1. ПРИЗНАЧЕННЯ БЮДЖЕТУ

Державний бюджет як економічна категорія

Фінансова система включає чотири сфери:

1) фінанси суб'єктів господарювання (мікрорівень);

2) державні фінанси (макрорівень);

3) міжнародні фінанси (світове господарство);

4) фінансовий ринок (забезпечувальна функція)

Бюджет держави - складова ланка державних фінансів.

Ланки
Бюджет держави	Цільові фонди	Державний кредит	Фінанси підпр-в.
Загальн. Держ.фін.	Державний бюджет	Загальнодерж. фонди	Державні позики	Фінанси держ. сектора
Місцеві фінанси	Місцеві бюджети	Регіональні фонди	Місцеві позики	Фінанси муніципального гос.

Як економічна категорія бюджет відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.

Специфічними ознаками даних відносин є:

1. Перерозподільний характер - бюджет виконує функції розподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.

2. Всеохоплюючий характер - ними охоплені всі юридичні і фізичні особи.

3. Законодавче регулювання-здійснюється за трьома напрямами:

- Загальним Законом України “Про бюджетну систему”;

- Законами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків;

- Прийняттям щорічного закону про бюджет на наступний бюджетний рік.

Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.

З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти:

1) в умовах ринкової економіки;

2) у межах адміністративної економіки.

У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують ЗП, підприємці - прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб.

При адміністративній економіці держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками.

За рівнем централізації ВВП в бюджеті умовно виділяють три моделі:

1) американська (25-30%);

2) західноєвропейська (30-40%);

3) скандинавська (50-60%).

Бюджет як економічна категорія характеризує рух грошових коштів між державою та юридичними і фізичними особами. Цим відносинам притаманний суперечливий характер. Є два способи вирішення цих протиріч:

1. Встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті. Критерії оптимальності - забезпечення економічного зростання та встановлення соціальної гармонії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинен підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого,- створювати утриманські тенденції у суспільстві.

2. Зростання ВВП - основний показник, що характеризує економіку держави. Економічний розвиток дає можливість забезпечувати постійне зростання доходів усіх суб'єктів фінансових відносин. Разом з тим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то в разі зростання ВВП її відносна частка може зменшуватись.

Поняття “бюджет” в учбовій, науковій літературі вживається як економічна категорія. Як економічна категорія бюджет можна розглядати з матеріального і суспільного боків.

З матеріального боку бюджет - це централізований фонд коштів для держави, чи органу місцевого самоврядування, що витрачається для їх функціонування.

З суспільного боку - система економічних відносин, обумовлених об'єктивно існуючим законом вартості, існуванням товарно-грошових відносин, за допомогою яких проходить розподіл та перерозподіл ВНП.

ВНП - вартість благ і послуг, створених у сфері матеріального виробництва протягом певного часу, визначених як сума ВП галузей цієї сфери.

Бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами державної влади АРК та місцевими Радами народних депутатів.

У 1990 році прийнято Закон України “Про бюджетну систему України”, відповідно до якого державний бюджет складається з двох самостійних ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. 29.06.1995 р. №253/95-ВР Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про бюджетну систему України” за кожним з них закріплені відповідні доходи і видатки (42 статті). Закон визначає порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів.

Суть бюджету полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу і перерозподілу грошових коштів між виробничою і невиробничою сферами.

У бюджеті країни акумулюється значна частина новоствореної вартості - НД. В умовах ринкових відносин розподілення НД проходить шляхом розподілення та використання грошових доходів. До таких доходів належать державні доходи, доходи від підприємств, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, доходи населення.

Значна частина НД поступає до бюджету шляхом прямого розподілення - оподаткування. Частина чистого доходу населення перераховується в бюджет у порядку перерозподілу.

НД

ЗП П

Варт. необ. прод. + частина варт. Варт. дод. прод.

додатк. продукту прибуток

для сплати податків Варт. дод. прод.

без податків

Перерозподіл НД між галузями, об'єднаннями та ін. через бюджет обумовлений головним чином необхідністю передачі частини ЧД з однієї галузі суспільного виробництва в іншу у відповідності з планами економічного та суспільного розвитку країни, з програмами радикальних економічних перетворень. Перерозподіл НД як між галузями так і всередині галузей проходить за допомогою державних інвестицій. При розподілі НД утворюються такі форми доходів: ЗП, П, %, рентна плата, орендна плата, дивіденди. Вони називаються первинними. У результаті перерозподілу такі доходи трансформуються у вторинні. Це відбувається через ДБ, механізм цін, кредитну систему, внески у фонди.

