Регулювання ринку фінансових послуг

21

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернігівський державний технологічний університет

Контрольна робота

Виконала: Ульянцева А.А.

Перевірив: Доц. Гавриленко Н.І.

Чернігів 2009

ЗМІСТ

Вступ 3

1. Теоретична частина 4

1.1 Види акцій і їх характеристика 4

1.2 Особливості ринка євровалют 10

2. Розрахункова частина 14

Висновки 19

Використана література 21

ВСТУП

При виконані розрахункової роботи було розглянуто акції та її види, а також детально вивчений ринок євровалют. В розрахунковій частині вирішені питання та завдання функціонування фінансового ринку з практичної точки зору.

Розглянуто регулювання фінансового ринку. Фінансовий ринок - це сукупність економічних відносин, пов'язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів. Важливим елементом фінансового ринку є ринок цінних паперів (фондовий ринок) - це сукупність відносин фінансового ринку, зв'язаних з випуском і обігом цінних паперів, а також форми і способи цього обігу.

Головною функцією фінансового ринку є забезпечення процесу розподілу фінансових ресурсів в економіці. Він створює умови для вільного міжгалузевого обігу капіталів, дозволяє перетворювати нагромадження в робочі інвестиції. Виступаючи оптимальним розподільчим механізмом, фінансовий ринок сприяє зниженню витрат, що виникають в процесі руху капіталу.

Основні функції щодо регулювання фондового ринку в країні належать державі, адже цей ринок є настільки масштабним та ризиковим для фінансової безпеки країни, пред'являє настільки високі вимоги до інфраструктури та ресурсів на його будівництво, що тільки зусилля держави «згори» можуть надати йому цивілізованої та безпечної форми. По суті, має бути масштабна програма створення ринку цінних паперів у країні, адекватна державним програмам приватизації та структурних змін у галузях господарства.

Фінансовий ринок є однією з провідних галузей економіки в цілому.

1. Теоретична частина

1.1 Види акцій і їх характеристика

Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Існують різні види акцій, які встановлюють різні права їх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред'явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом.

Використання різних видів акцій пов'язане з різними цілями, якими керуються засновники акціонерних товариств.

Проста (звичайна) акція дає право голосу (за принципом: одна акція - один голос), однак не гарантує отримання дивідендів. Розмір дивідендів залежить від обсягів отриманого прибутку. Привілейвані акції надають певні переваги їх власникам, насамперед у правах на отримання доходу. Як правило, ці переваги виражаються у фіксованому проценті дивідендів, які виплачуються незалежно від отриманого прибутку. Разом з тим власники привілейованих акцій в більшості випадків позбавляються права голосу.

Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів.

По акціях на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Звичайні акції відрізняються від привілейованих наступними рисами:

а) вони надають право власникові брати участь у голосуванні на зборах акціонерів: таке право виникають після повної оплати акції;

б) виплата по них дивідендів і ліквідаційної вартості при ліквідації підприємства може здійснюватися тільки після розподілу відповідних коштів серед власників привілейованих акцій.

З погляду інвесторів випуск звичайних акцій має деякі переваги. По-перше, процвітання підприємства веде до підвищення номінальної вартості акцій завдяки нарощуванню вартості майна підприємств і високому дивіденду. Наприклад, якщо акція була куплена за ціною 100 тис крб, те через якийсь час її ціна може значно зрости. По-друге, звичайні акціонери мають право голосу. Що дає можливість контролю над керуванням підприємством. По-третє. Якщо мова йде про акції відомих, стабільно працюючих компаній, їх легко при необхідності продати.

Від звичайної акції привілейована відрізняється тим, що сума дивідендів по ній фіксована, заздалегідь обговорена й становить певний відсоток від номінальної вартості акції (не залежить від поточного прибутку підприємства). Величина дивіденду по звичайних акціях не фіксована, вона залежить від отриманого прибутку й рішення зборів акціонерів по виділенню частки коштів на виплату дивідендів. Власники привілейованих акцій не мають права голосу в акціонерному товаристві, якщо інше не передбачено його уставом. Порядок здійснення прав власників привілейованих акцій, включаючи пріоритет у розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації, визначається уставом. Привілейовані акції можуть випускатися із щорічно виплачуваним дивідендом, фіксованим у відсотках до їхньої номінальної вартості.

