Об'єктивні засади розвитку валютних відносин і валютної політики держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Грошам належить визначальне місце в ринковій економіці. Дієздатна грошова система сприяє ефективному використанню ресурсів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості. Водночас гроші виконують важливу інформативну функцію, їх називають «мовою ринку». І це справді так. Вся статистична, комерційна, а власне й виробнича інформація стосовно процесів, що відбуваються в ринковій економіці, подається через вартісні показники у їх грошовому вираженні.

Зазначимо й те, що гроші -- досить нестійкий і чи не найвразливіший елемент ринкової економіки. Деформована грошова система може стати головною причиною розбалансованості виробничого процесу, різких коливань рівня цін і зайнятості, недовикористання основних фондів, інших негативних явищ. За висловом видатного англійського вченого, фахівця з питань грошових відносин Дж. М. Кейнса (1883--1946), не існує і не може існувати «надійнішого» засобу, здатного повністю розвалити не лише економіку, а й усю суспільну структуру держави, ніж розладнана грошова система. З іншого боку, можна послатися на слова людини, якій також належить вагомий внесок у теорію і практику грошових відносин,-- російського міністра графа С. Ю. Вітте: він твердив, що сила будь-якої держави, її міжнародний авторитет визначаються не кількістю гармат і чисельністю солдатів, а насамперед стійкістю її грошової одиниці.

Відома унікальна особливість ринкової економіки, яка полягає в тому, що кожен із її структурних елементів одягнений в єдину, спільну для всіх, функціональну форму. Такою уніформою є грошова оболонка, яка огортає всі клітини системи виробничих відносин.

З урахуванням цієї обставини гроші постають як економічна ланка, яка має зовнішні (поверхневі) ознаки всього комплексу функціональних зв'язків, що розвиваються у процесі суспільного відтворення матеріальних і духовних благ, їх виробництва, обміну, розподілу та споживання.

З іншого боку, гроші являють відносно самостійну структурно розгалужену систему, що розвивається за власною логікою. У даному разі предмет грошових відносин, його логічні межі звужуються. Вони набувають конкретної адресності. Мова йде про визначення суті грошей у специфічному розумінні цього поняття, їх аналіз як відносно самостійної економічної підсистеми макроекономіки, що регулюється іманентними законами, має власну структурну розчленованість та інституційне забезпечення.

Нарешті, система грошових відносин не обмежується використанням грошей лише на рівні національного ринку. Інтернаціоналізація економічних відносин зумовлює відповідну інтернаціоналізацію грошей. Тому поняття грошових і валютних відносин є невід'ємними складовими єдиного цілісного комплексу господарських зв'язків, що формуються в сучасній економічній системі будь-якої держави. Отже, цілком природним є й те, що в структуру предмета теорії грошей входить широкий комплекс питань, які характеризують об'єктивні засади розвитку валютних відносин і валютної політики держави.

Розділ I: СТАНОВЛЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШЕЙ

1.1 Процес розвитку форм вартості

Загальна форма вартості.

У результаті потреб обміну стихійно з'являється один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші товари. Повна або розгорнута форма вартості поступається місцем загальній (еквівалентній) формі вартості.

Товар, за яким закріплюється властивість безпосередньо обмінюватися на будь-який інший товар, отримав назву загального еквівалента. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різні продукти (худоба, хутро, шкіра, слонова кістка, зброя), а з розвитком рабовласництва - раби. Практично такий товар стає грішми, правда, ще в досить недорозвиненому вигляді.

Але й ця форма вираження вартості не вирішувала всіх супере-чностей обміну. По-перше, товар-еквівалент, набувши подвійної споживної вартості (одна - задоволення потреб в обміні, друга - задоволення потреб людей у споживанні), з одного боку, як загальний еквівалент повинен постійно знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживна вартість вилучатися з обміну й надходити в споживання. Наприклад, якщо вівця виступали в ролі товару-еквівалента, вона повинна була постійно знаходитися в обміні, обслуговуючи акти купівлі-продажу. Але ж вирощується вівця для того, щоб з неї мати вовну й м'ясо. В цій якості вона не може тривалий час перебувати в обміні. Потреби споживання вимагають вилучення її з обігу. По-друге, в силу першої суперечності, а також через інші причини товар-еквівалент часто змінювався. Це викли-кало серйозні труднощі в обміні. По-третє, недоліком загальної форми вартості було й те, що товар, який виступав загальним еквівалентом, виконував цю роль на відносно невеликій території. Так, наприклад, у першій третині 19 ст. (за свідченнями дослідників Африки) кожна область Абіссінії мала свій загальний еквівалент, до якого входили намисто, пляшки, тютюн, чорний перець, пакети товстих швейних голок, тканини, куски кам'яної солі.

Грошова форма вартості

У зв'язку з цим поступово майже скрізь, де форма вартості людство дійшло в своєму розвитку до використання в обміні товару-еквівалента, ця роль почала закріплюватися за металом - бронзою, залізом, а потім сріблом і золотом. Так з'являється грошова форма вираження вартості.

Грошова форма вартості відрізняється від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріплюється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми. Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю природою. Воно стає ними лише в результаті тривалого історичного процесу розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості, впродовж якого людство перепробувало в цій якості різні товари й зупинилося на золоті. Чому? Тому, що як благородний метал воно досить тверде, тугоплавке, кислототривке. Золото за своїм складом однорідне, його зручно ділити на частини. Нарешті, золото - досить трудомісткий метал і тому має високу вартість.

1.2 Сутність сучасних грошей

Відомо, гроші виникли не як плід свідомої домовленості людей про введення грошового обігу й не в результаті декретування їх державою, а як товар, що виконував роль загального еквівалента. Тобто, гроші - це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції загального еквівалента. А виконувати цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втіленням людської праці.

З появою грошей весь товарний світ остаточно розколовся на два полюси: на одному полюсі гроші як втілення суспільної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці. В результаті обмін товарів на гроші - це, по суті, визнання суспільством індивідуальних, приватних затрат праці.