Подальший перерозподіл НД формує кінцеві доходи у суспільстві з використанням яких відбувається його споживання. НД складається із фонду нагромадження і фонду споживання. Використаний НД відрізняється від виробленого на величину відшкодування витрат і зовнішньоторгового сальдо.

Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних відносин:

- між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів накопичень і фінансування з бюджету;

- між державою і населенням у процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту;

- між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні.

Система платежів до бюджету має ґрунтуватися на таких принципах:

1. Кожна ланка бюджетної системи повинна мати закріплений у законодавчому порядку перелік платежів, що повністю надходять до цього бюджету та є достатніми для покриття передбачених видатків.

2. Основою для обчислення платежу до бюджету має бути вартість використаних у виробництві ресурсів.

Другим важливим напрямом впливу бюджету на економічні та соціальні процеси в державі є видатки. Вони беруть участь у формуванні величини фондів споживання.

Головними завданнями бюджетної політики України в умовах ринкових відносин полягають в тому, щоб:

- скоротити непродуктивні витрати бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва;

- зміцнити дохідну базу бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

- створити систему дійового фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням державних видатків;

- посилити контроль за розміром державного боргу.

2. БЮДЖЕТ ЯК ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:

А) масштабами державного сектора економіки;

Б) економічною політикою держави (чому віддається перевага - бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню).

Рівень соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства. Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків (без цільових фондів).

Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами:

- наданням їм законодавчої сили;

- необхідністю здійснення державного контролю за коштами цих фондів.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

- рівновага доходів і видатків;

- бюджетний надлишок - перевищення доходів над нормативними видатками;

- бюджетний дефіцит - перевищення видатків над постійними доходами.

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.

За формою появу бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:

Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;

Прихований - офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит - більш негативне явище, ніж відкритий.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.

Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.

Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.

Пасивний - покриття поточних витрат.

Джерелами покриття дефіциту виступають:

- державні позики;

- грошова емісія.

Державна позика - отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших держав, міжнародних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.

Використання державних позик вимагає:

- наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;

- довіри з боку кредиторів до держави;

- заінтересованості кредиторів;

- наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.

Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:

1) додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;

2) підвищення рівня оподаткування;

3) зменшення видатків;

4) випуск нових позик.

Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%.

У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям направлення цих коштів - в інвестиції то це дає можливість отримати певний дохід, що в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. В разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.

3. СКЛАД І СТРУКТУРА ДОХОДНОЇ ТА ВИДАТКОВОЇ

ЧАСТИНИ

Доходи бюджету це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій.

В Україні, згідно із законодавством, склалась відповідна система доходів державного і місцевих бюджетів, класифікація яких здійснюється за такими ознаками:

1. Щодо бюджетного устрою:

- доходи, які надходять до державного бюджету України;

- доходи, які надходять до місцевих бюджетів;

- змішані доходи, одна частка яких надходять до державного бюджету України, а інша - до місцевих бюджетів;

- відрахування, за рахунок яких формуються позабюджетні фонди.

2. Щодо джерел сплати:

- доходи, джерелом яких є ціна товарів (робіт, послуг);

- доходи, джерелом яких є прибуток чи доход.

3. Щодо обсягу ставки податків та обов'язкових платежів:

- пропорційні податки (сплачуються за стабільною ставкою);

- прогресивні податки (сплачуються за прогресивними ставками).

4. Щодо методу стягнення:

- прямі податки(сплачуються безпосередньо з доходу чи прибутку);

- непрямі податки (включаються до ціни продукції, робіт, послуг).

5. Щодо об'єкта оподаткування:

- податок на додану вартість;

- податок на доходи чи прибутки підприємств, організацій усіх форм власності та громадян;

- податки на майно, землю, природні ресурси.

6. Щодо суб'єкта оподаткування:

- податки, які сплачують підприємства та організації усіх форм власності (юридичні особи);

- податки, які сплачують громадяни.

Враховуючи порядок розмежування доходів між окремими ланками бюджетної системи, законодавством України визначено склад доходів які зараховуються до відповідних бюджетів. Так, доходи державного бюджету України формуються за рахунок:

1. Надходжень, що мають бути отримані на загальнодержавні потреби відповідно до законодавства про податки, збори, плати за послуги, що надаються бюджетними установами державної власності, та інших неподаткових доходів разом із дивідендами на державну частку майна:

- податок на ДВ;

- акцизний збір з імпортних товарів;

- податок на прибуток;

- ввізне мито;

- збір за спеціальне використання природних ресурсів;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- консульські збори та ін.