Основні типи привілейованих акцій.

Кумулятивні - дозволяють затребувати дивіденди за всі попередні роки, або, за бажанням вкладника, зажадати збільшення номіналу на суму цих дивідендів.

Конвертовані - такі акції, по яких вкладник може обміняти їх на звичайні акції, без усяких умов або за певних умов.

Способи одержання доходу по акціях:

Спекуляція (може зовсім не відображати реальної ситуації на ринку).

Одержання дивідендів (доход на акцію, виплачуваний із прибутком).

Довірче керування (акції віддаються трастовым компаніям).

РЕПО (тимчасовий продаж акцій з обов'язковим викупом їх назад).

Іменна акція передбачає встановлення її власника, який вказується на акції. При цьому ведеться книга обліку, в якій фіксуються всі власники акцій та реквізити належних їм акції. Продаж чи передача іменної акції іншому власнику фіксується відповідними записом чи заміною акції. Акція на пред'явника не передбачає фіксації її власника, її перехід від одного власника до іншого не вимагає ніякого оформлення.

Паперові акції являють собою цінні папери, які емітуються з дотриманням певних вимог щодо їх оформлення і друку. Друкування акцій можуть здійснювати тільки уповноважені організації з дотриманням вимог щодо їх захисту від підробки. При цьому іменні акції мають найбільш надійний захист, оскільки ведеться книга реєстрації. Електронні акції існують у вигляді записів на файлах в комп'ютерах. Облік акцій ведеться в депозитарії.

Номінальні акції являють собою цінні папери, на яких позначається їх номінальна вартість. В окремих випадках вона може не вказуватись, тобто це акція без номіналу. Платні акції - це акції, що купуються при їх випуску. Преміальні акції пов'язані з капіталізацією нагромадженого нерозподіленого прибутку. Вони розподіляються між акціонерами пропорційно кількості придбаних ними платних акцій. Акції з вільним обігом можуть без будь-яких обмежень переходити від одного власника до іншого. Акції з обмеженим обігом або взагалі не можуть переходити до іншого власника, або тільки в обмежених, наперед визначених випадках.

Акції трудового колективу. Права на їхній випуск мають державні підприємства й організації, орендні, колективні підприємства, кооперативи, інші підприємства й організації. Такі акції поширюються тільки серед працівників підприємства, тобто ставляться до числа так званих закритих форм. Акції трудового колективу можуть бути тільки іменними й не підлягають перепродажу й даруванню й іншим формам відчуження. Вони випускаються за рішенням загальних зборів або конференції, а здобуваються працівниками у власність за рахунок особистих коштів.

Звичайно випуск таких акцій має цільовий характер. По-перше, метою стає наступний викуп трудовим колективом у держави підприємства з переходом його в колективну акціонерну власність. Виходить, кінцевою метою випуску акцій трудового колективу може стати придбання права власника на господарське використання викупленого майна й не менш важливого права наймання або обрання керівника підприємства, що належить тільки власникові. У випадку викупу підприємства, виручені від продажу акцій кошти, перераховуються в державний або місцевий бюджет, державне підприємство ліквідується й на його базі створюється нове колективне акціонерне підприємство. Поширено форму викупу за допомогою первісного переходу підприємства в орендне з наступним викупом.

По-друге, метою випуску акцій трудового колективу, як і будь-якого іншого цінного папера, може бути мобілізація вільних коштів трудящих на виконання конкретних програм соціального, науково-технічного виробничого розвитку підприємства.

У взаємозв'язку із другою перебуває й третя мета - підвищення зацікавленості працівників у кінцевих результатах роботи підприємства. Інтерес породжується тим, що поширення акцій серед членів трудового колективу забезпечує додатковий канал участі трудящих у прибутку підприємства.

Випуск і поширення акцій трудового колективу приводить власне кажучи до зародження колективної власності в її частковій формі. Працівник стає власником частки всього підприємства. Однак для повного переходу в нову форму власності треба змінити статус підприємства. Перш ніж перейти до розгляду інших видів акцій зупинимося на вкрай важливому питанні про доходи, принесених акціями.