Звідси випливають три важливих висновки, які характеризують сутність грошей: по-перше, гроші - це історично визначена, властива товарному виробництву форма економічних зв'язків між товаровиробниками, й тому ми повинні сприймати їх не просто як річ, що спрощує мінові операції, а як суспільні відносини людей, виражені через гроші. По-друге, гроші служать засобом стихійного обліку кількості й якості суспільної праці товаровиробників, що здійснюється на ринку. По-третє, гроші являють собою Інструмент, за допомогою якого абстрактному змісту вартості надається реальність, конкретність, дійовість.

З появою грошей з'являється й ціна. Ціна - це грошове вираження вартості. Як грошове вираження вартості ціна не обов'язково повинна збігатися з вартістю. Вона може бути вищою або нижчою від вартості.

1.3 Відмінність від дійсних грошей та їх знаків

З втратою золотом функцій грошей останні втратили деякі властивості дійсних (золотих) грошей, проте набули цілу низку нових, притаманних лише сучасним грошам, чим відрізняються не тільки від золотих грошей, а й від їх так званих "повноважних представників", тобто банкнот, які мали зв'язок Із золотом (і втрачали його в міру еволюції золотого стандарту). Нині не тільки сутність, а й функції грошей у вигляді грошових білетів, білонної монети і записів на рахунках у банках суттєво відрізняються. Відповідно змінюється і роль грошей в економіці країни (та світу загалом), що потребує визначення сенсу і функцій сучасних грошей, без чого неможливо ефективно підтримувати ні їх сталість, ні вплив на економічне та соціальне життя суспільства.

Серйозно гальмує розвиток теорії сучасних грошей те, що західні й пострадянські економісти, розглядаючи сутність і функції грошей, стоять на різних позиціях. Так, західні економісти цілковито відкидають марксистську теорію грошей та базуються на кількісній теорії; пострадянські ж, навпаки . дотримуються саме марксистської теорії. Вони відкидають кількісну теорію, засновану на постулатах номіналістичної теорії грошей, де останні розглядаються як продукт соціально-правової взаємодії та простого посередника у товарообміні, стверджуючи, що гроші не мають власної вартості (хоча державою встановлено номінали, зразки та найменування грошових білетів і монет). Відповідно гроші розцінюються західними економістами як суспільний феномен, "штучна соціальна умовність", створена державою, або взагалі як явище, котре "отримало добро в суспільства чи держави, здатне функціонувати як засіб обігу, міра вартості та засіб заощадження", тобто як усе те (товар, засіб економічне благо), що зазвичай є по середником у товарообміні та приймається в оплату товарів і послуг (чи на відшкодування боргів), а також використовується як засоби виміру та збереження вартості . Однак із позицією західних економістів важко погодитись, бо в усіх країнах світу на сучасному етапі суспільне знання у ролі грошей отримали не товари чи блага, які приймаються до сплати за товари й послуги (або до відшкодування боргів), а грошові білети і білонні монети, введені в обіг на законодавчому рівні кожної конкретної країни, а також кредитові записи грошові сум на рахунках клієнтів у банках, котрі до того ж можуть бути тільки у грошовій формі.

Важко, втім, погодитися і з поглядами більшості пострадянських економістів, які розглядають сучасні гроші як товар, який виконує роль загального еквівалента. Зауважимо, після демонетизації золота природа і сутність грошей широко обговорювалися вченими СРСР (а після його розпаду - вченими СНД), котрі дійшли висновку, що "…заміна золота в усіх його функціях кредитними (правильніше -- паперовими) грошима -- це не зміна форм грошей, а зміна їх сутності, оскільки вони втрачають свій колишній характер". Чимало пострадянських економістів вважають, що сучасні гроші втратили масштаб цін, власну вартість, товарну природу, перестали бути загальним еквівалентом вартості товару і тому сьогодні "...визначення сутності грошей як особливого товару, який відіграє роль загального еквівалента, вступає у конфлікт з новими формами грошей". Однак, незважаючи на отримані висновки, ще й досі пострадянські економісти переважно розглядають сучасні гроші як товар, який виконує роль загального еквівалента (зального товарного еквівалента), що свідчить про складність самої проблеми теорії сучасних грошей.

У цьому зв'язку доцільно продовжити обговорення питань про сутність сучасних грошей та їх функції, які, власне, й визначають роль грошей у соціально-економічному розвитку суспільства.

А оскільки переважна більшість пострадянських економістів нама-гається вирішити проблему теорії сучасних грошей у площині марксистсь-кої теорії, то спробуємо розтлумачити природу і сутність сучасних грошей без власної вартості та зв'язку із золотом з позицій цієї теорії.

Зауважимо, що лише радянські та пострадянські економісти (на відміну від економістів практично всього світу) розглядали і розглядають гроші з марксистських позицій, тобто як товар і загальний еквівалент, хоча сучасні гроші суттєво відрізняються від товару. По-перше, тим, що товар виробляється для продажу, а гроші -- ні; по-друге, тим, що товар має ціну, а гроші -- ні; нарешті, характерною властивістю товару є єдність його споживчої та власної вартостей, що не притаманне сучасним грошам без власної вартості (хоча споживчої вартості грошей -- бути посередником у товарообміні та полегшувати останній -- вони не втратили). Отже, сучасні гроші у вигляді грошових білетів, білонної монети і кредитових записів у рахунках клієнті» у банках аж ніяк не можна розглядати як товар, бо вони не мають жодної з властивостей, притаманних товару (особливо безготівкові гроші, які переважають у грошовій масі країни). Тож важко погодитися з твердженням, що сучасні гроші -- це товар. Залишається лиш одне: визнати, що сучасні гроші -- це гроші-не товар.

Характерною помилкою багатьох пострадянських економістів, які намагалися вирішити проблему сутності і функцій сучасних грошей у рамках марксистської теорії, є уявлення про те, що вартість товару (за К.Марксом -- у золотому вимірі, чого сьогодні немає!) зіставляється із певною кількістю грошей (золота, на законодавчому рівні закріпленого за однією грошовою одиницею) і, таким чином, створюється ціна (хоча й без урахування граничної корисності товару, якої Маркс не враховував). Звідси помилкове розуміння сучасних грошей без власної вартості як еквівалента. Наприклад, доктор економічних наук, професор Л.Гриценко вважає, що навіть сьогоднішні гроші -- "це представник вартості як еквівалента в обміні". В такому підході до сучасних грошей виразно простежується ототожнення грошових білетів сучасних грошей із банк-нотами, які були повноправними представниками золотих (дійсних, за Марксом) грошей, представниками їх вартості, а отже, й представниками еквівалента в обміні. Однак грошові білети сучасних грошей не є представниками жодних інших грошей. При цьому грошові білети не мають власної вартості, тож не можуть бути ні представниками вартості, ні еквівалентом в обміні, бо з витісненням з обороту золота "з ним пішов і загальний еквівалент", а отже, вийшов з ужитку і масштаб цін як установлена законом фіксована вага металу.

