Адекватність розрахованих економетричних моделей (статичної і динамічної) визначалася за такими критеріями математичної статистики:

1) коефіцієнтом множинної детермінації, яким оцінюють дисперсію результуючого показника;

2) критерієм Дарбіна--Вотсона, який визначає наявність автокореляційних залежностей, що існують між самими аналізованими чинниками;

3) критерієм Ст'юдента, що оцінює значущість (відмінність від нуля) коефіцієнтів регресії ( його значення наводяться в дужках під відповідними параметрами).

Динамічна модель, що використовується для прогнозування величини дефіциту бюджету, побудована з урахуванням лише трьох чинників: обсягу ВВП; частки бюджетних надходжень у % до ВВП ( величини державних закупівель.

Такий відбір зумовлений, намаганням досягти значного рівня адекватності динамічної моделі (саме ці чинники й забезпечили високу адекватність) та певними технічними й методологічними складностями. Запропонований відбір чинників для прогнозування величини дефіциту бюджету має значне підґрунтя у вигляді детального аналізу взаємозв'язків статичної моделі, поданої раніше. Слід звернути увагу на той факт, що три макропоказники, які увійшли до динамічно моделі, входять до першої четвірки статичної моделі. Виняток становить лише курс валюти.

Щоб скористатися цією моделлю у прогнозних розрахунках, такі макропоказники, як обсяг ВВП певного періоду та обсяг державних закупівель, мають бути скориговані за допомогою базового коефіцієнта.

Підсумовуючи дослідження макроекономічних чинників дефіциту і побудови моделі дефіциту бюджету, зробимо висновки.

Розрахунки, зроблені за статичною регресійною багатофакторною моделлю, допомогли виявити чинники, що визначали дефіцит бюджету. Це -- обсяг ВВП, розмір державних закупівель, рівень безробіття, частка надходжень до бюджету у процентах до ВВП (агрегована податкова ставка), курс валюти, диференціація доходів.

Якщо визнати правильність розрахунків, то у майбутніх прогнозах дефіциту бюджету доцільно використовувати ці макроекономічні показники.

Побудова динамічної моделі з урахуванням таких чинників, як обсяг ВВП, частка бюджетних надходжень до ВВП та величина державних закупівель, є спробою прогнозування з урахуванням аналізованих макроекономічних чинників.

5 Політика держави щодо оптимізації бюджетного процесу України

Макроекономічні методи ліквідації дефіциту бюджету, важливим елементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетного дефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему. Найважливішими з них є такі:

загальний дефіцит бюджету, який називають також "фактичним" чи "касовим", утворюється державними витратами, які перевищують державні доходи та субсидії;

зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;

внутрішній дефіцит - це загальний дефіцит "мінус" зовнішній дефіцит;

операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;

первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;

поточний бюджетний дефіцит (надлишок) утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків. Для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела [13, 310].

Неінфляційні джерела містять в собі:

внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземних урядів та міжнародних організацій;

продаж державних цінних паперів комерційним банкам, фірмам та домогосподарствам;

трансферти - фінансування у вигляді безоплатної допомоги [13, 311].

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості - прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.

Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

В аналітичному вигляді фінансування дефіциту державного бюджету можна показати таким чином [13, 311]:

BD = MB + D + e - D*,

де BD - показник дефіциту бюджету;

MB - грошова база;

D - внутрішній борг;

D* - зовнішній борг в іноземній валюті;

е - валютний курс.

Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічні наслідки. Найбільший негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж - доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави:

ІТ = р (М / Р),

де IT - інфляційний податок,

р - темп приросту інфляції за рік (%),

М / Р - рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.

Боргове фінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, який потрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов'язане з виплатою відсотків по ньому й поступовою сплатою основної суми боргу.

Іншим шляхом скорочення бюджетного дефіциту є оптимізація бюджету в України.

Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.

Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

У ст. 15 Бюджетного кодексу [2] визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:

державні внутрішні та зовнішні запозичення;

внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим;

внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, передбачених Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Витрати на погашення зобов'язань з боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі про Державний бюджет України на ці цілі, міністр фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

У ст. 72 Бюджетного кодексу [2] врегульовані питання дефіциту місцевих бюджетів.

Дефіцит Державного бюджету та темпи приросту державного боргу подані на схемі (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Дефіцит Державного бюджету України та темп приросту державного боргу України [18, 310]

Таким чином, оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан визначає фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.