Доходи акціонерів складаються із двох основних джерел: заробітної плати й дивідендів по акціях. Дивідендом позначається частину прибутку від річної економічної діяльності акціонерного товариства, видавана власникам акцій в обсязі, пропорційному вартості акцій, що перебувають у руках акціонерів. Розмір належної на окрему акцію прибутку визначається загальною сумою прибутку компанії, форми, підприємства.

Доход по акціях трудового колективу визначається на зборах за результатами діяльності підприємства цього року й виплачується з коштів фонду споживання.

За допомогою випуску, і реалізації акцій формується специфічна система контролю над господарською діяльністю з боку акціонерів. У них з'являється реальна форма участі в прийнятті управлінських рішень.

Однак необхідно відзначити, що якщо випуск акцій у державних підприємствах не переслідує цілей і не містить можливості викупу підприємства й перетворення його з державного в колективне, те його варто розглядати лише як кошти мобілізації коштів працівників. Це пасивні акції, що не міняють статусу випускаючого їхнього підприємства.

У подібних умовах акції трудового колективу гублять своє основне достоїнство - власники таких акцій не мають права участі в керуванні справами підприємства. А це автоматично перетворює їх у кредиторів підприємства. Власне кажучи власники акцій стають не акціонерами, а власниками облігацій з необмеженим строком обігу й плаваючим відсотком доходу. Акції автоматично перетворюються в облігації.

Інший вид акцій - акції підприємств. Вони випускаються державними підприємствами й організаціями, колективними підприємствами, комерційними банками, біржами, іншими підприємствами, організаціями.

Акції підприємств поширюються серед інших підприємств, організацій, банків і здобуваються за рахунок коштів, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій, установ. Підприємства, що купили акції, мають право на одержання доходу. Розмір дивіденду визначається адміністрацією підприємства, що випустило акції, після обговорення результатів його річної діяльності на зборах власників акцій. Доходи по акціях виплачуються із прибутку підприємства. Якщо емісія акцій підприємством проводиться з метою мобілізації грошових ресурсів, їх випускають невеликими партіями, якщо акції випускаються з метою зміни форми організації господарської діяльності, здійснення програми акціонування - здійснюється масовий випуск.

Акції підприємств підлягають перепродажу їхніми власниками безпосередньо через банківські установи або на спеціально організованому ринку цінних паперів - через фондову біржу. Акції підприємств можуть ділитися на класи, що відрізняються умовами виплати дивідендів.

Ще один вид акцій представляють акції акціонерних товариств. Їхньої переваги перед зазначеними вище видами акцій укладається в знятті обмежень по обігу й у наданні власникам акцій гарантованого набору прав участі в керуванні акціонерними підприємствами.

Акції акціонерних товариств випускаються ними й поширюються серед засновників й акціонерів суспільства. Вони можуть випускатися на пред'явника й бути також іменними.

Створення акціонерних товариств дозволяє досягти якісно нового рівня господарської взаємодії, економічно обумовленої й комерційно вигідної кооперації та інтеграції, зміцнення горизонтальних зв'язків підприємств шляхом участі в прибутках один одного за допомогою акцій.

В акціонерних компаній або інших підприємств, що випускають цінні папери, виникають тісні зв'язки з комерційними банками. Контакти банків з підприємствами розвиваються на основі емісійно-засновницьких операцій. Банки випускають і розміщають на фінансовому ринку акції й інші цінні папери промислових, транспортних, торговельних й інших акціонерних товариств. Часто банки концентрують у своїх руках великі пакети цінних паперів таких суспільств, стають засновниками повноправними й досить впливовими власниками. Широко практикуються й довірчі банківські операції, коли «за дорученням» банки управляють коштами компанії, вкладаючи їх у різні цінні папери.

Можливе об'єднання в рамках акціонерного товариства науково-технічного й виробничого потенціалу різних господарських одиниць. Це дозволяє мобілізувати не тільки кошти, але й розширити ринок збуту за допомогою використання наукового потенціалу, оперативного вивчення попиту (маркетингу).

Випуск всіх акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі статутного фонду або на вартість майна державного підприємства, обумовлену на момент ухвалення рішення про його перетворення в акціонерне товариство. Додатковий випуск акцій можливий лише у випадку, якщо усе раніше випущені акції повністю оплачені.

Поширюються акції різними способами: шляхом відкритої підписки; розподілу всіх акцій між засновниками; реалізації безпосередньо підприємством, або через банківські установи, або через біржу.