Для розуміння природи сучасних грошей дуже важливим є той факт, що вони не існували раніше в товарному вигляді й відповідно не походять із товарного середовища. Сучасні гроші вводяться в обіг центральним банком країни як законні платіжні засоби на території всієї країни із примусовою купівельною спроможністю, а також як його боргові зобов'язання у вигляді грошових білетів (папірців без власної вартості) і білонної монети. Що ж до боргових зобов'язань комерційних банків, то до них відносять зобов'язання банків повертати залучені ними на депозити кошти їх власникам. Отже, можна з цілковитою підставою стверджувати, що природа сучасних грошей як готівкових, так і безготівкових є кредитною.

Деякі автори розглядають сучасні гроші як символічні. Але, важко погодитися з тим, що сучасні кредитні гроші у вигляді грошових білетів та монет, уведені в обіг на основі закону (про їх уведення в обіг) є символічними - тобто грошима без цінності, без купівельної спроможності. Такий підхід до розуміння їх сутності зумовлений насам-перед тим, що зазначені грошові білети неможливо розглядати ані як знака золота, ані як знаки грошей, ані як символи золотих грошей, якими по суті були банкноти (повноправні представники дійсних грошей) і які Маркс характеризував як визначену кількість вартості. Відповідно грошові білети сучасних грошей неможливо розглядати і як знаки вартості, бо з часів демонетизації золота до них не має стосунку твердження Маркса, що "паперові гроші лише настільки знаки вартості, наскільки вони є представниками певної кількості золота, а кількість золота, як і всі інші кількості товарів, є в той же час кількістю вартості". Втративши зв'язок із золотом, грошові білети сучасних грошей стратили свій представницький характер (золота, дійсних грошей, вартості) та перестали бути їх символами, тобто банкнотами (в їх класичному розумінні). З цього випливає, що грошові білети сучасних грошей, які законом уведено в обіг та загальноприйняті суспільством у кожній країні, -- не банкноти, не знаки грошей і не їх символи, а просто сучасні та пов-ноправні гроші країни (чи регіону країн). Протилежне вищенаведеному твердження потребує відповіді на справедливе запитання: а що ж тоді сьогодні є гроші, якщо грошові білети сучасних грошей є тільки їх знаками. їх символами чи представниками, тобто банкнотами? Зрозуміло, відповідь одна: грошові білети, білонна монета і кредитові записи грошових сум на рахунках клієнтів у банках -- усе це сьогодні і є гроші. Єдине, що мають грошові білети сучасних грошей -- це їх цінність, яку вони спочатку (на основі закону про їх уведення в обіг) отримують у вигляді номінальної вартості, і яка з моменту їх уведення в обіг визначається ринком (а при їх законодавчому виведенні з обігу цілковито втрачається). Як зазначав доктор економічних наук, професор М.І.Туган - Барановський, між "цінністю товарів і цінністю грошей існує (...) глибока принципова різниця: цінність товарів визначається на основі свідомих розцінок окремих індивідів, чим держава керувати не може; навпаки, цінність грошей -- стихійний продукт соціальної взаємодії, який цілком допускає державне регулювання".

Із цього випливає, що купівельна спроможність сучасних грошей (їх цінність), яка встановлюється щодо них у момент введення в обіг, а надалі визначається ринком, не містить у собі вартості взагалі й вартості товару зокрема. Інакше цінність сучасних грошей мала б визначатися суспільно необхідними затратами праці на їх виробництво, що суперечить дійсності. Крім того, якщо б цінність сучасних грошей містила у собі їх вартість, то можливості повної втрати ними своєї цінності не було б, хоча насправді за-коном передбачено втрату сучасними грошима цінності (при їх безперерв-ному знеціненні). Тому важко погодитися з тим, що грошові білети сучасних грошей, які знаходяться в обігу, мають "реальну вартість" , але не мають власної цінності.

Заслуговує на увагу також те, що сучасні гроші виражають ціни і цінові пропорції між товарами не через власну вартість (оскільки її немає), -- що справедливо стосовно золотих грошей, -- а через свою цінність -- купівельну спроможність, тобто уявну кількість товарів і послуг, які можна придбати на гроші в даний час. Однак залежність цін (виражених у грошах без вартості) від рівня податків, від попиту і пропозиції на товари й послуги, від емісійної політики центрального банку та інших чинників настільки віддалила ціни товарів від їх вартості, що навряд чи є достатньо причин вважати, що ціна товару -- це грошове вираження його вартості. Якщо ж при цьому враховувати, що ціни товарів виражені в сучасних грошах без власної вартості, то навряд чи сьогодні є підстави розглядати ціну як грошове вираження вартості товару. З цього випливає, що сучасні кредитні гроші становлять безпосередню форму вираження товарних цін (а не їх вартості). Крім того, якщо зважати на твердження Маркса, що "знак вартості (наприклад, грошовий білет) безпосередньо є тільки знак ціни, відповідно знак золота, і лише опосередковано становить знак вартості товару", то слід погодитися і з тим, що з демонетизацією золота паперові гроші, зокрема, грошові білети, перестали бути його (золота) знаками і, відповідно, знаками вартості, залишаючись при цьому знаками ціни. Це, на наш погляд, дає підставу розглядати грошовий білет сучасних грошей як кредитний знак ціни, бо він (грошовий білет сучасних грошей) не є ні представником (а отже, знаком) золота, ні знаком вартості товару.

