Проблеми формування та розвитку ринку цінних паперів в Україні

35

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА “ФІНАНСІВ ТА ОБЛІКУ”

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «фінанси підприємств»

на тему:

“Проблеми формування та розвитку ринку цінних паперів в Україні”

Львів-2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Формування та розвиток ринку цінних паперів в Україні

1.1 Суть та значення ринку цінних паперів

1.2 Етапи формування фондового ринку України

1.3 Сутність і функціонування фондових бірж

Розділ 2. Ринок цінних паперів в Україні: загальна характеристика

2.1 Принципи функціонування фондового ринку

2.2 Цінні папери як інструменти фондового ринку

2.3 Біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів

2.4 Сучасний стан фондового ринку в Україні

Розділ 3. Основні проблеми та функціонування ринку цінних паперів в Україні

3.1 Проблеми розвитку цінних паперів

3.2 Шляхи поліпшення функціонування ринку цінних паперів в Україні та перспективи розвитку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми: виникнення та обіг капіталу, створеного в цінних паперах, тісно пов'язано із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. Із появою цінних паперів (фондових активів) відбувається немов би роздвоєння капіталу. З одного боку, існує реальний капітал, створений виробничими фондами, з другого - його відображення в цінних паперах.

На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси. А саме однією з основних функцій ринку цінних паперів є залучення додаткового оборотного капіталу шляхом емісії забезпечених цінних паперів - акцій, облігацій, векселів, депозитарних розписок тощо.

Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової економічної системи країни безперервно йшов процес створення ринку капіталу, або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток (паїв, акцій) суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у системі обігу пайового (акціонерного) капіталу.

Мета курсової роботи: дослідити функціонування ринку цінних паперів, розглянути етапи формування та інструментарії фондового ринку.

Предмет: фінансовий ринок України.

Об'єкт: ринок цінних паперів та фондова біржа.

Завдання: дослідити функціонування ринку цінних паперів, діяльність та перспективи фондових бірж, розглянути сучасний стан, проблеми та можливі шляхи їх вирішення на фондових біржах.

Структура: курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Формування та розвиток ринку цінних паперів в Україні

1.1 Суть та значення ринку цінних паперів

Офіційне тлумачення поняття цінних паперів дає Закон України «Про цінні папери та фондову біржу»:

«Цінні папери - документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам» [1].

Цінні папери поділяються на три групи.

Пайові цінні папери - тобто ті, що засвідчують участь у акціонерному капіталі, дають власникам право на управління корпорацією, на отримання доходів від її діяльності та одержання частки майна за ліквідації товариства. Емітент таких цінних паперів зобов'язань щодо повернення грошей, інвестованих у його діяльність, не несе.

Боргові цінні папери - ті, за якими емітент несе зобов'язання щодо повернення залучених коштів і виплати грошей за користування ними. Інвестор, що володіє такими цінними паперами, не має прав на участь у діяльності емітента.

Похідні цінні папери - ті, що зв'язані з обігом пайових і боргових цінних паперів та прав щодо них [4, c. 14].

Цінні папери набувають особливих властивостей, а саме:

ринковості;

дохідності;

ризикованості;

ліквідності;

спекулятивності;

стандартності.

Ринковість - здатність цінних паперів купуватися та продаватися на ринку, виступати як самостійний платіжний засіб, а також бути об'єктом інших цивільних відносин (позики, спадщини, дарування, гарантії тощо).

Дохідність - властивість цінних паперів виступати як засіб збереження і нагромадження багатства. Як будь-яке багатство цінні папери мають вартість:

— номінальну встановлюється емітентом довільно при емісії;

— балансову котра є бухгалтерським відображенням забезпеченості цінних паперів капіталом емітента;

— ринкову вартість цінних паперів на ринку;

— розрахункову визначається за допомогою фінансових розрахунків.

Ризикованість - властивість цінних паперів завдати власникам грошових втрат через зменшення своєї дохідності під впливом різноманітних факторів.

Ліквідність - властивість цінних паперів швидко перетворюватися на гроші без великих втрат для власника.

Спекулятивність - можливість цінних паперів стати об'єктом спекуляцій.

Стандартність - по-перше, відповідність зовнішнього оформлення цінних паперів єдиним законодавчо визначеним вимогам (при цьому цінні папери можуть існувати як у матеріальному вигляді, так і у дематеріалізованій формі як записи на рахунках); по-друге, однаковість правових наслідків для суб'єктів ринку щодо операцій з цінними паперами окремих груп і видів [4,c.19].

Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.91 р. №1201-ХХII передбачено, що цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред'явника обертаються вільно [1].

Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Цінні папери обертаються на фінансовому ринку, який забезпечує розподіл грошових коштів між підприємствами, органами влади і домогосподарствами.

Залежно від класифікаційних ознак фінансовий ринок поділяється:

на кредитний ринок, що охоплює позичкові відносини і має дві складові: ринок банківських кредитів та ринок боргових цінних паперів;

валютний ринок, на якому проводяться операції з іноземними валютами;

страховий ринок, що охоплює відносини щодо фінансового переведення індивідуальних ризиків у колективні;

ринок пайових цінних паперів, на якому відбувається торгівля правами власності на окремі частки підприємств.