2. Дотації, гранти, дарунки грошима та товарами.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори:

1) прибутковий податок з громадян у частині, визначеній статтею 65 БК; (100% до бюджетів м. Києва та Севастополя; 75% - до доходів бюджетів міст республ. (в АРК та обласного зн., що справляється на території цих міст; 25% - до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ.));

2) державне мито, в частині, що належить МБ;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємн. діяльн. (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів);

6) єдиний податок для суб'єктів підпр. д-ті, у частині, що належить відповідним бюджетам.

Доходи бюджету районів формуються за рахунок:

- трансфертів з обласного бюджету;

- трансфертів з бюджетів для виконання делегованих повноважень територіальних громад села, селища, міста та територіальних громад за об'єктами, що спільно використовуються.

Видатки з державного бюджету України - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням.

Значна кількість певних видів видатків обумовлена низкою факторів: природою і функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, адміністративно-територіальним устроєм держави, формами надання бюджетних коштів.

Видатки бюджету поділяються на певні види, які можуть характеризуватися якісного і кількісно.

Якісна ознака видатків характеризує їхнє суспільне призначення, а кількісна - загальний обсяг.

Ці дві ознаки можуть бути у протиріччі. Так, наприклад, потреби держави, що визначаються якісною ознакою, часто перевищують кількісну, тобто, суму видатків, яка потрібна для задоволення відповідних потреб держави. Це призводить до негативних наслідків, а саме - до недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та інфляції.

Під час кризи фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку вони відіграють роль і яке місце посідають у процесах соціального відтворення, яке їхнє соціальне призначення.

4. ПРАВОВИЙ ХАРАКТЕР БЮДЖЕТУ

Основою бюджетно-правового статусу державних органів влади та його територіальних підрозділів є право на самостійний бюджет. Таке право надано лише цим суб'єктам, а не відповідним органам державної влади чи місцевого самоврядування. З нього випливає широке коло бюджетних прав матеріального і процесуального змісту, завдяки використанню яких і здійснюється право на самостійний бюджет. Це право на отримання відповідних доходів, розподіл і використання їх на потреби визначених територій, а також право на регулювання бюджетних відносин у межах обумовленої компетенції.

Бюджетно-правовий статус державних та місцевих органів влади становить сукупність таких прав:

- право на власний бюджет;

- право на отримання бюджетних доходів і залучення їх до відповідного бюджету;

- право використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих органів влади за призначенням;

- право розподілу бюджетних доходів між бюджетами даної території;

- право утворення і використання в межах бюджету цільових або резервних фондів.

Бюджетні права закріплені у Конституції України, Законі України “Про бюджетну систему” та Законі “Про бюджетний кодекс України” та ін.

5. РОЛЬ БЮДЖЕТУ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОМУ

МЕХАНІЗМІ

Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:

1) фінансове забезпечення;

2) фінансове регулювання.

Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах:

1. Самофінансування - покриття витрат за рахунок власних коштів. Це вихідна форма.

2. Кредитування - покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це регулююча форма.

3. Акціонерний капітал - форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.

4. Бюджетні асигнування - форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватного бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін, наприклад субсидії виробникам с/г продукції. Фінансове регулювання пов'язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням.

Задача 1

Розрахуйте суму регулюючих доходів бюджету області.

Дані для розрахунку:

1. Сума витратної частини бюджету області - 5000 тис. грн.

2. Дефіцит бюджету - 200 тис. грн.

3. Обсяг закріплених доходів - 2000 тис. грн.

Відомо, що у плановому році дефіцит бюджету планується скоротити у півтора рази, видатки зростуть на Х1%, а обсяг закріплених доходів збільшиться на Х2 тис. грн.

А, тис. грн.	В, тис. грн.	С, тис. грн.	Х1, %	Х2, тис. грн.
5000	200	2000	2	320

Методичні вказівки до рішення:

Деф = А - (С + РД),

де Деф - дефіцит бюджету, А - видаткова частина бюджету, С - сума закріплених доходів бюджету, РД - сума регульованих доходів бюджету.

РД₀ = 5000 - 200 - 2000 = 2800 тис. грн.

У плановому році:

В = 200:1,5 = 133,33 тис. грн.

А = 5000*1,02 = 5100 тис. грн.

С = 2000 + 320 = 2320 тис. грн.

РД₁ = 5100 - 133,33 - 2320 = 2646,67 тис. грн

Задача 2

Розрахувати суму дефіциту бюджету області і суму субвенції. Відомі наступні показники:

1. Сума регулюючих доходів бюджету - 2000 тис. грн.