Не можна не погодитися і з тим, що сучасні гроші, не маючи масштабу цін (як фіксованої ваги металу в грошовій одиниці), не мають відповідно і власної вартості. Відсутність у сучасних грошей масштабу цін констатує ряд авторів. У зв'язку з цим деякі економісти за масштаб цін пропонують узяти мінімальну ціну робочої сили, кількість товарів чи послуг, які можна придбати на одну грошову одиницю сучасних грошей, і навіть грошові одиниці як такі (власне їх назви). Та оскільки масштаб цін найкраще виконує свою функцію, коли він є незмінним, використання в цій ролі мінімальної ціни, закладеної в товар "робоча сила" у якості масштабу цін чи в кількість товарів і послуг, які можна придбати на одну грошову одиницю, зробить масштаб цін мінливим і отже, непридатним для виконання цієї ролі. Що ж до використання грошових одиниць (тобто їх назв: доларів, фунтів, гривень тощо), -- то вони в наш час є просто паперовими атрибутами (без власної вартості) державності тієї чи іншої країни, тож за масштаб цін (у його класичному розумінні) слугувати не можуть. Зауважимо, що прагнення пострадянських економістів визначити для сучасних грошей масштаб цін зайвий раз свідчить про намагання розв'язати проблему сучасних грошей у рамках марксистської теорії, розглядаючи гроші як товар і відповідно як загальний еквівалент.

Оскільки на грошах ґрунтуються всі майнові оцінки, вони (гроші) реально впливають на всі сфери суспільного життя, тому вирішення теоретичних питань про сутність сучасних грошей, їх функції та закони руху є вельми важливим для практичної підтримки їх стабільності, а отже, й попередження інфляції. Адже вибір тих чи інших напрямів і монетарних інструментів грошово-кредитного регулювання значною мірою залежить від концептуальних підходів до сутності, функцій та законів руху сучасних грошей. Приміром, закон грошового обігу (закон Кн), відкритий Марксом, дехто з пострадянських економістів ще й сьогодні прагне пристосувати до сучасних грошей та умов їх обігу як придатний для здійснення грошово-кредитного регулювання економіки країни та стабіль-ності грошей. Проте в дійсності цей закон щодо сучасних грошей не спра-цьовує, бо, як писав Маркс, "специфічний закон обігу паперових грошей може виникнути лише з відношення їх до золота, лише з того, що вони є представниками останнього". Оскільки грошові білети сучасних грошей не мають відношення до золота і не є його представниками, то і марксистський закон руху паперових грошей не можна застосувати для регулювання стабільності сучасних грошей. Відповідно й інфляцію сьогодні не можна розглядати з марксистських позицій як переповнення каналів грошового обігу грошовими знаками понад кількість необхідних обігу дійсних грошей, бо в обігу вже не існує ні тих, ні інших. Однак було б помилкою розглядати і знецінення сучасних грошей як саму інфляцію (так ще й сьогодні трактують її деякі економісти), бо навіть Маркс вважав, що знецінення (дискредитування -- К. М.) грошових знаків (а не взагалі грошей) відбувається тільки після самої інфляції (тобто після переповнення каналів грошового обігу грошовими знаками понад необхідну кількість дійсних грошей) і є наслідком інфляції, а не самою інфляцією.Заслуговує на увагу той факт, що використання марксистського закону грошового обігу (закону Кн) неможливе в сучасних умовах навіть якщо його відобразити у символах рівняння обміну. Зокрема, як випливає з цього закону, кількість необхідних обігу; дійсних (тобто золотих) грошей визначається передусім сумою цін (у золотому вимірюванні!) товарів, які вироблені за рік для реалізації, та кількістю оборотів однойменних грошових одиниць за рік. Однак у сучасних умовах товарні ціни формуються поза зв'язком із золотом і виражаються в сучасних грошах без власної вартості, а не в золотих грошах. Саме з цих причин марксистський закон грошового обігу не придатний ані щодо сучасних грошей, ані щодо сучасних умов. Стосовно ж відображення марксистського закону Кн у символах рівняння обміну кількісної теорії грошей, як це роблять , сьогодні деякі економісти, то ототожнення рівняння обміну із законом Кн при формулюванні останнього у вигляді М = РУ/V є методологічною помилкою, бо в рівнянні обміну сума цін товарів послуг (РY) залежить насамперед від маси грошей, які фактично знаходяться в обігу, а не навпаки, як це випливає із закону грошового обігу, відкритого Марксом. Викладене дає підставу для такого висновку: якщо сьогодні не зважати на сутнісну відмінність сучасних грошей від грошей та їх знаків, які розглядав Маркс, то можна зробити серйозні помилки у грошово-кредитному регулюванні, заходах щодо забезпечення стійкості грошей і сталості економіки країни.

1.4 Форми грошей

Значний інтерес викликає питання про форми сучасних грошей, що пояснюється істотними розбіжностями у підходах фахівців до поняття "форма грошей", переліку форм, що розглядаються, і термінології, яка часто не стосується не тільки форм грошей, а й самих грошей. Сьогодні дослідники виділяють такі форми грошей: повноцінні й неповноцінні; центральні та приватні; ліквідні та кредитні; банківські, казначейські й депозитні; електронні; фінансові; функціональні. Однак, якщо тлумачити поняття "форма" як зовнішній прояв сутності предмета, то під формою грошей слід розуміти зовнішній прояв їх сутності. Зовні сутність сучасних кредитних грошей, які є борговими зобов'язаннями банків, що їх емітують, проявляється у готівковому та безготівковому їх існуванні, що прямо залежить від функціонального характеру їх емітентів. Так. центральні банки, однією з функцій яких є емісія готівкових грошей, вводять в обіг гроші у формі готівки (у вигляді грошових білетів та білонної монети, які мають конкретні зразки, найменування та номінальну вартість). Що ж до комерційних банків, то вони створюють безготівкову форму грошей, які не мають зразків та номіналів, а функціонують у вигляді записів про кількість грошових одиниць на рахунках у банках. Готівкові гроші мають безмежну платіжну силу (абсолютно ліквідні) і здійснюють свій рух поза банками незалежно від них; безготівкові ж мають обмежену платіжну силу і здійснюють свій рух за правилами кредитних відносин між відповідним банком та власником грошей, які знаходяться на рахунках у банку.

Не можна погодитися з тим, що депозитні гроші -- "це форма вартості кредиту, перетворена в кредитні зобов'язання комерційних банків, які забезпечені ліквідними грошима та іншими активами" , адже кредит -- це економічні відносини з приводу зворотного руху запозиченої вартості (позички) і, отже, кредит (як відносини), на відміну піл позички, ніякої форми власності не має і не потребує забезпечення ні ліквідними грошима, ні іншими активами. Тому розглядати боргові зобов'язання комерційного банку - "депозитні гроші" як видозмінену форму кредиту, а тим більше як видозмінену форму його вартості немає достатніх підстав, хоча депозитні гроші засновані загалом на кредитних операціях банків.