Ринок цінних паперів є часткою фінансового ринку, що охоплює відносини, зв'язані з цінними паперами [5, c. 42].

Синонімом поняття «ринок цінних паперів» є поняття «фондовий ринок».

Згідно з Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні «ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин».

Ринок цінних паперів є головною сферою акумуляції і розподілу фінансових ресурсів.

Ключовим завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів є, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, у порівнянні з банківськими кредитами, капіталу [4, c. 19].

Аналізуючи дані, ринок цінних паперів є одним з найважливіших елементів ринкової економіки. Якщо в західних країнах він має розвинену структуру і добре відлагоджені механізми функціонування, то в Україні це ринок знаходиться у процесі становлення. Визначальними факторами цього процесу є специфічні особливості українського економічного розвитку, що перебувають в переході від директивної економіки до ринкової.

1.2 Етапи формування фондового ринку України

Розглянувши умови виникнення і подальшої перспективи розвитку фондового ринку в Україні, можна відмітити, що його формування відбувалося в кілька етапів. Перший етап - це період виходу України зі складу Радянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів. І хоч діяльність цих установ на ринок цінних паперів була стихійною й неорганізованою , а самі цінні папери мали характер штучно підтримуваної вартості, цей етап можна назвати першими кроками фондового ринку в Україні [2, c. 123].

Другий етап розвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі - продажу компенсаційних сертифікатів і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів - ваучерів. Ціна первинного ринку - 500 грн. за ваучер та 10 і 20 грн. за компенсаційний сертифікат - виявилася надто умовною. А от вторинні ринки продемонстрували до цього виду державних ЦП можливість дієвості ринкового механізму ціноутворення. Такі інструменти, як ПМС, КС, пільгова передплата, знов повернули приватного інвестора до ринку, при чому психологічно для пересічного громадянина не було значних ризиків при втраті вартості ПМС чи КС, що давало змогу привернути увагу значної кількості фізичних осіб до процесу приватизації. У цей період створюються псевдобіржі - центри сертифікатних аукціонів, велика кількість фінансових посередників (довірчих та інвестиційних компаній), формується інформативна база та інші інфраструктурні підрозділи. Також у цей період починається процес масової приватизації [2, c.128; 3, c. 89].

Оцінюючи базу масової приватизації, розглянемо кілька цифр. До середини 1998 року було приватизовано 9500 середніх великих підприємств (починаючи з 01.01.1995 року ) із глибиною приватизації 70%, не менш як 4750 із глибиною продажу 100%. У сертифікатних аукціонах, за даними Фонду держмайна, узяло участь понад 20 млн. громадян, через пільгову передплату було розміщено близько 7% статутного капіталу всіх приватизованих підприємств. Отже, можна зробити висновок, що за роки проведення масової приватизації було розподілено значну частину об'єктів малої та середньої власності.

Розвиток інституту приватної власності через випуск ПМС, КС та розміщення акцій підприємств через пільгову передплату ознаменував початок реального процесу становлення українського ринку цінних паперів. Саме масова приватизація була тим чинником, що дав поштовх і став реальною базою створення фондового ринку та його інфраструктури в Україні [3, c. 94].

Третій етап розвитку фондового ринку характеризувався такими факторами:

- активний продаж державою значних пакетів акцій великих підприємств;

- бурхливий розвиток біржових та позабіржових систем обігу акцій;

- поява значної кількості фінансових посередників, що оперували вже не сертифікатами, а реальними грошима;

- концентрація власності шляхом активного скуповування акцій у населення;

- розвиток ринку державних боргових зобов'язань;

- вихід на ринок у ролі покупців великих зовнішніх інституціональних та приватних інвесторів;

- розробка та затвердження індексу ПФТС.

Початок третього етапу припадає на період 1995-1998 років. У цей час вже помітні структурні зміни в економіці, що виникли в результаті приватизаційних процесів.

Цей період характеризується бурхливим розвитком інфраструктури фондового ринку: з'являється велика кількість торговельних майданчиків, розвиваються реєстраторські й депозитарні установи, створюється позабіржова фондова торгова система, розвиваються професійні асоціації та спілки. На жаль, сьогодні можна констатувати: органи влади і контролю не були належним чином підготовлені до такого бурхливого розвитку ринку, що призвело до значної кількості правопорушень та зловживань.

Із розвитком ринку корпоративних ЦП отримав значний імпульс до налагодження і сегмент державних боргових зобов'язань - як внутрішніх (облігації внутрішньої державної позики), так і зовнішніх (євробондз).Перший аукціон (закритий) із розміщення ОВДП був проведений 10 березня 1995 року.

Початок 1997 року на фондовому ринку України характеризувався досить високою дохідністю ОВДП (60-70% річних). Стабільний курс національної валюти робив для нерезидентів дуже вигідними вкладення в державні цінні папери [3, c. 99].

Четвертий етап розвитку фондового ринку в Україні, який відраховується від початку фінансової кризи(з 2008 року) і до сьогодні, ставить більше запитань, аніж дає відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в Україні. На сьогодні український ринок має досить добре розвинену систему обігу цінних паперів (національну депозитарну систему, електронні торгові системи і т. ін.), розвинуті контролюючі органи та органи захисту прав акціонерів, але активність у цьому сегменті економіки дуже незначна.

