Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом

15

Міністерство Освіти та Науки України

Запорізька Державна Інженерна Академія

Факультет Економіки та Управління

Кафедра Фінансів

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ № 3

з дисципліни "Управління фінансовою санацією"

Виконала: ст. гр. Ф-10-м

Аввакумцева Альона

Перевірила: Нестеренко Н.В.

Запоріжжя

2010



ЗМІСТ

1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми, факто, що її спричиняють

2. Винесення ухвали про санацію боржника та призначення керуючого санацією

3. Завдання по Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

4. Задача

Перелік використаної літератури



1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми, фактори, що її спричиняють

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів. Для цього передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання. Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, заведено поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

- спад кон'юнктури в економіці в цілому;

- зменшення купівельної спроможності населення;

- значний рівень інфляції;

- нестабільність господарського та податкового законодавства;

- нестабільність фінансового та валютного ринків;

- посилення конкуренції в галузі;

- криза окремої галузі;

- сезонні коливання;

- посилення монополізму на ринку;

- дискримінація підприємства органами влади та управління;

- політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції);

- конфлікти між засновниками (власниками).

Вплив зовнішніх факторів кризи, як правило, має стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства чи така система функціонує недосконало.

Можна виділити велику кількість ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації, їх можна згрупувати в такі блоки:

- низька якість менеджменту;

- дефіцити в організаційній структурі;

- низький рівень кваліфікації персоналу;

- недоліки у виробничій сфері;

- прорахунки в галузі постачання;

- низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;

- прорахунки в інвестиційній політиці;

- брак інновацій та раціоналізаторства;

- дефіцити у фінансуванні;

- цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.

У цілому всі ці причини кризи створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків.

Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:

- утрата клієнтів та покупців готової продукції;

- зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

- неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

- зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;

- збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;

- виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів;

- зростання тиску на ціни;

- суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Виділяють такі види криз:

- стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);

- криза прибутковості (перманентні збитки "з'їдають" власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу);

- криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Між різними видами кризи, як уже було сказано, існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи:

- фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);

- фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

- кризовий стан, який не сумісний з існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.

Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.

2. Винесення ухвали про санацію боржника та призначення керуючого санацією

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон), має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців.

За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника.

Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів.

Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії.

Керуючий санацією має право:

- розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом;

- укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди;

- подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Керуючий санацією зобов'язаний:

- прийняти в господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації;

- відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

- розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника;

- організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності;

- здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність;

- розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації;

- заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини;

- звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реалізації плану санації;

- повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків;

- забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації;

- здійснювати інші повноваження, передбачені Законом.

Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається у відповідній ухвалі суду.

Керуючий санацією може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься ухвала, у таких випадках:

- за його заявою;

- на підставі рішення комітету кредиторів у разі невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків.

При цьому комітет кредиторів повинен запропонувати кандидатуру іншого керуючого санацією, про що виноситься ухвала господарського суду.

Ухвала господарського суду про звільнення керуючого санацією може бути оскаржена у встановленому порядку, що не зупиняє її виконання.

Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.

Керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

У разі визнання господарським судом боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керуючий санацією продовжує виконувати свої обов'язки до моменту передачі справ ліквідатору або призначення його ліквідатором у встановленому цим Законом порядку.

Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має переважне право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду за умови взяття на себе грошових зобов'язань боржника і за наявності згоди на це кредиторів.

3. Завдання по закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Керуючись чинним законодавством з питань банкрутства та санації підприємства, побудувати та охарактеризувати укрупнену схему процесу банкрутства.

На основі Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» можна побудувати таку укрупнену схему процесу банкрутства підприємства (рис.3.1):

Рисунок 3.1. - Укрупнена схема процесу банкрутства



Розглядаючи процес банкрутства можна зазначити, що ця процедура є досить затяжною і може продовжуватися від 1 року до 2,5 років.