Із цих міркувань випливає той висновок, що сучасні гроші (у зовнішньому прояві їх сутності як боргових зобов'язань центрального та комерційних банків) мають лише готівкову та безготівкову форми (до речі, форми банкнот, незалежно від порядку їх розміну на метал). Синонімом безготівкової форми грошей правомірно вважати "депозитні гроші", які існують у вигляді записів кількості грошових одиниць на будь-яких вкладних рахунках клієнтів у банках. Тому такі назви форм грошей, як центральні приватні, ліквідні, депозитні та електронні, можуть вживатися виключно для додаткової характеристики основних форм -- готівкової та безготівкової.

Як уже зазначалося, деякі автори виділяють "нову" форму депозитних грошей -- так звані "електронні гроші". Проте за с змістом "електронні гроші" взагалі не є окремою формою грошей, а становлять, з одного боку, вид депозитів (безготівкову форму грошей), тобто зобов'язань банку повернути борг, який обліковується на особистому "картковому" рахунку. З другого ж боку, термін "електронні гроші" є своєрідним банківським жаргонізмом, який віддзеркалює не нову форму грошей, а нову банківську технологію чи "нові методи погашення та передачі боргу" [19, с. 73]. Ця технологія дає змогу за допомогою електронних засобів (у тому числі й пластикової картки) не тільки переводити гроші з рахунку на рахунок, а й видавати через банкомати готівкові гроші18 (в чому знаходить вияв взаємозв'язок готівкової та безготівкової форм грошей). Тому пластикову картку аж ніяк не можна розглядати як носія електронних грошей, бо гроші знаходяться у вигляді записів на картковому рахунку в банку.

Заслуговує на увагу і питання про повноцінні та неповноцінні форми грошей, яке розглядається в працях деяких економістів. Зокрема, доктор економічних наук, професор М.І. Савлук до повноцінних відносить такі гроші, які, за його словами, "мали внутрішню реальну цінність, адекватну цінності... того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад, золоті чи срібні монети", з чим не можна не погодитися. Проте доречно зауважити, що терміни "повноцінні" та "неповноцінні" гроші стосувалися лише монет із дорогоцінних металів і ніколи не вживалися щодо папе-рових грошей. До того ж повноцінними вважалися монети, номінальна вартість яких відповідала вартості благородного металу в них, а неповноцінними -- монети, номінальна вартість яких перевищувала вартість благородного металу в них. Неповноцінні монети виникали або при їх зношуванні в процесі обігу, або при свідомому псуванні їх державою з метою отримання емісійного прибутку. До речі, держава при цьому намагалася зберегти зовнішню схожість неповноцінних монет із повноцінними. Сьогодні термін "неповноцінні гроші", втратив сенс. Стосовно ж готівки у вигляді грошових білетів та безготівкових грошей у вигляді записів на рахунках у банках, то навряд чи можна вважати, що в "сучасний період усі країни світу використовують виключно неповноціннні гроші", незважаючи навіть на те, що вони загальновизнані в країнах світу і на законодавчому рівні введені в цих країнах в обіг.

Розділ II: ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

2.1 Гроші як міра вартості

Сутність полягає в тому, що за допомогою грошей вимірюється вартість усіх інших товарів. Зрозуміло, що виконувати таку функцію може лише той товар, який має власну вартість. І таким товаром, як показав попередній розгляд розвитку форми вартості, стали з 4-3 ст. до н.е. благородні метали - золото й срібло, а з другої половини 19 ст. монопольне становище закріпилося за золотом. Історія свідчить, що спочатку гроші виконували функцію міри вартості у вагових вимірах, тобто, в золотниках, унціях, фунтах, грамах золота або срібла. Але це викликало певні труднощі, пов'язані з тим, що кожного разу при здійсненні акту купівлі-продажу необхідно було зважувати грошовий матеріал. Тому спочатку банки, а пізніше державні органи стали фіксувати певну вагову кількість срібла або золота у вигляді грошової одиниці з поділом її на дрібні частини. Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Тобто, присутність їх при визначенні ціни в грошах не обов'язкова, тому що відома фіксована величина грошового матеріалу (золота), закладеного в грошову одиницю, яка діє в даній державі.

2.2 Гроші як засіб обігу

Вартість товару оцінюється не заради спортивного інтересу, а для того, щоб відбулася його реалізація. Тобто, товар повинен перейти від продавця до покупця. І тут гроші виступають у ролі посередника в своїй реальній формі. Тобто, вони повинні бути в наявності. В цій якості гроші виконують функцію засобу обігу, опосередковуючи мінові відносини між людьми з приводу купівлі-продажу необхідних їм товарів (послуг). Виконання грішми цієї функції, з одного боку, розв'язує суперечності безпосереднього товарообміну, бо не потребує збігу актів купівлі-продажу ні в часі, ні в просторі. З іншого боку, поява грошей поглиблює суперечності ринкової економіки, оскільки купівля-продаж товарів може розриватися в просторі і в часі.

2.3 Гроші як засіб нагромадження

У третій своїй функції гроші виступають як засіб утворення скарбів або нагромадження.

Коли влада грошей у суспільстві досягла певного розвитку, з'явилися люди-лихварі, для яких нагромадження грошових скарбів стало якоюсь мірою самоціллю. Гроші вилучалися з обігу, ховалися в скринях, закопувалися - перетворювалися на скарби. При обігу золота скарби виступали своєрідним резервуаром, за допомогою якого здійснювалося стихійне регулювання кількості грошей, необхідних для обігу. Як тільки потреби обороту в грошах зростали, вони вилучались із скарбів і починали функціонувати в якості засобу обігу. І навпаки, коли потреба в них зменшувалося, золоті гроші залишали сферу обігу й перетворювалися у скарби. Гроші ж, що вилучаються з ділового обороту, підприємці зберігають у банках. Банки стають резервуарами, в яких акумулюються грошові засоби не лише підприємців, але й інших верств населення, центрами, звідки гроші випускаються в обіг і куди вони повертаються знову. Але навіть і за умов розвинутої банківської системи спостерігається посилене прагнення представників бізнесу нагромадити й утримати в своїх руках якомога більше золотих скарбів. Функцію грошей як засобу утворення й нагромадження скарбів може виконувати лише наявне золото. В умовах паперово-грошового обігу мають теж місце спроби нагромадження поруч із золотом і паперових грошей. Проте в результаті інфляційних процесів вони швидко знецінюються.