Фінансовий ринок України відкритий для західних інвестицій, однак його привабливість, за оцінкою західних інвесторів, украй низька. Втім, це біда не лише нашої країни. Згідно з інтегральними показниками рівня ризику країни, що визначаються для 117 держав за 9 різними напрямами, більшість країн СНД знаходиться на позиціях аутсайдерів у рейтингу інвестиційної привабливості. Так, за даними на 01.2000 року Україна займала 126 місце з загальним балом 29,85 порівняно з Люксембургом, який займає перше місце з загальним балом 98,48 з 100 максимальних [2, c. 133; 15].

Виходячи з даних, український ринок цінних паперів є порівняно молодим. Його становлення відбувалося в чотири етапи. Четвертий етап почався у 2008 році та триває і до сьогодні.

1.3 Сутність і функціонування фондових бірж

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Фондова біржа - це спеціальна організація, що поєднує професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщенні для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту та пропозиції і збільшення ринку [4, с.112].

Концентрація означає, що всім торговцям цінними паперами дається доступ до всіх пропозицій купівлі-продажу, які на даний момент є на ринку. І все-таки між торговцями йде конкурентна боротьба за ту або іншу пропозицію.

Біржа суворо стежить за тим, щоб ніхто з продавців або покупців не міг диктувати ціни. Нарешті, всі угоди укладаються методом відкритого торгу і за кожною з них надається повна інформація. Спочатку вона надходить на електронне табло біржі, а потім публікується в пресі.

Фондова біржа виступає в якості торговельного, професійного і технічного ядра ринку цінних паперів.

Усього у світі близько 150 фондових бірж, найбільшими з яких є Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька і Гонконгська.

В Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, які заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним з головних нормативних актів, що регулюють взаємини між всіма учасниками, є Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» [1].

Фондова біржа - організація, що створюється без мети одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод купівлі і продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені і за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства, що зосереджує попит та пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу і здійснює свою діяльність згідно з вказаним законом, іншими актами законодавства України, статутом і правилом фондової біржі.

Фондова біржа створюється не менше як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними в статутний фонд не менше як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [3, с. 34].

Фондові біржі України ґрунтуються на безприбуткових засадах і повинні діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабільності ринку, широкої гласності і довіри. Усе це дозволяє їй виконувати такі функції:

- залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сферу;

- перерозподіл капіталів між різними галузями і підприємствами;

- акумуляція вільних заощаджень представників різних прошарків населення;

- створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності;

- створення постійно діючого ринку;

- підтримка професіоналізму торговельних і фінансових посередників;

- індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Усі зазначені функції фондова біржа може виконувати тільки при розвинутому ринку цінних паперів. Варто зауважити, що в Україні функціонують такі організатори торгівлі цінними паперами: Українська фондова біржа (УФБ), Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ), Придніпровська фондова біржа (ПФБ), Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС), Південно-українська торгово-інформаційна система (м. Миколаїв).

На УФБ згідно з чинним законодавством можуть випускатися і бути в обігу як державні, так і недержавні цінні папери, укладатися касові угоди й угоди на термін.

Фондова біржа отримує права юридичної особи від дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.

Статут і правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті фондової біржі містяться такі дані:

- найменування і місцезнаходження фондової біржі і засновників; розмір статутного фонду;

- умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі; права й обов'язки членів фондової біржі; організаційна структура фондової біржі; компетенція і порядок створення керівних органів; порядок і умови відвідування фондової біржі;

- порядок і умови застосування санкцій, установлених фондовою біржею;

- порядок припинення діяльності фондової біржі.

У статуті можуть передбачатися інші положення стосовно створення і діяльності фондової біржі. Правила фондової біржі повинні передбачати:

- види угод, які укладаються на фондовій біржі;

- порядок торгівлі на фондовій біржі;

- умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

- умови і порядок підписки на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

- порядок формування цін, біржового курсу і їх публікації;

- перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

- обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку й інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

- систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

- види послуг, надані фондовою біржею, розмір плати за них;

- правила ведення розрахунків на фондовій біржі тощо.

Позначення «фондова біржа» або таке, у якому міститься вираз «фондова біржа», може використовувати у своєму фірмовому найменуванні або рекламі тільки та організація, яка створена в порядку, визначеному статтею 34 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» [1].

Особливістю державного регулювання роботи біржі є те, що Міністерство фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі і які мають право брати участь у роботі її керівних органів. Така практика має місце в країнах з розвинутою економікою: наприклад, в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд має намір йти на визнання правонаступництва стосовно цінних паперів і здійснювати компенсацію втрат від їх знецінювання. Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одним з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається менше 10 членів і протягом 6 місяців у її склад не будуть прийняті нові члени. У такий спосіб законодавство намагається не допустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку.

На фондовій біржі здійснюються певні операції й угоди, що поділяються на касові і термінові.

За касовими операціями відбувається негайний розрахунок і оформлення.

Найбільш цікаві операції на термін, оскільки вони мають завжди спекулятивний характер, тому в деяких країнах подібні угоди заборонені.

Угоди з преміями передбачають, що одна із сторін має право відмовитися від своїх зобов'язань, а в результаті платить «відступні» іншій стороні.