Акціонерними можуть бути не тільки підприємства. Але положенням про цінні папери визначено, що громадяни можуть у нас володіти тільки іменними акціями, кількість яких у кожного акціонера реєструється акціонерним товариством, що, звичайно, утрудняє обіг акцій на фондовому ринку. При покупці громадянами більших пакетів акцій законність доходів може бути перевірена за допомогою подання декларації про доходи.

Власниками акцій мають право бути й іноземці. Оплата акцій може бути зроблена в іноземній валюті або шляхом надання іншого майна, якщо це передбачено уставом акціонерного товариства.

1.2 Особливості ринка євровалют

Євроринок-- частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах.

Євровалюта-- це строковий депозит, що знаходиться в банку, розташованому за межами країни, в якій випускається дана валюта.

Фактори розвитку ринку євровалют:

· Об'єктивна потреба в гнучкому міжнародному валютно-кредитному механізмі для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності.

· Уведення конвертування ключових валют з кінця 50-х -- початку 60-х років.

· Ліберальне національне законодавство стимулювало розміщення коштів банків і фірм у закордонних банках для отримання прибутку.

· Уведення єдиної валюти в ЄС -- ЄВРО.

Специфічні характеристики ринку євровалют:

· Мінімальне урядове регулювання та стимули для учасників-нерезидентів діяти на ринку.

· Оптовий ринок, де оперують великими сумами, переважно міжбанківські операції (4/5 ринку).

· Вклади, як правило, строкові або у вигляді заощаджень.

· Функціональна банківська система, що сприяє міжнародним операціям.

· Наявність великої кількості фінансових інструментів, що забезпечують свободу вибору позичальникам та кредиторам.

· Внутрішня політична стабільність для забезпечення безперервності операцій.

· Наявність кваліфікованої робочої сили та комунікацій для досягнення ефективної роботи з міжнародною банківською спільнотою.

· Набір правил, які необхідно виконувати для забезпечення мінімального національного й внутрішнього регулювання та відсутність на ринку порушень

· Відсутність на ринках міжнародного регулювання.

Учасники ринку:

· міжнародні фінансові організації;

· центральні та комерційні банки;

· уряди та урядові відомства;

· небанківські установи (брокерські фірми, страхові компанії, ділові корпорації, багаті особи).

Інструменти ринку:

Термінові депозити

· Основний інструмент євровалютного ринку, кошти, вкладені депонентом на визначений період (як правило, менше року) під визначений процент.

· Види: депозити до запитання, добові, місячні, тримісячні, шестимісячні, дванадцятимісячні, більше 1 року.

Депозитні сертифікати

· За випуску нових депозитних сертифікатів вказуються: об'єм депозиту; дата його закінчення; процентна ставка; умови нарахування процентної ставки.

· Види депозитних сертифікатів: теп, транш, ролловер.

· Євровалютний міжбанківський ринок

Операції між банками. Укладення капіталу в головних конторах та філіалах банків в інших країнах для фінансування позик банківським установам.

Учасники: банки, грошові брокери, центральні банки, керівні грошово-кредитні установи, великі корпорації.

Інструменти: міжбанківські депозити (короткострокові вклади з фіксованими ставками (строки: 3 місяці та менше, 6 місяців, 1 рік).

Процентні ставки на євровалютному міжбанківському ринку є конкурентними. Різниця між ставками процента на центральних та внутрішніх ринках усувається за допомогою арбітражу за короткий термін, оскільки учасники ринку досить оперативно отримують інформацію про несприятливі зміни на ринках. Міжбанківська маржа є або дуже низькою або її взагалі немає. Євродоларовий арбітраж міжнародного міжбанківського ринку класифікують як зовнішній та внутрішній, залежно від напрямку руху коштів.

Ризики, що несуть банки-учасники міжбанківського ринку:

· неплатоспроможності;

· ринковий;

· пов'язаний з діяльністю в одній країні;

· валютний;

· ліквідності;

· виникнення кризи;

· політичний.