2.4 Гроші як засіб платежу

З розвитком товарного обігу час реалізації товарів все частіше відривається від часу їх оплати. Це означає, що перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментною передачею грошей за цей товар покупцями продавцю. Товари продаються в кредит. Продавець у таких відносинах стає кредитором, покупець - боржником, а гроті починають виконувати функцію засобу платежу. З часом гроші починають виконувати цю функцію й поза сферою товарного обігу: при сплаті ренти, податків, комунальних послуг, тобто скрізь, де вони переходять з рук у руки, не опосередковуючи рух товарів.

Розвиток функції грошей як засобу платежу загострює суперечності ринкової економіки й посилює її негативні риси. Зокрема, посилюючи залежність товаровиробників один від одного, вона посилює формальні можливості для виникнення економічних криз.

2.5 Світові гроші

З розвитком міжнародного поділу праці товарний обіг виходить за рамки національних кордонів. Відповідно й гроші починають обслуговувати міжнародну торгівлю, виходять на світовий ринок. У цій функції вони виступають як світові гроші. Виходячи на світову арену, гроші виступають у своєму первозданному вигляді - в злитках золота. У світовому обороті гроші функціонують насамперед як засіб платежу. Це зумовлюється тим, що розрахунки між країнами здійснюються, як правило, не за кожною угодою (торговельною чи фінансовою), а шляхом заліку боргових зобов'язань через банки. Необхідність перевозки золота з'являється лише у випадках виникнення заборгованості, яка не покривається шляхом взаємних розрахунків. Незважаючи на те, що природі світових грошей відповідає їх функціонування в формі золотих зливків, у практиці міжнародних розрахунків застосовуються й грошові знаки окремих держав. Причому роль замінників світових грошей виконується валютою тієї країни, яка в певний період посідає провідне місце в світових економічних зв'язках. Так, до першої світової війни в ролі світової валюти функціонував переважно англійський фунт стерлінгів. Згодом ця роль перейшла до американського долара.

Зважаючи на вищесказане, навряд чи є підстави вважати сучасні гроші мірилом цінності товарів, яка "будується на основі свідомих розцінок окремих індивідів". Тому стосовно сучасних грошей доцільніше розглядати не функцію мірила цінності, а функцію вираження товарних цін ти цінових пропорцій між товарами, що, на мою думку, точніше передає їх глибинну сутність.

Заслуговує на увагу й таке питання: чи можуть сучасні гроші, які втратили власну вартість, бути еквівалентом вартості товарів? З позицій марксистської теорії, -- безумовно, ні. Те ж стосується і сучасного бачення проблеми. Проте, виражаючи цінові пропорції між товарами, сучасні гроші без власної вартості можуть відігравати роль лише умовного еквівалента товарних цін у кожний конкретний проміжок часу. Йдеться про те, що саме за допомогою грошей ми можемо визначати, причому в кожний окремий проміжок часу, відповідні цінові пропорції між товара-ми, тобто кількість тих чи інших товарів та послуг, які ми, на мою думку, можемо придбати на конкретну суму грошей у конкретний момент часу. Однак слід зважати, що за допомогою грошей можна визначити саме цінові пропорції між товарами, та аж ніяк не вартісні пропорції між товарами та грошима, як це випливає із сутності грошей як еквівалента зокрема та загального еквівалента -- взагалі.

Сьогодні не можна не визнавати того факту, що зі зміною сутності грошей вони втратили такі властивості дійсних грошей, як товарну (золоту) природу, масштаб цін, власну вартість, не відіграють ролі загального еквівалента і не виконують функцій міри вартості і світових грошей.

Зміна сутності грошей торкнулася також функції засобу зберігання (засобу заощадження) вартості, тому що сучасні гроші без власної вартості не можуть ні зберігати вартість, ні накопичувати її. Однак ста-новлячи, затвердженням М.Фрідмена, короткострокову місткість купі-вельної сили, стійкі сучасні гроші можуть зберігати і накопичувати цінність (свою купівельну спроможність). Сьогодні це усвідомили деякі провідні економісти, котрі небезпідставно вважають, що сучасні гроші виконують не функцію зберігання та нагромадження вартості, а функцію, за якою "гроші обслуговують нагромадження цінності".

З викладеного вище випливає висновок: зі зміною сутності та природи грошей змінилися й функції, які відображають їх глибинні властивості. Сучасні гроші, на мою думку, виконують функцію вираження товарних цін та цінових пропорцій між товарами; функцію засобу обігу; функцію зберігання і нагромадження цінності та функцію засобу платежу.

Розділ III: ГРОШОВИЙ ОБІГ

3.1 Грошова система

Гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Це обумовлюється тим, що вони опосередковують усі економічні відносини людей з приводу купівлі-продажу результатів їхньої діяльності. Свої функції гроші виконують у результаті безперервного руху в сфері обігу.

Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично формується в країні й закріплюється її законами. Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:

а)масштаб цін національної грошової одиниці, якій забезпечує її купівельну спроможність;

б)певний порядок карбування національних монет;

в)емісія державних грошових знаків і порядок їхнього обігу (забезпечення, випуск,вилучення);

г) організація й регламентація безготівкового обороту;

д) організаційні центри грошового обігу (міністерство фінансів (казначейство), центральний емісійний банк).

Сучасна грошова система є результатом багатовікового процесу розвитку товарного виробництва. Як вона сформувалася? Історії відомо три типи загальних еквівалентів: товарний, металево-чеканний та емісійний (вексельно-депозитний). Тобто, спочатку грішми були товари (товаро-гроші) - худоба, зерно, хутро, прикраси тощо. Згодом в якості грошей стали виступати благородні метали, (золото, срібло). Основним видом грошей цього періоду були монети. І, нарешті, виникають кредитні гроші в формі паперових грошей (казначейські білети, банкноти) - банківських рахунків, чеків, кредитних карток, електронних грошей.