На рис. 3.1. зазначено лише найважливіші моменти процесу банкрутства. Адже на кожному із зазначених етапів є свої перешкоди та додаткові процедури.

Також потрібно зазначити, що процедура банкрутства надає деякі змоги кредиторам:

- зупинити виконання боржником грошових зобов'язань перед іншими кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, зупинити заходи, спрямованні на забезпечення виконання зобов'язань боржника;

- обміняти вимоги кредиторів на акції боржника;

- на стадіях санації або ліквідації організувати конкурсний або аукціонний продаж майна боржника.

Шляхом укладання мирової згоди та або санації дістається можливість боржникові:

- відновити свою платоспроможність;

- здійснити заходи фінансової та/або операційної реструктуризації підприємства-боржника;

- залучення інвесторів та заінтересованих осіб з метою виконання ними у повному обсязі або частково зобов'язань боржника.

Слід також приділити увагу такому визначенню, як арбітражний керуючий. Арбітражний керуючий - це центральна фігура у справі про банкрутство. Через нього відбувається зв'язок між усіма учасниками процедури банкрутства - боржником, кредиторами та судом. Арбітражний керуючий виступає як розпорядник майна боржника, керуючий санацією або ліквідатор банкрута. від його дій багато в чому залежить: чи буде відновлена платоспроможність боржника або його буде визнано банкрутом і ліквідовано, чи отримають кредитори задоволення своїх вимог, а також наскільки точно, повно і оперативно буде надаватися інформація до суду.



4. Задача

Визначити імовірність банкрутства ТзОВ «Префект», застосовуючи Z-рахунок Альтмана.

Показники	Данні, тис.грн.
Вартість активів	360,0
Оборотний капітал	225,0
Облікова вартість акцій	136,0
Поточні зобов'язання	212,0
Виручка від реалізації	473,0
Прибуток від операційної діяльності	37,0
Нерозподілений прибуток	11,0

П'ятифакторна модель Альтмана має такий вигляд:

Z₈₃ = 3,107 * х₁ + 0,955 * х₂ + 0,42 * х₃ + 0,847 * х₄ + 0,717 * х₅, (4.1)

х₁ - співвідношення оборотного капіталу до загальної суми активів;

х₂ - співвідношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів підприємства;

х₃ -співвідношення балансової вартості власного капіталу до позикового капіталу;

х₄ - ринкова вартість акцій підприємства по відношенню до статутного капіталу;

х₅ - оборотність активів.

Ймовірність банкрутства підприємства із використанням моделі Альтмана визначається:

Z ? 1,8 - вірогідність дуже висока;

1,8 < Z ? 2,7 - вірогідність висока;

2,7 < Z ? 2,9 - можливе настання банкрутства;

Z ? 3,0 - вірогідність дуже низька.

Рішення:

х₁ = 225,0 / 360,0 = 0,625;

х₂ = 11,0 / 360,0 = 0,0306;

х₃ = (136,0 + 11,0) / 212,0 = 0,69;

х₄ = 136,0 / 360,0 = 0,38;

х₅ = 473,0 / 360,0 = 1,314, т.ч. :

Z₈₃ = 3,107 * 0,625 + 0,955 * 0,0306 + 0,42 * 0,69 + 0,847 * 0,38 + 0,717 * 1,314 = 1,941875 + 0,029223 + 0,2898 + 0,32186 + 0,942138 = 3,524896

Зробивши аналіз ТзОВ «Префект» на предмет банкрутства за допомогою п'ятифакторної моделі Альтмана, моемо зробити висновок. Так як показник Z ? 3,0 - вірогідність банкрутства на цьому підприємстві дуже низька.



Перелік використаної літератури

1. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” N 2343-XII від 14 травня 1992 року.

2. Постановою Кабінету Міністрів України „Про порядок проведення санації державних підприємств” від 08.02.94.

3. Фінансовий менеджмент: Навч.-Способ. Посібник для самост. Вивч. Дисц./ А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Бурк, Н.Ю. Калач та ін. - К.: КНЕУ, 2001.