Організаційна структура фондових бірж відображає виконувані біржами функції, що в узагальненому виді виглядає таким чином.

Вищий орган фондової біржі складається з Консультативної Ради (апарат порадників) і Виконавчого органу фондової біржі, що містить апарат фондової біржі, який складається з таких підрозділів:

- організація ринку - встановлення правил торгівлі й організації діяльності ринку, допуск нових членів на біржу, виключення членів, допуск на ринок цінних паперів (лістинг);

- поточне управління біржовим ринком - організація поточної роботи ринку (трейдинг); організація і нагляд за поточною роботою обліково-операційних, клірингових і депозитарних систем; збір, аналіз і поширення поточної біржової інформації; організація і нагляд за поточною роботою ринків окремих видів цінних паперів (ф'ючерсні й опціонні секції тощо);

- нагляд за станом ринку - контроль стану і тенденцій розвитку біржового ринку, зовнішнє спостереження й оцінка фінансово-господарського становища компаній-членів фондової біржі, дисциплінарне спостереження й адміністративні санкції;

- зовнішні зв'язки і послуги - міжнародні зв'язки; зв'язки з громадськістю; послуги публіці, компаніям-емітентам, компаніям-членам фондової біржі.

- розвиток - маркетинг і управління стратегічним розвитком; розробка нових технологічних й інформаційних систем для торговельної, обліково-адміністративної й інформаційної діяльності фондової біржі [3, с. 33].

Поряд з торгівлею цінними паперами на фондовій біржі існує позабіржовий ринок, що охоплює ринок операцій з цінними паперами, який функціонує поза фондовою біржею.

Через цей ринок проходить більшість первинних розміщень і торгівля паперами гіршої якості (порівняно з зареєстрованими на біржі).

Разом з тим, існують перехідні форми, так звані «прибіржові» ринки, що розмивають чітку межу між біржовими і позабіржовими ринками, - це «другі», «треті», «рівнобіжні» ринки, які створюються фондовими біржами і знаходяться під їх регулюючим впливом. Як правило, подібні ринки мають більш низькі вимоги до якості цінних паперів, містять у собі акції малих і середніх компаній, підтримуючи при цьому регулярність торгівлі, котирування і єдність правил.

Нині ринок цінних паперів в Україні знаходиться в стадії формування і розвитку. Поки ще не існує чіткої системи розміщення цінних паперів як для вітчизняних, так і для іноземних фізичних і юридичних осіб, немає чіткого і повного правового забезпечення функціонування національного ринку цінних паперів, достовірного і докладного інформаційного забезпечення, захисту від підробки цінних паперів та ін. [8].

Подальший розвиток українського фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів, основними з яких є такі:

- криза української економіки, інфляція, відсутність твердої національної грошової одиниці;

- відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна згадати ситуацію, що склалася з трастами й іншими фінансовими посередниками);

- недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

- слабкий розвиток первинного ринку цінних паперів, невелика кількість операцій з похідними від цінних паперів;

- відсутність гарантій щодо операцій з цінними паперами, недовіра населення і його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

- зубожіння більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, що заважає появі масового приватного інвестора;

- відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення, у тому числі й у цінних паперах [8].

Отже, фондова біржа - важлива та невід'ємна частина ринку цінних паперів, на якій відбувається купівля та продаж останніх. Фондовий ринок в Україні поки що на стадії розвитку.

Розділ 2. Ринок цінних паперів в Україні: загальна характеристика

2.1 Принципи функціонування фондового ринку

Для того, щоб фондовий ринок України став ефективним механізмом обігу цінних паперів, сприяв економічному розвитку і забезпечував належні умови для інвестицій та надійний захист інтересів, його створення та подальше функціонування повинно будуватися на таких принципах:

- соціальна справедливість - забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів та позичальників на ринок фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів;

- надійність захисту інвесторів - створення необхідних умов (соціально-політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб'єктів фондового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав;

- регульованість - створення гнучкої і ефективної системи регулювання фондового ринку;

- контрольованість - створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів;

- ефективність - максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб населення;

- правова упорядкованість - створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб'єктів;

- прозорість, відкритість - забезпечення надання інвесторам повної і доступної інформації, що стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб'єктів фондового ринку;

- конкурентність - забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посередників, створення умов для змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умов контролю дотримання правил добросовісної конкуренції учасниками фондового ринку [5, с. 145].

Цілісність ринку забезпечується функціонуванням єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної фондової біржі, систем Національного депозитарію та клірингу (розрахунків) по цінних паперах. Принцип цілісності потребує впровадження єдиних основних правил щодо ціноутворення на ринку цінних паперів на всій території України.

2.2 Цінні папери як інструменти фондового ринку

Цінні папери - це документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам [1].

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, не підлягають передачі, або передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Усі цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відповідно до Закону України „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року основними формами цінних паперів є: бездокументарна та документарна.

Бездокументарна форма цінних паперів - це здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Документарна форма цінних паперів - паперова форма цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінного паперу певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими паперами.

Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача [3, с,45].

Випуск у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. Глобальний сертифікат - це документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі який підтверджує право на здійснення операцій з цінними паперами цього випуску в Національній депозитарній системі.