Відповідно до цього формувалися й грошові системи. Якщо на першому етапі, коли в якості грошей виступали товари, про грошову систему мови не могло бути, то двом останнім типам загальних еквівалентів (металево-чеканному й емісійному) відповідають і два види грошових систем: металева й кредитно-грошова.

3.2 Золотий стандарт

Розквіт металевого грошового обігу припадає на епоху “золотого стандарту”, тобто, період золотого монометалізму, який найбільшого розвитку набув у 20-ті рр. XIX ст. в Англії й став у 70-ті рр. міжнародним. Золотий монометалізм проіснував у національному грошовому обігу до 30-х, а в міжнародному - до 70-х рр. XX ст., поступившись місцем нерозмінним на золото кредитно-паперовим грошам.

Золоті монети в період золотого стандарту вільно вироблялися різними країнами й вільно обмінювались між ними. На золоті монети також вільно обмінювалися паперові й кредитні гроші, які знаходилися паралельно із золотими грішми в обігу. Це забезпечувало стійкість валютних курсів, бо ціна золота й золотий паритет збігалися.

Після першої світової війни (починаючи з 1924 р.) в країнах, які мали значні золоті запаси (Великобританія, Франція, Японія), вводиться золотозливковий стандарт. В інших країнах, які не мали достатньої кількості золота (Німеччина, Австрія, Данія та ін.), - золотодевізний стандарт. Що це означає? При золотозливковому стандарті банкноти обмінювалися на золото в зливках. Обмін здійснювався на великі суми. У Франції, наприклад, на суму не меншу 215 тис. франків, що відповідало зливку золота вагою 12,7 кг. При золотодевізному стандарті банкноти спочатку обмінювалися на валюту інших країн (у яких був золотозливковий стандарт), а потім на золоті зливки. Такий обмін відбувався в основному при погашенні дефіциту платіжного балансу.

На початку 30-х рр. золотий стандарт практично перестав Існувати. В 1944р. Бреттон-Вудська міжнародна конференція, на якій був утворений міжнародний валютний фонд (МВФ), поклала початок нової валютної системи, основаної на золотодоларовому стандарті. Це означало, що головною резервною валютою, через яку здійснювалися кінцеві міжнародні розрахунки, був визнаний долар СЩА. Долар практично став представником золота в обігу.

Це було зумовлено тим, що США ще з 1934р. взяли на себе зобов'язання обмінювати долари на золото ціною 35 дол. за одну тройську унцію. Отже, золотий паритет (вміст) долара складав 31,1035:35=0,888671 г золота.

Відповідно до цього члени МВФ стали встановлювати курс своїх валют спочатку по відношенню до долара, а потім перераховувати його на золото. Але така система трималася відносно недовго. Високі темпи інфляції та хронічний дефіцит платіжного балансу США викликали у 60-х рр. недовіру до долара, а на початку 70-х рр. - його девальвацію. В грудні 1971 р. офіційна ціна на золото була піднята до 38 дол. за унцію, й золотий вміст долара впав до 0,8185 г (31,1035:38). У лютому 1973 р. ціна на золото піднімається до 42,22 дол. за унцію, й долар девальвує вдруге до 0,7367 г.

Зміна золотого вмісту долара вже не мала практичного значення через те, що з 1971р. США відмовилися обмінювати долари на золото, й золотодоларовий стандарт перестав існувати. Всі операції з золотом почали здійснюватися за цінами вільного ринку. Все це знайшло відображення в рішеннях МВФ, який з 1978р. відмінив офіційний золотий вміст долара і ввів плаваючий курс валют, який існує й тепер.

3.3 Кредитні гроші

Відтоді золото й гроші розійшлися. Золото стало товаром незалежно від тієї чи іншої валюти, і ціни на нього формуються на ринку залежно від попиту й пропозиції. Гроші теж стали самостійним товаром. їхня цінність тепер визначається не золотим вмістом, а купівельною спроможністю, інтернаціональною вартістю, а також попитом і пропозицією.

Кредитно-грошова система суттєво відрізняється від попередньої металево-грошової системи. Якщо товарні гроші або гроші з благородних металів виконували роль загального еквівалента через те, що були втіленням людської праці, тобто мали вартість, то кредитні гроші отримують "вартість" лише тому, що обертаються, тобто, тому, що заміщають в обігу реальні гроші. Отже, кредитно-паперові гроші - це всі види грошей, які не мають внутрішньої товарної вартості. Іноді їх називають фідуціарними грішми, тобто, основаними на довір'ї.

Кредитні гроші - узагальнююче поняття. До них входять різні види грошей, які об'єднуються в дві великі групи: готівкові й безготівкові (депозитні) гроші.

3.4 Готівкові гроші

Готівкові гроші - це переважно паперові гроші у вигляді банкнот і казначейських білетів. До них відносяться й різного роду грошові сурогати: державні цінні папери, колишні українські купони й розмінна (білонна).

Паперові гроші - це грошові знаки, які випускаються в обіг з метою заміни металевих грошей. Вперше паперові гроші з'явилися в Китаї. Зокрема, про них згадує мандрівник Марко Поло, який відвідав Пекін у 1286 р. У Західній півкулі їх починають використовувати спочатку в Північно-Американських колоніях Великобританії в кінці 17 ст. За часів Великої Французької революції масовий їх випуск розпочався в Європі. В Росії перші паперові гроші (асигнації) були випущені в обіг при Катерині II у 1769 р. Спочатку паперові гроші виступали у вигляді казначейських білетів, тобто грошових знаків, які випускалися державним казначейством для власних потреб і наділялися примусовою купівельною спроможністю. Починаючи з 17 ст., паперовий обіг поповнюється банківськими білетами - банкнотами.

Банкнота - це вексель банку. Спочатку банкноти випускалися комерційними банками й були розмінними на золото. З середини XIX ст. з'являються нерозмінні банкноти, випуск яких доручається державою центральним емісійним банкам. Саме нерозмінна банкнота і є основою сучасної грошової системи. Основою для емісії банкнот є: по-перше, вартість товарної маси, що виробляється в країні; по-друге, боргові зобов'язання держави перед центральним банком у вигляді урядових цінних паперів; по-третє, запаси іноземної конвертованої валюти.

