Ринок фінансових послуг

9

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Які ризики визначають ризик інвестицій в конкретний фінансовий актив?

2. У чому полягає відмінність між аукціоном, що проводиться за однією ціною та множиною цін?

3. У чому полягає відмінність між прямим та непрямим лізінгом?

4. Чим визначається розмір плати за факторингові послуги?

Задача 1. У купівлю 500 акцій за ціною 40 дол. США інвестор вкладає 50% власних коштів і 50% коштів, позичених під 12,4% річних. Комісійні брокера - 60 дол. США. Через 2 місяці інвестор продає акції за ціною 42 дол. США. Визначити прибуток інвестора від проведення цієї операції.

Задача 2. Кредитний договір передбачає видачу позички в сумі 150 тис. грн. терміном на 3 роки за такими умовами: перший рік плата за кредит становить 18% річних, а в кожному наступному кварталі позичковий відсоток зростає на 1,5%. Розрахувати суму боргу на кінець 3-го року.

1. Які ризики визначають ризик інвестицій в конкретний фінансовий актив?

інвестиції аукціон лізинг факторинговий послуга

Ризиковість фінансового активу відображає невизначеність, пов'язану з величиною та часом отримання доходу за даним активом у майбутньому. Ризик інвестування в конкретний фінансовий актив визначається сумою ризику ліквідності, ризику неплатежу та ризику, пов'язаного з терміном обігу цього фінансового активу. Ризик ліквідності відображає ризик того, що актив не можна буде швидко і без втрат продати на ринку, тобто швидко і без втрат перетворити на готівку. Чим менш ліквідним є актив, тим більшим є ризик ліквідності. Ризик неплатежу відображає міру непевності в отриманні грошових виплат за активом. Цей ризик відображає ризики несвоєчасної сплати доходу, сплати доходу не в повному обсязі або повної його несплати. Ризик, пов'язаний з терміном обігу фінансового активу, як правило, збільшується зі збільшенням терміну обігу, оскільки більший період часу пов'язаний з більшою невизначеністю, а отже, і з більшим ризиком несвоєчасного отримання доходу за активом.

Дохідність будь-якого активу, що перебуває в обігу на ринку, насамперед відображає його ризиковість та загальний стан ринку. На ефективно діючих ринках більш ризикові активи забезпечують, як правило, вищу дохідність. Якщо фінансовий ринок перебуває в стадії формування, він не завжди гарантує встановлення таких ринкових цін на активи, які відповідали б їх ризиковості. В таких випадках на ринку можуть бути в обігу активи одного рівня дохідності, але різного ступеня ризику.

На будь-якому фінансовому ринку існують активи, що забезпечують інвесторам мінімальний рівень доходу і які при цьому вважаються безризиковими. Цими активами є короткострокові державні боргові зобов'язання: казначейські векселі, облігації внутрішньої державної позики тощо. Вони забезпечують досить невисокий порівняно з іншими інвестиціями рівень доходу, але є високоліквідними активами, які гарантують отримання доходу на рівні та в терміни, передбачені умовами випуску. Короткострокові державні цінні папери є практично безризиковими, високонадійними активами, середньо - та довгострокові вважаються більш ризиковими і характеризуються вищим рівнем доходу.

2. У чому полягає відмінність між аукціоном, що проводиться за однією ціною та множиною цін?

Для участі в аукціоні андерайтери створюють синдикати, і кожен синдикат пропонує свої умови викупу. Синдикат, який пропонує найвищу ціну викупу (або найменшу премію), виграє аукціон і викуповує весь випуск цінних паперів. Іншою формою аукціону є аукціон, при якому кожен з андерайтерів пропонує свою частку викупу і свій розмір премії за розміщення цінних паперів на ринку. Аукціон проводиться за однією ціною або за множиною цін. Ціною виступає розмір премії (андерайтинговий дисконт) у процентах до обсягу розміщуваної частки.

Припустимо, що загальний обсяг емісії становить 250 млн гр. од. Фірми-андерайтери пропонують викупити певні частки емісії за відповідну винагороду. У разі аукціону з однією ціною (табл. 1) фірми А, Б, В, Г отримають право на розміщення часток емісії обсягом 70, 80, 40, 60 млн гр. од. відповідно за винагороду в розмірі 7,2% від обсягу частки. Тобто всі отримають однаково високу винагороду. У разі проведення аукціону за множиною цін андерайтери-переможці будуть розміщувати свої частки на ринку за запропоновану ними винагороду. Так, компанії А, Б, В, Г розміщуватимуть частки емісії на ринку відповідно за 7,1; 7,15; 7,2; 7,2%.

Таблиця 1 Частки емісії, що пропонуються до викупу фірмами-андерайтерами

3. У чому полягає відмінність між прямим та непрямим лізінгом?

Лізинг може фінансуватися як безпосередньо, так і побічно, тому розрізняють прямий і непрямий лізинг.

При прямому лізингу операція фінансується повністю позикодавцем, позикоотримувач укладає спеціальну угоду з виробником устаткування. Позикоотримувач повністю фінансує устаткування, що поставляється виробником споживачеві, тобто фактично купує його і здає в оренду. Операція досить трудомістка і спричиняє значні витрати, окупається лише при значній масовості і хорошому знанні специфіки умов ринку позикодавцем.

Непрямий лізинг нагадує продаж товару в кредит. Позикодавець фінансує покупку устаткування або гарантує підпис одержувача на векселі, надає продавцеві гарантійний лист і управляє рентними платежами клієнта. У ланцюг операції включено чотири особи: лізингова компанія безпосередньо здійснює лізингову операцію; банк фінансує операцію; промислова компанія передає устаткування споживачеві; покупець отримує устаткування і здійснює орендні платежі банку або лізинговій компанії.