Нормальним явищем є збалансованість доходів і видатків. Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність в державі. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит, який притаманний бюджетам більшості країн світу, в тому числі й високорозвинених [6, 90].

Висновок

Отже, в роботі було розглянуто стан фінансової політики держави у сфері формування та управління дефіцитом бюджету та аналіз його впливу на економічний розвиток держави. Виходячи з мети роботи, в процесі дослідження були визначені наступні завдання: визначено сутність та причини дефіциту бюджету, виявлено основні інструменти скорочення бюджетного дефіциту, досліджено яким чином дефіцит бюджету впливає на економічний розвиток країни; побудова моделей бюджетного дефіциту України. В процесі роботи було визначено, що: Основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є відставання темпів зростання бюджетних доходів порівняно зі зростанням бюджетних видатків. В Україні бюджетний дефіцит зумовлений такими негативними явищами: різким зниженням ефективності виробництва, що супроводжувалось скороченням обсягів валового внутрішнього продукту; значним зростанням та нераціональною структурою бюджетних видатків; наявністю значного тіньового сектора в економіці і низькою податковою дисципліною; недосконалістю і частими змінами законодавства. Ці та ряд інших причин сприяли дестабілізації економіки, зниженню доходів бюджету, нарощуванню інфляційних процесів, зростанню цін на товари та послуги, що в свою чергу призвело до зниження матеріального добробуту населення. Підтримування запланованих показників дефіциту відбувалось переважно завдяки регулюванню готівки в обігу без необхідних структурних перетворень у господарському комплексі, що спричинило масове накопичення бюджетної заборгованості. А відтак зростав прихований бюджетний дефіцит (з урахуванням соціальних зобов'язань держави і заборгованості уряду підприємствам). Після жорсткої бюджетної політики, яка здійснювалася протягом 2000-2003 років, у 2004 і 2005 роках відбулося її суттєве пом'якшення. Тенденції бюджетної політики 2005 року визначалися необхідністю виконання соціальних гарантій, задекларованих у попередньому році. Незважаючи на це, при зменшенні економічної активності вдалося втримати дефіцит Зведеного бюджету України у розмірі 1,8% до ВВП. Встановлений правилами Євросоюзу ліміт зобов'язує держави-члени утримувати бюджетний дефіцит на рівні, що не перевищує 3% від ВВП. Прихильники концепції дефіцитного фінансування бюджетних видатків виходять із того, що бюджетний дефіцит не є деструктивним фактором. Для національної економіки він не становить загрози, так як всі видатки, в тому числі і ті, що перевищують доходи, здійснюються на території даної держави і сприяють зростанню добробуту країни. Якщо дефіцит буде зосереджений у бюджеті розвитку, то в цьому разі зростання дефіцитного фінансування спроможне привести до інвестиційного та інноваційного зростання. Крім того, дефіцит бюджету, відповідно до теорії дефіцитного фінансування, означає збільшення доходів суб'єктів господарювання і населення, що стимулює зростання купівельної спроможності, продуктивності праці і розширення національного виробництва. Це, у свою чергу, веде до зростання податкових надходжень. Стратегічний погляд дозволятиме здійснювати повноцінну оцінку дефіцитності бюджету, визначати ризики та можливі наслідки тих чи інших альтернативних варіантів політики.

Список використаної літератури

Конституція України.

Бюджетний кодекс України. - Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 37-38.

Закон України "Про бюджетну систему України". - Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 1.

Постанова Верховної Ради України Про основні напрями бюджетної політики на 1997 рік (Бюджетна резолюція). - Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 38.

Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. - К.: Либідь, 2000.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2002.

Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС, 2000.

Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. - К.: Основи, 1998.

Луніна І. Державні фінанси в перехідний період. - X.: Форт, 2000.

Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. вузів. У 2-х ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. За ред С. Будаговської. - К.: Основи, 2000.

Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2003.

Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посіб. - К.: Либідь, 2001.

Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002.

Юрій С.І. Бюджетна система України. - К.: НІОС, 2000.

“Зеркало недели” 2008 р.

Курс экономики / Под ред. Б.А. Райзберга. - М.: Инфра-М, 2005.

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: В 2 т. - М.: Республика, 2005.

Маркова О.М., Сахарова Л.С., Сидоров В.Н. Коммерческие банки и их операции: Учебное пособие. -- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2005.

Носкова И.Я. Международные кредитно-финансовые отношения: Учебное пособие. -- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2005.

Симкина Л.Г. Экономическая теория. - СПб.: ПИТЕР, 2005

Хворостова Т.Н. Экономика предпринимательства. - М., 2005

httр://budget.rada.gov.ua/