Різновидом паперових грошей (за своєю природою) є білонна або розмінна монета. Це така монета, в якій вартість металу, витраченого на її карбування, менша зазначеного на ній номіналу. Білонна монета в країнах Заходу випускається казначейством (міністерством фінансів) у розмірах, визначених Центральним емісійним банком. Загальний обсяг цих грошей дорівнює приблизно 1% загальної суми грошей, що знаходяться в обігу.

3.5 Безготівкові гроші

Безготівкові або депозитні гроші - це найбільш розповсюджений вид кредитних грошей, на які припадає до 90% всієї грошової маси країни. Основою цього підвиду кредитних грошей є депозит - тимчасово вільний грошовий капітал, поміщений на поточний рахунок байку. Отже, номінальне їх функціонування можливе лише в тій економіці, в якій широко розвинута кредитна й банківська справа. Яким чином безготівкові гроші обслуговують ринковий оборот? Є декілька способів.

Способи обслуговування ринкового обороту безготівковими грішми

1. Перерахування коштів з розрахункового рахунку платника на рахунок кредитора в банку

2. Пряме перерахування на рахунок постачальника коштів а позичкового рахунку платника

3. Зарахування взаємних вимог підприємців

4. Платежі з коштів, спеціально заброньованих

Рух безготівкових грошей здійснюється за допомогою певних кредитних засобів обігу й платежу. Це векселі, платіжні доручення при акцептній формі розрахунків та банківські перекази, розрахункові чеки різних видів (звичайні, акцептовані, з лімітованих або нелімітованих книжок), акреди-тиви, кредитні картки, електронні гроші. На чековий оборот у розвинутих країнах світу припадає майже 90% депозитного обігу.

3.6 Електронні гроші

Електронні гроші не є новим різновидом грошей.

Це ті ж самі безготівкові гроші, але в основі їхнього обігу лежить нова технологія, яка дозволяє переказувати гроші й реєструвати інформацію про ці перекази безпаперовим способом за допомогою електронних розрахункових систем. Існує декілька каналів використання електронних грошей: автоматизована розрахункова плата; система автоматизованого касира й система терміналів. Автоматизована розрахункова плата являє собою мережу банків, пов'язаних одним обчислювальним центром. Автоматизований касир дозволяє проводити без участі людини ряд грошових операцій: отримання готівкових грошей, приймання вкладів, перекази з рахунку на рахунок. Електронна система розрахунків у торговельних точках включає операції з дебетними й кредитними картками, а також а чеками, вона здійснюється через спеціальні пристрої - термінали. При здійсненні операцій картка встановлюється у відповідний термінал, і сума покупки, отриманих послуг або готівкових грошей автоматично списується. Одночасно в пам'ять картки вносяться відомості про час, місце та характер операцій. Відповідні відомості зберігаються в пам'яті магазинного або банківського комп'ютера. Протягом дня ця інформація в автоматичному телефонному режимі передається до банку, де й здійснюється остаточне перерахування на рахунки.

3.7 Сучасні зміни в грошовому обігу

У буденному житті сутність і роль сучасних грошей у багатьох випадках трактується застарілих позицій. Особливо це стосується безготівкових грошей і ролі золота в грошовому обігу. Між іншим, розвиток ринкових відносин вніс суттєві зміни в їхній зміст. Що мається на увазі?

1-Гроші насамперед сприймаються як банкноти, тобто кольорові папірці, на яких написана їхня вартість. Насправді ж, як було показано, такі гроші складають лише малу частину того, що під цим поняттям приховано, - 10-15%. Банкноти й розмінна монета (в т.ч. і казначейські білети) - це готівкові гроші в обігу, з допомогою яких обслуговуються дрібні угоди, в основному між роздрібними магазинами та індивідуальними покупцями. Основна ж маса угод (до 90%) у ринковій економіці здійснюється через банківські рахунки. Лише так розраховуються між собою підприємства й організації, так обслуговуються й індивідуальні покупки, якщо оплата здійснюється за допомогою чекових книжок, кредитних карток або електронних грошей. Структура сучасних грошей показана в схемі.

Структура сучасних грошей

Державні

Приватні

Готівкові

Безготівкові (депозитні)

І досі панує думка, що паперові гроші мають золотий вміст, тобто заступають в обігу певну кількість золота. В дійсності в основі сучасного грошового обігу не лежить ні золото, ні будь-який інший товар. Грошова маса в розвинутих країнах сьогодні формується на основі кредиту. Це означає, що банківська сфера, відкриваючи кредит підприємствам, організаціям, окремим особам, тим самим "викидає" в господарську систему додаткову кількість загальних купівельних засобів, створює нову грошову масу. Процес демонетації золота розпочався ще після першої світової війни. Але офіційного статусу він набув з прийняттям Ямайської валютної угоди в 1975 р., згідно з якою з 1 квітня 1978 р. золотий вміст національних валют (золотий паритет) був скасований. Нині золото як грошовий матеріал ніде в світі в обігу не використовується. Отже, якщо раніше золотий курс (ціну) національної грошової одиниці визначала держава, виходячи з золотого запасу та інших активів країни, то тепер курс національної валюти визначається купівельною спроможністю, виходячи з оцінки кошика відповідних споживчих товарів, на які в кожній країні встановлюються свої ціни в національних грошових одиницях. Таким чином, курси національних валют визначаються співвідношенням цін у цих валютах за кошик з однаковим набором товарів.

гроші грошовий обіг

ВИСНОВОК

Підсумовуючи викладене, ще раз наголосимо, що сучасні гроші не мають масштабу цін і власної вартості, мають кредитну (а не товарну) природу та не можуть виконувати роль загального еквівалента. При цьому вони - не знаки золота, не знаки грошей, не знаки вартості і не є банкнотами (тобто повноправними представниками золотих грошей). Це просто гроші у вигляді грошових білетів, білонної монети і записів на рахунках у банках, загальновизнані суспільством кожної з країн світу та введені її законами. Відповідно сучасні гроші виконують функції: засобу вираження товарних цін та цінових пропорцій між товарами; засобу обігу; засобу платежу та засобу зберігання і нагромадження цінності (за умов їх стабільності). Отже, є всі підстави розглядати сучасні гроші як кредитний знак ціни.