При прямому лізингу орендодавцем виступає або безпосередньо виробник, або торговець, або банк -- власник устаткування, купленого у виробника, а при непрямому лізингу -- компанія-посередник (або дочірнє підприємство банку, або фірма, тісно з ним позв'язана).

З точки зору виробника лізинг є різновидом продажів, з точки зору орендаря -- форма позикового фінансування, як альтернатива інвестицій, а для лізингової компанії -- форма кредиту.

Непрямий лізинг широко поширений в банківському середовищі, оскільки банк лише фінансує лізингову компанію (70-90% устаткування), не набуваючи об'єкту лізингу в свою власність.

В США існує різновид непрямого лізингу, коли в ланцюг банк-лізінгодавець-орендар-виробник включається довірена компанія, що діє спільно з лізінгодавцями. Зазвичай таким шляхом оформляється фінансовий або інвестиційний лізинг. Засновником «траста» зазвичай є банк або спеціалізована лізингова компанія. Друга сторона траста -- «довірчий власник». Він має право власності на устаткування, він вносить 20% вартості устаткування і забезпечує податкові пільги всьому трасту.

4. Чим визначається розмір плати за факторингові послуги?

За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальника відповідну плату. Розмір плати, зокрема, залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фактор, а також від строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем. До вартості факторингових послуг належать плата за обслуговування (комісія) і плата за надані в кредит кошти.

Плата за обслуговування. Стягується за звільнення від необхідності вести облік, за страхування від появи сумнівних боргів і розраховується як певний відсоток від суми рахунків-фактур. Розмір цієї плати може варіювати залежно від масштабів виробничої діяльності постачальника і надійності його контрактів, а також від експертної оцінки факторинговим відділом ступеня ризику неплатежу і складності стягнення коштів із покупців; у середньому на вітчизняному ринку комісія встановилася на рівні 0,5-- 3% від вартості рахунків-фактур. Проте комерційні банки визначають розмір плати за домовленістю з конкретним клієнтом за кожним договором, тому ставка плати за обслуговування може виявитися і вищою (5% і більше). Розмір плати за обслуговування визначають не тільки у відсотках від суми платіжних вимог, а й шляхом встановлення фіксованої суми.

Плата за надані в кредит кошти. Якщо здійснюється попередня оплата, то розмір плати розраховується за період між викупом платіжної вимоги і датою інкасування. Плата за кредит у більшості країн на декілька відсоткових пунктів перевищує ставки, застосовувані банками за короткотермінового кредитування підприємств. Це пов'язано з необхідністю компенсації додаткових витрат і ризику факторингового відділу банку.

Американські банки, що купують право на стягнення боргу, одержують винагороду у вигляді комісійних за послуги плюс позичковий відсоток із щоденного залишку виплаченого клієнтові авансу проти неінкасованих рахунків. Відсоток стягується із дня видачі авансу до дня погашення заборгованості. Комісійні залежать від торговельного обороту клієнта, ступеня ризику й обсягу необхідної конторської роботи. На ступінь ризику, прийнятого на себе банками, впливає платоспроможність боржників клієнта, тоді як обсяг конторської роботи пов'язаний переважно із середнім розміром фактурних сум. Якщо, наприклад, ставка комісійної винагороди становить 1,5%, а період оборотності дебіторських рахунків -- 30 діб, то комісійні досягають 15% річних від розміру заборгованості (1,5% * 12 міс. = 18%).

Задача 1

У купівлю 500 акцій за ціною 40 дол. США інвестор вкладає 50% власних коштів і 50% коштів, позичених під 12,4% річних. Комісійні брокера - 60 дол. США. Через 2 місяці інвестор продає акції за ціною 42 дол. США. Визначити прибуток інвестора від проведення цієї операції.

500 * 40 = 20000 дол. США сукупна вартість акцій, 10000 дол. США - власний капітал інвестора, інші 10000 дол. США позичені в банку під 12,4% річних. Розрахуємо комісію банку за 2 місяці:

(10000 * 0,124) / 12 * 2 = 206,7 дол. США

Сукупна вартість акцій, що були продані через два місяці за 42 дол. США складає 500 * 42 = 21000 дол. США

Отже, прибуток, що отримав інвестор від проведення цієї операції склав:

(21000 - 20000) - 206,7 - 60 = 733,3 дол. США

Задача 2

Кредитний договір передбачає видачу позички в сумі 150 тис. грн. терміном на 3 роки за такими умовами: перший рік плата за кредит становить 18% річних, а в кожному наступному кварталі позичковий відсоток зростає на 1,5%. Розрахувати суму боргу на кінець 3-го року.

К_н = К₀ * (1 + р (m/12))

К_н = 150 * (1 + 0,18 * 1) + (0,195 * 0,25 + 0,21 * 0,25 + 0,225 * 0,25 + 0,24 * 0,25 + 0,255 * 0,25 + 0,27 * 0,25 + 0,285 * 0,25 + 0,3 * 0,25) = 177,495 тис. грн

Отже, сума боргу на кінець 3-го року складатиме 177495 грн.

Список використаної літератури

1. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. - К.: Знання, 2008

2. Боринець СЯ. Міжнародні фінанси. -- К.: Знання-Прес, 2007.

3. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. -- К.: Каравела, 2006.

4. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика. -- К.: ЦУЛ, 2002.

5. Биконя С. Інститут факторингу в умовах переходу до економічного зростання // Персонал. -- 2006. -- № 2.

6. Белялов Т.Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації // Актуальні проблеми економіки. -- 2005. -- № 9 (51). -- С. 30-36.

7. Лисенко Ю.М. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. -- К., 2005. -- С. 179.

8. Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. -- К., 2002. -- С. 258.

Размещено на Allbest.ru