”, а й послаблюють передумови використання депозитних грошей комерційних банків в Україні. Постійна загроза банкрутства банків, відсутність дієвої системи страхування депозитів примушують суб'єктів грошового обороту все частіше вдаватися до використання в якості грошей зобов'язань найбільш надійного банку ? НБУ. Тому не дивлячись на всілякі адміністративні заходи з боку Уряду та НБУ частка готівкового обороту протягом 2003-2007 рр. постійно зростала, що негативно впливало на забезпечення потреб обороту в платіжних засобах, посилюючи платіжну кризу.

Слід зазначити, що в Україні в обігу перебувають паперові гроші та монети, що карбуються з недорогоцінних металів, білонні монети, а також за останні декілька років набули популярності електронні гроші.



Структура готівки в обігу за номіналами монет в Україні, 2006 р. (табл.2)

		Монети
Номінал	Кількість, тис. шт.	У % до загальної кількості	Сума, тис. грн.	У % до загальної суми
5 грн.	1 932	0.05	9662	1.52
2 грн.	2770	0.07	5540	0.87
1 грн.	199 232	4.72	199232	31.37
50 коп.	314815	7.45	157407	24.78
25 коп.	409 135	9.69	102 284	16.10
10 коп.	1126349	26.67	112635	17.73
5 коп.	512680	12.14	25634	4.04
2 коп.	615584	14.57	12312	1.94
1 коп.	1041200	24.65	10412	1.64
Усього	4223697	100.00	635 118	100.00

Визначальними ознаками паперових грошей є випуск їх для покриття бюджетного дефіциту; нерозмінність на золото; примусове запровадження в оборот; нестабільність курсу і неминуче знецінення. Ці ознаки властиві насамперед грошам, що емітуються безпосередньо урядом в особі Міністерства фінансів. Звичайно вони називаються казначейськими білетами, зобов'язаннями тощо. Але цих ознак можуть набути і гроші, які емітуються банками, зокрема центральним банком, якщо емісія їх спрямовується на фінансування бюджетного дефіциту. Про це переконливо свідчить досвід України 1991 -- 1993рр., коли кредитна емісія Національного банку перетворилася у ключове джерело фінансування бюджетних витрат. Як наслідок -- знецінення українських грошей за 1993 р. у 100 разів.

Електронні гроші широко застосовуються в усіх розвинутих країнах. Банки України також багато уваги приділяють упровадженню нових банківських технологій, у тому числі введенню в обіг електронних грошей, магнітних карток для безготівкових розрахунків клієнтів за придбані ними товари та надані послуги. Банківське обслуговування платіжного обороту на електронній основі значно розширило сферу функціонування депозитних грошей, прискорило їх обіг, створило зручності для платників.

Роль держави в утвердженні кредитних зобов'язань як грошей:

1. Надання державою паперовим знакам і монетам статусу законних платіжних засобів;

2. Створення державної системи страхування банківських депозитів, що підвищує довіру до банків та до депозитів як банківських грошей;

3. Створення системи гарантій за векселями і чеками.

Щодо сучасних банкнот, то вони мають лише товарне забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забезпечує своєчасного повернення банкнот у каси банку. Це пояснюється тим, що часто позичальники порушують умови і принципи банківського кредитування, а головне, що ресурси банків здебільшого залучаються для покриття державних видатків непродуктивного характеру. Тому послаблюється зв'язок емісії сучасних банкнот з реальними потребами грошового обігу. Це призводить до знецінення банкнот, що мало місце в останні роки в Україні. Отже, сучасні банкноти перетворились у неповноцінні паперові гроші, а їх надлишок у каналах обігу посилює інфляцію і валютний хаос.