Відповідно до діючого законодавства в Україні можуть випускатися та обертатися на фондовому ринку такі види цінних паперів:

1. Основні (боргові та права власності):

- акції;

- облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

- облігації місцевих позик;

- облігації підприємств;

- казначейські зобов'язання республіки;

- ощадні сертифікати;

- інвестиційні сертифікати;

- векселі.

2. Похідні цінні папери (деривативи):

- форвардні (ф'ючерсні) контракти;

- опціони (варанти) [4, с. 50].

Виходячи з даних, є різні види цінних паперів, які поділяються на основні та похідні.

2.3 Біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів

Існує дві основні форми вторинного ринку цінних паперів - біржовий та позабіржовий, який виник як альтернатива біржі. Об'єктивною причиною існування позабіржового ринку є той факт, що багато фірм-емітентів не можуть із-за різних причин потрапити на біржу, так як показники їх діяльності не відповідають вимогам реєстрації на біржі. В сучасних умовах в позабіржовому обігу перебуває переважна частина всіх цінних паперів. Це акції невеликих фірм традиційних галузей, акції великих нових компаній що працюють в новітніх галузях економіки та мають великі потенційні можливості перетворитися в майбутньому у величезні корпорації, цінні папери кредитних інститутів, облігації корпорацій, державні та муніципальні боргові цінні папери, нові випуски акцій та інше. Позабіржовий ринок можна поділити на дві частини: організаційно оформлений (торгівельні системи) та неорганізований („вуличний", дилерський). Значення дилерського ринку в не однакове для різних країн. Дилери, як правило, спеціалізуються на різних інструментах: одні торгують акціями, інші облігаціями корпорацій, ще інші - державними цінними паперами, купуючи певну кількість відповідних цінних паперів як запас, котрий потім розпродують, виходячи з ринкової кон'юнктури. Ціни на вуличному ринку встановлюються в ході переговорів між продавцем і покупцем, посередником виступає дилер.

Організований позабіржовий ринок в Україні представляють дві торгівельно-інформаційні системи: „Перша фондова торгівельна система" - „Технічний центр ,,ПФТС"(ПФТС) на яку припадає найбільша питома вага укладених на організованому ринку угод - 95,97% та „Південноукраїнська торговельно-інформаційна система - „Південь-Сервер"(ПТІС) - 0,02%.

До торгівлі в ПФТС допускаються цінні папери, випущені згідно з чинним законодавством України, які викликають зацікавленість у учасників торгівлі. Корпоративні цінні папери мають бути випущені емітентом, статутний фонд якого становить не менш як 500 тис. грн.

У першому кварталі 2009 року, за даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, загальний обсяг торгів цінними паперами збільшився на 49,8% порівняно з аналогічним показником 2008 року і досяг 308,6 мільярда гривень. При цьому лише 6,82% обсягу становила частка організованого фондового ринку.

За всю історію українського фондового ринку обсяг організованого ринку ніколи не перевищував 10%. Позабіржовий ринок непрозорий, неліквідний і не виконує функцію встановлення справедливих цін. Правила гри на ньому не структуровані.

Експерти вважають, що співвідношення між об'ємними показниками біржового та позабіржового ринків показує не рівень "цивілізованості", а певні потреби суб'єктів економічної діяльності у конкретній державі на конкретному етапі розвитку економіки.

За оцінкою трейдера "Ренесанс Капітал Україна", на неорганізованому фондовому ринку близько 75% угод здійснюється торговцями цінними паперами-юрособами між собою. Зокрема, перепродаються акції фірм, придбані на аукціонах Фонду держмайна, та цінні папери, що обертаються на ринку.

Близько 23% - частка приватних розміщень і 2% - операції з продажу цінних паперів фізособами, які придбали їх на сертифікатних приватизаційних аукціонах. Проте, за словами Заводовського, ціни на акції "блакитних фішок" у жовтні на позабіржовому ринку відрізнялися максимум на 1% від біржових, і це гарний показник [11].

Якщо позабіржовий ринок зручний для приватних угод, то біржовий - для портфельного інвестування. На відміну від організованого фондового ринку, для неорганізованого сектора характерна індивідуалізація всіх умов операції: розміру пакета, ціни, умов розрахунків та поставок цінних паперів, штрафних санкцій.

Для біржових угод більшість параметрів угоди уніфіковані. Основна відмінність при здійсненні операцій на біржі до моменту їх проведення - менші ризики інвесторів, оскільки відмова від укладання договору загрожує виключенням з членів біржі.

На ринку заявок акції автоматично оплачуються, і будь-які ризики виключаються. Природа угод на позабіржовому ринку не є торгівельною, це, в основному, приватні розміщення. У той же час, позабіржові угоди можуть укладати і торговці цінними паперами, обмінюючись інформацією щодо договорів за телефоном.

З 2009 року Українська біржа і ПФТС ввели "протоколи обміну акціями" для торговців, що значно спростило попередній порядок укладання угод з купівлі-продажу. Якщо у 2008 році під кожну операцію складався договір, то тепер надається один звіт.