2. Сума закріплених доходів - 2700 тис. грн.

3. Сума видатної частини бюджету - 6100 тис. грн.

4. Сума субвенції складає 10% суми дефіциту.

Крім того, відомо, що щорічна заборгованість населення області з комунальних платежів складає в середньому К тис. грн.. Індекс реальної податкоспроможності регіону - І. Податкові надходження у сумі власних доходів бюджету складають ПВ%, у сумі закріплених - ПЗ%.

А	Б	С	Х, %	К	І	ПВ, %	ПЗ,%
2000	2700	6100	10	120	0,75	77,5	82

Методичні вказівки до рішення:

Деф = В - (ЗД + ВД),

де Деф - дефіцит бюджету, В - видаткова частина бюджету, ЗД - сума закріплених доходів бюджету, ВД - сума власних доходів бюджету.

Відкритий дефіцит: Деф = 6100 - (2700+2000) = 1400 тис. грн.

Скритий дефіцит являє собою завищення доходної частини бюджету. Прибуток комунальних підприємств входить до складу власних доходів. Реально близько 120 тис. грн. буде недоотримано. Крім того, буде недоотримано частину податків, що входять до складу власних і закріплених доходів. Отже, реальні доходи складуть:

А^/ = 2000*77,5%*0,75 + 2000*(100%-77,5%) - 120 = 1162,5 + 450 - 120 = 1492,5 тис. грн.

В^/ = 2700*82%*0,75 + 2700*(100%-82%) = 1660,5 + 486 = 2146,5 тис. грн.

С^/ = 6100 - (1492,5 + 2146,5) = 2461 тис. грн.

Отже скритий дефіцит складає 2461 - 1400 = 1061 тис. грн.

Субв = 10%*2461 = 246,1тис. грн..

Задача 3

Районний фінансовий відділ має наступні дані: за поточний фінансовий рік фонд заробітної плати працівників і службовців склав А тис. грн., кількість працівників та службовців - В чол., фонд заробітної плати працівників та службовців на рік, що планується, зросте на Х%, а кількість працюючих - У%. Знайти податок, що планується, з доходів фізичних осіб, який буде стягнуто з службовців та робітників.

А тис. грн.	В чол.	Х%	У%
10000	150	2	7

Рішення:

1. Розрахувати фонд оплати праці на поточний рік: 150*10000*12 міс. = 18 млн. грн.

2. Фонд оплати праці на плановий рік: 18*1,02 = 18,36 млн. грн.

3. Річний плановий розрахунок прибуткового податку. 13%*18,36 = 2386,8 тис. грн.

4. Чисельність робочих на плановий рік: 150 + 7%*150 = 160,5 чол.

5. Середньомісячна заробітна плата у плановому році: (18,36 : 160,5) : 12 = 9532,71 тис. грн.

Задача 4

Районний фінансовий відділ має наступні дані: родина А має площу земельної ділянки С га, родина Б - Д га, родина В - К га. Ставка плати за землю складає Х коп. за 1 кв. м. з підвищуючи коефіцієнтом П.

Розрахувати плату за землю для кожної родини, якщо пеню нараховану родинам Б та В при внесенні плати за землю відповідно 21 листопада та 7 грудня поточного року (термін сплати цього податку для громадян - 15 листопада, пеня складає 0,3% за кожний день прострочки).

А	Б	В	Х	П
0,2	0,1	0,3	10	1,1

Рішення:

Родина „А”. Плата: 2000 кв. м.*0,1 грн.*1,1 = 220 грн.

Родина „Б”. Плата: 1000*0,1*1,1 = 110 грн. Пеня: (110*0,3*6 днів :100%) = 1,98 грн.

Родина „В”. Плата: 3000*0,1*1,1 = 330 грн. Пеня: (330*0,3*22 дні :100%) = 21,78 грн.

Задача 5

Маються наступні показники: населення міста А чоловік. Кількість хворих направлених на госпіталізацію впродовж року Б чоловік. У лікарні одне ліжко функціонує впродовж року - 320 днів, середня тривалість перебування хворого у лікарні - С днів. Розрахувати: відсоток госпіталізації, обертання одного лікарського ліжка, потреба міста в лікарняних ліжках.

А	Б	Д	С
100000	10000	320	11

Рішення:

1) Відсоток госпіталізації: 10000:100000*100% = 10%

2) Обіг 1 ліжка на рік: Об = Д : С = 320:11 = 29,09 оборотів

3) Потреба міста у лікарняних ліжках: Б : Об = 10000:29,09 = 3437,6 шт.