Особливості ринку євровалют

Євровалюти -- це іноземні валюти, в яких банки здійснюють безготівкові операції за межами країн--емітентів цих валют. Порівняно з національними валютними ринками характерні риси ринку євровалют:-- великі розміри та відсутність чітких кордонів. Ринок євровалют охоплює приблизно 500 провідних банків, розташованих у фінансових центрах різних континентів;-- інституційна особливість ринку -- виділення категорії євробанків і міжнародних банківських консорціумів;-- універсальність ринку. На ньому здійснюються конверсійні депозитні, кредитні та інші валютні операції;-- існування специфічних відсоткових ставок, відносно самостійних щодо національних ставок. Складовими ставок євроринку є постійний елемент -- надбавка «спред» (премія за банківські послуги) та змінний елемент -- ставки ЛІБОР, ПІБОР, СІБОР та ін.;-- спрощена процедура здійснення угод (вони можуть укладатися по телефону, факсу, електронній пошті з обміном у той же день підтвердженням; не вимагається забезпечення, гарантією є авторитет банку);-- відсутність державного контролю за діяльністю євроринку;-- більша прибутковість операцій у євровалютах, ніж у національних валютах; ставки по євродепозитах вищі, а по єврокредитах -- нижчі, оскільки відсутня система обов'язкового резервування коштів для євродепозитів і не стягуються податки на відсотки, отримані банками за наданими єврокредитами.

2. Розрахункова частина

Задача №1. Визначте яку процентну ставку повинна встановити фінансова компанія, щоб строк кредиту 84 дні мав прибуток не менше 120$, якщо кредит становить 2000$. Проценти звичайні з наближеним числом днів.

Розв'язок

,

де - початковий розмір капіталу;

- ставка нарощення за простими процентами;

- число років;

- число днів позики;

- число днів у році.

2120 = 2000 (1+84/360*)

1,06 = 1+0,23*

0,06 = 0,23*

= 0,06/0,23

= 0,26

=26%

Відповідь: 26% повинна бути процентна ставка для отриманню прибутку (120$).

Задача №2. Клієнт помістив на депозит внесок 1млн. грн., який забезпечує йому реальний доход 10% річних. Визначте розмір нарощеної суми за півроку, якщо індекс споживчих цін за півріччя склав 143,2%. Проценти прості.

Розв'язок

,

де - початковий розмір капіталу;

- ставка нарощення за простими процентами;

- число років;

- число днів позики;

- число днів у році.

S = 1000000*(1+0,5*0,1)

S = 1050000 (грн.)

Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді.

Звідси,

Х = 1050000/1,432

Х = 733240 (грн.)

Відповідь: нарощена сума складе 733240 грн. Отже, ми бачимо, що враховуючи індекс споживчих цін ми не отримуємо прибутку. Значить доречнішим буде витрачати дані кошти для власного споживання, аніж класти їх на депозит.

Задача №3. За кредит номінальною вартістю у 100000 грн. строком на три місяці, позивач виплатив 120000 грн. Річний рівень інфляції становить 24%. Визначте просту та реальну облікові ставки.

Розв'язок

,

де - сума отримувана позичальником;

- сума, яка має бути повернена позичальником кредитору;

- тривалість періоду нарахування в роках;

- проста облікова ставка.

0,25d = (120000-100000)/120000

0,25d = 0,17

d = 0,68

Проста облікова ставка дорівнює 68%. Враховуючи річний рівень інфляції, реальна облікова ставка (річна) буде становити - (68% + 24%) = 92%. Відповідь: проста облікова ставка дорівнює 68%, а реальна становить 92%.

Задача №4. Пенсіонер збирає гроші для покупки телевізора вартістю 3000 грн. Для цього він вкладає в банк в кінці кожного місяця 50 грн. Номінальна процентна ставка банку становить 72%. Нарахування процентів щомісячне. Розрахуйте динаміку нарощування внеску в перші 3 роки.

Розв'язок

,

де S - нарощена вартість фінансової ренти;

Ri - величина і-го платежу;

Jc - складна процентна ставка;

n - строк ренти.

S = 50*1,06+600*1,12+1200*1,91=2153 (грн.)

Відповідь: нарощування внеску складе 2153 грн. Значить, пенсіонер не зможе накопичити достатню суму коштів для покупки телевізора.

Задача №5. Фірма купила пакет із 40 облігацій з номінальною вартістю 2000 грн., кожна за курсом 90%. Строк погашення становить 4 роки. Доход за облігацією виплачується щорічно за ставкою 24% річних і реінвестується за ставкою 33% річних. Визначте доход від облігацій та дохідність.