Інвестори зацікавлені в обігу цінних паперів на біржі, де можна визначити їх справедливу вартість. Біржам вигідно збільшувати обсяги, тому що зростає розмір комісійних. Багато держав стимулюють біржові торги за допомогою механізму обов'язкового репортингу позабіржових угод на біржі.

Український фондовий ринок також взяв курс на збільшення частки біржового сегмента. Цьому сприятиме остаточне набуття чинності закону про акціонерні товариства, яким передбачений обов'язковий обіг акцій публічних компаній на біржі [12].

Протягом 2009 року інфраструктура організованого фондового ринку поліпшилася. У березні відкрилася УБ з ринком заявок, що активізувало біржову торгівлю в умовах кризи, було впроваджено інтернет-трейдинг на УБ і ПФТС. Однак все це кардинально не змінить існуючу диспропорцію між позабіржовим і біржовим ринками.

Головною перешкодою для зростання вітчизняного організованого ринку цінних паперів залишається слабкість правової, корпоративної та інституційної складових, що призводить до низького ступеня довіри між усіма категоріями учасників фондового ринку.

Крім того, в Україні існує практика звітності торговців за нерегулярною інформацією на одну з бірж. Ці дані подають обидві сторони угоди, і часто - на кілька бірж. Іноді виходить, що торговці звітують про угоди, проведені на іншій біржі. Отже, інформація може дублюватися і спотворюватися, а це значно ускладнює аналіз звітності [11].

Отже, необхідно наводити лад у технології позабіржових угод. Мають бути стандартні договори і звітність, щоб аналітики та інвестори знали стан сектора. Рецепт збільшення частки біржового ринку - це кошти для застосування комп'ютерних технологій.

2.4 Сучасний стан фондового ринку в Україні

Становлення і розвиток української держави відбувся в умовах глибокої економічної кризи: застаріла технологічна база, залишена у спадок від Радянського Союзу, тотальне безробіття, величезний рівень інфляції, політична нестабільність. Розвиток ринкової економіки потребував мобілізації, розподілу та перерозподілу ресурсів, зокрема фінансових. Будь-які масштабні економічні перетворення залишалися б незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізувати та надати реформованій економіці інвестиційні ресурси. У зв'язку з цим розвиток ринку цінних паперів або фондового ринку в Україні набув вирішального значення.

Вітчизняний фондовий ринок вже пройшов декілька складних етапів свого розвитку. Сьогодні фондовий ринок України перебуває в нестандартній ситуації і переживає своєрідну стадію «зламу», що позначилась фінансовою кризою. Саме тому досить актуальним стає питання про розуміння причин спаду активності фондового ринку, які допоможуть виправити дану ситуацію та запобігти її повторенню в майбутньому.

Період з 2000 до 2008 року ознаменувався швидким ростом усіх показників і розвитком ринку в цілому. Це зростання фондового ринку у 2000-2007 роках стимулювалося з одного боку стабільним розвитком економіки країни, зростанням обсягів ВВП, промислового виробництва, з другого - сприятливими зовнішніми факторами, а саме зростанням цін на продукцію металургії і зростанням попиту на світових ринках на продукцію основних українських експортерів, а також усіх фондових індексів. За підсумками 2007 року індекс ПФТС виріс на 135,4% (найвищий показник у Європі і другий у світі) завдяки черговому припливу спекулятивних іноземних капіталів.

Стрімке зростання фондового ринку досягло свого апогею у 2007 - початку 2008 року. У результаті іпотечної кризи в США американські та європейські фондові ринки падали впродовж липня-вересня 2007 року, однак недосить значна інтегрованість України в світову економіку, сприяла лише незначному падінню фондового ринку. Фінансова криза лише сприяла притоку спекулятивного капіталу на український фондовий ринок і до кінця 2007 року індекси ПФТС зросли до свого максимуму в 1208 пунктів, що сприяло виведенню обсягу портфельних інвестицій в обсязі $5,7 млрд. Підвищення інвестиційної привабливості країни та активне входження зовнішнього капіталу на український ринок позитивно позначилося на його біржовому сегменті, який протягом останніх чотирьох років збільшився більше як в 5 разів та досяг світового піку в 2008 році.

Але як відомо стрімкий злет нерідко приводить до ще більш стрімкого падіння. На початку 2008 року, разом з обвалом світових фондових ринків, став падати й український індекс ПФТС. Його падіння було одним з найбільших в світі - майже 80%. Крім того капіталізація українського ринку акцій знизилася фактично в 4 рази з $110 млрд. до $22,5 млрд., що дорівнювало рівню 2004 року.

Розпочався катастрофічний відтік капіталу та по мірі погіршення ситуації на глобальних ринках, інвестиційні фонди стали стрімко переводити його в більш надійні активи. Якщо в першому півріччі 2008 року така втрата могла компенсуватися істотним нарощенням експорту (чому сприяв світовий ріст попиту на сировинні ресурси, а відповідно і на зростання цін, наприклад ціни на сталь з $ 210 за тону на початок року зросли до $ 296 у липні), то вже наприкінці року відчувалася значна нестача грошей. Банківським інститутам було важко займати дешеві грошові ресурси на зовнішніх ринках. Пізніше це вилилося в катастрофічне падіння ліквідності фінансового сектору, що в свою чергу поставило під загрозу подальший розвиток реального сектору економіки і можливість рефінансування боргових зобов'язань фінансових закладів.