Отже, можна зробити висновок, що в Україні, яка є, по-перше, державою з перехідною економікою та, по-друге, є досить молодою самостійною країною на світовій арені розвиток форм грошей не є стрімким і не відповідає розвитку їх в передових країнах світу. Але, якщо постійно активно вдосконалювати грошову систему країни, то можна швидко наздогнати все втрачене, хоча Україна раніше переживала такі скрутні для своєї економіки часи, що деякі етапи форм грошей просто були випущені з використання. Наприклад не розвивалась система чеків та векселів. Отож, я сподіваюся в нашої держави ще все попереду, але в умовах сучасної нестабільності економіки важко, навіть, на щось сподіватися.



Висновок

Гроші - це особливий товар або загальновизнаний матеріальний носій, що виконує роль всезагального еквіваленту в процесі обміну товарів на ринку. Його поява ліквідувала багато недоліків, які притаманні повній, розвернутій формі вартості.

Головним елементом економічної системи будь-якої країни є грошова система, під якою розуміють форми організації грошового обігу в державі, що склалися історично та закріплені в національному законодавстві. До складових грошової системи належать: грошова одиниця, масштаб цін, вид грошових знаків, що мають законну платіжну силу, ? кредитні, паперові гроші, розмінні монети тощо, порядок емісії та обігу грошей, державні органи й установи, які здійснюють регулювання грошового обігу.

Гроші є одним з основних феноменів економічного життя суспільства, що сприяє встановленню реальних зв'язків між господарюючими суб'єктами держави. Незважаючи на те, що з давнини грошам відводилась важлива роль в арсеналі методів господарського контролю, ставлення до них протягом XX ст. неодноразово змінювалося, залежно від тієї ролі, яку гроші виконували в той чи інший період часу. Під грошовим обігом розуміють рух коштів у готівковій та безготівковій формах, які обслуговують кругообіг товарів, нетоварні платежі та розрахунки в народному господарстві. На підставі сучасних грошових теорій у загальному вигляді кількість грошей в обігу визначається законом грошового обігу і залежить від суми цін товарів, їхньої кількості та швидкості обігу грошей.

В обороті гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певній формі, яка забезпечувала б їм довіру з боку суб'єктів ринку та створювала достатні зручності останнім. У міру розвитку ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми з боку суб'єктів ринку. У відповідь на це гроші змінювали свою форму, постійно вдосконалюючи її, пройшовши шлях від повноцінних грошей до неповноцінних.

В Україні ж розвиток форм грошей відбувається не дуже активно і, навіть, не в тій послідовності, в якій вони розвивалися в розвинутих країнах. З радістю можна відмітити, що наша країна намагається наздоганяти сучасний розвиток форм грошей. Наприклад, те що в Україні мають місце кредитні та електронні гроші. Але, на жаль, їх розвиток порівняно з передовими країнами дуже незначний та нерозвинений на належному рівні. Нашій країні конче необхідні розумні спеціалісти, особливо міністр фінансів та голова НБУ.



Список використаних джерел

1. Готівково-грошовий обіг. Структура готівки в обігу за номіналом монет // Вісник НБУ - липень 2006. - № 7 (113) - С. 64.

2. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлу, А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 598с.

3. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 510с.

4. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник / За ред. Б.Л. Луціва. - 2-ге видання, перероб. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 225с.

5. Гроші та кредит: опорний конспект лекцій/ Укладач Сушко Н.М. - К.: КНТЕУ, 2003. - 211 с.

6. Демківський А. В. Гроші та кредит: навчальний посібник. ? К.: Дакор, 2007. - 527 с.

7. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі: Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 478с.

8. Іванов В.М. Гроші та кредит: Курс лекцій. - К.: МАУП, 1999. - 230с.

9. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник. - К.: Знання, КОО, 1998. - 169с.

10. Стельмах В.С., Епіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні / За ред. В.І. Міщенка. - К.: Знання, КОО, 2000. - 305с.

11. Устименко Г. Використання кредитних карток у 2005 році // Вісник НБУ - квітень 2006. - № 4 (122) - С. 15.

Размещено на Allbest.ru