Розв'язок

Одна облігація коштує - ( 2000/40 )= 50 грн.

,

де W - дохід;

N - номінал облігації;

g - відсоток по облігаціям;

n - число років, які залишились до погашення облігації;

Рк - ринковий курс облігації.

,

де Ic - дохідність;

Р - ринковий курс облігації.

(грн.)

За 40 облігацій:

Дохід = 117,31*40 = 4692,4 (грн.)

Дохідність = 0,273*40 = 10,92 (грн.)

Відповідь: дохід = 4692,4 (грн.), а дохідність = 10,92 (грн.).

Задача №6. Вексель номіналом 10000 грн. буде погашений через 45 днів, ставка дисконту 20%. Визначити величину скидки.

Розв'язок

,

де S - номінал векселя;

Р - сума отримувана позичальником;

n - тривалість періоду нарахування, в роках;

d - проста облікова ставка.

(грн)

D = S - P,

де D - дисконт (скидка);

D = 10000-9770 = 230 (грн.)

Відповідь: величина скидки дорівнює 230 грн.

ВИСНОВКИ

Вже майже півтора десятиріччя сучасна економіка України розглядається як невід'ємна частка світової економічної системи. Термін цей у розрізі благополуччя країни є водночас і дуже малим, і доволі таки достатнім, особливо з погляду на політичну волю та наміри нашої держави. Проте ситуація у світовій економіці стрімко змінюється, поглиблюються процеси регіоналізації і глобалізації, відбувається транснаціоналізація продуктивних сил і капіталів, утверджується інноваційно-інвестиційна модель економічного розвитку. Зважати на всі ці чинники не лише можна, але й конче необхідно. Однією з найскладніших проблем зовнішньоекономічної стратегії України на сьогодні є підтримання правильного співвідношення різних векторів міжнародного співробітництва, особливо в галузі залучення та накопичення іноземних інвестицій.

Ринок цінних паперів -- це частина фінансового ринку, поряд із ринком позикового капіталу, валютним ринком та ринком грошей. Це важлива складова ринкової економіки. На ринку цінних паперів перебувають в обігу специфічні фінансові інструменти - цінні папери.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, що їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам

Майнові права за цінними паперами обумовлені наданням коштів у позику, на проведення операцій купівлі-продажу, заставою майна і т. ін. У зв'язку з цим цінні папери дають їхньому власникові право на отримання встановленого доходу. Капітал, який вкладений у цінні папери, має назву фондовий (фіктивний).

Цінні папери можна купувати, продавати, закладати, зберігати, передавати у спадщину, дарувати, обмінювати. Вони можуть виконувати окремі функції грошей (засобу платежу, розрахунків). Але, на відміну від грошей, вони не можуть виступати як загальний еквівалент.

Слід сказати, що кількість країн, економіка яких демонструє зростання в останні роки, збільшується, а це означає, що вони стають потенційними конкурентами України на світовому ринку капіталів. Крім Росії, до таких країн можна віднести Китай, Бразилію, країни Східної Європи. У боротьбі за іноземний капітал саме ці країни мають певні конкурентні переваги, однією з яких є сприятливе інвестиційне законодавство, що забезпечує закордонним інвесторам мінімізацію фінансових ризиків та витрат на переказ прибутків. Українське законодавство поки що не тільки не може похвалитись чимось подібним, але й навпаки є в цьому відношенні досить заплутаним та неоднозначним.

Список використаної літератури

1. Коваленко М.А., Радванська Л.М. Ринок фінансових послуг. Навч.посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2005. - 572 с.

2. Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2002. - 352 с.

3. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч.посібник. - К.: «Каравела», Л.: «Новий світ-2000», 2002. - 304 с.

4. Мендрул Д.Г. Ринок цінних паперів. - М.: Фінанси і статистика, 1998. - 360 с.

5. Науменкові С. Ринок фінансових послуг: основні тенденції розвитку// Вісник НБУ. - 2000. - № 1. с.36-41

6. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок. Навчальний посібник. - К.: Центр Навчальної літератури. 2005. - 384 с.

7. Фінанси підприємства. Підручник для вузів / Під ред. А.П.Поддєрьогіна. - 3-тє вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2000. - 384 с.

8. Ходаківська В.П., Данилов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навч.посібник. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 501 с.