Результати 2008 року перевершили найпесимістичніші прогнози аналітиків та експертів з різних країн. Ключові фондові індикатори світу впали на 32-49%, російські індекси ММВБ та РТС провалилися на 67 та 73% відповідно. Український лідер ПФТС з лідерів росту 2007-го перетворився на лідера падіння 2008-го і з результатом -74,33% завершив цей рік на рівні 301,42 пункту.

У 2009 році стан фондового ринку починає стабілізуватися, але цей процес проходить під тиском ризиків макроекономічної і фінансової діяльності країни. І хоча індекси ПФТС вже сьогодні досягають максимальних показників за останні 15 місяців, не можна говорити про подолання кризового стану. Стрибкоподібний розвиток фондового ринку України ускладнює його прогнозування, створює непевність в його стійкості та надійності. Експерти впевнені, що значне підвищення індексу ПФТС за жовтень 2009 року зміниться його корекцією у бік зниження. Вже зараз очевидно, що після 2%-го росту, зафіксованого в 2008 році, темпи росту української економіки в кінці 2009 році будуть значно нижче попередніх років, і не можна виключати негативної динаміки.

Загальний обсяг торгів коштовними паперами в жовтні 2009 року на «Українській біржі» склав 796 млн. 121,990 тис. грн., що на 65% більш ніж минулого місяця. Кількість операцій, укладених на біржі впродовж місяця, збільшилася на 46% і становила 28 994 операції. Як повідомили Лізі у прес-службі «Української біржі», в жовтні Індекс українських акцій, що розраховується біржею, підвищився на 3,56% - з 1368,31 до 1417,06 пунктів.

У жовтні об'єм торгів акціями склав 752 млн. 641,929 тис. грн., що на 56% більш ніж минулого місяця. Кількість операцій з акціями, укладених на біржі впродовж місяця, збільшилась на 46% і склала 28 982 операції. Лідерами обігу в жовтні сталі акції «Укрнафти» з обсягом торгів у 132,916 млн. грн. (або 18,76% всього звороту), на другому місці «Єнакіївський металургійний завод» - 64,801 млн. грн. (9,15%), далі йде «Азовсталь» - 59,034 млн. грн. (8,33%).

З початку листопада подорожчання більшості українських акцій перевищило 10-15%. Минулий тиждень виявився щедрим на рекорди. Так, 12 листопада індекс Української біржі (УБ) вперше в своїй історії подолав позначку в 1600 пунктів, а на день раніше на цій же біржі було зафіксовано максимальний обсяг торгів акціями - 59,7 млн. грн., пише «Дело».

Індекс УБ за період з 9 по 13 листопада зріс на 3,4%, а індикатор, що розраховується біржею ПФТС, збільшився на 2,8%. Перші три дні минулого тижня були дуже вдалими для вітчизняного фондового ринку, індекс УБ зріс за цей час на 6,7%, ПФТС - підріс на 4,5%.

Основним драйвером зростання українських індексів традиційно виступив позитивний новинний фон світових ринків капіталу. Навіть відмова місії МВФ від видачі Україні четвертого траншу до завершення президентських виборів не змогла зупинити «бичачий» настрій місцевих торговців.

Таким чином, можна зробити певні висновки, про те що після швидкого піднесення стану економіки та розвитку фондового ринку відбувся значний спад, що вилився в серйозну фінансову кризу від якої постраждали не лише окремо взяті компанії, але й цілі галузі і економіки. України не стала виключенням, а навпаки, увійшла у список країн з найбільш несприятливим економічним станом таких як Угорщина, країни Балтії та інші. Причиною цьому стала неготовність нашої країни до неконтрольованих, значних за обсягами інвестиційних вливань, що носили спекулятивний характер. Тобто, надто стрімкий ріст, "перегрітість" ринку у попередні роки, особливо у 2007-му, значна залежність від іноземного капіталу, яка спершу була одним з головних рушіїв українського ринку цінних паперів, а 2008-го році чинив суттєвий тиск та призвів до кризового стану.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за результатами аналізу ситуації, яка склалася на фондовому ринку України, вважає, що для подолання негативних наслідків фінансової кризи на сьогодні та попередження таких наслідків у майбутньому необхідне кардинальне удосконалення механізмів державного регулювання рухом інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів.

Розділ 3. Основні проблеми та функціонування ринку цінних

паперів в Україні

3.1 Проблеми розвитку цінних паперів

Найбільшого падіння у зв'язку із світовою фінансовою кризою зазнав біржовий сегмент вітчизняного фондового ринку. Головною причиною такого стрімкого зменшення показників організованого ринку, на переконання Комісії, став значний відтік іноземного спекулятивного капіталу з України, який за різними оцінками становив до 30 млрд. доларів США, та спекулятивна гра на пониження основних учасників біржової торгівлі.

З початку року постійно зменшується кількість виконаних договорів за результатами торгів. Так, кількість виконаних договорів на фондових біржах у поточному році зменшилася у 4 рази [ 6, с. 145 ]

Значний відсоток операцій на біржовому ринку відбувається без забезпечення резервування цінних паперів та грошових коштів учасників біржових торгів, так звані «короткі продажі», що дає змогу маніпулювати ціноутворенням і ще більше обвалювати ринок в умовах цінової нестабільності.

Інституційна неспроможність регулятора та учасників ринку, відсутність відповідальності за провокування кризи і маніпулювання на фоні недостатності важелів державного реагування стали додатковими чинниками фінансової кризи [7].

Нині значні зусилля необхідно спрямувати на поліпшення інвестиційного клімату. Ефективна інтеграція України до світового економічного простору є загальним завданням побудови її державності, прискорення радикального оновлення національної економіки та побудови її ринкової соціально зорієнтованої моделі. В Україні є досить великі можливості для розвитку іноземного бізнесу та інвестицій, а саме: наявність відносно розвиненої інфраструктури; низька вартість ресурсів; сприятливе географічне положення; висока якість і дешевизна робочої сили; ненасичений вітчизняний ринок.

Однак залучення іноземних кредитів ставить перед урядом завдання подвійного характеру. З одного боку, залучення кредитів є необхідним (за підрахунками економістів, на душу населення припадає 23 дол. прямих іноземних інвестицій), а з другого - іноземні кредити формують зовнішній борг країни і нераціональне їх використання призведе до поглиблення боргової кризи в країні. Отже, особливої актуальності набуває підвищення ефективності використання іноземних кредитів, а також залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств. Банківською системою мобілізовано в депозити близько 2 млрд. грн. населення, у той час як майже 70% працюючих громадян США регулярно спрямовують свої пенсійні заощадження не на банківські рахунки, а в інвестиційні фонди, які розміщують ці кошти в акції та інші ЦП. За різними розрахунками в Україні у населення знаходиться 10-15 млрд. грн. Обсяг заощаджень свідчить, що навіть за умов довготривалої економічної кризи інвестиційний потенціал домашніх господарств як постачальників інвестицій є вельми суттєвими. За цих умов основними пріоритетними напрямами розвитку українського фінансового ринку повинні бути:

- стабілізація законодавчої бази, запровадження системи врегульованих оптимальних норм і методів через найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі;

- проведення адміністративної реформи і , зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдосконалення його організаційної структури, уточнення функції, підвищення ролі і статусу;

- централізація та організаційна оформленість обігу ЦП в Україні через створення єдиної біржової системи;

- здійснення заходів щодо стимулювання внутрішнього ринку капіталів, обмеження доступу до нього нерезидентів, що сприятиме зростанню обсягів капіталу;

- запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності для вітчизняного інвестора;

- обмеження зовнішніх запозичень й розширення випуску державних і місцевих позик;

- залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств;

- розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційного страхування;

- створення системи захисту прав інвесторів на фінансовому ринку;

-формування учасника фінансового ринку як суспільного інституту, тобто такого учасника, для якого соціально зумовлені й історично обмежені закони, норми, звички і стереотипи, що склалися у суспільстві, є настільки очевидними, що не потребують офіційних угод між контрагентами, які діють в економіці [7].

Отже, основною у фінансовому ринку є проблема залучення та правильного використання іноземних інвестицій, а також стабілізація законодавчої бази.

3.2 Шляхи поліпшення ринку цінних паперів в Україні та

перспективи розвитку

Фондовий ринок має значні можливості для подальшого розвитку. За роки свого існування в Україні він довів перспективи і масштаби вигод, що їх можна отримати на регульованому ринку цінних паперів.

Одним із основних чинників ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні повинно бути формування прогресивної нормативної бази. Зазначимо, що прийняття Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» позитивно відзначилось на розвитку фондового ринку, він заповнив багато пустощів в законодавстві, сприяючи тим самим формуванню сучасних механізмів його розвитку.

Коригування вже існуючих нормативних актів необхідно здійснювати одночасно з прийняттям нових, таких як Закон України «Про регулювання випуску та обігу похідних цінних паперів», який дозволить збільшити кількість видів фондових інструментів на Україні. Випуск та обіг похідних цінних паперів сприятиме розвитку фінансових ринків, охоплюючи такий важливий сегмент як ринок опціонів на валюту, страхування ризиків на ринку сільгосппродуктів в Україні [13].

13 жовтня 2009 року у Києві відбулось засідання «круглого столу» на тему: «Новий закон «Про акціонерні товариства» та перспективи залучення інвестиційного капіталу АТ в умовах кризи та посткризовому періоді». Захід підготувала та провела провідна міжнародна інвестиційна компанія SigmaВlеуzег за підтримки Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Проекту розвитку ринків капіталу, за участю профучасників ринку та представників ЗМІ.

Тенденція комп'ютеризації біржової і позабіржової торгівлі пов'язана з тим, що учасники і регулятори зарубіжних ринків цінних паперів усвідомлюють, що комп'ютеризація біржової і позабіржової торгівлі цінними паперами може призвести до значних результатів. Вказані ринки будуть функціонувати швидше, більш упорядковано, дешево й ефективно. Комп'ютерне забезпечення має велике значення, зважаючи на величезну кількість учасників, цінних паперів, які знаходяться в обігу, а також угод, що здійснюються щодня. І хоча обсяги торгів на українському ринку цінних паперів не можна порівняти з обсягами торгів в інших країнах, для України це питання є досить важливим.